Порядок класифікації маршрутів туристських спортивних походів (стр. 6 )

Географічний показник туристських районів

для пішохідного туризму (Г)

Туристський район

Показник (бали)

Середня рівнинна частина європейської території Російської Федерації Карпати, Крим Карелія, Волгоградська область, Кавказ, Вірменія Середній і Південний Урал, Тянь-Шань Алтай, Кузнецький Алатау Західно-Сибірська низовина Архангельська область, Республіка Комі, Паміро-Алай, Західний та Східний Саян Північний Урал, Примор’я Кольський півострів, Памір Хабаровський край Полярний Урал, Прибайкалля, Забайкалля, Кодар, Удокан, Сахалінська область Пустельні і напівпустельні райони Середньої Азії Становий хребет і Алданське нагір’я Камчатка і Курильські острови Плато Путорана Магаданська область, Чукотка Верхоянський хребет, хр. Черського і Сунтар-Хаята, Корякське нагір’я Таймир (г. Бирранга), о. Врангеля Північна Земля і Земля Франца Йосифа

0 – 2 2 3 4 6 7 7 - 10 8 9 10 11 12 13 14 15 16 18 19 24 30

Таблиця 5

Показник автономності маршруту (А)

Рівень автономності маршруту	Коефіцієнт автономності
Маршрут, пройдений групою при повній автономності Маршрут, пройдений групою за допомогою транспортних засобів для організації заброски (проміжних баз) Маршрут проходить через один населений пункт Маршрут проходить через два і більше населених пунктів	1 0,7 0,5 0,2

Таблиця 6

пішохідного маршруту

Вибір маршруту

¯

Визначення L та маршруту

¯

Визначення орієнтовної категорії складності (?к. с.)

Lн, tн (вимога табл.1,2)

¯

Складання загального переліку ЛП та ПП

¯

Оцінка кількості балів за усі ЛП, при цьому ЛП? ЛПmax

ЛПmax (вимога табл1, р.3)

¯

Корегування маршруту у випадку ЛП < ЛПmax

¯ ¯

Визн. залікових балів за кожним видом ЛП (вимога табл.2)

Визн. залікових балів за кожним видом ПП (вимога табл.3)

¯ ¯

Визн. залікових балів за усі види ЛП, що йдуть до заліку

Визн. залікових балів за усі види ПП, що йдуть до заліку

¯ ¯

Накладання на ЛП обмежень табл. 1 р. 4 (вимога табл.1 р.4)

Накладення на ЛП обмежень табл. 1 р. 5 (вимога табл 1 р.5)

¯ ¯

Визначення коефіцієнта перепаду висот за формулою (1) “к”

¯

Визначення коефіцієнта автономності “А” маршруту за таблицею 5

¯

Визн. географічного показника маршруту “Г” за табл.4

¯

Визначення “КС” за формулою (2)

¯

Визначення остаточної КС маршруту (вимоги табл 1 р. р.1,2,9)

¯

Оцінка належності маршруту до певного виду туризму

Методика визначення категорій складності

лижних маршрутів

Методика визначення категорій складності лижних маршрутів (далі – Методика) призначена для оцінки категорії складності лижних маршрутів і може застосовуватися під час підготовки до походу, випуску групи маршрутно-кваліфікаційною комісією на маршрут, підготовки звіту про здійснений похід і його заліку, при уточненні Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України”, суддівстві чемпіонатів з туризму і т. ін. Поширюється на лижні маршрути, що проводяться тільки на території материків і островів.

Суть методики полягає в оцінці категорії складності маршруту адекватній величині, яка називається еквівалентною протяжністю (ЕП) і визначається за сукупністю трьох параметрів:

протяжності маршруту - П (км);

загального перападу висот - В (км);

роботи (Р), витраченої на подолання категорованих перешкод (КП) і оціненої у балах, пропорційних кілометражу (1 бал = 1 км).

Об’єднаємо параметри В і Р в один і назвемо його умовно “технічною сумою” (ТС). Відповідно ТС = В + Р - це величина, яка відповідає шляху, який можна було б пройти, використавши на лінійне пересування роботу, фактично витрачену під час походу на подолання перепадів висот і категорованих перешкод.

Величина еквівалентної протяжності (ЕП) конкретного маршруту визначається за формулою:

ЕП = П + 5  ТС = П + 5 ´ (В + Р) (1)

При цьому необхідно враховувати вимоги і обмеження до маршрутів різних категорій складності, які наведені в табл. 1 і 2. Оцінка категорії складності маршруту виконується у такій послідовності:

1. Визначається протяжність маршруту П за картою. Для сильно розчленованої місцевості отриманий результат помножується на коефіцієнт 1,2.

2. У відповідності до величин протяжності (П) і тривалості (t) маршруту, який категорується (див. пп.1 і 2 табл.1), орієнтовно визначається його категорія складності.

3.Використовуючи висотний графік маршруту, визначається сумарний перепад висот (В) на маршруті, який включає підйоми і спуски, при цьому перепади висот менше 100 м не враховуються.

4. Складається перелік всіх категорованих перешкод, які долаються на маршруті, і перевіряється відповідність їх кількості до трудності заявленого маршруту (див. п. п.3 і 4 табл.1). Ці обмеження введені з метою безпеки.

5. За допомогою табл. 2 визначається кількість балів за здійснену роботу (Р) щодо подолання залікових КП на маршруті. При цьому необхідно дотримуватись таких вимог:

5.1. Заліковуються тільки та кількість і ті види перешкод, які наведені в таблиці 1 і 2, у відповідності з певною орієнтовною категорією складності маршруту (див. п.2).

5.2. Категорія трудності зв’язки перевалів або перевалу з проходженням в один бік оцінюється за сукупністю ділянок підйому і спуску. При цьому ділянка траверсу оцінюється окремо.

5.3. Якщо траверс хребта або проходження зв’язки перевалів включає сходження на вершину, то при категоруванні маршруту заліковується одна з двох перешкод;

5.4.Якщо було здійснено першопроходження КП, то за кожне таке першопроходження додається преміальний бал.

5.5.Підраховується сумарна величина роботи (Р), витраченої на подолання залікових КП.

6. Підраховується величина “технічної суми”: ТС = В + Р, яка зрівнюється з мінімальним значенням ТС (п.5 табл.1) для заявленої категорії складності маршруту.

7.Визначається величина еквівалентної протяжності маршруту (за формулою 1). У цій формулі емпіричний коефіцієнт <5> компенсує втрату 5 км лінійного пересування при подоланні кожного кілометра перепаду висот (уверх чи вниз) або проходження різних КП. Наприклад: за табл.2 перешкода, яка має трудність 2А, оцінюється у 3 бали, відповідно проходження цього КП становить: 5 х 3 = 15 км лінійного пересування.

8. Порівнюється отримана величина еквівалентної протяжності марщруту з ЕП min, яка відповідає заявленій категорії складності (п.6 табл.1) і визначається його фактична категорія складності. При цьому можуть виникати такі ситуації:

8.1.Отримані значення параметрів маршруту відповідають вимогам, які висуваються, і маршруту присвоюється відповідна категорія складності.

8.2.Параметр ТС набрав меншу кількість балів, ніж це вимагається для орієнтовно обраної категорії складності маршруту. У цьому випадку маршруту присвоюється категорія, яка відповідає балам набраної ТС.

8.3. Маршрут не задовольняє одночасно вимогам пп.1, 2, 3 і 6 (табл.1). У цьому випадку він класифікується як маршрут більш низької категорії складності з елементами маршруту більш високої складності, якщо вони є.

8.4.Бали, отримані за параметр ТС, опинилися у діапазоні значень, які відповідають більш високій категорії складності, а протяжність активної частини (П) відповідає вимогам П > 0,75 х Пн, де Пн - нормативна протяжність маршруту наступної, більш високої категорії складності, яка відповідає балам, отриманим за параметр маршруту ТС. У цьому випадку МКК може присвоїти маршруту більш високу категорію складності як виключення.

Додатково необхідно дотримуватись таких умов:

8.5.При збільшенні тривалості походу (t) вище мінімальної, відповідне значення ЕПmin має бути збільшеним при заявці маршруту на величину, яка дорівнює добутку “зайвих” ходових днів на середню протяжність денного переходу. При цьому беруться такі величини середньої протяжності денного переходу для походів різної категорії складності:

I-III к. скм;

IV к. скм;

V к. скм;

VI к. скм; (при ТС>0).

8.6. Для походів, які проводяться у міжсезоння і учбово-тренувальних походів значення ЕПmin може знижуватись до 25% при збереженні величини ТС.

8.7.При проведенні походів в конкретних районах їх категорія складності не повинна перевищувати максимально можливу категорію складності для даного району (див. табл.3).

8.8.Маршурт, який проходить в районі, не включеному до табл.3, оцінюється повноважною МКК як першопроходження з висуненням до групи і керівника відповідних вимог, а його категорія складності уточнюється після подання звіту.

Приклад. Оцінити, чи відповідає заявлений маршрут по Полярному Уралу V к. с. Характеристики маршруту: П = 324 км, перепад висот В = 9 км, t = 16 днів, кількість КП - 6 (1А-3; 1б-2; 2А-1), ТС>0.

1.Відповідність мінімальній протяжності: П = 324 км > Пmin=240 км.

2.Відповідність мінімальній кількості КП: КП = 6 = КП min.

3.Зроблена робота: Р = 1 х 3 + 2 х 2 +3 х 1 = 10 балів.

4.Відповідність мінімальній технічній сумі: ТС = (В + Р) = 9 + 10 = 19>ТС min = 15.

5.Еквівалентна протяжність маршруту: ЕП = П + 5 х ТС = 324 + 5 х (9 +10) = 419 км > ЕП = 375 км.

Висновок: маршрут за значенням параметру ЕП перевущує V к. с., але кількість КП відповідає маршруту V к. с. Таким чином, відповідно до п.8.3. цієї методики заявлений маршрут потрібно класифікувати як маршрут V к. с. з елементами VI к. с.

Таблиця 1

Зведена таблиця параметрів маршруту

Параметр маршруту	Категорія складності маршруту
	I	II	III	IV	V
1.Мінімальна тривалість - t (дні), з одним днюванням	6	8	10	13	16
2.Мінімальна нормативна протяжність - П (км)	130	160	200	250	300
3.Залікова кількість КП (min - maх)	0	0 - 2	3 - 5	4 - 8	6 - 12
4.Залікова кількість найскладніших перешкод П (яка допускається)	0	2 - 1А	1 - 1Б	1 – 2А	2 - 2Б
5.Мінімальна технічна сума (бали)	0	2	4	8	15
6.Мінімальна еквівалентна протяжність ЕП min	130	170	220	290	375

Таблиця 2

Оцінка категорованої перешкоди (бали)

Категорована перешкода (П)	Категорії трудності
	1А	1Б	2А	2Б
1	2	3	4	5
1.Перевали	1	2	3	4
2.Вершини за діючою класифікації	1	2	3	4
3.Траверси	1	2	3	4
4. Траверси за відсутності технічної роботи - крім тундрових районів (не більше одного кожної категорії трудності):
а) 0,5 - 1 день	1	-	-	-
б) 2-3 дні - більше 1 ночівлі поза лісом	-	2	-	-
5. Льодопади (не більше одного кожної к. т.):
а) крутизна до 40°; перепад висот >5 м	1	-	-	-
б) крутизна > 60°; перепад висот >10 м	-	2	-	-

Таблиця 3