Огляд новин законодавства (стр. 2 )

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Тобто, на дату, визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

При цьому Державна податкова адміністрація України звертає увагу, що відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку на підставі реєстру отриманих та виданих податкових накладних відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 000 (з урахуванням змін і доповнень), визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації, а дані, наведені ним в декларації, мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Особливості ведення бухгалтерського обліку, завдяки системі подвійного обліку, дозволяють у будь-якому випадку, протягом балансового періоду, а саме звітного кварталу, виявити помилку, пов'язану із невключенням до бухгалтерського та податкового обліку первинного документа. Таким чином, несвоєчасне (більше балансового періоду) включення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) у звітному періоді податку на додану вартість може бути пов'язане з штучним спотворенням показників податкової звітності. Винятком є лише окремо визначені Законом особливі умови формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах, зокрема:

- отримання товарів (послуг) платником податку, який застосовує "касовий метод" податкового обліку (визначення надано в пункті 1.11 статті 1 Закону), а контрагент (продавець) свої податкові зобов'язання визначає за загальними правилами;

- придбання товарів для використання в звільнених від оподаткування операціях або операціях, які не є об'єктом оподаткування, та подальшого використання цих же товарів в інших звітних періодах в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- придбання невиробничих основних фондів та переведення їх в інших звітних періодах у категорію виробничих, або їх продаж чи ліквідація.

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону), та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 000/704 (далі - Положення № 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням № 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. № 000 (далі - Порядок № 000), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку № 000). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку (пункт 10 Порядку № 000). Відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (пункт 6 Порядку № 000).

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 000 "Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.97 р. № 000" (з урахуванням змін і доповнень), і (за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту) в рядку 10.1 розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість.

При цьому записи в податковому обліку про податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, оскільки такі операції не відповідають визначенню арифметичної чи методологічної помилки (лист ДПА України від 11.08.2004 р. № 000/7/15-2417).

Повідомляючи про викладене, Державна податкова адміністрація України зобов'язує:

- забезпечити належний збір доказової бази для визнання чи невизнання права платника податку на отримання податкового кредиту на підставі наявності податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах;

- при проведенні документальних перевірок (незалежно від категорії перевірки) ретельно досліджувати формування податкового кредиту з використанням податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах, з урахуванням правил ведення податкового та бухгалтерського обліку, зокрема досліджувати факти поставки товарів, по яких не проведено оплату, їх використання в оподатковуваних операціях та/або їх фактичну наявність на момент декларування та перевірки, а також факти отримання товарів після проведення авансової оплати за них і їх реальне використання в оподатковуваних операціях, з обов'язковою перевіркою відображення первинних документів щодо оплати/отримання товарів в бухгалтерському обліку та в податковому обліку з податку на прибуток. При цьому, в першу чергу мають, бути досліджені взаємовідносини платника з контрагентами, обліковий стан яких відмінний від стану "основний";

- при проведенні камеральних перевірок податкової звітності у разі виявлення фактів формування податкового кредиту з використанням податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах, і у яких різниця в датах їх виписки та отримання перевищує балансовий період (звітний квартал) та які призвели до виникнення розбіжностей з показниками податкової звітності контрагентів, вжити заходів, передбачених наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 000, забезпечивши при цьому отримання від платника податку обгрунтованих пояснень таких фактів та документальних підтверджень фактичної дати отримання податкових накладних, а у разі відсутності таких пояснень та документів, на підставі статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" забезпечити проведення позапланової виїзної перевірки платника податків;

- при встановленні фактів умисного викривлення показників податкової звітності вживати передбачених діючим законодавством заходів щодо притягнення таких платників до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

4. ПДВ за представницькими витратами

Лист Державної податкової адміністрації України від 20.10.2010 р. № 000/7/

ДПАУ розглянула лист ДПА у Полтавській області від 30.09.2010 р. № 000/8/15-234 щодо оподаткування ПДВ при проведенні рекламних заходів і повідомляє.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) операції з безоплатної передачі товарів, у тому числі й безоплатне пригощання під час рекламних заходів гостей гарячими та холодними стравами з власної готової продукції та з незначної кількості покупних продуктів харчування, прирівнюються до операцій з поставки товарів, які, у свою чергу, є об'єктом оподаткування (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону).

Отже, при безоплатному пригощанні на рекламних заходах гостей гарячими та холодними стравами, підприємство, що здійснює дані операції, має відобразити податкові зобов'язання з ПДВ виходячи зі звичайних цін (пункт 4.2 статті 4 Закону).

При визначенні платником податку права на податковий кредит необхідно враховувати, що відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що рекламні заходи у вигляді прийомів, презентацій і свят, ярмарків, тощо, проводяться платником податку з метою покращення рівня реалізації власної готової продукції, суми ПДВ, сплачені при придбанні продуктів харчування, що будуть використані у приготуванні гарячих та холодних страв для пригощання гостей при проведенні рекламних заходів, можуть бути включені таким платником податку до складу податкового кредиту за умови, що вони визнаються такими, що використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

У випадку, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону.

5. Про відображення в декларації з ПДВ неоподатковуваних операцій повернення товарів або передоплати

Лист Державної податкової адміністрації України від 06.10.2010 р. № 000/5/16-1516

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Національного банку України <...> щодо відображення в податковій декларації з ПДВ операцій повернення товарів або передоплати за непоставлені товари (послуги), операції з поставки яких не підлягають оподаткуванню ПДВ згідно зі статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), і повідомляє.

Відповідно до вимог статті 7 Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які не є об'єктом оподаткування, при цьому податкові накладні складаються лише для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування.

При здійсненні операцій з поставки товарів (послуг), які не є об'єктом оподаткування ПДВ, податкові зобов'язання та податковий кредит у постачальника та покупця відповідно не виникають.

Таким чином, при поставці товарів (послуг), поставка яких не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з п. 3.2 статті 3 Закону, податкова накладна не складається, а при поверненні таких товарів (чи передоплати за товари, послуги) розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної не складається.

При цьому операції з поставки товарів (послуг), що не є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.2 статті 3 Закону, та операції з придбання зазначених товарів (послуг) відображаються у податковій декларації з ПДВ (рядки 3 та 11.2) та у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

При заповненні реєстру виданих та отриманих податкових накладних у графах 2, 3, 4 розділу I та графах 2, 3 розділу II зазначаються відповідні реквізити документа, що засвідчує факт поставки (придбання) товарів (послуг), що не є об'єктом оподаткування.

Враховуючи те, що при поверненні товарів (чи передоплати за товари, послуги), операції з поставки яких не є об'єктом оподаткування ПДВ, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної не складається, рядки 8 та 16 податкової декларації не заповнюються, а тому відобразити операції з повернення зазначених товарів (чи передоплати за такі товари, послуги) можна шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ (додаток 5 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ). При цьому у рядках 2.1 та 3.1 зазначаються коди рядків декларації, які повинні бути відкориговані, і відповідно заповнюються рядки 2.2 та 3.2 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ (рядки 2.3 та 3.3 не заповнюються).

Що стосується коригування обсягів придбаних з ПДВ товарів (робіт, послуг, об'єктів основних фондів), що використовуються в операціях, які не підлягають оподаткуванню ПДВ (рядок 10.2 декларації), то слід зазначити наступне.

При придбанні з ПДВ товарів (робіт, послуг, об'єктів основних фондів), що використовуються в операціях, які не підлягають оподаткуванню ПДВ, право на податковий кредит, відповідно до останнього абзацу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, не виникає. При цьому зазначені операції відображаються у рядку 10.2 розділу II податкової декларації з ПДВ.

При коригуванні обсягів придбаних з ПДВ товарів (робіт, послуг, об'єктів основних фондів), що використовуються в операціях, які не підлягають оподаткуванню ПДВ, податковий кредит покупця не коригується у зв'язку з його відсутністю, а обсяги, які підлягають відповідному коригуванню, відображаються в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ.

Коригування податкових зобов'язань постачальника таких товарів (робіт, послуг, об'єктів основних фондів) відбувається у загальновстановленому порядку.

6. Про податковий кредит при імпорті основних засобів, увезених після ремонту

Лист Державної податкової адміністрації України від 20.10.2010 р. № 000/7/

Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо права на податковий кредит при імпорті основних засобів, які були попередньо вивезені за кордон з метою ремонту, і повідомляє.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями главМитного кодексу України.

Незважаючи на те, що повторне ввезення основних засобів, попередньо вивезених за межі митного кордону України з метою ремонту, підпадають під визначення імпорту, суми податку, сплачені при імпорті, не можуть бути включені до складу податкового кредиту, так як відсутній факт придбання даних основних засобів.

Що стосується послуг з ремонту таких основних засобів, то необхідно враховувати, що відповідно до підпункту "г" пункту 6.5 статті 6 Закону місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику. Таким чином, операції з надання зазначених послуг не підлягають під визначення об'єкта оподаткування ПДВ, і відповідно право на податковий кредит по операціях, здійснених у зв'язку з отриманням даних послуг, не виникає.

7. Щодо місця поставки послуг зі створення комп'ютерних програм

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.09.2010 р. № 000/7/ (Витяг)

Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо застосування окремих норм підпункту "д" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" і повідомляє, що роз'яснення з даного питання надані листами ДПА України від 23.12.2008 р. № 000/7/16-1517 та від 04.12.2009 р. № 000/7/16-1517.

Зокрема, листом ДПА України від 23.12.2008 р. № 000/7/16-1517 роз'яснено, що при наданні послуг, перерахованих у підпункті "д" пункту 6.5 статті 6 Закону, місце поставки послуг визначається наступним чином:

- при наданні послуг резидентом нерезиденту, що має постійне представництво на території України, місцем поставки послуг є митна територія України;

- при наданні послуг резидентом нерезиденту, що не має постійного представництва на території України, місцем поставки послуг є територія за межами митної території України.

Листом ДПА України від 04.12.2009 р. № 000/7/16-1517, в доповнення до листа ДПА України від 23.12.2008 р. № 000/7/16-1517, більш детально роз'яснені окремі випадки застосування різних підпунктів пункту 6.5 статті 6 Закону.

Зокрема, в даному листі надано роз'яснення щодо порядку визначення місця поставки послуг зі створення комп'ютерних програм, оскільки такі послуги у переліку послуг, визначених підпунктом "д" пункту 6.5 статті 6 Закону, відсутні. Крім того, даним листом зазначено, що операції з надання послуг по створенню комп'ютерних програм не можуть розглядатися як операції з передання чи надання авторських прав, тому визначення місця поставки таких послуг здійснюється за загальними правилами.

При цьому послуги по створенню комп'ютерних програм і операції з передачі прав на використання комп'ютерних програм є різними по своїй суті, які можуть здійснюватися як одночасно, так і ні, і оподаткування їх має здійснюватися за різними правилами, незалежно від того, чи передбачене договором на їх виконання розмежування вартості робіт по створенню об'єкта інтелектуальної власності та передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

8. О сроках перечисления налогов

Письмо Национального банка Украины от 01.01.2001 г. № 25-110/

Национальный банк Украины рассмотрел Ваш запрос, направленный Государственным комитетом Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства <...>, относительно исполнения банком платежного поручения плательщика на уплату платежей в бюджет и сообщает.

Пункт 8.1 статьи 8 Закона Украины "О платежных системах и переводе денежных средств в Украине" (далее - Закон) устанавливает сроки проведения перевода денежных средств, согласно которым банк обязан исполнить поручение клиента, содержащееся в расчетном документе, в день его поступления или не позднее следующего дня, если документ поступил в банк после [окончания] операционного времени.

Вместе с тем Закон предоставляет право банкам и их клиентам предусматривать в договорах иные сроки исполнения банками расчетных документов (поступивших после окончания операционного времени), нежели установленные пунктом 8.1 статьи 8 Закона.

Указанные нормы Закона учтены в пункте 2.19 Инструкции о безналичных расчетах в Украине в национальной валюте (далее - Инструкция), которым определено, что расчетные документы, поступившие в банк в течение операционного времени, банк исполняет в день их поступления. Расчетные документы, поступившие после [окончания] операционного времени, банк исполняет на следующий операционный день.

Банк и клиент имеют право, учитывая установленные законодательством сроки проведения межбанковского перевода, предусмотреть в договоре банковского счета иные, нежели установленные в абзаце первом данного пункта, сроки исполнения расчетных документов клиента.

Порядок исполнения таких документов определяется договором между банком и клиентом и внутренними правилами банка.

При этом если в договоре банковского счета предусмотрено исполнение расчетных документов клиентов, поступивших в послеоперационное время, в день их поступления, то банк имеет возможность исполнить такие документы (инициировать межбанковский перевод денежных средств через систему электронных платежей НБУ) только в период времени, который определен технологическим регламентом работы СЭП.

9. Относительно разъяснения некоторых норм Закона Украины от 28.12.94 № 000/94-ВР "О налогообложении прибыли предприятий"

Письмо Государственной налоговой администрации Украины 24.09.2010 г. № 000/5/15-0316

Государственная налоговая администрация Украины рассмотрела письмо <...> относительно разъяснения некоторых норм Закона Украины от 28.12.94 № 000/94-ВР "О налогообложении прибыли предприятий", направленное письмом Комитета Верховной Рады Украины по вопросам налоговой и таможенной политики -27/500, и в пределах компетенции сообщает.

Статьей 97 Гражданского кодекса Украины установлено, что управление обществом осуществляют его органы: общее собрание участников и исполнительный орган, если иное не установлено законом.

Общее собрание участников общества имеет право принимать решения по всем вопросам деятельности общества. В том числе и [по] тем, которые переданы общим собранием к компетенции исполнительного органа.

Названием исполнительного органа общества в соответствии с учредительными документами или законом может быть "правление", "дирекция" и т. п. (ст. 99).

Положения статьи 101 определяют управление учреждением. В учреждении обязательно создается правление, к которому применяются положения ст. 99 ГК Украины. Наблюдение за деятельностью учреждения осуществляет его наблюдательный совет. Наблюдательный совет осуществляет наблюдение за управлением имуществом учреждения, соблюдением цели учреждения и за его другой деятельностью в соответствии с учредительным актом.

Законом Украины от 19.09.91 "О хозяйственных обществах" определено, что управление обществом осуществляют его органы, состав и порядок избрания (назначения) которых осуществляется в соответствии с видом общества. Должностными лицами органов управления общества признаются председатель и члены исполнительного органа, глава ревизионной комиссии, а в обществах, где создан наблюдательный совет общества,- председатель и члены совета наблюдательного совета общества (ст. 23).

Управление осуществляется путем исполнения организационно-распорядительных или административно-хозяйственных обязанностей.

С учетом вышеизложенного к руководящему органу предприятия относятся исполнительный орган предприятия, общее собрание для акционерных обществ и наблюдательные советы предприятий, если иное не предусмотрено законом или учредительными документами.

10. Про розгляд листа, щодо включення до податкового обліку витрат, засвідчених копіями розрахункових документів про сплату мита, й витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Лист Державної податкової адміністрації України від 14.10.2010 р. № 000/6/17-0215|13087/5/17-0216 (Витяг)

Державна податкова адміністрація України розглянула лист ***, надісланий *** щодо включення до податкового обліку витрат засвідчених копіями розрахункових документів про сплату мита й витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і в межах своєї компетенції повідомляє.

Відповідно до наказу ДПА України від 19 вересня 2003 року № 000 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 р. за № 000/8236, надається звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, в якому потрібно вказати: призначення авансу, залишок (перевитрата) попереднього авансу, кому, за що і на підставі якого документа заплачено.

Згідно п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2005 № 40/10320, видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Відповідно до підпункту 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону України від 22.05.2003 "Про податок з доходів фізичних осіб" надається звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт. Згідно підпункту 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 вказаного Закону, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку (до закінчення третього банківського дня), але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів; якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню, та платник податку сплачує штраф.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.2007 № 000/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1 статті 9 розділу III Закону України від 16.07.99 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В пункті 2 статті 9 розділу III Закону визначено обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, копії розрахункових документів про сплату мита й витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та довідка банку не відповідають ознакам документів, визначених нормами чинного законодавства.

11. Про реєстрацію нерезидентів в органах дпс як платників податків

Лист Державної податкової адміністрації України від 12.10.10 р. № 000/7/17-0717

<...>

Згідно із статтею 5 Закону України від 22.12.94 р. № 000/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (далі - Закон № 000) до Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які:

- постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

- не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до чинного законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні.

Зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Відповідно до статті 9 Закону № 000 фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів зобов'язані подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 000 протягом місяця з дня виникнення таких змін. До даних, визначених частиною третьою статті 5 Закону № 000, відносяться відомості і про місце проживання.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про картку фізичної особи - платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 27.01.98 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2009 р. за № 000/2564, у разі виникнення змін у реєстраційних даних, що містяться у картці фізичної особи - платника податків, фізична особа протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов'язана повідомити про необхідність коригування реєстраційних даних про неї орган державної податкової служби за місцем свого постійного проживання, а особи, які не мають постійного місця проживання в Україні, за місцем отримання доходів або місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.