- Урочистий тон розповіді в зображенні буденного.
-Добре, діти. Молодці. Але ж це лише теорія, треба ще ці засоби творення комічного знайти у творі.
(Пошукова вправа)
- Знайдіть і зачитайте такі фрагменти твору, де найкраще показані ці засоби смішного. Але перед читанням давайте згадаємо правила виразного читання.
(„Мозковий штурм”)
- Отже, виразно читати – це значить читати...(учні називають:
з почуттям, логічним наголосом, паузами, із силою в голосі, тембром, правильно, доносити своє читання слухачам).
- Правильно. Тож шукайте уривки й виразно їх зачитуйте.
(слухання відповідей).
5. Закріплення вивченого матеріалу.
- Діти, а зараз на вас очікує самостійна робота з картками. Вам треба перевірити, наскільки добре ви знаєте зміст повісті, теоретичні відомості про повість.
(самостійна робота з картками, оцінювання робіт у формі взаємоперевірки)
- Ми обговорили найважливіші поняття, які стосуються повісті В. Нестайка „Тореадори з Васюківки”. Вдома вам треба підготуватися до підсумкового уроку.
6.Домашнє завдання.
Підготувати малюнки до твору, визначити цікаві епізоди, вміти їх переказувати. До кожного розділу підготувати по 2-3 питання за змістом.
7. Рефлексія.
- Що найбільше вам сподобалося на уроці?
- Коли вам було найцікавіше?
- Виконуючи які завдання, ви почувалися комфортно, впевнено?
8. Підбиття підсумків уроку, оцінювання навчальних досягнень учнів.
Тема. В. Нестайко „Тореадори з Васюківки”. Поведінка героїв твору, їх вчинки.
Мета: - аналізуючи пригодницький твір В. Нестайка, вдосконалювати вміння учнів характеризувати улюблених героїв, аргументуючи свій вибір, розкривати риси їх вдачі, особливості поведінки;
- Розвивати вміння школярів акумулювати набуті знання під час відповідей, висновків, узагальнень;
- Раціонально використовувати навчальний час, толерантно і аргументовано доводити свою думку, відстоювати власну позицію;
- Формувати мовленнєву компетентність;
- Виховувати активну життєву позицію, позитивні риси характеру.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, картки, аудіо запис, картки-назви груп.
Хід уроку
1.Орг. момент.
Добрий день, любі діти, шановні колеги. Сподіваюся, що у всіх ще гарний настрій і всі сповнені енергії та сил для того, щоб плідно попрацювати і цікаво провести час. Хто не любить пригоди? Власне, у кого їх не було? У тім то й річ, що в кожного- і не одна. Пригоди бувають різними: приємними і прикрими, несподіваними й передбачуваними. Але обов”язково романтичними: яка ж пригода без романтики?
На уроках зарубіжної літератури вам уже полюбилися пригодницькі твори Даніеля Дефо, Жуля Верна, Джека Лондона та інших письменників. Сподіваюся, що українські пригодницькі твори ви прочитаєте із неабияким задоволенням.
На попередніх уроках ми почали вивчати захоплюючий, пригодницький твір українського письменника В. Нестайка „Тореадори з Васюківки”.
2. Оголошення теми, мети. Мотивація навчання.
Ми продовжуємо роботу над цією повістю, і тема нашого уроку” Поведінка героїв твору, їх вчинки”. Епіграфом уроку стануть слова поета Райніса:
Усміхнися над своїми прикрощами-гіркота їхня щезне.
Усміхнися над своїм супротивником-щезне його злість.
Усміхнися і над своєю злістю - не буде її.
Я. Райніс
- Як ви гадаєте, про що ми будемо говорити на цьому уроці?
- (відповіді учнів)
- Так, ви правильно зрозуміли цей вислів. Саме в дитинстві ми починаємо пізнавати життя. Потрапляючи в різноманітні ситуації, в цікаві та захоплюючі пригоди, ми вперше приймаємо рішення, проявляємо свій характер. Так, герої повісті „Тореадори з Васюківки” бешкетують, але в кожного з них добре серце, благородні наміри, і вони намагаються довести власну самостійність у вирішенні різних проблем. До того ж перевіряється цінність справжньої дружби і не на словах, а конкретними справами. І ми сьогодні, побувавши з головними героями повісті у різних життєвих ситуаціях, спостерігаючи за ними, спробуємо з’ясувати, чи правильно чинили хлопці, як вони поводились, які риси характеру вони проявили. І, найголовніше, чого навчило життя і хлопців, і кожного з вас. Адже ви так схожі на Павлушу і Яву. І я впевнена, що кожному з вас є про що розказати.
А уявіть собі, що Павлуша Завгородній і Ява Рень прийшли навчатися у нашу школу, у ваш клас. І ви навіть можете з ними поспілкуватися. Ось вам і Павлуша, а ось і Ява.
(виходять два хлопці)
3.Актуалізація опорних знань учнів.
П.- Добрий день! Я Павлуша Завгородній. А це Ява. Ява-мій найкращий друзяка і напарник. Ява Рень.
Я.- Мабуть, вам дивно, що то за ім.”я таке-Ява? Ви знаєте, що є такий острів Ява. В Індійському океані.
П.- А може хтось із наших однокласників знає, чому тебе так назвали? Знаєте, друзі?
(відповіді учнів)
Я.- А чому всю мою сім”ю вважають інтересною?
(відповіді учнів)
П.-А пам”ятаєте, у яку халепу ми нещодавно вскочили?
(відповіді учнів)
П.- Але ж ми хотіли як краще. У нас була прекрасна благородна ідея - провести під свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у Васюківці! Станція „Клуня”- станція ”Крива груша” .Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З учительки математики - 5 копійок.
Я.- Нічого не вийшло через ту кляту льоху Манюню, що провалилася в наше метро.
П.- Так, ще й від твого діда дісталося.
Я. і П.- Друзі, ну чому нам так не щастить? Ми ж хотіли якнайкраще!
Учні. – Так, ваші наміри були благородні, але треба розуміти, що збудувати метро - то нелегка справа.
Учитель. – Не засмучуйтесь ви так, хлопчики, тепер ви точно добре подумаєте перш ніж захочете зробити щось подібне. От вам і перший життєвий урок. Дякуємо вам за те, що поспілкувалися з нами. Сідайте.
-Діти, і це тільки перша пригода друзів. Попереду найцікавіше.
-Я знаю, що до цього уроку ви серйозно готувалися. Ви об’єдналися у творчі групи, кожна з яких опрацьовувала певну пригоду хлопців. Пригод всього 5. Кожна група отримала план виступу. Він записаний на дошці.
На дошці:
1.Придумати назву групи.
2.Намалювати малюнок.
3.Коротко розказати про пригоду друзів.
4..Скласти запитання до класу.
5.Зробити висновки.
Відповідно, у кожної групи на дошці буде своя сторінка. Зараз лідери напишуть назви груп.
1.”Тореадори”
2. „Собакевич”
3.”Фараони”
4.”Космонавт”
5.”Велосипед”
- У кожній групі є художники, які прикрасять свої сторінки малюнками. Будь ласка, діти. (звучить „Марш тореадора” з опери Ж. Бізе „Кармен”. Діти чіпляють малюнки.)
- Дякую. А ви звернули увагу на музичний твір, що тільки що прозвучав? Ви знаєте його назву? Так, це „Марш тореадора”. Уявіть, що ви режисер однойменного фільму. В якому епізоді ви використали б цей муз. Супровід?
- Діти
- От з цієї пригоди ми і почнемо.
(Далі діти працюють у групах, обмінюються запитаннями, записують на дошці висновки) .
Під час відповідей учні користуються карткою „Метод - Прес”
Картка учня.
1.Позиція: Я вважаю, що…
2.Обгрунтування: тому що…
3.Приклад: наприклад…
4.Висновки: отже…
Висновки:
1.Не ображай тварин.
2.Не проходь повз чужої біди.
3.Цінуй справжню дружбу.
4.Відповідай за свої вчинки.
5.Не будь жадібним, дріб”язковим.
4. Закріплення вивченої теми.
- Отже, давайте ще раз подивимось, чого навчили наших друзів життєві уроки.
(діти називають)
- Чи можете і ви керуватись цим правилами в своєму житті? Чому?
(відповіді)
- Слухаючи ваші відповіді протягом уроку, я зрозуміла, що схожі пригоди траплялися і з вами. Тому я пропоную вам таке домашнє завдання:
1. для учнів високого і достатнього рівнів- написати розповідь про найцікавішу пригоду, яка сталася з вами або з вашими друзями.
2. для учнів середнього і низького рівня- записати в зошит якомога більше прислів”їв та приказок, які характеризують справжні дружні стосунки.
5. Само моніторинг.
- Діти, у кожного на парті є листок „Перевіряємо себе”.
Поставте + навпроти того твердження, з яким ви згодні. І -, навпроти того, з яким ви не погоджуєтесь.
„Перевіряємо себе”
1. Я знаю, що таке повість як літературний жанр.
2. Я знаю, чому повість В. Нестайка „Тореадори з Васюківки» називається пригодницькою.
3. Я вмію аналізувати поведінку героїв, їхні вчинки.
4. Я вмію обґрунтовано характеризувати образи Яви й Павлуші, розкривати риси їхньої вдачі.
5. Я вмію виділяти, виразно читати й коментувати найцікавіші епізоди повісті.
6. Оцінювання.
Лідери груп звітують, хто був найактивнішим.
( виставити учням оцінки, коментуючи їх).
7. Рефлексія.
1. Чи комфортно вам було на сьогоднішньому уроці?
2. Що сподобалось найбільше?
На уроці я навчився…
На уроці я зрозумів…
На уроці я відчув….
Позакласний
захід
з теми: “Літературно-музична композиція “Його дума, його пісня
не вмре, не загине...”
Розробила:
вчитель української мови
та літератури
ЗОШ №12 м. Красноармійська
Обладнання. Портрет , малюнок батьківської хати, паперовий рушничок, червоні та чорні стрічки-візерунки, карта перевезення праху Шевченка в Україну «Останній шлях поета» тощо.
Вчитель. Дорогі друзі! Наш сьогоднішній урок - данина пам’яті й шани людині, генієм якої наше рідне українське слово було вознесено на Олімп недосяжної високості й слави.
Увібравши в себе душу народу, його духовну велич і красу, продовжуючи славу, розпочату І. П. Котляревським, великий Кобзар підніс цю красу на найбільшу височінь. І саме завдяки Шевченкові вічні скарби української душі — ЇЇ дума, її пісня повноводою рікою влилися в загальнолюдський потік світової культури. Тарас Шевченко понад усе на світі великою синівською любов’ю любив нашу багатостраждальну Україну. Сам любив і нам заповідав!
Свою Україну любіть Любіть її во врем “я люте, В останню, тяжкую минуту За неї Господа моліть...
Тож помолімося за нашу страдницю — Україну, за наш тихий зелений рай рідним материнським словом, Тарасовим словом! І хай сяйво ваших слів проб’є товщу двох тисячоліть і благодатною рукою торкнеться високого чола України. І наша молитва буде прийнята, бо промовлятиме сама ваша душа...
(Учні виконують пісню «Молтва за Україну»).
Вчитель. Наш сьогоднішній урок — інтегрований. В його проведенні візьме участь вчитель музики і співів нашої школи. У нас на уроці також присутні визначний біограф Тараса Шевченнка Олександр Кониський, відомий дослідник життя і творчості Великого Кобзаря Леонід Большаков, юний Тарас, подруга його дитячих літ Оксана Коваленко, Тарас-по-ет, художник, його мама, читці, літературознавці.
Наш сьогоднішній урок — урок-відкриття. Кожен з вас, учні, має шанс на відкриття. Хтось, можливо, відкриє для себе досі незнайомі сторінки біографії нашого Кобзаря, а дехто - нові поезії. Але, я сподіваюсь, що готуючись до сьогоднішнього уроку, у вас виникли пізнавальні інтереси, ви більше зацікавитесь геніальною постаттю Тараса Шевченка, що у вас виникне бажання якомога більше дізнатися про Кобзаря, і на основі його творів виховуватиметься любов до Батьківщини, рідної мови, поезії. Саме це і є метою нашого уроку.
Ким же був, є і буде для нас, українців, Тарас Шевченко? Якнайповніша відповідь на це питання, безперечно, пролунала з уст Івана Франка. Послухаємо наших літературознаців.
1-а учениця. Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури.
2-а учениця. Він був самоуком і показав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.
3-я учениця. Доля його переслідувала в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду.
4-а учениця. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
5-а учениця. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Вчитель. Отаким був, є і буде для нас, українців, Тарас Шевченко. І сьогодні ми прийшли до нього, щоб ще раз заглибитися в палке, пристрасне слово поета, ще раз перегорнути сторінки книги його життя... А оберегом нашого уроку буде звичайний український рушник — один із найважливіших і найд-ревніших символів нашого народу.
Давайте, діти, разом подумаємо, які найпоширеніші кольори традиційно використовувались при вишиванні у нас в Україні і що вони символізують?
(Як співається в пісні Д. Павличка «Два кольори» -«Червоне, то любовна чорне — то журба»...).
Сьогодні ми будемо вишивати долю Тараса Шевченка на цьому імпровізованому рушничкові червовими і чорними кольорами — символами радості, щастя і смутку людського. Цей рушник поки що білий, бо не з’явився ще на світ Божий той, кому судилося стати пророком України. Учень, 9 березня 1814 року
В похилій хаті край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мапги, вбита горем.
Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась,
І цілу ніченьку вона
За сина-кріпака молилась...
Вчитель. Поява кожної людини на Землі — завжди радість, де б вона не з’явилась. У величному палаці, чи в бідній похилій хатині. Тож яку першу стрічку прикріпимо до рушничка? (Червону). Так, вишиємо її на рушничкові життєвої долі нашого поета. А зараз надамо слово Олександру Кониському. . Учень (Олександр Кописький), Року 1814 з 26 на 27 лютого (старого стилю) темної ночі, перед світом, у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув єдиний на все село вогник, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні — її великий співець Тарас Шевченко. Хрестили новонародженого 28. Хрещеним батьком був Григорії Іванович Дяденко, житель моринський. Ім’я підказали святці — список святих. Грецьке ім’я Та-рактикос перекладалося як «здатний на непокору, бунтар»...
Вчитель. Пройшло кілька років. Тарас підростав. Пане Олександре, розкажіть, будь ласка, яким був він у ранньому дитинстві?
Учень (Олександр Кониський). Тарас (портрет на 6—7-м році життя) здається мені більш-менш от яким; білявий, меткий, непосидющий, хлопчик цікавий і допитливий, босоногий, часто замурзаний, обірваний, пустотливий, але розважливий, розумний і добрий.
Вчитель. Тож якими кольорами будемо вишивати раннє дитинство малого Тарасика? Звичайно, червоними — кольорами материнської і батьківської любові, любові його старшої сестри Катерини (прикріплюємо червону стрічку). (Входить мати і малий Тарас). Вчитель.
Стражденна жінко! Те єдине з прав,
Яке лиш матір має на планеті,
Дає мені одвагу поміж злетів
Урочих дум, де пломінь рокотав,
Ці найтихїші мовити слова.
...Із Моринців на Зорянистий шлях
Ваш син іде, скріпивши гнівом серце. . І ви, і я — ми знаємо ту путь.
0 ні, не так...Дорогу свого сина
Ви ще не знали, путь оту єдину,
Що завжди пролягає в солонцях,
Коли ідеш на верховини духу.
Гнів можновладних, підступи і скрута
Не похитнули синову могуть,
Бо Вашу пісню-думу, світлу вроду
Він дав — як слово рідному народу!
...І Ваша, мамо, вранішня зоря Сіяє світу в Слові Кобзаря!
(Наталя Кащук)
Мати.
Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою;
Ми вбогі змучені раби,
Не маєм радісної днини.
Нам вік доводиться робить,
Не розгинать своєї спини.
Промовив слово — і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди — з краю в край
Лютує панство ненависне.
Росте неправда на Землі
Згорьованій, сльозами змитій.
О любі діточки малі,
Одні залишитесь на світі!
Ну хто замінить
Вам мене,
Мої ви квіти нещасливі,
Коли безжальна смерть зітне
Мене на довгій панській ниві?
(Тарас дивиться на хату).
Тарас.
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
(Дивигься на матір, обіймає її).
Там матір добрую мою
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила...
Вчитель. Як же це сталося? Більш детально розповісти про це попросимо письменника Леоніда Большакова.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
