Завдання для самостійної роботи:
1. Систематизація положень Конституції України, які мають кримінально-правове значення
2. Режими „функціонування” Конституції України як джерела сучасного кримінального права України.
ТЕМА 3. Кримінальний закон – основне джерело кримінального права України
Лекція 1.
Співвідношення понять „закон про кримінальну відповідальність”, „законодавство про кримінальну відповідальність”, „кримінальний закон”. Поняття кримінального закону.
Систематизація кримінальних законів.
Часово-просторові характеристики злочину як передумова для вирішення питання про дію кримінального закону в часі та просторі.
Проблемні питання календарної та фактичної дії кримінального закону в часі.
Лекція 2.
Кримінально-правові наслідки зворотної дії кримінального закону в часі.
Проблемні питання дії кримінального закону в просторі.
Закон України „Про застосування амністії в Україні” як спеціальний кримінальний закон.
Юридична природа окремих законів про амністію.
Юридична природа законів, якими вносяться зміни та доповнення до КК.
Юридична природа Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності” від 15 листопада 2011 року.
Юридична природа Закону України „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 року.
Семінарське заняття 1.
1. Співвідношення понять „закон про кримінальну відповідальність”, „законодавство про кримінальну відповідальність”, „кримінальний закон”.
2. Поняття кримінального закону.
3. Систематизація кримінальних законів.
4. Проблемні питання дії кримінального закону в часі.
5. Вирішення задач та завдань (2-3).
Семінарське заняття 2.
1. Кримінально-правові наслідки зворотної дії кримінального закону в часі.
2. Вирішення задач та завдань (4-5).
Семінарське заняття 3.
1. Проблемні питання дії кримінального закону в просторі.
2. Закон України „Про застосування амністії в Україні” як спеціальний кримінальний закон.
3. Юридична природа окремих законів про амністію.
Завдання для самостійної роботи:
1. Принцип „nullum crimen, nullum poena sine legue”: зміст, кримінально-правове значення та нормативне відображення.
2. Юридична природа законів, якими вносяться зміни та доповнення до КК.
3. Особливості тлумачення кримінального закону.
ТЕМА 4. Некримінальні закони як джерела кримінального права України
Лекція 1.
Значення словосполучення „некримінальні закони”.
Особливості „взаємодії” некримінальних та кримінальних законів в національній правовій системі України.
Кримінальний процесуальний кодекс України як джерело кримінального права України.
Кримінально-виконавчий кодекс України як джерело кримінального права України.
Кодекс України про адміністративні правопорушення як джерело кримінального права України.
Кримінально-правове значення ч. 5 ст. 6 Закону України „Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року” від 5 червня 1997 року.
Кримінально-правове значення ст. 11 Закону України „Про доступ до публічної інформації” від 13 січня 2011 року та ст. 30 Закону України „Про інформацію” від 02.10.1992 року.
Кримінально-правове значення ст. ст. 27 та 28 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22 вересня 2011 року.
Особливості дії в часі та просторі некримінальних законів, що є джерелами кримінального права України.
Семінарське заняття 1.
1. Особливості „взаємодії” некримінальних та кримінальних законів в національній правовій системі України.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України як джерело кримінального права України.
3. Кримінально-виконавчий кодекс України як джерело кримінального права України.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення як джерело кримінального права України.
5. Вирішення задач (2-3).
Завдання для самостійної роботи.
1. Особливості дії в часі та просторі некримінальних законів, що є джерелами кримінального права України.
2. Кримінально-правове значення ч. 5 ст. 6 Закону України „Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року” від 5 червня 1997 року.
3. Кримінально-правове значення ст. 11 Закону України „Про доступ до публічної інформації” від 13 січня 2011 року та ст. 30 Закону України „Про інформацію” від 02.10.1992 року.
4. Кримінально-правове значення ст. ст. 27 та 28 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22 вересня 2011 року.
5. Кримінально-правове значення ст. ст. 16 та 22 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 року.
6. Кримінально-правове значення ст. ст. 12-15-1 Закону України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 року.
7. Кримінально-правове значення ст. ст. 16,17 Закону України „Про охоронну діяльність” від 22 березня 2012 року.
ТЕМА 5. Підзаконні нормативно-правові акти як „аномальні” джерела кримінального права України
Завдання для самостійної роботи:
1. Укази Президії Верховної Ради України (УРСР): юридична природа, місце в ієрархії джерел кримінального права, особливості дії в часі та просторі.
2. Укази Президента України „Про Положення про порядок здійснення помилування” від 12 квітня 2000 року № 000/2000, „Про положення про здійснення помилування” від 19 липня 2005 року № 000/2005 та „Про Положення про порядок здійснення помилування” від 16 вересня 2010 року як джерела кримінального права України.
3. Юридична природа указів Президента України про помилування конкретних осіб, а також указів про амністію, виданих у 1990-их роках.
4. Кримінально-правове значення Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” від 18 червня 1994 року № 000/94.
5. Кримінально-правове значення Порядку застосування (використання) зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань боротьби з піратством, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 000.
ТЕМА 6. Міжнародно-правові договори в системі джерел кримінального права України
Лекція 1.
Міжнародний договір як форма права: юридична природа та особливості.
Класифікація міжнародних договорів кримінально-правового характеру.
Систематизація положень міжнародних договорів, які мають кримінально-правовий характер.
Режими „взаємодії” положень міжнародних договорів з положеннями КК України.
Умови визнання міжнародного договору джерелом кримінального права України.
Проблеми застосування в національній правовій системі положень договорів про міжнародне співробітництво у кримінальних справах.
Проблеми імплементації положень міжнародних договорів в національній правовій системі України.
Особливості дії в часі та тлумачення положень міжнародних договорів, які містять норми кримінально-правового характеру.
Окремі колізії між положеннями міжнародних договорів та кримінального закону України.
Семінарське заняття 1.
1. Режими „взаємодії” положень міжнародних договорів з положеннями КК України.
2. Умови визнання міжнародного договору джерелом кримінального права України.
3. Вирішення задач та завдань (3-4).
Семінарське заняття 2.
1. Проблеми застосування в національній правовій системі положень договорів про міжнародне співробітництво у кримінальних справах.
2. Вирішення задач та завдань (3-4).
Завдання для самостійної роботи.
1. Окремі колізії між положеннями міжнародних договорів та кримінального закону.
2. Проблеми імплементації положень міжнародних договорів в національній правовій системі України.
3. Особливості дії в часі та тлумачення положень міжнародних договорів, які містять норми кримінально-правового характеру.
ТЕМА 7. Особливості „взаємодії” вітчизняного та іноземного кримінальних законів у національній правовій системі України
Лекція 1.
Проблема екстериторіальної дії правових норм у просторі.
Типи відносин між національними правовими системами. „Взаємодія” як тип відносин між національними правовими системами, її форми.
Типи „взаємодії” вітчизняного та іноземного кримінальних законів у національній правовій системі України.
Іноземний кримінальний закон як джерело кримінального права, що діє на території України
Завдання для самостійної роботи:
1. Проблема екстериторіальної дії правових норм у просторі.
2. Типи „взаємодії” вітчизняного та іноземного кримінальних законів у національній правовій системі України.
3. Іноземний кримінальний закон як джерело кримінального права, що діє на території України.
ТЕМА 8. Особливості рішень Конституційного Суду України як джерел кримінального права України
Лекція 1.
Повноваження Конституційного Суду України за чинним законодавством України. Види рішень Конституційного Суду України.
Особливості „взаємодії” рішень Конституційного Суду України з положеннями кримінального закону.
Характеристика окремих рішень Конституційного Суду України, що є джерелами кримінального права України.
Семінарське заняття 1.
1. Особливості „взаємодії” рішень Конституційного Суду України з положеннями кримінального закону.
2. Характеристика окремих рішень Конституційного Суду України, що є джерелами кримінального права України.
Завдання для самостійної роботи:
1. Повноваження Конституційного Суду України за чинним законодавством України.
2. Види рішень Конституційного Суду України.
ТЕМА 9. Рішення Європейського Суду з прав людини як джерела кримінального права України
Лекція 1.
Європейський Суд з прав людини: правовий статус, принципи діяльності та повноваження. Юридична природа рішень Європейського Суду з прав людини.
Режими „взаємодії” рішень Європейського Суду з прав людини з положеннями кримінального закону України.
Характеристика окремих рішень Європейського Суду з прав людини, що є джерелами кримінального права України.
Семінарське заняття 1.
1. Юридична природа рішень Європейського Суду з прав людини.
2. Режими „взаємодії” рішень Європейського Суду з прав людини з положеннями кримінального закону.
3. Характеристика окремих рішень Європейського Суду з прав людини, що є джерелами кримінального права України.
Завдання для самостійної роботи:
1. Правовий статус, принципи діяльності та повноваження Європейського Суду з прав людини
ТЕМА 10. „Квазіджерела” кримінального права України
Лекція 1.
Поняття „квазіджерел” кримінального права України.
Значення загальновизнаних принципів та норм міжнародного права для кримінально-правової системи України.
Юридична природа постанов Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду у цивільних та кримінальних справах, що стосуються питань кримінального права.
Юридична природа рішень Верховного Суду України, постановлених у порядку Глави 33 КПК України.
Особливості „взаємодії” положень нормативно-правових актів, на підставі яких встановлюється зміст бланкетних кримінально-правових норм, з положеннями кримінального закону.
Положення теорії (доктрини) кримінального права як орієнтири для тлумачення та застосування кримінального закону.
Канонічне кримінальне право: основні джерела та їх значення для правової системи України.
Завдання для самостійної роботи:
1. Кримінально-правове значення загальновизнаних принципів та норм міжнародного права.
2. Юридична природа постанов Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду у цивільних та кримінальних справах.
3. Кримінально-правове значення нормативно-правових актів, на підставі яких встановлюється зміст бланкетної кримінально-правової норми.
4. Положення теорії кримінального права як орієнтири для тлумачення та застосування кримінального закону.
ТИПОВЕ ЗАВДАННЯ ПІДСУМКОВОЇ КОМПЛЕКСНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ (ЗАЛІКОВОЇ) РОБОТИ
ЗАДАЧА
щодо застосування нормативних положень про дію кримінального закону в часі при кримінально-правовій кваліфікації
15 червня 2001 року Сидорчук вчинив хуліганські дії, поєднані з опором працівникові міліції (за відсутності виняткового цинізму та особливої зухвалості). Як мають бути кваліфіковані дії суб’єкта, якщо обвинувальний вирок у справі постановлено 17 жовтня 2001 року?
Вирішення
1. Обґрунтування.
а) відповідно до ч. 1 ст. 296 КК 2001 року ознаки „винятковий цинізм” та „особлива зухвалість” є ознаками основного складу хуліганства, у той час як в ч. 2 ст. 206 КК 1960 року вони були передбачені як кваліфікуючі. Таким чином, можна зробити висновок, що законодавцем у КК 2001 року було скасовано відповідальність за хуліганські дії, що не характеризуються винятковим цинізмом або особливою зухвалістю. Оскільки поведінка Сидорчука носила саме такий характер, його дії не можуть кваліфікуватись ані за ст. 206 КК 1960 року, ані за ст. 296 КК 2001 року;
б) що ж стосується опору працівникові міліції, вчиненого Сидорчуком, то такі дії були злочинними на момент вчинення ним злочину (ч. 1 ст. 188-1 КК 1960 року) та залишались такими на момент вирішення питання про його кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 342 КК 2001 року). Оскільки санкція ч. 2 ст. 342 КК 2001 року частково є більш м’якою, ніж санкцією ч. 1 ст. 188-1 КК 1960 року (зокрема, вона передбачає більш м’яку максимальну межу для покарання у виді позбавлення волі), а частково – суворішою за неї (наприклад, встановлює більш суворі межі для покарання у виді штрафу), кваліфікація дій суб’єкта має здійснюватись за ч. 1 ст. 188-1 КК 1960 року.
2. ФК:
Дії Сидорчука слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 188-1 КК 1960 року.
3. ЮФО:
Сидорчук вчинив опір працівнику міліції при виконанні ним покладених на нього обов’язків з охорони громадського порядку.
ЗАВДАННЯ
з визначення меж караності злочину з урахуванням нормативних положень про дію кримінального закону в часі
11 грудня 2000 року Степовий вчинив крадіжку індивідуального майна громадян (ч. 1 ст. 140 КК 1960 року). Визначте межі караності вчиненого Степовим діяння з урахуванням того, що питання про постановлення щодо нього обвинувального вироку вирішується 11 вересня 2001 року?
Вирішення
Мінімальна межа | Вид покарання | Максимальна межа |
30 НМДГ | Штраф | 50 НМДГ |
2 міс. | Виправні роботи | 2 роки |
3 міс. | Позбавлення волі | 4 роки |
ЗАВДАННЯ
з визначення меж зворотної та ультраактивної дії в часі положень кримінального закону при вирішенні питань кримінально-правової кваліфікації та меж караності вчиненого злочину
Визначити межі зворотної дії в часі ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року та ультраактивної дії в часі ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року. Відповідь обґрунтувати.
Вирішення
І. Зворотна дія в часі ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року:
Відповідь
Зазначене положення закону має зворотну дію в часі щодо:
1) кримінально-правових ситуацій, які до набрання ним чинності кваліфікувались за ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року як одержання хабара у значному розмірі на суму від 5 до 100 НМДГ, лише при визначенні меж караності (частково) вчиненого злочину (детальніше див. нижче);
2) кримінально-правових ситуацій, які до набрання ним чинності кваліфікувались за ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року як одержання хабара, лише при визначенні меж караності (частково) вчиненого злочину (детальніше див. нижче)
Обґрунтування
1.1. Відповідно до п. 1 примітки ст. 368 у редакції Закону України від 18.04.2013 року мінімальний показник „значного розміру” неправомірної вигоди є більшим (100 НМДГ), аніж мінімальний показник „значного розміру” хабара відповідно до п. 1 примітки ст. 368 у редакції Закону України від 07.04.2011 року (5 НМДГ).
1.2. Таким чином, відповідно до п. 1 примітки ст. 368 у редакції Закону України від 18.04.2013 року неправомірна вигода в розмірі від 5 до 100 НМДГ вже не вважається значною, а отже – при вирішенні питання про кримінально-правову кваліфікацію та караність випадків одержання хабара у зазначеному розмірі, вчинених до набрання чинності Законом України від 18.04.2013 року, слід співставляти ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року та ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року.
1.3. Санкція другої із зазначених норм частково є більш м’якою за другу, частвоко – більш суворою за неї, а частково – вказані санкції однакові за суворістю.
1.4. Відтак при кваліфікації випадків одержання хабара у значному розмірі на суму від 5 до 100 НМДГ, вчинених до набрання чинності Законом України від 18.04.2013 року, ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року не має зворотної дії в часі.
1.5. Однак при визначенні меж караності таких випадків мають братись до уваги більш м’які „фрагменти” санкції ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року, а саме – мінімальна межа покарання у виді штрафу та максимальна межа покарання у виді позбавлення волі.
2.1. Одержання хабара у розмірі до 5 НМДГ до набрання чинності Законом України від 18.04.2013 року охоплювалось ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року, а після набрання чинності зазначеним законом – ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року.
2.2. Санкція норми, передбаченої ч. 1 .ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року, у певній частині є більш м’якою за санкцію, передбачену ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року, у певній частині більш суворою за нею, а в іншій – вказані санкції є однаковими за суворістю.
2.3. З огляду на це, при кваліфікації випадків одержання хабара, вчинених до набрання чинності Законом України від 18.04.2013 року, ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року не має зворотної дії в часі.
2.4. Однак при визначенні меж караності таких випадків має братись до уваги більш м’який „фрагмент” санкції ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року, а саме – відсутність у ній покарання у виді виправних робіт.
ІІ. Ультраактивна дія в часі ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року:
Відповідь
Зазначене положення закону має ультраактивну дію в часі щодо всіх кримінально-правових ситуацій, які охоплювались ним на момент його календарної чинності, як з точки зору кримінально-правової кваліфікації, так і частково з точки зору визначення меж караності злочину (детальніше див. нижче).
Обґрунтування
1. Ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року у період її календарної чинності охоплювала випадки одержання хабара у розмірі до 5 НМДГ. З набранням чинності Закону України від 18.04.2013 року випадки одержання неправомірної вигоди в такому розмірі охоплюються ч. 2 ст. 368 КК у відповідній редакції.
2. Щодо співвідношення санкцій норм, передбачених ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року та ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року – див. вище частину першу завдання п. 2.2.
3. Зважаючи на це, ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року має ультраактивну дію в часі при кримінально-правовій кваліфікації випадків одержання хабара, які охоплювались даною нормою у період її календарної чинності.
4. Окрім того, ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року має ультраактивну дію в часі при визначенні меж караності відповідних діянь, однак, лише в частині тих „фрагментів” санкції ч. 1 ст. 368 КК у редакції Закону України від 07.04.2011 року, які є більш м’якими або однаковими за суворістю порівняно з відповідними „фрагментами” санкції ч. 2 ст. 368 КК у редакції Закону України від 18.04.2013 року, а саме – межі покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
ЗАВДАННЯ
з визначення кримінально-правових наслідків зворотної дії кримінального закону в часі щодо особи, засудженої до реального відбування покарання
14 листопада 2010 року Стеклов повторно вчинив давання хабара. 13 березня 2011 року він був засуджений за цей злочин до 8 років позбавлення волі. Призначене покарання Стеклов розпочав відбувати 20 березня 2011 року. Які кримінально-правові наслідки потягне для Стеклова набрання чинності ЗУ від 07.04.2011 року ?
Примітка.
Редакція ч. 2 ст. 369 КК (станом на момент вчинення Стекловим злочину):
„2. Давання хабара, вчинене повторно, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією або без такої”.
Вирішення
Безумовне та остаточне звільнення від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК | ні |
Пом’якшення призначеного покарання на підставі першого речення ч. 3 ст. 74 КК | так |
Зміна призначеного покарання покаранням більш м’якого виду на підставі другого речення ч. 3 ст. 74 КК | ні |
Створення більш сприятливих умов для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК) | так |
Створення більш сприятливих умов для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК) | так |
Створення умов/ більш сприятливих умов для застосування положень ЗУ „Про амністію” від 08.07.2011 року | ні |
Створення більш сприятливих умов для застосування положень Положення про порядок здійснення помилування від 16 вересня 2010 року | ні |
Визнання особи такою, що не має судимості (ч. 3 ст. 88 КК) | ні |
Скорочення строків погашення судимості | ні |
ЗАДАЧА
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 |
