Політологічна теорія держави (стр. 3 )

3. Кимлічка В. Лібералізм і права меншин. – Харків, 2001

4. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / , , В. О. Ріяка та інш. За заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.

5. Котюк теорія держави і права: навч. посібник. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

6. ЛеДюк Лоуренс. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на практиці / – Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2002. – 160с.

7. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Авт. колектив: М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук та ін.; За заг. ред. А. Колодій; М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти АПН України, Укр.-канад. проект "Демократична освіта", Інститут вищої освіти. – К.: вид-во "Ай-Бі", 2002. – 684с.

8. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

9. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с.

10. Політологія: Навч. посібник / , , С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, , ічний, О. В. Піскорський, , В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

11. Політологія: підручник для курсантів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України / За заг. ред. . – 1-ше видання, – Вінниця: Нова книга, 2002. – 446 с.

12. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. іної, . – К. : Вид. центр "Академія", 2001. – 528 с.

13. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи. Інституційний вимір. – Львів, 2004.

14. Державний лад країн світу. – К., 1999.

15. Шляхтун ітологія (теорія та історія політичної науки): підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

Методичні рекомендації

Висвітлюючи у контрольній роботі перше питання, слід з"ясувати, що розуміється під демократією, які її витоки; пояснити походження терміну "демократія". Варто звернути увагу на багатозначність поняття демократії як способу ведення суспільних справ і як суспільно-політичного ідеалу. Слід наголосити, що демократія, разом з тим, може виступати як певний тип громадського руху чи форма організації будь-якого суспільного об"єднання, асоціації, що базуються на засадах виборності керівних органів, рівності членів, прийнятті рішень більшістю. Необхідно підкреслити, що демократія розглядається і як певний спосіб організації й функціонування державно-владної сфери, де забезпечується народовладдя [2, с.28-30; 7, с.21-26; 8, с.398-399; 9, с. 301; 15, с.395-396;].

Порушуючи проблему історичної еволюції уявлень про демократію, варто детально розглянути характеристику античної демократії, розкрити сутність прямої демократії, проаналізувати її основні риси. Необхідно виділити головні відмінності між античною і сучасною демократією, вказати на наслідки (за Р. Далем) розширення масштабів демократії в сучасних умовах [2, с.30-36; 7,с.26-29; 8, с.399-403; 10, с.176-179;].

Висвітлюючи друге питання, варто зробити наголос на тому, що головна суперечність демократії – це суперечність між ідеєю демократії як повновладдям народу і неможливістю її практичного здійснення. Різне теоретичне вирішення суперечності між ідеалом демократії та її реальністю знаходить свій вияв в існуванні багатоманітних концепцій демократії, які відображають різні підходи в тлумаченні ступеня участі широких мас в управлінні державою. Розкриваючи у контрольній роботі сутність концепцій, необхідно відзначити особливості, специфіку, сильні і слабкі риси кожної з них. Значну увагу варто приділити теорії поліархії, запропонованої Р. Далем, яка є різновидом плюралістичної демократії. У контрольній роботі необхідно зробити порівняльний аналіз сучасних концепцій та визначити найбільш оптимальну для України [2, с.36-42; 8, с.403-407; 9, с.303-305; 10, с.194-199; 12, с.398-406; 15, с. 398-406;].

Висвітлення третього питання передбачає аналіз головних ознак демократичного політичного режиму [2, с. 60-63; 8, с. 424-425; 10, с. 179-183; 12, с. 264-267; 15, с. 389-391, 395-398]. Крім того, варто зосередити увагу на розгляді типології демократичних режимів [8, с.426-428].

Четверте питання контрольної роботи вимагає глибокого аналізу процесу становлення демократії в Україні. Необхідно висвітлити специфіку демократичних перетворень у нашій державі, проаналізувати фактори, які ускладнюють процес всебічної демократизації, накреслити перспективи формування демократичного суспільства в Україні [2, 7, 13, матеріали ЗМІ].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 16

НЕДЕМОКРАТИЧНІ ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ

1. Недемократичні політичні режими: сутність, особливості, типологія.

2. Ознаки та порівняльна характеристика тоталітарного та авторитарного політичних режимів.

3. Особливості та специфіка функціонування сучасних авторитарних режимів (на прикладі конкретної країни).

Література

1. Джерела тоталітаризму. – К., 2002

2. Великий голод в Україні рр. – Торонто, Канада. – 1988.

3. , Рутар ітико-правові системи світу: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 668 с.

4. Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі: Матеріали міжнародної наукової конференції: Збірник наукових праць. – Львів: Вид-во Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2005. – 200с.

5. Давимука С., Колодій А., Політичні режими сучасності і перехід до демократії. – Львів, 1999.

6. Дахно І. І., Тимофеєв їни світу: Енциклопедичний довідник. – К.: МАПА, 2005. – 608 с.

7. Закон України "Про голодомор років в Україні // ВВР. – 2006. – № 50.

8. Іванов ітична освіта в контексті політичних трансформацій суспільства: Монографія. – Миколаїв, 2004. – 279 с.

9. Життя і смерть в епоху голокосту // Дзеркало тижня. – 2007. – 3 лютого.

10. Голгофа українського народу. До 70-річчя голодомору в Україні рр. – Львів, 2003. – 23с.

11. Без усвідомлення трагедії Голодомору неможливе розуміння багатьох подій у ХХ столітті // День. – 2007. – 9 листопада.

12. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. іної, В. П. Горбатенка. – К. : Вид. центр "Академія", 2001. – 528 с.

13. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

14. Політологія: Навч. посібник / , , С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, , ічний, О. В. Піскорський, , В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

15. Політологія: підручник для курсантів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України / За заг. ред. . – 1-ше видання, – Вінниця: Нова книга, 2002. – 446 с.

16. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи. Інституційний вимір. – Львів, 2004.

17. Указ Президента України "Про заходи у зв"язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні // Урядовий кур"єр. – 2007 – № 58.

18. Державний лад країн світу. – К., 1999.

19. Шарп Дж. Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи / Ін-т ім. Альберта Ейнштейна. – Львів: Сполом, 2004. – 83 с.

20. Шляхтун ітологія (теорія та історія політичної науки): підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

Методичні рекомендації

При вивченні першого питання необхідно розглянути особливості недемократичних режимів, причини їх виникнення, їх ознаки та типологію. У цьому питанні слід наголосити на тому, що недемократичні режими існують у значній частині сучасного світу, однак вони мають тенденцію до занепаду і зміни їх демократичними системами [11, c. 261-263; 12, с. 438-445; 13, c. 203-208; 19, с. 385-386].

У другому питанні необхідно чітко виділити основні ознаки тоталітарного та авторитарного режимів. Варто наголосити, що тоталітаризм - це деспотичний режим, який визначається насильницьким політичним, економічним та ідеологічним пануванням існуючої влади, тотальним контролем над суспільством масової політичної партії. Порівнюючи тоталітарний та авторитарний режими, необхідно наголосити на основних відмінностях авторитаризму, зокрема вказати, за яких умов він набуває поширення, яким є характер влади, як розвиваються політичні інститути тощо [4, с. 86-90; 11, с.263-264; 12, с. 446-450; 13, с. 209-211; 19, c. 387-388].

У третьому питанні необхідно розглянути найпоширеніші сучасні авторитарні режими (на прикладі пострадянських країн, країн Африки, Азії та Латинської Америки), особливості їх функціонування. Детальніше слід розглянути організацію влади в сучасних абсолютних монархіях (Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Оман) та персональних тираніях (Сомалі, Нікарагуа). У цьому питанні необхідно викласти власне бачення щодо можливих позитивів авторитарного режиму і за яких умов він може бути ефективним [2; 5; 15; 17].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 17

ТРАНСФОРМАЦІЯ НЕДЕМОКРАТИЧНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ

1. Глобальний процес поширення демократії в другій половині ХХ ст.

2. Основні способи та стадії демократичних перетворень.

3. Особливості переходу до демократії в Україні.

Література

1. Біляцький С. Під ковдрою демократії. Соціально-економічні аспекти нової епохи в контексті українського шляху оновлення і розвитку // Політика і час. – 2003. – № 1.

2. І. Теоретичні і методологічні проблеми політологічних досліджень: Навч. посібник. – Чернівці: Рута, 2005. – Ч. І. – 104 с.

3. Світ політології: Навч.-метод. посібник. – Ужгород: Говерла, 2006. – 471 с.

4. Іванов ітична освіта в контексті політичних трансформацій суспільства: Монографія. – Миколаїв, 2004. – 279 с.

5. Іщенко М. П., Деркач ітологія: питання теорії і методики: Навч.-метод. посібник. – Черкаси, 2006. – 318 с.

6. І. Політологія: Довідник. – К.: Довіра, 2004. – 599 с.

7. Напівдемократія як результат політичних перетворень? // Віче. – 2003. ‑ № 1.

8. Політологія: Підручник / За ред. Бабкіної О. В. – К.: Академія, 2006. – 567 с.

9. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

10. Рудич ітологія: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 478 с.

11. Світ – система теорії і сучасні глобальні трансформації. – Харків, 2000. – 199 с.

12. Шарп Дж. Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи / Ін-т ім. Альберта Ейнштейна. – Львів: Сполом, 2004. – 83 с.

Методичні рекомендації

При підготовці першого питання потрібно розкрити зміст глобального процесу демократизації, який набув значного поширення в другій половині ХХ ст., дати характеристику трьох хвиль демократизації. При цьому важливо наголосити, що передумовою та підготовчим етапом такого процесу є делегітимізація та лібералізація недемократичних режимів, які втрачають підтримку своїх громадян [2; 3; 4, с. 145; 9, с. 398-407; 11, с. 86].

Розглядаючи друге питання слід звернути увагу на висвітлення двох основних типів (способів) переходу до демократії, а саме: а) розрив з минулим, який можна здійснювати або насильницьким методом, або шляхом абдикації; б) перехід шляхом компромісів та взаємних поступок. Необхідно дати характеристику „переходу” як типу суспільної трансформації та показати, що саме при нереволюційному способу зміни політичного режиму зберігається правова неперервність. Також потрібно виділити стадії трансформаційного процесу, зокрема: а) переговорів та укладення угод; б) прийняття рішень; в) консолідації демократичних інститутів, звикання суспільства до нових політичних механізмів [5, с. 127; 7; 9, с.454-460; 12].

У третьому питанні варто зосередити увагу на характеристиці чинників, які обумовлюють особливості та труднощі переходу до демократії в Україні, зокрема, вказати на низькі темпи та непослідовність економічних та політичних реформ, політичну кризу у верхніх щаблях влади. Разом з тим можна показати і позитивні зрушення, які досягнуті під час розбудови незалежної Української держави, становлення демократичної політичної системи та побудову громадянського суспільства в Україні за роки незалежності [1; 5, с.84; 8; 9, с.466-469].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 18

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

1. Незалежність України як результат політичного самовизначення українського народу.

2. Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні.

2.1. Структура та повноваження Верховної Ради.

2.2. Конституційний статус Президента України.

2.3. Кабінет Міністрів: процедура формування та повноваження.

2.4. Судова влада.

2.5. Особливості системи місцевого самоврядування в Україні.

3. Система "стримувань" і "противаг" у структурі владної "горизонталі".

Література

1. Білоус В. Г., Демський , правоохоронні та правозахисні органи України. – Київ: Юрінком Інтер, 2002. – c. 58-98.

2. Васильєв Г. Конституційний суд України: деякі проблемні питання захисту прав людини і громадянина // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2003. - №1. – c. 62-74.

3. Політологія: Навч. посіб. – 5 вид., перероб. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. – 645с.

4. Карпечкін П. Судова реформа в Україні: проблеми систематизації судового законодавства та формування судового права // Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2003. - № 8. – c. 5-13.

5. Конституція України. Із змінами і доповненнями, внесенеми Законом України від 8 грудня 2004 року № 000-4. – К., Атіка. – 2007.

6. Корніюк В. Місцева влада має бути прагматична // Віче. – 2007. - № 1/2.

7. , Місцеве самоврядування. Вітчизняний та зарубіжний досвід. Навчальний посібник. Видання друге, доповнене і перероблене. – Дакор, 2005. – 560 с.

8. Справедливість у державі може забезпечити лише незалежний суд // Віче. – 2007. - № 7/8.

9. Проблема класифікації суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - № 7. – c.43-53.

10. Погорєлова А. Культура парламентаризму – масштабне інтелектуальне завдання держави і суспільства // Віче. – 2007. - № 3/4.

11. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

12. Політологія: Навч. посібник / , , С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, , ічний, О. В. Піскорський, , В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

13. Українська суспільна трансформація крізь призму Помаранчевої революції // Політичний портрет України. Часопис фонду «демократичні ініціативи». – 2005. - № 32. – c. 34-95.

14. Уроки новітнього конституційного процесу в Україні // Віче. – 2007. - № 13.

15. Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес: Матеріали всеукраїнської теоретичної й науково-практичної конференції з правознавства, політології та соціології, 22 травня 2007. – Київ. – Віче. – 2007. - № 12. – 32 с.

16. І., Заяць І. Я. Конституційне право України: Підруч. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. – 488с.

17. Питання державотворення: чи відбудеться в Україні правова реформа? // Віче. – 2007. - № 9/10.

Методичні рекомендації

У першому питанні контрольної роботи необхідно висвітлити процес становлення української незалежної держави. Значну увагу варто зосередити на аналізі національно-визвольної боротьби українського народу, результатом якого стало утвердження Української державності, прийняття Верховною Радою 24 серпня 1991 року Акту незалежності та його підтвердження Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. На особливу увагу заслуговують проблеми набуття Україною атрибутів незалежної держави та специфіка розгортання конституційного процесу, завершенням якого стало прийняття Конституції України 28 червня 1996 року [5; 11, с.471-485; 12, с.229-248; 15]. У контрольнй роботі необхідно висвітлити, як зміцнювалась суверенна Україна, приділивши особливу увагу формуванню інститутів державності. Крім того, доцільно проаналізувати події, пов"язані із президентськими виборами 2004 року та Помаранчевою революцією. Наголосити, що завершальним етапом цих подій було ухвалення 8 грудня 2004 року Проекту закону № 000 щодо внесення змін до Конституції. У результаті політична реформа набула чинності з 1 січня 2006 року [13, с.34-59; 14, с. 20-21; 15; 17, с.36-38].

Друге питання контрольної роботи передбачає висвітлення особливостей організації державної влади в Україні та ґрунтовний аналіз конституційних засад системи правління.

Необхідно розглянути структуру, спосіб формування та повноваження Верховної Ради України – органу представницької влади. Значну увагу варто зосередити на аналізі її основних функцій: законодавчій, установчій, фінансовій, контрольній [5, розд. ІV; 10, с.13-15; 11, с.485-488; 12, с.229-248; 15;].

Далі необхідно розглянути конституційний статус Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод громадянина. Значну увагу необхідно зосередити на висвітленні повноважень Президента у сфері внутрішньої та зовнішньої політики. У контрольній роботі варто розглянути умови, за яких достроково припиняються повноваження Президента, а також проаналізувати процедуру імпічменту [5, розд.V; 11, 488-491; 12, с.229-248].

Наступне питання контрольної роботи стосується аналізу формування Кабінету Міністрів України, як вищого органу у системі органів виконавчої влади. Особливу увагу необхідно приділити висвітленню процедури призначення на посаду Прем’єр-Міністра України та формування Кабінету Міністрів. Всебічної характеристики потребує сфера повноважень Кабміну [5, розд VІ; 11, с.490-491; 12, с.229-248].

Визначення особливостей судової влади в Україні треба розпочати з визначення структури системи судів України та характеристики конституційних засад їх діяльності. Необхідно визначити принципи здійснення правосуддя в Україні та виокремити основні засади судочинства. Крім того, у контрольній роботі доцільно розглянути процедуру призначення суддів. Характеризуючи судову владу в Україні, значну увагу необхідно зосередити на висвітленні структури, процедури формування та аналізі повноважень Конституційного Суду України—єдиного органу конституційної юрисдикції [1, с.58-98; 4, с.5-13; 5, розд.VІІІ; 5, розд. Х11; 8, с.36-39; 11, с. 491-493; 12, с.229-248;].

При висвітленні питання 2.5 контрольної роботи, потрібно розкрити зміст поняття місцевого самоврядування як гарантованого права і реальної здатності місцевих територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення, зробити акцент на ухваленні законопроекту 3207 – 1, який передбачає розширення повноважень регіонального самоврядування та ліквідації районних держадміністрацій, а також обмеження повноважень обласних. Необхідно охарактеризувати структуру органів місцевого самоврядування, проаналізувати межі їх повноважень та компетенції [5, розд. ХІ; 6, с.53; 9, с.43-5311, с.494-498; 12, с.229-248;].

Третє завдання контрольної роботи потребує з’ясування механізмів взаємодії та врівноваженості Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, що становить систему "стримувань" і "противаг". Необхідно наголосити, що система "стримувань" і "противаг" спрямована на запобігання концентрації влади якоюсь однією гілкою влади чи особою при владі [5; 11, с. 493-494; 17, с.36-37].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 19

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ТА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

1. Міжнародні відносини та зовнішня політика держави: сутність, види, принципи та суб’єкти. Поняття «сили держави» на міжнародній арені.

2. Типологія та причини міжнародних конфліктів, шляхи їх врегулювання.

3. Міжнародний тероризм як проблема сучасного міжнародного процесу.

Література

1. Асиметрія міжнародних відносин /Під ред. Перепелиці Г. М., – К.: Вид. дім «Стилос», 2005. – 555с.

2. ООН: врегулювання міжнародних конфліктів. – К., 1993.

3. Основи політології. – Львів: Світ, 2001.

4. Міжнародні організації: загальні питання //Політика і час.–1998. – № 2.

5. Декларация о глобальных усилиях по борьбе с терроризмом, 12 ноября 2001г. - www. un. org/russian/documen/declarat/terrorism. htm

6. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції. Навч. посіб. – К.: ППП, 2004. – 264с.

7. О терроре и терроризме. М., 2001.

8. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. – Львів, 1995.

9. Терроризм эпохи постмодернизма // США :економика, политика, идеология№ 2.

10. Ланцов и террористы. СПб., 2004

11. Ларионов войны, модели безопасности //Мировая экономика и междунар. отношения. – 1990. – № 10.

12. Маддісон В. В., Шахов ітологія міжнародних відносин. – К., 1997.

13. , Мацях ія міжнародних відносин: підручник. – 2-ге вид., доп. та випр. – К.:Кобза, 2003.

14. Політологія /Навч. посібник /, , С. І.Дорошенко, І. Р.Малик, , ічник, О. В.Піскорський, , В. І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

15. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

16. Теорія міжнародної політики //Політологічні читання. – 1995. – № 1.

17. Соловьев террористических организаций в условиях глобализации. М.: ЛЕНАНД-URSS, 2006.

18. Путь к согласию. Или переговоры без поражения. – М., 1992.

19. Цимбалістий ія міжнародних відносин: Навчальний посібник. – 3-тє вид., доп. та випр. – Львів: Новий світ – 2007. – 360 с.

20. Цыганков международных отношений. – М., 2003.

21. Збройні конфлікти та шляхи їх врегулювання //Соціальна психологія. – 2005. – №2. – С. 28–37.

22. Шепелєв ія міжнародних відносин: Підручник. – К.: Вища школа, 2004. – 622с.

23. Шмелева M. И. Терроризм эпохи глобализма: глобальный терроризм как феномен современного мирового политического процесса // Світова цивілізація і міжнар. відносини. - Д., 2001. - № 2.

24. Эмин конфликты и международные организации. – М., 1991.

25. Энциклопедия международных организаций. Т. 1. Международные межправительственные организации. – СПб., 2003.

26. Юхананов международные конфликты: опыт системного анализа //Моделирование процессов мирового развития и сотрудничества. – М., 1991.

Методичні вказівки

Відомо, що незалежні держави не розвиваються у вакуумі, адже взаємодіють одна з одною та виступають суб′єктами політики вищого рівня – міжнародної. На цьому рівні держави втілюють свої національні та державні інтереси, які являють собою усвідомленні потреби держави та відображення їх у діяльності її лідерів. Розглядаючи перше питання слід охарактеризувати суть та специфіку міжнародних відносин та зовнішньої політики держави, визначити їх види та принципи реалізації. Цілісність розгляду даної теми вимагає визначення природи міжнародної політики та її відмінностей від внутрішньої, а особливо характеру їх взаємозв′язків та взаємозалежностей. Окремо слід розглянути роль не тільки незалежних держав як суб′єктів міжнародних відносин, а й різноманітні економічні, воєнні та торгові союзи, що вони утворюють, а також міжнародні урядові та неурядові організації, транснаціональні корпорації як важливих акторів міжнародних відносин [1; 3, с. 277–288; 4;5; 8, с. 5–27; 9; 12; 13; 15, с. 534–549; 16; 19; 22, с. 10–23, 282–310; 25].

Розгляд другого питання слід розпочати із з′ясування суті політичного конфлікту, а згодом і сутності та причин міжнародних конфліктів. Особливу увагу слід зосередити на типах міжнародних конфліктів, процесах їх розвитку. У цьому питанні також слід проаналізувати основні шляхи регулювання та подолання міжнародних конфліктів, особливо приділити увагу міжнародним переговорам [2; 11; 12; 13, с. 444–486; 14, с. 306–310; 15, с. 545–549; 18; 19; 20; 21; 22, с. 354–376; 24; 26].

У третьому питанні слід проаналізувати особливості міжнародного тероризму, визначити його причини та обставини виникнення терористичних актів, виявити небезпеки таких дій у сучасному світі. Особливо слід наголосити на намаганнях світової спільноти протистояти виявам міжнародного тероризму та визначити способи перешкоджання йому [2; 5; 7; 10; 17; 23].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 20

УКРАЇНА В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

1. Становлення України як суб’єкта міжнародних відносин.

2. Національні інтереси та головні завдання зовнішньої політики України.

3. Основні фактори державної сили (впливу) України на міжнародній арені.

Література

1. Актуальні питання євроатлантичної інтеграції України: Зб. наук. праць /За заг. ред. іна. – К.: ДП «Євроатлантикінформ», 2005. – Вип. 5.

2. Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: Матеріали регіон. наук.-практ. конф. (17 трав. 2004 р., м. Дніпропетровськ) /Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр.; [Редкол.: (голов. ред.) та ін.]. − Д., 2004. – 146 с.

3. Андрущенко їна в сучасному геополітичному середовищі: Монографія. – К.: Логос, 2005. – 286с.

4. Євроатлантична інтеграція України - крок у майбутнє //Екон. часопис. − 2005. − № 11-12. − c.22-23.

5. Бжезінський З. Україна у геостратегічному контексті. – К.: ВД «Києво–Могилян. Акад.», 2006. – 102с.

6. Білорус ізація і національна стратегія України. – Броди: Просвіта, 2001. – 300с.

7. Євроінтеграція України. Проблеми трансформації: Наук.-навч. вид. – Л.: ПАІС, 2005. – 80с.

8. , Клімкін їна та міжнародні організації. – К., 2003.

9. Зовнішня політика України – 2006: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети /За ред. і. − К.: ВД „Стилос”, 2007. − 272 с.

10. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: геополітичні пріоритети і сценарії розвитку. – К., 1999.

11. та ін. Україна в контексті глобалізму. – К., 1998.

12. Основні напрямки зовнішньої політики України, 2 липня 1993 //Голос України. – 1993. – 24 липня.

13. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

14. Політологія /Навч. посібник /, , С. І.Дорошенко, І. Р.Малик, , ічник, О. В.Піскорський, , В. І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

15. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

16. Європейська та євроатлантична інтеграція в контексті національної безпеки України: Розширення відносин з НАТО для України ї запорукою її успішного наближення до ЄС //Військо України. − 2005. − № 11. − c. 6-9.

17. Зовнішня політика і безпека України. – К., 2004. – 352с.

18. Україна: виклик і вибір. Перспективи України в глобалізованому світі ХХІ ст. − К., 2003.

Методичні вказівки

Із здобуттям незалежності Україна отримала всі підстави вважатися одним із суб′єктів міднародних відносин, які творять цілісну та впорядковану систему міжнародного співтовариства. У першому питання слід розглянути як відбувалося та триває й досі визнання сучасним світом України як суб′єкта міжнародного права, як здійснюються безпосередні зносини з іншими державами та міжнародними організаціями, як відбувається процес приєднання до міжнародних договорів, вирішуються питання війни та миру. Слід проаналізувати основні віхи становлення України як міжнародного актора [3; 5; 6; 8; 11; 13, с. 138–139; 14, с. 319–326; 15, с. 553–559; 18].

У статті 18 Конституції України визначено, що зовнішньополітична діяльність нашої держави направлена на забезпечення її національних інтересів і безпеки, шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства у відповідності з принципами міжнародногоправа, логікою еволюції загальнолюдської цмвілізації. У другому питанні слід проаналізувати основні завдання зовнішньої політики України, визначити її пріоритети. Особливу увагу слід звернути на основні фактори сили нашої держави на міжнародній арені [1; 2; 4; 7; 9; 10; 12; 14, с. 326–335; 15, с. 560–596; 16; 17].

У третьому питанні слід порівняти основні об′єктивні та суб′єктивні фактори (політичні, економічні, військові, людські, культурні), від яких залежить реалізація національних інтересів України та які визначають державну силу України, її впливовість на міжнародній арені [3; 5; 6; 9; 15, с. 561–568; 16; 17; 18].

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Контрольна робота – це індивідуальне завдання, яке студент виконує самостійно під керівництвом викладача протягом семестру. Мета контрольної роботи – узагальнення та закріплення знань, отриманих в процесі вивчення дисципліни та застосування знань на практиці.

Тематика контрольної роботи обирається студентом із запропонованого переліку тем та узгоджується з викладачем.

Виконану контрольну роботу необхідно представити на кафедру для перевірки не пізніше визначеного терміну.

Контрольна робота виконується в зошиті обсягом 24 сторінки.

Виклад матеріалу – логічно-послідовний; стиль – науковий.

Контрольна робота повинна містити наступні структурні елементи: план; вступ (постановка проблеми, її актуальність – 1-2 абзаци); формулювання мети; виклад основного матеріалу; висновок; список використаних джерел. Обов"язковим є посилання на використані джерела.

Контрольна робота оцінюється за наступними критеріями:

-відповідність змісту роботи завданню;

-повнота та всебічність розкриття теми;

-логічність викладу матеріалу;

-обгрунтованість теоретичних положень, узагальнень та висновків;

-аргументованість доказу;

-самостійність суджень та узагальнень;

-наявність елементів науково-дослідницького характеру;

-глибина аналізу джерельної бази;

-ступінь використання різних методів дослідження;

-продуманість, чіткість та логічність структури роботи;

-послідовність викладу.