Моделі економіки курортно-рекреаційних систем (стр. 3 )

У розділі доведено, що однією з актуальних проблем, яка має місце при функціонуванні курортно-рекреаційних систем, є раціональне використання природного середовища, яке визначає їх потенційні можливості. В зв'язку з цим сформовано та обґрунтовано модельний підхід, що дозволяє досліджувати проблему раціонального використання природних ресурсів як оцінку переходів системи природокористування з одного стану в інші. В результаті застосування розробленого підходу з’являється можливість оцінювати подальший розвиток курортно-рекреаційної системи при використанні природних ресурсів та шукати оптимальний шлях прийняття рішення при виборі альтернатив раціонального природокористування.

У розділі 5 «Моделі конкурентоспроможності курортно-рекреаційних систем» розроблено комплексний підхід до створення механізму формування конкурентоспроможності організацій курортно-рекреаційного комплексу на основі взаємодії адаптивної та інноваційної складових. Доведено, що конкурентоспроможність таких систем в основному визначається механізмами оптимальності, адаптивності та інноваційності, що дозволяє своєчасно модифікувати існуючу або формувати нову мету та стратегії розвитку курортно-рекреаційної системи. Перевагами пропонованого підходу є: здатність переходити від управління окремим економічним процесом як однією з функціональних підсистем курортно-рекреаційної системи до системного управління, що забезпечує інтеграцію, взаємодію і постійний процес відтворення стійких конкурентних переваг; можливість змінювати цілепокладання в рекреасистемах, формувати комплекс конкурентних стратегій, типових сценаріїв і процедур прийняття економічних рішень на основі моделей; створювати інструментальні засоби вибору економічних дій в багатоальтернативних ситуаціях, викликаних впливом зовнішнього і внутрішнього середовища високої міри невизначеності.

В розділі обґрунтовано, що конкурентоспроможність курортно-рекреаційної системи безпосередньо пов'язано з оптимальністю її діяльності. З метою доведення цього твердження в роботі введено необхідні визначення і доведено декілька теорем про зв'язок конкурентного та оптимального планів. Важливими представляються якісні властивості оптимального (конкурентоспроможного) плану. Отримані результати показують, що цей план володіє бажаними властивостями - споживання з часом зростає, ціни знижуються, запаси після деякого збільшення також знижуються.

Результатами досліджень встановлено, що властивість конкурентоспроможності складається з двох головних складових частин: адаптивності та інноваційності. Адаптивність курортно-рекреаційної організації слід розуміти як властивість пристосованості, як форму відношень курортно-рекреаційної системи із зовнішнім середовищем, як процес внутрішньо організаційної перебудови. У свою чергу, інноваційність представляється, як здатність оновлюватися, як внутрішньо організаційні процеси перебудови по критеріях: ритмічність, технологічність, мінімальна собівартість. Якщо адаптивність характеризує реакцію курортно-рекреаційної системи на зміни зовнішнього середовища, то інноваційність - основу такої реакції, сприйняття економічних рішень в своїй діяльності, направлену зміну діяльності на основі освоєння нових елементів. Адаптивність відповідає необхідності існування в середовищі зі встановленими властивостями. Інноваційність реалізує поняття конструкції рекреасистеми, джерела адаптивності, тобто відповідає поняттю достатності.

У зв'язку з високою мірою важливості властивості інноваційності при формуванні механізму конкурентоспроможності курортно-рекреаційної системи було розроблено модель вибору інноваційної політики на основі динаміки розвитку технологій

, (14)

де - попередній стан розвитку рекреаційних технологій; - управління, яке можна розглядати як інвестиції в розвиток; - функція-індикатор з ; - відомі граничні рівні розвитку рекреаційних технологій; - множина курортно-рекреаційних технологій; - кінцева послідовність моментів переходів від однієї рекреаційної технології до іншої. Результати моделювання, які представлені множиною логістичних кривих

, (15)

дозволяють здійснювати спільний вибір інноваційної політики (у які моменти часу починати впровадження тієї або іншої нової курортно-рекреаційної технології, включаючи ухвалення рішень про доцільність її впровадження взагалі) та інвестиційної політики – який має бути оптимальний графік інвестицій в нові рекреаційні технології.

З метою подальшої розбудови теоретичних положень в розділі розроблено та обґрунтовано методологічний підхід щодо формування механізму конкурентоспроможності на основі комплексу аналітичних моделей та моделей перерозподілу ресурсів при необмеженій конкуренції. Відповідно до нього, запропоновано методологію моделювання, підґрунтям якої є теорія конкуренції деякої сукупності елементів одного виду, для яких здібність до конкуренції є не однаковою, а як-небудь розподілена по множині елементів. Метою моделювання є дослідження можливих сценаріїв перерозподілу ресурсів в системах з асиметрією виробництва і споживання курортно-рекреаційного продукту та можливостей управління змінювати ці сценарії шляхом зміни параметрів елементів системи. Результати застосування моделей дозволили отримати такі сценарії для практичного використання, а також продемонстрували, що в загальному випадку стійкий стан курортно-рекреаційної галузі неможливий (рис. 3). При цьому поведінка курортно-рекреаційного комплексу, який містить деяке число однорідних рекреасистем ( має наступні особливості: траєкторії відштовхуються від точки уздовж двовимірної поверхні у фазовому просторі і притягуються уздовж одновимірної кривої.

Дана конфігурація приводить до нестійкості - основної особливості хаотичного руху. Одночасно відбувається і повернення нестійких траєкторій в околицю точки, що у результаті обумовлює формування дивного аттрактора. При деяких параметрах всі траєкторії повертаються до точки з одного боку площини, проте при їх збільшенні з'являються траєкторії, що повертаються і з іншого боку. Таким чином, шляхом моделювання конкурентних властивостей курортно-рекреаційних систем отриманий сценарій переходу до хаосу, подібний до результатів моделі Ресслера. Наявність подібної динаміки означає виродження будь-якої системи з необмеженою конкуренцією з часом. Тому, наявність конкуренції рекреасистем між собою в рамках регіонального курортно-рекреаційного комплексу, означає загальне зниження його конкурентоспроможності на зовнішніх рекреаційних ринках по відношенню до даного регіону. Істотне підвищення конкурентоспроможності можливе лише в тому випадку, якщо всі курортно-рекреаційні системи, розташовані на території регіону будуть представлені на зовнішніх ринках як інтегрована крупна територіальна компанія.

Рис. 3. Динаміка перерозподілу ресурсів з конкурентними характеристиками

В розділі розроблено та обґрунтовано методологічний підхід до моделювання конкурентного ринку курортно-рекреаційних продуктів в умовах багатозначних функцій попиту та пропозиції, що дозволяє продукувати своєчасні та ефективні економічні впливи, спрямовані на досягнення обраної мети розвитку курортно-рекреаційної системи. Стан курортно-рекреаційної системи в кожен момент часу задається динамічною моделлю, яка характеризує пристосування ціни в часі до варіацій попиту споживачів на курортно-рекреаційні продукти і пропозиції цього продукту його виробниками в умовах конкуренції. Згідно такому підходу модель ринку можна описувати системою диференціальних рівнянь

, , , (16)

де - ринкова ціна курортно-рекреаційного продукту; - запізнювання в часі; та - обсяги його попиту і пропозиції при ринковій ціні, , - довільні коефіцієнти, які можна вважати «підстроюванням» ціни на курортно-рекреаційний продукт.

В розділі доведено ряд теорем, які підтверджують стійкість ринку курортно-рекреаційних продуктів, а також запропоновано модифіковану модель Вальраса, яка враховує наявність на ринку декількох конкуруючих курортно-рекреаційних продуктів. Результати модельних експериментів для ринку, на якому присутні конкуруючі курортно-рекреаційні продукти регіонів Крим, Приазов'я і Краснодарського краю (Росія) доводять, що ринкові ціни під час переходу ринку до стану рівноваги здійснюють досить складні затухаючі коливання (рис. 4).

Рис.4 Траєкторії розв’язків системи з трьома рекреаційними продуктами

Швидкість їх змін має стрибки через певні інтервали часу, що обумовлено наявністю запізнювань. При дуже великих запізнюваннях (вище за деяке критичне значення) точка рівноваги ринку втрачає стійкість, ціни починають здійснювати коливання, які зростають до деякого насичення амплітуди. Причиною виникнення нестійкості в запропонованій моделі ринку є неявно присутня інерційність в реакції курортно-рекреаційних систем на зміну цін.

У розділі 6 «Моделі інтеграції курортно-рекреаційних систем і управління синергетичним ефектом» показано, що конкурентоспроможність та економічна ефективність українських курортно-рекреаційних комплексів не може бути забезпечена без врахування тенденцій інтеграції підприємств курортної індустрії, що склалися в світі. Наявність такої проблеми обумовила необхідність розробки та обґрунтування теоретико-методологічних засад побудови механізмів утворення інтеграційних об’єднань в курортно-рекреаційній галузі. Для розв’язання складних інтеграційних проблем запропоновано моделі, які дозволяють приймати рішення про доцільність формування стратегічних альянсів з метою удосконалення функціонування економіки курортно-рекреаційної систем на різних етапах діяльності та визначати сценарії виникнення та впливу синергетичного ефекту на інтеграційні курортно-рекреаційні утворення.

В розділі доведено, що складність економічного феномену інтеграції обумовлює необхідність застосування комплексного системного підходу, який передбачає її дослідження в статичному, динамічному та категоріальному аспектах.

У аспекті статики інтеграція представляє властивість курортно-рекреаційних систем і розглядається з точки зору зміцнення зв'язків між курортно-рекреаційними суб'єктами як елементами системи, виникнення нових форм структурної та функціональної організованості. Основними системними характеристиками інтеграції є: нелінійність розвитку, стійкість зв'язків, цілісність та структурність. Зокрема, нелінійність розвитку інтеграції рекреасистем обумовлена виникненням синергетичного ефекту як результату кооперативної дії підсистем та елементів, які входять до її складу, і виражається в тому, що їй властиві не лише якості кожної із складових, які, включаючись в ціле, отримують його особливості, але і ряд принципово нових властивостей, системних якостей, породжених взаємодією цих частин. Цілісність і структурність інтеграції курортно-рекреаційних систем полягає у формуванні цілісної системи, в якості ознаки якої можна відзначити встановлення загального темпу розвитку складових її частин, збільшення швидкості розвитку та економічної ефективності.

У категоріальному аспекті інтеграція представляє сукупність організаційно-економічних зв’язків між економічними суб'єктами, що взаємодіють у складі інтегрованої структури з приводу встановлення стійких повторюваних взаємодій в процесах організації виробництва курортно-рекреаційного продукту, управління, обміну результатами виробництва з метою задоволення економічних інтересів, досягнення синергетичного ефекту при спільній діяльності.

У динамічному аспекті інтеграція курортно-рекреаційних систем має розглядатися не як постійне утворення, а як динамічний процес з властивими йому змінами форм, становленням і розпадом, тобто у всій сукупності фаз свого розвитку. Дослідженнями встановлено, що інтеграційні процеси відбуваються циклічно, причому на кожній фазі циклу економічні мотиви і форми інтеграції різні. В процесі циклічного руху підвищується ефективність конкретних організаційно-економічних форм інтеграції, що, зокрема, визначається ресурсно-фінансовим забезпеченням та інноваціями. Такі сценарії дозволяють розглядати інтеграцію курортно-рекреаційних систем в аспекті динаміки як виникнення синергетичних курортно-рекреаційних організацій, необхідними умовами існування яких виступають процеси організаційної взаємодії, в рамках яких реалізуються різні форми інтеграції, кооперації і еволюції.

Теоретично обґрунтовано, що будь-яка інтеграція курортно-рекреаційних систем в широкому сенсі - це асоціація. Найбільш поширені з них різновиди стратегічних альянсів. Основним мотивом їх створення є боротьба з невизначеністю, зокрема, з невизначеністю попиту та невизначеністю конкурентного середовища. В зв’язку з важливістю проблеми для подальшого розвитку економіки курортно-рекреаційних систем в роботі розроблено теоретико-методологічні засади доцільності формування стратегічних альянсів курортно-рекреаційних утворень з певними видами курортно-рекреаційних продуктів на різних етапах діяльності. З метою їх практичного втілення у розділі побудовано модель етапів виробничого циклу діяльності рекреасистеми та отримані формальні показники, які характеризують види альянсів, що можуть бути утворені.

З метою отримання аналітичних оцінок економічної діяльності інтеграційних курортно-рекреаційних утворень в роботі запропоновано методологічний підхід і побудовано економіко-математичну модель, які дозволяють визначати режими роботи альянсу та вибирати стратегії переходу на нього за умови зниження прогнозу попиту. Результати моделювання дозволяють отримувати сценарії, які забезпечують отримання завчасної оцінки можливих станів курортно-рекреаційної системи з точки зору її організаційної структури і можливих перехідних стратегій. Конкретизація характерних ознак кожної організаційної структури і перехідної стратегії дає можливість оцінювати майбутні витрати та проблеми переходу на новий рівень, і, таким чином, понизити ризик прийняття невірної стратегії економічного розвитку.

Важливою проблемою, яка виникає в контексті інтеграції курортно-рекреаційних систем, є необхідність будувати стратегії економічного розвитку на базі здобуття додаткових системних ефектів. В зв’язку з цим в розділі запропоновано теоретичне обґрунтування виникнення та впливу синергетичного ефекту на економічну діяльність інтеграційних курортно-рекреаційних утворень, побудовано класифікацію таких ефектів та розроблено методологічний підхід до моделювання їх функціонування та впливу за теоретично обґрунтованими та практично значущими ознаками: джерелами їх виникнення, характерними рисами і якісними особливостями.

Відповідно, в розділі побудовано та досліджено модель взаємодії курортних систем в цілях здобуття синергетичного ефекту. Результати моделювання доводять що така взаємодія приводить до утворення нової економічної структури, яка володіє іншими емерджентними властивостями, тобто виникає деякий ефект, який забезпечує перевищення ефекту загального функціонування об'єктів над сумою ефектів їх автономної діяльності

, , (17)

де - ефект самостійного автономного функціонування курортно-рекреаційної системи; - ефект від їх сумісної діяльності; - синергетичний ефект.

В тому випадку, якщо заданий деякий поріг стійкості інтеграційного утворення до збурень зовнішнього середовища , то має місце наступне співвідношення , яке описує необхідну умову існування територіального курортно-рекреаційного комплексу, тобто синергетичний ефект повинен покривати можливі збитки від коливань ринкової кон'юнктури

. (18)

З метою подальшої розбудови теоретичних засад виникнення та впливу синергетичного ефекту в розділі запропоновано та теоретично обґрунтовано методологію моделювання економічного зростання територіального курортно-рекреаційного комплексу з врахуванням інтеграції окремих курортних підприємств і організацій по основних напрямах його діяльності. Результати моделювання доводять, що важливою особливістю стаціонарних рішень моделі є те, що вони можуть описувати катастрофу типа збірки. Це означає, що стаціонарні рішення за певних умов володіють властивістю бістабільності. Тобто, на фазовому портреті існують як області метастабільних (нестійких) станів, так і області стійких станів, перехід між якими здійснюється стрибкоподібно при перетині певних точок біфуркації. Тому можна вважати, що запропонована модель описує «модернізовану» синергетичну модель економічного зростання.

Аналіз сучасних підходів до побудови механізмів утворення інтеграційних об’єднань в курортно-рекреаційній галузі свідчить, що питання використання інтеграційних ефектів в практиці діяльності курортно-рекреаційних комплексів вимагають в даний час подальшого опрацьовування і створення методологічного інструментарію моделювання таких ефектів. З цією метою в розділі запропоновано теоретико-методологічний підхід до розробки та практичного застосування сукупності моделей розподілу витрат та доходів в рамках курортно-рекреаційного комплексу на основі інтеграції його складових, який дозволяє будувати механізми адекватного реагування на динаміку зміни ринкового середовища та уможливлює визначення стратегічної спрямованості курортно-рекреаційних систем та їх економічного розвитку. В результаті досліджень було отримано класи конкурсних та пріоритетних моделей, сценарії їх відповідності механізмам розподілу обмежених ресурсів та показано можливості застосування методологічного підходу на основі P-моделей для практичного застосування.

Дієвість та практична значущість отриманих у дисертаційній роботі результатів доведено їх впровадженням у практику діяльності курортно-рекреаційних комплексів Запорізького регіону та АР Крим, курортних територій м. Бердянська та південних районів Донецького регіону, практику наукової діяльності Інституту економіко-правових досліджень НАН України. Для доказу універсальності запропонованих розробок у дослідженні використовувалися курортно-рекреаційні системи різного масштабу.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо моделювання механізмів економічного розвитку курортно-рекреаційної сфери України на підґрунті запропонованих автором концепції та відповідного інструментарію теорії перетину детермінованих хаосів та механізму граней хаосу. Комплексне застосування побудованих моделей і методів відкриває нові можливості щодо підвищення економічної ефективності курортно-рекреаційного комплексу та обґрунтованості рішень при управлінні економікою курортно-рекреаційних систем різних рівнів, що сприятиме розвитку української економіки в цілому. Запропонований новий напрямок створює методологічну основу та відкриває простір для подальших досліджень з моделювання економічних систем за умов високого ступеня невизначеності, нестаціонарності економічних процесів та стохастичності зовнішнього середовища. Проведене наукове дослідження дало змогу сформулювати наступні висновки:

1. Проведений аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку світової та вітчизняної економіки дозволив дійти висновку, що курортно-рекреаційні комплекси є однією з самих високоприбуткових і найбільш динамічно розвивающихся сфер господарства, а також входить до числа основних бюджетоутворюючих компонентів багатьох розвинених країн. Проте наявний ресурсний потенціал вітчизняних курортно-рекреаційних комплексів використовується недостатньо, а стан та результативність розвитку рекреацій не лише відстають від провідних країн світу, але і не відповідають вимогам сучасного споживача. Необхідність досліджень в цьому напрямі пов'язана з відсутністю комплексних системних підходів і сучасного інструментарію її аналізу та моделювання. Така ситуація суттєво ускладнює розробку обґрунтованих практичних рішень і, відповідно, перехід до системного управління економікою, яке забезпечує інтеграцію, взаємодію і постійний процес відтворення стійких конкурентних переваг в курортно-рекреаційних системах.

2. Теоретично обґрунтовано та розроблено концептуальні і методологічні засади моделювання та аналізу економічних процесів, які відбуваються в курортно-рекреаційній сфері, в основу яких покладено комплекс положень та принципів, що дозволяють обґрунтувати механізми поведінки курортно-рекреаційних систем, визначити параметри їх стійкого економічного функціонування та оцінювати мультиплікативний вплив на галузі економіки, а також систему категорій і понять, необхідних для формування нових методологічних та методичних засад. Обраний інструментарій дозволяє визначати шляхи подальшого економічного розвитку курортних рекреацій завдяки дослідженню економічного функціонування складних систем у нелінійних дисипативних середовищах.

3. Розроблено систему економіко-математичних моделей оцінки впливу рекреацій на розвиток регіональних та курортних територій на основі модифікованої теорії мультиплікаторів, що дозволяє формувати управління мультиплікативним ефектом рекреаноміки. Базуючись на аналізі сутності даної проблеми, виділено основні її складові та відповідно до них визначено сфери, параметри та ефекти впливу, що виникають у практиці діяльності курортно-рекреаційних комплексів. Показано, що подібний підхід є ефективним як для довгострокового, так і короткострокового прогнозування, а також дозволяє оцінювати прямий і непрямий вплив курортних рекреацій на територіальну економіку в перспективі.

4. Проведений в роботі аналіз існуючих теорій управління інвестиційною діяльністю курортно-рекреаційних систем зумовив необхідність удосконалення методу побудови механізму підвищення інвестиційної привабливості курортно-рекреаційної економіки на основі теорії мультиплікативного інвестиційного проектування, що надає можливість формувати сукупність економіко-математичних моделей з урахуванням періоду часу і сфери та проводити оптимізацію параметрів моделі на реальних кількісних та якісних показниках діяльності курортно-рекреаційних комплексів. Розроблені динамічні моделі дозволяють отримувати сценарії визначення міри відповідності інвестиційних проектів економічним і соціальним чеканням ринкового середовища, обґрунтовувати і корегувати інвестиційні рішення.

5. Розроблено та теоретично обґрунтовано методологічний підхід щодо формування оптимальної поведінкової стратегії курортно-рекреаційних систем з врахуванням невизначеності ринкових тенденцій і нелінійної природи перебігу внутрішніх і зовнішніх економічних процесів на основі комплексу структурно-функціональних моделей та траєкторій максимального збалансованого зростання, який дозволяє створювати ефективні механізми управління функціональністю рекреасистем. Запропонований підхід, на відміну від інших альтернативних підходів, передбачає можливість розглядати рекреасистеми як сукупність моделей і здійснювати пошук оптимального управління економікою курортно-рекреаційної системи.

6. Побудовано математичну модель економічного розвитку курортно-рекреаційних систем, яка у відповідності до запропонованої у дисертації концепції демонструє закономірності поведінки рекреасистем щодо використання стаціонарних траєкторій з подальшим виходом на магістраль, а також володіння властивістю збалансованого зростання. Доведено, що існує траєкторія максимального збалансованого зростання курортно-рекреаційної системи і вихід на цю траєкторію визначається економічними процесами, реалізованими в системі.

7. На основі методології перетину детермінованих хаосів та граней хаосу щодо особливостей і закономірностей поведінки курортно-рекреаційних систем в ринковому середовищі отримана сукупність характерних їх властивостей, основними з яких є стійкість системи і міра її організованості. Доведено, що в зв’язку з сильною залежністю курортно-рекреаційних систем від зовнішнього середовища має місце наявність у них дифузних властивостей, які виявляються в періоди втрати стійкості і появи нестійких станів. Процеси біфуркацій в таких системах при певних умовах приводять до втрати організованості. Врахування цих властивостей в практичній діяльності дозволяє забезпечити життєздатність курортно-рекреаційних систем в умовах динамічно змінного середовища та ринкових трансформацій.

8. Системне управління економічним розвитком курортно-рекреаційних систем в сучасних умовах має бути засноване на врахуванні нелінійного, стохастичного характеру протікання економічних процесів як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі, притаманних трансформаційній економіці. З метою використання цих тенденцій в роботі запропоновано теоретико-методологічні засади синергетичного підходу дослідження особливостей і закономірностей поведінки курортно-рекреаційних систем в ринковому середовищі, які розвивають і доповнюють системний підхід до визначення поведінки складної курортно-рекреаційної системи в умовах нестійкості, нерівноваги на грані хаосу, специфічного характеру та принципів економічного розвитку, тобто особливими умовами, котрі характеризують поведінку рекреасистем, які розвиваються в нелінійних дисипативних середовищах.

9. У межах запропонованого синергетичного підходу розроблено комплекс поведінкових економіко-математичні моделей управління попитом – пропозицією на курортно-рекреаційні продукти на основі еволюційної теорії і методів хаотичної динаміки, особливістю яких є моделювання розвитку курортно-рекреаційних систем в умовах високого рівня невизначеності та непередбачуваності проявів зовнішнього середовища, які демонструють наявність як стійких станів, так і хаотичних аттракторів. Дослідженнями показано, що визначальною умовою оптимальної поведінки таких систем є їх нерівноважна самоорганізація та функціональна стійкість в нерівноважних станах.

10. Високий ступень залежності економіки курортно-рекреаційних систем від умов нестаціонарного зовнішнього середовища обумовив необхідність розробки біфуркаційного підходу щодо формування механізмів їх адаптації, а також методології адаптивного планування діяльності на основі адаптивних моделей з врахуванням раціонального використання природних ресурсів та оптимальної загрузки лікувальної бази курортно-рекреаційних утворень, які, на відміну від існуючих підходів, базуються на визначені стадій розвитку основних системоутворюючих підсистем їх життєдіяльності. Практичне застосування запропонованих підходів дозволяє створювати механізми, направлені на формування зовнішнього середовища. Основним напрямом використання таких механізмів є формування елементів середовища, що забезпечують набір зовнішніх параметрів, оптимальних для функціонування системи.

11. Для реалізації методології адаптивного планування побудовано і досліджено комплекс адаптивних моделей оптимальної програми виробництва курортно-рекреаційних продуктів. Доведено, що при вирішенні задач адаптивного планування слід враховувати необхідність адаптації до можливостей і їх цілеспрямованим змінам, а не лише до негативних впливів середовища. Практичне застосування запропонованих моделей дозволяє розраховувати оптимальну виробничу програму по багатьом варіантам на будь-який плановий період, дає широкі можливості для післяоптимізаційного аналізу результатів моделювання, а також трансформує організацію створення курортно-рекреаційних продуктів з націленістю на максимальну економічну ефективність і, одночасно, на задоволення споживчого попиту.

12. З метою суттєвого підвищення рівня економічного розвитку національної курортно-рекреаційної сфери розроблено комплексний підхід до створення механізму формування конкурентоспроможності організацій курортно-рекреаційного комплексу на основі взаємодії адаптивної та інноваційної складових. Доведено, що конкурентоспроможність таких систем в основному визначається механізмами оптимальності, адаптивності та інноваційності, що дозволяє своєчасно модифікувати існуючу або формувати нову мету та стратегії розвитку курортно-рекреаційних систем та адекватно реагувати на динаміку зміни ринкового середовища.

13. Розроблено систему методів для формування механізму конкурентоспроможності на основі комплексу аналітичних моделей та моделей перерозподілу ресурсів при необмеженій конкуренції, які дозволяють досліджувати можливі сценарії в розвинених системах з асиметрією виробництва та споживання курортно-рекреаційного продукту. Показано, що при деяких параметрах конкурентних властивостей курортно-рекреаційних систем можливий сценарій переходу до хаосу та визначені економічні можливості змінювати ці сценарії шляхом зміни параметрів елементів рекреасистеми.