Порядок класифікації маршрутів туристських спортивних походів (стр. 7 )

Максимальні категорії складності лижних маршрутів

Райони	Максимальні к. с.
1.Південна рівнинна частина європейської території Росії	I
2.Середня рівнинна частина європейської території Росії; Крим (експериментальні маршрути)	II
3.Карелія, Ленінградська та Волгоградська області, Карпати, Півнденний та Середній Урал	III
4.Архангельська обл., Республіка Комі, Західний Кавказ, Східний Кавказ, Північний Урал, Західний Сибір; Карпати (експерементальні маршрути)	IV
5.Кольський п-в, Центр. Кавказ, Закавказзя, Джунгарія, Кузьне-цький Алатау, З. Саян, Центральна та Пд. Тува, Красноярський край (інші р-ни), Хабаровський край, Приморський край	V
6.Полярний та Приполярний Урал, Паміро-Алай, Памір, Тянь-Шань, Алтай, Західна Тува, Східний Саян, Прибайкалля, Забайкалля, Кодар, Таймир, плато Путорана, Якутія, Магаданська область, Чукотка, Камчатка.	VI

3. Методика визначення категорій складності

маршрутів гірських походів

Категорія складності маршруту гірського походу визначається набором перевалів і вершин певних категорій трудності. Під поняттям “перевал” в гірському туризмі розуміють місце перетину хребта або його відрогу при переході з однієї долини в іншу. Перевальна точка може не співпадати з найнижчою точкою вододілу. В спортивному туризмі прийнято 6 напівкатегорій трудності перевалів - від 1А до 3Б. Перевали, простіші за 1А категорії трудності, називаються некатегорійними (н/к). Класифікація перевалів наведена в “Переліку класифікованих перевалів високогірних районів” і в додатках до нього.

Категорія трудності (к. т.) перевалів в залежності від умов ( пори року, снігової і льодової обстановки....) може змінюватись на напівкатегорію. При заліку походу перевали повинні бути класифіковані однозначно (наприклад, 2А або 2Б, але не 2А*). Знак * у перевалі 3Б означає, що для його подолання учасники групи (її керівник) повинні мати досвід проходження (керівництва) перевалів 3Б.

Послідовність проходження двох і більше перевалів, якщо значна за протяжністю частина спуску в долину з одного і підйому з долини на наступний перевал випадає, розглядається як перевальна зв’язка і зараховується як один перевал.

Кількість і категорія трудності перевалів повинна відповідати додатку № 3.3 Правил проведення змагань туристських спортивних походів (даді - Правил).

До гірських походів можуть включатися сходження на вершини і траверси хребтів, які повинні логічно вписуватися в нитку маршруту. Категорія трудності сходження або траверсу, які не є елементами проходження перевалу, повинна оцінюватися МКК на підставі переліку класифікованих вершин. Категорія трудності сходження або траверсу не повинна перебільшувати трудність перевалу, який визначає категорію складності походу. При визначенні категорії трудності вперше пройдених перевалів рекомендується користуватися “Таблицею трудності перевалів”. При цьому слід враховувати таке:

1.Наведені у графах 2, 3 і 4 таблиці трудності перевалів характеристики технічної складності ділянок і способів їх подолання характерні тільки для даної категорії трудності перевалів і не зустрічаються при подоланні перевалів попередніх категорій. Допускається наявність ділянок будь-якої протяжності зі складністю, характерною для перевалів попередніх категорій.

2. Під точками страховки розуміються місця (позиції) закріплення і протравлювання вірьовки за допомогою льодоруба, гаків з карабінами, скельних виступів, льодових стовпчиків, через плече, поперек і т. п., необхідні для навішування перил і для страховки того учасника, який йде першим на підйомі і останнім під час спуску.

3.Наявність потенційно небезпечних ділянок (каменепади, лавини, льодові обвали) не впливає на категорію трудності перевалу і повинна враховуватись у тактиці проходження і в підборі спорядження.

4. Для проходження перевалів будь-якої категорії трудності в зимових умовах або при глибокому сніговому покриві на схилах додатково необхідно мати: лавинні шнури (20 м) на кожного учасника і лавинні лопати по одній на кожних 2 - 3 учасників.

4.Методика визначення категорій складності

маршрутів походів з водного туризму

При оцінці категорій складності маршрутів, які не увійшли до “Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України”, рекомендується користуватися даними, наведеними в таблиці 1. Водні перешкоди, в залежності від рівня води, можуть мати різну категорію трудності.

Таблиця 1

Категорія складності водного походу	Мінімальна кількість локальних перешкод за категоріями складності
	1	2	3	4	5	6
I	2	-	-	-	-	-
II	1	2	-	-	-	-
III		1	2	-	-	-
IV		1	1	2	-	-
V			1	1	2	-
VI				1	2	1

Категорія складності походів з одночасним використанням декількох класів суден зараховується: для учасників - за тим класом судна, на якому вони здійснюють даний похід; для керівника - за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході, якщо мінімальна кількість цих суден і мінімальна кількість членів їх екіпажів буде: для походів I– IV к. с. – 1 судно і більше та не менше 4 учасників; для походів V – VI к. с. – не менше 2 суден та 6 учасників.

При визначенні категорії трудності окремих перешкод (ділянок) слід користуватися їх класифікацією, наведеною у таблиці № 2 “Оцінка трудності водних перешкод”.

Таблиця 2

Категорія трудності	Характеристика перешкоди
1(Л) 2(П) 3(СР) 4(С)	“Легка” перешкода. Доступна для проходження туристів, які не мають туристського досвіду. Перекат, бистрина, невисокі вали, не потрібний вибір лінії руху і розвідки. Характерні для маршрутів I к. с. “Проста” перешкода. Вали, нескладна шивера, поріг, притиск, швидкість води і ухил невеликі. Лінію руху видно з води. Визначальна перешкода маршрутів II к. с. Перешкода “середньої” складності. Локальний поріг зі спокійною ділянкою на виході, шивера, окремі камені в руслі, завали. Лінію руху видно з води. Визначальна перешкода маршрутів III к. с. “Складна” перешкода. Протяжна шивера або поріг з великою кількістю каміння і зливами. У кінці перешкоди є досить протяжні відносно спокійні ділянки річки. Бажана розвідка, елементи страховки, лінію руху з води не видно або вона неявно виражена. Визначальна перешкода маршрутів IV к. с.
5(Т) 6(ТТ) 6(ТТТ)	“Важка” перешкода. Технічно важкий протяжний поріг або шивера на ділянках з великом ухилом і витратою води, великі “бочки” і вали, складна лінія руху. Перешкоди слідують одна за одною. В кінці перешкоди коротка ділянка бистротоку, де можливе швартування. Каньйон з перешкодами IV к. с. Сильний притиск. Обов’язкова розвідка і страховка, можлива аварійна ситуація. Визначальна перешкода маршрутів IV к. с. “Дуже важка”, небезпечна перешкода. Небезпечний складний каскад перешкод або каньйон з набором найнебезпечніших перешкод. Окремі перешкоди переходять з однієї в іншу, швартування і страховка ускладнені або неможливі. Небезпечна локальна перешкода на ділянках з високим похилом і витратою води. Проходиться після ретельної розвідки і з страховкою. Долається на межі можливості суден. Визначальна перешкода маршрутів VI к. с. “Надважка” перешкода. Важкопрохідна для будь-якого класу суден. Раніше не пройдена або поодинокі випадки проходження, вкрай небезпечна для життя членів екіпажів (завали, водоспади, водоскиди, ущелини). Характерна для маршрутів-першопроходжень VI к. с.

5.Методика визначення категорій складності

велосипедних маршрутів

Оцінка категорій складності велосипедних маршрутів здійснюється шляхом порівння їх з маршрутами Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України та інших переліків маршрутів, що визнані Федерацією спортивного туризму України та з урахуванням вимог Порядку класифікації маршрутів туристських спортивних походів.

Методика визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів з велотуризму знаходиться у стадії розробки.

6. Спелеологічний туризм (спелеотуризм)

При визначенні категорій складності спелеопоходів враховуються категорії трудності спелеомаршрутів та їх кількість, що проходяться під час спелеопоходу. Вимоги до походів кожної категорії складності наведені в Додатку № 3.4. Правил. Категорії трудності спелеомаршрутів залежать від встановленої категорії трудності печер.

При визначенні категорій трудності нових спелеологічних маршрутів рекомендується користуватися характеристикою категорій трудності печер. При цьому слід враховувати, що спелеологічні туристські маршрути, для проходження яких потрібні спеціальні технічні засоби (окрім касок та джерела світла), поділяються на 9 категорій трудності: 1, 2А, 2Б, 3А, 3Б, 4А, 4Б, 5А, 5Б. Основними критеріями такого поділу є тривалість маршруту, кількість перешкод на маршруті та їх складність. За прийнятою методикою поділу печери, категорії трудності яких позначені однією цифрою, відрізняються одна від одної, головним чином, кількісними характеристиками. Якісні зміни відбуваються при переході на категорію, що позначена наступною цифрою: від 1 к. тр - до 2А к. тр., від 2Б к. тр. – 3А к. тр і т. д.

Перешкодами в спелеомаршрутах вважаються вертикальні та крутопохилі ділянки (колодязі), прямовисні схили, звуження, сніжно-льодові та водні перешкоди, у тому числі сифони. Печери, для проходження яких практично не потрібне застосування спеціальних засобів для подолання прямовисних схилів, називаються горизонтальними. Печери, у яких основними перешкодами є вертикальні та крутопохилі ходи, називаються вертикальними. Печери, у яких зустрічаються перешкоди різного типу, називаються комбінованими.

Нижче наводяться стислі характеристики печер різної категорії трудності, покладені в основу класифікування печер. Час проходження печер розраховано для груп з 4-6 осіб середнього рівня підготовки для даної категорії трудності печери. Межа глибин дається для вертикальних печер. Комбіновані печери при категоруванні потребують індивідуального підходу і для них межа глибин може бути зменшена за рішенням Центральної маршрутно-кваліфікаційної комісії Федерації спортивного туризму України.

Характеристика категорій трудності печер (к. тр.):

• 1 к. тр. – печери, для проходження яких потрібна мінімальна кількість допоміжних засобів. Глибина колодязів не більше 40 м. Колодязі, як правило, сухі і прості для проходження. У горизонтальних печерах повинні бути перешкоди: звуження, ділянки нескладного скелелазання або обводнені ділянки. Час проходження 2-8 годин. Загальна глибина 20-100 м.;

• 2А к. тр. – колодязі можуть бути обводнені, але без сильних потоків. Горизонтальні печери можуть мати відкриті сифони. Час проходження 3-8 годин. Загальна глибина 40-180 м.;

• 2б к. тр. – те ж саме, шо й 2А, але кількість перешкод більша. Час проходження 6-16 годин. Загальна глибина 150-300 м.;

• 3А к. тр.- колодязі можуть бути сильно обводнені. У горизонтальних печерах можуть бути невеликі сифони, проходження яких потребує використання апаратів автономного дихання. Час проходженнягодин. Загальна глибина 180-360 м.;

• 3Б к. тр. - те ж саме, що й 3А, але кількість перешкод більша. Необхідне встановлення декількох підземних таборів. Час проходження більше 18 днів. Загальна глибина більше 1100 м. Час проходження 2-5 днів. Загальна глибина 320-550 м.;

• 4А к. тр. – печери вертикальні і комбіновані, для проходження яких необхідне встановлення проміжного пункту харчування та відпочинку на маршруті, або підземного табору. Можуть бути ділянки складного лазання, у тому числі з використанням штурмових драбин, шестів тощо. Час проходження 4-8 днів. Загальна глибина 420-550 м.;

• 4Б к. тр. - те ж саме, що й 4А, але кількість перешкод більша. Час проходження 7-14 днів;

• 5А к. тр. – велика кількість різноманітних перешкод. Для проходження необхідне встановлення проміжних таборів. Час проходження 12-18 днів. Загальна глибина м.;

•5Б к. тр. – необхідно встановлення декількох підземних таборів. Час проходження більше 18 днів. Загальна глибина більше 1100 м.

7.Автомобільний та мотоциклетний туризм

(автомототуризм)

Методика визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів з автомототуризму знаходиться у стадії розробки.

8. Вітрильний туризм

8.1.У вітрильному спортивному туризмі класифікуються маршрути, які проходяться на розбірних вітрильних суднах по водосховищах, озерах, великих річках, у прибережній зоні морів і океанів.

8.2.При визначені категорій складності маршрутів для вітрильних суден, окрим іншого, слід застосовувати орієнтовні показники складності маршрутів (табл.1).

Таблиця 1

№ з/п	Показники	Категорія складності походів
		I	II	III	IV	V*
1.	Протяжність, км	150	200	300	400	500
2.	Характерна ширина водоймища, км	до 5	до 40	до 200	необме-жена	необме-жена
3.	Найбільше віддалення від берега при перетинанні відкритих просторів, км	0,5	3	8	15	20
4.	Максимально дозволена для плавання швидкість вітру (м/с) : (сила вітру, бали)	5-6 (3.5)	6-7 (4)	7-8 (4,5)	8-9 (5)	12-13 (6)

(*) Показники, що характеризують у цій таблиці походи V категорії складності, слід розглядати як експериментальні, а їх введення у таблицю - як стимулювання вивчення можливостей включення таких походів до Правил.