Програма психологічно-педагогічного всеобучу батьків для 5-9 класів (стр. 2 )

Трудове виховання дітей у сім'ї, моральний зміст їх праці

Мета. Ознайомити батьків з важливістю залучати дітей до праці. Розкрити роль сім'ї в організації праці дітей. Обговорити і вирішити педагогічні задачі, що стосуються даної теми.

Обладнання. Виставка книг на дану тему. Висловлю­вання видатних людей. Виставка учнівських робіт.

Більше всього необхідно, щоб для виконання стало не­можливим те лакейське проведення часу, коли людина залишається без роботи в руках, без думки в голові, то­му що в ці хвилини псується голова, серце і моральність.

Саме сімейна трудова підготовка має найважливіше значення для майбутньої кваліфікації людини. Та дити­на, яка одержала в сім'ї правильне виховання, в подаль­шому з великим успіхом може проходити свою спеціаль­ну підготовку.

Форма проведення. Батьківські збори.

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться для обго­ворення з батьками.

Праця — великий творець людської особистості, дійсного духовного багатства, моральної чистоти. І всі ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина була працелюбною, доброю. А як же цього добитися? На ці і ряд Інших питань ми спробуємо дати відповідь разом.

Видатний педагог розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав, що особливо важливою для трудового виховання в сім'ї є участь дитини в господарських справах. Робота дитини виховує чесність, дбайливість, колективізм, привчає її рахуватися з інтересами інших людей. Дитяча праця розвиває бережливість, свідомість, відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом І планувати свою роботу. Щоденна праця привчає дітей поважати буден­ну, хоча не завжди цікаву, але потрібну домашню працю, цінувати І поважати працю старших.

радив батькам дотримуватися пев­них принципів трудового виховання:

1. Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

2. Праця в сім'ї не повинна бути важкою, при­мусовою. Вона мусить бути творчою.

3. Виховання працелюбства у дітей потрібно поєдну­вати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.

4. У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв . «Трудове виховання, — зазначав педагог, — це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно. Може І не було б потреби говорити спеціально про трудове виховання, коли б у школі та сім'ї панувала єдність трьох начал... Немає І не може бути виховання по­за працею І без праці, тому що без праці в усій її складності І багатоманітності людину не можна виховувати».

Працю дитини педагог розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони по­винні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей не мислиме без праці, без фізичної і духов­ної напруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гра в працю, а саме справжнє трудове життя» ().

Дуже рано проявляється прагнення дитини до пізнання і творчості. Тільки-но діти починають говори­ти, вони засипають нас, дорослих, тисячами запитань: «Що це?», «Як це називається?», «Чому?» А з яким за­доволенням вони малюють, ліплять, клеять, вирізують, створюють образи своєї бурхливої фантазії.

Первинне дитяче прагнення до праці радісне І світле, і воно повинно весь час жити в людині. Це прагнення дала людині сама природа. І тут важливу роль відіграє вміння батьків уважно ставитися до прагнення дітей допомогти дорослим. На жаль, на цю обставину не завжди звертають увагу.

Батьки досить часто розцінюють таку допомогу як мало значущу, недоречну і навіть зайву. У відповідь на бажання дитини допомогти, заклопотані батьки відповідають: «Забирайся геть! Ти мені заважаєш!», «Я поспішаю, я сам швидше впораюся!» Діти в такій ситу­ації відчувають себе ображеними, стають дратівливими. Досить кілька разів відмовитися від допомоги, І дитина вже боятиметься її запропонувати. В ній зникає бажан­ня працювати, І вона лише спостерігає, причому байду­же, за роботою дорослих.

Розглянемо таку ситуацію.

Батько саджає на дачі яблуні. Син стоїть поряд з ма­лою лопаткою в руках, він теж намагається копати.

— Не заважай! Займися чим-небудь, — каже батько.

— А чим, тату?

— Ну, копай теж. Копай поряд таку ж яму...

Невдовзі батько, захоплений своєю роботою, забу­ває про те, що сказав синові, тим більше, що той йому не заважає.

Але син через кілька хвилин знову нагадує про себе.

— Викопав... — машинально повторює батько. — Доб­ре... Ну, а тепер закопай...

— ?!

Питання для обговорення

1. Проаналізуйте неведений приклад. Яких помилок допустився батько?

2. Як би ви повели себе на місці батька?

3. Як домогтися активності й інтересу батьків у вихо­ванні дітей?

Проаналізуйте, чи завжди ви уважні і тактовні у спілкуванні з дітьми.

[Виступи батьків].

Але буває й так, що батьки, намагаючись привчити дитину до праці, зловживають постійним контролем, безліччю вимог і доручень, часто забувають про надан­ня необхідної допомоги в оволодінні трудовими навич­ками. І, чекаючи негайного результату, дорослі не дають можливості дитині звернутися до славного досліду, спокійно подумати, як краще виконати те чи інше дору­чення.

Характерною помилкою у вихованні дітей є і відсутність вимогливості, внаслідок чого вони можуть ухилятися від роботи, не виконувати її.

Розглянемо таку ситуацію.

...Дванадцятирічний Ігор приїхав погостювати до ба­бусі. Першого ж ранку, вставши з ліжка, він одягнувся, акуратно склав простирадло і ковдру, швидко прибрав свою постіль. До цього він звик вдома й легко впорався з роботою. Якось бабуся сама прибрала його постіль. А ще раз, запізнюючись на річку, Ігор сам попросив ба­бусю зробити це за нього. Незабаром стало звично: хлопчик встає, одягається, снідає і йде гуляти, а приби­рання залишається бабусі. Коли мати навідалася до сина, вона помітила, що Ігор не прибирає постіль і нага­дала йому про це, той ласкаво попросив: «Мамусю, прибери ти, а то мені важко. Мені тепер бабуся приби­рає постіль».

Питання для обговорення

1. Яку помилку допустила бабуся Ігоря?

2. Що б ви порадили матері Ігоря?

3. Як ви домагаєтесь вироблення стійких навичок щодо самообслуговування і праці дітей вдома?

Одна з найгрубіших і недопустимих помилок, якою ще грішать деякі батьки, — це покарання працею. Хлопчик-підліток розбив м'ячем шибку. «Доведеться тобі за це замести подвір'я», — говорить йому батько. Учениця принесла двійку. «За такі успіхи підеш на кухню, пере­миєш увесь посуд», — наказує мати. І діти, які раніше із захопленням бралися за будь-яку роботу, ставляться тепер до праці з явним незадоволенням. Коли ж така міра покарання практикується часто, то у дітей немину­че розвивається відраза до певного роду праці. Вона починає сприйматися як образлива, неприємна, якої потрібно соромитися.

Разом з тим не слід плутати покарання працею з ви­могою виконувати роботу добре. Наприклад, якщо ди­тина насмітила, забруднила одяг, вона повинна прибра­ти після себе, почистити одяг. Така вимога батьків є природним наслідком вчинку, а не формою покарання.

Мені розповідала жінка, яка виростила двох дітей без чоловіка: «Приходжу з роботи о другій годині ночі, діти сплять, розпластавшись, мабуть набігалися, а в кімнаті чорт ногу зломить: як бавилися, так все й покинули. Взагалі-то вони в мене були привчені й завжди все прибирали. А тут — справжній погром. І будити шкода, І потурати не можна. Почала їх будити: Оленці тоді шість було, а Володі чотири з половиною. Я їх на ноги ставлю, а вони падають. Дивлюсь я на діток і ледве не плачу — шкода. Все ж примусила їх прибрати.

Мені сусідка потім дорікала: «Ти не мати, — каже, — ти їм мачуха!» На своєму я настояла, але, якщо призна­тися, досі іноді вагаюся: була я права чи ні?..

Питання для обговорення.

1. Чи правильно вчинила мати? Які риси характеру вона виховує у своїх дітей?

2. Чи завжди необхідно застосовувати суворі вимоги у вихованні дітей?

3. Подумайте, чи допускаєте ви лібералізм щодо ви­ховання дітей. Які результати такого виховання? Чи за­доволені ви ними?

Отож дітей треба вчити різним видам праці. І цю ро­боту слід вести послідовно, систематично, щоденно, по­чинаючи з найпростішої праці і переходити поступово до більш складної. В працю дітей обов'язково вносити певну різноманітність і самостійність.

Конче потрібно вимагати і слідкувати, щоб кожна ро­бота доводилася дітьми до кінця і завжди виконувалась старанно. Але не можна перевантажувати дітей трудо­вими завданнями, обов'язково слід враховувати їх шкільне навчання, потреби відпочинку.

До праці дітей слід ставитись з повагою, доцільно іноді відзначити їх похвалою, особливо, коли робота ви­конана з власної ініціативи дитини і не лише для себе, а й для потреб сім'ї.

Ні в якому разі не можна допускати зловживань з послугами молодших з боку старших членів сім'ї, так само як не можна і виконувати за дітей те, що вони мо­жуть і повинні зробити самі.

Якщо в роботі дітей трапляються невдачі, треба уважно і терпляче пояснювати їм, як краще можна ви­конати те чи інше трудове завдання, а при потребі слід показати, порадити, як його можна виправити чи пере­робити.

Тому всю діяльність дітей у сім'ї потрібно організува­ти так, щоб вони відчували себе справжніми помічника­ми дорослих.

Шановні батьки! Не бійтесь поту і мозолів на долонях вашої дитини.

Адже поки живе людство, тонка, чутлива, ніжна душа буде виховуватись тільки працею, яка супроводжується втомою, потом, мозолями. Адже сім'я — перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.

II. Огляд преси або журналів. Обговорення певної статті.

III. Перегляд виставки учнівських робіт.

IV. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

V. Підсумок зборів.

Як досягти того, щоб знання стали потребою підлітків

Мета. Розкрити завдання батьків у допомозі дітям опа­новувати знання в домашніх умовах.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Учнівські твори на тему «Знання — це життя. Так чи ні?» Висловлювання видатних людей на дану тему.

Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою.

Наполеон

Людина страшиться тільки того, чого не знає, знання­ми перемагається всілякий страх.

В. Бєлінський

Справа не в тому, щоб знати багато, а в тому, щоб знати з усього, що можна знати, найбільш потрібне. Знання тільки тоді знання, коли воно набуте зусиллями своєї думки, а не самою пам'яттю.

Л. Толстой

Форма проведення. Батьківські збори.

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань які виносяться для обгово­рення з батьками.

Ми вступаємо в сторіччя, у якому освіта, знання, про­фесійні навички відіграватимуть значну роль у долі люди­ни. Без знань, які, до речі, дедалі ускладнюються, просто не можна працювати, приносити користь. Звичайно в наш час дуже знизився престиж освіти. Тому що молодь ба­чить, що успіху в будь-якій справі можна досягти, не маю­чи при цьому хороших знань. Тому, шановні батьки, ваше завдання — спонукати до отримання міцних знань. Адже всі ми хочемо, щоб наші діти були не просто людиною, а людиною майбутнього, людиною — творцем всього ново­го, яка морально нестиме відповідальність за все, що бу­де створюватись.

Навчання — ось що зараз потрібно молодій людині. Навчатись треба завжди. До кінця життя не лише вчили, але й учились усі найвидатніші вчені. Перестанеш навчатися — не зможеш і навчати. Бо знання дедалі зростають і ускладнюються. Тому ви, батьки, повинні знати, що найсприятливіший вік для навчання — молодість. Саме в молодості, в дитинстві, в отроцтві, в юності розум людини найбільш сприйнятливий. Але разом з тим постає питан­ня: як досягти того, щоб знання стали потребою, а не при­мусом в їх оволодінні?

Усі дорослі повинні пам'ятати, що дитина — «не розум­на машина», не комп'ютер, куди досить закласти відповідні відомості й матимеш бажаний результат. Щоб інформація «спрацювала», потрібне постійне спілкування з дитиною, а тим більше з нашою сучасною дитиною. Ад­же інтенсифікація навчання у школі, великий обсяг до­машніх завдань, телебачення, постійна зайнятість батьків спрямовуються насамперед на виховання етики поведінки, звички працювати, добре вчитись і т. д. Ці якості — зовнішні ознаки внутрішніх потреб особистості. І саме з цього треба виходити, домагаючись їх. Добре вчитися — для чого? Ці запитання свідомо живуть в дитині й перекон­ливо відповісти на них не завжди просто.

«Аби правильно було, до чого тут ще якась охайність?» — скаже або подумає дитина. Як довести їй, що вона по­миляється? Тут потрібні терпіння, увага й повага, розмова «на рівних» з урахуванням вікових особливостей, кон­кретних умов та обставин.

Тому намагаємось відмітити про себе: що не потрібно робити, поки учень не розпочав виконувати домашнє за­вдання. На що потрібно звернути увагу, коли ви, як батьки, намагаєтесь допомогти дитині сісти за уроки.

1. Не розпочинайте вітання сина чи дочки, які поверну­лися із школи, з нагадування про те, що вони повинні ви­конати вчасно уроки; є чимало інших, більш цікавих для дитини тем.

2. Не розпочинайте бесіди з дітьми з нагадування про їх минулі невдачі: цим ви відразу відштовхуєте дитину! Відповідна її думка, якщо вона могла контролювати свої думки і переживання, буде наступна: «І поговорити бать­кам зі мною немає про що». «Крім нарікань нічого від них не дочекаєшся».

3. Не зловживайте «керівними вказівками». Дитина здається невтомною. І це дійсно так, якщо вона сама ви­брала заняття для себе, сама переключається з одного виду заняття на інше. Але як тільки буде диктант (зі сторо­ни дорослих і однолітків) наступає швидке перевантажен­ня, дитина зразу «в'яне», змучується.

4. «Не стійте над душею» перед початком уроків. Якщо зумієте, зробіть так, щоб у дитини з'явився інтерес, який спонукає приступити до занять. Не зумієте — дайте мож­ливість їй самій розпочати роботу, навіть якщо вона не хо­че виконувати завдання.

5. Не привчайте довго готуватися до роботи.

6. Не перетворюйте приготування уроків у покарання за попередні промахи!

7. Не забувайте піклуватись про умови роботи. Звичне місце роботи [свій стіл або свій куточок на загальному столі], звичний розпорядок дня, звичні засоби роботи. В них входить і самостійне включення настільної лампи, і переключення радіо та телевізора на тихе звучання — все це полегшує управління власними зусиллями, робить на­вчальну роботу більш комфортною.

8. Не лякайте дитину труднощами. Цим ви тільки зни­жуєте рівень її активності.

9. Не ставтесь до її занять як до справи дитячої. Коли мова йде про розумову роботу, ми, дорослі, відчуваємо ті ж труднощі. Ваше уважне зацікавлене відношення до до­машньої роботи і уроків взагалі; ваша віра, що при цьому дитина зайнята серйозною, вимагаючою розуму і наполегливості справою — це найважливіші елементи формуван­ня її самостійності і відповідального відношення до справи.

Для прикладу розглянемо таку ситуацію. Федір на­вчається в п'ятому класі. Не любить він домашнє завдан­ня виконувати. Прийде зі школи, покладе портфель, по­обідає і йде гуляти до вечора. А ввечері сяде і швиденько, як-небудь напише вправу. А задачу часто і не розв'язує.

Одного разу прийшов Федір зі школи, пообідав. Хотів йти гуляти, а мама говорить:

— Зроби завдання, тоді гуляй.

Федір сів за стіл, швиденько переписав вправу, задачу розв'язав — була дуже легка. Бачить мама, що Федір на­писав дуже погано.

— Перепиши акуратно, — попросила мама.

Не хочеться Федору писати, але нічого не поробиш. Переписав вправу і задачу, а мама знову незадоволена.

— Ти знову погано написав. Напиши гарно, а то гуляти сьогодні не підеш.

Федір довго плакав, так не хотілося йому ще раз писати. Але подумав хлопчик: якщо напишу погано, мама знову примусить переписувати.

Написав Федір красиво.

Ввечері батько повернувся з роботи і запитав у мами:

— Ну як Федя вчиться? Як він завдання сьогодні вико­нав?

— Добре працює наш син, — похвалила мама. — Написав раз — не сподобалось йому, написав другий — не сподоба­лось. Він переписав втретє — красиво. Покажи, сину.

Федір поклав зошити перед батьком.

— Молодець, сину, — похвалив батько. — Ти станеш справжньою людиною.

Федір нахилив голову і почервонів.

Питання для обговорення

1. Які методи виховання використали батьки в даному випадку?

2. Чи виправиться син після такого випадку?

3. Як ви вважаєте, для Федора в майбутньому (коли він буде старшокласником) знання, навчання будуть потре­бою чи тільки спробою «догодити батькам».

[Виступи батьків).

Звичайно, підліток — це дитина, яка ще не є дорослою, і вже не є «дитиною». Тому привчити її опановувати знання важко. І батькам треба націлювати дітей на те, щоб вони самостійно аналізували результат своєї роботи.

Але є ряд причин, які можуть відволікати їх від аналізу результатів, від перевірки помилок. Які ж це причини?

1. І в голову не приходило цим займатись.

2. Якщо обов'язково перевірить і все поправить мама — навіщо мені самому цим займатись.

3. Завжди перевіряє вчитель, а мені незрозуміле, на що він звертає увагу.

4. Не можу зрозуміти, як оцінити результати, щоб всіх влаштували.

5. Перевірив результат: помилку, зроблену набагато раніше, знайти не можу.

6. Відволікався під час роботи і не помітив допущених помилок.

7. На черзі невідкладні й дуже цікаві справи.

8. На вулиці чекають друзі.

А на закінчення хочеться нагадати, що з дитинства в кожному з нас «говорить вогник бажань бути хорошими» (), а з приходом в школу, де опанову­ються початки великих знань, де вперше відкриваються двері країни Наука, цей «вогник бажань» повинен роз­горітися. Адже саме цей вогник стає вогнищем, на якому будуть працювати самостійність, наполегливість, бажання дитини чогось досягти у своєму житті.

Завдання батьків — допомогти їм у цьому постійною любов'ю і вірою в сили, можливості дитини.

II. Аналіз учнівських творів.

III. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

IV. Підсумок зборів.

Мистецтво у Вашому домі

Мета. Ознайомити батьків з різними видами мистецтва. З'ясувати, чим захоплюються учні, і чим допо­магають батьки дітям у їх захопленні.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Виставка учнівських робіт.

Форма проведення. Батьківські збори.

Дитині потрібна ширина почуттів, їй потрібні ті рухи душі, які відкривали б її увагу в сторону загальнолюдсько­го, ворошили її душу великими іншими інтересами і ряту­вали б її від тої дріб'язковості почуттів, якими так бага­те життя.

«Листи про виховання»

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться на батьківські збори.

Життя — найбільша цінність, яку має людина. Якщо порівняти життя з дорогоцінним палацом з багатьма за­лами, які щедро різноманітні і всі не схожі один на одного, то найбільший зал — у якому панує мистецтво. Це зал дивних чарів. І перше зачарування відбувається не лише з самим власником палацу, але і з кожним, хто запрошений сюди на торжество.

У вашому домі теж панує мистецтво. Це і українська вишивка, яка завжди славилась і славиться, це і ук­раїнська пісня, це і картини відомих художників, це і за­хоплення музикою, як сучасною, так і класичною.

Дійсно, люди спілкуються між собою завдяки мові. Ад­же існує мова мистецтва? Для чого, наприклад, людина береться за пензель або смичок, перо чи глину? Мабуть, щоб сказати нам те, що іншими засобами не висловиш. І людина сподівається, що її зрозуміють глибше через мистецтво.

У системі виховання дітей важливе місце посідає естетичне виховання. В його основі лежить спеціальна організація виховних впливів в сім'ї, школі, що формують і розвивають почуття особливості, розуміння і потребу у прекрасному, а та­кож устремління жити й творити за законами краси. А сім'я у цій системі — найперша ланка, де відбувається залучення ди­тини до світу прекрасного в стосунках людей, спілкуванні з природою, сприйманні творів мистецтва і культури.

Тому, якщо дитина захоплюється сучасною музикою, то не слід її відгороджувати від цього. Може вона вбачає в цьому свою красу мистецтва. Адже кожен вид його по-іншому впливає на дитину. І якщо дитина ваша має ба­жання захоплюватись тим чи іншим видом мистецтва, то допоможіть їй, але силою не примушуйте ходити в музич­ну або художню школи тощо.

Для кращого вирішення даної теми розглянемо декілька ситуацій.

Школяреві, який від'їжджав на літо в село, мати каже: «Як жаль, що влітку на волі у нас не буде інструмента». — «Нічо­го, візьми тільки більше нотного паперу, я буду записувати». — «Що ти будеш записувати? Адже в нас і пісень більше не почуєш, не співають». Хлопчик подивився на матір із здиву­ванням. «Як що? Усе...» — «Та що ж саме?» — «Ну, як річка біжить, який ліс навколо, яка трава зелена...»

Питання для обговорення.

1. Чи захоплюються ваші діти творчою діяльністю, мистецтвом? Яким?

2. Як ви сприяєте розвиткові творчих здібностей своїх дітей? Поділіться своїм досвідом.

(Виступи батьків).

Грицеві давали слухати музику Баха (вибір композито­ра був випадковим) з двох місяців. Хлопчикові подобалося слухати — він повертав голівку, усміхався. Уже з чотирьох місяців з'являється вибірна здатність малюка: у нього свої улюблені платівки — Бах, Вівальді, скрипкові концерти. Причому платівку Вівальді він любив слухати тільки з од­ного боку. Батьки йшли до своєї кімнати, займались своїми справами і дізнавались про закінчення платівки з плачу дитини. У дев'ять місяців Гриць із задоволенням слухає пісні, намагається наспівувати. У рік чисто співає «Ялиночку», «Зайчика». До чотирьох років хлопчик знає багато пісень. Серед його улюблених композиторів Бах, Вівальді. Мусоргський, Гайдн. Гриць не вундеркінд.

Питання для обговорення.

1. Чи зацікавило вас таке привчання дитини до класич­ної музики з раннього віку? Як ви його оцінюєте?