Передмова (стр. 2 )

2. Хто був, є і залишається в серцях українців Кобзарем? (Шевченко)

3. Державний герб України - … (тризуб)

4. Жовтий колір прапора – це колір … (зерна)

5. Синонім слова «держава» - … (країна)

6. Найголовніша пісня України - … (гімн)

7. Найрідніше, найдорожче, найкраще місце на землі - … (Батьківщина)

Вчитель. - Молодці. То яке ж ключове слово у кросворді?

- Україна. А що означає це слово? (відповідають учні)

Вчитель. Наша класна година присвячена Україні. А тема її ( читають на плакаті «Моя Батьківщина - Україна»). Допоможе нам мандрувати по нашій країні усний журнал. Прочитаємо, як називаються його сторінки.

Сторінка 1. Рідний край, Україна, Вітчизна.

Сторінка 2. Державні символи України.

Сторінка 3. Народні символи України.

Сторінка 4. Мій край – моя історія жива.

Сторінка 5. Народна скарбничка.

І зараз ми помандруємо сторінками усного журналу. Я відкриваю його першу сторінку.

Сторінка 1. Рідний край, Україна, Батьківщина.

Вчитель. Ці слова дорогі кожній людині. Ніколи не перерахувати того, про що думають люди, вимовляючи ці слова. Всі безмежні простори країни, всі річки і гори, всі квітучі поля і пустелі – все це Батьківщина. Її зими і весни, кожне літо і осінь – це також Батьківщина.

Люди, які живуть у нашій країні, їхня мова, їхні звичаї, їхній характер, їхні пісні – це теж Батьківщина.

Все, що колись відбувалося на нашій землі, всі радощі і горе, битви і перемоги – наша Батьківщина.

Одна Батьківщина і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знає в житті.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, як спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, мами,

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина - це мрії політ,

Це рідна моя Україна.

Моя Батьківщина – це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це - мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Вчитель. Україна - суверенна держава. Вона має право самостійно, без втручання інших держав, вирішувати свої зовнішні і внутрішні проблеми. Кожна країна світу має свої символи. І наступна сторінка нашого журналу:

Сторінка 2. Державні символи України.

Вчитель. – Що ж означає слово символ? (відповіді учнів)

Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища.

Вистраждавши, виборовши волю, Україна має свої державні символи. Назвемо їх.

1. Символічний знак, ключ до історії роду, міста, держави. (Герб)

Наш Герб – тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш Герб – тризуб,

Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем.

Добро і пісню

Несемо ми людям.

2. Грецьке слово, означає урочисту, похвальну пісню на честь богів і героїв. (Гімн)

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка й міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї світло ясне навкруги.

3. Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє небо, жовте – жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо.

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки є народом

Українським в Україні.

Вчитель. А ще народ України має свої споконвічні символи. Назвіть їх.

Сторінка 3. Народні символи України.

Верба – журливе дерево, що низько схиляється до води. Воно схоже на долю нашого народу, територію якого часто завойовували загарбники, а народ змушений був терпіти і схиляти голову, не маючи сили зразу вигнати завойовників. І хоч наш народ терплячий, але він завжди, рано чи пізно, знаходив силу, щоб випрямити спину і підняти голову, щоб стати вільним і незалежним.

Верба – це ніби позначка води на землі. Тому й копають криниці під вербою, бо на сухому місці це дерево ніколи не росте.

Вербу люди застосовували з лікувальною метою.

- А коли ще використовують вербові гілочки? (відповіді учнів)

Калина – символ кохання, краси, життя. Її завжди порівнювали з гарною дівчиною. Калину садили скрізь: по берегах річок, під вікнами хат та біля криниць; кетягами червоних ягід прикрашали весільні короваї і вплітали їх у вінок, ними лікували і варили варення.

А скільки прислів’їв і приказок придумав народ про калину.

- Пишна та красива, як червона калина.

- Стоїть у дворі дівонька, як червона калинонька.

- Щоки червоні, як кетяги калинові.

- Посади біля хати калину, будеш мати долю щасливу.

Дуже часто струнких дівчат порівнювали із тополею. У казках злі свекрухи перетворювали своїх невісток у тополю. Садили їх переважно обабіч дороги, очевидно тому, щоб здалеку було видно село, бо росте дерево дуже швидко. А найголовніше, мабуть, це те, що на тополях гніздяться лелеки.

А по землі стелиться вічнозелений барвінок з блакитними, як небо, квіточками. Його люди любили за красу та невибагливість. Це символ вічного життя, любові і пам’яті. Тому обвивали барвінком хліб і коровай, вплітали у вінки, садили, а може він сам виростав на могилах дорогих людей, як символ вічної пам’яті.

Вчитель. – З якого твору ці рядки?

Два кольори мої, два кольори

Оба на полотні, в душі моїй оба.

Два кольори мої, два кольори

Червоний - то любов, а чорний – то журба.

Вишиті рушники – неодмінний атрибут багатьох обрядів: з рушником виходили в поле, справляли обжинки, проводжали в далеку дорогу, дівчата давали рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на шлюбний рушник під час шлюбного обряду.

Сторінка 4. Мій край – моя історія жива.

- Про що будемо вести розмову на цій сторінці? (роздуми дітей)

На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Здавна наша земля була ласим куснем для сусідів. Як ніякий інший народ, українці заплатили за своє право на волю мільйонами життів своїх синів і дочок.

Історія України – це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Мабуть ніхто не уявляє України без Запорізької Січі, її отаманів.

- Дмитро Вишневецький – перший кошовий Запорізької Січі;

- Петро Сагайдачний;

- Богдан Хмельницький;

- Іван Сірко, Іван Мазепа;

- Олекса Довбуш;

- Устим Кармелюк.

За кращу долю народу боролися відомі всьому світу діячі культури:

- Тарас Шевченко;

- Леся Українка;

- Іван Франко;

- Михайло Грушевський.

Зазнав наруги від влади поет Володимир Сосюра за вірш «Любіть Україну».

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер і трави, і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

За любов до України, боротьбу за її незалежність справжніх патріотів кидали в тюрми, мордували у таборах. Борець за національну гідність українського народу Василь Стус був засуджений на 15 років таборів і помер у неволі.

Історія нашого народу це не лише минуле, а й теперішнє. Усьому світу відомі імена Володимира і Віталія Кличків, Олега Блохіна, Андрія Шевченка, Сергія Бубки. Це відомі спортсмени, які представляли нашу країну на міжнародних змаганнях.

Сторінка 5. Народна скарбничка.

- На цій сторінці вам потрібно доповнити прислів’я і пояснити їх зміст

(робота в групах)

Добре тому, ……(хто в своєму домі).

За рідний край……(життя віддай).

Всюди добре, а …….(вдома найкраще).

Кожному мила ……(своя сторона).

Батьківщина – мати - …….(умій за неї постояти).

Людина без Вітчизни, …….(соловей без пісні).

Барвінок. Молодці, діти. Я переконався, що ви справжні знавці історії свого краю. Добре знаєте народні і державні символи, вмієте працювати у групах, допомагаєте один одному, виразно декламуєте вірші. Я з радістю прийму вас у свою барвінкову країну. Від сьогоднішнього дня ви - барвінчата. Як доказ цьому, я прикріплю кожному з вас емблему – символ своєї країни. (Барвінок прикріплює кожному учневі емблему)

Учень. Красивий, щедрий рідний край!

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай,

Усе, що зветься Україна!

Українська осінь-чарівниця

Дійові особи: Осінь, осінні місяці: Вересень, Жовтень, Листопад; Дід, Баба, Онуки; овочі: Буряк, Картопля, Морква, Квасоля, Соняшник, Огірок. (На сцені - подвір я, лавки, застелені покривалами, тин, стіл. По класі розкидане листя з дерев. Баба підмітає листя.)

Дід. - Бабо, бабо! Де ж це ти поділася?

Баба. - Та тут я, тут! Подвір'я підмітаю. Бачиш, скільки листя натрусила осінь-чарівниця? Хоч і роботи прибавилось, але люблю я цю пору року.

- А що ти хотів, діду?

Дід. - Ходімо зі мною, побачиш, скільки гарбузів привіз? Ото вже вродили?

(Дід з бабою виходять. Заходить Осінь з букетом осінніх квітів.)

Осінь. Я - Осінь, пора надзвичайно чарівна.

У барвах моїх ліси і поля.

Я тут господиня, я осінь-царівна,

В моїм володінні земля.

Три місяці маю собі на підмогу:

Це Вересень, Жовтень - трудівники,

Листопад завершує нашу дорогу.

Усіх представляю я вам залюбки.

Вже довшає ніч, і стає холодніше.

Пора прощаватись - зима вже іде.

Заплачуть дощі все частіше й частіше,

І чарів не стане ніде.

Покличу-но я місяці на розмову -

Зустрітись пора нам прийшла.

Роботу вони всі зробили чудово,

За кожного рада була.

Їм разом зустрітися не випадало,

У праці проходили дні.

Було в них завдань і роботи чимало,

І час пролітав, як пісні.

Отже, сьогодні я всіх запрошую в казку!

(Осінь кружляє, розсипає квіти навколо себе і кличе місяців. Вони з 'являються з різних боків, кожний у характерному костюмі з тацею в руках, на якій знаходяться відповідні для кожного місяця овочі та фрукти. У цей час заходить на подвір 'я баба, дивується і сплескує руками.)

Баба. Ой лишенько, що ж таке, невже і справді осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив?

Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!

Баба. А глянь! Бачиш? Жива Осінь завітала і осінні місяці з нею!

Дід. А й справді! Справді, зроду-віку такого не було!

Осінь. Добридень! Добрий день вам, люди,

Хороші, мудрі трударі.

Нехай вам завжди добре буде

І світить сонце угорі.

Баба. Добридень, Осене чарівна,

І місяці-трудівники!

Ти на землі тепер царівна,

Як було це в усі віки!

Дід. Запрошуємо до господи,

Щоб з нами хліб цей розділить,

Щоб ситі всі були народи,

Щоб з усіма у мирі жить.

(Простягають хліб на рушникові Осені, вона бере його і кладе на стіл)

Вересень. Ми за запрошення вам дякуєм сердечно,

За хліб пахучий і сердець тепло.

Жовтень. Ми піднесем дари природи, безперечно,

Щоб радісно із нами вам було.

Листопад. Я вам дарую кетяги калини,

Якраз достигли у холодні дні.

Калина - то є символ України,

Про неї у народі є вірші.

Баба. Ой, яка я рада бачити тебе, Осене, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зібралися. Як це трапилося?

Осінь. Це я хотіла здивувати вас, а місяцям і людям дати хвилинку перепочити, бо всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу, підготувалися до зими. Ось і розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!

Вересень. Потрудився я в садочку, у городі, в полі. Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі, Помідорів, перцю, гречки, проса, добрі сливи,

Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

Жовтень. Ну, а я - все, що лишилось довше достигати.

Це капуста головаста і гарбуз пузатий,

Морква гарна солоденька, буряки цукрові.

Щоб були всі люди ситі, та були здорові.

Листопад. Ну, а я зорю земельку, як пройду полями,

Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.

У городах та садочках приберу красиво,

Щоб цю зиму були люди на землі щасливі.

Баба. Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,

І на зиму огірочків законсервувати.

Наварила я варення, повидла й компоту,

Не присіла й на хвилину, бо мала роботу.

Дід. Уже в коморі борошно з нового врожаю,

І картоплі, й городини я доволі маю.

Для свиней, корів, коней є корми і сіно.

Потрудились ми, як кажуть, гарно, на «відмінно»!

Осінь. Це мені приємно чути, значить, все готово.

До зими підготувались ми усі чудово.

Тож тепер якусь годинку можна відпочити

І з онуками малими трішки посидіти.

(Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.)

Баба. Заходьте, онуки, сідайте

Та Осінь-царівну усі привітайте.

Це Осінь і місяці в гості прийшли.

А скільки дарунків вони принесли! (показує на стіл)

Онуки. Добрий день!

Усі. Добрий день!

1-й онук. А я й не знав, що це можливо,