Алгоритм повного фонетичного аналізу слова

Алгоритм повного фонетичного аналізу слова

1. Запишіть слово фонетичною і фонематичною транскрипціями.

2. Встановіть співвідношення між звуками, фонемами і літерами в слові.

3. Поділіть слово на фонетичні та орфографічні склади, охарактеризуйте кожний склад (відкритий / закритий, прикритий / неприкритий, наголошений / ненаголошений).

МА – АМ – МА – АМ –

4. Визначте головний і (якщо є) побічний наголос у слові.

5. Схарактеризуйте голосні звуки:

а) ряд:

· Передній;

· Середній;

· Задній;

б) піднесення:

· Високе;

· Середнє;

· Низьке;

в) лабіалізація (лабіалізований / нелабіалізований);

г) наголошення (наголошений / ненаголошений);

6. Схарактеризуйте приголосні звуки:

а) За акустичним мовним органом (за місцем творення)

· Губні:

- Губно-губні (В, М, Б, П, В’,М’,Б’,П’);

- Губно-зубні (Ф, Ф’);

· Язикові:

- Передньоязикові;

a. Ясенні (Ж, Ш, ДЖ, Ч, Р, Ж’, Ш’, ДЖ’, Ч’, Рا );

b. Зубні (З, С, ДЗ, Ц, Д, Т, Н, Л, Зا , Сا , ДЗا , Цا , Дا , Тا , Нا , Лا );

- Середньоязикові (Й);

- Задньоязикові (Ґ, К, Х, Ґ’, К’, Х’);

· Глотковий (Г);

б) За способом творення:

· Щілинні:

o Серединні (В, Ф, З, С, Ж, Ш, Й, Х, Г, В’, Ф’, Зا , Сا , Ж’, Ш’, Х’, Г’);

o Бокові (Л, Лا );

o Носові (М, Н, М’, Нا );

· Зімкнені:

o Проривні (Б, П, Д, Т, Ґ, К, Б’, П’, Дا , Тا , Ґ’, К’);

o Африкати (ДЗ, ДЖ, Ц, Ч, ДЖ’, ДЗا , Цا , Ч’);

o Дрижачі (Р, Рا ).

в) За участю шуму:

· Сонорні (Р, Л, М, Н, В, Й, Рا , Лا , М’, Нا , В’);

· Шумні:

- Дзвінкі (Б, Д, З, Ж, ДЗ, ДЖ, Г, Ґ, Дا , Зا , ДЗا , Ж’, ДЖ’, Г’, Ґ’, Б’);

- Глухі (П, Ф, Т, С, Ш, Ц, Ч, К, Х, П’, Ф’, Тا , Сا , Ш’, Цا , Ч’, К’, Х’);

д) За твердістю / мякістю:

· Тверді;

· М’які (губні, задньоязикові та глотковий м’якими не бувають, тільки – пом’якшеними у позиції перед І; зубні перед м’яким або пом’якшеним приголосним, напр.: [сاнاіг], [сاв’ат◦о]);

· Пом’якшені (губні, задньоязикові та глотковий у позиції перед І);

е) За акустичним враженням:

· Свистячі (З, С, ДЗ, Ц, Зا , Сا , ДЗا , Цا );

· Шиплячі (Ж, Ч, Ш, ДЖ, Ж’, Ч’, Ш’, ДЖ’).

7. Поясніть комбінаторні та позиційні зміни у слові (якщо є):

· Позиційні залежать від:

- наголосу;

- позиції у слові;

· Комбінаторні:

- Асиміляція (уподібнення приголосних, зміни між приголосними):

a. За дзвінкістю, напр.: [пр◦о∙сاба] → [пр◦о∙зاба];

b. За глухістю, напр.:

а) префікс або прийменник оглушується перед дальших глухим приголосним:

– з- перед к, п, т, х, ф на письмі – с - (спитаю, скажу...);

– з вимовляється як с, пишеться з (з тобою [стобоју], з хати [схати]);

б) у роз-, без- кінцевий приголосний оглушується (розписка [росписка], але [розсада]...;

в) дзвінкий [г] оглушується перед глухими [к ], [т] ([н'іхт'і], [к’іхт'і], [лехко], [вохко];

с. За місцем і способом творення, напр..:

а)„свистячий + шиплячий”→ „шиплячий +шиплячий” (безшумно – [бе ш:умно], принісши [при н'іш:и];

б) „шиплячий + свистячий” → „свистячий + свистячий” (б’єшся [бјес':а], зважся [зваз'с'а], книжці;

в) перехід в африкати приголосних [д] і [т] у звукосполученнях „приголосний [т], [т'], [д], [д'] і свистячий (шиплячий, африката) (вітчизна [в’іч:изна], коритце [кориц:е ], коротший [короч:иĭ], радься [радз'ц'а]);

г) переходи африкат у свистячі, шиплячі чи інші африкати перед свистячими, шиплячими або іншою африкатою (річці [р'іц':і], не морочся [не мороц':а]);

d. За м’якістю, напр.:

а) [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] стають м’якими перед будь-яким іншими м’яким названої групи (для - [д'л'а], навесні - [наве с'н'і]);

б) [з], [ц], [с], [дз] перед пом’якшеними [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’] стають м’якими (свято [c'в’ато], сміх [с'м’іх], цвіт [ц'в’іт]).

- Акомодація (зміни між приголосним і голосним):

a. За мякістю, напр.: [па∙лاт◦о];

b. За огубленням, напр.: [па∙лاт◦о];

- Дисиміляція (розподібнення приголосних);

а) у спільнослов’янських групах [дт] → [тт] →[ст] (крадти → кратти → красти, плетти → плести);

б) у нових групах приголосних, що з’явилися після занепаду редукованих:

– [кът]о → [кт]о → хто

– [чьн] → [чн] → [шн]: рушник, мірошник

в) у групах приголосних [шш] ← [сш] та [жш] ← [зш], що з’явилися при творені форм вищого ступеня порівняння прикметників (висший → вишший (асим.) → вишчий (дисим.); низший → нижший (асим.) → нижчий (дисим.)

- Подовження (у межах однієї морфеми - [д':], [т':], [з':], [с':], [ц':], [л':], [н':], [ж’:], [ч’:], [ш’:];

- Подвоєння (на стикові морфем, напр.: роз – зброїти та ін.);

- Спрощення:

а) [жн]-[ждн] тижня, кожний [нц]-[лнц] сонце

[зн]-[здн] пізно, виїзний [рц]-[рдц] серце

[сн]-[слн] масний, ремісник [нч]-[рнч] гончар

[сн]-[скн] тиснути [скл]-[сткл] скло

[сц]-[стц] місце – закріплені правописом

б) в усному мовленні спрощуються, а на письмі – не завжди

[сн]-[стн] чесний, корисний, але компостний, баластний, контрастний, форпостний,

аванпостний, шістнадцять

[сл]-[стл] щасливий, улесливий, але кістлявий, хвастливий, пестливий.

[с']-[стс'к] міський, але туристський.

в) в усному мовленні спрощуються, а на письмі – ні (-ськ-, - ств-): студентський [cтуден'с'киĭ], агентство [агенство];

8. Схарактеризуйте звуки, як варіанти фонем.

9. Поясніть можливі або наявні в слові історичні та позиційні чергування голосних і приголосних:

· Чергування голосних:

- Позиційні (в залежності від наголосу, напр.: е – еи – ие );

- Історичні:

А) Найдавніші:

а. /О/ – /А/ – котити – качати, ломити – ламати, клонитися – кланятися (в основах дієслів, забезп. Вираження видових відтінків);

б. /Е/ – /І/ – гребти – загрібати, мести – замітати, пекти – запікати, летіти – літати;

в. /Е/ – /О/ – вести – возити, нести – носити;

г. /І/ – /А/ – сідати, садити, лізти – лазити;

д. /І/ – /И/ – вінок – вити, ліпити – липнути;

е. /А/ – /У/ – в’язати – вузол, трясти – трусити;

Б) Давні чергування, ускладнені пізнішими змінами голосних (дієслівні основи та похідні віддієслівні утворення):

а. /Е/ - /О/ - /І/ - /И/ - /Ø/ – беру – збори – збір – збирати – збирати – брати;

б. /А/ - /ИМ/ - /М/ – жати – зажим – жму;

в. /А/ - /ИН/ - /ЕН/ - /Н/ – жати – пожинати – женці – жну;

г. /јА/ - /ЕН/ – ім’я – імені, плем’я – племені.

В) Чергування /О/ ТА /Е/ З /Ø/:

а. У суфіксах –ок, - к: сучок – сучка, огірок – огірка;

б. У суфіксі –ець: борець – борця;

в. У префіксі: відозва – відзиватися;

г. У ряді коренів: сон – сну, пень – пня; весь – все;

Г) Чергування /Е/ з /О/ після шиплячих та /ј/:

а. В іменниках у Д. і М. в. перед м’якими приголосними – О: щоці, бджолі.

б. В іменниках ж. р. на –ість після шиплячих – О: більшості, свіжості.

в. У прикм. типу свіжою(ї), гарячою (ї), числівниках першою(Ї), займенниках нашою (Ї), вашою(Ї) – О.

г. У прикметниках на –ев: рожевий, грушевий, краєвий.

д. У І ос. мн. дієслів І дієвідм. – Е: хочете, знаєш, кажеш.

Д) Чергування /РИ/, /ЛИ/ – /РО/, /ЛО/ – /Р’І/, /Л’І/: Кривавий – кров, глитати – глотка і т. д.

Е) Чергування /О/ ТА /Е/ З /І/, напр.: пиріг – пирога та ін.

· Чергування приголосних:

А) Задньоязикові /К/, /Х/ і глотковий /Г/ зі стверділими передньоязиковими шиплячими /Ч/, /Ш/, /Ж/, напр.: козак – козаче, пастух – пастуше, друг – друже;

Б) Задньоязикові /К/, /Х/ і глотковий /Г/ із /Цا /, /Сا /, /Зا /: козак – козацький, муха - мусі, друг – друзі.

В) Чергування твердих і м’яких, напр.: воля – волею /Лا /-/Л/, сім – семи /Сا /-/С/ тощо.

Г) Чергування приголосних передньоязикових зубних /Д/, /Т/, /З/, /С/, /Ц/ із шиплячими /ДЖ/, /Ж/, /Ч/, /Ш/ при словотворенні або словозміні, напр.: сидіти – сиджу, летіти – лечу і т. д.

Д) Чергування однієї фонеми з двома при словозміні і словотворенні:

а. „Фонема – дві такі ж фонеми”, напр.: ніч – ніччю, мазь – маззю та ін.;

б. Чергування звукосполучень /б/-/бл/, /в/-/вл/, /п/-/пл/, /м/-/мл/, /ф/-/фл/: любити – люблю та ін.

в. Чергування /б/-/бj/, /п/-/пj/, /в/-/вj/, /м/-/мj/, /ф/-/фj/, /р/-/рj/, напр.: бити – б’ю, імені – ім’я та ін

ПРИКЛАД ПОВНОГО ФОНЕТИЧНОГО РОЗБОРУ СЛОВА:

веселиться

1. [v ие с еи л ú∙ цا : ∙а ], /в е с е л и тاсاа/.

2. 10 літер, 8 звуків, 9 фонем.

3. ве / се / лúть / ся

ве – відкритий, прикритий, ненаголошений;

се – відкритий, прикритий, ненаголошений;

лить – закритий, прикритий, наголошений;

ся – відкритий, прикритий, ненаголошений.

4. Має один наголос – веселúться;

5. Голосні звуки і фонеми:

е – [ие] – /е/ - передній ряд, середнє піднесення, не лабіалізований, ненаголошений;

е – [еи] – /е/ - передній ряд, середнє піднесення, не лабіалізований, ненаголошений;

и – [и∙] – /и/ - передній ряд, високе піднесення, не лабіалізований; наголошений;

я – [∙а] – /а/ - задній ряд низьке піднесення, не лабіалізований, ненаголошений.

6. Приголосні звуки і фонеми:

в – [v] – /в/ - губний (губно-губн.), щілинний (серединний), сонорний, твердий;

с – [с] – /с/ - передньоязиковий (зубний), щілинний (серединний), шумний, глухий, твердий, свистячий;

л – [л] – /л/ - передньоязикова (зубна), щілинна (бокова), сонорна, тверда;

т – [цا :] – /тا / - передньоязиков., зубний, африкат, шумний, глухий, м’який, свистячий;

с – – /сا / -

ь – не позначає звука.

7. Позиційні зміни: е → [ие], е → [еи] – у ненаголошеній позиції;

Комбінаторні зміни:

а) асиміляція за місцем і способом творення – /тا / + „свистячий” → африкат;

б) акомодація за м’якістю – [и∙]← [цا :] →[∙а] – [цا :] звужує вимову сусідніх голосних;

в) подовження у межах однієї морфеми – [цا :].

9. веселиться – весілля :

а) найдавніше чергування голосних /Е/ з /І/

б) чергування твердих і м’яких приголосних – /c/-/cا /, /л/-/лا /;

в) чергування однієї приголосної фонеми з двома – /л/-/лا лا /.