Моделі економіки курортно-рекреаційних систем (стр. 2 )

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано об’єкт, предмет, мету та задачі дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну цінність роботи. Також наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи, публікації. Зазначено зв'язок роботи з науковими програмами та темами.

У розділі 1 «Системний характер курортно-рекреаційної економіки» проведено комплексний аналіз ролі та місця курортних рекреацій в розвитку національної економіки та тенденцій зміни їх стану в процесі трансформаційних ринкових перетворень економіки України. В якості методології системного аналізу економічних процесів, які відбуваються в курортно-рекреаційній сфері, запропоновано використовувати розроблену концепцію моделювання рекреаноміки, в основу якої покладено комплекс положень та принципів, що дозволяють обґрунтувати механізми поведінки курортно-рекреаційних систем, визначити параметри їх стійкого економічного функціонування та оцінювати мультиплікативний вплив на галузі економіки.

Розглядаючи на її основі сучасний стан курортно-рекреаційного потенціалу України, необхідно відзначити наявність сприятливих умов і всіляких ресурсів, що створює передумови для формування високорозвиненого, конкурентоздатного рекреаційного комплексу. Проте наявний ресурсний потенціал використовується недостатньо, а стан і результативність розвитку рекреацій не лише відстає від провідних країн світу, але і не відповідає вимогам сучасного споживача (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка фінансових результатів

У сфері рекреацій Україна серед 124 країн світу займає 78 місце. Вітчизняна індустрія курортів формує менше 1% ВВП і не грає значної ролі в економічному розвитку нашої країни, тоді як в економічно розвинених країнах цей показник досягає 6-8%. Сучасна економічна ситуація в Україні вимагає різкого підвищення економічної ролі курортів.

Дослідженнями на основі концепції рекреаноміки доведено, що важливою характеристикою курортно-рекреаційної економіки є ефективність її функціонування, яка оцінується ефектами впливу рекреацій на розвиток курортних територій та інші галузі економіки і визначається через економічні ефекти: прямий, непрямий та індуктивний.

По своїх рівнях прямого і непрямого впливу курортні рекреації займають одну з домінуючих позицій в загальній інфраструктурі життєвого простору сучасних курортних територій. З метою використання цих ефектів у розділі теоретично та експериментально обґрунтовано методологію оцінювання мультиплікативного ефекту впливу рекреацій на розвиток регіональних та курортних територій, визначені сфери, параметри та ефекти впливу, а також побудовано комплекс економіко-математичних моделей оцінки впливу на основі модифікованої теорії мультиплікаторів, як сукупності моделей, що дозволяють управляти мультиплікативним ефектом рекреаноміки.

Для оцінки непрямого впливу витрат відпочивальників на дохід, зайнятість та інші чинники у розділі введено поняття та побудовано теорію мультиплікатора рекреацій, а також розроблено модель мультиплікативного процесу на основі циклів обігу економічної активності, які можна описати співвідношенням

, (1)

де – інвестиції, під якими розуміються витрати рекреатуристів; – маргінальна схильність до споживання. Тоді, мультиплікатором рекреацій є співвідношення , яке, у формальному вигляді , є сумою нескінченної спадної геометричної прогресії . Наведене співвідношення дозволяє визначати кількість обертів коштів, що поступають від курортних рекреацій, а також оцінювати непрямий вплив курортних рекреацій на територіальну економіку в перспективі.

Другою складовою ефективного функціонування рекреаційної економіки, є підвищення інвестиційної привабливості курортно-рекреаційних систем, визначення пріоритетних напрямів в створенні привабливого інвестиційного клімату, підвищенні їх економічного потенціалу. З метою розв’язання цієї проблеми у розділі сформовано теоретико-методологічні засади побудови механізму підвищення інвестиційної привабливості курортно-рекреаційних економіки на основі теорії мультиплікативного інвестиційного проектування.

Залежність між інвестиційними проектами в курортно-рекреаційній сфері виявляється через загальні фінансові ресурси. У зв’язку з цим набуває актуальності розробка підходів до розподілу фінансування інвестиційних проектів, пов'язаних з вибором портфеля проектів при різних схемах фінансування та обліку ризиків, і, відповідно, спектру динамічних моделей, які дозволяють розробляти сценарії визначення міри відповідності інвестиційних проектів економічним і соціальним чеканням ринкового середовища, обґрунтовувати і корегувати інвестиційні рішення.

З метою врахування впливу мультиплікативного ефекту на оцінку інвестицій в курортно-рекреаційній сфері при моделюванні, на відміну від класичних підходів, було застосовано методологію математичного опису взаємозв’язку сукупності різного роду мультиплікаторів (виробництва, інвестицій, амортизації і т. д.) та введено два додаткових критерії: динамічний критерій окупності і критерій порівняння періоду окупності проекту. Отримані результати свідчать, що інвестиційний ефект, окрім відомих чинників, володіє ще і двома новими: по-перше, порядок його оцінки залежить від умов переходу від старої технології надання курортно-рекреаційного продукту до нової і, по-друге, від умов відображення (статичного або динамічного) чистого грошового потоку. Мультиплікативний ефект визначається розміром економії витрат внаслідок зменшення їх величини при переході від старої технології до нової і величиною прибутку, утворюваного цією економією.

У розділі 2 «Особливості функціонування курортно-рекреаційних систем» розроблено та обґрунтовано методологію системного дослідження функціонування економіки курортно-рекреаційних утворень, яка містять сукупність положень про сутність і дослідження процесу економічного розвитку таких систем, формує теоретико-методологічний, концептуальний і прикладний рівні, а також дозволяє продукувати якісні та своєчасні економічні рішення щодо адекватної їх поведінки в умовах трансформаційної економіки.

Доведено, що системний підхід може успішно використовуватися як методологія дослідження складних об'єктів за допомогою представлення їх як систем, надаючи дослідникам і керівникам рекреаційних утворень апарат оцінки, аналізу та моделювання поведінки курортно-рекреаційних систем у просторі нелінійної зміни її характеристик, нестаціонарності їх функціонування і хаотичності розвитку. При цьому будь-який об'єкт розглядається не лише як нероздільне, єдине ціле, але і як система взаємозв'язаних складових елементів, їх властивостей і якостей. Відповідно, методологія системного дослідження застосовується для уточнення складної проблеми і її структуризації в сукупність задач, що вирішуються за допомогою економіко-математичних методів, деталізації цілей, знаходження критеріїв оптимізації, конструювання ефективного механізму управління економікою для досягнення цілей.

Згідно системного підходу в розділі введено означення курортно-рекреаційної системи, яке відображає можливість представлення її як різноманіття зв'язків, властивостей, відношень, що виявляються в процесі створення і реалізації курортно-рекреаційного продукту, а також взаємодії з навколишнім середовищем. Показано, що основними ознаками таких систем є цілісність, впорядкованість, стійкість, мінливість, рухливість, диференціація і лабільність.

Дослідженнями доведено, що поняття сучасного курортно-рекреаційного комплексу виходить за межі його ототожнення з санаторно-курортною сферою, утворюючи відкриту складноорганізовану динамічну курортно-рекреаційну систему. Математичне визначення такої системи можна представити у вигляді кортежу

, (2)

де - підмодель, яка визначає поведінку системи; - підмодель, яка визначає структуру системи; - предикат цілісності, який визначає призначення системи. Такий підхід дозволяє розглядати систему як сукупність моделей, і відображати семантику предметної області.

З метою практичної реалізації розробленої методології побудовано структурно-функціональні моделі для пошуку оптимального управління економікою курортно-рекреаційної системи вигляду

, (3)

, (4)

де - фондоозброєність; - частка продукту, задіяна у виробництві; - управління; - вироблений курортно-рекреаційний продукт; - коефіцієнт амортизації засобів; - коефіцієнт, який характеризує приріст або спад трудових ресурсів; - коефіцієнт дисконтування, а також отримано рівнянням магістралі розвитку курортно-рекреаційної системи

, (5)

де - коефіцієнт, який характеризує темпи зростання науково-технічного прогресу; - параметр виробничої функції. В розділі доведено теорему про існування траєкторії максимального збалансованого зростання курортно-рекреаційної системи.

Відповідно, для дослідження особливостей і сценаріїв розвитку курортно-рекреаційних систем розроблено економіко-математичну модель, яка відображає динаміку цих процесів. Аналіз результатів моделювання свідчить, що темп збалансованого зростання є величиною не постійною. Динаміка параметра має коливальний характер в околицях стаціонарного значення, що говорить про нелінійний характер розвитку таких систем; нелінійне збалансоване зростання економіки курортно-рекреаційних систем має циклічний характер і обумовлено наявністю сильної хаотичної складової; параметр максимальних темпів збалансованого зростання рекреасистем також має коливальну динаміку; відсутність рівності між параметрами говорить про те, що, по-перше, курортно-рекреаційна система в існуючих економічних умовах має нерівноважну траєкторію розвитку, по-друге, рекреасистема володіє резервами для переходу до максимальних темпів зростання, по-третє, для переміщення на траєкторію рівноважного зростання необхідна трансформація управління економікою системи.

У розділі 3 «Моделі поведінки курортно-рекреаційних систем в ринковому середовищі» розроблено та обґрунтовано теоретико-методологічні засади синергетичного підходу дослідження особливостей і закономірностей поведінки курортно-рекреаційних систем в ринковому середовищі, які розвивають і доповнюють системний підхід до визначення поведінки складної курортно-рекреаційної системи в умовах нестійкості, нерівноваги на грані хаосу та самоорганізації за наявності перетину декількох детермінованих хаосів, специфічного характеру та принципів економічного розвитку, тобто особливими умовами, котрі характеризують поведінку рекреасистем, які розвиваються в нелінійних дисипативних середовищах.

З метою подальшої його розбудови запропоновано класифікацію видів поведінки курортно-рекреаційних систем залежно від системного оточення і характеру взаємодії з іншими системами, яка разом з удосконаленням змісту універсальних та загальносистемних принципів, доповнена рядом закономірностей, обумовлених специфікою таких систем.

Грунтуючись на еволюційному характері та нерівноважній динаміці протікання економічних процесів, в розділі досліджено основні параметри, що характеризують загальні закономірності поведінки складних курортно-рекреаційних систем. Основними з них є стійкість системи і міра її організованості. Дослідженнями встановлено, що період зародження і формування нової поведінки системи пов'язаний з втратою стійкості і виникненням дисипативної структури. При дотриманні певних умов в системі можуть виникнути процеси впорядкування структури, внаслідок чого ентропія зменшуватиметься, і система перейде в новий стійкий стан. На цьому один цикл економічного розвитку закінчується, починається наступний – еволюція нової поведінки системи. Таким чином, траєкторія розвитку системи характеризується чередуванням стійких областей, де домінують детерміністичні закони, і нестійких областей поблизу точок біфуркації, де перед системою відкривається можливість вибору одного з декількох варіантів майбутнього.

Доведено, що сильна залежність курортно-рекреаційних систем від зовнішнього середовища зумовила наявність у них дифузних властивостей, які виявляються в періоди втрати стійкості і появи нестійких станів. Процеси біфуркацій в таких системах за певних умов приводять до втрати організованості, що передбачає перехід від «стану» добре організованої системи до «стану» погано організованої системи. Такий сценарій еволюційного розвитку системи визначається як «стійка нерівновага» і розглядається як альтернатива загальноприйнятої концепції стійкого розвитку систем. Слід також відзначити, що існування дифузних властивостей курортно-рекреаційної системи передбачає зміщення акцентів в дослідженні зовнішнього середовища з пріоритету аналізу, створення реакції для парирування дій зовнішнього середовища і адаптації до нього на пріоритет створення власного зовнішнього оточення.

У межах синергетичного підходу розроблено сукупність поведінкових моделей управління попитом – пропозицією на курортно-рекреаційні продукти, особливістю яких є моделювання економічного розвитку курортно-рекреаційних систем в умовах високого рівня невизначеності та непередбачуваності проявів зовнішнього середовища, які демонструють наявність як стійких станів, так і хаотичних аттракторів.

Основним інструментальним засобом побудови поведінкових моделей управління попитом – пропозицією на курортно-рекреаційні продукти є система еволюційних рівнянь виду

, (6)

де – еволюційні змінні моделі; – функція змінних, яка визначається специфічними особливостями курортно-рекреаційної системи; – мінімальне число змінних, достатнє для опису еволюції системи.

Аналіз теоретико-методологічних засад та існуючих моделей споживання дозволив обґрунтувати закономірності поведінки споживача курортно-рекреаційного продукту. В розділі показано, що споживчу поведінку необхідно розглядатися не як одномоментну дію, а як складний структурований динамічний процес. Тоді споживача курортно-рекреаційного продукту з позицій синергетичного підходу слід розглядати як самоорганізуючу систему, яка функціонує далеко від стану рівноваги, з нелінійним характером взаємодії і задається співвідношенням

, (7)

де - загальні обсяги продажів курортно-рекреаційних продуктів; - прогнозовані обсяги продажів курортно-рекреаційної системи майбутніх періодів; - конкурентні продажі майбутніх періодів; – відповідні коефіцієнти пропорційності.

Проведення модельних експериментів при різних значеннях управляючих параметрів дозволило відшукати ряд аттракторів типа граничний цикл, що розрізняються своєю конфігурацією. Всі ці стани відповідають стійкій поведінці курортно-рекреаційної системи по збільшенню попиту на надаваємі курортно-рекреаційні продукти, яка залежно від зовнішніх умов набуває різної складності. Слід зазначити, що при моделюванні поведінки системи було знайдено таке співвідношення значень управляючих параметрів, при яких виникають хаотичні процеси і система потрапляє в дивний аттрактор.

На підставі дослідження характеру процесу рекреаційного виробництва, джерел управління ним, домінуючого закону та характерних особливостей протікання економічних процесів розроблено модель поведінки рекреасистеми при створенні курортно-рекреаційного продукту

(8)

де - кількість кваліфікованих трудових ресурсів; - капітал для створення курортно-рекреаційного продукту; - рівень відповідності управлінської системи задачам виробництва; - коефіцієнт пропорційності, що показує, яка частина капіталу витрачається на утримання та вдосконалення підсистеми управління; - коефіцієнт пропорційності, який характеризує прибутковість капіталу; - коефіцієнт використання трудових ресурсів.

Результати моделювання при різних значеннях управляючих параметрів показують, що траєкторія поведінки системи при створенні курортно-рекреаційного продукту є незгасаючими коливаннями і визначається стійким станом - аттрактором граничний цикл. Така тенденція відповідає стійкій поведінці рекреасистеми по збільшенню пропозиції надаваємих курортно-рекреаційних продуктів (рис. 2).

Рис. 2. Траєкторія поведінки системи при створенні

курортно-рекреаційного продукту

У розділі 4 «Моделі адаптації курортно-рекреаційних систем до умов зовнішнього середовища» запропоновано біфуркаційний підхід щодо формування механізмів адаптації курортно-рекреаційних систем до умов ринкового середовища. На основі дослідження їх економічної діяльності встановлено, що визначальним чинником, обумовлюючим застосування адаптивних методів, є нестаціонарність зовнішнього середовища.

В розділі висвітлено загальні властивості, принципи та класифікацію моделей і задач, які в сукупності характеризують процес адаптації курортно-рекреаційних систем до умов зовнішнього середовища, а також обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження механізмів адаптації таких систем. Суть їх стосовно даної проблеми – у визнанні за складною нелінійною рекреасистемою здатності саму себе будувати, структурувати. Внаслідок виникнення біфуркацій у системи виникає вибір з декількох стійких станів, серед яких знаходиться і такий, який відповідає адаптивній реакції системи на умови динамічно змінюючогося середовища. Таким чином, адаптивну курортно-рекреаційну систему можна розглядати як систему, яка в процесі еволюції і функціонування демонструє здібність до цілеспрямованої поведінки в складних середовищах.

Дослідженнями встановлено, що важливим елементом адаптаційної складової функціонування курортно-рекреаційних систем є здатність до самоорганізації. Ця властивість означає можливість довільного впорядковування внутрішньої структури системи, що виявляється у збільшенні жорсткості і дальності зв'язків. Досягши максимальної жорсткості зв'язків рекреасистема набуває властивостей самоорганізованої критичності. У цьому стані флуктуації можуть викликати в такий рекреасистемі процес біфуркації і привести до руйнування сформованої структури, після чого починається новий цикл самоорганізації. Причиною появи флуктуацій, які породжують самоорганізацію, є перетин декількох хаосів. Зовнішні флуктуації виникають із-за негативних ентропійних зв'язків з боку макросистем. Внутрішні флуктуації викликані детермінованим хаосом, який, резонуючи через жорсткі зв'язки елементів курортно-рекреаційної системи, переходить на вищестоящі рівні.

В роботі доведено, що така поведінка курортно-рекреаційних систем дозволяє по іншому поглянути на розвиток принципів адаптивного управління. В основі самоорганізації лежить прагнення курортно-рекреаційних систем забезпечити різноманіття реакцій, адекватне різноманіттю зовнішніх впливів, при якому рекреасистема зможе проводити прийняту стратегію досягнення цілей. А зростання внутрішньої ентропії забезпечується використанням позитивного ефекту масштабів і внутрішнім взаємозв'язком видів курортно-рекреаційної діяльності, за рахунок чого знижуються витрати ресурсів на забезпечення ефективності зовнішньої стратегії. Таким чином, оптимізуються основні складові функціонування курортно-рекреаційних систем. Можна стверджувати, що адаптивна поведінка курортно-рекреаційної системи, її структура та економіка формуються на перетині двох видів флуктуацій: внутрішній інноваційній і зовнішній ринковій мінливості. Це і є прояв перетину декількох хаосів, на межі яких виникає самоорганізація.

З метою подальшої розбудови наведених механізмів в розділі теоретично обґрунтовано та продемонстровано на сукупності практичних задач курортно-рекреаційної системи методологію адаптивного планування економічної діяльності на основі адаптивних моделей з врахуванням раціонального використання природних ресурсів та оптимальної загрузки лікувальної бази, яка, на відміну від існуючих підходів, базується на визначені стадій економічного розвитку основних системоутворюючих підсистем життєдіяльності. Зокрема, проаналізовано основні типи адаптивного планування, що застосовуються в теорії та практиці, а також встановлено властиву ряду підходів до адаптивного планування концептуальну неточність, яка виражається в тому, що адаптація трактується виключно як реакція на негативні зміни зовнішнього середовища. В зв'язку з цим необхідно підкреслити, що при розв’язанні задач адаптивного планування слід враховувати необхідність адаптації до можливостей і їх цілеспрямованим змінам, а не лише до негативних впливів середовища. В цьому випадку задача формування множини адаптивних планових рішень і розподіл планових завдань по функціональних підсистемах можуть бути представлені як

, (9)

, (10)

де - функціонал управління; - оціночна функція якості управління; - множина планових показників; - множина показників функціонування рекреасистеми; - множина елементів рекреасистеми; - множина збурюючих впливів; - множина допустимих рішень.

Доведено, що на стадії планування існує деяка можливість вибору складу, структури і варіантів побудови планованої системи. Вибір того або іншого варіанту плану зумовлює можливість курортно-рекреаційної системи реагувати на різні збурення середовища, перебудовуватися, пристосовуватися до змін умов реалізації планів. В зв’язку з цим, в роботі розроблено основні адаптивні характеристики таких планів, показано їх властивості, алгоритми формування та сценарії варіантів зміни плану на основі моделювання їх структури.

Розбудова методології адаптивного планування економічної діяльності курортно-рекреаційних систем продемонструвала, що одним з ефективних засобів, який дозволяє організувати виробництво з націленістю його на максимальну ефективність і, одночасно, на задоволення споживчого попиту, є оптимізація виробничої програми та виробничих ресурсів, необхідних для її реалізації. Розкрито сутність, принципи та сукупність категорій методів системи динамічного планування, яка є ефективним методом розробки та впровадження нових технологій і масштабних економічних проектів. Відповідно, у розділі на її основі запропоновано методологію моделювання та побудовано модель оптимальної виробничої програми курортно-рекреаційної системи:

, (11)

(12)

, , (13)

де - обсяг ресурсів по виду створюваного рекреапродукта; - продуктивність на лікувальній процедурі по виду курортно-рекреаційного продукту за час ; - обсяг не повного надання всієї процедури лікувального циклу ; - обсяг матеріально-сировинних ресурсів, які поступають щодня на вхід виробничої підсистеми; - обсяг виробничих ресурсів для забезпечення продуктивність на процедурі по виду створюваного рекреапродукта; - обсяг попиту на курортно-рекреаційний продукт виду Ця модель дозволяє розраховувати оптимальну виробничу програму по багатьом варіантам на будь-який плановий період і дає широкі можливості для післяоптимізаційного аналізу результатів моделювання.