З роду просвітянського (стр. 1 )

Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка

Серія: «Відомі родини в літописі

культури Буковини»

(методично-бібліографічні матеріали

до 150-річчя від дня народження письменника і педагога

Івана Бажанського () та 80-річчя від дня народження лікаря, письменниці Зірки Колотило ())

Випуск 2

Чернівці

2013

ББК 83.3(4УКР.- 4ЧЕН)

З-11

Підготували:

Заєць Т. І., бібліотекар відділу науково-методичної роботи

, зав. відділу науково-методичної роботи

, бібліотекар відділу з питань краєзнавства та бібліографії

Дизайн обкладинки:

Віктор Безпальченко, бібліотекар відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів

Редактор:

Рудько І. В., зав. редакційно-видавничого відділу

Відповідальна за випуск:

, заступник директора з наукової роботи

З роду просвітянського : методично-бібліографічні матеріали до 150-річчя від дня народження письменника і педагога Івана Бажанського () та 80-річчя від дня народження лікаря, письменниці Зірки Колотило (). – Чернівці : ЧОУНБ ім. М. Івасюка, 2013. – Вип. 2. – 40 с. – (Відомі родини у літописі культури Буковини).

від укладачів

Багато славних імен пов’язано з буковинською землею. Тут народжувалися чисті джерела правдивого художнього слова «буковинського соловія» Юрія Федьковича, розправляла поетичні крила «гірська орлиця» Ольга Кобилянська, майстерно відтворювала картини народного побуту Ірина Вільде, стверджував свої музично-літературні орієнтири Сидір Воробкевич. Яскравий слід у культурному спадку краю залишили відвідини його Іваном Франком, Лесею Українкою, Миколою Лисенком.

На теренах Буковини творили письменники Осип Маковей, Дмитро Загул, художники Юстин Пігуляк, Микола Івасюк, майстри народної творчості Григорій Гарас, Одарка Киселиця, Ксенія Колотило. Ці імена широко відомі і в Україні і в світі.

Але історія культурного розвитку Буковинського краю в цілому складається з окремих творчих сторінок як добре знаних особистостей, так і незаслужено забутих, таких, що потребують вивчення, чекають свого зіркового часу.

Знання власного родоводу – традиційна вимога українського народознавства. Недарма народна мудрість стверджує: «Нема в світі, як родина, то вам скаже і дитина».

Пропонуємо увазі фахівців бібліотечних установ, закладів освіти, культури, аматорів краєзнавства, студентів, учнів загальноосвітніх шкіл методично-бібліографічну розробку «З роду просвітянського» (серія «Відомі родини в культурологічному літописі Буковини», випуск 2), присвячену родині Бажанських-Шевчукевичів-Колотило, провідну роль в якій відіграє постать Івана Миколайовича Бажанського. Також у методичній розробці подаються матеріали про родину Бажанських-Шевчукевичів-Колотило.

«Він був характерним представником нечисленної, але багатої на особистості національної еліти старої Буковини».

І. Чеховський, науковець,

краєзнавець, відомий історик

«Є люди, які заслуговують на визнання і пошану ще при житті, але з різних причин про них забувають, а через десятки років згадують і кажуть, що то були прекрасні люди», - цю думку вчительки з Вижниці Надії Черкач, дослідниці спадщини Бажанського, ніби продовжує донька Івана Миколайовича – Ольга Бажанська-Шевчукевич: «Батьків час ще не настав».

Сьогодні, у своє славне 150-річчя, Іван Бажанський повернувся до нас виданими творами, педагогічними ініціативами, обласною літературною та районною педагогічною преміями, оформленими стендами у шкільних та бібліотечних музеях, світлицях, меморіальними дошками та довгоочікуваним пам’ятником у рідному селі Дорошівцях (скульптор В. Римар).

Високу шану буковинському педагогу, письменнику, просвітителю з нагоди поважного 150-річного ювілею склали учасники обласної науково-практичної конференції «Пам’ятаймо наших славетних», яка відбулася 26 лютого 2013 року у милих його серцю Вашківцях, у помешканні на вулиці його імені. Організаторами цього дійства були правління Чернівецького обласного, Заставнівського районного товариств ім. Т. Шевченка «Просвіта», управління освіти, науки, молоді та спорту облдержадміністрації та Заставнівської райдержадміністрації, районної ради.

Популяризуючи творчість І. М. Бажанського, бібліотекарі області мають включити до репертуару бібліотечних акцій більше заходів презентаційного характеру:

- виставки –вшанування;

- виставки-«відкриті уроки»;

- презентації нових видань;

- презентації-виставки однієї статті, однієї світлини.

Обов’язково використовувати матеріали з мережі Інтернет, формуючи віртуальні подорожі, слайд-шоу, віртуальні альбоми, фотоколажі про старі Чернівці, Заставну та Вашківці.

Заходи рекомендуємо проводити спільно із закладами освіти, культури, громадськими організаціями, у т. ч. осередками «Просвіти», «Народного дому».

Пропонуємо організувати вечори-зустрічі з лауреатами премії
І. М. Бажанського, як обласної літературної, так і районної педагогічної, екскурсії до музею.

Як допомогу при підготовці виставок, презентацій, вечорів-вшанувань пропонуємо бібліографічний огляд «На ниві освітянства і літератури» Пропонуємо варіанти назв: «Сам про себе й Буковина про нього», «В його серці завжди жили люди», «На ниві пошуку і зростання».

Також радимо організувати і провести науково-практичну конференцію на тему: «Іван Бажанський - українознавець».

Першу спробу по укладанню бібліографії творчої спадщини
І. Бажанського зробила його родина. Бібліографічний список (на диску) зберігається в Чернівецькій універсальній науковій бібліотеці імені М. Івасюка та свідчить, що перу письменника належить понад три десятки віршованих творів, кілька перекладів з Васіле Александрі, три малі поеми, щоденники, публіцистика, лекції на найрізноманітніші теми. Його архів зберігала старша донька Ольга Іванівна Бажанська-Шевчукевич, дружина самобутнього лікаря, скульптора, громадського діяча Опанаса Євгеновича Шевчукевича.

Один з перших дослідників творчості І. Бажанського - журналіст, літератор, а тоді студент, Володимир Михайловський, згадує, що з першого курсу свого навчання в університеті на квартирі Шевчукевичів (вул. Руська) перечитав більшість його творів і ніяк не міг зрозуміти, чому це все не видається.

Серйозно до вивчення творчості І. Бажанського ставився відомий буковинський науковець, краєзнавець Олекса Стратонович Романець. Його публікації з’явилися на сторінках преси ще у 1963 році (до 100-річчя від дня народження І. Бажанського).

Наслідуючи улюбленого викладача, Володимир Михайловський вибрав творчість буковинського вчителя-подвижника темою своєї дипломної роботи. Тоді, на початку сімдесятих, він мав намір підготувати певні твори для публікації. Але видавництва відмовчувалися і зрештою надали відповідь, що
І. Бажанський не був інтернаціоналістом, посилаючись на публіцистичний твір «Русини а Москалі», який був надрукований у збірці під «Зарядом Івана Захарка» у видавництві «Руська бесіда» 1911 року. Ця відмова поховала надію В. Михайловського на публікацію щоденників-хронік І. Бажанського /22 років.

Ольга Шевчукевич тривожилась найбільше саме за щоденники-хроніки: «Боляче буде батькові і на тому світі, якщо це жива правда про страшну війну пропаде під могутнім склепінням більшовицького часу».

І тільки 2006 року у видавництві «Зелена Буковина» вийшов з друку щоденник-хроніка «Війна» Івана Бажанського, в чому неабияка заслуга і наполеглива праця професора, доктора філологічних наук Олександра Огуя, який «оживив правду», яка мовчала майже століття. Презентація відбулася в Українському Народному Домі в Чернівцях, серед поважної аудиторії (9 професорів, 12 доцентів, культурний аташе Австрії А. Веннінгер, гості з Австрії, Німеччини, журналісти, краєзнавці).

Коротенькі згадки про долю і спадок щирого українського вчителя-трударя є в «Енциклопедії українознавства» (1993 рік), «Історії Буковини»
А. Жуковського (1994 рік), наукових розробках про розвиток освіти на Буковині професора Д. Пенішкевича.

Наукова публікація про І. Бажанського ввійшла до 1-ої частини хрестоматії «Письменники Буковини ХІХ – першої половини ХХ століття», в ній подані його вірші з вступною статтею декана педагогічного факультету ЧНУ ім.
Ю. Федьковича Івана Руснака (2001 р.), який багато років працює над вивченням його творчої спадщини.

Першою спробою цілісного аналізу життя і творчої діяльності
І. Бажанського, його внеску в розвиток національної освіти, виховання, літературного процесу на Буковині є монографія «Народу віддані життя і праця» (творчий шлях Івана Бажанського). Книга з’явилася у Чернівецькому видавництві «Рута» 2003 року. Автори: І. С. Руснак, І. Б. Червінська, науковці, філологи, краєзнавці.

Позитивну роль у житті письменника зіграв відомий український письменник, на той час редактор газети «Буковина» Осип Маковей. Саме з його благословення були надруковані на сторінках газети оповідання «З моєї подорожі до Сучави» (1896), «Три дукати» (1896), «Мертвецька Єлена» (1896)..

Художня спадщина І. Бажанського невелика за обсягом і нерівна за змістом, але є яскравим прикладом творчих спроб буковинської інтелігенції захистити свій народ, свою мову. Одним з його перших прижиттєвих надрукованих творів було віршоване оповідання «Пропасть» (1900 р.) Це протест вчителя проти багатіїв, які вважали освіту зайвим нашийником до збагачення: «Я книжки не знаю, коби лише гроші, й без книжки сховаю».

Своїми художніми творами І. Бажанський відгукнувся й на іншу сумну сторінку в житті буковинського селянина – масову еміграцію до Канади. Дві короткі поеми «Розлука» (1897 рік) та «За море» (1909 рік). Як же актуально звучать сьогодні його рядки: «Думав, що покине лихо, як покине край свій рідний».

Для вчителів письменник-педагог написав ряд цінних статей: «Із шкільної практики учителя», «Дещо о просвіті народній», «Виховання дитини через дім і школу». Особисто він був дуже відповідальною людиною, поціновував дисципліну, наполегливість, був ініціатором широкого впровадження досвіду народного виховання. До речі, він навчив свою доньку Ольгу читати в 3 роки, а її сина – у 2 роки.

Іван Бажанський важко торував дорогу життя, ніколи не зраджуючи свою вимріяну мету – служіння народу. Його щирий голос довго не було чути, але лишилися і виросли його учні, які теж шукали промінь істини життя, і, нарешті, з тих променів засяяло сонце.

У 2001 році з нагоди 138-річниці від дня його народження виконкомом Дорошівецької сільської ради, сільським головою, колективом школи, у співпраці з редакціями газет «Голос краю» та «Буковина», Чернівецькою організацією Спілки письменників України було засновано обласну літературну премію І. М. Бажанського. Вона присуджується щорічно у лютому місяці до дня його народження. Лауреатами премії 2001 року стали найбільш зацікавлені у популяризації творчого доробку І. Бажанського представники сучасної буковинської інтелігенції: Володимир Михайловський – письменник, журналіст, головний редактор газети «Буковина»; педагог, історик, краєзнавець, земляк Микола Гнеп; поет, журналіст, головний редактор Заставнівської районної газети «Голос краю» Василь Джуран. Першу премію імені І. Бажанського вручали на батьківщині просвітителя у Дорошівцях. Другу премію вручали у школі села Вікно, де І. Бажанський працював 24 роки, її отримали головний редактор «Буковинського журналу» Мирослав Лазарук (2002), лікар, поетеса Зоря Колотило (онука, 2002). Утретє лауреатів премії щиро вітали у Вашківцях. Серед нагороджених - Яснозір Опанасович Шевчукевич (2005 рік, онук І. Бажанського, який займався комп’ютерною версткою рукописних матеріалів діда). Наймолодша серед усіх лауреатів Ірина Бажанська, праправнучка, учениця Х-ого класу Дорошівецької ЗОШ І-ІІІ ступенів (2012).

Завдячуючи сподвижницькій праці В. Михайловського, у 2002 році у видавництві «Прут» (м. Чернівці) вийшла книга І. Бажанського «Вибрані твори» з передмовою Мирослава Лазарука. Друга книга «Вибрані твори. Проза і поезія» друкувалася у видавництві «Черемош» (2003, м. Вижниця) з переднім словом журналіста Світлани Масловської.

Опікуються творчою спадщиною письменника і освітяни краю. Засновано районну педагогічну премію його імені (м. Заставна, 1994 рік).

У 2007 році побачило світ видання «У вінок славному землякові», де зібрані наукові статті, розробки уроків, позакласні заходи (упорядник Тамара Мінченко).

У кімнаті-музеї Івана Бажанського Вікнянської школи учні - старшокласники під час проведення екскурсій акцентують увагу на світлинах, яким більше сто років. Це ще одне зовсім не вивчене і не зовсім звичне захоплення І. Бажанського.

У Вашківецькій гімназії у лютому 1993 р. відкрито музей Івана Бажанського, де знаходяться світлини першого фотографа-аматора Буковини. Також готуються до видання публіцистичні твори та щоденники письменника і педагога.

На святах-вшануваннях звучать пісні «Місто моє», «Добрий школярик» (на слова самого І. Бажанського, музику до яких написали викладачі
В. Рапатий, В. Пужняк), викликаючи цим самим хвилю почуттів у вже третього покоління сім’ї Бажанських (Зореслава, Яснозора, Ірини).

Нинішній, 2013 рік, знаменний для шанувальників спадщини відомого вчителя, письменника. 26 лютого — 150 років від  дня його народження, а 20 травня — 80 років з дня смерті. Пам'ятаймо ці дати і вертаймо до його Дорошівецької колиски, до світлого берега та старого Дністра, аби освятитися його щирим українським словом. Вони кличуть кожного, кому його творчість додає сили й радості, хто закоханий у смарагдовий Заставнівський край, що дав крила для злету просвітителю, людині чесного пера.

Виявилися пророчими слова вже тоді важкохворої Ольги Бажанської-Шевчукевич.: «А я вірю, що таткова доля, хай і після смерті, але всміхнеться йому. Бо мав він життя не для себе, а для свого скривдженого народу, якого любив, як маму рідну... Ні, ні, то мусить колись правда повернутися лицем і до людини, і до того, заради чого жила вона».

Окремо зупинимося на родині Івана Бажанського – Шевчукевичів-Колотило. Матеріали мають допомогти фахівцям бібліотечної справи при підготовці творчих акцій, організації виставок, презентацій.

Сам І. Бажанський стверджував, що знання свого родоводу – традиційна вимога української народної педагогіки, а «історія власної сім’ї, роду – це маленька сторінка у великій книзі історії держави», «… а тому слід плекати історичну пам’ять наших дітей, виробляти шанобливе ставлення до роду, до сім’ї, а через них і до українського народу та України».

Народна мудрість наголошує: «Нема в світі, як родина, то вам скаже і дитина». А родина у Івана Миколайовича була дружна, інтелігентна, дійсно згуртована навколо щирих помислів підняття культурно-освітнього рівня рідного краю.

Селяни-бідняки Микола Стефанович і Параскева Бажанські, зуміли зрозуміти обдарованість свого одинака і ціною власних злиднів надали йому можливість отримати освіту.

Одруження з освіченою дочкою дяка із Самушина Веронією Іваницькою () подарувало йому надійну супутницю в житті, колегу в освітянській роботі (Веронія вела гуртки для селянських дітей у школах, де працював чоловік), вірну дружину і добру матір двох улюблених дочок Ольги (Лялі) і Наталі.

Ольга Іванівна Бажанська-Шевчукевич () закінчила літературно-філософський факультет (1931), грала в драматичній секції товариства «Буковинський кобзар» (), учителювала в Кам’яній Сторожинецького району (до 1940 р.). Працювала директором СШ №2 та викладачем психології і педагогіки у Чернівецькому вчительському інституті, екскурсоводом у літературному музеї імені Ю. Федьковича, займалась громадською діяльністю. Саме Ольга взялася до друку окремих творів свого батька, а згодом, після виходу на пенсію (1959), - до упорядкування його творчої спадщини. Вона уклала покажчик праць І. Бажанського, підготувала до друку частину щоденників, намагалася систематизувати творчість свого батька, підготувала список його публікацій. З роками деякі її записи розгубилися, а окремі твори Ольга пропустила з політичних міркувань.

У першому шлюбі з Костянтином Руснаком (братом Ореста і Дениса Руснаків) народила сина Дениса, якого дід так рано навчив читати.

Другим її чоловіком був улюбленець батька, виходець з Вижниччини, Опанас Євгенович Шевчукевич (17.03.1902-24.09.1972), медик за освітою-випускник Фрайбурзького медичного інституту (1927р.), самобутній скульптор, завзятий бібліофіл, який зберіг праці та щоденники свого тестя.

Саме на презентації книги Т. Дугаєвої про творчість О. Є. Шевчукевича у Києві відомий український письменник Борис Олійник сказав: «Буковина показала Україні, як треба з небуття відкопувати коштовні діаманти».

Опанас Шевчукевич (поет у душі) присвятив Івану Бажанському такі рядки:

Ти увесь свій вік

Лиш для народу творчо трудився…

Ти у вічній пам’яті

В народу – залишився.

В Ольги та Опанаса Шевчукевичів залишилися два сини з романтично-слов’янськими іменами – Зореслав та Яснозір. Вони отримали від батьків величезну бібліотеку (30 тис. томів).

Яснозір Опанасович Шевчукевич - онук Івана Бажанського. Народився в Чернівцях 20 липня 1938 року.

Раннє дитинство припало на складний період війни, румунської і німецької окупації та репресії батьків. В 1945 році пішов до школи, і з 3-го класу вчився в українській загальноосвітній середній школі № 9. Пізніше навчався в Чернівецькому державному універ­ситеті на фізико-математичному факультеті, який закінчив в 1960 році за фахом фізик, вчи­тель фізики. Попрацював один рік за межами Буковини в м. Ярославлі (Росія), потім по­вернувся в своє рідне місто Чернівці.

Яснозір-Добромисл Опанасович Шевчукевич став інженером-розробником електронної апаратури, інженером-конструктором, технологом, майстром, заступником Головного технолога, 25 років працював в КБ „Фонон" (з 1990 року – Інститут термоелектрики) – від старшого інже­нера до провідного конструктора.

У родині панувала атмосфера добра, високої моральності, творчості, поваги до національних надбань, дух українського патріотизму. Товаришували з такими відомими українцями, як професором Ф. Погребеником, письменником-дисидентом О. Бердником, чернівецькими письменниками
В. Бабляком, М. Івасюком, спілкувалися з сім’єю І. Франка. Але насамперед свято шанували пам’ять маминого батька Івана Бажанського, що в той час було досить ризиковано.

В 2003 році, вийшовши на пенсію, Яснозір Шевчукевич з радістю прилучився до праці шанованих людей: В. Михайловського, М. Гнепа,
В. Джурана, В. Старика, О. Огуя, які поставили собі за ме­ту популяризувати творче і педагогічне надбання Івана Бажанського. Він надрукував переписані Зорею Колотило 15 товстих зошитів з творами дідуся. У 2005 році Яснозір Шевчукевич став лауреатом літературної премії імені М. Бажанського.

Доля другої доньки Наталії не є дуже публічною. Вона закінчила університет, працювала вчителькою на рідній Заставнівщині (села Карапчів, Дорошівці), не склалося подружнє життя з чоловіком Михайлом. Наталя теж доклала багато зусиль до збереження і упорядкування архівів батька: переписала «Щоденники», які лише про війну мали 440 записів.

Ювілейним є 2013 рік для доньки Наталії Іванівни, онуки Івана Бажанського – Зорі (Зірки) Михайлівни Колотило (
рр.), лікаря за фахом, поетеси за покликом душі, яка стала гордістю містечка Вашківців.

Народилася вона в місті Чернівцях. Протягом рр. навчалася у Вашківецькій середній школі, у рр. – в Чернівецькому медінституті, після закінчення якого два роки працювала лікарем (м. Камінь-Каширський, Волинська обл.), а з літа 1962 р. – у Вашківецькій лікарні.

Вірші почала писати ще з другого класу, а згодом - казки, гумористичні, побутові і фантастичні оповідання. Друкувалася у Вижницькій районній газеті «Радянська Верховина» (з жовтня 1991 р. «Вижницькі обрії»). Саме тут були опубліковані її перші твори: «Коли прийде татко?»; «Спасибі вам, учителько!» (1988); «Перекотиполе», «Ось така онучка», «Сонце рано встає, миє личко своє», «Казка першого снігу» (1989); «Пригода в новорічну ніч», «Зайчата зустрічають весну», «Мурчик, Фурчик і Нявчик», «Сім кольорів райдуги» (1990); «Як кіт був начальником комори», «Півень. Квочка і курчатко» (1991); «Третя нога», «У перший клас», «Я сніжинка твоя зимою», «Ой білі лебеді, мені ти раз сказав», «За хуліганство» (1992).

Лауреат обласної літературної премії І. Бажанського (2002), Почесна громадянка м. Вашківців.

Зірка Колотило у свій час зібрала і підготувала рукопис поетичних творів свого діда, який сьогодні зберігається в ЧОУНБ ім. М. Івасюка (на диску).

Померла 23 лютого 2006 року і похована у м. Вашківцях.

У дні відзначення 80-ї річниці від дня народження Зірки Михайлівни Колотило радимо організувати цикл книжкових виставок, книжкових вернісажів на тему: «Вернісаж буковинських талантів».

Пропонуємо матеріали для організації озвученої книжкової виставки:

Шлях від землі до високої зірки

І розділ: «Зоря з сузір’я Бажанських»

Цитата:

Молюсь за долю України,

За Буковину, Вашківці молюсь.

Для  Вас  весь час –

Щодня – години,

У міру сил своїх тружусь.

У розділі подається література про життєвий і творчий шлях лікаря-митця, використовуються світлини з родинного архіву.

ІІ розділ: «Її натхнення в посмішці дитини»

Цитата:

Поезія – крила:

В душі не згора.

Зоря Колотило.

І в слові – зоря.

У розділі пропонуємо представити поетичні твори для дітей. Під час презентації виставки рекомендуємо декламування поезій Зірки Колотило.

ІІІ розділ: «Маленькі Вашківці мої - піщинка рідної Вкраїни»

Цитата:

Були усе – біда й розбій

І лихоліття, ми голодували

Та все ж завжди ми всі  були стійкі

Хто ми завжди всі пам’ятали.

У розділі радимо використати літературу про вшанування пам’яті почесної громадянки Вашківців (про присвоєння літературних премій, присвяти Зірці Михайлівні (наприклад: «Вірш про Вашківці») та ін.).

Готуючись до проведення шанувальних заходів, виставок, презентацій, ювілейних вечорів пропонуємо використати біографічні дані та бібліографічний список літератури.

Додаток №1

Основні дати життя і творчості

26 лютого 1863 року 1871 рік 1874 рік рр. рр. рр. Вересень 1886 року Вересень 1887 р. 1887 - липень 1911 рр. 1889 року 1893 рік 1893 рік Грудень 1896 року 1897 рік 1898 рік Липень–вересень 1901 року 1904 рік 1909 рік 1911 рік рр. 1911 рік 1912 рік 1914 рік 1916 рік 1917 рік Осінь 1926 року 20 травня 1933 р. 1994 рік 1998 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік 2006 рік

Народився Іван Бажанський у селі Дорошівці Заставнівського повіту. Батько - Микола Стефанович Бажанський () родом із Снятина. Із снятинських Бажанських вийшли: Порфирій Бажанський () - відомий композитор, етнограф. Ольга-Олександра Бажанська (Озаревич) () – галицька громадська діячка, перша українська фахова піаністка в Галичині; Бажанський Михаїл () – пластовий діяч, журналіст, діяч української діаспори, письменник, краєзнавець. Мати – Параскева Паньків. Пішов до Дорошівецької шестирічної православної школи. Написав свій перший віршик «Прилетіла зозуленька і стала кувати». У житті І. Бажанського дослідники виділяють три періоди: Чернівецький період. Навчання у православній греко-ортодоксальній школі, після закінчення якої вступає до 5-го класу при вчительській семінарії. За хороші успіхи отримує свідоцтво за 5 та 6 класи. Навчання у вчительській семінарії. Отримав «свідоцтво про бідність» і право на стипендію у 120 флоринів на рік ( для порівняння, батько заробляє 6 флоринів на місяць). Вступає до студентського товариства «Союз». Отримав посаду вчителя у с. Лужани, після смерті батька до нього переїздить мати. Переведений учителем у с. Вікно (не сподобався освітянським чиновникам). Вікнянський період (24 роки). Одружився з Оленою Жибачинською із с. Чорний потік. Народження синів Євгена та Лонгіна. Мати виходить заміж за вдівця Миколу Романюка, повертається до Дорошівців. Смерть дружини, а потім і синів (серцеві хвороби). Другий шлюб з дочкою дяка із Самушина Веронією Іваницькою (рр.). У газеті «Буковина» за сприяння Осипа Маковея друкуються перші оповідання: «Мертвецька Єлена», «На попадю родилася», «Зимові подорожі до Сучави». Порушує тему заробітчанства, еміграції. Активно працює у Вікнянській філії товариства «Руська бесіда», суспільно-науковому та літературно-художньому двотижневику «Промінь» (знайомство з Костянтиною Малицькою, Євгенією Ярошинською). Написав вірш «Надія» (до роковин І. Котляревського). Автобіографічна повість «Рідна дитина» (газета «Руська рада»), «Примірний народний цілитель» («Руська рада»). Єдина прижиттєва друкована книжка - віршована повість «Пропасть». Народження старшої доньки Ольги. Завершення будівництва нової 2-х поверхової школи. Написано поему «За морем» (емігрантські мотиви). Написав антимосковську статтю «Русини а Москалі» (зіграла велику негативну роль у визнанні І. М. Бажанського). Вашківецький період. І. Бажанського переводять на посаду надучителя дівочої і мішаної народної школи у м. Вашківці. Надучитель, директор, організатор додаткових навчальних курсів рукоділля, лозоплетіння, бджільництва, куховарства, «людового університету», опікується читальнею, осередком «Просвіти», «Народного дому». Відкриття гімназії за безпосередньої участі Івана Бажанського. Під час Першої світової війни пише щоденники «Війна». Написав вірш «Ти хотів мене, мій батьку». Здійснив громадянський подвиг – урятував школу від спалення. І. М. Бажанського обрано шкільним інспектором Вашківецького повіту. Вихід на пенсію, продовжує активну діяльність за відродження української школи. Активно займається фотографією. Перший аматор фотосправи на Буковині. Відійшов у вічність. Заснування районної педагогічної премії імені І. Бажанського (м. Заставна), нині налічує 46 лауреатів. Зоря Колотило, онука І. Бажанського, дарує обласній бібліотеці поетичні твори дідуся (на диску). З архіву Ольги Шевчукевич передано список творів батька, на основі якого в ЧОУНБ ім. М. Івасюка створено перший бібліографічний список його творів (2003 рік). Вашківецька СШ № 1 носить ім’я І. М. Бажанського, у Вашківцях є вулиця його імені, створено меморіальний музей; кімнату-світлицю в селі Дорошівці (при школі). Засновано обласну літературну премію імені Івана Бажанського. Ініціатори: виконком Дорошівецької сільради, Чернівецька і Заставнівська редакції газет «Буковина», «Голос краю», обласна організація Національної Спілки письменників України. Вихід у світ першої книги вибраних творів І. Бажанського (Чернівці «Прут», вступна стаття М. Лазарука). Вийшла друга книга І. Бажанського «Вибрані твори. Проза і поезія» (Вижниця «Черемош»). Опубліковано щоденник-хроніку «Війна» (Вашківці, 31.08- 29/1922) / упорядник О. Огуй; коментар В. Заполовського. Книга з’явилася завдяки підтримці багатьох ентузіастів (О. Калиниченка, А. Лехтман, Ю. Поліщука, Я. Шевчукевича, О. Щербака) та фінансовій підтримці Українсько-Австрійського бюро кооперації в науці, освіті та культурі.

Додаток № 2