Предмет фінансової науки. Сутність, функції і роль фінансів (стр. 1 )

ТЕМА 1: ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ.

СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ І РОЛЬ ФІНАНСІВ.

ТЕМА 2: ІСТОРИЧНИЙ ХАРАКТЕР ФІНАНСІВ.

ТЕМА 3: ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ:

СУТЬ, СТРУКТУРА ТА ВИДИ.

Key words: finances, financial categories, financial resources, financial funds, functions of finances, financial securing, financial regulation, financial stimulation.

1.	Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, юридичними та фізичними особами. Іншими словами, наукова дисципліна фінанси вивчає гроші і соціально-економічні відносини, що пов'язані з формуванням, розподіленням і використанням матеріальних ресурсів. Фінанси — це прикладна економічна дисципліна.	The subject of the financial science is an aggregate of the financial relations that appear at the different levels of the economic system among the State, legal entities (=juridical person) and individuals. In other words, the science “Finances” studies money and social-economic relations which are connected with the formation, allocation and use of the pecuniary (financial) resources. Finances is an applied economic science.
2.	Фінансова наука оперує фінансовими категоріями, такими як «податки», «державний кредит», «державні доходи», «державні видатки», «державний бюджет»; нові фінансові категорії – «фінанси підприємств», «фінансовий ринок», «страхування».	The financial science uses financial categories, such as “taxes”, “state credit”, “state revenues”, “state expenditures”, “state budget”; the new financial categories are “enterprise finances”, “financial market”, “insurance”.
3.	Традиційно фінанси розділяють на І. публічні і ІІ. приватні. Публічні фінанси діляться на 1. державні фінанси і 2. муніципальні фінанси (місцеві фінанси). Приватні фінансі діляться на 1. особисті фінанси та сімейні фінанси; 2. фінанси малого бізнесу, корпоративні фінанси (фінанси підприємств, фінанси бізнесу), фінанси банків (банківська справа), фінанси некомерційних організацій.	Traditionally, finances are divided into I. public and II. private. Public finances are sublivided into 1. state finances and 2. municipal finances (local finances). Private finances are subdivided into 1. personal finances and family finances; 2. small business finances, corporative finances (enterprise finances, business finances), bank finances (banking), finances of non-profit organizations.
4.	Для публічних фінансів первинними є видатки, оскільки відбувається фінансування чітко регламентованих задач і функцій публічного утворення. Для приватних фінансів первинними є прибутки, оскільки вся діяльність спрямована на отримання прибутку, який у подальшому використовується особою з власними цілями.	Expenditures are initial (=primary) for public finances as financing clearly regulated tasks and functions of the public organisation. Revenues are initial (=primary) for private finances as the whole activity is directed at getting income, which is later used by the individual for his own purpose.
5.	Фінанси — це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу. На мікрорівні об'єктом акумуляції, використання, розподілу і перерозподілу виступають грошові доходи і фонди окремих підприємств і організацій.	Finances are the system of the economic relations among the State, legal entities and individuals? And also among separate states and international economic institutions and organisations concerning the accumulation and use of money means on the basis of the allocation and reallocation of the Gross Domestic Product (GDP) and national income (=net material product (NMP)). At the microlevel the object of the accumulation, use, allocation and reallocation is money (=pecuniary) income and assets (=funds) of the separate enterprises and organisations.
6.	Фінанси – це економічні відносини, які виражаються через рух грошових коштів (готівкових або безготівкових). Отже, у суті фінансів відображається не вся сукупність економічних відносин, а лише такі операції, які можна оцінити у вартісних вимірниках. Функціонування фінансів базується на таких функціях грошей як засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші.	Finances are economic relations which are expressed with movement of the money means. So, the core of finances reflects not the totality of the economic relations but only those transactions which can be measured in value indexes. Finances’ functioning is based on such money functions as payment means, accumulation means and world money.
7.	Матеріальними носіями фінансових відносин є фінансові ресурси. Але фінансові ресурси самі по собі не визначають сутності фінансів, не розкривають їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансова наука вивчає не фінансові ресурси як такі, а економічні відносини, що виникають у процесі їх формування, розподілу і використання.	The material carriers of the financial relations are financial resources. But financial resources as they are do not define the core of finances, they do not reveal the inner substance and social role. The science of finance studies not financial resources as they are but the economic relations that appear in the process of their formation allocation and use.
8.	Специфічне суспільне призначення фінансів – забезпечити розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, вираженої в грошовій формі, між різними суб’єктами господарювання і напрямами цільового використання. Тому сутність фінансів проявляється насамперед через розподільну функцію. Фінанси за допомогою розподільної функції обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту), різні сфери життя – сферу матеріального виробництва, сферу обміну і споживання. Фінансовому розподілу притаманні різні види розподілу: внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний. Об’єктами дії розподільної функції фінансів є вартість валового внутрішнього продукту, а також частина національного багатства, яка набуває грошової форми (у разі перерозподілу раніше накопиченого виробничого потенціалу, покриття збитків від стихійного лиха тощо). Суб’єктами розподілу є юридичні та фізичні особи, в розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення, а також держава. Первинний розподіл – це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб – заробітна плата, у юридичних осіб – прибуток, у держави – прибуток державного сектора, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки. Перерозподіл полягає у створенні і використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, регіональні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають державний бюджет і державні фонди цільового призначення, регіональні – місцеві бюджети і позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування. Відомчі – це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднань. Провідну роль у перерозподільному процесі відіграє держава. У процесі перерозподілу на загальнодержавному рівні можна виділити окремі стадії перерозподілу. Спочатку відбувається мобілізація і формування загальнодержавних фондів (державного бюджету і цільових загальнодержавних позабюджетних фондів), потім стадія використання цих фондів – направлення коштів на розвиток пріоритетних галузей народного господарства, соціально-культурні заходи, управління, оборону, виплату пенсій тощо. Звідси виникають відносини вторинного перерозподілу. Кінцевим результатом перерозподільного циклу є те, що одна частина перерозподілених грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу з наступним перерозподілом, інша частина перерозподілених грошових ресурсів переходить у сферу споживання (освіта, охорона здоров’я, культура, оборона, держу правління тощо).	The specific social purpose of finances is to secure the allocation and reallocation of the GDP value, which is expressed with money index, among different subjects of economic relations and different directions of the specified use. That’s why the core of the finances reveals first of all in allocation function. With the help of the allocation function finances serve different allocation phases (initial/primary allocation and reallocation of the public product value), different spheres of life – the sphere of material production, the sphere of exchange and consumption. Different types of allocation are typical of financial allocation: internal inside the branch, among the branches, territorial. The objects of the allocation function are GDP value and also a part of the national wealth which is in the money/pecuniary form (in the case of reallocation of the earlier accumulated production potential, covering losses from force majeure (act of God; acts of God, natural disaster). The subjects of the allocation are legal entities and individuals who are in charge of the formation of the specified funds, the state as well. Initial/primary allocation – is the allocation of the added value and formation of the initial/primary income of the \subjects that take part in the GDP making. The primary earnings at this stage are: for individuals – salary; for legal entities – profit; for the state –profit from the state sector, incomings from state services, resources, area of economic significance, indirect taxes as well. Re-allocation implies making and using the centralized funds. According to the centralisation level the funds are divided into state, local, departmental and corporative. The state specified funds include the state budget and state specified funds; local – local budgets and out-of-budget funds of local government authorities. The departmental funds are funds that are made by Ministries (departments) and offices. The corporative funds implies centralisation of the part of the income of the structural units inside the corporative unions. The state plays the leading role in the process of allocation. Three separate phases can be distinguished during the reallocation process at the state level. At first the mobilization and formation of the state funds (state budget and out-of-budget funds) take place. Then the stage of funds use – the value (costs) is directed at the development of the priority industrial branches, social-cultural events, management, defence, rent payments as well. Here the relations of the secondary reallocation appear. The final result of the reallocation cycle is that one part of the reallocated money (pecuniary) resources is directed to the sphere of material production again by means budget financing to start a new cycle of the initial (primary) allocation followed by reallocation; the other part of the reallocated money (pecuniary) resources is directed to the consumption sphere (education, health protection, culture, defence, state management as well).
9.	Фінанси виконують також контрольну функцію. Сутність контрольної функції полягає в контролі за розподілом ВВП між відповідними грошовими фондами і каналами розподілу та їх цільовим використанням.	Finances have also the control function. The core of the control function is the control for GDP allocation among the correspondent money funds and the allocation canals and their specified use.
10.	Деякі економісти стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: оперативна, регулююча, стимулююча, перерозподільна, відтворювальна, формування грошових фондів, використання грошових фондів, стабілізаційна, а також виробнича.	Some economists state that the other functions are typical of finances as well: operative, regulating, stimulating, reallocating, reproducing, money fund forming, money fund using, stabilizing, production as well.
11.	Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів. Якісний вплив виявляється в інтересах учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин (у який спосіб формуються фінансові ресурси, в яких формах і на яких умовах відбувається їх рух і використання). Саме через якісний вплив відбувається перетворення фінансів в економічний стимул розвитку суспільного виробництва.	As an economic implement of the economy finances are able to influence the public production both quantitatively and qualitatively. The quantitative influence is characterized by the amount and offering the mobilized, allocated and used financial resources. The qualitative influence reveals in the interests of the participants of the reproducing process by means of organising the financial relations (what way financial resources are formed, in what forms and under what circumstances their movement and use take place). It is by means of qualitative influence finances turn into the economic stimulus of the public production development.
12.	Можливо виділити три головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку: 1. фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення; 2. фінансове регулювання економічних і соціальних процесів; 3. фінансове стимулювання.	Three main directions of the financial influence on the processes of the social development can be distinguished: financial providing the needs for expanded reproduction; financial regulation of the economic and social processes; financial stimulation.