Податкова система (стр. 2 )

- Загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вони є згідно з положеннями задовольняють Кодексу;

- Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискрімінації  забезпечення однакової підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянство фізичної особини, місця походження капіталу;

- Невідворотність настане визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданої на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множини) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийнято рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- Фіскальна достатність  встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженням;

- Соціальна справедливість  установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- Економічність оподаткування  установлення податків та зборів, обсягах надходжень від сплата яких до бюджету однозначно перевищує витрати на адміністрування також їх;

-. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

- Стабільність - перелік нормативних до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, а також їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

- Рівномірність та зручність сплати -  установлення строків сплата податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності також їх сплата платниками;

- Єдиний підхід до встановлення податків та зборів  визначення на законодавчими рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Законодавчо кожен податок повинен бути визнаним. Тобто в Законі про нього повинна міститися вичерпна інформація.

Основні елементи податку:

Об’єкт оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

Одиниця виміру - конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

Ставка податку - розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Вид ставок:

1. Базова (основна) ставка податку - ставка, що визначена такою для окремого податку

2. Гранична ставка податку - максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком

3. Абсолютна ставка податку - ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

4. Відносна (адвалорна) - ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Строк сплати податку та збору - період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:

- відстрочки;

- розстрочки;

- податкового кредиту.

Податковий період - період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.

Види податкового періоду:

- календарний рік; календарне півріччя, календарні три квартали, календарний квартал; - календарний місяць; - календарний день.

Класифікація податків - угруповання податків за такими ознаками:

1. Залежно від платника:

• з юридичних осіб;

• з фізичних осіб;

• змішані (з власників транспортних засобів).

2. Від форми оподаткування.

• прямі - податки стягується в процесі придбання або акумуляція матеріальних благ певні розміром об'єкта оподаткування (на прибуток, на майно, з власників транспортних засобів і т. д.),

• непрямі - включені в ціну товару (ПДВ, акциз, мито),

3. У залежності від компетентності органу, що регулює вид податку,

• Загальнодержавні;

• Місцеві.

4. Залежно від каналу надходження:

• Державні (повністю до державного бюджету).

• Місцеві (до бюджету).

• Позабюджетні (надходження в певні фонди).

5. Залежно від характеру використання:

• Загального призначення (не вказується мета).

• Цільові.

6. Залежно від періодичності стягнення:

• разові - 1 раз на протязі податкового періоду при здійсненні певних дій.

• систематичні - через певний проміжок часу протягом платника всієї діяльності.

7. Залежно від методів обчислення:

• кадастрові (від слова «кадастр» - таблиця, довідник) - коли об'єкти оподаткування розділені на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки вносять до спеціальних довідників. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характеризується тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об'єкту. Прикладом такого податку є акцизний податок і збір за першу реєстрацію транспортного засобу (не залежить від того, використовується транспортний засіб чи ні);

• декларативні - декларацією є документ, в якому платники податку приводять розрахунок доходу і податку з нього. Характерною рисою цього методу є те, що сплата податку здійснюється після отримання доходу особою, яка цей дохід отримує. Наприклад, податок на прибуток підприємства, податок на додану вартість.

• за джерелом виплати - наприклад, податок на доходи фізичних осіб, який сплачується підприємством або організацією, де працює фізична особа. До виплати заробітної плати з неї утримується прибутковий податок і перераховується до бюджету, залишок виплачується працівникові.

8. Залежно від економічного змісту об'єкту :

• податки на доходи - стягуються з доходів фізичних і юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата і інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств;

• податки на споживання - платяться не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони стягуються у формі непрямих податків.

• податки на майно - .встановлюються щодо рухомого або нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які платяться тільки один раз, - при покупці, податки на майно стягуються постійно, поки майно знаходиться у власності.

ТЕМА 2. ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

1. Поняття податкової системи.

2. Характеристика органів управління податкової системи.

3. Оцінка ефективності податкової системи.

4. Податковий обов'язок

5. Податкова декларація

6. Податковий контроль.

Податкова система України в економічному сенсі визначається як врегульована нормами права сукупність податків, які стягуються на території України, а також форм і методів їх побудови.

Податкова система розглядається з 2-х сторін:

• Податок як матеріал платіж державі.

• Відносини щодо встановлення, зміни, скасування податку, забезпечення його сплати, організації контролю та відповідальності за порушення в галузі податкового законодавства.

Податкова система - сукупність податків, зборів, платежів, що законно стягуються в державі, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни чи скасування, а також дій, які забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Принципи податкової системи:

• цілісність; єдина мета; межа податкового тиску; раціональне поєднання прямих і непрямих податків; поділ податків за рівнями компетенції органів державної влади.

Податкова система України складається з податків і зборів.

Податки поділяють на:

• загальнодержавні; місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Органами управління податковою системою виступають ВРУ, ВР АРК, сільські, селищні, міські ради.

їни встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає:

- перелік загальнодержавних податків та зборів;

- перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад;

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим належать:

- установлення на території Автономної Республіки Крим загальнодержавного збору – плати за користування надрами,

- зміна розміру ставок плати за користування надрами у межах його граничних ставок,

- визначення розміру і надання додаткових податкових пільг у межах сум, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, такі податки та збори справляються із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

Центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення.

З точки зору адміністрування податків, виділяють контролюючи органи та органи стягнення.

Контролюючими органами є органи Державної фіскальної служби України.

Органи ДФС забезпечують контроль:

- щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи ДФС;

- щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Орган стягнення - - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу. Органом стягнення є виключно органи ДФС, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки вона відповідає соціально-економічним умовам тобто метою З точки зору значущості податкової системи, а також послідовної оцінки реформи можна виділити 3 рівні опису податкової системи:

1) концептуальний - свідчить, що ґрунтуючись на відносинах власності податкові відносини покликані найбільш розумно створити фінансові відносини м / д державою та платником податків і на базі цього створити цілісну систему податків.

2) Стратегічний - повинен виходити з концепції реформування податкової системи та визначити доцільність внесення тих чи інших тактичних змін в існуючу податкову систему для ефекту отримання такого.

3) Тактичний - зводиться до оцінки тих заходів і рішень за допомогою яких проводиться управління податкової діяльністю в конкретний момент часу.

Для того, щоб оцінити податкову систему на даному етапі необхідно виходити з 4-х взаємопов'язаних і відносних суперечливих аспектів:

1) в економічному аспекті оцінка податкової системи має базуватися на основних проблемах податків, які зводяться до вилучення - з одного боку і погашення більшої частини витрат державного бюджету.

2) У соціальному аспекті податкова система повинна забезпечити рівний підхід до всіх верств населення і окремим господарським одиницям.

3) В організаційному аспекті податкова система повинна бути чітко розділеною на загальнодержавну і місцеву.

Податковий обов'язок - обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в певному порядку і строки. Виникає у платника за кожним податком та збором. Є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом. Підставами для припинення податкового обов'язку, є:

1 виконання - сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк

2. ліквідація юридичної особи;

3 смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;

4. втрата особою ознак платника податку,

5. скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

. Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Декларація складається за кожним податком окремо.

Платники податку на прибуток, малі підприємства подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність.

У разі необхідності платник податків може подати разом з податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В декларації зазначаються всі дані, які відображають обчислення відповідного податкового зобов’язання із певного податку..

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється контролюючим органами та органами стягнення. Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Способи здійснення податкового контролю

1. ведення обліку платників податків;

2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

3. перевірок та звірок, а також перевірок щодо дотримання законодавства,

Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань

ТЕМА 3. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

1. Економічна сутність та елементи ПДВ.