Передмова (стр. 3 )

Що Осінь - це людина.

Це справді, бабцю, дивне-диво,

Та все одно - відмінно!

2-й онук. А що, хіба таке буває?

Скажи мені, дідусю,

Що Осінь є - я точно знаю

Та все одно боюся...

1-ша онука. А я щаслива, що прийшла у казку,

Про це давно я марила у снах

Спасибі, Осене, за радість і за ласку,

Що ми живемо в чарівних казках.

2-га онука. І я радію зустрічі з тобою,

І місяцям я вдячна, що прийшли.

Дерева барвою покрились золотою,

А в небі білі хмарки попливли.

3-тя онука. Спасибі, Осене, що в гості завітала,

І місяцям осіннім вдячна я.

Цієї зустрічі давно я дожидала,

И родина задоволена моя.

Осінь. Я рада, діти, що зустрілася із вами,

Ви осінь любите, як казку чарівну.

І славите мене віршами та піснями,

Малюєте картину не одну.

- А ще мені казали, що діти добре знають осінні прикмети та свята. Можете мені про них розказати?

Діти. Добре, ми розкажемо. А ми ще вірші тобі розкажемо, малюнки покажемо і пограємось, бо сьогодні ж свято.

Осінь - наша мати, і жебрака нагодує.

Осінь усьому рахунок веде.

Який у вересня початок, такий буде і кінець.

Жовтень ходить по краю, та й виганяє пташок із гаю.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Листопад - вересню онук, жовтню - син, а зимі - рідний брат.

1-й онук. На Першу Пречисту збирають в Україні яблука і груші. А ще кажуть: «На Пречисту стає дівка речиста», тобто починає багато говорити, бо поменшало роботи.

1-ша онука. У вересні відзначають ще одне велике свято Другої Пречистої-свято Різдва Пресвятої Богородиці. У народі кажуть: «Друга Пречиста дощем поливає».

2-й онук. А ще наприкінці вересня є свято Здвиженння Чесного і Животворного Хреста Господнього. Про цей день люди кажуть: «На Здвиженння земля движеться ближче до зими». Від цього дня стає холодніше, птиці відлітають у вирій. На Здвиження небезпечно ходити в ліс, бо в цей день гади залягають у велике кубло спати. І дуже небезпечно зустріти хоч одну змію.

2-га онука. А 14 жовтня святкують Святу Покрову. На Запоріжжі козаки вважали Святу Покрову своєю покровителькою. Уважні господарі придивлялись: якщо вітер у цей день дме з півночі, то зима буде холодною, а якщо з півдня, то теплою.

2-тя онука. 8 листопада - день Святого Дмитра. Дмитро приносить зиму. До цього дня дівчат сватали, і починалися весілля. А в народі казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра - хоч камин витри». Це тому, що вона до цього часу перебирала женихами, а після Дмитра дівчат уже не сватали.

Осінь. Чудово! Ви багато знаєте, а це означає, що ви любите свою Україну, знаєте її історію і народну мудрість. А ще ви мені обіцяли вірші розказати.

Діти. (разом) Так, ми це зробимо.

1-й онук. Пора осіння тиха і чарівна.

Земля вночі туманами сповита.

Вдень лине тихо музика сумна

На павутині бабиного літа.

И пливе між листям кольоровий сум,

Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.

В сухому листячку сховавсь від вітру шум,

І холодок проймає гордовитий.

Палітра осені яскрава і жива,

Жоржини кольорові серце гріють.

Та вранці паморозь травичку покрива

І від морозу квіточки сивіють.

Рослинний світ потроху завмира,

Тускніє барв рясне палахкотіння.

Тому й тужлива осені пора,

Бо світ піде зиму у володіння.

2-й онук. Перелітні пташки відлетіли

У далекі та теплі краї.

Нам порожні гніздечка лишили

І пісні всі найкращі свої.

Ті пісні в наших думах тісняться

І в серцях ніжно-ніжно бринять.

Журавлі і лелеки нам сняться,

И ластівки, що у небі дзвенять.

А тепер в небі тихо так стало,

Вітерець не шелесне ніде.

У природі так літечка мало...

В рідний край знову осінь іде.

1-ша онука. Чудова осінь! І така чарівна!

У золоті дерева всі стоять.

І трішки сумно, якось ніби дивно,

Що всі листочки з дерева злетять.

Ліси й садочки стали зовсім голі,

І золото під ноги упаде.

На землю сутінки спускаються поволі

І золота не видно вже ніде.

3-тя онука. Красуне Осінь, ти така чарівна,

Найкраще платтячко ти одягла.

І я люблю тебе найбільше,

Бо ти - як фея лісова.

Чарівна Осінь, ти прийшла,

Дари нам щедрі принесла.

Щоб вся країна й кожна хата

Була щаслива і багата.

Діти. Бабусю, а ми вінегрету хочемо. Він такий смачненький!

Осінь. А ви знаєте, які овочі для цього потрібні?

Діти. Звичайно!... Буряк, морква, картопля, огірки, квасоля...А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.

Осінь. Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем, зараз ми викличемо всі ці овочі, і все буде зроблено! Вони не тільки прийдуть самі, а й розкажуть багато цікавого про себе. Готові?

Діти. Так.

Осінь. Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!

Буряк. Хто кликав мене, буряка, хто гукав?

Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.

А сорок століть - це багато чи ні?

Ось шлях, що долать довелося мені.

За час цей я став і красивий, й смачний,

І вигляд у мене чудовий який!

З такого собі бур'янця я проріс

І користь велику всім людям приніс.

Тепер я кормовий, столовий, цукровий,

Червоний, оранжевий, білий - чудовий!

Тепер мене люди у їжу вживають,

тварини мене залюбки споживають.

Усі на планеті буряк нині сіють,

Бо й цукор варити із мене уміють.

А ви що хотіли із мене зробити?

Засмажити, стерти чи, може, зварити?

Діти.Зварити.

(буряк подає мисочку з порізаними звареними буряками і сідає)

Осінь. Картопелько, виходь!

Картопля. Картопелька я! і без мене ніяк!

Ні борщик не звариш, ні супчику, так!

Мене люди в їжу щоденно вживають,

Ще й хлібчиком другим мене називають!

А скільки вже страв можна з мене зробити:

Підсмажити в маслі, спекти і зварити,

Вареники ще галушки і млинці,

А ще картопляні смачні дерунці.

В Європу з Америки я завітала.

Не так вже давно мене люди пізнали.

Спочатку не знали, як мене їсти?

Чи з цукром вживати, чи з маком погризти?

А потім, як солі добавили трішки,

Мене не замінять ні мед, ні горішки.

Навчились мене і пекти, і варити,

Не можуть без мене і дня вже прожити!

(Картопля подає мисочку з порізаною вареною картоплею і сідає)

Осінь. Моркво, тепер твоя черга

Морква. Морква я! живу в коморі,

А коса моя надворі.

Овоч я - культура цінна,

І поживна, й вітамінна,

І м'ясиста, і тверденька,

І у роті солоденька.

Вітамінів є доволі,

Каротин, залізі солі.

Той, хто моркву полюбляє,

Завжди зір чудовий має.

Бур'яном росла колись,

а тепер от, подивись!

Королевою я стала

І до смаку всім припала.

Я тепер у кожній страві,

У салатах, у приправі.

Сік солодкий з мене п'ють,

Жарять, варять, ріжуть, труть... (Подає мисочку з вареною і порізаною морквою і сідає)

Осінь. Квасолю просимо до нас!

Квасоля. Ми дрібненькі квасолини

Із бобової родини.

У тісних стручках живем

Цінність у собі несем.

Кольорові від природи,

Є білки в нас, вуглеводи,

Каротин і вітаміни.

Ми корисні для людини.

Навіть жир є у квасолі.

Вам цього уже доволі?

Ми колись росли в теплі,

А тепер - по всій землі!

Дуже різні ми буваєм,

Понад двісті сортів маєм.

Хоч маленькі ми і дрібні,

Але людям всім потрібні.

Ми у борщиках, в супах,

У салатах, пиріжках,

На обід і на полудні -

Кожний день, у свята й будні.

Ось які ми квасолини

Із бобової родини.

(Квасоля подає мисочку з вареною квасолею і сідає)

Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!

Огірок. Огірочок зелененький,

Я смачненький, я маленький.

У мені всього доволі:

Цукор, мінеральні солі,

Вітаміни В і D,

Кращого нема ніде!

Мене солять, консервують

І на зиму маринують.

Полюбили мене люди

І вирощують повсюди!

Я із Індії прийшов

І повагу скрізь знайшов.

(Огірок подає мисочку з порізаними огірками і сідає)

Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійку. Соняшнику, іди до нас!

Соняшник. Я - соняшник.

Швиденько виростаю,

До метрів двох за літо я сягаю,

Ще корінь метрів три, листочки черешкові

А квіти, ніби сонечка, чудові!

Культура пречудова я, олійна!

Корисна для людей, надійна.

Олію із насіння виробляють,

З лузги насіння - спирт і дріжджі мають.

Макуха для тварин потрібна - ясно?

А попіл із стебел - це добриво прекрасне.

А ще потрібний людям я весь час

Для виробництва лаків і пластмас.

Куди не глянь, корисна я рослина,

Тому і сіє соняшник людина.

Там, де тепліше й сонечка багато,

І квітка сонячна росте собі завзято.

Салатику без мене не буває,

Смачну олійку я в собі ховаю!

(Соняшник подає пляшку з олією і сідає)

(Діти пересипають всі овочі у велику миску, розмішують, поливають олією і всіх запрошують до частування. Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл.)

Баба. Частуйтеся, добрі люди, .

Хай у нас все добре буде.

Їжте всі салат і кашу

І любіть родину нашу.

Осінь. Дякуємо вам за хорошу гостину. Нам час іти в дорогу, бо у мене та й у

моїх місяців роботи ще багато. Дякуємо щиро.

Діти. Ми щиро вдячні осені,

Що прийшла до нас у гості.

Щедрі дари нам принесла,

Щастя побажала і добра.