Київський національний економічний університет
ДАНИЛКО Валерій Кирилович
УДК 311:504
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ
СТАТИСТИКИ
Спеціальність 08.03.01 – Статистика
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі статистичних методів дослідження і аналізу Науково-технічного комплексу статистичних досліджень Державного комітету статистики України, м. Київ.
Науковий консультант: | доктор наук з державного управління, професор, заслужений економіст України Осауленко Олександр Григорович Державний комітет статистики України, голова |
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України , Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, в. о. голови |
доктор економічних наук, професор Єлейко Василь Іванович, Львівська комерційна академія, завідувач кафедри економетрії та статистики | |
доктор економічних наук, професор Єріна Антоніна Михайлівна, Київський національний економічний університет, професор кафедри статистики | |
Провідна установа: | Одеський державний економічний університет, кафедра статистики, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса |
Захист відбудеться 28 листопада 2005 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.
Автореферат розісланий 25 жовтня 2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат технічних наук, професор |
|
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Підвищення рівня забруднення навколишнього природного середовища, зростання кількості стихійних і техногенних катастроф, виснаження природних ресурсів зумовлюють необхідність першочергового вирішення проблем захисту й охорони довкілля, збереження та раціональне використання природних багатств. Саме тому, стан та охорона довкілля стають дедалі актуальнішими для людського розвитку. На перший план все активніше виступають не стільки традиційні політичні й соціально-економічні проблеми, скільки злободенні екологічні проблеми. Вони спричиняються як самою природою, так і діяльністю людей, причому останній чинник проявляється все відчутніше.
За таких умов стає очевидною життєва необхідність вирішення завдань оптимізації природокористування, оздоровлення і збереження довкілля. Потрібна розробка дієвої державної політики у сфері використання природних ресурсів, екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища. У зв’язку з цим зростає потреба істотної перебудови екологічної статистики, яка формує, аналізує та оприлюднює інформацію з цих важливих питань, слугує інформаційною базою для підготовки і прийняття науково обґрунтованих екологічних рішень. Водночас, вона є важливою та ефективною ланкою сучасних методів управління в умовах переходу до сталого соціально-економічного розвитку, продекларованого на Конференції ООН з питань навколишнього природного середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) та підтвердженого на Всесвітньому самміті в Йоганнесбурзі (2002 р.) і п’ятій Всеєвропейській конференції Міністрів охорони навколишнього середовища “Довкілля для Європи” (Київ, 2003 р.).
Таким чином, вирішення завдань розроблення та вдосконалення методологічних засад екологічної статистики, апробації та впровадження нових підходів у практику державних статистичних спостережень стає дедалі актуальнішими. Це дозволить здійснювати статистичне вивчення факторів зростання ефективності ресурсокористування, забезпечення екологічної безпеки, розробляти фінансово-економічні механізми регулювання природокористування з використання міжнародного досвіду та урахуванням сучасних реалій світової еколого-збалансованої економіки. Необхідність створення методології статистичних досліджень з цієї проблематики зумовила вибір теми, структурну будову дисертації, визначили її наукове і практичне значення.
Актуальність теми дослідження підтверджується і тим, що результати наукових розробок вітчизняних вчених-економістів стосовно статистичного дослідження екології значною мірою не відповідають вимогам сучасних користувачів. Однією з причин цього є поява нових політичних та еколого-економічних чинників і тенденцій розвитку міжнародних відносин у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Для статистики важливо своєчасно й адекватно реагувати на державні пріоритети щодо використання природно-ресурсного потенціалу, вдосконалюючи теорію, методологію та практику застосування.
Значний вклад у вирішення загальнотеоретичних і методологічних питань впливу на соцільно-економічний розвиток суспільства наслідків антропогенного забруднення навколишнього середовища внесли вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: , , ’янов, В. М. Геєць, В. Е. Гірусов, , М. І. Долішній, С. І. Дорогунцов, , В. С. Міщенко, Я. Б. Олійник, , єв, І. М. Синякевич, ілін, , М. І. Хилько, , та інші.
У розробку методологічних та організаційно-практичних аспектів розвитку і формування елементів екологічної статистики зробили внесок:
, , В. І. Єлейко, А. М. Єріна,
іна, , М. І. Трудова, Р. І. Тринько, , та інші.
Разом з тим ще не знайшли всебічного висвітлення сучасні проблеми оцінювання стану і охорони навколишнього середовища, ролі та значення екологічної статистики при формуванні державної екологічної політики, прийняття і реалізації науково обґрунтованих та екологічно зважених управлінських рішень у сфері природокористування та охорони довкілля.
Особливої уваги вимагає розв’язання проблем визначення основних методологічних підходів та принципів організації статистичного відображення ресурсної стратегії сталого соціально-економічного розвитку України в нових умовах господарювання та екологічної ситуації. Тому систематизація поглядів і вибір оптимальних методів еколого-статистичного регулювання раціонального використання й охорони природних ресурсів вимагають відповідного дослідження.
З точки зору адаптації екологічної статистики до сучасних національних і міжнародних вимог важливе місце посідає її нормативно-правове забезпечення. Проведені дослідження свідчать, що нормативно-правові акти стосовно становлення і подальшого розвитку екологічної статистики не мають єдиної цілеспрямованої концептуальної визначеності. Це породжує невпевненість у діях суб’єктів ресурсно-економічної діяльності, що – в свою чергу, негативно позначається на раціональному природокористуванні та охороні довкілля. Вивчення і висновки щодо цього аспекту екологічної статистики, в контексті нової еколого-економічної політики держави, обумовлюють наукову новизну дослідження.
Отож, усі ці обставини підкреслюють актуальність теми дослідження та обґрунтування системного й комплексного підходу до подальшого розвитку і вдосконалення методологічних засад екологічної статистики, яка розробляє зміст і методи обчислення та аналіз статистичних показників, що характеризують екологічний стан довкілля.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках реалізації заходів передбачених „Програмою переходу статистики і обліку на міжнародні стандарти та реформування державної статистики України” і заходів щодо переходу до нових форм статистичних спостережень за еколого-економічним станом навколишнього природного середовища та в рамках забезпечення Стратегії розвитку державної статистики на період до 2008 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 р. № 000. Вона є складовою розділу: “Створення комплексної статистичної моделі стану та охорони навколишнього природного середовища України” в рамках договору “Розробка методологічних положень статистики соціально-економічного розвитку України” (номер державної реєстрації 0198U007212). В межах наукової програми автором здійснено обґрунтування методологічних засад подальшої розбудови національної екологічної статистики. Дисертація виконувалася в державному підприємстві “Науково-технічний комплекс статистичних досліджень” Держкомстату України.
Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є розроблення методологічних засад сучасної екологічної статистики, вдосконалення статистичного інструментарію управління природокористуванням, державного природоохоронного контролю для оцінювання стану забруднення, відтворення та охорони навколишнього середовища з метою подолання негативних тенденцій антропогенного впливу на довкілля в сучасних умовах переходу до сталого еколого-економічного розвитку України.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення науково-методологічних та організаційно-практичних завдань:
- аналіз сучасного стану та наукове обґрунтування основних напрямів розвитку екологічної статистики, її ролі і завдань у реалізації національної екологічної політики України;
- узагальнення науково-теоретичних та організаційно-практичних елементів формування екологічної статистики, як базових складової ефективного управління природоохоронною діяльністю в умовах переходу України до сталого еколого-економічного розвитку;
- визначення сутності екологічної статистики в сучасних умовах господарського механізму та з’ясування етапів її розвитку і становлення;
- розробку класифікації статистичної інформації з екологічних проблем відповідно до діючих в Україні природоохоронних та інших правових норм;
- обґрунтування основних напрямів удосконалення методологічних та організаційних підходів державної звітності і моніторингу щодо формування інформаційних ресурсів (збирання, оброблення, аналіз та оприлюднення екологічної інформації) з проблем використання природоресурсного потенціалу країни та охорони довкілля;
- обґрунтування теоретичних та методологічних засад оцінювання стану довкілля, зокрема, забруднення, відтворення й охорони атмосферного повітря, водних об’єктів та земельних ресурсів України на базі даних еколого-статистичної інформації;
- дослідження стану і тенденцій забруднення повітряного середовища, водних об’єктів та земельних ресурсів відходами виробництва, викидами шкідливих речовин від стаціонарних джерел і транспортних засобів, оцінювання змін у складі джерел забруднення та в структурі основних речовин;
- визначення рівня антропогенного навантаження на атмосферне повітря, поверхневі водойми та земельні ресурси основними шкідливими речовинами за регіонами України та видами економічної діяльності, використовуючи інтегральний показник;
- визначення сутності та оцінювання дієвості еколого-економічних інструментаріїв формування на макро - та мікрорівнях державного регулювання природоохоронної діяльності;
- аналіз виконання регіональних природоохоронних заходів з охорони повітряного басейну, водних об’єктів і земельних ресурсів у контексті сталого розвитку територій;
Об’єктом дослідження виступає інформація з екологічного стану довкілля України та його складових: повітряного басейну, водних об’єктів та земельних ресурсів.
Предметом дослідження є методологічні та організаційно-практичні елементи екологічної статистики, зокрема – щодо оцінювання на підставі статистичної інформації екологічного стану територій та визначення напрямів подолання негативних тенденцій пов’язаних з забрудненням довкілля в умовах переходу економіки України до сталого екологозбалансованого розвитку.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнофілософські та загальнонаукові методи пізнання явищ і процесів у сфері природокористування та охорони довкілля, сучасна економічна теорія, загальноекономічні принципи й методи вивчення екологічного стану навколишнього середовища за показниками еколого-статистичної звітності.
Методика дисертаційного дослідження ґрунтується на системному підході і розвитку світового природокористування, інтеграційних процесів, структурно-трансформаційних змін в економічній діяльності з формуванням національної еколого-економічної політики в Україні. У методології та методиці дослідження окремих закономірностей враховано, що кожен із зазначених факторів формується на засадах аналізу і синтезу, наукової абстракції, аналітичного передбачення в модифікації системи екологічної статистики та її державного регулювання.
Для вирішення поставлених завдань використовувались статистичні методи: графічний метод – для виявлення основних тенденцій економічного розвитку України, кореляційно-регресійний аналіз – для виявлення і оцінювання впливу економічних систем на екологічний стан відповідних територій та прогнозуванні надходження у довкілля обсягів викидів забруднюючих речовин, аналіз динамічних рядів та середніх величин тощо.
Інформаційною базою дослідження є статистична інформація Державного комітету статистики України, Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Широко використані нормативна база і законодавчі акти, матеріали органів законодавчої та виконавчої влади, адміністративні дані міністерств і відомств, статистично-аналітична інформація міжнародних організацій, публікації вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, які займаються проблемами організації природокористування та охорони довкілля, формування інформаційних ресурсів з цих питань, інша наукова інформація, розміщена у світовій мережі Internet. Опрацювання даних здійснювалося з використанням сучасних комп’ютерних інформаційно-комунікаційних технологій.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження обраної теми в дисертації обґрунтовано методологічні та організаційно-практичні засади екологічної статистики з метою державного регулювання у сфері ресурсокористування та охорони навколишнього природного середовища в Україні з використанням міжнародних рекомендацій. Обґрунтовано методологію формування даних екологічної статистики та запропоновано практичні рекомендації щодо їх застосування.
Найважливішими результатами, що характеризують наукову новизну дослідження є наступні положення і розробки:
вперше:
– запропоновано оновлену концепцію поняття “екологічна статистика” у контексті формування екологічного мислення та гармонійних відносин людини з природою, що є авторським внеском у розвиток теорії і практики розбудови екологічної статистики;
– систематизовано підходи щодо розбудови екологічної статистики в Україні як бази дослідження екологічних проблем;
– обґрунтовано перелік етапів формування і становлення вітчизняної екологічної статистики, що відкриває нові можливості аналізу екологічних проблем у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля;
– запропоновано систему еколого-статистичних показників, що дозволяє формалізувати методи (напрями) економіко-статистичного аналізу щодо оцінки екологічного стану довкілля з урахуванням відтворення та охорони окремих природних ресурсів;
– на основі комплексного підходу запропоновано методологію регіонального аналізу, яка дозволяє реально оцінити рівень екологічного стану окремих регіонів і країни в цілому, що є передумовою стратегічного планування соціально-економічного розвитку відповідних територій;
– розроблено методологічний інструментарій оцінки обсягів викидів шкідливих речовин транспортними засобами в атмосферу, що дозволило удосконалити існуючу в Україні систему інформаційно-аналітичної підтримки контролю за станом забруднення та охорони повітряного басейну;
удосконалено:
– програму статистичного спостереження на базі державної звітності з екологічних проблем, що забезпечує реальне відображення екологічного стану повітряного середовища, водних об’єктів і земельних ресурсів та організації державного природоохоронного контролю;
– методологічні засади здійснення еколого-статистичного моніторингу стану навколишнього середовища, що дає можливість своєчасно реагувати на екологічні зміни довкілля та забезпечує запобігання виникненню екологічних ризиків у сфері природокористування;
– методологічні принципи оцінки збитків, нанесених навколишньому середовищу діяльністю суб’єктів господарювання, і розробки заходів з метою забезпечення підвищення ефективності природоохоронної діяльності;
– класифікацію статистичної інформації з екологічних проблем відповідно до діючого національного природоохоронного законодавства з урахуванням економіко-екологічного простору України. Це забезпечує можливість використання відповідних інформаційних ресурсів інших країн з метою наукового обґрунтування концептуальних положень екологічної політики держави;
– інструментарій з дослідження стану і тенденцій забруднення довкілля та оцінки рівня виконання природоохоронних заходів.
одержали подальший розвиток:
– методологічні інструментарії організації вибіркових статистичних обстежень та одноразових обліків факторів забруднення навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки країни і запровадження екологічних паспортів суб’єктів господарювання;
– методи рейтингового оцінювання екологічного стану регіонів та модель розрахунку рівня антропогенного навантаження для обґрунтування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на забезпечення сталого розвитку країни та окремих її територій;
– адаптація регресійних моделей до аналізу екологічних проблем у сфері природокористування та охорони довкілля, що дає можливість оцінити вплив окремих факторів на екологічний стан навколишнього середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і мають придатну форму для побудови сучасної екологічної статистики в Україні та підвищення її ролі у здійсненні державної екологічної політики. Практична реалізація результатів дослідження дозволить вибудувати екологічну статистику як сукупність інформаційних ресурсів для забезпечення інтересів її користувачів; упорядкувати систему екологічних показників, форми статистичного спостереження, вдосконалити методи аналізу забруднення навколишнього природного середовища, оцінити екологічний стан регіонів; визначати фактори, які на нього впливають.
Основні теоретично-методологічні та практичні розробки дисертації знайшли відображення у пропозиціях автора до розробки проектів нормативних актів і рекомендацій щодо удосконалення управлінської та економічної діяльності державних установ, навчальних закладів, суб’єктів підприємництва.
Про прикладне значення результатів дослідження свідчать впровадження у практичну діяльність статистичних органів України методик і форм державної статистичної звітності з екологічних питань розроблені за безпосередньої участі автора:
“Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря від автотранспорту, що перебуває у приватній власності населення”, затверджена наказом Держкомстату України від 15 грудня 1999 року № 000;
“Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності”, затверджена наказом Держкомстату України від 06 вересня 2000 року № 000;
“Методика розрахунку викидів шкідливих речовин у повітря від авіаційного, водного та залізничного транспорту”, затверджена наказом Держкомстату України від 15 вересня 2003 року № 000;
“Звіт про державний контроль за охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів”, затверджений наказом Держкомстату України від 1 липня 2002 р. № 000;
“Звіт про охорону атмосферного повітря”, затверджений наказом Держкомстату України від 25 червня 2004 р. № 000.
На окремі розробки автор одержав позитивні рецензії і високу оцінку Державного комітету статистики України (довідка № від 31.12.2003р.) , Міністерства екології та природних ресурсів України (довідка № 000/18-5 від 31.12.2003р.), Житомирського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства (довідка № 000/18-5 від 30.09.2004р.). Запропоновані в дисертації методологічні розробки використовуються при викладанні курсів: “Економіка природокористування”, “Основи статистичного обліку” і “Моніторинг навколишнього середовища” в Державному агроекологічному університеті (довідка № 000 від 04.10.2004р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача. Дисертант упродовж останніх п’яти років, є науковим керівником з вивчення цих проблем і бере безпосередню участь у формуванні теоретичних і методичних підходів, створенні науково-методичного апарату, розробленні методик статистичних спостережень та форм статистичної звітності, проведенні експертних оцінок проблем і перспектив розвитку у сфері екологічної статистики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2003” (Дніпропетровськ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку”, науково-практичній конференції з нагоди Дня працівників статистики “Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2003), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємств: проблеми теорії та практики” (Дніпропетровськ, 2004), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень ‘2004” (Дніпропетровськ, 2004), VІІ міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта, 2004”, Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання розвитку підприємництва, менеджменту та маркетингу в умовах трансформації економіки України” (Луцьк, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку статистики” (Ялта, 2004).
Результати дослідження щорічно протягом рр. доповідалися на засіданнях вченої ради Науково-дослідного інституту статистики Держкомстату України, а після його реорганізації – на методологічних семінарах НТК статистичних досліджень.
Публікації. Результати проведених дисертаційних досліджень, теоретичні та методологічні положення, практичні рекомендації висвітлені в опублікованих автором 32 наукових працях загальним обсягом 86,1 д. а., з них особисто автору належить 57,5 д. а., в тому числі одноосібна монографія (18,3 д. а.), 22 статті (11,7 д. а.) у наукових фахових виданнях, 2 наукові видання (18,02 д. а.) і 5 публікацій (1,0 д. а.) як матеріали і тези виступів на конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків. Основний її зміст викладено на 371 сторінці друкованого тексту, що містить 95 таблиць, 54 рисунки і 27 формул. Крім того в роботі подано список використаних літературних джерел із 439 найменувань розміщених на 37 стор. і 21 додаток – на 74 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено сутність і стан наукової проблеми та її значущість, сформульовано мету і завдання дослідження, його предмет, висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, зазначено форми апробації та оприлюднення результатів.
У розділі 1 “Екологічний стан навколишнього середовища як об’єкт статистичного дослідження” розглянуто сучасні міжнародні та національні екологічні проблеми України, зумовлені антропогенним впливом господарської діяльності економічних систем на довкілля, а також концептуальні засади еколого-статистичного дослідження, що має ґрунтуватися на принципах комплексного підходу. У роботі надано характеристику об’єкту дослідження, визначена роль та основні завдання екологічної статистики у вирішенні еколого-економічних і соціальних проблем, обґрунтовано етапи її розвитку і становлення та запропоновано авторську методологію її подальшого формування.
У дисертації наголошується, що на сучасному етапі розвитку суспільства і матеріальної культури найактуальнішими справедливо вважаються проблеми раціонального використання природних ресурсів та посилення охорони довкілля. Адже, як відомо, науково-технічна революція ускладнила взаємовідносини суспільства з навколишнім середовищем, зумовлені, передусім, загостренням соціально-економічних особливо екологічних проблем. Їх, як свідчить аналіз наукових джерел вітчизняних і зарубіжних авторів, спричинили демографічний вибух, прогресуюче забруднення атмосфери, гідросфери й верхнього шару літосфери, величезні нагромадження відходів людської діяльності за одночасного виснаження практично всіх видів природних ресурсів.
Не обійшли ці проблеми й Україну, де особливо відчутно проявляються ознаки екологічної кризи, зумовленої виснажливим екстенсивним природокористуванням. Це призвело до масової вирубки лісів, зниження родючості ґрунтів, утворення значної площі еродованих земель, зникло близько 3 тис. малих річок. Як наслідок, питома вага відносно чистих територій в Україні складає лише 7 % від загальної площі держави, умовно чистими визнано 8 % земель, малозабрудненими – 15 %. Решта 70 % складають території з небезпечними для людини умовами життєдіяльності. Значно ускладнила екологічну ситуацію в країні Чорнобильська аварія, наслідки якої ще довгий час будуть негативно впливати на здоров’я населення, формування демографічних процесів тощо.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
