Політологічна теорія держави (стр. 2 )

8. Примуш іктологія. Навчальний посібник. – К., 2006.

9. Словник-довідник політологічних термінів / За ред. , . – Львів, 2006.

10. Україна – Молдова: проблеми взаємостосунків сучасної доби // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 14. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2002. – С. 28-32.

Методичні рекомендації

Питання суб’єктів політики є одним з ключових у політології, оскільки дає можливість зрозуміти, хто здійснює політику і на що вона спрямована. Розгляд цього питання слід почати з характеристики соціальної структури як сукупності усіх соціальних груп і спільнот суспільства, утворених на основі спільності тих потреб та інтересів, які спонукають людей до участі у процесах, що відбуваються у політичній сфері. Важливо вказати на те, що змістовне наповнення категорії „інтерес” визначає більш свідома спрямованість члена відповідної групи на певну діяльність, яка дозволяє задовольнити базові потреби конкретно визначеної частини соціуму. Потім необхідно розкрити сутність різновидів диференціації суспільства: якщо „горизонтальний вимір” утворюють спільноти, політичні інтереси яких не завжди перетинаються, то „вертикальний вимір” базується на виявленні і врахуванні особливостей політичного впливу окремих суб’єктів [2; 6, с. 177-185; 7, с. 103-113].

У другому питанні необхідно розкрити сутність соціальної структури суспільства, поняття «група інтересів» та «група тиску», горизонтальної та вертикальної диференціації суспільства [2, с. 107-119; 6].

Використовуючи словники та рекомендовану літературу до теми, розкрийте зміст таких категорій: „компроміс”, „консолідація”, „конфлікт”, „конфліктологія”. Посилаючись на теоретичні висновки сучасних фахівців Вам необхідно викласти типологію а) джерел, б) функцій конфліктів, шляхи їх врегулювання [2, с. 118-119; 4; 5, с. 161-162, 173-174; 6; 8, с. 55-65; 99-115, 139-147 і ін. розділи; 9, с. 92, 93].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 8

НАЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ ПОЛІТИКИ

1. Етнос, нація, народ: визначення та розмежування понять.

2. Національний суверенітет і політичне самовизначення націй. Національне відродження.

3. Особливості становлення та розвитку української нації.

Література:

1. Антонюк етнополітики: навч. посіб – К., 2005,с

2. Варзар І. М. Політична етнологія як наука. — К., 1994

3. Основи політології. Лекції для студентів негуманітарних вузів. – Л, 1996, 232 с.

4. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. — К., 1993.

5. Касьянов ії нації та націоналізму. Монографія. - К., 1999.

6. Картунов , нації та етнонаціональна політика // В підруч. Політологія / За ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза. - К., 2002.

7. Колодій А. Нація як суб’єкт політики. — Львів, 1997.

8. Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. І. Римаренка. - К., 1996.

9. Націоналізм: Антологія. 2-ге вид. / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К., 2006,с.

10. Нельма ія етносу. Навч. посібник. - К., 1997.

11. І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. - К., 1998.

12. Основи політичної науки: політичні процеси, системи та інститути. Ч. 2 / за ред. Б. Кухти. – Л., 1997. – 334 с.

13. Політологія: Підручник /І. С.Дзюбо, івський, та ін. – Київ: Вища школа, – 415 с.

14. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

15. Політологія / за ред. Б. Катеринчука, М. Гетьманчука. – Львів, 2000 .

16. Теорія нації. — Львів, 1996.

17. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. - К., 1996 .

18. Сміт Е. Національна ідентичність: Пер. з англ. - К., 1996.

Методичні вказівки

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно звернути увагу на особливості розвитку етнонаціональних спільнот, якими є етнос, народ, національна група, корінний народ. Особливу увагу слід звернути на процес формування етносу, етапи його розвитку, рівні його консолідації. Також необхідно розглянути основи формування нації, етапи становлення та розвитку, теорії та основні підходи до нації. Процеси націогенезу зумовлюють формування етнічних та політичних націй.[1, с. 204-212; 3, с. 117-120; 7; 12, с. 295-301; 13, с. 190-205; 14, с. 311-320, с. 314-321; 15, с. 30-51 ]

У другому питанні необхідно розглянути суть національного суверенітету, етапи політичного самовизначення нації та національного відродження. Національний суверенітет – це повновладдя нації, здобуття нею усіх можливостей розпоряджатися власною долею. Особливу увагу слід звернути на механізми забезпечення національного суверенітету держави, особливості національного суверенітету на внутрідержавному рівні та зовнішніх відносинах. Найпоширенішою формою утвердження національного суверенітету є національна держава. Зміст національного відродження полягає або у перетворенні етносу в націю, або у піднесенні духовного і політичного життя нації, яка сформувалась раніше, але зазнавала утисків. Національне відродження також передбачає відновлення нацією втрачених позицій у всіх сферах суспільного життя [7; 13, с.205-211; 14, с. 322-337;].

У третьому питанні необхідно розкрити особливості становлення та розвитку української нації, визначити основні етапи її формування. У цьому питанні також слід наголосити на проблемах сучасного національного розвитку України, міжнаціональних відносинах, оскільки розвиток нації є комплексним та тривалим процесом, який охоплює усі сфери як суспільної, так і політичної діяльності. Окремо слід наголосити на факторах, які впливають на розвиток української нації: рівень національної консолідації суспільства, мовна політика, соціальна структура суспільства, національна ідентичність, політична культура, характер міжетнічних відносин [7; 14, 333-337].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 9

ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ

1. Особливості політичних еліт як суб’єктів політики.

2. Структура і типологія політичних еліт.

3. Функції політичної еліти.

4. Проблема формування політичної еліти в Україні.

Література

1. Політична еліта в суспільстві, що трансформується // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – С. 1-7.

2. Анісімович- Роль комунікаційної еліти у формуванні громадянських цінностей особи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 14. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2003. – С. 39-43.

3. Кіянка І. Політична еліта у контексті трансформаційних процесів українського суспільства // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 20. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2008. – С. 68-70.

4. Політичні еліти і лідери. – Вид. 2-ге, перероблене і доповнене. – Львів, 1996.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К., 1997.

6. Політологія / За ред. А. Колодій. – Вид. 2-ге. – К., 2003.

7. Політологія: Навчальний посібник / , , та ін. – Львів, 2005.

8. Політологія. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О. І. Семківа. – Львів, 1996.

Методичні рекомендації

Готуючи перше питання, слід розкрити зміст таких базових понять як „еліта”, „політична еліта”, „національна еліта”. Найкраще це зробити, скориставшись спеціальними словниками, а також матеріалом відповідної теми рекомендованих підручників. Значно ширшу інформацію про вказані наукові категорії викладено в основних концепціях політичних еліт, авторами яких є В. Парето, Д. Донцов, В. Липинський, Г. Моска, Р. Міхельс. Зазначені концепції необхідно коротко викласти, окремо наголосивши на практичних способах формування, рекрутування, заміни тощо корпусу політичних лідерів нації. Це дозволить Вам проілюструвати специфічні обставини делегування, перебування при владі, а також заміни представників еліти [4, с. 25-36; 5, с. 117-118; 6, с. 341-346; 7, с. 125-127].

Виклад другого питання важливо розпочати з висвітлення різниці між „вузьким” і „широким” тлумаченнями еліти. Це дозволить осмислити й охопити значну кількість складових структури еліти, яку організаційно формують „опозиція”, „контреліта”, „еліта впливу”, „комунікаційна еліта” тощо. Потім необхідно розглянути окремі типи політичних еліт, які теоретична наука тлумачить залежно від а) стадії історичного розвитку суспільства, б) сфер діяльності еліт, в) ідеології, г) політичного режиму [2; 4, с. 83-108; 6, с. 347-353, 355-357; 7, с. 130-131].

Відповідь на третє питання вимагає викладу окремих напрямків діяльності, що визначають функціональну скерованість чинної політичної еліти. Тому, в процесі визначення змісту діяльності еліти слід особливо наголосити на базових принципах – ієрархічності, розмежуванні компетенції, соціальній престижності або елітарності. І лише потім переходити до розкриття специфіки її функцій, до складу яких сучасні дослідники, зокрема відносять такі: а) здійснення політичної влади, б) всебічний аналіз політичної ситуації, в) політичне прогнозування, г) вироблення тактики й стратегії політичної діяльності на близьку й далеку перспективу, д) політичне представництво, е) підготовка і висунення кадрів [4, с. 85-86; 6, с. 354-355].

Четверте питання можна обмежити аналізом різноманітних аспектів сучасного українського політичного процесу. Все ж, у вступі варто розкрити деякі історичні особливості, які допоможуть наголосити на тому, чому в незалежній Україні з особливою гостротою стала проблема формування нової політичної еліти. І тому короткий огляд становлення нашої національної еліти варто почати з ХІХ ст., продовжити радянським періодом, однак більш детально зупинитися на реаліях переходу до демократії [1; 3; 6, с. 357-365; 8, с. 666-667].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 10

ОСОБИСТІСТЬ У ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ

1. Політична соціалізація особи: поняття, етапи, моделі, агенти та типи.

2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації.

3. Феномен політичної бездіяльності та її різновиди.

Література

1. Білей О. Машина спрощення / Соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні // Політична думка. – 2000. - № 2.

2. Загородній Ю. І., , Савченко ітична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми. – К., 2004. – 144с.

3. Єхало В. Соціодраматична концепція соціалізації особистості // Соціологія: теорії, методи, маркетинг№ 2.

4. , Лазаренко ія політології. Для тих хто прагне успіху. – К.1996.

5. Макєєв С. Сучасна Україна: громадянська свідомість і політична участь населення // Політична думка№ 2.

6. Політологія / За ред.. О. Бабкіної. – К. 1998.

7. Політологія / За ред.. А. Колодій. – К. 2000.

8. Політологія. Навч. Посібник / , , та ін. – Львів, 2005.

9. Міщенко Р. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси // Політична думка. – 2000. - № 1.

10. Політична участь громадян України в умовах демократизації // Політичний менеджмент. – 2006. - № 2. – с. 78 – 92.

Методичні вказівки

Мета контрольної роботи полягає у дослідженні суті політичної соціалізації особи та її впливу на участь або бездіяльність людини у політиці. Розкриваючи перше питання варто зосередити увагу на теоріях політичної соціалізації, з’ясувати роль агентів соціалізації на різних її етапах, розглянути чинники, які лежать в основі різних моделей та типів політичної соціалізації (2,3, с. 1 – 144; 4,c. 71 – 85; 6, c. 105 – 106; 7, c. ; 8, c. 83 – 87)

Вивчаючи проблему політичної участі особи (питання 2) необхідно дослідити відкритий тип поведінки людини у політиці, розкрити масштаби, види та мотиви політичної діяльності (1, 4, c 7 – 12; 6, c. 105 – 106; 7, c. 131 – 139; 8, c. 83 – 87; 9, с. 78 – 92).

Третє питання контрольної роботи присвячене вивченню складного феномена політичної бездіяльності (закритого типу політичної поведінки – неучасті). Тут необхідно розглянути чинники, які викликають бездіяльність особи та охарактеризувати різноманітні форми політичної неучасті (1, 3; 4, с. 80-85; 6,с. 105-106; 7,с.131-139; 8, с. 80-85).

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 11

ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

1. Політичне лідерство: поняття, природа та основні теорії.

2. Типологія політичного лідерства.

3. Порівняльний аналіз основних систем рекрутування політичних лідерів.

4. Політичне лідерство в Україні.

Література

1. Політичний лідер у ретроспективі // Віче. – 1999. - № 1.

2. Політичні еліти та політичне лідерство. – Львів, 1995

3. , Лазаренко ія політології. Для тих хто прагне успіху. – К., 1996.

4. Піча В. М., Хома ітологія: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти. – К., Львів. – 2002.

5. Політологія / За ред.. Колодій А. Ф. – К. 2000

6. Політологія / За ред.. іної. – К.1998.

7. Політологія. Навч. Посібник / , , та ін. – Львів, 2005.

Методичні вказівки

Метою контрольної роботи є розкриття феномену політичного лідерства та ролі лідера у політичній системі суспільства. Розглядаючи перше питання необхідно дослідити природу лідерства, мотиви боротьби за владу, формальний та неформальний аспекти лідерства. Особливу увагу варто зосередити на теоріях та концепціях лідерства (1; 2; 43,с. 71-85; 5, с. 146-150; 6, с.108-112; 7, с. 131-135).

У другому питанні варто приділити увагу характеристиці критеріїв, які визначають тип лідера та розглянути основні типології політичного лідерства як зарубіжних, так і українських політологів Окрему увагу необхідно зосередити на визначенні функцій лідера у політичній системі суспільства (1; 2; 3; 5,с. 146-150; 6, с.108-112; 7, с. 131-135).

Розкриваючи механізми політичного лідерства необхідно охарактеризувати системи добору політичного лідера (антрепренерську та систему гільдій), розкрити їх основні риси (5, с.151-155; 7, с. 135).

Четверте питання контрольної роботи присвячене характеристиці політичного лідерства в Україні. Опираючись на рекомендовану літературу (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7) спробуйте дати свою оцінку діяльності українських політичних лідерів (Президент, Прем’єр – міністр, лідери політичних партій).

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 12

ДЕРЖАВА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

1. Сутність, походження, функції та форма держави.

2. Правова держава та громадянське суспільство.

3. Проблеми формування громадянського суспільства в Україні.

Література

1. Белламі Р. Три моделі прав і громадянства. Лібералізм: антологія. – К., 2002. – с. 974-997.

2. Структурні перетворення у сфері відкритості. Дослідження категорії громадянське суспільство. – Львів, 2000.

3. Гелей ітологія: Навчальний посібник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. – 360 с.

4. Дмитренко суспільство і демократична держава: проблема взаємовідносин. Творча робота з курсу політології. – К., 2007. – 11 с.

5. Іванов В. М. Історія держави і права України. – К., 2002. – 264 с.

6. Іванченко їнська державність в 20-90-х рр. – К., 2000. - 255 с.

7. Кін Дж. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. – К., “К. І. С.”. – 2000. – 191 с.

8. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. – Львів, 2002.

9. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / , , В. О. Ріяка та інш. За заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.

10. Котюк теорія держави і права:навчальний посібник. –К.:Атіка, 2005. – 592 с.

11. Мала енциклопедія етнодержавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. ; Редкол.: Ю. І.Римаренко (відп. ред.) та ін. - Довіра: Генеза, 19с.

12. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К: Генеза, 1997. – 400 с.

13. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

14. Політологія: Навч. посібник / , , С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, , ічний, О. В. Піскорський, , В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

15. Дилеми українського Фауста: громадянске суспільство і “розбудова держави”. – К., 2000.

16. Українське суспільство : Моніторинг соціальних змін. – НАН України: Інститут соціології. – К., 2004.

Методичні рекомендації

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно дати визначення держави як специфічної форми організації політичного життя, проаналізувати підставові характеристики державної організації, вказати на прерогативи держави. Також необхідно детально охарактеризувати різноманітні теорії походження держави (теологічну теорію, концепцію суспільного договору, класову, психологічну та інші). Висвітлюючи перше питання, необхідно проаналізувати три основні парадигми держави: справедливої держави, держави політичного реалізму, правової держави. Необхідно дати визначення таким поняття як, форма державного правління, політичний режим, державно-територіальний устрій, які визначають форму держави. Наприкінці першого питання доцільно розкрити зміст основних внутрішніх та зовнішніх функцій держави [11; 12; 13, с. 39-370; 373-374; 14, с. 145-149].

Розкриваючи питання правової держави, варто наголосити, що визначальними принципами є верховенство права, гарантування реалізації прав і свобод особи та підпорядкування владних структур нормам права. Необхідно висвітлити ознаки правової держави та проаналізувати особливості становлення правової держави в Україні [2; 3; 4; 5; 7; 13, с. 375-378; 14, с. 159-162; 16]. Варто звернути особливу увагу на проблему взаємовідносин між державою та громадянським суспільством. Характеризуючи поняття громадянського суспільства, варто розкрити його атрибути, структуру та функції [1; 2; 3; 6; 10; 11; 12; 13, с. 378-383; 14, с. 162-166].

В третьому питанні необхідно проаналізувати проблеми, пов’язані з формуванням громадянського суспільства в сучасній Україні. Зокрема, проаналізувати процес створення інституцій громадянського суспільства в період «перебудови» та на сучасному етапі [5; 6; 8; 11;12; 15;16].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 13

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ

1. Сутність та різновиди форм державного правління.

2. Монархія як форма державного правління та її різновиди. Відмінності між конституційною та абсолютною монархією.

3. Республіканська форма державного правління.

Література

1. Гелей ітологія: Навчальний посібник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. – 360 с.

2. , Рутар ітико-правові системи світу: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 668 с.

3. Дахно І. І., Тимофеєв їни світу: Енциклопедичний довідник. – К.: МАПА, 2005. – 608 с.

4. Каневський іл влади в США: історія та сучасність. – Севастополь, 1997.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / , , В. О. Ріяка та інш. За заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.

6. Політична влада та її рішення. – Львів : ЦГД, 2006, – 240 с.

7. Мала енциклопедія етнодержавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. ; Редкол.: Ю. І.Римаренко (відп. ред.) та ін. - Довіра: Генеза, 19с.

8. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – К: Генеза, 1997. - 400 с.

9. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

10. Політологія: Навч. посібник / , , С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, , ічний, О. В. Піскорський, , В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

11. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи. Інституційний вимір. – Львів, 2004.

12. Рудич ітологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 480 с.

Методичні рекомендації

Висвітлення першого питання варто розпочати із з’ясування сутності поняття „форма державного правління” як характеристики держави, що вказує на спосіб організації верховної влади в державі. Висвітлюючи сутність поняття форма державного правління варто наголосити, що форма державного правління визначається джерелами, порядком формування та правовим статусом вищих органів влади, та обумовлює їх структуру, принципи взаємовідносин та співвідношення сфер компетенцій. Політологічна наука розрізняє дві основні форми державного правління - республіку та монархію, кожна з яких має декілька підвидів [1; 3; 5; 8; 9, с. 385; 10, с. 94].

В другому питанні необхідно охарактеризувати монархію як форму державного правління, за якої найвища державна влада повністю або частково належить одній особі (монарху); здійснюється за спадковим правом і не є похідною від будь-якої іншої влади. Також потрібно докладно розглянути та проаналізувати такі різновиди монархій як абсолютна, дуалістична та парламентська. В цьому ж питанні необхідно проаналізувати основні відмінності між конституційною та абсолютною монархією [2; 3; 5; 9, с. 387, 407-413; 10, с. 183-184].

Висвітлення третього питання доцільно розпочати із визначення поняття республіка. Необхідно наголосити, що республіка – це форма державного правління, за якої найвища державна влада здійснюється виборними органами, що обираються на певний визначений термін. Найвищі органи державної влади у республіці є підзвітні і підконтрольні народові та виконують свої повноваження на підставі Конституції та законів. Залежно від відповідальності уряду – перед президентом або парламентом, розрізняють три форми республіканського правління: президентську, парламентську і змішану [2; 3; 4; 5; 8; 9, с. 385; 12].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 14

ДЕРЖАВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

1. Поняття та різновиди державно-територіального устрою.

2. Сутність, ознаки та різновиди унітарних держав.

3. Особливості та типологія складних держав.

Література

1. Гелей ітологія: Навчальний посібник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. – 360 с.

2. , Рутар ітико-правові системи світу: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 668 с.

3. Дахно І. І., Тимофеєв їни світу: Енциклопедичний довідник. – К.: МАПА, 2005. – 608 с.

4. Каневський іл влади в США: історія та сучасність. – Севастополь, 1997.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / , , В. О. Ріяка та інш. За заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.

6. Мала енциклопедія етнодержавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. ; Редкол.: Ю. І.Римаренко (відп. ред.) та ін. - Довіра: Генеза, 19с.

7. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – К: Генеза, 1997. - 400 с.

8. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

9. Політологія: Навч. посібник / , , С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, , ічний, О. В. Піскорський, , В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

10. Рудич ітологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 480 с.

11. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи. Інституційний вимір. – Львів, 2004.

12. Токвіль А. де. Про демократію в Америці. - К.: Всесвіт, 1999.

13. Уотс Федеративні системи / Перекл. з анг. - Харків, 2002.

14. Державний лад країн світу. - К.: Український центр правничих студій, 1999.

Методичні рекомендації

При розгляді першого питання необхідно розкрити поняття державно-територіального устрою. Варто проаналізувати політико-правовий статус територіально-адміністративних складових держави та принципи їх взаємовідносин з центральними органами влади та між собою. Також потрібно наголосити, що державно-територіальний устрій є втіленням певного ступеня централізації або децентралізації державних функцій, певного співвідношення владних повноважень центральних і регіональних владних структур [2; 3; 5; 7; 8, с. 387-393; 14].

Вивчення другого питання передбачає висвітлення основних характеристик простої (унітарної) форми державно-територіального устрою. Потрібно відмітити, що унітарна держава є найпоширенішою формою державно-територіального устрою; це - єдина держава, територіальні одиниці якої не мають свого власного суверенітету та політичної самостійності. Слід також охарактеризувати основні ознаки унітарної держави та докладно розглянути види унітарної держави за ступенем централізації державної влади із наведенням конкретних прикладів [3; 5; 6; 7; 8, с. 387-388].

У третьому питанні необхідно розглянути складну форму держави як різновид державно-територіального устрою, яка включає в себе такі види: федерація, конфедерація та імперія. Також необхідно подати їх визначення, детальну характеристику, основні відмінності між собою та історію формування. Особливу увагу слід приділити проблемі утворення та функціонування федерації, яких на сьогоднішній день у світі є значна кількість. На прикладі деяких розвинених країн у загальних рисах визначити специфічні риси федеративних систем [2; 4; 5; 7; 8, с. 388-390; 11; 13].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 15

ДЕМОКРАТІЯ ТА ДЕМОКРАТИЧНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ

1. Теоретичні засади демократії та еволюція уявлень про демократію.

2. Порівняльний аналіз сучасних концепцій демократії.

3. Демократія як політичний режим: головні ознаки та типологія.

4. Особливості становлення демократії в Україні.

Література

1. , Рутар ітико-правові системи світу: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 668 с.

2. Колодій А., Політичні режими сучасності і перехід до демократії. – Львів, 1999.