Діяльність з торгівлі цінними паперами (стр. 2 )

з питань отримання інформації про генерацію особистих ключів вн. 1082, 1064, 1046, 1079;

з питань отримання інформації про підключення до системи "Інтернет-банкінг" вн. 1082;

з питань одержання додаткової інформації про інсталяцію програмного забезпечення вн. 1058.

Адреса: м. Київ, вул. Тропініна, б. 7-Г.

ІІІ Етап: Відкриття клірингового субрахунку учаснику клірингу/клієнту учасника клірингу

Клієнт учасника клірингу - особа, в інтересах якої учасник клірингу на підставі відповідного договору вчиняє правочини щодо цінних папері.

Розрахунковий центр здійснює колективний або відокремлений облік клієнтів учаника клірингу.

При колективному обліку клієнтів учасника клірингу для загального обліку зобов’язань та/або прав клієнтів учасника клірингу з поставки та/або отримання цінних паперів та/або коштів Розрахуноковий центр відкриває учаснику клірингу кліринговий субрахунок(ки), який/які є складовою частиною клірингового рахунку даного учасника клірингу.

При відокремленому обліку клієнта учасника клірингу для окремого обліку зобов’язань та/або прав цього клієнта учасника клірингу з поставки та/або отримання цінних паперів та/або коштів Розрахунковий центр відкриває клієнту учасника клірингу кліринговий субрахунок(ки), який/які є складовою частиною клірингового рахунку даного учасника клірингу.

1. Відкриття клірингового субрахунку учаснику клірингу

Для відкриття клірингового субрахунку(ків) учасник клірингу подає Розрахунковому центру заяву на відкриття клірингового рахунку/субрахунку учаснику клірингу, в якій відмічає відповідні поля стосовно відкриття клірингового субрахунку(ків) для колективного обліку клієнтів учасника клірингу.

Таку заяву з відмітками стосовно відкриття клірингового субрахунку(ків) учасник клірингу може надати одноразово – при відкритті свого клірингового рахунку або окремо вже після відкриття клірингового рахунку. Заяву можна надіслати поштою/кур’єром, або надати особисто через представника учасника клірингу до управління обслуговування клієнтів Розрахункового центру.

На підтвердження відкриття клірингового субрахунку учаснику клірингу Розрахунковим центром надається документ "Довідка про кліринговий рахунок/субрахунок".

2. Відкриття клірингового субрахунку клієнту учасника клірингу

Для відкриття клірингового субрахунку(ків) певному клієнту учасника клірингу учасник клірингу подає Розрахунковому центру заяву на відкриття клірингового субрахунку клієнту учасника клірингу та відповідні документи, що визначені Регламентом провадження клірингової діяльності Публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках". Всі документи можна надіслати поштою/кур’єром, або надати особисто через представника учасника клірингу до управління обслуговування клієнтів Розрахункового центру.

В одній заяві на відкриття клірингового субрахунку клієнту учасника клірингу вказуються дані стосовно одного клієнта учасника клірингу.

Розрахунковий центр здійснює перевірку поданих документів та відкриває клієнту учасника клірингу кліринговий субрахунок(ки).

Розрахунковий центр повідомляє учаснику клірингу реквізити кожного клірингового субрахунку, відкритого клієнту учасника клірингу, шляхом формування відповідної довідки про кліринговий рахунок/субрахунок.

Управління кліринговими субрахунками клієнтів учасника клірингу здійснюється учасником клірингу за допомогою Системи "Інтернет-кліринг".

***

Анонси подій

***

ПРЕСС-РЕЛИЗ: Конференция PCG «Деньги для бизнеса, бизнес для денег».

Стратегии успешного привлечения инвестиций от ведущих компаний

20 ноября 2013года в Киеве, в бизнес-центре «Парус», состоится ІІІ ежегодная конференции PCG «Деньги для бизнеса, бизнес для денег» на тему «Привлечение инвестиций в развитие бизнеса. Защита прав инвесторов».

Конференция PCG – это ответы на актуальные вопросы о привлечении инвестиций в бизнес:

ГДЕ ИСКАТЬ ИНВЕСТИЦИИ?

o Рынки капитала – какие способы привлечения инвестирования наиболее перспективны?

o Украинская биржа – новые инструменты для привлечения инвестиций и перспективы развития биржевой инфраструктуры.

o Успешное IPO – чего хотят от украинских компаний зарубежные инвесторы?

o Стратегии улучшения инвестиционного климата Украины.

КАК ПРИВЛЕЧЬ ИНВЕСТОРА?

o Каким должен быть проект, который заинтересует инвестора?

o Как обеспечить инвестору юридическую безопасность, а своему бизнесу – стабильный приток инвестиций?

o Как повысить капитализацию компании с помощью IR?

Конференция PCG – это выступления ведущих экспертов отрасли и представителей международных брендов: НКЦБФР, Украинский Бизнес Центр в Лондоне, BakerTilly, EQS Group (Russia & CIS), CarnegieOrrLimited, «Украинская Биржа», Dragon Capital, Ulysses, АРИФРУ, «Павленко и Побережнюк» и другие.

Конференция PCG «Деньги для бизнеса, бизнес для денег» — это площадка для эффективной коммуникации между украинским бизнесом и ведущими международными компаниями, представителями украинского биржевого рынка и ведущих международных бирж, а также – ведущих консалтинговых, аудиторских и юридических компаний.

Напоминаем Вам, что до 31 октября Вы можете зарегистрироваться на участие в международной конференции по акционной цене – всего 2500 грн!

За дополнительной информацией об участии и партнерстве обращайтесь к организаторам:

Антонина Кутовая, директор компании Pro Capital Investment: +40, a. *****@***ua

Людмила Скрипник, маркетинг и PR-менеджер Pro Capital Group: +52, l. *****@***ua

РЕГИСТРАЦИЯ-http://pcg-conference. /registration/set/members/

Медиапартнеры конференции: генеральный информационный партнер «ЛигаБизнесИнформ», эксклюзивный телевизионный партнер телеканал «Бизнес», генеральный телевизионный партнер «Первый деловой» телеканал, генеральный новостной партнер «Интерфакс-Украина», специальный телевизионный партнер телеканал БТБ, информационный бизнес-партнер CEOClubUkraine, медиапартнер «УНИАН», медиапартнер Профессиональная ассоциация регистраторов и депозитариев (ПАРД), медиапартнер журнал «Эксперт», медиапартнер Fixygen, медиапартнер «Власна справа», деловой партнер «Компаньон», деловой партнер «Контракты. ua», медиапартнер «Деловая столица», медиапартнер «Власть денег», медиапартнер ассоциация «Фондовое партнерство», медиапартнер Prostobiz, интернет-партнер «Минфин», интернет-партнер Finobzor, медиапартнер УАИБ, MBA-партнер МИМ-Киев.

***

Судова практика

***

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2013 р.  м. Київ К/800/14927/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М. В.,

суддів:  Калашнікової О. В.,

 ,

секретар  ,

за участю представників: ПАТ «Черкаський автобус» - Самольотова І. І.,

Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаський автобус» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Менеджмент груп»,

про скасування постанови та розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Черкаський автобус» (далі - Товариство) звернулося з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) про скасування постанови -КП-Е Комісії від 20.06.2012 року щодо застосування санкції, у вигляді попередження за правопорушення на ринку цінних паперів та розпорядження -КП-Е від 20.06.2012 року щодо усунення порушень законодавства про цінні папери. 

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що ринкова вартість акцій Товариства станом на 14.03.2012 року становила 5,86 грн. за одну акцію, що суперечить рішенню наглядової ради Товариства від 24.06.2011 року, відповідно до якого ринкова вартість акцій становить 0,97 грн., за одну акцію.

11 жовтня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що розділом ХП Закону України «Про акціонерні товариства» регулюються питання викупу та обов'язкового викупу акцій, як обов'язкового придбання за плату та на вимогу акціонера, розміщених товариством акцій. Частиною 3 ст.68 цього Закону встановлюється обов'язок викупу належних акціонеру акцій акціонерним товариством, у разі настання підстав, встановлених у ч.1 та ч.2 цієї статті. 

12 лютого 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року скасована, позов задоволений.

Постанова -КП-Е Комісії від 20.06.2012 року про накладення санкцій у вигляді попередження за правопорушення на ринку цінних паперів та розпорядження -КП-Е від 20.06.2012 року про усунення порушень законодавства про цінні папери скасовані.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем при прийнятті постанови та розпорядження не взяті до уваги норми Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», за яким саме на нього покладені обов'язки  захищати права інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та застосування відповідних санкцій у межах своїх повноважень, а також те, що вказані документи прийняті без достатніх обґрунтувань та всебічної перевірки обставин, що були передумовою їх ухвалення.

 Комісія звернулася із касаційною скаргою з вимогою скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

27 квітня 2011 року Товариством були проведені загальні збори акціонерів ПАТ «Черкаський автобус», до порядку денного яких було включене питання щодо затвердження значного правочину - затвердження правочину про переустановлення ліміту кредиту із гривневого еквіваленту в еквівалент російського рубля.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Менеджмент груп» брало участь у загальних зборах, як акціонер та проголосувало проти вчинення позивачем значного правочину.

24 травня 2011 року на підставі статті 67 Закону України «Про акціонерні товариства» ТОВ «Менеджмент груп» звернулось до позивача з письмовою вимогою №64 щодо викупу шт. належних йому простих іменних акцій Товариства, за ціною 5,86 грн. за одну акцію, оскільки за такою ціною акції Товариства перебували в обігу на ПАТ «Українська біржа» на час публікації повідомлення про проведення загальних зборів.

Товариство погодилося викупити зазначені акції але за ціною 0,97 грн. за акцію, про що надіслало лист від 24 червня 2011 року № 000/100.

20 грудня 2011 року, не погоджуючись з такими діями, ТОВ «Менеджмент груп» звернулось до Комісії з листом, в якому просило здійснити перевірку про дотримання Товариством вимог чинного законодавства щодо обов'язкового викупу акцій за ціною, визначеною відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27 квітня 2012 року уповноваженою особою Комісії на підставі рішення Комісії № 000 від 9.02.2012 року у відношенні Товариства  була складена постанова про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів та запропоновано керівнику або уповноваженому представнику Товариства з'явитись до Комісії для підписання складеного акту та надання письмових пояснень. Вказана постанова була направлена Товариству 28 квітня 2012 року.

 8 травня 2012 року уповноваженою особою комісії у відношенні Товариства складено акт №72-ЦА-КП-Е про правопорушення на ринку цінних паперів, у якому зазначено порушення Товариством вимог ст.69 Закону України «Про акціонерні товариства».

20 червня 2012 року за наслідками розгляду матеріалів справи про порушення на ринку цінних паперів уповноваженою особою Комісії прийнята постанова про накладення санкції -КП-Е у вигляді попередження за вчинення порушення на ринку цінних паперів, а також прийняте розпорядження -КП-Е про усунення Товариством порушень законодавства про цінні папери та зобов'язано у строк до 20 серпня 2012 року надіслати ТОВ «Менеджмент груп» повідомлення про право вимоги обов'язкового викупу належних йому акцій Товариства із зазначенням ціни викупу, що дорівнює ринковій вартості цих акцій станом на 14 березня 2011 року, до 27 серпня 2012 року письмово повідомити уповноважену особу комісії про виконання цього розпорядження з наданням належним чином завірених копій підтверджуючих документів.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів є Закон України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. (далі - Закон України ).

Розділом XII названого Закону врегульований викуп та обов'язковий викуп акціонерним товариством розміщених ним цінних паперів.

Згідно пункту 11 частини 1 статті 2 Закону України  (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язковий викуп акцій - це обов'язкове придбання за плату та на вимогу акціонера розміщених товариством акцій.

Відповідно до ч.3 статті 68 названого Закону у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, акціонерне товариство зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Частиною 1 статті 68 цього Закону передбачено, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення, зокрема, про вчинення товариством значного правочину.

Відповідно до частини 4 цієї статті перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов'язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої статті 68, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Враховуючи зазначене, у разі прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення, яке відповідно до частин 1 та 2 статті 68 Закону є підставою для вимоги акціонером обов'язкового викупу акцій, прийняття окремого рішення загальними зборами акціонерів про викуп товариством розміщених ним акцій не потребується.

Частиною 1 статті 69 названого Закону встановлено, що при здійсненні обов'язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість, яка визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006р. № 000-ІV (далі - Закон № 000-ІV) акції належать до емісійних цінних паперів.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону ринкова вартість емісійних цінних паперів акціонерного товариства визначається:

- для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

- для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 000-ІV обігом цінних паперів визнається вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Пунктом 4 розділу III Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006р. № 000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2007р. за №35/13302 (далі - Положення № 000) передбачено, що допуск цінних паперів та інших фінансових інструментів до торгівлі на фондовій біржі здійснюється шляхом їх внесення до біржового списку.

Згідно з пунктом 1 розділу I вказаного Положення біржовий список визначається як документ фондової біржі, який містить інформацію щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, які в конкретний момент часу на відповідну дату допущені до торгівлі на фондовій біржі за категорією лістингових цінних паперів або за категорією позалістингових цінних паперів та інших фінансових інструментів. Відповідно, лістинговими цінними паперами визнаються цінні папери, які пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, внесені до біржового реєстру як такі, що відповідають вимогам відповідного рівня лістингу, а біржовий реєстр є складовою біржового списку, що містить інформацію щодо лістингових цінних паперів.

Таким чином, за законодавством про цінні папери та фондовий ринок до цінних паперів, які перебувають в обігу на фондовій біржі, слід відносити як цінні папери, що пройшли процедуру лістингу, так і поза лістингові цінні папери, які включені до біржового списку.

Частиною 2 статті 3 Закону України від 23.02.2006р. № 000-ІV визначено, що емісійні цінні папери - це цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

Випуском цінних паперів, згідно пункту 1 частини 1 статті 1 цього Закону, є сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Таким чином, спосіб визначення ринкової вартості емісійних цінних паперів залежить від перебування всієї сукупності цінних паперів або її частини в межах одного випуску в обігу хоча б на одній фондовій біржі незалежно від того, чи пройшли вони процедуру лістингу.

У разі, якщо будь-яка частина випуску акцій акціонерного товариства перебуває в обігу на фондовій біржі, то ринкова вартість всіх акцій цього випуску визначається відповідно до пункту 2 частини 2 статті 8 Закону , а у разі, якщо акції в межах одного випуску акціонерного товариства не перебувають в обігу на фондовій біржі, ринкова вартість всіх акцій цього випуску визначається відповідно до пункту 1 частини 2 статті 8 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. При цьому затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.

Здійснюючи аналіз зазначеної правової норми, суд приходить до висновку, що право на затвердження іншої ціни за акцію, надане наглядовій раді або загальним зборам акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства, стосується виключно випадку визначення вартості таких акцій відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, який може мати місце тільки якщо емісійні цінні папери не перебувають в обігу на фондових біржах.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, акції Товарниства перебували в обігу на ПАТ «Українська біржа» станом на момент публікації повідомлення про загальні збори, призначені на 27 квітня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 23.02.2006р. № 000-ІV фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі.

Статтею 25 вказаного Закону закріплено, що правила фондової біржі складаються, в тому числі, з порядку котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу. З урахуванням того, що під котируванням Закон України від 23.02.2006р. № 000-ІV розуміє механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу, правилами фондової біржі має бути визначений порядок визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу та оприлюднення його біржового курсу.

Як встановлено пунктом 1 розділу I Положення № 000, ринковою ціною цінного папера є біржовий курс цінного папера.

Враховуючи зазначене, визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс.

Відповідно до пункту 1 розділу VI названого Положення біржовий курс цінних паперів, визначений за результатами біржових торгів, підлягає обов'язковому оприлюдненню на власному веб-сайті фондової біржі (у цілодобовому режимі), а також може бути оприлюднений в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Емітент (його органи), інші заінтересовані особи (зокрема, акціонери акціонерного товариства, акції якого перебувають в обігу на фондовій біржі) можуть звернутися до фондової біржі, за результатами торгів на якій визначено біржовий курс цінних паперів, за письмовим підтвердженням інформації щодо біржового курсу цінних паперів, оприлюдненої на веб-сайті такої фондової біржі, в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа може надати підтвердження інформації щодо біржового курсу цінних паперів у письмовому вигляді, в обсязі не меншому ніж оприлюднено на веб-сайті такої фондової біржі, в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Саме відповідно до приведених правових норм ПАТ «Українська біржа» 5 липня 2011 року на запит третьої особи була надана інформацію щодо біржового курсу за акціями за результатами торгів на біржі 10 та 14 березня 2011 року, який становить 5,86 грн. за одну акцію.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій Комісії при прийнятті оскаржуваних постанови від 20.06.2012р. -КП-Е та розпорядження від 20.06.2012р. -КП-Е.

За таких обставин постанова Київського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва повинна бути залишена в силі.

 Згідно ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні адміністративної справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.,ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

***

Проекти Законів України

***

Таблиця зареєстрованих у Верховній Раді України проектів Законів України щодо регулювання фондового ринку та акціонерних товариств

№ п/п	Назва проекту Закону	Реєстраційний номер	Статус проекту	Стислий зміст
1.	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств	6434	20.05.2011 року прийнято в першому читанні Очікує на друге читання. Вручено таблицю поправок-2 15.11.2011 року	Серед іншого даним законопроектом заплановано внесення змін до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» щодо створення Кабінетом міністрів України юридичної особи для ведення реєстрів акціонерних товариства у яких державна частка становить 50 і більше відсотків акцій. Аналогічні зміни заплановані і до Закону України «Про управління об’єктами державної власності». ПАРД звернувся до Комітету ВРУ з питань забезпечення правоохоронної діяльності (головний комітет) до Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності, а також до ДКЦПФР з обґрунтуванням для відхилення даних пропозиції.
2.	Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (щодо фінансового моніторингу діяльності професійних учасників фондового ринку)	7051	Зареєстровано 27.08.2010р. Готується на повторне перше читання. Передано на доопрацювання в Комітет 30.11.2010р. Комітетом враховано пропозиції 11.01.2011року.	Метою розробки зазначеного законопроекту є запровадження додаткових вимог щодо фінансового моніторингу діяльності професійних учасників фондового ринку. Такі додаткові вимоги, зокрема, стосуватимуться необхідності додержання філіями та представництвами професійних учасників фондового ринку вимог щодо організації фінансового моніторингу за межами України. Крім того, законопроектом передбачені норми з метою законодавчого врегулювання питання недопущення володіння значною часткою у статутному капіталі професійних учасників фондового ринку особами, які мають непогашену та не зняту судимість за злочини у фінансовій та службовій сферах. З цією метою, проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності професійних учасників фондового ринку» пропонується внести зміни до статей 16 та 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо: - передбачення умовою отримання ліцензії та здіснення професійної діяльності на фондовому ринку - відсутність володіння значною часткою у статутному капіталі професійних учасників фондового ринку особами, які мають непогашену та не зняту судимість за злочини у фінансовій та службовій сферах.
3.	Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (щодо емісії облігацій міжнародних фінансових організацій)	9470	Зареєстровано 17.11.2011 року Прийнято в першому читанні (17.05.2012)	Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо емісії облігацій міжнародних фінансових організацій розроблений Міністерством фінансів на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 23.08.2011 № 000/17/1-11 до листа Адміністрації Президента України від 15.08.2011 №02-01/2170 з метою створення механізму здійснення міжнародними фінансовими організаціями операцій з кредитування у національній валюті України шляхом випуску облігацій на території України.
4.	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мінімізації ризиків фізичних осіб на фінансовому ринку та підвищення надійності фінансових установ	10632	Зареєстровано 18.06.2012 року. Передано на розгляд керівництву (18.06.2012). Прийнято в першому читанні (04.07.2012)	Проектом Закону передбачається врегулювати відносини, пов’язані із випадками необхідності розкриття певної інформації щодо діяльності та стану учасників фондового та інвестиційного ринків, використання в регуляторних цілях рейтингових оцінок шляхом внесення відповідних змін до ряду законів України. З цією метою у проекті Закону містяться положення щодо внесення необхідних змін до Законів України: «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про недержавне пенсійне забезпечення». Змінами до законів передбачено: - чітке визначення випадків розкриття інформації населенню про фінансовий стан суб’єктів господарювання, які залучають кошти фізичних осіб; - можливості використання кредитних рейтингів в регуляторних цілях; - встановлено коло осіб, яким необхідно отримувати та оновлювати кредитний рейтинг; - визначені заходи впливу та контролю за діяльністю учасників фондового та фінансового ринків при залученні коштів від фізичних осіб. Значна увага в проекті приділена встановленню випадків та обов’язку проведення та визначення кредитного рейтингу при залученні учасниками фінансового та фондового ринків коштів від фізичних осіб з метою їх захисту. Для забезпечення відкритості та прозорості діяльності фінансових установ та мінімізації ризиків на фінансовому ринку удосконалено інформаційну складову процесу. Передбачено розкриття інформації щодо дійсного стану учасників фінансового ринку, у тому числі шляхом оприлюднення чинного кредитного рейтингу, та вільному дозволу до такої інформації, у тому числі шляхом встановлення обов’язку розкриття цієї інформації. У частині діяльності зберігача, передбачається запровадження наступної норми: «Банк, який є зберігачем активів ІСІ (крім венчурного фонду) у формі цінних паперів, повинен мати кредитний рейтинг не нижче інвестиційного рівня, що визначений уповноваженим або визнаним міжнародним рейтинговим агентством, кредитні рейтинги якого використовуються у сфері банківського регулювання та нагляду, за Національною рейтинговою шкалою. У разі якщо кредитний рейтинг банку, який є зберігачем активів ІСІ (крім венчурного фонду) у формі цінних паперів, знизився до спекулятивного рівня за Національною рейтингового шкалою або втратив чинність, ІСІ (крім венчурного фонду) протягом трьох місяців з дня зниження рівня кредитного рейтингу або втрати ним чинності зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог цього Закону в порядку, встановленому Комісією.»
5.	Проект Закону про внесення змін до статі 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо видів фінансових послуг	11060	Зареєстровано 02.08.2012 року, 10.08.2012 року надано для ознайомлення Прийнято в першому читанні (18.09.2012) Вручено таблицю поправок-2 (16.10.2012)	Проект Закону розроблено на виконання підпункту 4.5.2 пункту 4.5 Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, затвердженої Законом України від 20.05.2010 І, а саме: розроблення проекту Закон України про внесення змін до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (щодо заборони провадження діяльності з надання фінансових послуг, види яких не визначені законом по суті). Відповідно до статті 5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання риків фінансових послуг” (далі – Закон) фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їхньої компетенції. На сьогодні спостерігаються випадки здійснення суб‘єктами господарювання діяльності з надання послуг, які за своєю суттю є фінансовими, але не підпадають повністю під жодний конкретний вид, врегульований законом повною мірою. Відсутність регулювання такої діяльності призводить до послаблення захисту споживачів фінансових послуг, внаслідок чого для громадян збільшується ризик бути залученими до участі в схемах, які за своєю суттю є шахрайськими або побудованими як «фінансова піраміда». Предмет регулювання проекту Закону належить до сфери фінансових послуг як пріоритетної сфери адаптації законодавства України до законодавства ЄС, визначеної в статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною.
6.	Проект Закону про внесення змін до статі 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо видів фінансових послуг	0972	Одержано Верховною Радою (12.12.2012) 27.12.2012 року надано для ознайомлення Вручено таблицю поправок-2 (21.05.2013)	Проект Закону розроблено на виконання підпункту 4.5.2 пункту 4.5 Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, затвердженої Законом України від 20.05.2010 І, а саме: розроблення проекту Закон України про внесення змін до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (щодо заборони провадження діяльності з надання фінансових послуг, види яких не визначені законом по суті). Відповідно до статті 5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання риків фінансових послуг” (далі – Закон) фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їхньої компетенції. На сьогодні спостерігаються випадки здійснення суб‘єктами господарювання діяльності з надання послуг, які за своєю суттю є фінансовими, але не підпадають повністю під жодний конкретний вид, врегульований законом повною мірою. Відсутність регулювання такої діяльності призводить до послаблення захисту споживачів фінансових послуг, внаслідок чого для громадян збільшується ризик бути залученими до участі в схемах, які за своєю суттю є шахрайськими або побудованими як «фінансова піраміда». Предмет регулювання проекту Закону належить до сфери фінансових послуг як пріоритетної сфери адаптації законодавства України до законодавства ЄС, визначеної в статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною.
7.	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мінімізації ризиків фізичних осіб на фінансовому ринку та підвищення надійності фінансових установ	0971	Одержано Верховною Радою (12.12.2012) 27.12.2012 року надано для ознайомлення	Проектом Закону передбачається врегулювати відносини, пов’язані із випадками необхідності розкриття певної інформації щодо діяльності та стану учасників фондового та інвестиційного ринків, використання в регуляторних цілях рейтингових оцінок шляхом внесення відповідних змін до ряду законів України. З цією метою у проекті Закону містяться положення щодо внесення необхідних змін до Законів України: «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про недержавне пенсійне забезпечення». Змінами до законів передбачено: - чітке визначення випадків розкриття інформації населенню про фінансовий стан суб’єктів господарювання, які залучають кошти фізичних осіб; - можливості використання кредитних рейтингів в регуляторних цілях; - встановлено коло осіб, яким необхідно отримувати та оновлювати кредитний рейтинг; - визначені заходи впливу та контролю за діяльністю учасників фондового та фінансового ринків при залученні коштів від фізичних осіб. Значна увага в проекті приділена встановленню випадків та обов’язку проведення та визначення кредитного рейтингу при залученні учасниками фінансового та фондового ринків коштів від фізичних осіб з метою їх захисту. Для забезпечення відкритості та прозорості діяльності фінансових установ та мінімізації ризиків на фінансовому ринку удосконалено інформаційну складову процесу. Передбачено розкриття інформації щодо дійсного стану учасників фінансового ринку, у тому числі шляхом оприлюднення чинного кредитного рейтингу, та вільному дозволу до такої інформації, у тому числі шляхом встановлення обов’язку розкриття цієї інформації.
8.	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо розподілу прибутків акціонерного товариства	1174	Зареєстровано 26.12.2012 року Передано на розгляд комітету (26.12.2012) Надано для ознайомлення (28.12.2012)	Проект Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо розподілу прибутків)" підготовлено з метою відновлення права власності та соціальної справедливості у відношенні міноритарних акціонерів акціонерних товариств, особливо в умовах фінансово-економічної кризи, та з метою припинити здійснення тіньових схем ухиляння від сплати податків шляхом навмисного неприйняття справедливого рішення про розподіл прибутку загальними зборами акціонерного товариства.
9.	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення діяльності акціонерних товариств	2037	Зареєстровано 17.01.2013 року Передано на розгляд керівництву (17.01.2013) Надано для ознайомлення (22.01.2013) Вручено подання комітету про розгляд (18.04.2013) Прийнято в першому читанні (18.06.2013)	З метою комплексного удосконалення законодавчих норм щодо діяльності акціонерних товариств Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про акціонерні товариства» в частині: удосконалення механізму визначення ринкової вартості цінних паперів; запровадження механізму повідомлення акціонерів через депозитарну систему України; заборони акціонерним товариствам придбавати власні акції під час їх розміщення; зобов’язання публічного акціонерного товариства, що пройшло процедуру включення акцій до біржового списку, залишатися у такому списку хоча б на одній фондовій біржі; удосконалення питання щодо проведення загальних зборів акціонерів, у тому числі питань щодо голосування на загальних зборах акціонерного товариства, щодо діяльності лічильної комісії та скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства, складення протоколу про підсумки голосування та проведення загальних зборів акціонерів шляхом заочного голосування (опитування); запровадження механізму обов’язкового прийняття рішення про призначення голови колегіального виконавчого органу або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження у разі припинення повноважень голови виконавчого органу; запровадження механізму функціонування корпоративного секретаря акціонерного товариства; удосконалення питання щодо реалізації акціонерами права вимоги обов'язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій тощо. Також, Законопроектом пропонується внести зміни до Господарського та Цивільного кодексів України, Законів України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», «Про аудиторську діяльність». Крім того, з метою спрощення процедури та скороченню витрат часу при приватному розміщенні акцій Законопроектом пропонується запровадження механізму обмеження переважного права акціонерів на придбання акцій додаткової емісії у разі прийняття загальними зборами акціонерів рішення про відмову від використання переважного права. Слід також зазначити, що запровадження можливості обмеження переважного права акціонерів за рішенням загальних зборів є приведенням національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, а саме до статті 29 Директиви № 77/91/ЄС від 13.12.1976 «Про координацію захисних положень, які для забезпечення захисту інтересів учасників та третіх сторін вимагаються державами-членами від компаній відповідно до положень параграфу другого Статті 58 Договору стосовно створення публічних компаній із обмеженою відповідальністю, їх діяльності та змін у їхньому капіталі для того, щоб досягти еквівалентності таких положень», впровадження норм якої включено до Плану заходів щодо виконання у 2012 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 .
10	Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" (щодо зниження кворуму проведення загальних зборів акціонерного товариства з метою забезпечення стабільного інвестиційного режиму в Україні)	2035	Зареєстровано 17.01.2013 року Передано на розгляд керівництву (17.01.2013) Надано для ознайомлення (22.01.2013)	Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про акціонерні товариства” (щодо зниження кворуму проведення загальних зборів акціонерного товариства з метою забезпечення стабільного інвестиційного режиму в Україні) є галузевим законом та направлений на встановлення процедури реалізації законодавчо встановленого права простої більшості голосів акціонерів товариства приймати участь в управлінні та безпосередньо в діяльності господарських товариств, учасниками яких вони є через прийняття рішень на загальних зборах акціонерів. Проектом пропонується внести зміни до статті 41 Закону України „Про акціонерні товариства”, зазначивши, що загальні збори акціонерів визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 50 відсотків голосів.
11	Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо виконавчих органів юридичних осіб та покращення інвестиційної політики)	2006-1	Зареєстровано 31.01.2013 року Надано для ознайомлення (31.01.2013) Вручено подання комітету про розгляд (19.03.2013)	Проектом передбачено внесення змін до низки законодавчих актів. Зокрема, проектом пропонується запровадити інститут «керуючого юридичною особою»для чого внести зміни до Цивільного кодексу України (далі – ЦК) та інших Законів України. Враховуючи, що відносини з призначення виконавчого органу іншої особи носять фідуціарний характер та, як і здійснення функцій виконавчого органу (чи його члена), ближче за все до відносин представництва та доручення, пропонується доповнити ЦК після глави 68 «Доручення» новою главою 68-1, у §1 якої врегулювати відносини особи, що здійснює повноваження щодо призначення членів виконавчого органу юридичної особи (керуючого юридичною особою) з цією юридичною особою (яка, враховуючи схожість з відносинами з договору доручення, названа довірителем).
12	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення інституційної системи захисту персональних даних	2282	Зареєстровано 12.02.2013 Надано для ознайомлення (14.02.2013) Вручено подання комітету про розгляд (20.03.2013) Прийнято в першому читанні (04.04.2013)	Проект Закону розроблено Міністерством юстиції з метою забезпечення принципу незалежності органу, який здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері захисту персональних даних, відповідно до вимог Додаткового протоколу до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних, а також Директиви Європейського Парламенту та Ради 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 року стосовно захисту фізичних осіб у питаннях обробки персональних даних і вільного обігу цих даних. Метою проекту Закону є визначення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини уповноваженим органом у сфері захисту персональних даних. Так, проектом Закону планується внести до Закону України «Про захист персональних даних» зміни, які, окрім визначених Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», наділять Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зокрема такими повноваженнями: - проведення планових та позапланових, виїзних та безвиїзних, перевірок володільців та/або розпорядників персональних даних; - направлення до володільця та/або розпорядника персональних даних подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для вжиття ними заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства про захист персональних даних; - надання рекомендації у сфері захисту персональних даних; - внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у сфері захисту персональних даних в порядку, визначеному законодавством; - здійснення моніторингу нових практик, тенденцій та технологій захисту персональних даних; - погодження корпоративних кодексів поведінки; - підготовка та оприлюднення щорічної доповіді про стан дотримання законодавства про захист персональних даних в Україні. Міністерство юстиції продовжуватиме виконувати функції головного органу у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування державної політики у сфері захисту персональних даних. А на Державну реєстраційну службу пропонується покласти функцію державної реєстрації баз персональних даних. У Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується визначити, що протоколи за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних складатимуть представники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (замість Державної служби з питань захисту персональних даних) та передаватимуть їх на розгляд до суду. Окрім цього, проектом Закону передбачено удосконалення статті 18839, якою встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних. Проектом Закону пропонується встановити перехідний період строком на 6 місяців з моменту його опублікування з метою приведення всіх законодавчих актів у відповідність до нього, а також задля надання можливості Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини підготуватись до реалізації нових повноважень. До участі у розробці проекту Закону Міністерством юстиції були залучені представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
13	Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення функціонування фондового ринку	2697	Зареєстровано 02.04.2013 року Передано на розгляд керівництву (02.04.2013) надано для ознайомлення (05.04.2013)	Метою розробки проекту Закону України є вдосконалення функціонування фондового ринку шляхом: - передбачення єдиного переліку документів, які необхідно подавати для отримання ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку чи відмови у видачі такої ліцензії, а також уточнення та уніфікації зазначеного переліку документів; - передбачення обов'язкового підтвердження українською аудиторською фірмою копії аудиторського висновку аудитора іноземної держави, що подається для отримання ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку юридичною особою, яка має намір провадити професійну діяльність на фондовому ринку та засновником якої є іноземна юридична особа; - заборони передачі ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку третім особам, а також юридичним особам, які утворилися внаслідок припинення такого учасника; - передбачення уніфікації строку видачі ліцензію на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку чи відмови у видачі такої ліцензії; - удосконалення процедури проведення державної реєстрації припинення юридичних осіб - професійних учасників фондового ринку, - удосконалення порядку вчинення операцій з неемісійними цінними паперами. Законопроектом передбачено внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» із урахуванням змін, внесених Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року І, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про цінні папери» від 4 липня 2012 року І і «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства юстиції України, Міністерства культури України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства України» від 16 жовтня 2012 року , а також до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» із урахуванням змін, внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про цінні папери» від 4 липня 2012 року І і «Про депозитарну систему України» від 6 липня 2012 року І. Зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» передбачають: - обов'язковість отримання державним реєстратором від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації про відсутність нескасованих випусків цінних паперів, у разі проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - емітента цінних паперів та про відсутність чинних ліцензій на здійснення певного виду професійної діяльності на фондовому ринку юридичної особи, у разі проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - професійного учасника фондового ринку - доповнення переліку підстав залишення без розгляду документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Зміни до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачають: - вилучення із Закону норми, що передбачає повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку встановлювати перелік документів, необхідних для отримання ліцензії; - обов'язковість повідомлення особою, яка має істотну участь у професійному учаснику фондового ринку, такого професійного учасника фондового ринку про зміни розміру частки такої істотної участі, про структуру власності (для юридичних осіб) або відомості про своїх асоційованих осіб (для фізичних осіб); - доповнення переліку документів, які юридична особа, яка має намір провадити професійну діяльність на фондовому ринку, подає Комісії для отримання ліцензії на провадження відповідного виду такої діяльності, аудиторським висновком аудиторської фірми про фінансовий стан юридичної особи на кінець останнього повного кварталу (крім юридичних осіб державна реєстрація, яких була проведена протягом поточного кварталу); - обов'язковість підтвердження українською аудиторською фірмою копії аудиторського висновку аудитора іноземної держави, що подається для отримання ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку юридичною особою, яка має намір провадити професійну діяльність на фондовому ринку та засновником якої є іноземна юридична особа; - заборону передачі ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку третім особам, а також юридичним особам, які утворилися внаслідок припинення такого учасника; - уніфікацію строку видачі ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку чи відмови у видачі такої ліцензії; - уточнення норм щодо змісту операцій з неемісійними цінними паперами, які можуть проводитись без участі або посередництва торговця цінними паперами; - інші редакційні уточнення.
14	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів	2845	Зареєстровано 17.04.2013 року Прийнято за основу із скороч. строку підготовки (18.04.2013) Вручено таблицю поправок-2 (23.05.2013)	Законопроект підготовлено з метою комплексного вирішення питання законодавчого врегулювання механізму використання інституту фінансового векселя. Шляхами досягнення зазначеної мети є внесення змін та доповнень до Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України та законів України „Про обіг векселів в Україні”, „Про цінні папери та фондовий ринок”, „Про Державний бюджет України на 2013 рік”. Зокрема, законопроектом пропонується у законах України „Про обіг векселів в Україні” та „Про цінні папери та фондовий ринок” надати визначення термінів „фінансовий банківський вексель” та „фінансовий казначейський вексель” та відповідно передбачається, що Порядок видачі, обігу, погашення та стягнення за фінансовими банківськими векселями затверджується Національним банком України, а Порядок видачі, обігу та погашення фінансових казначейських векселів, що випускаються центральним органом виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджується Кабінетом Міністрів України у відповідності до закону про Державний бюджет на відповідний рік. Уточнюється, що фінансовий казначейський вексель видається в документарній формі або в формі електронного документа та визначається порядок підписання векселя, складеного у формі електронного документу. При цьому пропонується визначити, що видача фінансових казначейських векселів України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У Податковому кодексі пропонується встановити, що до 1 січня 2014 року органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманих висновків відповідних органів державної податкової служби із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, можуть відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік” за заявою платників податків видавати їм зазначені у висновках суми бюджетного відшкодування шляхом видачі фінансових казначейських векселів у строки, визначені пунктом 200.13 статті 200 цього Кодексу. З метою приведення у відповідність до норм Закону України „Про бюджет на 2013 рік” пропонується встановити, що збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства сплачується до загального фонду державного бюджету.
15	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів	2903	Зареєстровано 23.04.2013 року Направлено на розгляд комітету (23.04.2013) Вручено подання комітету про доопрацювання (02.07.2013)	Метою прийняття проекту Закону України є вдосконалення законодавчих актів, що регулюють питання припинення повноважень та звільнення посадових осіб юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності. Нова редакція частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України передбачає усунення нечіткості і розбіжностей у тлумаченні стосовно можливості негайного припинення або тимчасового призупинення повноважень виконавчого органу товариства, а також узгодження з Законом "Про акціонерні товариства" (зокрема із п. 10 ч. 2 ст. 52, ч. ч. 2, 3 ст. 61). Засади цивільно-правової відповідальності, у відповідності із пунктом 22 статті 92 Конституції України, визначаються виключно законами України. З метою реалізації зазначених конституційних положень, а також враховуючи, що відповідальність у вигляді обов’язку відшкодувати завдану шкоду та порядок притягнення до відповідальності імперативно встановлені чинним законодавством, проектом вносяться зміни стосовно відповідальності як членів наглядової ради акціонерного товариства (ч. 3 ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства", при цьому усувається внутрішнє протиріччя із ч. 2 ст. 63 Закону) так і загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства (ч. 4 ст. 89 Господарського кодексу України). Запропоновані зміни передбачають, що відповідальність посадових осіб визначається законом і полягає в обов’язку відшкодувати завдану шкоду, що унеможливить уникнення чи зменшення відповідальності посадових осіб через включення відповідних положень до установчих документів, внутрішніх положень чи договорів. Одним з головних правових бар’єрів на шляху розвитку практики притягнення посадових осіб до майнової відповідальності є розповсюдження на регулювання відносин між посадовими особами та товариством норм Кодексу законів про працю України. Проектом Закону України пропонується внести до Кодексу відповідні зміни, які дозволять скасувати обмеження щодо обрахування розміру завданої шкоди (ст. 130 КЗпП), забезпечивши можливість включати до неї неодержані доходи та суттєво зменшити випадки застосування до менеджерів обмеження майнової відповідальності посадової особи (ст. ст. 132, 133 КЗпП), зокрема, виключивши з переліку такі поширені випадки зловживань, як "зайві виплати", "розкрадання" та "випуск недоброякісної продукції". Також пропонується передбачити таку підставу для звільнення, як припинення повноважень посадових осіб (ст. 41 КЗпП), забезпечивши можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб. При цьому, в якості компенсації для захисту інтересів посадових осіб, пропонується законодавчо встановити мінімальний розмір вихідної допомоги при розірванні трудового договору у зв’язку із припиненням повноважень посадової особи в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців (ст. 44 КЗпП). Проектом передбачається внесення змін до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про акціонерні товариства". Реалізація положень даного законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.
16	Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів	2013а	Зареєстровано 15.05.2013 року Надано для ознайомлення (17.05.2013) Вручено подання комітету про розгляд (02.07.2013) Прийнято в першому читанні (17.09.2013)	Законопроектом пропонується внесення доповнень до законодавства з метою введення одного з найефективніших інструментів захисту учасниками товариств своїх порушених прав – похідного позову. Механізм похідного позову полягає у наданні кожному учаснику (акціонеру) господарського товариства права звернутися в суд від імені товариства для притягнення до відповідальності посадових осіб товариства за збитки, завдані їх незаконними діями. Як свідчить практика розвинених країн, саме механізм похідного позову дозволяє притягнути до відповідальності недобросовісних посадових осіб, які діють всупереч інтересам товариства і при цьому користуються підтримкою контролюючого учасника (акціонера), або здатні заблокувати роботу загальних зборів у випадку відсутності частини учасників (акціонерів). З метою передбачення можливості звернення до суду в інтересах товариства у випадках визнання недійсними значних правочинів, правочинів щодо вчинення яких є заінтересованість Законопроектом запроваджується норма щодо можливості звернення учасником (акціонером) до суду у випадку нанесення посадовою особою товариства своїми діями (бездіяльністю) збитків такому товариству. Запропонована узагальнена норма надає можливість звертатися учасникам (акціонерам) до суду в інтересах товариства як у випадках визнання недійсними значних правочинів, правочинів щодо вчинення яких є заінтересованість, так і будь-якому іншому можливому випадку, в результаті якого посадова особа товариства може задати збитків цьому товариству. При цьому, у Законопроекті передбачені норми, що до суду із позовом в інтересах товариства можуть звернутися учасники (учасник), які сукупно є власниками 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (акціонери (акціонер), які сукупно є власниками 5 і більше відсотків простих акцій товариства).
17	Проект Закону про Фонд гарантування вкладів та інвестицій фізичних осіб	3132	Зареєстровано 28.08.2013 року Направлено на розгляд комітету (30.08.2013) Надано для ознайомлення (02.09.2013)	Проект Закону України "Про Фонд гарантування вкладів та інвестицій фізичних осіб" розроблено з метою приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС. Директива 94/19 ЄС Європейського Парламенту і Ради від 30 травня 1994 року «Щодо схем гарантування депозитів» та Директива 97/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 березня 1997 року "Про схеми компенсації інвесторам" передбачає, що усі держави-члени повинні мати схеми компенсацій для вкладників та інвесторів, які б гарантували узгоджений (гармонізований) мінімальний рівень захисту, принаймні, для невеликого вкладника та/або інвестора – фізичної особи, у випадку, коли фінансова установа буде неспроможною виконати свої зобов'язання перед таким своїм клієнтом. Розроблення проекту Закону України "Про Фонд гарантування вкладів та інвестицій фізичних осіб" обумовлено необхідністю створення Фонду, метою діяльності якого буде здійснення відшкодування неповернених вкладів та компенсаційних виплат інвесторам - фізичним особам, які втратили свої кошти внаслідок недостатності коштів учасника Фонду та за умови настання одного з наступних випадків: 1) набрання чинності рішенням щодо анулювання ліцензії учасника Фонду, крім випадків анулювання ліцензії за заявою учасника Фонду; 2) порушення учасником Фонду законодавства щодо напрямів використання вкладів та/або інвестицій, вимог інвестиційної декларації чи іншого документа, що визначає напрями використання вкладів та/або інвестицій; 3) прийняття рішення про ліквідацію строкового інституту спільного інвестування раніше закінчення строку, на який він створений; 4) нездійснення інститутом спільного інвестування відкритого або інтервального типу, емісія цінних паперів якого здійснена шляхом публічного (відкритого) розміщення викупу таких цінних паперів у разі отримання від інвестора заявки на викуп; 5) порушення провадження у справі про банкрутство учасника Фонду. Необхідно зауважити, що фінансові установи, що здійснюють діяльність з управління цінними паперами, провадять управління цінними паперами, грошовими коштами та іншими активами, які належать на праві власності іншим особам. При цьому, обсяг активів, якими управляють фінансові установи, як правило, у десятки разів перевищують обсяги їх власних активів. У зв'язку з цим, законопроектом пропонується створити Фонд гарантування вкладів та інвестицій фізичних осіб, за рахунок коштів якого будуть здійснюватися відшкодування вкладникам та компенсаційні виплати інвесторам - фізичним особам у разі втрати вкладів та/або інвестицій - коштів та цінних паперів, переданих фінансовій установі на підставі відповідних до професійної діяльності фінансової установи договорів. Учасниками Фонду гарантування інвестицій мають стати банки, кредитні спілки, установи накопичувального пенсійного забезпечення, торговці цінними паперами, які отримали ліцензію на провадження діяльності з управління цінними паперами, компанії з управління активами, що здійснюють управління активами пайового інвестиційного фонду, емісія інвестиційних сертифікатів якого здійснена шляхом публічного (відкритого) розміщення та корпоративні інвестиційні фонди, емісія акцій яких здійснена шляхом публічного (відкритого) розміщення інвестиційні фонди і компанії. Законопроектом пропонується встановити, що джерелами формування коштів і майна Фонду є: 1) початкові збори з учасників Фонду; 2) регулярні збори з учасників Фонду; 3) спеціальний збір до Фонду; 4) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; 5) доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України; 6) кошти Державного бюджету на день створення Фонду та кошти, що були внесені Національним банком на день створення Фонду; 8) кредити і позики, залучені відповідно до законодавства; 9) кошти, одержані за програмами міжнародної фінансової допомоги; 10) благодійні внески, гранти, технічна допомога, у тому числі від іноземних осіб; 11) кошти, одержані від продажу майна ліквідованих учасників Фонду, в розмірі проведених компенсаційних виплат; 12) інші надходження.
18	Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо упорядкування адміністративних послуг, які надаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку	3144	Зареєстровано 29.08.2013 року Надано для ознайомлення (02.09.2013)	Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо упорядкування адміністративних послуг, які надаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку» передбачає внесення змін до статей 7 та 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 48 та 49 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та статей 6, 9, 47, 52 та 55 Закону України «Про інститути спільного інвестування» з метою узгодження повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які є адміністративними послугами, із повноваженнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, визначеними іншими законами та нормативно-правовими актами з питань функціонування фондового ринку. Законопроектом пропонується передбачити на рівні закону повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які в даний час передбачені та надаються відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Це стосується, насамперед, видачі дублікатів, копій та переоформлення документів, які видаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - ліцензій, свідоцтв про реєстрацію випуску цінних паперів, свідоцтв про реєстрацію об'єднання професійних учасників фондового ринку та про надання статусу саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку та інших документів.
19	Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо удосконалення управління державними підприємствами та суб'єктами господарювання)	3164	Зареєстровано 03.09.2013 року Надано для ознайомлення (05.09.2013)	Проектом передбачено внесення змін до низки законодавчих актів. Зокрема, проектом пропонується внести наступні зміни до Господарського кодексу України (далі – ГК). У ч.7 ст.73 та ч.7-1 ст.78 пропонується встановити бланкетні норми, які дозволять припиняти або зупиняти повноваження керівника державного або комунального унітарного підприємства так само, як у випадку товариства. Це відкриє шлях для застосування механізму, передбаченого наразі у ч.3 ст.99 ЦК, вірність якого підтверджена Конституційним Судом України. Водночас пропоновані норми є загальними, тобто законами можуть бути встановлені певні особливості або додаткові підстави припинення або зупинення повноважень керівника державного або комунального унітарного підприємства. При цьому враховано, що ч.7 ст.73 у чинній редакції не створює жодного регулювання: законом і так можуть бути визначені особливості статусу керівника державного унітарного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність керівника за результати роботи підприємства, якщо Верховна Рада визнає це за потрібне, а жодного «дозволу» на це, що наразі міститься у ч.7 ст.73, не потрібно. Відтак зберігати цю частину у чинній беззмістовній редакції не слід. У ч.6 ст.73 та ч.7 ст.78 пропонується уточнити, що керівник є не будь-яким органом управління, а саме виконавчим органом (тобто йому не належать, зокрема, права на внесення змін до статуту, зміни статутного фонду тощо, бо такі повноваження належать власнику). Виходячи з юридико-технічних міркувань передбачається також викласти ці частини одноманітно з використанням однакових формулювань. У ч.2 ст.89 пропонується уточнити, що голова виконавчого органу входить до складу виконавчого органу, аби до голови застосовувалися всі вимоги і правила, встановлені до членів виконавчого органу. Пропонується також термін «спостережна рада» замінити терміном «наглядова рада», аби прибрати неузгодженість із Законом «Про акціонерні товариства». У ч.4 ст.89 криються одразу дві різнонаправлені можливості для зловживань. Перша - можливість установчими документами обмежити розмір шкоди, що відшкодовується менеджерами, та передбачити якийсь дивний «порядок» відшкодування. Це може бути використано мажоритарними учасниками, які негласно дають вказівки менеджерам діяти всупереч інтересам товариства, для убезпечення їх від відповідальності. Друга – можливість, навпаки, установчими документами встановити захмарний розмір шкоди, що відшкодовується менеджерами. При цьому останні не можуть вплинути на внесення змін до установчих документів, та й не завжди можуть ознайомитись з ними. Тож виявляється, що розмір їх відповідальності може бути довільно змінений товариством в односторонньому порядку. Тому пропонується цю частину виключити. У Цивільному кодексі України (далі – ЦК) пропонуються такі зміни. Усуненню нечіткості у регулюванні правового режиму виконавчого органу товариства та усуненню колізій має слугувати запропоноване проектом виключення ч.1 ст. 99 ЦК. Так, на практиці викликає труднощі застосування незрозумілого терміну «створення» виконавчого органу (замість його обрання чи призначення), до того ж його компетенція і склад визначаються в свою чергу законом та установчими документами, а не окремими рішеннями загальних зборів. Крім того, викликає непорозуміння імперативність норми в частині «створення» виконавчого органу саме загальними зборами товариства, хоча чинним законодавством передбачені випадки, коли виконавчий орган товариства формується іншим шляхом, ніж обрання загальними зборами (в акціонерних товариствах). Водночас редагувати цю частину нема потреби з огляду на загальне правило ч.1 ст.98, за яким загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх без винятку питань діяльності товариства (навіть з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу). Тому і повноваження щодо обрання чи призначення виконавчого органу за цим загальним правилом належить зборам. Тож пропоноване проектом виключення ч. 1 ст. 99 ЦК призведе до того, що виконавчий орган обиратиметься загальними зборами відповідно до згаданої ч.1 ст.98, якщо спеціальним законом (зокрема, Законом «Про акціонерні товариства») не передбачене інше. У ч.3 ст.99 пропонується врахувати всі можливі ситуації, передбачені наразі чинним законодавством (зокрема, п.10 ч.2 ст.52, ч. ч.2, 3 ст.61 Закону «Про акціонерні товариства»), коли член виконавчого органу позбавляється повноважень. Відтак пропонується поділити їх на два види: припинення повноважень (остаточне усунення від виконання своїх обов'язків) та зупинення повноважень (тимчасове усунення від виконання своїх обов'язків). Зупинення повноважень може бути необхідним, наприклад, якщо остаточне вирішення питання належить до компетенції іншого органу (як це може бути в акціонерних товариствах), або якщо для прийняття виваженого остаточного рішення уповноважений орган (наприклад, збори ТОВ) вважає необхідним вчинити певні дії (наприклад, провести аудит, внутрішнє розслідування, замовити експертизу, одержати консультацію тощо). Крім того, у цій частині пропонується надати можливість органу, який зупинив повноваження члена виконавчого органу, призначити тимчасово виконуючого його обов’язки. Це може бути необхідним, якщо інші члени виконавчого органу не в змозі виконувати його обов’язки, якщо неможливо забезпечити необхідний кворум тощо. Якщо відповідно до ч.3 ст.99 право припинення (зупинення) повноважень члена виконавчого органу є беззастережним, то у ч.3-1 ст.99 воно обмежується необхідністю обрання нового голови чи складу цього органу або осіб, тимчасово виконуючих їх обов‘язки, у тому випадку, якщо йдеться про припинення (зупинення) повноважень голови або виконавчого органу у повному складі. Тож ч.3-1 ст.99 є спеціальною по відношенню до ч.3 ст.99 і слугуватиме запобіганню втрати товариством дієздатності. Кореспондуючі зміни вносяться і до п.3 ч.4 статті 145, при цьому з огляду на правило ч.3 ст.99 немає потреби зазначати про можливість припинення (зупинення) повноважень менеджера, але слід уточнити, що його може бути обрано або призначено. Чинна редакція ч.4 ст.653 ЦК не дозволяє повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору. Це спричиняє значні труднощі у правозастосуванні і викликає справедливі нарікання з боку практикуючих юристів, у тому числі суддів (див.: Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України /Під редакцією , - К.: Реферат, 2005, С. 165). Зокрема, ця норма заважатиме товариству, яке сплатило менеджеру, який працює за цивільно-правовим договором, надмірну суму (можливо, з вини цього ж менеджера) чи певну суму авансом до розірвання договору. Скоріш за все, у згаданій частині малося на увазі встановити правило щодо так званих «триваючих договорів», які передбачають здійснення сторонами час від часу зустрічного виконання (наприклад, періодичні поставки товарів, оренда). За цим правилом не підлягає поверненню лише те, за що вже було одержано зустрічне виконання до моменту зміни або розірвання договору (тобто якщо зобов’язання в цій частині припинено виконанням). Водночас не слід намагатися прописати це у ч.4 ст.653 ЦК, бо розірвання договору на майбутнє не може вплинути на зобов’язання в частині, що вже припинене виконанням в минулому. Тому ч.4 ст.653 ЦК пропонується виключити. Однією з найбільших проблем, що негативно впливає на бізнес клімат України та робить українські корпорації непривабливими, є труднощі при звільненні менеджерів та відсутність практики притягнення менеджерів до відповідальності. Одним з головних правових бар‘єрів на шляху розвитку практики притягнення посадових осіб до майнової відповідальності є недоліки та прогалини Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Хоча у ч.3 ст.99 ЦК у чинній редакції і міститься загальна норма, згідно з якою члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, її застосування на практиці стикається з труднощами. Так, до прийняття Конституційним Судом України рішення у справі /2010[1] не всі суди розмежовували поняття «відсторонення від роботи» (ст.46 КЗпП) і «усунення від виконання обов'язків членів виконавчого органу товариства» (ч.3 ст.99 ЦК). КСУ підтвердив необхідність можливості усунення від виконання обов'язків членів виконавчого органу і роз’яснив, що таке усунення «є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності», причому воно «не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 Кодексу законів про працю України». Водночас усунення від виконання обов'язків (припинення чи зупинення повноважень) менеджера не тільки не означає відсторонення його від роботи, а й не означає його звільнення. Внаслідок такого усунення (припинення чи зупинення повноважень) лише призупиняється робота менеджера, бо він не може виконувати її із-за відсутності організаційних умов, необхідних для виконання роботи (відсутності необхідних повноважень. Таке призупинення роботи називається простоєм (ч.1 ст.34 КЗпП). Водночас якщо такий простій не є тимчасовим (тобто якщо повноваження менеджера не тимчасово зупинені, а припинені) необхідним є і припинення трудового договору з менеджером. Водночас підстави для припинення трудового договору з менеджером у разі припинення його повноважень наразі законом не передбачені. Цю прогалину пропонується заповнити, доповнивши ст.36 КЗпП новим пунктом 5-1. В якості компенсації для захисту інтересів посадових осіб пропонується встановити для них значні гарантії – мінімальний розмір вихідної допомоги при розірванні трудового договору у зв‘язку із припиненням повноважень посадової особи в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців (зміни до ст. 44 КЗпП). При цьому всю статтю пропонується викласти у новій редакції, бо зміни, внесені до неї, визнано неконституційними. Пропонується також суттєво зменшити випадки застосування до менеджерів обмеження майнової відповідальності посадової особи (ст.133 КЗпП), виключивши з переліку такі поширені випадки зловживань, як «зайві виплати», «розкрадання» та «випуск недоброякісної продукції», зробивши застереження про неумисність порушень, та уточнивши, що йдеться про звйві виплати лише працівникам, а не контрагентах. У новій ст.138-1 КЗпП передбачається встановити спеціальне правило відповідальність посадових осіб у розмірі заподіяних збитків. Визначення збитків при цьому не дається, бо воно вже є у ст.22 ЦК, а відповідно до ч.1 ст.9 ЦК положення ЦК застосовуються, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. До Закону України «Про акціонерні товариства» вносяться зміни, що кореспондують іншим передбаченим проектом змінам. Зокрема, у п.8 ч.2 ст.52 нема потреби писати про припинення повноважень, бо проектом передбачена загальна норма у ст.99 ЦК, а про припинення повноважень йдеться у пропонованій редакції п.10 цієї частини, до якого вносяться відповідні зміни; у п.9 ч.2 ст.52 та ч.5 ст.58 пропонується врахувати, що з менеджерами можуть укладатись не тільки контракти, а й договори. Пропонується також нова редакція ст.61, у якій враховується, що повноваження щодо припинення членів виконавчого органу можуть належати не наглядовій раді, а загальним зборам. До ст.41 Закону України «Про господарські товариства» вносяться зміни, що кореспондують іншим передбаченим проектом змінам. Необхідність внесення змін у цю статтю диктується тим, що відповідно до Закону України від 17.09.2008 р. вона втратила чинність лише у частині, що стосується акціонерних товариств, а для інших господарських товариств її чинність зберігається (зокрема, на неї є посилання у ст.59 цього Закону.
20	Проект Закону про ліквідацію надмірного регулювання	3256	Зареєстровано 17.09.2013 року Надано для ознайомлення (19.09.2013)	Законопроектом передбачено: - скорочення кількості регуляторних документів; - забезпечення державою безпеки споживачів та захисту права власності; - усунення зайвого регулювання господарської діяльності.

***

[1] справа за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (справа /2010 від 12 січня 2010 року).