Програма педагогічного коледжу Українська мова (стр. 2 )

„Українська мова”

/Теми курсу, рекомендовані для самостійного вивчення, виділені курсивом/

Вступ

Сучасна українська літературна мова, її становлення. Закон «Про мови в Україні». Мова і мовлення. Походження української мови. Українська мова – державна.

Фонетика і графіка

Фонетика – наука про звукову будову мови. Система звуків української мови, їх класифікація. Фонетика і фонологія – два розділи однієї лінгвістичної дисципліни. Взаємодія звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних, її різновиди. Подовження і подвоєння. Спрощення в групах приголосних. Інші звукові зміни. Фонетична транскрипція. Закони фонетичної транскрипції. Призначення транскрибування. Графіка сучасної української літературної мови. Поняття графеми. Знаки письма. Український алфавіт. Співвідношення між буквами і звуками. Звукове значення літер я, ю, є, ї, щ.

Склад. Типи складів. Наголос. Логічний наголос.

Практичні заняття

Аналіз за схемою (макетом) будови мовного апарата із подальшим встановленням функцій його частин, роботи активних і пасивних мовних органів. Запис тексту фонетичною транскрипцією. Фонетичний аналіз слів: встановлення кількості звуків і букв, характеру їх співвідношення; встановлення кількості складів, їх характеристика; аналіз звуків. Тренування у поділі слів на склади за правилами складоподілу і для переносу. Складання словника найуживаніших слів, у яких порушуються норми наголошування.

Орфоепія

Основні норми української літературної вимови. Орфоепія і культура усного мовлення. Вимова приголосних і голосних, вимова звукосполучень.

Асиміляція. Дисиміляція.

1.Робота з „Орфоепічним словником української мови" (За редакцією М. І. Погрібного. - К., 1984) чи словником-довідником „Українська літературна вимова і наголос" (К.,1973).

2.Прослуховування зразкових записів орфоепічної вимови слів, речень, текстів.

3.Запис на магнітофонну плівку текстів, аналіз орфоепічної вимови звуків і звукосполучень, виправлення порушень милозвучності мовлення, орфоепічних вад; добір нормативних відповідників.

4.Запис під час педагогічної практики прикладів порушення орфоепічних норм у мовленні молодших школярів, їх аналіз.

5.Написання лінгвістичного повідомлення і виступ з ним під час практичних занять за темою „Типові орфоепічні помилки у мовленні молодших школярів, шляхи їх подолання".

6.Виконання повного і часткового фонетико-орфоепічного розбору слів.

Орфографія

Орфографія сучасної української літературної мови. Принципи української орфографії. Поняття орфограми. Різновиди орфограм. Короткі відомості з історії української орфографії. Позначення м’якості приголосних на письмі. Вживання апострофа. Правопис префіксів і деяких суфіксів. Написання слів разом і через дефіс. Вживання великої літери. Правила переносу слів. Правопис слів іншомовного походження. Правопис часток.

З історії українського правопису. Унормування українського правопису.

Практичні заняття

Тренувальні вправи на визначення орфограм та їх пояснення, закріплення найскладніших правил орфографії української мови. Вправи на вироблення навичок правильного написання слів з м'яким знаком, апострофом, слів іншомовного походження. Робота з орфографічним словником. Підбір загадок, віршів, складання ребусів, кросвордів на правила вживання великої букви, м'якого знака, апострофа. Добір текстового матеріалу для пояснювального, попереджувального, контрольного диктанту у 2 - 4 класах на вживання великої букви, м'якого знака, апострофа. Відпрацювання методики їх проведення. Повний фонетико-графічний та орфографічний аналіз слів. Орфографічно-пунктуаційне оформлення тексту.

Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія.

Предмет лексикології, її розділи. Багатство словника української мови. Слово як одиниця лексикології. Лексичне значення слова. Пряме й переносне значення слова. Типи переносних значень: метафора, метонімія, синекдоха. Багатозначність і омонімія. Омоніми абсолютні (повні) і неповні: омоформи, омофони, омографи. Стилістичні функції багатозначності, омонімії. Пароніми, їх стилістичне використання. Синоніми, їх групи. Синонімічний ряд. Антоніми. Стилістичне використання антонімів. Лексика української мови з погляду походження:

• споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов;

• слова, запозичені з слов'янських мов;

• старослов'янізми в українській мові, їх ознаки;

• засвоєння з неслов'янських мов (грецизми, латинізми, слова з

тюркських мов; запозичення із західноєвропейських мов;

• Інтернаціоналізми в лексичному складі української мови. Українські слова в інших мовах. Лексика української мови з погляду стилістичного. Загальновживані слова. Побутова лексика. Професійно-виробнича лексика. Суспільно-політична лексика. Емоційна лексика. Діалектизми. Жаргонізми. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові. Застаріла лексика: історизми, архаїзми, неологізми. Стилістичні функції історизмів, архаїзмів, неологізмів.

Фразеологія як розділ мовознавства. Фразеологізм - одиниця фразеологічної системи. Його ознаки. Джерела фразеологізмів. Прислів'я і приказки, крилаті вислови як одиниці

фразеологічного фонду мови. Класифікація фразеологізмів. Стилістичні функції фразеології. Лексикологія як розділ мовознавства.

Коротка історія української лексикографії. Типи словників: енциклопедичний й лінгвістичні. Різні типи лінгвістичних словників, їх будова і правила користування ними.

Практичні заняття

Визначення лексичного значення слів за „Словником української мови" або „ Коротким тлумачним словником української мови". Добір за словником синонімів і текстами художніх творів синонімічних рядів слів, зіставлення значень синонімів і стилістичний їх аналіз. Добір з художніх творів різних видів тропів (порівнянь, метафор, метонімії, синекдох, епітетів) і визначення їх стилістичних функцій. Робота зі словниками різних типів, ознайомлення із будовою словникових статей. Складання власних передмов, анотації для тлумачного, синонімічного, етимологічного словників. Аналіз стилістичного забарвлення лексики у творах художньої літератури для дітей. .Добір приказок і прислів'їв, пояснення їх значення; написання творів - роздумів за прислів'ям.

Морфеміка

Будова слова (морфеміка). Предмет морфеміки.

Поняття про морфеми - найменші значущі частини слова.

Типи морфем: корінь і афікси - суфікс, префікс, закінчення,

постфікси, інтерфікс. Корінь і основа слова. Поняття про спільнокореневі слова. Основа похідна, непохідна, зв'язана.

Типи закінчень: повне, нульове. Чиста основа.

Морфемний аналіз слів.

Практичні заняття

1. Вправи на добір спільнокореневих слів з варіантами морфем.

2. Тренування у виділенні у словах основи і закінчення, основи і кореня, морфем у похідних основах.

3. Морфемний аналіз слів різних частин мови.

Словотвір

Поняття про словотвір. Об'єкт і завдання словотвору. Словотворча система української мови: твірні слова і словосполучення, похідні слова, твірні основи, форманти: словотворчі суфікси і префікси, інтерфікси.

Основні способи словотворення в сучасній українській мові:

- морфологічний і неморфологічний,

- морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний

- лексико - семантичний.

Різновиди морфологічного способу словотворення: префіксальний, суфіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний, основоскладання, основоскладання із суфіксацією, абревіація.

Стилістичне використання засобів словотвору. Синонімія словотвірних афіксів; суфікси згрубілості і пестливості. Словотвірний аналіз слів.

Практичні заняття

Повний і частковий словотвірний аналіз слів різних частин мови. Встановлення мотиваційних відношень між твірними і похідними словами. Визначення твірної основи. Тренування у виділенні словотворчих засобів і визначенні способів творення слів. Добір прикладів до різних способів словотвору. Складання словотворчих гнізд. Стилістичний аналіз використаних засобів словотвору у текстах різних функціональних стилів. Вправи на різні способи словотворення.

ГРАМАТИКА (ВСТУП)

МОРФОЛОГІЯ (ВСТУП)

Граматика як розділ мовознавства. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Основні засоби вираження граматичних значень в українській мові. Предмет морфології. Основні поняття морфології. Принципи виділення частин мови (на основі лексичного значення, морфологічних ознак, типової синтаксичної функції, особливостей ловотворення).

Система частин мови в українській мові. Повнозначні (самостійні) і неповнозначні (службові) частини мови. Вигук. Перехід слів із однієї частини мови в іншу.

ІМЕННИК

Значення іменника, його ознаки, синтаксичні функції.

Лексико-семантичні розряди іменників: із конкретним та бстрактним значенням, назви істот та неістот, загальні та власні, збірні, з речовинним значенням. Стилістичні можливості власних і загальних іменників. Граматичні категорії іменників.

Категорія роду: способи визначення роду, іменники спільного

роду, варіантні форми роду. Стилістичні можливості категорії роду (вживання середнього роду замість чоловічого і жіночого, розрізнення іменників типу касир-касирка).

Категорія числа: співвідносні форми однини і множини; іменники одиничної та множинної форми.

Категорія відмінка: основні значення відмінків, незмінювані іменники.

Словозміна іменників. Типи відмін іменників.

Поділ іменників І відміни на групи. Відмінювання й правопис відмінкових закінчень.

Поділ іменників II відміни на групи. Відмінювання та правопис родового, давального, орудного та місцевого відмінків однини.

Відмінювання та правопис відмінкових закінчень іменників III відміни.

Відмінювання та правопис відмінкових закінчень іменників IV відміни.

Відмінювання іменників множинної форми.

Відмінювання іменників, що мають форму прикметників. Незмінювані іменники.

Основні способи творення іменників.

Правопис іменникових суфіксів.

Практичні заняття

Виділення із тексту і групування іменників за лексико-семантичним значенням: назви істот та неістот, власні і загальні назви, з конкретним і абстрактним значенням. Аналіз складних випадків визначення роду, числа, відмінка, стилістичних можливостей категорій роду та числа, паралельних відмінкових форм. Тренування у розподілі іменників І, II відмін за групами, у відмінюванні іменників І, II, НІ; IV відмін, у поясненні відмінкових закінчень та їх правильного вживання. Редагування текстів (усунення типових помилок при використанні категорій роду, числа, відмінка іменників). Орфографічні вправи: пояснити правопис іменникових суфіксів. Словотвірний та морфемний розбір іменника. Повний морфологічний розбір іменника.

ПРИКМЕТНИК

Значення прикметника, його граматичні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням. Якісні прикметники, їх особливості, ступені порівняння, стилістичні можливості ступенів порівняння прикметників.

Повні і короткі форми прикметників. Стягнена і нестягнена форми прикметників. Стилістичні функції прикметникових форм. Відносні прикметники, поділ їх на тематичні групи. Перехід відносних прикметників у якісні. Присвійні п ретники, їх значення, творення. Перехід присвійних прикметників у відносні та якісні. Перехід прикметників в іменники (субстантивація). Відмінювання прикметників. Тверда і м'яка групи прикметників. Правопис відмінкових закінчень прикметників. Відмінювання субстантивованих прикметників.

Способи творення прикметників. Стилістичні можливості словотворчих афіксів прикметників. Правопис складних прикметників.

Практичні заняття

Лінгвістичний аналіз використання прикметників у текстах різних стилів. Визначення в текстах художньої ролі прикметників. Редагування художніх текстів, у яких допущено стилістичні, орфографічні, граматичні помилки у вживанні прикметників. Написання твору у художньо-публіцистичному стилі із використанням різних розрядів прикметників за заданою темою. Складання описових розповідей за репродукціями художніх картин (пейзажних, портретів, натюрмортів). Тренувальні вправи щодо аналізу текстів із різними формами ступенів порівняння прикметників, утворення цих форм, порівняння їх із російськими варіантами і визначення специфіки творення цих форм в обох мовах. Переклад російського тексту із різними формами ступенів порівняння на українську мову. Аналіз синтаксичних та стилістичних функцій різних форм прикметників у текстах художньої літератури (Т. Шевченка, Лесі Українки, Л. Глібова, І. Франка, О. Олеся, у фольклорі). Тренування у відмінюванні прикметників різних груп, у правописі їх відмінкових закінчень. Орфографічні вправи на засвоєння правопису складних прикметників, прикметникових суфіксів, префіксів, частки і префікса НЕ із прикметниками. Морфологічний, морфемний, словотвірний аналіз прикметників.

ЧИСЛІВНИК

Значення числівника як частини мови. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками. Розряди числівників за будовою. Творення числівників. Кількісні числівники, розряди за значенням. Відмінювання та правопис кількісних числівників. Зв'язок кількісних числівників з іменниками. Порядкові числівники, їх відмінювання і правопис. Стилістичні особливості використання числівників.

Практичні заняття

Усні і письмові вправи на відмінювання числівників, на визначення їх синтаксичної ролі, творення порядкових числівників від складених форм кількісних числівників, відмінювання кількісних і порядкових числівників. Вправи на правильне вживання форм непрямих відмінків кількісних числівників та узгодження числівників з іменниками. Повний морфологічний розбір числівника.

ЗАЙМЕННИК

Значення і граматичні особливості займенників. Розряди займенників за значенням. Відмінювання айменників співвідносних з іменниками. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками. Правопис займенників. Вживання початкового в у формах третьої особи після прийменників, які керують ними. Стилістичне вживання займенників.

Практичні заняття

Вправи на визначення у тексті семантики займенника залежно від слова замість якого він вживається. Вправи на відмінювання і правопис займенників різних груп. Спостереження за стилістичною роллю займенників у тексті. Редагування текстів, усунення стилістичних, граматичних помилок при вживання займенників. Повний морфологічний розбір займенників

ДІЄСЛОВО

Значення дієслова як частини мови, його граматичні ознаки та синтаксична роль. Змінювані і незмінювані форми дієслова. Неозначена форма дієслова (інфінітив), її морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Роль інфінітива у створенні стилістичних відтінків висловлювання (раптовості, повторюваності, категоричності, наказу). Види дієслів, творення видових форм. Одно - та двовидові дієслова. Перехідні та неперехідні дієслова.

Стан дієслова (активний, пасивний, зворотно-середній). Число та особа дієслова. Стилістичні функції вживання форм числа та особи.

Безособові дієслова. Стилістична роль безособових дієслів. Способи дієслова. Вживання форм одного способу у значенні іншого.

Часи дієслова. Теперішній час. Творення форм майбутнього часу. Минулий час, давноминулий час. Родові ознаки в дієсловах минулого часу. Вживання форм одного часу в значенні інших. Дієвідмінювання. Дві основи дієслова, їх роль у творенні дієслівних форм.

Перша й друга дієвідміни. Розрізнення дієвідмін за формою інфінітива.

Особові форми дієслів теперішнього і простого майбутнього часу І і II дієвідмін. Особові форми дієслів архаїчної групи.

Способи творення дієслів.

Дієприкметник як форма дієслова. Дієприкметники активні і

пасивні, теперішнього і минулого часу. Творення дієприкметників, відмінювання та правопис дієприкметників.

Перехід дієприкметників у прикметники (ад'єктивація) і в іменники (субстантивація). Особливості вживання дієприкметників в українській мові.

Безособові дієслівні форми на но -, то -.

Дієприслівник як форма дієслова. Творення дієприслівників

доконаного і недоконаного виду. Значення часу в дієприслівниках. Правопис дієприслівників. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація).

Практичні заняття

Визначення в текстах дієвідмінюваних, іменних і незмінюваних дієслівних форм, з'ясування їх морфологічних ознак і синтаксичних функцій. Лінгвістичний аналіз особливостей, доцільність вживання дієслівних форм у текстах різних стилів. Тренувальні вправи на визначення особи і числа в • дієсловах, на стилістичну зміну часових форм і способів дієслова, її доречності. Вправляння у розрізненні дієслів І та II дієвідмін; введення в тексти різних дієслівних форм. Тренування у зміні за особами та числами дієслів теперішнього та майбутнього часу, засвоєння правопису їх основних закінчень. Робота над дієслівною синонімікою. Написання творів та переказів із введенням до текстів синонімів-дієслів, інфінітивних форм на - ти, -ть, - ся. - сь залежно від стильової приналежності і смислових відтінків. Орфографічні вправи на правопис НЕ з дієсловами. Переклад українською мовою російських текстів, насичених дієприкметниками з метою їх зіставлення, визначення особливостей вживання в обох мовах.

ПРИСЛІВНИК

Прислівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників, способи їх творення.

Творення та правопис прислівників.

Практичні заняття

Стилістична заміна синонімічних прислівників, заміна прислівників у функції обставин іменниками з прийменниками. Вправи на розгляд переходу різних частин мови в прислівники. Орфографічні вправи. Повний морфологічний аналіз прислівник.

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

ПРИЙМЕННИК

Прийменник як службова частина мова. Склад прийменників за походженням. Морфологічний склад прийменників. Перехід у прийменники інших частин мови. Особливості вживання та правопис прийменників.

СПОЛУЧНИК

Загальне поняття про сполучник. Морфологічний склад сполучників. Сполучники сурядності і підрядності, їх види. Уживання сполучників у простому і складному реченнях. Правопис сполучників.

ЧАСТКА

Частка як службова частина мови. Розряди часток. Правопис часток. Значення і вживання часток НЕ і НІ.

ВИГУК

Значення вигуків. Розрізнення вигуків за значенням і будовою. Звуконаслідувальні слова. Розділові знаки при вигуках.

Практичні заняття

Вправи на розрізнення в тексті службових слів. Вправи на розрізнення груп прийменників і сполучників за будовою. Вправляння в правописі службових частин мови. Редагування текстів із випадками неправильного використання прийменникових конструкцій. Вправи на розрізнення прийменників й однозвучних з ними інших частин мови. Вправи на побудову різних типів складносурядних та складнопідрядних речень з використанням відповідних сполучників. Пояснення ролі вигуків у тексті. Вправи на розрізнення вигуків і звуконаслідувальних слів. Морфологічний розбір прийменника, сполучника, частки, вигука.

СИНТАКСИС

Синтаксис як розділ граматики. Предмет і завдання синтаксису. Основні одиниці синтаксису. Зв'язок синтаксису з іншими розділами мовознавчої науки.

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Поняття про словосполучення. Слово і словосполучення як будівельний матеріал для речення. Синоніміка словосполучень і слів. Основні ознаки словосполучення. Типи словосполучень: за відношенням між компонентами(означальні, об'єктивні, обставинні), за будовою(прості, складні), за морфологічним вираженням головного слова(іменні, дієслівні, прислівникові).

Види підрядного зв'язку (узгодження, керування, притягання) у словосполученнях. Порядок слів як показник синтаксичних відношень.

Практичні заняття

1. Членування речень на словосполучення, визначення у них синтаксичних відношень, характеристика словосполучень за будовою, морфологічним вираженням головного слова, типом підрядного зв'язку між словами.

2. Побудова словосполучень за заданими словами і орієнтирами: будова, тип за головним словом, значенням, способом синтаксичного зв'язку, схемами.

3. Вправи на розрізнення різних типів словосполучень, визначення їх стилістичного призначення.

4. Редагування текстів із порушеннями граматичного керування у словосполученнях, стилістичними недоречностями.

5. Синтаксичний розбір словосполучень.

РЕЧЕННЯ

Найголовніші ознаки речення. Типи речень за структурою, за метою висловлювання. Розділові знаки в кінці речень. Актуальне членування речення. Стилістичне значення порядку слів. Просте двоскладне речення. Структура двоскладового речення: група підмета і група присудка.

Типи підметів, способи їх вираження. Присудок. Поняття про присудок. Типи присудків, способи їх вираження. Тире між підметом і присудком. Другорядні члени речення. Додаток прямий і непрямий, способи його вираження.

Означення. Поняття про означення. Узгоджені та неузгоджені

означення, способи їх вираження.

Прикладка як особливий різновид означення. Поняття про прикладку. Правопис прикладок. Обставина. Поняття про обставину. Різновиди обставин, способи їх вираження.

Типи односкладних речень. Способи вираження у них головного члена речення.

Стилістична роль односкладних речень.

Слова речення. їх типи за значенням і функціями.

Неповні двоскладні і односкладні речення, їх функції та

структурні різновиди. Пунктуація в неповних реченнях.

Порядок слів у простому реченні.

Практичні заняття

1. Визначення у деформованих текстах меж речень, постановка у них розділових знаків залежно від інтонаційного оформлення.

2. Тренування у поширенні речень, заміні прямого порядку слів на зворотний і навпаки. Встановлення стилістичної ролі порядку слів у складних реченнях.

3. Добір та аналіз речень з різними типами підметів і присудків. Редагування текстів із випадками порушення координації підмета і присудка.

4. Вправи на перетворення односкладних речень у двоскладні. Самостійне складання односкладних речень різного типу.

5. Вправи на розрізнення повних односкладних речень і формально схожих з ними неповних двоскладних речень.

6. Тренувальні вправи на формування пунктограми „Тире між підметом і присудком".

7. Тренування у визначенні та характеристиці типів означень, додатків, обставин, розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків, непрямих додатків і обставин, заміни узгоджених означень неузгодженими і навпаки. Спостереження за їх стилістичною роллю.

8. Повний синтаксичний розбір простих речень різних типів.

СИНТАКСИС УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ

Поняття про прості ускладненні речення. Загальна їх характеристика.

ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Однорідні члени речення як синтаксична категорія.

Ознаки однорідних членів речення. Засоби вираження однорідності. Вживання сурядних сполучників при однорідних членах речення. Особливості інтонації у реченнях з однорідними членами. Однорідні і неоднорідні означення. Координація присудка і однорідних підметів. Узагальнюючі слова при однорідних членах речення. Пунктуація при однорідних членах речення. Стилістичні особливості вживання речень з однорідними членами.

Практичні заняття

1. Тренувальні вправи із реченнями, ускладненими однорідними членами:

-виявлення рядів однорідних членів речення, визначення їх синтаксичної ролі;

-введення у зв'язні висловлювання речень із різними типами однорідних членів;

-аналіз засобів зв'язку, смислових відношень між однорідними членами;

-поширення та конструювання простих речень і ускладнення їх структури різними однорідними членами, в т. ч. узагальнюючими словами, за даними орієнтирами, схемами.

2. Тренування у вживанні розділових знаків при однорідних членах, однорідних та неоднорідних означеннях, узагальнюючих словах та в інтонуванні поданих речень. Робота з алгоритмами та схемами вживання розділових знаків.

3. Написання твору у художньому стилі за поданим початком із використанням однорідних та неоднорідних означень як емоційно-експресивного засобу мовлення.

4.Редагування зв’язних висловлювань із наявними стилістичними помилками у вживанні речень з однорідними членами.

5. Синтаксичний розбір речень з однорідними членами.

ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Поняття про відокремлення. Умови відокремлення: синтаксичні,

морфологічні, семантичні, інтонаційні. Відокремленні члени речення: означення, прикладки, обставини, додатки, уточнюючі члени речення. Розділові знаки при відокремлених другорядних членах речення. Стилістичні особливості вживання відокремлених членів речення.

Практичні заняття

І. Лінгвістичний аналіз текстів різних стилів з метою розпізнавання та визначення відокремлених членів речення, виявлення умов відокремлення, характеристика їх синтаксичних функцій.

2. Тренувальні вправи на визначення меж відокремлених членів речення, на постановку і пояснення розділових знаків при них.

3. Тренування у поширенні простих речень відокремленими означеннями, прикладками, додатками, обставинами відповідно до комунікативного завдання.

4. Редагування зв'язних висловлювань з метою виявлення та виправлення недоречного вживання відокремлених членів

речення.

5. Робота з алгоритмами та схемами вживання розділових знаків у реченнях із відокремленими та уточнюючими членами речення. Добір ілюстративного матеріалу до них.

6. Синтаксичний та пунктуаційний розбір речень із відокремленими та уточнюючими членами речення.

ЗВЕРТАННЯ

Звертання як синтаксична категорія. Значення і способи вираження звертання. Місце звертання у реченні. Інтонація при звертанні. Пунктуація при звертанні. Форми звертання в офіційних документах і в приватному листуванні.

Стилістичні особливості вживання звертання.

Практичні заняття

1. Аналіз текстів різних стилів з метою виявлення звертань та розкриття їх семантики, стилістичної та синтаксичної природи.

2. Тренування у складанні і поширенні простих речень звертаннями, визначення способів їх морфологічного вираження.

3. Тренувальні вправи на вживання розділових знаків при звертанні. Робота із схемами пунктограмами „Розділові знаки при звертанні".

4. Синтаксичний розбір речень із звертаннями.

ВСТАВНІ ТА ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ

(слова, словосполучення, речення)

Поняття про вставні конструкції (слова, словосполучення і речення). Пунктуація при вставних конструкціях.

Вставлені слова, словосполучення і речення. Вживання розділових знаків при них. Стилістичні особливості вживання вставних і вставлених конструкцій.

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Поняття про складне речення. Засоби вираження зв'язку між частинами складного речення: сполучники, сполучникові слова, інтонація, порядок розміщення частин. Види складного речення за способом поєднання предикативних частин: сполучникові, безсполучникові. Сурядний і підрядний зв'язок у складному реченні. Речення проміжного типу з ознаками сурядності і підрядності. Синонімія різних типів складних речень.

Складносурядні речення. їх структура і засоби оформлення зв'язку між частинами. Різновиди складносурядних речень: єднальні, розділові, протиставні.

Смислові відношення між частинами складносурядних речень. Інтонація та розділові знаки у складносурядних реченнях.

Складнопідрядні речення. їх структурні особливості і засоби оформлення зв'язку між підрядною і головною частинами. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень з підрядними різних видів: означальними, з'ясувальними, обставинними, супровідними. їх ознаки, засоби оформлення зв'язку між головною частиною і підрядною. Розділові знаки у складнопідрядних реченнях. Синонімія складнопідрядних речень і простих ускладнених з відокремленими другорядними членами. Безсполучникове складне речення. Структурні особливості і засоби поєднання предикативних частин у безсполучникових складних реченнях. Класифікація безсполучникових складних речень за характером відношень між предикативними частинами: з однотипними (однорідними) і різнотипними (неоднорідними) частинами. Смислові зв'язки між частинами складних безсполучникових речень. Розділові знаки між частинами безсполучникових складних речень. Синонімія безсполучникових складних речень з іншими типами складних.

Багатокомпонентні складні речення. Загальні відомості.

Різновиди багатокомпонентних складних речень:

-складносурядні багатокомпонентні;

-складнопідрядні багатокомпонентні, їх різновиди (з однорідною та неоднорідною супідрядністю, послідовною підрядністю, змішаного типу);

-речення з сурядністю і підрядністю;

-сполучниково-безсполучникові багатокомпонентні речення.

Пунктуація у багатокомпонентних складних реченнях.

СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ З ЧУЖИМ МОВЛЕННЯМ

Синтаксичні конструкції з чужим мовленням - своєрідна форма синтаксичних одиниць.

Форми передачі чужого мовлення: пряма і непряма мова, діалог, цитата. Поняття про пряму мову. Структура речень із непрямою мовою Способи заміни прямої мови на непряму.

Невласне пряма мова. Розділові знаки у невласне прямій мові. Діалог. Його структурні особливості, пунктуація. Цитата. Синтаксична будова цитат. Способи оформлення цитат.

Особливості стилістичного вживання конструкцій з чужим мовленням.

СКЛАДНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ

Складне синтаксичне ціле як структурно - семантична єдність вищого порядку. Структурна організація складного синтаксичного цілого. Взаємозв'язок структури, типу і стилю висловлювання.

Види зв'язку між компонентами складного синтаксичного цілого: логічний і мовні, інтонація, лексичні, морфологічні, синтаксичні зв'язки.

Абзац. Понятгя про абзац як стилістично-композиційну одиницю тексту. Роль абзацу в конструюванні тексту.

Період як форма організації складних і простих ускладнених речень.

Структура, інтонація та розділові знаки періоду.

ПУНКТУАЦІЯ

Поняття про пунктуацію як сукупність правил про вживання розділових знаків і як розділ мовознавства, що вивчає цю сукупність правил. Принципи української пунктуації: логіко-граматичний, смисловий, інтонаційний.

Типи розділових знаків: відділяючі і відокремлюючі. Поняття пунктограми.

Розділові знаки в кінці речення: крапка, знак питання, знак оклику, три крапки. Розділові знаки в середині речення: кома, крапка з комою, двокрапка, тире, дужка.

Одиничні, повторювані і парні розділові знаки.

Авторські розділові знаки, їх функції (стилістичні, експресивні).

Практичні заняття

1. Визначення у текстах пунктограм до різних розділових знаків, пояснення їх.

2. Написання різного типу диктантів з поясненням пунктограм.

3. Складання алгоритмів постановки розділових знаків (коми, тире, двокрапки) у різних конструкціях.

4. Складання письмових діалогів, текстів різного типу з їх подальшим пунктуаційним аналізом.

ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ, УМІНЬ СТУДЕНТІВ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Студенти повинні знати:

ü відомості про мову як суспільне явище, про походження мови і

письма, основні положення про виникнення і становлення української мови, про її діалекти, форми і стилі сучасної літературної мови, функціонування їх на території України та поза її межами;

ü предмет і завдання фонетики, поняття про фонему, склад, наголос, класифікацію голосних та приголосних звуків, найдавніші та позиційні чергування фонем, асиміляцію та дисиміляцію, спрощення в групах приголосних звуків;

ü основні норми української літературної вимови;

ü основні правила орфографії та переносу слів з рядка в рядок;

ü що вивчає лексикологія, слово та його лексичне значення, багатозначні слова, пряме і переносне значення слова, омоніми, антоніми, синоніми, пароніми; склад лексики сучасної української мови з погляду її походження; активну і пасивну лексику, лексику української мови з погляду стилістичного;

ü джерела і класифікацію фразеологізмів;

ü поняття про лексикографію та типи словників;

ü вчення про букву слова та' основні словотворчі засоби мови; способи словотворення;

ü поняття про граматичні категорії, значення і форми слів; єдність граматичного і лексичного значень слів;

ü систему частин мови, принципи їх виділення, основні граматичні категорії повнозначних і службових частин мови;

ü поняття про словосполучення, його будову значення, види граматичних зв'язків у словосполученні, вчення про речення та його головні та другорядні члени і способи їх вираження; просте і складне речення; просте двоскладне; односкладні речення; просте ускладнене речення, види складних безсполучникових, складносурядних і складнопідрядних речень, складнопідрядні речення з однорідною та неоднорідною супідрядністю, з послідовною підрядністю; речення із сурядністю та підрядністю, з безсполучниковістю, сурядністю та підрядністю, період, принципи української пунктуації.

Студенти повинні вміти:

ü на належному науковому рівні логічно і послідовно розкривати основні мовознавчі питання;

ü користуватися науковою термінологією, різними типами словників,

ü визначити лексичне і граматичне значення слова,

ü робити стилістичний аналіз тексту,

ü робити усі види граматичного розбору (морфемний розбір, морфологічний, словотворчий розбори, синтаксичний аналіз словосполучення і речення різної синтаксичної будови;

ü визначити члени речення та способи їх визначення;

ü писати грамотно, користуючись правилами орфографії.

Оцінювання

У процесі вивчення курсу оцінка знань студентів здійснюється у формі поточного тестування (письмового), усної оцінки (відповіді на практичних заняттях, повідомлення на лекції), оцінки результативності самостійної роботи, оцінки за контрольну роботу.

Критерії оцінювання

Оцінка „відмінно” ставиться, якщо студент 1) ґрунтовно і повно викладає вивчений матеріал; 2) виявляє повне розуміння матеріалу, обґрунтовує свої думки, застосовує знання на практиці, наводить необхідні прикладки не тільки за підручником, а й самостійно складені; 3) викладає матеріал послідовно і правильно з точки зору норм літературної мови.

Оцінка „добре” ставиться, якщо студент задовольняє ті ж вимоги, що й оцінка „відмінно”, але допускає деякі помилки, які сам виправляє після зауваження викладача, та поодинокі недоліки в послідовності викладу матеріалу і мовленнєвому оформленні.

Оцінка „задовільно” ставиться, якщо студент виявляє знання і розуміння основних положень даної теми, але 1) викладає матеріал не досить повно і допускає помилки у формулюванні правил; 2) не вміє глибоко і переконливо обґрунтувати свої дульки і відчуває труднощі під час добору прикладів; 3) викладає матеріал непослідовно, допускає мовленнєві помилки.

Оцінка „незадовільно” ставиться, якщо студент виявляє повне незнання або нерозуміння вивченого матеріалу. Виклад безграмотний.

Примітки

1. Участь у лекціях має добровільний характер, це виступи, повідомлення, складання схем, наведення власних прикладів речень, точних дефініцій, виконання різних видів граматичного розбору тощо.

2. Самостійна робота підлягає виконанню в окремому зошиті, відповідно до завдань. Зошит перевіряється викладачем на його вимогу. Студент зобов'язаний відвідувати лекції, маючи виконані попередньо обов'язкові самостійні роботи.

3. Формами перевірки якості виконання самостійних робіт є усне опитування, письмовий моніторинг, виступ під час лекції, співбесіда в час предметних консультацій.

Основна література для вивчення курсу

1. Вихованець І. Г., , Грищенко української мови. — К., 1982.

2. , Горяний їнська мова: Підручник: Ч.2.-К., 1993.

3. , Кулик сучасної української літературної мови. 4.1. - К., 1972.

4. Коваль стилістика сучасної української мови.-К., 1978.

5. Плисько української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. -Харків, 1992.

6. Пономарів істика сучасної української мови. - К., 1993.

7. Сучасна українська літературна мова: Підручник /За ред. . - К., 1994.

8. Сучасна українська мова: Підручник: 4.1 /За ред. . - К.,1997.

9. Українська мова: Підручник: Ч. 1 / За ред. . - К., 1993.

10. Український правопис. - К., 1993.

11. Ющук І. П. Українська мова: Підручник. - К., „Либідь", 2004.