Робоча навчальна програма з інфекційних хвороб (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

Проректор з навчальної роботи

професор єць

“____” ________________ 2008 року

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

З ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Факультет – медичний №1, №2

Спеціальність – „Лікувальна справа”

Факультет – медичний №3

Спеціальність – „Медична психологія”

Курс – 5, семестри 9-10

Лекції – 36 годин

Практичні заняття – 72 години

Самостійна робота – 54 годин

Залік 9 сем., іспит – 10 семестр

Всього – 162 години

Робоча навчальна програма складена у відповідності до програми з інфекційних хвороб для студентів вищих державних медичних закладів освіти України, затвердженої Головним управлінням закладів освіти МОЗ України 29 лютого 1999 р.

Робоча навчальна програма схвалена на засіданні кафедри внутрішньої медицини, фізіотерапії, ендокринології та інфекційних хвороб „ 29” _02 2008 р., (протокол №34).

Відповідальний за курс інфекційних хвороб,

д. мед. н., доцент

Завідувач кафедри внутрішньої медицини, фізіотерапії,

ендокринології та інфекційних хвороб,

д. мед. н., професор О. І. Федів

Схвалено на засіданні предметної методичної комісії з терапевтичних дисциплін

„ 05 ” 03 2008 р. (протокол №6).

Голова предметної методичної комісії

з терапевтичних дисциплін, професор

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

І ЙОГО МІСЦЕ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1. Мета викладання дисципліни.

Досягнення сучасної медичної та біологічної наук, раціональна організація протиепідемічних заходів, контролю і управління хворобами в нашій країні привели до значного зниження захворюваності багатьма епідемічними інфекціями, викликали зміни її характеру та структури.

Викладання інфекційних хвороб для студентів 5-го курсу медичних факультетів №1, №2, №3 з спеціальності „Лікувальна справа”, „Педіатрія”, „Медична психологія” має на меті підготовку лікарів різного профілю з основних теоретичних аспектів інфекційної патології, розвитку у них клінічного мислення, вміння практичного застосування одержаних знань, набуття практичних навичок клінічної діагностики поширених завізних та тропічних хвороб, раціонального використання інструментальних і лабораторних методів дослідження з акцентом на раннє виявлення хворих, оволодіння методами раціональної терапії, надання невідкладної допомоги, набуття навичок проведення первинних протиепідемічних заходів.

Особлива увага буде звернена на тактику лікування при захворюваннях, передбачених міжнародними медико-санітарними правилами та заходи по запобіганню їх завозу з-за кордону.

При проведенні занять з інфекційних хвороб із студентами медичними психологами необхідно враховувати базову підготовку з медичної психології та включати психологічні особливості при перебізі інфекційних хвороб.

1.2. Завдання вивчення дисципліни.

Основними методами навчання являються лекції, курація хворих, клінічні розбори і практичні заняття, а також самостійне вивчення студентами теоретичного матеріалу з рекомендованих навчальних посібників.

В лекційному курсі будуть висвітлені найбільш актуальні проблеми інфекційної патології, найновіші досягнення вітчизняної та світової науки в області етіології, епідеміології, патогенезу, клініки, діагностики, терапії, профілактики інфекційних захворювань.

Клінічні заняття будуть проводитись в умовах інфекційного стаціонару з методики обстеження інфекційного хворого, питань ранньої та диференціальної діагностики, адекватної терапії, методів профілактики хвороб. Вивчення рідкісних та особливе небезпечних інфекційних хвороб, а також епідеміології будуть проводитись у вигляді практичних та семінарських занять. Вирішення задач зі зниження інфекційної захворюваності можливе лише при активній участі усіх ланок медичної служби і, насамперед, дільничних лікарів., які першими зустрічаються з інфекційними хворими і повинні забезпечити максимально ранню діагностику та здійснити проведення невідкладних лікувальних і протиепідемічних заходів.

1.3. Перелік дисциплін з вказівкою розділів, засвоєння яких студентами необхідне для вивчення курсу інфекційних хвороб

В програмі збережена логічна послідовність вивчення окремих тем і розділів курсу інфекційних хвороб за рахунок інтеграції, координації та виключення дублювання матеріалу, висвітленого в програмах слідуючих дисциплін:

· Мікробіологія з вірусологією (етіологія, патогенез, імунологія, імунопатологія, алергологія, хіміо - та імунотерапія, специфічна профілактика різних мікробних і вірусних захворювань; мікробіологічні, вірусологічні та імунологічні методи діагностики);

· Патологічна фізіологія (патогенез, алергія);

· Патологічна анатомія (патологоанатомічні зміни при інфекційних захворюваннях);

· Фармакологія (механізм дії хіміотерапевтичних препаратів і антибіотиків).

· Медична психологія. Психіатрія. Нервові хвороби.

ЗМІСТ КУРСУ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

№ п/п	Назва і зміст теми лекції	К-ть годин
1	2	3
1	Введення в спеціальність. Вчення про загальну патологію інфекцій. Діагностика інфекційних хвороб. Методи лікування інфекційних хвороб Короткі історичні відомості про розповсюдження інфекційних хвороб. Визначення поняття “інфекція”, “інфекційних процес”, “інфекційна хвороба”. Закономірності розвитку інфекційного процесу. Циклічність перебігу інфекційного захворювання. Вікові особливості перебігу інфекційних захворювань. Еволюція інфекційних хвороб і зміна структури інфекційної захворюваності в даний час. Класифікація інфекційних хвороб за . Діагностика інфекційних хвороб. Принципи ранньої діагностики інфекційних захворювань. Особливості анамнезу інфекційного хворого. Епідеміологічний анамнез. Оцінка клінічних симптомів. Лабораторні методи обстеження: вірусологічний бактеріологічний, паразитологічний, шкірно-алергічні та біологічні проби. Методи експрес-діагностики з використанням реакцій аглютинації, агрегатгемаглютинації (РАГА), методика імунофлюоресценції і РНГА з імуноглобуліновими діагностикумами, імуноферентний, радіоімунний аналіз. Інструментальні методи. Принципи і методи лікування інфекційних хворих. Принципи комплексної, етіотропної і патогенетично обгрунтованої терапії хворих. Атибіотикотерапія. Хіміотерапія. Методи вибору адекватних препаратів і лікувальних доз. Стійкість мікробів до антибактеріальних препаратів. Ускладнення при етіотропній і патогенетичній терапії. Медикаментозна хвороба. Серотерапія. Антитоксичні та антимікробні сироватки, методи їх введення. Використання імуноглобулінів. Ускладнення серотерапії. Препарати – стимулятори імунітету. Вакцинотерапія. Патогенетична терапія. Корекція порушень внутрішнього середовища організму. Методи і засоби дезінтоксикаційної терапії. Регідратаційна терапія. Полійонні сольові розчини для оральної та інфузійної регідратації. Глікокортикостероїдна терапія. Невідкладна терапія при інфекційних хворобах. Структура інфекційної служби. Правила госпіталізації інфекційних хворих. Будова і режим інфекційних стаціонарів.	2
2	Черевний тиф Визначення. Етіологія. Збудник, його основні властивості, антигенна будова. Епідеміологія, джерела інфекції, механізм зараження. Шляхи і фактори передачі інфекції. Сприйнятливість населення, імунітет. Патогенез. Патологічна анатомія. Проникнення збудника в лімфатичні утворення кишечнику, лімфатичні вузли, бактеріємія, токсинемія. Алергічні реакції. Патогенез рецидивів. Циклічність патологічних змін лімфоїдного апарату товстої кишки.. Зміни зі сторони органів і систем. Клініка. Клінічні форми. Циклічність перебігу черевного тифу. Типи температурних кривих. Строки виявлення характерної висипки. Критерії тяжкості перебігу черевного тифу. Особливості сучасного клінічного перебігу. Загострення та рецидиви черевного тифу. Ускладнення. Прогноз. Діагностика. Роль епідеміологічних та клінічних даних. Гемограма. Лабораторна діагностика: бактеріологічна (посів крові, калу, сечі, жовчі на жовчний бульйон); серологічна – реакція аглютинації Відаля, РНГА з еритроцитарним діагностикумом; метод імунофлюоресценції, метод імуноферментного аналізу. Диференційний діагноз. Лікування. Значення режиму догляду за хворим і дієтотерапії. Принципи антибіотикотерапії, патогенетичної терапії. Невідкладна терапія при ускладненнях черевного тифу. Профілактика: загальна і специфічна. Принципи диспансеризації реконвалесцентів.	2
3	Дизентерія Визначення. Етіологія. Збудники, їх основні властивості. Стійкість збудника у зовнішньому середовищі. Епідеміологія. Джерела інфекції, механізм зараження. Шляхи та фактори передачі інфекції. Сприйнятливість різних вікових груп. Імунітет. Сезонність. Патогенез. Патологічна анатомія. Роль інвазивних і токсигенних властивостей збудника. Механізм розвитку клінічного синдрому, характер ураження слизової оболонки товстої кишки. Клініка. Клінічна класифікація дизентерії. Характеристика колітичного, гастроентероколітичного і гастроентеритичного варіантів гострої дизентерії. Критерії тяжкості перебігу. Ускладнення дизентерії. Хронічна дизентерія та її варіанти. Прогноз. Діагностика. Значення епідеміологічного анамнезу та клінічне обстеження хворого. Бактеріологічний і серологічний (РНГА з еритроцитарним дизентерійним діагностикумом, ІФА, НРІФ) методи. Ректороманоскопія. Диференційний діагноз. Лікування. Показання до обов’язкової госпіталізації, організація лікування вдома. Режим, дієтотерапія. Етіотропне лікування з різким клінічним перебігом гострої дизентерії. Антибактеріальна терапія (антибіотики, нітрофуранові препарати, оксихіноліни та сульфаміди). Патогенетична та симптоматична терапія. Правила виписки із стаціонару. Профілактика. Роль раннього виявлення хворих та їх раціональне лікування в стаціонарі і вдома. Поточна і заключна дезінфекція. Диспансерний нагляд в КІЗі за реконвалесцентами.	2
4	Сальмонельоз. Визначення. Етіологія: визначення сальмонельозу, їх властивості, стійкість у зовнішньому середовищі. Епідеміологія: розповсюдженість сальмонел серед людей та тварин. Значення великої рогатої худоби, домашніх птахів, свиней в розповсюдженні інфекції. Інфікування м’ясних продуктів при житті і після смерті. Людина як джерело інфекції. Механізм зараження. Шляхи розповсюдження. Сприйнятливість. Імунітет, сезонність, захворюваність. Патогенез локалізованих і генералізованих форм. Патогенетичні механізми діареї, загальнотоксичного синдрому, гіповолемічного та інфекційно-токсичного шоку. Формування піємічних вогнищ при септичній формі. Клініка. Класифікація сальмонельозу. Симптоматика і перебіг клінічних варіантів. Генералізована форма: тифоподібна, септична. Бактеріоносійство: гостре, хронічне, транзиторне. Ускладнення: гіповолемічний та інфекційно-токсичний шок. Діагностика: Значення епідеміологічних і клінічних даних. Лабораторна діагностика: бактеріологічна (посів блювотних мас, калу, сечі, жовчі, крові); серологічна (РНГА, ІФА, РНІФ). Диференціальний діагноз. Лікування. Значення патогенетичної, регідратаційної терапії гастроінтестинальних форм, спрямованих на нормалізацію водно-сольового обміну, дезінтоксикацію, боротьбу з гіпоксією, метаболічним ацидозом. Антибактеріальна терапія генералізованих форм. Невідкладна терапія гіповолемічного та інфекційно-токсичного шоку.	2
5	Холера Визначення. Етіологія. Класичний холерний вібріон і вібріон Ель-Тор: їх властивості, характеристика токсинів. Серотипи вібріонів. Стійкість у зовнішньому середовищі. Епідеміологія. Джерела інфекції. Механізм зараження, шляхи розповсюдження. Переважне значення водного шляху. Сприйнятливість населення. Імунітет. Сезонність. Епідемії та пандемії холери. Патогенез, патологічна анатомія. Проникнення збудника і його розмноження. Патогенез діареї, водно-електролітних порушень, метаболічного ацидозу, серцево-судинних порушень та функції нирок. Гіповолемічний шок. Клініка. Класифікація холери. Ступінь дегідратації. Інкубаційний період, ранні симптоми холери. Клініко-патогенетична характеристика кожного з 4-х ступенів зневоднення. Варіанти перебігу хвороби. Клініка гіповолемічного шоку. Ускладнення, прогноз. Діагностика. Значення епідеміологічного анамнезу і клінічного обстеження хворого. Бактеріологічна діагностика (посів калу, блювотних мас, жовчі). Методи експрес-діагностики. Правила збору, пересилки і дослідження матеріалу. Диференціальний діагноз. Лікування. Принципи патогенетичної терапії в залежності від ступеня зневоднення. Засоби і методи патогенетичної терапії. Ускладнення інфузійної терапії. Антибіотикотерапія хворих холерою і вібріоносіїв. Правила виписки із стаціонару. Прогноз. Профілактика. Локалізація епідемічного спалаху, ліквідація вогнища. Бактеріологічне обстеження контактних осіб. Поточна та заключна дезінфекція. Екстрена профілактика антибіотиками, імунізація. Міжнародні правила і карантинні засоби по боротьбі з холерою.	2
6	Ботулізм Визначення. Етіологія. Основні властивості збудників. Стійкість мікробів і токсинів у зовнішньому середовищі. Епідеміологія. Джерело інфекції і фактори передачі ботулізму. Роль домашнього консервування. Сприйнятливість. Імунітет. Патогенез, патологічна анатомія. Вирішальне значення ботулінічного токсину в розвитку захворювання. Токсинемія. Механізм ураження центральної і периферичної нервової системи. Патогенез гострої дихальної недостатності. Патологічні зміни у внутрішніх органах. Клініка. Інкубаційний період. Симптоми початкового періоду. Синдроми: паралітичний, диспепсичний, загальнотоксичний. Бульбарні розлади. Гостра дихальна недостатність. Ускладнення. Прогноз. Діагностика. Значення епідеміологічних, клінічних і лабораторних даних. Лабораторне дослідження харчових продуктів, блювотних мас, промивних вод шлунку, калу, крові для знаходження збудника і ботулотоксину. Біологічна проба. Диференційний діагноз. Лікування. Специфічна терапія протиботулінічною сироваткою, її методика. Введення анатоксину з метою стимуляції імуногенеза. Дезінтоксикаційна та симптоматична терапія. Антибіотикотерапія. Лікування дихальних розладів. Профілактика. Роль санітарного нагляду і санітарної освіти. Роз’яснення населенню правил домашнього консервування продуктів. Вакцинопрофілактика поліанатоксином.	2
7-8 9	Вірусні гепатити Визначення. Етіологія. Стан питання про етіологію вірусних гепатитів А, В, С, Д, Е, F, G. Вірусні гепатити А і Е Етіологія. Епідеміологія. Джерело інфекції. Строки заразливості у хворих. Епідеміологічне значення хворих з субклінічною і безжовтяничною формами.. Механізм і фактори передачі. Сприйнятливість різних вікових груп. Імунітет. Сезонність. Патогенез. Патологічна анатомія. Проникнення вірусу. Паренхіматозна дисемінація вірусу. Вторинна вірусемія. Патогенез жовтяниці, гіперферментемії і інших метаболічних порушень. Активація механізмів саногенезу. Морфологічні зміни в печінці. Клініка. Класифікація вірусних гепатитів. Тривалість інкубаційного періоду. Клініка переджовтяничного періоду. Жовтяничний період, його клінічна характеристика. Період реконвалесценції Клінічні діагностичні критерії вірусного гепатиту А. Варіанти перебігу. Кінець і прогноз вірусного гепатиту А. Діагностика. Значення клініко-епідеміологічних даних, результатів біохімічних досліджень, виявлення гіперферментемії, порушень пігментного і білкового обміну. Імунологічна діагностика. Інструментальні методи (УЗД печінки, сканування печінки, томографія). Диференційна діагностика. Лікування. Значення режиму і дієтотерапії. Патогенетична терапія. Реабілітація перехворілих. Прогноз. Профілактика. Значення раннього виявленні і госпіталізація хворих. Спостереження за контактними. Дезінфекція. Критерії виписки із стаціонару. Імуноглобулінопрофілактика. Вакцинопрофілактика. Диспансеризація. Вірусні гепатити В і С Етіологія. Вірус гепатиту В. Епідеміологія. Джерело інфекції Епідеміологічне значення вірусоносіїв і хворих хронічним вірусним гепатитом. Механізм передачі. Сприйнятливість. Групи ризику. Імунітет. Патогенез і патологічна анатомія. Особливості взаємодії вірусу з гепатоцитами і клітинами імунної системи. Механізм цитолізу гепатоцитів і холестазу. Особливості патогенезу фулмінантного і хронічного активного гепатиту. Морфологічні зміни в печінці. Клініка. Інкубаційний період і його тривалість. Клінічні прояви дожовтяничного періоду. Клінічна характеристика жовтяничного періоду, періоду реконвалесценції. Варіанти перебігу гепатиту В. Критерії тяжкості. Ускладнення. Клінічна характеристика гострої печінкової енцефалопатії (ГПЕ І-ІV ст.). Рецидиви і загострення хвороби. Кінець і прогноз вірусного гепатиту В. Хронічний вірусний гепатит В, клінічна характеристика його форм, прогноз. Діагностика. Значення клініко-епідеміологічних даних. Імунологічна діагностика. Біохімічні методи дослідження: виявлені гіперферментемії, порушення пігментного і білкового обмінів. Інструментальні методи дослідження (УЗД, сканування, біопсія, комп’ютерна томографія та ін.). Особливості діагностики холестатичної форми вірусного гепатиту В. Диференційний діагноз. Лікування, дієта. Методи і засоби патогенетичної і імунотерапії. Методи невідкладної терапії гострої печінкової недостатності. Лікування інших ускладнень гепатиту В. Тактика при хронічному вірусному гепатиті В. Реабілітація перехворілих. Профілактика. Раннє виявлення хворих і вірусоносіїв. Санітарно-гігієнічні засоби. Диспансеризація. Активна і пасивна імунізація. Вірусний гепатит Д Етіологія. Збудник, його зв’язок з вірусом гепатиту В. Епідеміологія. Джерело інфекції. Механізм передачі. Одночасне інфікування з вірусом гепатиту В (коінфекція). Інфікування реконвалесцентів вірусного гепатит В, носіїв HВsAg і хворих хронічним вірусним гепатитом В (суперінфекція). Патогенез. Посилення дельта-інфекцією патогенного ефекту вірусу гепатиту В. Безпосередня цитологічна дія дельта-вірусу на гепатит. Повторні реплікації дельта-вірусу і загострення хвороби. Пригнічення Т-системи імунітету. Значення тривалої внутрішньогепатоцитної експресії збудника в хронізації процесу.. Клініка. Гострий гепатит Д і В. Інкубаційний період. Особливості дожовтяничного періоду. Фулмінантний перебіг. Прогноз. Гострий гепатит Д у реконвалесцентів вірусного гепатиту В – носіїв HВsAg. Інкубаційний період. .Особливості дожовтяничного і жовтяничного періодів. Ранні ознаки хронізації гепатиту.. Прогноз. Хронічний вірусний гепатит Д. Клінічна характеристика. Прогноз. Діагностика. Значення клініко-епідеміологічних даних. Імунологічна діагностика дельта-інфекції в поєднанні з визначенням маркерів вірусу гепатиту В. Лікування. Викладаються особливості терапії тяжких форм гострого вірусного гепатиту В і хронічного активного вірусного гепатиту В. Лептоспіроз Визначення. Характеристика збудника. Уявлення про паразитичні і вільно живучі форми. Серологічні типи лептоспір, їх значення в патології людини. Епідеміологія. Резервуари і джерела інфекції в природі. Типи природних вогнищ лептоспірозу. Шляхи передачі інфекції. Сприйнятливість. Імунітет. Епізоотологічні та епідеміологічні особливості окремих форм інфекції. Сезонність. Типи епідемічних спалахів. Патогенез, патологічна анатомія. Проникнення лептоспір. Паренхіматозна дифузія. Механізм розвитку інтоксикаційного і геморагічного синдромів. Ураження серцево-судинної і нервової систем, печінки, нирок інших органів при різних формах лептоспірозу. Клініка. Клінічна класифікація лептоспірозу. Інкубаційний період. Загальні закономірності розвитку захворювання. Жовтяничні і безжовтяничні варіанти хвороби. Геморагічний синдром. Симптоматологія ниркових і неврологічних розладів. Критерії тяжкості. Гостра ниркова недостатність. Інші ускладнення. Прогноз. Діагностика. Значення епідеміологічних і клінічних даних. Методи бактеріологічної і серологічної діагностики. Диференційний діагноз. Лікування. Антибіотикотерапія. Специфічна терапія протилептоспірозним імуноглобуліном з попередньою десенсибілізацією. Патогенетична терапія. Невідкладна терапія гострої ниркової недостатності. Симптоматичне лікування. Профілактика. Оздоровлення природних вогнищ. Дератизація. Ветеринарні заходи. Імунізація населення – планова і за епідеміологічними показаннями.	4 2
10	Грип Визначення. Сучасне уявлення про збудника, його властивості, антигенну структуру та мінливість. Роди вірусу грипу. Серотипи вірусу А. Антигенні варіанти. Пандемічні і епідемічні штами вірусу А. Епідеміологія. Джерела інфекції. Механізм зараження і шляхи розповсюдження грипу. Сприйнятливість організму. Імунітет. Захворюваність. Сезонність. Епідемії і пандемії грипу Можливість прогнозування епідемій грипу. Патогенез, патологічна анатомія. Проникнення вірусу, репродукція вірусу в клітинах циліндричного епітелію дихальних шляхів. Зміни з боку слизової оболонки дихальних шляхів. Багатофакторність токсикозу. Роль вірусемії і токсемії в розвитку генералізованих порушень мікроциркуляції, які лежать в основі ураження серцево-судинної, нервової систем і паренхіматозних органів. Патогенез респіраторного синдрому. Значення вторинної інфекції. Клініка. Клінічна класифікація грипу. Інкубаційний період. Клініка неускладнених форм грипу з легким, середньої тяжкості і тяжким перебігом. Критерії тяжкості грипу. Гіпертоксичний і геморагічні синдроми. Гостра дихальна недостатність. Особливості перебігу грипу у дітей і осіб похилого віку. Ранні віруснобактеріальні пневмонії, особливості їх перебігу. Інші ускладнення з боку органів дихання. Ускладнення з боку нервової системи. Діагноз. Діагностика. Значення клініко-епідеміологічних даних. Лабораторна діагностика: вірусологічна, серологічна (реакція гальмування гемаглютинації, реакція зв’язування комплементу, реакція нейтралізації). Експрес-діагностика грипу – імуноферментний метод. Диференціальний діагноз. Лікування. Показання до госпіталізації і лікування вдома. Організація і тактика лікування хворих вдома. Режим. Етіотропна терапія: ремантадин, протигрипозний донорський імуноглобулін. Показання до призначення антибіотиків. Лікування тяжких і ускладнених форм грипу. Профілактика. Ізоляція хворого, індивідуальна профілактика. Екстрена профілактика грипу у вогнищі. Протиепідемічні заходи. Специфічна профілактика грипу.	2
11	Менінгококова інфекція Визначення. Етіологія. Збудник, його основні властивості. Серологічні групи і типи збудників. Епідеміологія. Джерела інфекції. Роль носіїв менінгококу в розповсюдженні хвороби. Механізм зараження і шляхи розповсюдження інфекції. Сприйнятливість населення. Групи ризику. Імунітет. Періодичність епідемічних спалахів, сезонність. Захворюваність. Патогенез. Патологічна анатомія. Проникнення збудників. Гематогенні і лімфогенна генералізація інфекції. Подолання гемато-енцефалітичного бар’єру. Роль токсинемії і алергічного компоненту в патогенезі. Механізм розвитку інфекційно-токсичного шоку, церебральної гіпертензії і гіпотензії, набухання і набряку мозку, ДВЗ-синдрому, гострої ниркової недостатності та наднирників. Клініка. Класифікація форм менінгококової інфекції. Інкубаційний період. Клініка менінгококового назофаренгіту, менінгококового менінгіту, менінгококцемії, менінгококового енцефаліту. Найгостріший менінгококовий сепсис. Особливості клінічного перебігу захворювання у дітей. Ускладнення. Клінічні синдроми: інфекційно-токсичного шоку, гострої ниркової недостатності, набухання і набряку мозку. Прогноз при різних формах менінгококової інфекції. Діагностика. Значення епідеміологічних даних у розпізнаванні локалізованих і субклінічних форм. Значення клінічного обстеження хворих для діагностики різних форм менінгококової інфекції. Виявлення збудника в носоглоточному слизу, в крові і лікворі (бактеріоскопічні і бактеріологічні дослідження). Серологічні методи дослідження. Значення досліджень ліквору в діагностиці менінгітів.	2
12	Епідемічний висипний тиф і хвороба Брілла-Цінсера Визначення. Етіологія. Найважливіші властивості рикетсій Провачека. Етіологічна тотожність епідемічного висипного тифу і хвороби Брілла-Цінсера. Епідеміологія. Джерело інфекції Хворий на хворобу Брілла-Цінсера як можливе джерело інфекції. Механізм зараження епідемічним висипним тифом. Воші – переносники рикетсій Провачека. Сприйнятливість. Імунітет. Сезонність. Захворюваність. Епідеміологічні особливості рецидивного висипного тифу – хвороби Брілла-Цінсера. Патогенез. Патологічна анатомія. Основні фази патогенезу. Роль токсичного фактору. Характер ураження судин і різні фази патогенезу. Специфічні васкуліти і специфічні ураження нервової системи. Ураження внутрішніх органів. Персистенція рикетсій в організмі людини та рецидиви висипного тифу. Якісна схожість патогенезу та морфогенезу висипного тифу з хворобою Брілла-Цінсера. Клініка. Інкубаційний період. Циклічніть висипного тифу. Симптоматика раннього періоду хвороби. Клінічна характеристика періодів розпалу захворювання і реконвалесценції. Ускладнення. Особливості перебігу хвороби Брілла-Цінсера. Прогноз. Діагностика. Значення епідеміологічних, клінічних і лабораторних даних для своєчасного розпізнавання висипного тифу. Клініко-епідеміологічні критерії діагностики хвороби Брілла-Цінсера. Значення серологічних методів дослідження в діагностиці захворювання.. Диференціація імуноглобулінів в РЗК, РНГА для розмежування епідемічного висипного тифу і хвороби Брілла-Цінсера. Диференційний діагноз. Лікування. Етіотропна терапія. Методи і засоби патогенетичної терапії. Значення режиму та догляду за хворим. Профілактика ускладнень. Профілактика. Рання ізоляція і адекватна терапія хворого. Дезінфекція і дезінсекція у вогнищі. Правила медичного нагляду за вогнищем висипного тифу. Специфічна профілактика. Показання до проведення.	2
13	Малярія Визначення. Етіологія: збудники малярії людини. Види, підвиди та штами плазмодіїв. Цикли розвитку паразитів у організмі комара (спорогонія) та людини (шизогонія). Особливості шизогонії в окремих видах плазмодіїв. Медикаментозна стійкість збудника. Епідеміологія. Джерела інфекції. Переносники інфекції. Механізм зараження. Посттрансфузійна малярія. Сприйнятливість. Внутрішньо-утробне інфікування плода. Особливості імунітету. Розповсюдження малярії. Сучасна епідеміологічна ситуація по малярії. Патогенез. Патологічна анатомія. Значення розмноження плазмодіїв в еритроцитах людини. Механізм розвитку приступу хвороби. Дія на організм продуктів обміну паразитів і розпаду еритроцитів. ”Пірогенний поріг”. Значення сенсибілізації організму і його реактивності. Патогенез анемії, малярійної коми, гемоглобінурії. Патогенез ранніх і пізніх рецидивів. Патологоанатомічні зміни в селезінці, печінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, нирках при різних видах малярійного захворювання. Клініка. Форми малярії: триденна, чотириденна, тропічна, овале-малярія. Особливості клінічного перебігу малярії, викликаної різними видами плазмодіїв. Фази захворювання. Ранні і пізні рецидиви хвороби. Малярійна кома. Інші ускладнення. Вроджена малярія. Шизонтна малярія. Прогноз. Діагностика. Значення клініко-епідеміологічних даних в діагностиці малярії Вирішальне значення виявлення малярійного плазмодія в мазку і в товстій краплі крові. Методика паразитоскопічного дослідження. Серологічні методи дослідження (реакція флюоресціюючих антитіл і РНГА). Диференційний діагноз. Лікування. Основні напрямки терапії. Купірування гострих проявів малярії та попередження рецидивів. Основні протималярійні хіміопрепарати, механізм їх дії. Комбіноване використання препаратів. Лікування малярійної коми. Терапія малярії, викликаної хіміорезистентними формами збудників. Профілактика. Значення своєчасного виявлення і лікування хворих та паразитоносіїв. Боротьба з переносниками. Хіміопрофілактика. Попередження завозу малярії. Програма ВООЗ з боротьби із малярією, її підсумки. Боротьба з малярією в СНД.	2
14	Бруцельоз Визначення. Етіологія Збудник. Основні види бруцел, їх біологічні властивості, форми бруцел. Епідеміологія. Джерело інфекції. Епізоотії бруцельозу серед тварин. Тривалість виділення бруцел. Шляхи та фактори розповсюдження інфекції. Імунітет. Професійний і побутовий характер захворювання. Патогенез. Патологічна анатомія. Фази розвитку бруцельозу. Інфекційно-алергічний характер ускладнень. Зміни в органах. Патогенез вогнищевих уражень опорно-рухової системи, уражень внутрішніх органів, нервової системи. Значення L-форм бруцел в патогенезі хронічного бруцельозу. Клініка. Клінічна класифікація бруцельозу. Інкубаційний період. Гострий бруцельоз. Початкові симптоми. Типи температурних кривих. Зміни з боку різних систем і органів. Критерії тяжкості. Клініка підгострого бруцельозу. Хронічний бруцельоз, його форми. Ураження опорно-рухової системи, нервової, серцево-судинної та урогенітальної систем. Оцінка активності хронічного бруцельозу. Наслідки бруцельозу. Прогноз. Діагностика. Значення анамнестичних, епідеміологічних і клінічних даних. Бактеріологічна діагностика. Виділення L-форм бруцельозу. Серологічна діагностика (реакції Райта, Хаддлсона, Кумбса, РПГА, РЗК, імунофлюоресценції). Алергологічні проби (внутрішньошкірна алергічна проба Бюрне, реакція лізиса лейкоцитів). Особливості лабораторної діагностики хронічного бруцельозу. Диференційна діагностика. Етіотропна терапія гострого бруцельозу. Курсові схеми антибіотикотерапії. Патогенетична і симптоматична терапія. Лікування хворих на активний і неактивний хронічний бруцельоз. Застосування імуномодуляторів, біостимулюючої терапії. Медикаментозна терапія вогнищевих уражень. Показання до призначення кортикостероїдів. Фізіотерапевтичні методи. Санаторно-курортне лікування хворих на хронічний бруцельоз з наслідками бруцельозу. Реабілітація і диспансеризація перехворілих. Диспансеризація професійних груп. Профілактика. Ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи.	2
15	Чума Визначення. Чума – карантинна інфекція. Етіологія. Найважливіші властивості збудника. Епідеміологія. Резервуари чумного збудника в природі. Природні вогнища чуми, їх розповсюдження. Первинні та вторинні вогнища чуми. Шляхи розповсюдження інфекції. Блохи - переносники збудника чуми. Заразність хворого при різних формах чуми. Імунітет. Сезонність. Патогенез. Патологічна анатомія. Вирішальне значення вихідних воріт інфекції для клінічного перебігу захворювання. Проникнення мікроорганізму, лімфогенне та гематогенне розповсюдження. Ураження серцево-судинної системи, лімфатичного апарату та органів дихання. Клініка. Клінічна класифікація. Інкубаційний період хвороби, основні його прояви, синдром інтоксикації, серецево-судинних розладів. Клініка шкірної, бубонної, септичної та легеневої форм чуми. Характеристика клінічних симптомів в динаміці хвороби. Ускладнення. Прогноз. Діагностика. Діагностична цінність епідеміологічного анамнезу та клінічного обстеження хворого. Бактеріоскопічні, бактеріологічні та серологічні методи діагностики. Правила забору матеріалу для лабораторних досліджень та його транспортування. Біологічний метод діагностики. Експрес-діагностика чуми. Диференціальний діагноз. Лікування. Етіотропна терапія. Дози антибіотиків та тривалість лікування при різних формах хвороби. Патогенетична та симптоматична терапія. Правила виписки із стаціонару. Профілактика. Запобіжні заходи в природних вогнищах чуми. Профілактичні заходи у вогнищах. Негайна обов’язкова госпіталізація хворого в спеціалізований стаціонар. Ізоляція контактних осіб. Екстрена профілактика, правила вакцинації. Профілактичні заходи в портах та аеропортах з попередження завозу чуми.	2
16	ВІЛ-інфекція. СНІД Визначення. Етіологія. Збудник, його основні властивості. Класифікація. Генетична та антигенна мінливість. Особливості біологічної дії. Стійкість у зовнішньому середовищі. Епідеміологія. Джерела інфекції. Механізм передачі та шляхи розповсюдження. Групи ризику. Можливі інфікування в медичних закладах. Трансплацентарна передача інфекції.. Імунітет. Прогнозування розвитку епідемічного процесу. Патогенез, патологічна анатомія. Проникнення вірусу. Етапи взаємодії з імуноцитами. Механізм формування імунологічних порушень. Активація збудників опортуністичних інфекцій та інвазій. Механізм розвитку вторинних інфекційних процесів (протозойні інфекції, мікози, вірусні та бактеріальні інфекції). Виникнення пухлин. Патоморфологія. Клініка. Стадії перебігу ВІЛ-інфекції. Інкубаційний період. Первинне інфікування. Синдром генералізованої лімфаденопатії. Клінічний “комплекс, асоційований із СНІДом” (“мала форма”). Клініка власне СНІДу. Характеристика основних опортуністичних інфекцій. Характеристика системних уражень та варіанти перебігу. Особливості клінічного перебігу ВІЛ-інфекції у дітей. Діагностика. Значення комплексу епідеміологічних, клінічних та лабораторних даних для ранньої діагностики ВІЛ-інфекції. Клініко-лабораторна діагностика “комплексу, асоційованого із СНІДом”, власне СНІДу. Лабораторні методи дослідження: серологічні (ІФА, імуноглобулін та ін.), вірусологічні (виділення вірусу), дослідження стану клінічного імунітету. Лікування. Етіотропна терапія. Лікування опортуністичних інфекцій, онкопатології. Симптоматична терапія. Профілактика. Особиста та суспільна профілактика. Програма ВООЗ. Глобальна стратегія боротьби з ВІЛ-інфекцією. Юридичні та медико-деонтологічні проблеми СНІДу. Закон України “Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення” (1998 р.).	2
17	Дифтерія Визначення. Етіологія. Характеристика збудників, їх особливості. Епідеміологія. Джерело інфекції. Механізм передачі та шляхи розповсюдження. Бактеріоносійство. Патогенез та патологічна анатомія. Особливості запального процесу. Клініка. Класифікація дифтерії у відповідності з міжнародною: субклінічна форма, легка форма, середньої тяжкості, тяжка форма, гіпертоксична форма, бактеріоносійство. По розповсюдженню процесу: локалізована, розповсюджена, комбінована. По локалізації: дифтерія рото-глотки, дифтерія носа, дифтерія гортані, дифтерія трахеї і бронхів. За характером процесу: катаральна, острівцева, плівчаста. Дифтерія рідких локалізацій (очей, шкіри, статевих органів) та атипічні варіанти перебігу. Діагноз дифтерії (клінічний, бактеріологічний). Конкретний план обстеження та методики взяття мазків. Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, дифтерійний міокардит, ураження нервової системи, токсичний нефроз. Тактика дільничного лікаря, лікаря приймального відділення. Лікування. Специфічна терапія та методики їх проведення. Патогенетична та симптоматична терапія. Лікування ускладнень. Профілактика. Загальна і специфічна. Календар щеплень проти дифтерії. Значення імунізації в боротьбі з дифтерією.	2
18	Геморагічні гарячки Визначення. Загальна клініко-епідеміологічна класифікація геморагічних гарячок. Розповсюдження. Збудники геморагічних гарячок. Жовта гарячка Визначення. Жовта гарячка – карантинна інфекція. Етіологія. Збудник та його основні властивості. Епідеміологія. Ареал розповсюдження. Реальність завозу в неепідемічні зони. Природна та місцеві вогнища. Джерела інфекції. Механізм зараження. Імунітет. Сезонність. Патогенез, патологічна анатомія. Клініка. Інкубаційний період. Клінічна картина по періодам хвороби. Ускладнення. Прогноз. Діагностика. Значення епіданамнезу. Клінічна діагностика. Лабораторна діагностика: виділення вірусу, серологічні методи діагностики: (РЗК, РНІФ, РГПГА). Лікування. Патогенетична та симптоматична терапія. Профілактика. Значення ранньої діагностики та ізоляції хворих. Дезінсекція. Карантинні заходи. Реєстрація ВООЗ. Специфічна профілактика. Кримська (південна) геморагічна гарячка. Визначення. Етіологія. Епідеміологія. Природні вогнища. Джерела інфекції та механізм зараження. Можливості внутрішньолікарняного зараження. Сезонність. Патогенез. Патологічна анатомія. Клініка. Інкубаційний період. Основні прояви хвороби. Геморагічний синдром. Прогноз. Діагностика. Значення епідеміологічних та клінічних даних. Вірусологічні та серологічні методи дослідження. Диференціальний діагноз. Лікування. Патогенетична та симптоматична терапія. Профілактика. Геморагічна гарячка з нирковим синдромом. Визначення. Етіологія. Епідеміологія. Природні вогнища. Джерела збудників інфекції. Механізм зараження та шляхи розповсюдження інфекції. Захворюваність. Сезонність. Патогенез. Патологічна анатомія. Вірусемія та токсинемія. Механізм розвитку геморагічного синдрому, ураження нервової системи, нирок. Патологічні зміни у внутрішніх органах. Клініка. Інкубаційний період. Циклічність захворювання. Геморагічні прояви. Нирковий синдром. Варіанти перебігу захворювання. Гостра ниркова недостатність. Динаміка періоду реконвалесценції та залишкові явища. Прогноз. Діагностика. Значення епідеміологічних даних. Клінічна діагностика. Лабораторні методи діагностики: оцінка гемограми, урограми. Серологічна діагностика (РНІФ). Диференційний діагноз. Лікування. Патогенетична та симптоматична терапія. Інтенсивна терапія при гострій нирковій недостатності. Показання до екстракорпорального діалізу. Диспансеризація осіб, що перехворіли. Омська геморагічна гарячка. Визначення. Етіологія. Епідеміологія. Резервуари інфекції в природі. Переносники вірусу. Механізм зараження. Сезонність. Патогенез, патологічна анатомія. Клініка. Інкубаційний період. Основні клінічні прояви. Ускладнення. Прогноз. Лікування. Профілактика.	2