Олег Ольжич – герольд нескореного покоління (стр. 19 )

[130] Ми вважаємо, що у збірці «Рінь» до цього циклу можна віднести вірш «Скільки сонця ллється на землю…», хоча прямого віднесення його до «Кременю» немає (прим. автора).

[131] Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Клич доби. Лондон, 1968.– С. 77.

[132] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 298.

[133] Крета – о. Кріт (прим. автора).

[134] Ольбія – те ж що й «Ольвія» (прим. автора).

[135] Бог – річка Буг (прим. автора).

[136] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 11–13.

[137] Язон, Одисей – те ж що й Ясон, Одісей (прим. автора).

[138] Призначення України. Львів, 1992.– С. 108–109.

[139] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 13.

[140] Призначення України. Львів, 1992.– С. 123.

[141] Призначення України. Львів, 1992.– С. 119.

[142] Скити – те ж, що й «скіфи», «сколоти» (прим. автора).

[143] Призначення України. Львів, 1992.– С. 119–120.

[144] Призначення України. Львів, 1992.– С. 110.

[145] Iсторія північної чорноморщини. Торонто, 1969.– С. 282–284.

[146] Там же. С. 287.

[147] Цей вірш-цикл не належить до циклу «Залізо» (прим. автора).

[148] Брокат – шовкова тканина, зіткана або вишита золотом чи сріблом (прим. автора).

[149] Вважаємо, що тут, можливо, мається на увазі Одін (Один) – верховний бог у германській міфології (прим. автора).

[150] Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 37–38.

[151] Микола Неврлий до цього імені дає таку примітку: «Люкреція – дружина Тарквінія Коллятина, знеславлена сином царя Тарквінія Гордого. Заподіяла собі смерть» (див. Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 225.).

[152] Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 41.

[153] Картагіна – Карфаген (прим. автора).

[154] Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

[155] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 211.

[156] Робітня – працівня, робочий кабінет (прим. автора).

[157] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 189.

[158] Без металевих слів і без зідхань даремних. // Теліга О. Збірник. Київ–Париж–Лондон–Торонто–Нью-Йорк–Сідней, 1992.– С. 452.

[159] Третя сторожа. К., 1993.– С. 18.

[160] Голгота – те ж, що й Голгофа (прим. автора).

[161] Еріх Марія Ремарк – німецький письменник антивоєнного спрямування (прим. автора).

[162] Батарія – батарея (прим. автора).

[163] «Я камінь з Божої пращі». // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 374.

[164] Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

[165] Муза мужности й боротьби. // Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 17.

[166] Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 46.

[167] Червак наводить слова самого О. Ольжича (прим. автора).

[168] Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 78–79.

[169] «Я камінь з Божої пращі». // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 374.

[170] Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 181.

[171] Див. про характер польської окупації «Криваву книгу» – видання уряду ЗУНР 1919 і 1921 рр., перевидану видавничою фірмою «Відродження» у Дрогобичі в 1994 р. (прим. автора).

[172] Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 31.

[173] Пацифікація – «умиротворення», так лагідно називали поляки свій терор проти українців, розв'язаний ними в 30-х рр. (прим. автора).

[174] Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 34.

[175] Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 12.

[176] Словник літературознавчих термінів. К., 1971.– С. 343.

[177] Там же. С. 365.

[178] Муза мужности й боротьби. // Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 17.

[179] Льокаль – готель (прим. автора).

[180] Командант – командир (прим. автора).

[181] Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 12–13.

[182] Там же. С. 13.

[183] Там же. С. 14.

[184] Боротьба за визволення України. Л., 1993.– С. 58–59.

[185] Санчо-Панца в літературі і життю. // Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 124–153.

[186] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 153–154.

[187] УНДО – Українське Національно-Демократичне Об'єднання, угодовська партія, що діяла на території ЗУЗ до приходу більшовиків у 1939 р. (прим. автора).

[188] Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 44.

[189] Стріли – постріли (прим. автора).

[190] Едем – рай (прим. автора).

[191] Під Корсунем весною 1648 року гетьман Богдан Хмельницький вдруге (перший раз під Жовтими Водами) розбив польське військо (прим. автора).

[192] Під Конотопом влітку 1659 року під час українсько-московської війни гетьман Iван Виговський розгромив московське військо: 30 тис. москвинів загинуло, 5 тис. потрапило у полон (прим. автора).

[193] Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 44, 46.

[194] Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 44–45.

[195] Мірчук П. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 54.

[196] Бестія – (лайливе) тут в значенні «звір», «тварина», «жижак» (прим. автора).

[197] Плаз – тут в значенні «плазун», «гадина», «змія» (прим. автора).

[198] Децизія – рішення (прим. автора).

[199] Бій за українську літературу. // Український засів. Ч. 4. Харків, 1993.– С. 34.

[200] Там же. С. 34.

[201] Муза мужности й боротьби.// Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 20.

[202] Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 179.

[203] Міт – міф (прим. автора).

[204] Олег Ольжич як поет.//Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 72–73.

[205] Жінки з корінфу – «корінфянки» (прим. автора).

[206] Дюнкерк – пристань у південно-західній Голландії (прим. автора).

[207] Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 50.

[208] Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

[209] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.

[210] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 286.

[211] Експльозія – вибух (прим. автора).

[212] Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 50–51.

[213] Детальніше про це див. у книзі: Iванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. Дрогобич, 1992.

[214] Підсоння – клімат (прим. автора).

[215] Виховання молоді. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 134.

[216] Там же. С. 135.

[217] Там же. С. 135.

[218] Виховання молоді. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 135–136.

[219] Там же. С. 136–137.

[220] Детальніше про це див. у книзі: Iванишин В. Українська Церква і процес національного відродження. Дрогобич, 1990.

[221] Виховання молоді. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 137–138.

[222] Там же. С. 132.

[223] Українське дошкілля. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 132.

[224] Там же. С. 132, 134.

[225] Виелімінувати – виключити (прим. автора).

[226] Виховання молоді. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 137.

[227] Василь Мисик. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 152.

[228] Там же. С. 159.

[229] Дмитро Фальківський. Там же. С. 159.

[230] Дмитро Фальківський. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 167.

[231] Там же. С. 167.

[232] Голод і сучасна українська література. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 150.

[233] Там же. С. 146.

[234] Там же. С. 150.

[235] Голод і сучасна українська література. // Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 151.