Методична розробка «Програмування» (стр. 4 )

то оператору := Х+2; синтаксично не має помилок, хоча типи змінних і не збігаються. Перетворення типів (з цілого у дійсний) у цьому випадку виконується автоматично.

В той же час оператор X : = 2.78; буде помилковим, тому що автоматичне перетворення дійсних типів у цілі не виконується. Зверніть увагу, що константа 12.0 з точки зору компілятора буде також дійсною, хоча дробова частина і дорівнює нулю, тому що константа містить десят­кову точку.

Аналогічно не можна змішувати літерні та числові типи даних, тобто вираз типу: 5 4- Л F' є помилковим.

Однак відсутність автоматичного перетворення типів у Паскалі не озна­чає, що він зовсім не має засобів перетворення даних: просто їх необхідно використовувати явно. Так, для перетворення значень одного скалярного типу в інший можна використовувати наступні функції перетворення типів:

Chr(I) — перетворює цілий тип у літерний, тобто повертає символ стандартного коду таблиці ASCII з номером, що дорівнює значенню І. Якщо значення більше 255, виникає програмне переривання. Наприклад: Chr(lOS)', результат = 'і'.

Ord(S) — для значень літерного типу S, функція Ord повертає їх номер згідно з таблицею ASCII. Літерний тип перетворюється у цілий. Наприклад: Ord('A'); результат = 65.

Round (X) — повертає значення X, округлене до найближчого цілого числа. Результат має цілий тип, тобто дійсна змінна перетворюється на цілу. Наприклад: Round(5.6); Результат = 6.

Тrипс (X) — повертає найближче ціле число, яке менше або дорівнює X, якщо А>=0, і більше або рівне X, якщо Х<0. Результат відноситься до цілого типу.

Виходячи з цього, наступний оператор X := Y/X; буде помилковим (X, як описано вище, має цілий, а У-дійсний тип), а оператор X := round (Y/X) ; помилок не має.

Зверніть ще увагу на те, що операції DlVia MOD виконуються тільки з цілими типами даних і спроба використати у якості операторів для них дійсні дані призводить до помилки. Наприклад, помилковими будуть вирази:

1.5 div 3 (один з операндів - дійсне число)

5 mod Y (змінна Y має дійсний тип)

4/1 div 2 (результатом операції ділення 4/1 буде дійсне число 4.0)

Введення даних — це передача інформації від зовнішнього носія в оперативну пам'ять для обробки.

Виведення — це зворотний процес, коли дані передаються після оброб­ки з оперативної пам'яті на зовнішній носій.

У мові Паскаль стандартним засобом спілкування людини з комп'ю­тером є консоль (тобто це такі пристрої, як клавіатура та екран монітора).

• Процедура читання Read забезпечує введення числових даних, сим­волів, рядків І т. д. для наступної їхньої обробки.

Формат введення: Read (xl,x2,... хп); де х 1, х2,... хп — змінні допустимих типів даних.

Значення xl, x2,..jcn набираються мінімум через один пробіл на кла­віатурі, при цьому вони відображаються на екрані для контролю правиль­ності введення. Після набору даних однієї процедури Read натискається клавіша Enter. Значення введених даних повинні строго відповідати ти­пам цих даних, інакше компілятор виводить на екран повідомлення про помилку. Якщо в програмі є кілька процедур Read, дані для них вводяться потоком, тобто після зчитування даних для однієї процедури Read дані для наступної процедури Read набираються в тому ж рядку до закінчення рядка.

• Процедура читання Readln аналогічна процедурі Read, відмінність полягає в тому, що після зчитування останнього в списку значення для однієї процедури Readln дані для наступної процедури Readln будуть зчитуватися з початку нового рядка.

• Процедура запису Write робить виведення числових даних, символів, рядків і булівських значень на екран монітору.

Формат виведення:

write (Yl, Y2, . . . Yn) — виведення на монітор;

де Yl, YI,... Yn — дані, що виводяться.

• Процедура запису Writeln аналогічна процедурі Write, але після виведення останнього в списку значення для поточної процедури Writeln відбувається переміщення курсору на початок наступного рядка. Проце­дура Writeln, записана без параметрів, виконує тільки переміщення кур­сору на початок наступного рядка. Наприклад: Writeln (Л Yl=' , Y1)

У процедурах виведення Write і Writeln є можливість запису виразу, що визначає ширину поля для виведення. У прикладах, що подаються далі, використовуються наступні умовні позначення: / — ідентифікатор, що визначає ціле число, R — ідентифікатор, що визначає дійсне число,», q — цілі константи, що визначають довжину поля виведення та кількість цифр після десяткової крапки.

1 .Виведення десяткового значення цілої величини / у крайню праву позицію поля шириною/» (пробіли перед числом вказані знаком «_»).

Значення І	Вираз	Результат
134	write(I:6);	___ 134
1	write(I:10);	____________1
312	write(I+I:7);	_____624

2.Виведення у крайню праву позицію поля шириною/» значення дійсної величини R у форматі з фіксованою точкою, причому після десяткової точки виводиться q цифр (0 <= q <= 24), що представляють дробову частину числа. Якщо q = О, ні дробова частина, ні десяткова крапка не виводяться. Якщо q > 24, то при виведенні використовується формат із плаваючою точкою. Без використання форматування число також виводиться у фор­маті з плаваючою точкою.

Значення R	Вираз	Результат
511.04	write(R:8:4);	511.0400
-46.78	write(R:7:2);	_-46.78
-46.78	write(R:9:4);	_-46.7800

Розберемо структуру програми мовою Паскаль. Програма складається з рядків, максимальна довжина яких не повинна перевищувати 127 сим­волів. Програміст, набираючи текст програми, має право розміщувати рядки на екрані довільно. Рядок може починатися з будь-якої колонки. Кількість операторів у ньому довільна, причому відокремлюються вони один від одного крапкою з комою. Однак для яснішого сприйняття програми рекомендується розміщувати кожен оператор на окремому рядку, а складені оператори взагалі виокремлювати відступами.

Синтаксично програма складається з необов'язкового заголовку і програмного блоку, який будується з двох частин: описової; виконавчої.

Блок, що не входить до складу будь-якого іншого блоку, називається глобальним. Блоки, що знаходяться в глобальному блоці, називаються локальними. Глобальний блок — це основна програма, він присутній обов'язково. Локальні блоки — це процедури і функції (вивчатимуться пізніше), їх наявність не обов'язкова. Об'єкти програми (змінні, конс­танти тощо) відповідно називають глобальними і локальними. Область дії об'єктів — блок, де вони описані, і усі вкладені в нього блоки.

На початку програми знаходиться заголовок, що складається в загаль­ному випадку з зарезервованого слова Program та імені програми. За­головок несе чисто змістове навантаження і може бути відсутнім.

Після заголовка знаходиться програмний блок, що складається в загаль­ному випадку із п'яти розділів, перші чотири з яких — описова частина, а останній — виконавча. Склад цих блоків наступний:

• список імен використовуваних бібліотечних модулів (програм, що написані заздалегідь, які можна використати при розв'язанні даної задачі),

• опис констант;

• опис типів користувача;

• опис змінних;