СТРУКТУРА НАКАЗУ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ПРАКТИЧНІЙ ОБЛІКОВІЙ РОБОТІ

Ющишина Юлія Вікторівна

Матвійчук Любов Анатоліївна

Рівненський державний аграрний коледж

Виконання обліковою політикою ролі проміжної ланки між жорстким централізованим регулюванням бухгалтерського обліку та можливістю забезпечення адекватності обліку для кожної господарської ситуації зумовлює виявлення її місця в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Якщо розглядати облікову політику як елемент регулювання, виділення рівнів нормативного регулювання повинно базуватися на ієрархії нормативних документів згідно з їх правовою силою та функціональному розмежуванні керівних органів з бухгалтерського обліку, що визначені Законом Про бухгалтерський облік.

Формування облікової політики є відповідальним завданням і полягає, насамперед, у застосуванні нормативно передбачених принципів ведення бухгалтерського обліку, складання і подання бухгалтерської фінансової звітності, у виборі методів і процедур обробки облікової інформації.

Формування облікової політики відбувається на трьох рівнях:

1) державному – це сукупність процедур по встановленню загальних принципів ведення бухгалтерського обліку в країні через розробку стандартів, норм і правил.

2) регіональному (міждержавному) – це сукупність норм, правил та стандартів, що використовуються для організації бухгалтерського обліку в межах об'єднань країн.

3) локальному (на рівні підприємства) – це сукупність правил і процедур по формуванню методичних прийомів та способів організації бухгалтерського обліку в підприємстві. (табл. 1) [4]

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Таблиця 1

Нормативне регулювання питань формування облікової політики

 Види нормативно-правового акта

Питання, які регулює нормативно-правовий акт

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Правові засади визначення та організації облікової політики на підприємствах

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Розкриття інформації про облікову політику в примітках до фінансової звітності підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»

Внесення змін до облікової політики підприємства

Вирішуючи завдання побудови найефективнішого обліку, що надає користувачам достовірну, корисну та своєчасну інформацію, підприємство розробляє свої власні конкретніші правила та принципи обліку. Сукупність таких правил - це і є облікова політика. Облікова політика – це сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Згідно з п. 5 ст. 8 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 000 - ХІУ від 16 липня 1999 р., [5] підприємство самостійно:

- визначає облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

При виборі тих чи інших методів і правил та закріплення їх в обліковій політиці слід враховувати цілу низку чинників. Назвемо основні:

- форма власності та організаційно-правова форма підприємства (державне, приватне, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і т. д.);

- вид діяльності (торгівля, промисловість, будівництво і т. д.);

- організаційна структура управління та наявність структурних підрозділів;

- кількість господарських операцій, обсяги діяльності, обсяг продажу, чисельність персоналу, наявність відокремлених підрозділів, дочірніх підприємств тощо;

- особливості оподаткування виду діяльності;

- поточні та довгострокові цілі підприємництва (залучення кредитних ресурсів, здійснення інвестиційних програм тощо);

- ступінь матеріально-технічного оснащення (комп'ютерна техніка програмне забезпечення);

- рівень кваліфікації кадрів;

- технологічні особливості виробництва (промислові підприємства), особливості організації постачання" та збуту;

- системи та форми розрахунків з покупцями та постачальниками;

- взаємини з фінансовими структурами;

- система звітності перед власниками, а також іншими користувачами фінансової інформації;

- розвиненість інфраструктури ринку, перспективи його розвитку;

- стан законодавства, перспективи його зміни.

Згідно з п. 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до
фінансової звітності", затверджене наказом МФУ 31.03.99р. № 87 [7], підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

1) принципів оцінки статей звітності;

2) методів обліку щодо окремих статей звітності.

Тобто облікова політика підприємства ґрунтується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися під час вимірювання, оцінки та реєстрації господарських операцій і при відображенні таких операцій (їх результатів) у фінансовій звітності.

Облікова політика затверджується наказом керівника підприємства. Наказ про облікову політику доповнюють додатками: робочим планом рахунків, графіком документообігу, посадовими інструкціями, складом апарату бухгалтерії, складом апарату внутрішнього контролю, формами документів, не передбаченими в установленому порядку та іншими.

Наказ про облікову політику - це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно - керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру, необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у пояснювальній записці до річного звіту підприємства.

Наказ може містити такі розділи:

1. Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.

2. Техніка бухгалтерського обліку.

3. Організація бухгалтерського обліку.

У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, терміну функціонування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.

У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.

У третьому розділі, пов'язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звільнення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом структурних підрозділів; визначають напрями соціального розвитку апарату бухгалтерії.

Формуючи облікову політику підприємства, вибирають, як правило, тільки один варіант із кількох, передбачених відповідними нормативними документами. Якщо чинним положенням не регламентується порядок ведення обліку стосовно якогось конкретного об'єкта, то підприємство самостійно встановлює його, виходячи з принципу доцільності, не порушуючи чинних положень бухгалтерського обліку.

Облікова політика визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:

- методів оцінки вибуття запасів;

- періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

- порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

- окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

- методів амортизації необоротних активів;

- вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

- класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;

- періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

- методу обчислення резерву сумнівних боргів;

- переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

- порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

- сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

- переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

- порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом;

- дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;

- бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

- порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку;

- переоцінки необоротних активів;

- періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань;

- окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо:

1) змінюються на підприємстві статутні вимоги;

2) якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

3) зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Періодичність видання таких наказів встановлюється підприємством самостійно. У разі потреби уточнення до нього вносяться зміни і доповнення або такі накази видаються у новій редакції.

Список використаних джерел

Бондур облікової політики підприємств в організації обліку виробництва продукції рослинництва / // Економіка АПК. – 2008. – №10. – С. 81-85 , Малюга облік: облікова політика
і план рахунків. Стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. пос. -Житомир, ПП „Рута", 20с. Дроздова Т. І. Облікова політика підприємств: структура, формування,
зміна. //Все про бухгалтерський облік, 2004. - №11(922).- С. Д’якур керівник – Підгірна державна фінансова академія, м. [електронний ресурс]

5. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 000 - ХІУ від 16 липня 1999 р.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і
господарських операцій підприємств і організацій. Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.199 р. № 000.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до
фінансової звітності". Затверджене наказом МФУ 31.03.99р. № 87. , Сук ізація бухгалтерського обліку: Підручник.- К.: Каравела; Піча Ю. В., 200с. http://www. http://books. efaculty.