Правова політика держави в умовах трансформації суспільства: теоретико-правовий аспект (стр. 1 )

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

РУДАНЕЦЬКА ОКСАНА СТЕФАНІВНА

УДК 340.12(043.3)

ПРАВОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія правових та політичних вчень

АВТОРЕФЕРЕТ
дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів – 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

,

Навчально-науковий інститут

права та психології

Національного університету

«Львівська політехніка»,

завідувач кафедри теорії та філософії права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Ковальчук Віталій Богданович,

Інститут права І. Малиновського

«Острозька академія»,

завідувач кафедри теорії та історії держави і права

кандидат юридичних наук, доцент

Котуха Олександр Степанович,

Львівська комерційна академія,

в. о. декана юридичного факультету

Захист відбудеться «____» _______________ 2014 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.19 у Національному уні­верситеті «Львівська політехніка» (79008, м. Львів, в-3, аудиторія 301 ХІХ навчального корпусу)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного універ­си­тету «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, в)

Автореферат розісланий «____» ________________ 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

д. ю. н., доцент Н. П. Бортник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах розбудови соціально-політичних та економічних засад Української держави нагальною пробле­мою для юридичної сфери є пошук оптимальних моделей трансформації і розвитку правової реальності з огляду на високі міжнародно-правові стан­дарти. Правова політика держави як соціальний феномен створює перед­умови та вказує напрями розвитку суспільства загалом. Втілення у пра­во­вій політиці принципів демократизму і соціальної справедливості забезпечує функціонування всієї політичної системи у правовому полі, є первинним етапом у формуванні громадянського суспільства, орієнтованого на соці­альну справедливість та побудову правової держави. Правова політика за­без­печує консенсус між членами суспільства, державною владою та гро­мадськістю, неурядовими організаціями.

Проблема правової політики держави актуальна на всіх етапах роз­витку суспільства, в Україні ж вона набуває особливої ваги у зв’язку з мо­дернізаційними процесами, що відбуваються в соціальному просторі, гло­балізаційними тенденціями та зміною ідеологічного підґрунтя держави, переходом до новітньої моделі розвитку державності.

Отже, ґрунтовне вивчення проблеми правової політики держави в умо­вах трансформації суспільства вимагає нового для сучасної юриспруденції під­ходу, який забезпечував би комплексне дослідження тактики і стратегії пра­вової політики, принципів, цілей і функцій на основі вже наявних на­пра­цю­вань у теорії держави і права та ціннісних концепцій і методик інших наук.

У науковій літературі окреслені проблеми більшою чи меншою мі­рою розглянуто у працях С. Алексєєва, С. Бобровник, І. Ільїна, М. Ісакова, А. Зайця, М. Кельмана, В. Ковальчука, А. Колодія, О. Котухи, В. Лазарева, О. Малька, М. Матузова, Н. Оніщенко, В. Опришка, Ю. Оборотова, М. Па­нова, О. Панченко, А. Пашкова, В. Прозорова, С. Рабіновича, П. Рабіновича, О. Рибакова, Г. Саймона, О. Скакун, О. Скрипнюка, В. Селіванова, С. Слив­ки, Ю. Шемшученка, О. Ющика та ін. Ґрунтовний аналіз праць відомих уче­них дає підстави констатувати відсутність єдності в підходах щодо розу­міння природи, ролі і місця правової політики держави в житті сучасного українського суспільства.

В Україні останніми роками захищено низку дисертацій, присвя­че­них окремим аспектам означеної проблематики, однак досі немає комплекс­ного дослідження на монографічному рівні правової політики в транс­фор­маційний період, що й зумовило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з правовими аспектами таких науково-дослідних робіт: «Проблеми реформування правової системи України» (дер­жавний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та тео­ретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні теоретико-правового аспекту функціонування правової полі­тики держави в умовах трансформації суспільства.

Для досягнення вказаної мети було сформульовано такі завдання:

- узагальнити наукові підходи до розуміння правової політики держави;

- проаналізувати теоретико-правові концепції виникнення правової держави;

- розкрити поняття і зміст правової політики держави;

- розглянути правову політику як універсальний феномен соціаль­ного та правового буття;

- дослідити організаційно-правові форми здійснення правової полі­ти­ки держави як вияву народовладдя;

- дослідити правову політику як цільову соціальну практику дер­жави;

- проаналізувати правову політику як спосіб організації правового життя держави та засіб його упорядкування;

- узагальнити правову політику держави як форму взаємодії пра­вової і політичної систем;

- розкрити сутність правової політики як дієвого інструменту побу­дови правової держави в трансформаційний період;

- з’ясувати чинники впливу правової політики держави на юридич­не і політичне життя особистості;

- дослідити особливості становлення правової політики Українсь­кої держави;

- визначити ефективність правової політики як показника життє­здатності суспільства.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані зі станов­лен­ням та розвитком правової політики держави як показника життєдіяль­ності суспільства.

Предметом дослідження є теоретико-правовий аспект функціо­ну­ван­ня правової політики держави в умовах трансформації суспільства.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в ди­сертації використано систему методів наукового пізнання.

Методологічний синтез інституціонального й аксіологічного підходів сприяв розгляду правової політики в контексті загальнотеоретичного вчен­ня про правову державу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.4). Діалектичний метод дав змогу розглянути форми та принципи реалізації правової політики дер­жави як способу організації правового життя (підрозділи 1.3, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2). Метод історизму застосовано в процесі дослідження наукових праць мислителів минулого в історичній ретроспективі (підрозділи 1.1–1.3). Ви­вчаючи сутність правової політики, як зумовлений правовими потребами напрям діяльності держави, використано системний підхід, який дав змогу розглянути природу і сутність правової політики у правовій державі (під­розділи 2.1, 2.3, 2.4, 3.3, 3.4).

Формально-юридичний метод використано для визначення власне правових властивостей таких явищ, як: держава, правова держава, полі­тич­на система, правова політика (підрозділи 2.2–2.4, 3.1, 3.3). Метод аналізу і синтезу застосовано під час розгляду законодавчих актів та аналізу правової політики в період розбудови правової держави (підрозділи 2.1–2.3, 3.3, 3.4). Функціональний метод сприяв виокремленню основних напрямів коорди­нації правової політики як дієвого інструменту побудови правової держави в трансформаційний період (підрозділи 2.3, 2.4, 3.1–3.3). Метод узагаль­нен­ня застосовано під час формулювання висновків проведеного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота позиціонується як перше в українській теоретико-правовій думці комплекс­не монографічне дослідження, безпосередньо присвячене правовій політиці в умовах трансформації суспільства. У роботі сформульовано, низ­ку концептуальних положень, що вирізняються науковою новизною та ма­ють важливе теоретичне і практичне значення, зокрема:

уперше:

- сформульовано теоретико-правове розуміння терміна «правова політика» як своєрідного соціального феномену, особливого виду політики, який ґрунтується на праві в його об’єктивному призначенні як засобу порядку, на засадах справедливості, свободи та рівності, відповідає об’єк­тивним потребам гуманітарного розвитку суспільства, соціального прог­ресу та реалізується задля забезпечення прав і законних інтересів кожного члена суспільства;

- обґрунтовано цільовий аспект правової політики, що виявляється через принципи цілеспрямованості і доцільності; виокремлено види загаль­ноправових цілей та їх функції;

- запропоновано напрями забезпечення стратегії і тактики пра­во­вої політики як найефективнішого показника життєдіяльності суспільства;

удосконалено:

- класичне трактування правової політики як загальної волі держа­ви у правовій сфері через мотивування положення, що основним сти­мулю­вальним суб’єктом становлення і розвитку правової політики є окремий індивід;

- положення щодо соціальних завдань правової політики в аспекті підвищення ролі права в суспільстві, зосередженості суб’єктів права на вдосконаленні нормативно-правових актів, підвищенні рівня правових знань серед населення та сприяння обізнаності громадян щодо законів;

- тезу щодо розуміння правової політики як цілеспрямованої, по­стійної, стабільної діяльності, що відображає співпрацю держави, політич­них і громадських об’єднань та окремих громадян задля вироблення політи­ко-правового компромісу і досягнення стратегічних завдань, спрямованих на певний об’єкт;

- положення про те, що крізь призму правової політики виявля­єть­ся ефективність правотворчості і правозастосування, їх якісна характерис­тика як форм правової політики;

- твердження про те, що через правову політику реалізовується дер­жавна програма розвитку суспільства, зокрема виділено, що вона перед­бачає удосконалення всіх правових явищ відповідно до встановленої стра­тегії розвитку системи права, стану законності, правової культури та пра­восвідомості громадян;

набули подальшого розвитку:

- питання організаційно-правових форм здійснення правової політи­ки держави в умовах трансформації суспільства;

- твердження щодо розуміння правової політики держави як засобу взаємодії правової й політичної систем;

- розуміння важливості факторів впливу правової політики держа­ви на юридичне і політичне життя суспільства;

- наукові розробки, які стосуються засад удосконалення правової політики Української держави.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки концепції правової держави, загальнотеоретичних досліджень різних аспектів пра­вової політики в період розбудови громадянського суспільства;

правотворчій сфері – під час розробки і вдосконалення законо­дав­ства, що регулює правову політику правової держави;

навчальному процесі – для підготовки підручників, навчальних посіб­ників, а також для викладання курсів «Теорія держави і права», «Історія держави і права України», «Проблеми теорії держави і права» (акт впро­вадження № 29 від 27.09.2013).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертаційній роботі положення та висновки обґрунтовано на основі особистих дослі­джень автора.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми загалом, окремих її аспектів, отримані узагальнення й результати було опри­люднено на наукових конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема на: ІІІ Всеукраїнському круглому столі «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проб­леми та наукове прогнозування» (Львів, 9 грудня 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та право­творення в Україні» (Львів, 17 лютого 2012 р.), I Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави» (Львів, 25 квітня 2012 р.), I регіо­наль­ній науково-практичній конференції «Державотворення та правотво­рення в Україні» (Львів, 11 квітня 2013 р.), Міжнародній науково-практич­ній конференції «Права людини та проблеми організації і функціонування публічної адміністрації в умовах становлення громадянського суспільства в Україні» (Запоріжжя, 26–27 квітня 2013 р.), Міжнародній науково-прак­тич­ній конференції «Актуальні питання публічного та приватного права у контексті сучасних процесів реформування законодавства» (Херсон, 26–27 квітня 2013 р.).

Рукопис дисертації обговорювався й одержав схвалення на засі­дан­нях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного уні­верситету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисер­тації, викладено в 12 публікаціях, з яких 5 – наукові статті, опубліковані у фахових виданнях, 1 публікація в зарубіжному виданні, 6 – тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями та пред­метом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять одинадцять підрозділів, висновків, додатків та списку викорис­та­них джерел (229 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 205 сторі­нок, із них 185 сторінок – основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на зв’я­зок роботи з науковою тематикою; визначено мету, завдання, об’єкт, пред­мет, методи дослідження; висвітлено наукову новизну та практичне зна­чення одержаних результатів, наведено дані про апробацію, структуру й об­сяг дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження правової політики держави в умовах трансформації» містить три підрозділи, у яких розкрито наукові підходи щодо формування уявлень про сутність правової політики держави в умовах трансформації суспільства, осмислено багатоманіття ідей, течій і поглядів щодо досліджуваної проблеми.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки досліджуваної пробле­ма­тики у вітчизняній та зарубіжній літературі» вказано на неоднозначність тлумачення поняття правової політики в науковій сфері, досліджено ши­ро­ке і вузьке його розуміння. Виокремлено концепції науковців, що позиціо­нують правову політику як особливу форму політики. Проаналізовано межі правової політики в сучасній інтерпретації, які вказують на те, що її не варто обмежувати лише призначенням оцінювати адекватність чинного за­ко­нодавства і надалі сприяти його вдосконаленню. Водночас заперечується мож­ливість розширювати її до ототожнення з державною політикою загалом.

Проаналізовано співвідношення понять «правова» та «юридична політика», а також наявні в науковій літературі визначення понять «пра­вова держава», «правова політика», «трансформація суспільства», «вза­ємо­дія правової та політичної систем» тощо.

У підрозділі 1.2 «Теоретико-правові концепції виникнення правової держави» проаналізовано наявні підходи, ідеї, погляди щодо розкриття теоретико-правових концепцій виникнення правової держави, визначено і синтезовано ті з них, котрі відповідають нинішнім реаліям, відтак на цій основі сформульовано новий підхід до типології правової держави.

Відзначено, що уявлення про правову державу пройшли складний шлях формування. Акцентовано увагу на еволюційних змінах сутності пра­вової держави через домінантний вплив громадянського суспільства на про­цес її формування, адже її зміст змінюється відповідно до висунутих гро­ма­дянським суспільством нових вимог щодо сутності і змісту діяльності держави.

Вказано на недостатність наукового аналізу проблеми формування в сучасних умовах «модульної людини» – людини, економічно незалежної та юридично реально вільної. Акцентовано, що саме з такої людини, що­прав­да, у масовому масштабі, починається повноцінне громадянське суспіль­ство, а не із законів. Відповідно, без вільного індивіда не буває правової дер­жави, вона неможлива апріорі.

У підрозділі 1.3 «Поняття та зміст правової політики держави» стверджується, що правова політика повинна юридично закріпити й забез­печити охорону конституційного ладу на основі реалізації чинного законо­давства. Наголошено, що особливість правової політики полягає в тому, що вона обов’язково має ґрунтуватися на праві в його об’єктивному призна­ченні як засобу порядку, на засадах справедливості і свободи, відповідати об’єктивним потребам гуманітарного розвитку суспільства, соціального прогресу, а не просто чинному законодавству, яке в зазначеному розумінні не завжди може бути правовим.

Розділ 2 «Концептуальні підходи щодо визначення правової полі­тики держави в контексті модернізаційних процесів» складається з чотирьох підрозділів, у яких розглянуто організаційно-правові форми здійс­нення правової політики держави як вияву народовладдя, а саму правову політику досліджено як цільову соціальну практику держави та спосіб ор­ганізації її правового життя і засіб його упорядкування.