Економічна безпека підприємства (стр. 9 )

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Адміністративно-кар’єрна складова кадрової безпеки – відсутність адміністративного тиску, утиску прав та можливість здійснювати кар’єрне зростання, об’єктивне оцінювання професійних якостей та досягнень з боку адміністрації.

Безпека (у широкому розумінні) – стан об’єкта, за умов, коли йому не загрожує небезпека, зберігається його незалежність, надійність, цілісність, наявна захищеність від небезпеки та загроз, що існують.

Внутрішні загрози – загрози, які пов’язані з господарською діяльніс­тю підприємства і тими процесами, що супроводжують вироб­ництво й реалізацію продукції, управління виробництвом.

Внутрішньооб’єктний режим – встановлена па підприємстві систе­ма виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, спрямована на забезпечення економічної безпеки, збереження матеріальних засобів і захист конфіденційної інформації.

Галузь – сукупність підприємств, які випускають однорідну продукцію, використовують однотипну сировину та матеріали, характеризуються спільністю виробничо-господарської діяльності (технологічних процесів, складу обладнання, близьким штатом та кваліфікацією кадрів).

Джерела небезпек – це обставини і чинники, які за певних умов самі по собі або в різній комбінації здатні формувати деструктивний вплив на економічну систему.

Ділова розвідка – це збір і аналіз відомостей про партнерів і конкурентів.

Діяльніший підхід до трактування поняття безпеки – це не стан суб’єкта, а умови його існування, що ним контролюються, тобто означає перебування в безпечних умовах, в таких, які суб’єкт у стані контролювати в процесі своєї діяльності і самореалізації.

Дочірнє злиття – угода, за умовами якої покупець створює спеціаль­ну дочірню компанію, яка потім зливається з компанією, що купується.

Дебіторська заборгованість – сума належних підприємству боргів, які виникли в результаті його господарської діяльності і стосується ЕБП.

Ефективність – показник, який відображає співвідношення між результатами і затратами, що зв’язані з їх отриманням при проведенні заходів ЕБП.

Екологічна безпека підприємства – складова, яка характеризує стан захищеності від реальних і потенційних екологічних загроз, що обумовлені техногенною діяльністю суб’єктів господарювання за умови мінімізації негативного впливу виробничої діяльності підприємства на навколишнє природне середовище та його персонал.

Економічний ефект функціонування служби безпеки підприємства – це розмір попередженого збитку в результаті її діяльності, спрямованої на подолання негативного впливу на підприємство внутрішніх і зовнішніх загроз.

Економічна розвідка – це сукупність узгоджених дій із збору, інтерпретації, поширення і захисту інформації, що корисна для недержавних суб’єктів економіки, добувається легально і за найкращих умов щодо якості, термінів і витрат.

Загроза – це такі зміни у зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства, які призводять до небажаних змін предмета безпеки.

Збиток – це небажана зміна якостей предмета безпеки, зниження його цінності для підприємства або його повна втрата.

Ефективність функціонування служби безпеки – економічна категорія, яка розкриває взаємозв’язок між отриманими результатами (ефектом) і понесеними витратами в результаті виявлення, попередження, зменшення (локалізації) та усунення негативного впливу загроз на діяльність підприємства.

Збій – порушення запланованого перебігу подій локального рівня, який усувається на основі самоорганізаційних процесів або підпадає під стандартні процедури координації та коригування.

Зовнішні загрози – загрози, які виникають у зв’язку з несприятливими змінами чинників зовнішнього середовища функціонування суб’єктів господарювання.

Індикатори економічної безпеки – спеціально підібрані відповідно до обраних критеріїв ключові показники для проведення діагностики рівня економічної безпеки бізнесу.

Індикаторний підхід до діагностики економічної безпеки бізнесу – підхід, суть якого полягає в тому, що стан економічної безпеки визначається за системою індикаторів, що відображають сту­пінь дотримання порогових (нормативних) значень показників діяльності підприємства в різних функціональних сферах.

Інтелектуальна безпека підприємства – відсутність внутрішніх і зовнішніх загроз для інтелектуальних ресурсів підприємства, що як наслідок має ефективне їх використання.

Інформаційна безпека – це такий стан підприємства, який, по-перше, дозволяє йому забезпечити захищеність інформаційних ресур­сів, інформаційного середовища для підтримки життєдіяль­ності і життєздатності, стійкого функціонування і розвитку; по-друге, протистояти інформаційним небезпекам і загрозам, негативним інформаційним діям на індивідуальну і колективну свідомість і психіку персоналу, а також на комп’ютерні мережі й інші технічні джерела інформації; по-третє, набувати навичок безпечного функціонування на ринку; по-четверте, підтримувати постійну готовність до адекватних заходів в інформаційному протиборстві, ким би воно не було нав’язане.

Інформаційний підхід до дослідження економічної безпеки бізнесу – підхід, суть якого полягає в тому, що економічна безпека біз­несу розглядається в контексті захисту комерційно важливої інформації і визначається, виходячи з передумови, що ступінь надійності системи зберігання інформації залежить від найслабшої її ланки (персоналу підприємства).

Кадрова безпека – такий стан кадрового ресурсу підприємства, за якого забезпечується його захищеність від зовнішніх та внутрішніх загроз та ефективне функціонування підприємства.

Катастрофа – процес, при якому взаємовплив зовнішніх і внутрішніх чинників призводить до втрати керованості й організації, не дозволяє вийти з кризи та веде до руйнування системи.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у вста­новленому порядку підтверджені документами вимоги стосовно грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи дер­жавної податкової служби та інші державні органи, які здійсню­ють контроль за правильністю і своєчасністю справляння страхо­вих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Кредиторська заборгованість – грошові кошти, тимчасово залучені підприємством, які необхідно повернути фізичним чи юридичним особам.

Комерційне шпигунство – це умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошування або іншого використання цих відомостей (ст. 231 ККУ).

Контрафакція – неправомочне використання відомих на ринку товарних фірмових знаків. Збут виробів під чужими фірмовими знаками вводить в оману покупців, зачіпає фінансові інтереси справжнього власника фірмового знаку, впливає на ЕБП.

Комерційна таємниця – це відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання.

Компенсаційна стратегія безпеки бізнесу – стратегія, яка спрямована на відшкодування (відновлення, компенсацію) нанесеного збитку.

Конкурентна розвідка – постійний процес збору, нагромадження, структурування, аналізу даних про внутрішнє й зовнішнє середовище компанії й надання вищим менеджерам компанії приймати своєчасні оптимальні рішення щодо управління ризиками, впровадження змін у компанії й відповідних заходів, спрямованих на задоволення майбутніх запитів споживачів і підтримку прибутковості.

Контрольно-пропускний режим – комплекс організаційно-правових обмежень і правил, що встановлюють порядок пропуску через контрольно-пропускні пункти в окремі будівлі (приміщення) працівників об’єкта, відвідувачів, транспорту і матеріальних засобів.

Концепція економічної безпеки бізнесу – це система поглядів, ідей, цільових настанов, пронизаних єдиним визначальним задумом, провідною думкою щодо постановки і розв’язання проблем забезпечення безпеки бізнесу.

Критерій економічної безпеки – це характеристика (ознака), на основі якої можна зробити висновок про те, перебуває суб’єкт госпо­дарювання (підприємство) в стані економічної безпеки чи ні.

Матрична структура забезпечення економічної безпеки – структура, яка передбачає розподіл функцій безпеки між наявними структурними підрозділами підприємства.

Мета економічної безпеки бізнесу – це забезпечення його теперішнього ефективного функціонування і високого потенціалу розвитку в майбутньому.

Механізм управління економічною безпекою бізнесу – це сукупність організаційно-економічних, правових і морально-психологічних методів, заходів, сил і засобів, за допомогою яких суб’єкти впливають на об’єкти для досягнення цілей безпеки і розв’язання поставлених перед ними завдань.

Моніторинг економічної безпеки бізнесу – це процес систематичного або безперервного збору інформації про параметри суб’єкта господарювання та його зовнішнього середовища для вияв­лення тенденцій зміни чинників його економічної безпеки.

Небезпека – одна з форм прояву деструктивних чинників, що являє собою об’єктивно існуючу можливість негативного впливу на економічну систему, в результаті якого їй може бути завдано якого-небудь збитку, шкоди, що погіршують її стан, надають її розвитку небажаної динаміки або параметрів.

Недобросовісна конкуренція – це порушення правил і норм конкуренції, будь-які дії суб’єктів господарювання (кола осіб), які спрямовані на отримання переваг при здійсненні підприємни­цької діяльності, що суперечить законам України, принципам ділової поведінки, вимогам до добропорядності і можуть заподіяти матеріальну шкоду чи шкоду діловій репутації конкурента.

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого у строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Об’єктивні загрози – це загрози, які виникають без участі конкретного підприємства або його окремих працівників і не залежить від ухвалення рішень, дій і волі менеджерів (стан кон’юнктури ринку, дії конкурентів і кримінальних структур, війни, надзвичайні лиха, негативний вплив органів державної влади тощо).

Організація діяльності служби безпеки – це процес підготовки служби безпеки до виконання покладених на неї завдань, який передбачає створення необхідної організаційної структури та відповідне ресурсне забезпечення її діяльності.

Пасивна стратегія безпеки бізнесу – стратегія, яка передбачає необ­хідність раптово реагувати на реально виниклі загрози діяльності.

Поглинання – це загальний термін, що використовується для опису передавання власності, злиття – вужчий технічний термін певної юридичної процедури, яка може стати наступним кроком після процедури поглинання.

Політика безпеки бізнесу – характеризує основні орієнтири, узагальнюючі цілі, завдання та дії у сфері забезпечення економічної безпеки бізнесу.

Політико-правова складова економічної безпеки – складова, яка здійснює всебічне та ефективне правове забезпечення діяльності підприємства; сприяє чіткому дотриманню підприємством та його персоналом усіх аспектів чинного законодавства, юридичному опрацюванню договірної документації; передбачає аналіз наявної нормативно-правової бази, що регулює діяльність підприємства, та прогнозування можливих змін; забезпечує ефективну роботу відповідних служб підприємства (власної юридичної служби) з метою досягнення сприятливого зовнішнього політико-правового середовища підприємства.

Політичний ризик – ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень господарської діяльності, які пов’язані зі зміною інвестиційної політики держави.

Прогнозування товарних ринків – виявлення напрямів розвитку кон’юнктури товарних ринків з метою розробки рекомендацій для підприємницької діяльності.

Програмно-цільовий підхід до діагностики економічної безпеки бізнесу – підхід, суть якого полягає в тому, що оцінювання еко­номічної безпеки базується на інтеграції сукупності показни­ків у розрізі кількох ієрархічних рівнів (використовуються кластерний, багатовимірний аналіз тощо).

Програмно-цільовий підхід до оцінювання рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки – метод оцінювання, який базується на розробленні та реалізації управлінських рішень, що знаходять втілення в комплексі взаємопов’язаних заходів, загальних цілей і підцілей, робіт і ресурсів, об’єднаних у цільову комплексну програму, необхідних і достатніх для розв’язання комплексної проблеми.

Потенційна загроза – це загроза, яка являє собою зародження небезпеки, формування передумов, можливість нанесення шкоди.

Психологічно-комунікаційна складова кадрової безпеки – відсутність психологічного тиску з боку адміністрації на членів трудового колективу, наявність внутрішньофірмової системи комунікації, яка враховує ієрархічну підпорядкованість та адміністративно-трудові стосунки.

Рада з безпеки підприємства – колегіальний орган при керівникові системи безпеки, який виконує функції аналітичного центру в системі економічної безпеки підприємства, діяльність якого спрямована на розроблення політики, концепції та стратегії його економічної безпеки. Він виконує консультативні функції, а його пропозиції мають рекомендаційний характер.

Професійно-фінансова складова кадрової безпеки – складова, яка означає безпроблемне виконання професійних обов’язків за відповідного (адекватного) відшкодування затрачених працівником зусиль.

Реструктуризація на мікрорівні – раціоналізація і переорієнтація діяльності та параметрів організації чи підприємства з метою підвищення їх конкурентоспроможності завдяки зміни умов функціонування і забезпечення ЕБП.

Реструктуризація на макрорівні – політика уряду, що являє собою систему взаємопов’язаних заходів стосовно зміни структур економіки, а також механізмів управління нею з метою досягнення ефективності її функціонування.

Реальна загроза – це остаточно сформоване явище, коли для завдання шкоди не вистачає одного або кількох чинників або умов.

Режим надзвичайного етапу – це функціонування системи безпеки за наявності реальних загроз, що вимагають відбиття або при­пинення активних дій зловмисників.

Режим підвищеної готовності – це функціонування системи безпеки за появи загроз, вимагає розроблення і вжиття заходів щодо попередження їх негативного впливу на підприємство.

Рейдерство – дія, метою якої є перерозподіл власності від неефективного власника до ефективного, система поглинань підпри­ємств через захват, недружнє поглинання, скуповування ак­цій, здійснюється винесенням судового рішення з наступним силовим захватом підприємства.

Ресурсно-функціональний підхід до діагностики економічної безпеки бізнесу – підхід, суть якого полягає в тому, що економічна безпека визначається на основі функціональних критеріїв, які відображають ефективність використання корпоративних ре­сурсів за окремими функціональними сферами підприємства для запобігання негативному впливу загроз.

Ризик – одна з форм прояву деструктивних чинників, під якою розу­міють імовірність відхилення результатів конкретних рішень або дій від очікуваних, відображає очікувану ймовірність втрати суб’єктом господарювання частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення певних видів діяльності.

Ринкова безпека підприємства – це відповідність внутрішніх можливості підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем.

Рівень прогресивності технологій – показник, який розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних су­часних технологій до загальної їх кількості на підприємстві.

Розвідка – діяльність, яка спрямована на забезпечення стратегії та комерційного успіху підприємства і здійснюється з метою на­буття стратегічної (тактичної або конкурентної) переваги над супротивником, виявлення можливих ризиків і нових можли­востей для підприємства та управління ними.

Санація – комплекс послідовних взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів, та здійснюваних з метою запобігання ліквідації такого підприємства.

Силова безпека підприємства – стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від загроз, джерелами яких є злочинні протиправні (несанкціоновані) дії осіб (порушників) з використанням сили.

Служба безпеки підприємства – самостійний структурний підрозділ підприємства, який розв’язує завдання безпосереднього захисту його життєво важливих інтересів в умовах підприємницького ризику конкурнтної боротьби.

Стратегія економічної безпеки підприємства – сукупність найбільш значущих рішень, направлених на забезпечення прийнятного рівня безпеки функціонування даного підприємства в майбутньому.

Суперечності – результат взаємодії сторін з різним сприйняттям та оцінкою того самого явища або об’єкту.

Соціально-психологічна складова кадрової безпеки – відсутність загроз персоналу як складової соціуму та комфортний психологічний клімат.

РЕКОМЕНДОВАНА ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Закон України «Про економічну самостійність Української РСР» // Відомості Верховної Ради. ­ – 1990. – ­ № 34.

3. Закон України «Про підприємства в Україні» // Відомості Верховної Ради України. ­ – 1991. ­– № 24.

4. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» // Відомості Верховної Ради. ­ – 1991. ­– № 6.

5. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. ­ 1991. ­– № 20. – ­ Ст. 269.

6. Закон України «Про заставу» // Відомості Верховної Ради України. ­ 1992. ­– № 47. ­ – Ст. 642.

7. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущенв недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» // Відомості Верховної Ради України. ­ 1992. ­– № 21. ­– Ст. 296.

8. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. ­ – 1992. ­– № 22.

9. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35.

10. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13.

11. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відо­мості Верховної Ради України. – 1991. – № 25.

12. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржни­ка або визнання його банкрутом» // Відомості Верховної Ради Ук­раїни. – 1999.