Інструментарій з програм зміцнення потенціалу місцевого самоврядування (стр. 2 )

- стаття 11.

2. Кожна Договірна Держава під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про приєднання чи затвердження повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи, які пункти вона визначила відповідно до положень пункту 1 цієї статті.

3. Будь-яка Сторона в подальшому в будь-який час може повідомити Генерального секретаря про те, що вона вважає для себе обов'язковими будь-які пункти цієї Хартії, які вона ще не прийняла згідно з положеннями пункту 1 цієї статті. Такі взяті в подальшому зобов'язання вважаються складовою частиною ратифікації, прийняття чи затвердження Стороною, яка надсилає таке повідомлення, і набирають такої ж чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 13 – Органи, до яких застосовується Хартія

Принципи місцевого самоврядування, що містяться в цій Хартії, застосовуються до всіх категорій органів місцевого самоврядування, існуючих в межах території відповідної Сторони. Однак кожна Сторона під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання чи затвердження може визначити категорії місцевих або регіональних органів самоврядування, якими вона має намір обмежити сферу застосування цієї Хартії або які вона має намір вилучити з неї. Вона може також включити в сферу застосування цієї Хартії інші категорії місцевих або регіональних органів самоврядування шляхом подання в подальшому відповідного повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 14 – Надання інформації

Кожна Сторона надсилає Генеральному секретарю Ради Європи всю відповідну інформацію, що стосується законодавчих положень або інших заходів, вжитих нею з метою дотримання положень цієї Хартії.

Частина III

Стаття 15 – Підписання, ратифікація та набрання чинності

1. Цю Хартію відкрито для підписання державами - членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю чи затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Ця Хартія набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку чотири держави - члени Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковість для них цієї Хартії відповідно до положень попереднього пункту.

3. Стосовно будь-якої держави, яка висловлюватиме свою згоду на обов'язковість для неї цієї Хартії після набрання нею чинності, Хартія набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

Стаття 16 – Територіальне застосування

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територію (території), до якої застосовуватиметься ця Хартія.

2. Будь-яка держава може в подальшому в будь-який час заявою на ім'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дію цієї Хартії на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві. Щодо такої території Хартія набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, може стосовно до будь-якої території, визначеної в цій заяві, бути відкликана шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що наступає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 17 – Денонсація

1. Будь-яка Сторона може денонсувати цю Хартію в будь-який час після закінчення п'ятирічного періоду від дати, на яку Хартія набрала для неї чинності. Відповідне повідомлення надсилається Генеральному секретарю Ради Європи за шість місяців до дати денонсації Хартії. Така денонсація не зашкоджує чинності Хартії для інших Сторін, якщо їхня кількість протягом всього часу становить не менше чотирьох Сторін.

2. Будь-яка Сторона може відповідно до положень попереднього пункту денонсувати будь-який прийнятий нею пункт частини I Хартії, якщо ця Сторона продовжує вважати для себе обов'язковими ту кількість і категорію пунктів, які визначені в пункті 1 статті 12. Будь-яка Сторона, яка після денонсації того чи іншого пункту більше не задовольняє вимогам пункту 1 статті 12, вважається такою, що денонсувала також і Хартію.

Стаття 18 – Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави – члени Ради Європи про:

a) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або

будь-якого документа про прийняття чи затвердження;

c) будь-яку дату набрання чинності цією Хартією відповідно

до статті 15;

d) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень

пунктів 2 і 3 статті 12;

e) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень

статті 13;

f) будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення,

які стосуються цієї Хартії.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені представники підписали цю Хартію.

Вчинено у Страсбурзі п'ятнадцятого дня жовтня місяця 1985 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цієї Хартії кожній державі - члену Ради Європи.

Частина 1 – ІІ. Підхід щодо створення потенціалу

Політичне середовище:

Становлення ефективного демократичного місцевого самоврядування

Місцева демократія сьогодні

Дійсно, на ранніх стадіях переходу, наголос ставиться на створенні міцної державної влади. Необхідно не тільки сформувати відповідні державні органи у новому політичному, економічному та соціальному середовищі, але також управляти тиском задля та проти змін. Спочатку слід встановити такі пріоритети: встановити верховенство права, провести правову реформу, забезпечити ефективне державне управління, дотримання прав людини та створити ефективний Парламент.

Але щойно було встановлено державне управління, розвиток місцевої демократії стає суттєвим для уникнення тенденцій до авторитаризму та більш якісного забезпечення потреб місцевої громади. Ефективне демократичне місцеве самоврядування більш якісно виконує місцеві послуги та відповідає за їхнє виконання та управлінську діяльність в цілому перед місцевою громадою. Це означає, що люди при владі стають більш підзвітними місцевій громаді, якій вони служать, аніж центральній владі.

Але у багатьох країнах з перехідною економікою розвиток місцевої демократії не є суттєвим. Передано повноваження, але у деяких випадках неповністю або без достатніх ресурсів. Громадські послуги надаються, але не завжди відповідають стандартам, на які мають право місцеві жителі. Місцеве керівництво існує, але воно не завжди чутливе до потреб місцевої громади. Місцеві мешканці можуть голосувати, але, можливо, це - єдине, що вони можуть зробити.

Поняття місцевої демократії

Розвиток ефективного, демократичного місцевого самоврядування є фундаментальним переходом від старих методів управління. Щоб продовжувати крокувати цим шляхом, людям потрібно мати поняття того, якою саме повинна бути місцева демократія.

Місцева демократія означає те, що органи місцевого самоврядування забезпечують ефективне управління громадами. Вони працюють з громадським суспільством, щоб виконувати спільні проекти, розробляти довготривалі плани для громад, щоб бути в змозі вирішувати проблеми у майбутньому. Вони зосереджуються на отриманні результатів, що покращують якість життя мешканців. Надають соціальні послуги, що відповідають загальновизнаним стандартам та потребам місцевої громади.

Місцева демократія означає те, що місцеві мешканці залучені до місцевої влади, але не тільки через вибори, але і в процесі визначення пріоритетів, форми надання соціальних послуг та під час прийняття рішень, які можуть мати вплив на ці послуги. Місцеві мешканці розуміють плани місцевої влади та відзначають їхні досягнення. Вони можуть наполягати на тому, щоб місцева влада звітувала про виконання цих планів та про використання ресурсів.

Місцева демократія означає, що місцевих жителів мають представляти чоловіки та жінки, які самі прагнуть до цього бачення, які розуміють, як працюють органи державної та місцевої влади, які турбуються про потреби своїх виборців, які мають хороші комунікативні навички та які надихають на більш широку демократичну участь.

У органах місцевої влади повинні працювати професіонали, чоловіки та жінки, які пишаються своєю роботою у державній службі, яких навчили виконувати компетентну роботу, які мають намір зробити кар’єру у державному секторі.

Міністри та державні службовці також повинні поділяти це бачення. Вони та їхні повноваження визначатимуть якість законодавчої бази та конструктивність робочих стосунків з органами місцевої влади та їхніми асоціаціями.

Це бачення місцевої демократії слід включити до стратегії, яку серйозно підтримують уряд та його партнери.

Роль міжнародного суспільства

Яким чином міжнародне суспільство допомагає країнам-членам створити це бачення? Рада Європи добре відома через встановлення стандартів, схвалених країнами-членами. Європейська Хартія місцевого самоврядування встановлює принципи, які стають фундаментом для місцевої демократії. Це є чисельні рекомендації Міністерств Ради Європи, які встановлюють обов’язкові стандарти.

Але шлях від цих принципів та стандартів до повного розквіту місцевої демократії є довгим та складним. Рада Європи розробляє програми з метою допомогти країнам-членам та національним асоціаціям органів місцевого самоврядування йти цим шляхом.

Багато міжнародних та національних організацій надавали допомогу у свій спосіб. Кожна з них, в свою чергу, сприяла розвитку демократії. Вони допомогли зміцнити органи місцевої влади; вони реалізували програми, які покращили місцеві соціальні послуги; вони створили приклади успішної діяльності.

Завданням є взяти до уваги досягнення цих організацій, вивчити кращі практики, розробити стандартизовані підходи, встановити зв’язки з усіма муніципалітетами, забезпечити довготривалий сталий розвиток за умови скорочення зовнішнього фінансування.

Законодавча база

Рада Європи та інші організації надали дорогу країнам-членам у розробці необхідного законодавства стосовно місцевого самоврядування. Конгрес місцевих та регіональних влад провів моніторинг впровадження Європейської Хартії та інших стандартів.

Звіти Конгресу та інших організацій допомогли визначити питання, але це не обов’язково призвело до їхнього вирішення.

У деяких країнах-членах, законодавство є хорошим, але його не вдається реалізувати. В інших країнах-членах, за тих чи інших причин, поради Ради Європи могли проігнорувати та законодавство залишається слабким або недосконалим. Бажання та потенціал органів влади та їхніх парламентів повністю передати повноваження та ресурси органам місцевого самоврядування не виправдали сподівань.

Зміцнення потенціалу

Але існує інший вимір створення необхідної основи для ефективного, демократичного місцевого самоврядування. Тут можуть бути воля та потенціал центральної влади. Але цього недостатньо.

Частою причиною затримки у передачі повноважень та ресурсів є неспроможність місцевої влади виконувати такі повноваження. Де ж перебуває досвідчений персонал, щоб виконати цю роботу? Наскільки добре допомагають національні асоціації органам місцевого самоврядування зміцнити їхню спроможність надавати якісні соціальні послуги? Наскільки добре національні асоціації виступають за міцне місцеве самоврядування під час національних дебатів?

Переконання органів центральної влади щодо нестачі місцевого потенціалу можна виправдати. Їм потрібна впевненість у тому, що місцеве самоврядування здійснюватиметься добре. Вони прагнуть переконатися в тому, досягнуть основних стандартів, що належним чином буде здійснюватися облік державних коштів та звітність. За таких умов, програми зміцнення потенціалу є важливими. Вони – інша сторона медалі по відношенню до законодавчої бази.

Національним асоціаціям потрібна можливість представляти органи місцевої влади та надавати ефективні послуги своїм членам.

Органам місцевої влади потрібна можливість залучати обраних представників та групи компетентного персоналу та навчити їх якісно надавати місцеві соціальні послуги, стати організаціями, які сприяють хорошому керівництву та менеджменту, залучають місцеве населення, відповідають високим стандартам соціальних послуг.

Дві сторони медалі

Законодавство встановлює основу місцевого самоврядування, програми зміцнення потенціалу створюють інститути, необхідні для ефективного місцевого самоврядування. Може існувати хороше законодавство, але без програм зміцнення потенціалу - погане місцеве самоврядування. Але програми зміцнення потенціалу не можуть компенсувати слабке законодавство. Законодавство і програми зміцнення потенціалу – це дві сторони медалі.

Навчання є ключовою частиною програм зміцнення потенціалу. Але, якщо місцева влада немає законних повноважень або державних ресурсів для надання місцевих послуг належним чином, навчання не матиме сенсу. Якщо персонал боїться, що він втратить роботу, коли оберуть нового мера, тому що вони не мають правового захисту, навчання виявиться неефективним. Якщо персонал найнятий без суттєвого основного розуміння та навичок, тому що під час прийняття на роботу до державної служби не було належних вимог, навчання буде марним.

Інші програми зміцнення потенціалу можуть доповнювати навчання. Місцеві послуги можуть покращуватися шляхом вивчення кращих практик та використовуючи техніки, такі як перевірки основної діяльності.

Місцеве управління можна покращити шляхом оцінки за еталоном (benchmark) управління. Участь громадськості можна підвищити через налагодження контактів (нетворкінг). Програми управління ефективністю діяльності можуть використовуватися для впровадження порядку тривалого покращення надання послуг.

Хороше законодавство та зміцнення потенціалу разом є ключовими елементами, завдяки яким міністерства органів місцевого самоврядування та національні асоціації можуть підтримувати як місцеву владу, так і їхніх обраних членів та персонал.

Міністерства можуть забезпечити те, щоб законодавство відображало принципи Європейської Хартії місцевого самоврядування та стандарти Ради Європи. Вони можуть співпрацювати з іншими Міністерствами з метою забезпечити належну передачу повноважень та ресурсів, а також для розробки хорошого законодавства в сфері громадських послуг.

Національні асоціації можуть прагнути забезпечити відповідність законодавства потребам місцевої громади. Вони також можуть надати органам місцевого самоврядування багато програм зміцнення потенціалу, щоб допомогти їм керувати муніципалітетом та надавати послуги за найвищими стандартами.

За такої підтримки, місцева влада, їхній персонал та обрані представники будуть розвивати свою спроможність добре керувати муніципалітетом та найкращим чином використовувати послуги, що їх надають національні асоціації та інші державні та міжнародні організації.

Спільні зусилля з плином часу

Розвиток ефективного, демократичного місцевого самоврядування не може здійснюватися виключно завдяки зусиллям органів місцевого самоврядування. Це є спільне питання. Національні органи місцевого самоврядування та національні асоціації місцевих влад мають працювати над плануванням та виконанням цього процесу разом. Інші національні та міжнародні організації повинні підтримувати ці зусилля.

Не можливо досягти розвитку місцевої демократії лише з однієї спроби. На це потрібний час. Це може затягнутися навдовго. З розвитком потенціалу місцевого самоврядування можуть з’являтися нові повноваження. Там, де типова держава-член зі Східної Європи сьогодні, можливо, витрачає близько 5% загальних державних витрат через органи місцевої влади, інші держави –члени Ради Європи можуть витрачати 25%.

Але також розвиток місцевої демократії не означає, що центральна влада більше не матиме нічого з місцевого самоврядування. Центральна влада буде зацікавлена у багатьох функціях органів місцевої влади, таких, як стандарти, яких досягнули діти в школі. Вони захочуть висловити зацікавленість шляхом встановлення стандартів та завдань та здійснення моніторингу ефективності діяльності та стимулювання покращення ситуації.

...з визначенням пріоритетів...

Процес розвитку ефективного, демократичного місцевого самоврядування може тривати досить довго, Але завжди мають бути визначені пріоритети. Наприклад, у пост-конфліктному середовищі, групам населення потрібно жити і працювати разом. Місцева демократія означає, що всі групи беруть участь у справах громади. Жінки та діти грають головну роль. Якщо вони відсторонені від справ громади, місцева демократія є менш демократичною.

Працювати разом набагато складніше там, де рівень безробіття сягає 50%. Безробітні відчувають себе зайвими у сучасному суспільстві. Прибутки сім’ї дуже малі. Антисоціальна поведінка спонукає абсолютну незацікавленість молоді. Безробітні люди втрачають довіру до влади.

Але так не має бути. Пріоритетом може стати створення робочих місць.

Наприклад, уряд та місцева влада, обов’язково завдяки міжнародній підтримці, можуть зосередитися на програмах економічного розвитку. Навчання бізнесу, мікрокредитування та інші місцеві ініціативи дозволять людям поставити на ноги або зрушити з місця свій бізнес. Міжнародна співпраця збільшує обсяги місцевого ринку та можливості торгівлі. Програми муніципального розвитку дозволяють місцевій владі створювати робочі місця. Програми соціальних робіт надають низькооплачувані робочі місця та стають корисними суспільству. Програми, які залучають інвестиції, впроваджують нові ідеї та збільшують не тільки кількість робочих місць, але й рівень довіри.

Щоб пропагувати подібні програми, органам центральної та місцевої влади потрібно працювати разом, стати партнерами. Центральній владі потрібно переглянути свої пріоритети, щоб визначити наскільки вони відповідають реальним потребам населення. Їм потрібно прибрати адміністративний та юридичний кордон, щоб вони змогли точно відповідати цим потребам, а також використовувати необхідні ресурси. Потрібно, щоб вони дозволили місцевій владі розвивати власну ресурсну базу.

В такому випадку, місцевому самоврядуванню необхідно мати потенціал, щоб працювати як надійний партнер центральної влади, щоб розробляти та реалізовувати програми місцевого економічного розвитку, підтримку місцевих організацій та спільними зусиллями об’єднати різні групи населення. Там, де це діє, демократію „встановлено добре”.

...ґрунтується на розумінні та професіоналізмі...

Розвиток ефективного місцевого самоврядування починається з чіткого розуміння значення місцевої демократії. Міцне місцеве самоуправління не є загрозою центральній владі. Воно зміцнює центральну владу, створюючи можливість для більш активної участі населення у самоврядуванні та надаючи послуги більш ефективно. Воно дозволяє центральній владі зосередитися на своїх пріоритетах, в той час, коли органи місцевого самоврядування зосереджуються на тому, що вони можуть зробити найкращим чином.

Щоб це зробити, центральна влада повинна розуміти, що органам місцевого самоврядування потрібні повноваження, персонал, кошти та майно.

Національним асоціаціям слід бути достатньо сильними, щоб співпрацювати з центральною владою та надавати значимі послуги органам місцевого самоврядування. Муніципальним владам потрібно зміцнювати свій потенціал, щоб вони змогли належним чином виконувати покладені на них завдання. Обрані члени повинні мати переконливе поняття та компетентність, щоб повністю забезпечувати потреби населення. Персоналу органів місцевого самоврядування необхідно мати професійну структуру, щоб служба на користь громади стала привабливою можливістю зробити кар’єру, щоб працівники розвивали мотивацію, розуміння та навички для надання високоякісних послуг.

РОЗДІЛ 1 –ІІІ. Підхід до зміцнення потенціалу

Шаблон реформи місцевого самоврядування

Цей Шаблон реформи місцевого самоврядування містить перелік основних проблем, які виникають у місцевому самоврядуванні у країнах з перехідною економікою та пропонує шляхи вирішення цих проблем. Його основне призначення - забезпечити міністерства з питань місцевого самоврядування та національні асоціації органів місцевої влади основою для розробки робочих планів для здійснення ефективного місцевого самоврядування.

ПРОБЛЕМИ	КОНКРЕТНІ ДІЇ
Розуміння місцевого самоврядування Бачення того, яким має бути місцеве самоврядування, часто незрозуміле посадовим особам та обраним представникам на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також самій громаді. Важко знайти спільну думку. Реформу не включено до затвердженої загальної стратегії.	Сильне місцеве самоврядування слід розглядати як ключовий елемент стабільності та сталого розвитку регіону та визнавати таким у всіх органах державної влади. Потрібно стимулювати державні дебати на користь децентралізованої влади. Потрібно розробити комплексну стратегію децентралізації, яка ґрунтуватиметься на чіткому визначенні ролі місцевих та регіональних органів влади усіх учасників процесу (уряду, парламенту, місцевих влад тощо).
Розподіл повноважень та ресурсів Як показує досвід, найбільш поширені недоліки основного законодавства стосуються наступного: Повноваження Нечіткий розподіл повноважень між органами центральної, регіональної та місцевої влади. Неадекватна децентралізація функцій щодо впровадження політики та місцевому рівні. Невизначений та/або нереальний обсяг обов’язкових функцій. Ресурси Неадекватний розподіл ресурсів центральною владою органам місцевого самоврядування (включаючи майно, фінанси, персонал), що призводить до неможливості виконання обов’язків та низької якості послуг, що надаються. Мало місця „для маневрів”: як для підвищення власних доходів на місцевому рівні, так і для розміщення необхідних ресурсів. Дисбаланс між органами місцевої влади в різних сферах та неефективне вирівнювання (що створює велику різницю у розвитку потенціалу та посилює міграційні тенденції).	Поставлено конкретні завдання, які будуть супроводжувати розробку нового законодавства, включаючи наступне: Повноваження Скоротити надмірні повноваження та поставити органам місцевої влади, там, де це можливо, виключні (спеціальні) завдання. Збільшити децентралізацію повноважень щодо надання комунальних та основних соціальних послуг та місцевому рівні. Встановити чіткі межі обов’язкових завдань, уникаючи довгих списків „широких” повноважень, які в цілому вважаються обов’язковими; Встановити чіткі стандарти щодо надання послуг, які будуть відповідати наявним ресурсам. Ресурси Забезпечити, щоб все майно, необхідне для надання місцевих послуг, було передано органам місцевого самоврядування. Збільшити частку місцевого самоврядування у державних видатках, відповідно до їхній повноважень. Покращити систему місцевого оподаткування, особливо оподаткування землі та майна, що стане основою для цієї системи, та забезпечити умови для її ефективного зміцнення. Консолідувати, де можливо, цільові гранти, щоб збільшити „місце для маневрів” та ефективність ресурсів. Підвищити рівень вирівнювання, щоб у встановлених часових рамках досягти цільового рівня (принаймні, 80%).
Впровадження законодавства В деяких країнах не вдається реалізувати важливі зміни у основних законах щодо місцевого самоврядування або вони залишаються неефективними через недостатнє бажання на державному рівні, а також через невідповідності у законодавчій базі.	Провести глибокий аналіз законодавства з питань місцевого самоврядування, щоб визначити можливі внутрішні розбіжності та вказати на зміни, які необхідно зробити в основному та галузевому законодавстві. Запланувати реформи законодавства раціональним та комплексним шляхом та провести їх, використовуючи вчасні заходи з впровадження.
Професійна структура обраних та призначених посадових осіб Юридичний статус місцевих обраних представників не стимулює створення місцевої політичної еліти. Юридичний статус персоналу органів місцевого самоврядування не стимулює професійний ріст.	Покращити статус місцевих обраних представників та чітко визначити, що очікують від їхньої роботи. Покращити професійний статус персоналу органів місцевого самоврядування та встановити стандарти щодо прийняття їх на роботу, навчання та просування по службі.
Відносини між органами державної влади та місцевого самоврядування Децентралізоване державне управління може не підтримувати на практиці розвиток місцевого самоврядування. Надмірний адміністративний нагляд органами центральної влади може обмежити місцеву ініціативу або розвиток місцевої відповідальності.	Переглянути та змінити роль та діяльність децентралізованого державного управління для сприяння децентралізації. Забезпечити те, що механізми та процедури контролю мають чітке обґрунтування та встановлені законом. Скоротити автоматичний контроль місцевих рішень, що не мають державного значення та не потребують значних витрат.
Інституційний діалог Не вистачає інституційного діалогу та існує недостатнє визнання місцевого самоврядування як партнера. Національна асоціація органів місцевого самоврядування може не мати достатньої спроможності для ефективного діалогу з урядом.	Пришвидшити зміцнення незалежних національних асоціацій органів місцевої влади. Розробити механізми тривалого діалогу, щоб забезпечити повне залучення представників органів місцевого самоврядування до процесу реформи.
Прозорість та підзвітність Не розроблено стандарти щодо прозорості, підзвітності та громадської етики.	Затвердити законом мінімальні стандарти щодо прозорості та спілкування з місцевими громадами. Встановити стандарти громадської етики на місцевому рівні та шляхи її зміцнення. Встановити механізми для участі місцевого населення у ключових моментах у справах місцевої влади. Розробити шляхи здійснення національного та місцевого аудиту.
Місцевий економічний, соціальний розвиток та розвиток навколишнього середовища Якість життя людей залежить від місцевого розвитку. Але місцевій владі може не вистачати відповідних повноважень, щоб вжити необхідних заходів, або вони не зможуть використати чинні повноваження. У них може не бути бачення або бажання побачити те, що можливо зробити. Їм може бракувати відповідного досвіду. Завдання місцевого самоврядування вимагає спільних зусиль органів місцевої влади з іншими. Але може не існувати культури партнерських відносин. Розуміння місцевого розвитку починається з діалогу з місцевим населенням та організаціями про їхні потреби. Але зв’язок з місцевою громадою може бути слабким.	Заохочувати місцеву владу: Ø Створювати місцеві форуми для головних представників громадськості, приватного та добровільного секторів для розгляду проблем місцевого самоврядування та знайти спільні вирішення. Ø Розробити політику та стратегію місцевого розвитку на основі аналізу місцевих потреб, спрямувати зусилля учасників місцевих процесів на розробку програм; Ø Працювати зі сусідніми органами місцевого самоврядування та з районною/регіональною владою, щоб підготувати стратегії та програми регіонального розвитку. Запровадити положення та механізми фінансування, щоб дати змогу місцевій владі відігравати більш значну роль у місцевому розвитку. Ввести директиви для місцевої влади щодо місцевого економічного, соціального розвитку та розвитку навколишнього середовища Стимулювати програми кращих практик та відповідного навчання (наприклад, підготовка та управління проектами), щоб допомогти місцевій владі покращити її підходи щодо місцевого розвитку та обмінятися досвідом. Стимулювати краще використання інформаційних та комунікаційних технологій місцевою владою для підтримки місцевого розвитку.
Керівництво та стратегічний менеджмент Довгострокове бачення громади та ролі місцевої влади є зазвичай нечітким. Місцеві посадові особи та обрані представники не повністю залучені до основної роботи органів місцевого самоврядування. Місцевій владі не вдається залучити громадське суспільство до співпраці щодо розвитку громади. Місцевій владі не вдається ефективно підтримувати зовнішні та внутрішні зв’язки. Місцевій владі не вдається ефективно використовувати навчання для покращення роботи.	Працювати пліч-о-пліч з національними асоціаціями та запропонувати конкретну політичну підтримку, фінансові засоби заохочення та матеріально-технічну допомогу ініціативам, призначеним для: Перевірки здійснення управління та стратегічного менеджменту в органах місцевого самоврядування за прийнятим контрольним показником, як основи для програми вдосконалення. Введення вимоги для всіх органів місцевої влади розробляти Стратегічний план на 3-5 років, та здійснювати моніторинг його виконання шляхом подання звітів про виконання згідно з річними планами. Впроваджувати моделі та стандарти для ефективного управління персоналом та фінансовими операціями в усіх органах місцевої влади. Розробляти навчальні та комунікаційні стратегії в усіх органах місцевої влади Пришвидшити розвиток партнерських відносин місцевої влади та громадського суспільства. Підтримка розвитку інформаційних та комунікативних технологій в усіх органах місцевої влади.
Надання послуг Якість, кількість та доступність послуг значно відрізняється в межах та поза межами країни. Недостатньо використовуються приклади хороших практик, щоб пропагувати поширені покращення. Існує кілька систематичних програм, щоб покращити виконання роботи. Національні асоціації самі можуть не мати потенціалу для того, щоб впроваджувати програми зі зміцнення потенціалу органів місцевого самоврядування.	· Працювати пліч-о-пліч з національною асоціацією та запропонувати конкретну політичну підтримку, фінансові засоби заохочення та матеріально-технічну допомогу ініціативам, призначеним для: –Введення програм кращих практик в пріоритетні сфери внутрішньої та зовнішньої служби. –Використання впровадження інноваційних підходів щодо надання послуг, запозичених у інших країнах –Впровадження фундаментальних перевірок діяльності, щоб визначити сильні та слабкі сторони конкретних послуг, як основи для покращення надання послуг. –Впровадження програм управління діяльністю для всіх основних послуг з чіткими завданнями, показниками виконання та цілями для покращення послуг
Навчання Весь персонал та обрані представники не мають достатнього доступу до навчання. Навчання є часто низької якості, не зосереджене на пріоритетних напрямах та йому бракує цікавих та інтерактивних методик. Багато інвестицій у навчання марно витрачаються, тому що їх не використовують найкращим чином. Тому що навчання не ґрунтується на прикладах кращих навчальних практик, часто змінюється штат, не вистачає координації та співпраці постачальників навчальних послуг. Наявність недостатньо кваліфікованих тренерів. Кошти, що їх виділяють для навчання, є недостатніми для досягнення необхідних результатів. Навчальні послуги занадто керуються „пропозицією„ аніж „попитом” (Навчальні послуги надаються, не беручи до уваги відсутність попиту)	Запропонувати конкретну політичну підтримку, фінансове заохочення та матеріально-технічну допомогу національній асоціації для розробки Національної стратегії навчання, що ґрунтується на комплексному аналізі потреб у навчанні, у тісній співпраці з головними учасниками процесу. Взяти участь у визначенні або підготовці всіх необхідних навчальних інституційних заходів для впровадження державної стратегії навчання Відігравати активну роль у забезпеченні того, що Національна стратегія використовується для: Розробки пріоритетних напрямків навчання; Розробки стандартизованих навчальних програм з основних тематик; Вжити організаційних заходів для акредитації курсу, Допомогти постачальникам навчальних послуг підвищувати свої стандарти та координувати свої підходи. Забезпечити залучення тренерів достатньої кваліфікації. Збільшити діапазон навчальних методик, що використовуються (використання ЗМІ, кращих практик тощо) Розвинути навчальний потенціал в межах кожного органу місцевої влади Підвищити кількість національних та місцевих ресурсів, присвячених навчанню. Забезпечити більш тривалий сталий розвиток у сфері надання навчальних послуг.
Розуміння демократії та участі громадян Потрібно, щоб як місцева влада, так і громада краще розуміли поняття „місцева демократія” та „участь громадян”. Існують недостатні механізми для активності мешканців та недооцінюється роль громадського суспільства. Брак чіткості у законодавчій базі та надмірне регулювання певних процедур не стимулюють місцеву владу використовувати існуючі механізми участі громадян та заважають інноваціям та експериментам. Місцева демократія та участь громадян на місцевому рівні не мають достатнього відображення в навчальних програмах. Потрібно розвивати громадські мережі. Потрібно краще визначати та посилювати роль жінок та молоді. Спілкування в межах багатоетнічних країн є часто неадекватним.	Підготувати, спільно з національною асоціацією, опублікувати та розповсюдити Посібник з місцевої демократії, встановлюючи права та обов’язки місцевої та центральної влади, а також створюючи можливості для участі громади. Підтримувати організацію місцевих та регіональних форумів, щоб розвивати у місцевої влади, політичних партій, НДО та ЗМІ спільне розуміння демократичної участі. Заохотити органи місцевої влади створювати політику активного спілкування, спрямовану на потреби та сподівання громади. Впроваджувати, спільно з національною асоціацією, цільові програми для органів місцевого самоврядування, щоб пропагувати „кращу практику” з участі громадян. Підтримувати створення „навчальних мереж” органів місцевої влади, залучених до експерименту та інновацій. Стимулювати місцеву владу до роботи з громадським суспільством для надання більш ефективних послуг місцевим мешканцям, та підтримувати тих, що проваджують ініціативи для розвитку „бачення” громади. Пропагувати громадську освіту у школах та університетах та через місцеві культурні заходи так, щоб це сприяло участі населення. Допомагати розробляти та впроваджувати навчальні програми для громадських груп. Підтримувати більш динамічних НДО, особливо тих, що беруть активну участь у пропагуванні участі жінок та молоді у місцевій політиці та процесі прийняття рішень та у розвитку взаєморозуміння в межах багатоетнічних громад.
Міжнародна співпраця Законодавча база Законодавча база з питань міжнародної співпраці територіальних громад або органів влади є нечіткою або взагалі не існує. Підписання міжнародних угод або встановлення структур міжнародної співпраці потребує попереднього схвалення центральною владою. Єврорегіони або подібні форми співпраці не можуть працювати через недосконалу законодавчу базу та недостатні ресурси. Зміцнення потенціалу Органам місцевого самоврядування бракує необхідного потенціалу для реалізації ініціатив міжнародної співпраці та оцінки їхньої ефективності. Міжнародній співпраці заважає нестача коштів для соціального та економічного розвитку. У відносинах між громадами різних країн переважають упередження та взаємна байдужість. Практичні організаційні питання Необхідність отримання віз та нестача належних міжнародних установ обмежують кількість контрактів, обсяг обмінів та можливості працювати для потенційних міжнародних партнерів.	Прийняти Мадридську Конвенцію про міжнародну співпрацю. Прибрати законодавчі та адміністративні перепони міжнародній співпраці відповідно до „контрольного переліку” засобів, встановлених Радою Європи. Введення місцевого законодавства з метою дати змогу органам місцевого самоврядування укладати угоди з органами місцевого самоврядування сусідніх країн, маючи однакові повноваження Надати інформацію, супровід та допомогу органам місцевого самоврядування, що мають бажання долучитися до міжнародної співпраці. Використовувати Національну стратегію навчання персоналу органів місцевого самоврядування та обраних представників, щоб сприяти міжнародній співпраці. Забезпечити те, що нормативні акти з питань місцевих фінансів та механізми вирівнювання орієнтуються специфічні потреби прикордонних територій. Заохочувати школи, ЗМІ, молодіжні рухи встановлювати партнерські відносини, обмінюватися досвідом, організовувати взаємні візити та об’єктивно представляти „сусіда”. Пропагувати вивчення мови сусідніх країн, давати змогу персоналу органів місцевого самоврядування та обраних представників вивчати мову країн-сусідів, що сприятиме впровадженню міжнародних проектів. Вести переговори щодо двосторонніх та багатосторонніх угод, що мають за мету відміни віз, використання ідентифікаційних карток, вдосконалення міжнародних можливостей, та відкриття ринку праці для своїх сусідів.

Частина 2