Огляд новин законодавства (стр. 3 )

Отже, первісний кредитор має право врахувати в податковому обліку фінансовий результат від продажу права вимоги зобов'язань за фінансовими кредитами в момент отримання коштів від відступлення права вимоги наступному кредитору.

Якщо борг погашається частками, врахування від'ємного значення первісним кредитором здійснюється у разі отримання суми за договором в повному обсязі, тобто в момент, коли до наступного кредитора перейшли усі ризики, пов'язані з відступленим кредитним договором

9. Щодо визначення фінансового результату операцій з інвестиційними активами

Лист Державної податкової адміністрації України від 08.06.2010 р. № 000/7/17-0717

Державна податкова адміністрація України, керуючись Законом України "Про інформацію", розглянула <...> запит <...> щодо визначення фінансового результату операцій з інвестиційними активами, якщо фізична особа здійснює розрахунок за придбані цінні папери векселем придбаним (переданим, виданим), який не був погашений, і повідомляє.

Згідно із підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 000) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4 вищевказаного Закону.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентується пунктом 9.6 статті 9 Закону № 000. Так, підпунктом 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 вищевказаного Закону встановлено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року, який оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону № 000.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відповідно до частини першої підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 000 інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Щодо визначення економічної сутності терміна "витрати", то відповідно до пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. № 000 "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "витрати", понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

10. Щодо застосування норм міжнародних договорів

Лист Державної податкової адміністрації України від 12.05.2010 р. № 000/7/22-5017

<...>

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 000/94-ВР (далі - Закон) сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Оподаткування доходів резидентів України/Австрії регулюється Конвенцією між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (далі - Конвенція).

Згідно з нормами п. 1h) ст. 3 Конвенції термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським, річковим або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.

Відповідно до п. 1 статті 8 Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Згадані прибутки складаються в основному з прибутку, отриманого підприємством від перевезення пасажирів або вантажів. Однак з огляду

на розвиток морського, річкового та повітряного транспорту згадане визначення охоплює також інші категорії прибутку, а саме, ті, що за своїм характером тісно пов'язані з прибутком, отриманим безпосередньо від перевезень.

Зокрема, положення п. 1 статті 8 Конвенції охоплює також прибуток від:

- оренди морських або повітряних суден з екіпажем;

- продаж пасажирських квитків від імені інших підприємств;

- експлуатацію автобусної лінії, що зв'язує місто з аеропортом;

- реклама та комерційна пропаганда;

- перевезення товарів автотранспортом між складами і портом чи аеродромом.

Враховуючи вищевикладене, для цілей п. 1 статті 8 Конвенції входять не виключно a) дохід від здавання в оренду морських або повітряних суден без екіпажу; b) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів, якщо така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно від випадку, є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

11. Относительно предоставления разъяснений по уплате налога с владельцев транспортных средств

Письмо Государственной налоговой администрации Украины от 01.01.2001 г. № 000/К/17-0314

Государственная налоговая администрация, руководствуясь Законом Украины от 02.10.92 г. "Об информации", рассмотрела ваше письмо <...>, поступившее в Министерство транспорта и связи Украины письмом <...>, относительно предоставления разъяснений по уплате налога с владельцев транспортных средств и сообщает следующее.

С целью обеспечения одинакового трактования отдельных норм Закона Украины от 01.01.01 года "О налоге с владельцев транспортных средств и других самоходных машин и механизмов", с изменениями и дополнениями, руководствуясь подпунктом 4.4.2 пункта 4.4 статьи 4 Закона Украины "О порядке погашения обязательств плательщиков налогов перед бюджетами и государственными целевыми фондами", статьей 8 Закона Украины "О государственной налоговой службе в Украине" и приказом Государственной налоговой администрации Украины от 01.01.2001 г. № 000 "Об утверждении Порядка предоставления разъяснений отдельных положений налогового законодательства", во исполнение постановления Кабинета Министров Украины от 27 января 2010 года № 86 "О предоставлении налоговых и других разъяснений", приказом ГНА Украины от 01.01.2001 г. № 000 утверждено Обобщающее налоговое разъяснение (далее - Разъяснение) относительно применения отдельных положений Закона Украины от 01.01.01 года "О налоге с владельцев транспортных средств и других самоходных машин и механизмов".

Трактование отдельных вопросов действующего законодательства относительно налогообложения владельцев транспортных средств, поднятых в вашем письме, в частности вопросов 1, 2, 3, изложено соответственно в пунктах 9, 14 и 2 указанного Разъяснения.

Относительно вопроса использования значений объема двигателя при исчислении сумм налога с владельцев транспортных средств необходимо указать следующее.

В соответствии со статьей 34 Закона от 30.06.93 г. "О дорожном движении", с изменениями и дополнениями, государственной регистрации и учету подлежат предназначенные для эксплуатации на улично-дорожной сети общего пользования транспортные средства всех типов: автомобили, автобусы, мотоциклы всех типов, марок и моделей, самоходные машины, прицепы и полуприцепы к ним, мотоколяски, другие приравненные к ним транспортные средства и мопеды, используемые на автомобильных дорогах государственного значения.

Государственная регистрация и учет автомобилей, автобусов, мотоциклов и мопедов всех типов, марок и моделей, самоходных машин, прицепов и полуприцепов к ним, мотоколясок, других приравненных к ним транспортных средств осуществляются подразделениями Госавтоинспекции Министерства внутренних дел Украины в порядке, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 7 сентября 1998 года № 000, с изменениями и дополнениями, "Об утверждении Порядка государственной регистрации (перерегистрации), снятия с учета автомобилей, автобусов, а также самоходных машин, сконструированных на шасси автомобилей, мотоциклов всех типов, марок и моделей, прицепов, полуприцепов, мотоколясок, других приравненных к ним транспортных средств и мопедов".

В соответствии с пунктом 8 указанного постановления государственная регистрация транспортных средств проводится на основании заявлений владельцев, представленных лично, и документов, удостоверяющих их личность, подтверждающих правомерность приобретения, получения, ввоза, таможенного оформления транспортных средств, оценку их стоимости, соответствие конструкции транспортных средств установленным требованиям безопасности дорожного движения, а также требованиям, которые являются основанием для внесения изменений в регистрационные документы. На зарегистрированные в подразделении Госавтоинспекции транспортные средства выдаются свидетельства о регистрации по форме, установленной постановлением Кабинета Министров Украины от 31.01.92 г. № 47 "Об утверждении образцов национальных и международного удостоверений водителей и документов, необходимых для регистрации транспортных средств", с изменениями и дополнениями.

Таким образом, индивидуальные характеристики конкретного транспортного средства, необходимые для расчета налога с владельцев транспортных средств, необходимо определять согласно свидетельству о регистрации на данное средство.

12. Щодо оподаткування доходів від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із об'єктів рухомого майна

Лист Державної податкової адміністрації України від 26.07.2010 р. № 000/5/17-0216 (Витяг)

Державна податкова адміністрація України, керуючись статтею 32 Закону України від 02.10.92 р. "Про інформацію", розглянула лист щодо оподаткування доходів від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із об'єктів рухомого майна і повідомляє.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 000 (далі - Закон), яким визначено, що об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема, доходи з джерелом походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, в т. ч. і доходи від продажу рухомого майна (ст. 2 та ст. 12 Закону).

Рухомим майном для виконання норм Закону вважається будь-яке майно, відмінне від нерухомого (п. 1.18 та п. 1.10 ст. 1 Закону).

Оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від продажу рухомого майна регламентується ст. 12 Закону, відповідно до п. 12.5 якої податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Для оформлення договору рухомого майна платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна за ставкою п. 7.1 ст%), а нотаріус - дії щодо контролю за сплатою податку та подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому в п. 11.3 ст. 11 цього Закону.

Пунктом 12.2 статті 12 Закону встановлено, що як виняток, при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Кількість продажів об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна в податковому році до створення єдиного інформаційного ресурсу транспортних засобів визначається фізичною особою - платником податку виключно на підставі самостійного визначення заяви, в якій вона самостійно зазначає черговості такого продажу, що також зазначається у відповідному пункті договору купівлі-продажу.

Якщо особа, яка здійснила продаж рухомого майна протягом звітного року більше ніж одного із зазначених у п. 12.2 ст. 12 Закону 889 об'єктів і не повідомила про це нотаріуса при оформленні договору купівлі - продажу, то така особа несе відповідальність за сплату податку відповідно до пп. "б" п. 20.2 ст. 20 Закону 889.

13. Про периоды трудовой деятельности и другие периоды, которые учитываются в стаж работы

Письмо Пенсионного фонда Украины от 01.01.2001 г. № 000/02-20

Рассмотрев ваше письмо , Пенсионный фонд Украины в рамках своей компетенции сообщает.

В соответствии со статьей 24 Закона Украины "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании" периоды трудовой деятельности и другие периоды, которые учитывались в стаж работы для назначения пенсии до вступления в силу данного Закона, зачисляются в страховой стаж в порядке и на условиях, предусмотренных действовавшим ранее законодательством.

Согласно статье 56 Закона Украины "О пенсионном обеспечении" в стаж работы зачисляется, в частности, кроме работы, которая выполнялась на основании трудового договора, любая другая работа, на которой работник подлежал государственному социальному страхованию, или при условии уплаты страховых взносов.

Согласно п. 7 Порядка представления и оформления документов для назначения (перерасчета) пенсий в соответствии с Законом Украины "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании", утвержденного постановлением правления Пенсионного фонда Украины 25.11.2005 г. № 22-1, зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины 27.12.2005 г. под № 000/11846, к заявлению о назначении (перерасчете) пенсии прилагаются документы о стаже, которые определены Порядком подтверждения имеющегося трудового стажа для назначения пенсий при отсутствии трудовой книжки или соответствующих записей в ней, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 12.08.93 г. № 000. В соответствии с этим Порядком время работы лиц, занимающихся предпринимательской деятельностью, основанной на частной собственности и на исключительно их труде, за период до 1 мая 1993 г. зачисляется в трудовой стаж при наличии справки Пенсионного фонда Украины об уплате страховых взносов. Период осуществления физическим лицом предпринимательской деятельности по общей системе налогообложения до 01.07.2000 г. зачисляется в страховой стаж при условии предоставления документов об уплате страховых взносов.

Период осуществления физическим лицом предпринимательской деятельности с 01.07.2000 подтверждается данными персонифицированного учета.

14. Про оплату листка непрацездатності працівнику, який є приватним підприємцем

Лист Міністерства праці та соціальної політики від 15.06.2010 р. № 000/0/18/10-зв

Міністерство праці та соціальної політики розглянуло звернення <...> щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності як застрахованій особі, що працює на умовах трудового договору на підприємстві, та одночасно як фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок, та повідомляє.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" матеріальне забезпечення та соціальні послуги призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) страхових внесків, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності і по вагітності та пологах, яка надається за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому ж або іншому підприємстві відноситься до категорії - робота за сумісництвом, яка відповідно до статті 1021 КЗпП України оплачується за фактично відпрацьований час.

Пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28 червня 1993 року № 43, передбачено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Законодавство про працю не дає чіткого визначення, що таке основна робота, натомість у п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року № 58, встановлено, що трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи з цього, суб'єкт господарювання (підприємець) не перебуває ні з ким у трудових відносинах, що в свою чергу не може вважатися роботою за сумісництвом за наявності основної оплачуваної роботи на умовах трудового договору.

Таким чином, якщо <...> [підприємець] одночасно займається підприємницькою діяльністю та працює за трудовим договором, він має право отримувати допомогу по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться його трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку; або як підприємець, що сплачує єдиний податок, у Фонді, при цьому допомога по тимчасовій непрацездатності йому буде виплачуватись починаючи з шостого дня непрацездатності, оскільки перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником за рахунок коштів підприємства (стаття 2 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування").

15. Щодо сплати внесків до ПФУ з компенсації за невикористану відпустку

Лист Пенсійного фонду України від 21.07.10 р. № 000/03-30

Пенсійний фонд України розглянув листа <...> щодо нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і повідомляє.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) підприємства, установи і організації (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно статті 15 - платниками страхових внесків.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону об'єктом для нарахування страхових внесків для роботодавців є суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Застраховані особи сплачують страхові внески з сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Єдиним нормативним документом, який розроблено відповідно до Закону України "Про оплату праці", що визначає складові фонду оплати, є Інструкція зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 000/8713.

Відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, відносяться до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Таким чином, вищезазначені виплати є об'єктом для нарахування (33,2 %) та утримання (2 %) страхових внесків до Пенсійного фонду.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про відпустки" у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Виходячи з вищевикладеного, підприємство, що нараховує та перераховує грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, є страхувальником, який зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

16. Щодо оплати лікарняних, якщо захворювання відбулося за межами держави

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 02.08.2010 р. № 000/18/153-10

У Департаменті соціального партнерства і загальнообов'язкового державного соціального страхування Мінпраці в межах компетенції розглянуто <...> звернення щодо оплати листків непрацездатності.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" [від 18.01.2001 р. ] (далі - Закон № 000) передбачено надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності тільки застрахованим особам, якими є всі наймані працівники.

Відповідно до частини першої статті 51 зазначеного Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі входить до компетенції Міністерства охорони здоров'я.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначаються Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 000 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.12 якої [Інструкції] зазначено, що документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі:

а) гострих захворювань і травм;

б) загострення хронічних захворювань;

в) вагітності та пологів;

г) оперативних втручань при невідкладних станах;

ґ) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань, направлення на лікування за кордон.

Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.

Рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, організації, установи, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, організації, установи та застрахованих осіб (профспілкових або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності, приймає рішення про відмову в призначенні цієї допомоги, розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності (ст. 50 Закону № 000).

На сьогодні чинним законодавством не передбачене обмеження будь-яким строком терміну подачі документів для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За більш детальною інформацією пропонуємо <...> звернутись до Міністерства охорони здоров'я України.

17. Про розрахунок декретних у період відпустки для догляду за дитиною

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 13.06.2010 р. № 000/18/99-10

У Департаменті соціального партнерства і загальнообов'язкового державного соціального страхування Мінпраці розглянуто <...> звернення щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Якщо перед настанням страхового випадку (відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) жінка не мала заробітку з поважних причин (перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), середня заробітна плата для розрахунку розміру допомоги по вагітності та пологах визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої їй на момент настання страхового випадку (підстава - пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 000).

Враховуючи вищезазначене, допомога по вагітності та пологах <...> працівниці буде нарахована виходячи з місячної тарифної ставки, встановленої їй на момент отримання листка непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами. Середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки або її частини на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).

18. Про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, якщо народилася друга дитина

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12.07.2010 р. № 000/13/116-10

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У випадку, коли жінка, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, народила другу дитину, їй оплачується листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами. При цьому відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами не оформляється. Наказ про надання відпустки по догляду за другою дитиною має бути видано з наступного дня після дати виповнення першій дитині трьох років. Чинним законодавством не передбачено оформлення одночасно двох відпусток по догляду за першою та другою дитиною віком до трьох років.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на цей час визначаються статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У наведеному випадку жінка вже перебуває у відпустці по догляду за першою дитиною до досягнення нею трирічного віку і на підставі витягу з наказу роботодавця про надання їй цієї відпустки отримує допомогу по догляду за дитиною. Підставою для отримання допомоги по догляду за другою дитиною мають бути копія свідоцтва про народження другої дитини, витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання їй відпустки для догляду за першою дитиною до досягнення нею трирічного віку, копія листка непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами, а також заява жінки про призначення їй такої допомоги, оскільки згідно зі ст. 15 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога. Ця допомога має виплачуватися після закінчення листка тимчасової непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами.