Огляд зарубіжних стандартів мобільного мовлення, досвіду їх впровадження та правового регулювання переходу на мобільне мовлення в зарубіжних країнах (стр. 3 )

Країна	Органи регулювання і ліцензування
Австрія	Органи регулювання і ліцензування: ліцензування та регулювання здійснює Австрійське агентство з питань комунікацій (Kommunikationsbehörde Austria) Правова основа мобільного мовлення: мовлення, яке здійснюється через технології окремої мережі (DMB, DVB-H) регламентується законодавством про телебачення і радіомовлення. Мобільне мовлення в форматі потокового відео, яке передається користувачу за запитом виключно через мережу оператора мобільного зв’язку, перебуває поза межами регулювання законодавства про телебачення і радіомовлення. На сьогодні проводиться робота над визначенням переліку положень законодавства, які потребують змін у зв’язку з переходом на цифрове мовлення в стандарті DVB-H, заплановано проведення конкурсного відбору оператора загальнонаціонального мультиплексу, а також перегляд Стратегії впровадження цифрового мовлення.
Бельгія	Органи регулювання і ліцензування: в Бельгії регулювання медіа і телекомунікацій здійснюється окремими органами, створеними в фламандській, франкомовній та німецькомовній комунах. В Фландрії ліцензування мобільного мовлення поки що не існує (однак в перспективі воно може бути запроваджене). Регулювання мовлення в Фландрії здійснює Фламандське агентство з питань регулювання медіа (Vlaamse Regulator voor de Media). В Валонії ліцензування мовлення здійснює Вища аудіовізуальна рада (Conseil Supérieur de l'Audiovisuel), поточне регулювання – Міністерство Франкомовної комуни з питань аудіовізуальних та мультимедійних послуг (Ministère de la Communauté francaise Service Général de l'Audiovisuel et Multimédias). В німецькомовній частині Бельгії регулювання мобільного мовлення здійснює Рада німецької комуни з питань медіа (Medienrat der Deutschsprachigen Gemeinschaft). Правова основа мобільного мовлення: станом на кінець 2007 року законодавство у сфері мобільного мовлення перебувало на стадії проектування. Станом на момент закінчення роботи над цим дослідженням, в Бельгії проводилась робота щодо визначення переліку положень законодавства, які потребують змін у зв’язку з переходом на цифрове мовлення в стандарті DVB-H, в Валлонії напрацьовано проект „дорожньої карти” впровадження мобільного мовлення, протягом 2007 року проводились консультації щодо її змісту з потенційно зацікавленими суб’єктами.
Великобританія	Органи регулювання і ліцензування: вирішення всіх питань, пов’язаних з авторизацією, ліцензуванням та контролем у сфері мовлення, віднесено до повноважень Офісу з питань комунікацій (Ofcom). Правова основа мобільного мовлення: британське законодавство про телебачення і радіомовлення не встановлює для мобільного мовлення окремий правовий режим. При цьому Офком поки що не виступав з ініціативою перегляду існуючого правового режиму регулювання мовлення і виділення мобільного мовлення в окремий вид мовлення, регулювання якого мало б здійснюватись на основі окремих правил.
Греція	Органи регулювання і ліцензування: управління частотами в Греції здійснює Міністерство з питань транспорту та комунікацій. Ліцензування телерадіокомпаній здійснює Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Контроль за дотриманням ліцензійних умов, застосування санкцій до телерадіокомпаній, що порушили вимоги національного законодавства про телебачення і радіомовлення здійснює Грецька комісія з питань телекомунікацій та пошти. Правова основа мобільного мовлення: грецьке законодавство не містить спеціальних положень, які б встановлювали особливий правовий режим для мобільного мовлення. Оператори стільникового зв’язку, що надають послуги мобільного телебачення, здійснюють відповідну діяльність на підставі отриманих ліцензій операторів мереж стільникового зв’язку. Станом на кінець 2007 року Греція не планувала внесення змін до законодавства, які б встановлювали для мобільного мовлення особливий правовий режим.
Данія	Органи регулювання і ліцензування: управління і розподіл частот покладається на Національне агентство з питань інформаційних технологій та телекомунікацій (IT og Telestyrelsen). Датська рада з питань телебачення і радіомовлення (Radio og TV-nævnet) здійснює ліцензування телерадіокомпаній, проводить реєстрацію супутникових та кабельних мовників, Міністерство культури – ліцензує програмну діяльність. Правова основа мобільного мовлення: чинне датське законодавство не містить спеціальних положень, які регулюють порядок здійснення мобільного мовлення. На початку грудня 2007 року було оголошено про проведення конкурсного відбору операторів мультиплексів для цифрового мовлення, оприлюднення результатів якого заплановано провести в першому кварталі 2008 року. При виборі операторів мультиплексів перевага надаватиметься претендентам, які використовуватимуть їх потужності у тому числі для потреб мобільного мовлення. При цьому передбачається, що 15% потужностей мультиплексів буде використано для потреб суспільного мовлення, що здійснюватиметься на будь-яких доступних платформах (зокрема, в стандартах DVB-T та DVB-H), а 35% - відведено для операторів стільникового зв’язку для розгортання мобільного мовлення в форматі DVB-H. Датське законодавство на сьогодні не потребує внесення змін, спрямованих на створення належних правових умов для впровадження мобільного мовлення – на мобільне мовлення поширюється той самий правовий режим, який встановлено для „традиційного” мовлення (Закон Данії про телебачення і радіомовлення).
Естонія	Органи регулювання і ліцензування: управління частотами, а також видача дозволів на право використання частот покладається на Естонську національну раду з питань телекомунікацій. Видачу ліцензій на право мовлення, нагляд за дотриманням мовниками ліцензійних умов, нагляд за дотриманням положень законодавства про телебачення і радіомовлення здійснює Ліцензійна комісія Міністерства культури Естонії. Правова основа мобільного мовлення: на мобільне мовлення в стандарті DVB-H поширюються ті ж самі норми законодавства, які регулюють діяльність телерадіокомпаній. Здійснення мовлення з використанням мереж операторів стільникового зв’язку регламентується положеннями законодавства, які регулюють діяльність мобільних операторів. У тих випадках, коли організація мовлення (або інший виробник контенту) здійснює трансляцію програм в стандарті DVB-H, і має місцеву, регіональну або загальнонаціональну ліцензію на право мовлення, вона не зобов’язана отримувати окрему ліцензію на право здійснення мовлення в стандарті DVB-H. У тих випадках, коли виробник контенту не має ліцензії на право мовлення, і створені ним програми транслюються виключно через кабельні мережі (мережі операторів стільникового зв’язку), оператор мережі повинен мати ліцензію на право управління відповідною мережею.
Ірландія	Органи регулювання і ліцензування: управління радіочастотним ресурсом, розподіл частот та видача дозволів на право використання частот віднесені до компетенції Комісії з питань регулювання комунікацій. Ліцензування організацій мовлення, що здійснюють мовлення в наземному, супутниковому та кабельному форматах, контроль за дотриманням ними ліцензійних умов та вимог законодавства про телебачення і радіомовлення належать до компетенції Комісії з телебачення і радіомовлення Ірландії. Правова основа мобільного мовлення: регулювання мобільного мовлення віднесено до компетенції Комісії з питань телебачення і радіомовлення. Виробники контенту здійснюють мовлення на підставі ліцензій на „звичайне” мовлення (аналогове, цифрове, ІР-телебачення тощо).
Іспанія	Органи регулювання і ліцензування: управління частотами, розподіл частот, видачу дозволів на право використання частот, ліцензування телерадіокомпаній здійснює Міністерство промисловості, туризму та торгівлі. В автономних областях створено власні органи регулювання телерадіомовлення, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про телерадіомовлення, а також мають право застосовувати до порушників передбачені законодавством санкції. Регулювання і ліцензування діяльності операторів телекомунікаційних мереж покладається на Національне агентство з питань телекомунікацій. Правова основа мобільного мовлення: законодавство не встановлює для мобільного мовлення особливого правового режиму. Національний план впровадження цифрового наземного мовлення, затверджений королівським декретом від 29 липня 2005 року з наступними змінами, передбачає резервування одного мультиплексу для потреб мобільного мовлення.
Італія	Органи регулювання і ліцензування: управління частотами та розподіл частот, видача дозволів на їх використання відносяться до компетенції Агентства з питань комунікацій (Autorità per le garanzie nelle comunicazioni). Міністерство з питань комунікацій (Ministero delle Comunicazioni) здійснює ліцензування загальнонаціональних організацій телерадіомовлення. Визначення обов’язків організацій мовлення, видача ліцензій регіональним та місцевим організаціям мовлення покладається на органи регулювання мовлення регіонального рівня. Правова основа мобільного мовлення: правовою основою здійснення мобільного мовлення в Італії є Рішення Агентства з питань комунікацій № 000/06/CONS про видачу дозволів та ліцензій на надання послуг наземного цифрового мовлення. Згідно з цим рішенням режим ліцензування діяльності послуг провайдерів мобільного телебачення має бути аналогічним режиму ліцензування діяльності операторів наземного цифрового мовлення в стандарті DVB-T. Оператори мереж, які вже отримали ліцензію на право здійснення мовлення в стандарті DVB-T, повинні надсилати повідомлення про намір здійснювати мобільне мовлення в стандарті DVB-H Міністерству з питань комунікацій. При цьому один оператор мережі наземного цифрового мовлення може управляти не більше, ніж одним мультиплексом, потужності якого використовуються для потреб мобільного мовлення. Провайдери контенту, які отримали дозвіл на право мовлення в стандартах наземного, кабельного або супутникового мовлення, повинні повідомляти Міністерство з питань комунікацій про намір здійснювати мовлення в стандарті DVB-H. Аналогічний обов’язок покладається і на провайдерів інтерактивних послуг та послуг з умовним доступом. 15 листопада 2006 року Агентство з питань регулювання комунікацій схвалило рішення, у відповідності до якого оператори електронних послуг, які здійснюють трансляцію програм для дорослих на мобільні телефони, зобов’язані забезпечувати надання споживачам послуг засоби обмеження доступу неповнолітніх до перегляду відповідних програм. На практиці єдиним таким засобом є PIN-код, який забороняє або дозволяє перегляд відповідних програм і надається користувачам мобільного телебачення.
Кіпр	Органи регулювання і ліцензування: ліцензування мовників здійснює Кіпрське агентство з питань радіо і телебачення, ліцензування операторів мереж – Офіс Комісара з питань електронних комунікацій та пошти, розподіл частот – Департамент електронних комунікацій Міністерства з питань комунікацій. Правова основа мобільного мовлення: ліцензія оператора GSM (3G) мережі надає право здійснювати мобільне мовлення без отримання додаткових ліцензій. На діяльність виробників контенту поширюються вимоги законодавства про телерадіомовлення.
Латвія	Органи регулювання і ліцензування: здійснення контролю за дотриманням положень законодавства про телерадіомовлення, а також ліцензування провайдерів програмних послуг покладається на Національну раду з питань телебачення і радіомовлення. На Комісію з питань публічних послуг покладається функція ліцензування операторів електронно комунікаційних мереж. Управління частотним ресурсом, планування використання частот, участь у міжнародній координації використання частотного ресурсу, видача дозволів на використання частот, інспектування використання частотного ресурсу здійснюється Агентством з питань комунікацій. Правова основа мобільного мовлення: латвійське законодавство не містить положень, які б встановлювали для мобільного мовлення особливий правовий режим.
Литва	Органи регулювання і ліцензування: як і в більшості інших країн Європи, діяльність операторів телекомунікацій та організацій мовлення в Литві регулюється двома різними органами – Литовською комісією з питань телебачення і радіомовлення (проводить ліцензування телерадіокомпаній, здійснює контроль за дотриманням ними ліцензійних умов та вимог законодавства), а також Національним агентством з питань регулювання електронних комунікацій (здійснює управління частотним ресурсом, видає дозволи на використання частот). Правова основа мобільного мовлення: здійснення мобільного мовлення з використанням технологій 3G і UMTS не вважається телерадіомовленням, надання відповідних послуг регламентується законодавством про телекомунікації і здійснюється на підставі ліцензій операторів стільникового зв’язку. Здійснення мобільного мовлення в стандартах DVB-H та DMB регламентується законодавством про телебачення і радіомовлення (в тій частині, яка стосується вимог до змісту). Окремого ліцензування діяльності виробників контенту законодавство Литви про телебачення і радіомовлення не передбачає. Іншими словами – контент-провайдери здійснюють трансляцію на мобільні термінали на підставі отриманих ліцензій на право здійснення мовлення.
Люксембург	Органи регулювання і ліцензування: Люксембурзький інститут з питань регулювання (Institut Luxembourgeois de Régulation) здійснює нагляд за дотриманням встановленого режиму використання частот, видає ліцензії на право використання частот, а також здійснює контроль за дотриманням встановлених вимог до використання частот. Незалежна комісія з питань мовлення (Commission Indépendante de la Radiodiffusion) надає дозволи на використання частот місцевими організаціями мовлення, а також висновки щодо можливості видачі загальнонаціональних ліцензій на право мовлення, у тому числі – супутникового та кабельного. Національна програмна рада (Conseil National des Programmes) контролює дотримання організаціями мовлення ліцензійних умов та положень законодавства про телебачення і радіомовлення. На Службу з питань медіа і комунікацій (Service des Médias et des communications) покладаються наступні завдання: надання консультативної допомоги главі уряду з питань політики у сфері ЗМІ, вжиття заходів, спрямованих на розвиток програмних послуг, представництво країни у відносин з органами регулювання діяльності медіа в інших зарубіжних країнах; здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов організаціями суспільного телебачення і радіомовлення. Правова основа мобільного мовлення: законодавство Люксембургу не містить положень, які б встановлювали особливий правовий режим для мобільного мовлення. Внесення відповідних змін до законодавства не планується, оскільки згідно з існуючою в цій країні практикою правила діяльності учасників ринку визначаються безпосередньо ринком.
Мальта	Органи регулювання і ліцензування: управління частотним ресурсом, видача дозволів на право використання частот, ліцензування операторів електронно комунікаційних мереж здійснює Офіс з питань комунікацій. Офіс з питань регулювання телерадіомовлення проводить ліцензування організацій мовлення, видає дозволи на право використання аналогових частот, здійснює регулювання діяльності організацій мовлення, контроль за відповідністю їхньої діяльності вимогам законодавства про телерадіомовлення та ліцензійним умовам. Правова основа мобільного мовлення: здійснення мобільного мовлення в форматі потокового відео охоплюється законодавчим визначенням поняття „ретрансляція” і регулюється законодавством про телебачення і радіомовлення. Окремого ліцензування мобільного мовлення в Мальті не існує – оператори мереж, що здійснюють трансляцію телевізійних та радіопрограм в форматі потокового відео на підставі виданих „загальних” ліцензій. У тих випадках, коли оператор мобільного зв’язку здійснює трансляцію програм власного виробництва, він має отримати ліцензію на право мовлення в порядку, передбаченому законодавством про телебачення і радіомовлення.
Нідерланди	Органи регулювання і ліцензування: ліцензування діяльності телерадіомовників, контроль за дотриманням ними ліцензійних умов та положень законодавства про телебачення і радіомовлення покладаються на Комісаріат з питань медіа (Commissariaat voor de media). Управління радіочастотним ресурсом, розподіл частот, видача дозволів на право використання частот, ліцензування операторів мереж та контроль за дотриманням ними положень законодавства про телекомунікації покладаються на Офіс з питань регулювання телекомунікацій (ОРТА). Правова основа мобільного мовлення: законодавство Нідерландів не містить положень, які б встановлювали для мобільного мовлення особливий правовий режим. Мобільне мовлення в стандарті DVB-H розглядається як складова цифрового мовлення в форматі DVB-T. Відповідно, виробники контенту мають отримати ліцензію на право мовлення в стандарті DVB-T, яка одночасно надає право здійснювати мобільне мовлення в DVB-H. У тих випадках, коли мобільне мовлення здійснюється в стандарті потокового відео (з використанням, наприклад, стандарту третього покоління мобільного зв’язку UMTS), оператор стільникового зв’язку може здійснювати трансляцію програм на мобільні телефони на підставі отриманої ним ліцензії оператора мережі стільникового зв’язку.
Німеччина	Органи регулювання і ліцензування: Управління частотами, а також ліцензування операторів мереж покладається на Федеральне агентство мереж (Bundesnetzagentur). Ліцензування і регулювання діяльності телерадіоорганізацій покладається на спеціальні органи земель (в кожній землі діє окремий такий орган, лише в землях Берлін та Бранденбург створено орган, юрисдикція якого поширюється на обидві землі). В ряді земель юрисдикція органів регулювання телерадіомовлення поширюється лише на комерційні ЗМІ, в той час як діяльність організацій суспільного мовлення регламентується урядами земель. Правова основа мобільного мовлення: Федеральна угода про телерадіомовлення розмежовує компетенцію федерації та земель у сфері телебачення і радіомовлення наступним чином: до повноважень федерації відноситься управління частотами і їх виділення операторам мереж; регулювання контенту повністю відноситься до компетенції земель. На мобільне мовлення в частині контенту поширюються всі вимоги законодавства земель про телебачення і радіомовлення, а також положення Федеральної угоди про телерадіомовлення. В перспективі положення Федеральної угоди про телерадіомовлення планується доповнити положеннями, які визначатимуть засади ліцензування мобільного мовлення. На сьогодні суб’єкти ринку мобільного мовлення отримують три види ліцензій – 1) на право мовлення (виробники контенту – телевізійні та радіокомпанії – отримують ліцензії від органів регулювання мовлення земель), 2) на право використання частот (оператори мереж – отримують ліцензії від Федерального агентства мереж); 3) на використання передавальних потужностей (оператори платформ – отримують ліцензії від органів регулювання телерадіомовлення земельного рівня). Федеральне агентство мереж у жовтні 2007 року видало ліцензію на право використання частот, відведених для впровадження стандарту DVB-H, компанії T-Systems – підрозділу компанії T-Mobile, яка, у свою чергу, належить Deutsche Telekom. Розгортання мережі DVB-H мовлення планується розпочати в першій половині 2008 року. Планується, що до кінця 2008 року мобільним мовленням буде охоплено всі столиці федеральних земель Німеччини, а до 2015 року доступ до мобільного телебачення матимуть 90% німецького населення. Зміни до законодавства про телекомунікації та про телерадіомовлення у зв’язку з розгортанням цифрового мовлення в Німеччині не вносились.
Польща	Органи регулювання і ліцензування: ліцензування телерадіомовників, здійснення контролю за дотриманням ними ліцензійних умов та положень законодавства про телебачення і радіомовлення, ведення реєстру операторів кабельних мереж та програмних послуг, що надаються операторами кабельних мереж покладаються на Національну комісію з питань телебачення і радіомовлення (Krajowa Rada Radiofonii i Telewizji). Управління частотним ресурсом, надання дозволів на право використання частот, проведення відповідних тендерів, ведення державного реєстру операторів телекомунікацій покладаються на Управління з питань електронних комунікацій (Urząd Komunikacji Elektronicznej). Правова основа мобільного мовлення: законодавство Польщі не містить положень, які б встановлювали для мобільного мовлення особливий правовий режим.
Португалія	Органи регулювання і ліцензування: управління радіочастотним ресурсом, розподіл частот, видача дозволів на право використання частот, регулювання і ліцензування діяльності операторів телекомунікацій покладаються на Національне агентство з питань регулювання комунікацій (ANACOM). Агентство з питань регулювання соціальних комунікацій (Entidade Reguladora para a Comunicação Social) проводить ліцензування організацій мовлення, здійснює контроль за дотриманням ними ліцензійних умов та вимог законодавства про телебачення і радіомовлення. Правова основа мобільного мовлення: португальське законодавство не містить положень, які б встановлювали для мобільного мовлення особливий правовий режим. Поширення на мобільне мовлення правового режиму, встановленого для наземного цифрового мовлення залежить від наявності радіочастотного ресурсу для потреб мобільного мовлення в стандарті DVB-H.
Словаччина	Органи регулювання і ліцензування: регулювання діяльності мовників та операторів мереж покладається на два органи – Агентство з питань телекомунікацій та Раду з питань телерадіомовлення і ретрансляції. Перший здійснює управління радіочастотним ресурсом, видає дозволи на використання частот, регулює діяльність операторів мереж, другий – видає ліцензії на право мовлення, контролює дотримання мовниками ліцензійних умов та положень законодавства про телерадіомовлення. Правова основа мобільного мовлення: словацьке законодавство не містить положень, які б встановлювали для мобільного мовлення особливий правовий режим.
Словенія	Органи регулювання і ліцензування: до компетенції Ради з питань телерадіомовлення (Svet za radiodifuzijo) віднесено: надання методичної допомоги Агентству з питань пошти та електронних комунікацій (АРЕК) щодо здійснення контролю за виконанням організаціями мовлення покладених на них законом зобов’язань, попереднє погодження проектів рішень АРЕК щодо видачі та анулювання ліцензій на право здійснення місцевого, регіонального, загальнонаціонального мовлення. Агентство з питань пошти та електронних комунікацій (Agencija za pošto in elektronske komunikacije) приймає рішення про видачу ліцензій на право мовлення, здійснює контроль за додержанням мовниками встановлених законодавством вимог, здійснює експертне, технічне, фінансове, адміністративне супроводження діяльності Ради з питань телерадіомовлення. Правова основа мобільного мовлення: словенське законодавство не містить положень, які б встановлювали для мобільного мовлення особливий правовий режим
Угорщина	Органи регулювання і ліцензування: управління радіочастотним ресурсом, видача дозволів на право використання частот, реєстрація провайдерів електронно-комунікаційних послуг, регулювання діяльності учасників ринку телекомунікаційних послуг покладаються на Національне агентство з питань комунікацій. Національна комісія з питань телебачення і радіомовлення здійснює ліцензування телерадіокомпаній, реєструє операторів кабельних мереж (спільно з Національним агентством з питань комунікацій), здійснює контроль за дотриманням ними ліцензійних умов та положень законодавства про телебачення і радіомовлення. Правова основа мобільного мовлення: на сьогоднішній день в угорському законодавстві відсутні положення, які б встановлювали особливий правовий режим для мобільного мовлення. Наказ Міністра з питань інформатизації та комунікацій від 28.12.2004 року, який встановлює правила використання радіочастотного ресурсу Угорщини, не містить окремих положень в частині частот, які мають бути відведені під впровадження стандартів DVB-H та DMB (Наказом визначено лише використання частот, відведених для UMTS).
Фінляндія	Органи регулювання і ліцензування: управління частотами, видачу дозволів на право використання частот, ліцензування контенту здійснює Фінське агентство з питань регулювання комунікацій (FICORA). Ліцензування діяльності операторів мереж, покладається безпосередньо на уряд (Державну Раду). Правова основа мобільного мовлення: на мобільне мовлення в стандарті DVB-H поширюються ті самі норми законодавства, що і на телерадіомовлення (зокрема, вимоги щодо контенту, ліцензування тощо). У тих випадках, коли виробник контенту поширює лише інформацію, яка не охоплюється поняттям „телерадіомовлення” (наприклад, надає інформаційні послуги), він не повинен отримувати ліцензії на право мовлення. Мобільне мовлення в форматі потокового відео, яке транслюється виключно через мережу оператора стільникового зв’язку, може здійснюватись на підставі ліцензії оператора стільникового зв’язку і не є предметом регулювання законодавства про телебачення і радіомовлення. У Фінляндії створено необхідну правову основу для впровадження мобільного мовлення в стандарті DVB-H (12 грудня 2006 року було схвалено урядові поправки до Закону про телерадіомовлення, які передбачили закріплення за FICORA функцій ліцензування операторів мультиплексів та виробників контенту, спрощення режиму ліцензування програм мобільного мовлення, поширення дії ліцензій на право мовлення в стандарті DVB-T на мовлення в форматі DVB-H). Digita отримала ліцензію на право управління мережею DVB-H мовлення, доступ до DVB-H мовлення мають близько 40% користувачів (станом на кінець грудня 2006 року цей показник складав 25%), напрацьовано модель взаємодії в трикутнику „виробник контенту - оператор мережі - кінцевий споживач послуг”. На сьогоднішній день особливості регулювання мобільного мовлення полягають у наступному: 1) на оператора мережі (Digita) покладається обов’язок забезпечити доступ до мультиплексу для DVB-H мовлення для всіх виробників контенту на рівних умовах; 2) виробники телевізійних та радіопрограм отримують доступ до мультиплексу на підставі отриманої в FICORA ліцензії на право мовлення; 3) для послуг, пов’язаних з передаю даних в стандарті DVB-H, окрема ліцензія не потрібна; 4) для одного провайдера контенту та пов’язаних з ним осіб не може бути відведено більше 1/3 потужності мультиплексів; 5) Digita не може бути одночасно оператором послуг.
Франція	Органи регулювання і ліцензування: управління радіочастотним ресурсом, видача дозволів на право використання частот, а також ліцензування організацій мовлення покладаються на Вищу аудіовізуальну раду (Conseil Supérieur de l’Audiovisuel). Вищим органом регулювання телекомунікацій у Франції є Агентство з питань регулювання електронних комунікацій та пошти (Autorité de Régulation des Communications Electroniques et des Postes). До повноважень Агентства, зокрема, віднесено, управління частотами, відведеними для електронно-комунікаційних послуг. Таким чином, повноваження ВАР і АРЕКП у сфері управління частот розмежовано в залежності від типу послуг, які надаються з використанням тих чи інших частот. Правова основа мобільного мовлення: мовники, що здійснюють мобільне мовлення, а також оператори платформ мобільного мовлення реєструються в ВАР, оператори стільникового зв’язку – в АРЕКП.
Чехія	Органи регулювання і ліцензування: діяльність у сфері телекомунікацій регулюється Чеським агентством з питань телекомунікацій. До основних функцій Агентства належить управління частотним ресурсом, видача дозволів на використання частот, проведення консультацій (погодження) з Радою з питань телебачення і радіомовлення Плану використання радіочастот. Регулювання діяльності мовників покладається на Раду з питань телебачення і радіомовлення. До повноважень Ради з питань телебачення і радіомовлення віднесено ліцензування телебачення і радіомовлення; реєстрацію операторів кабельного і супутникового мовлення; затвердження за поданням Чеського агентства з питань телекомунікацій технічних параметрів мовлення організації, яка отримує ліцензій на право мовлення тощо. Правова основа мобільного мовлення: на мобільне мовлення поширюються загальні вимоги законодавства про телекомунікації, а також вимоги Національного плану використання частот. Закон про телебачення і радіомовлення 2001 року не містить будь-яких положень, які поширюються на мобільне мовлення. У 2006 році було проведено консультації щодо Національного плану використання частот в частині використання частот в смузі 470-960 МГц, у 2007 році мобільне мовлення в Чехії планувалось здійснювати на регулярній основі, однак реалізації цих планів перешкодила невизначеність порядку використання частот для потреб мобільного мовлення в форматі DVB-H, необхідність залучення значних додаткових інвестицій для розгортання мережі DVB-Н-мовлення (інвестиції залучено так і не було), а також потреба у внесенні змін до законодавства про телекомунікації (у 2007 році ці зміни також внесено не було). Див: http://www. /content/view/252/2/ )
Швеція	Органи регулювання і ліцензування: видача загальнонаціональних ліцензій на право здійснення аналогового та цифрового радіомовлення, на право здійснення цифрового телевізійного мовлення покладається на Міністерство з питань освіти, досліджень та культури. Управління та розподіл радіочастотного ресурсу, видача дозволів на право використання частот віднесено до компетенції Національного агентства з питань пошти та телекомунікацій. До повноважень Шведського агентства з питань радіо і телебачення віднесено ліцензування місцевих та регіональних телерадіокомпаній, реєстрацію супутникових, кабельних, Інтернет-мовників, внесення Уряду пропозицій щодо механізму розподілу ліцензій на право здійснення цифрового мовлення. Правова основа мобільного мовлення: шведське законодавство не містить положень, які б встановлювали для мобільного мовлення особливий правовий режим.

3. Висновки і рекомендації

На сьогоднішній день у світі існує декілька основних стандартів мобільного мовлення, які успішно використовуються у ряді країн. Кожен з цих стандартів має свої недоліки і переваги. Основними перевагами мобільного мовлення за технологією потокового відео є: можливість використання існуючої мережі мобільного зв’язку, яка підтримує технологію EDGE; можливість економії коштів на будівництво виділеної мережі та забезпечення високої швидкості передачі даних; пристосованість технології для передачі даних за запитом в той момент, коли це потрібне абоненту; створення для оператора мережі та користувача розрахувати вартість послуги (вартість 1 Мб переданих та отриманих даних). До основних недоліків технології потокового відео слід віднести насамперед обмежену пропускну спроможність мобільної мережі – у випадку, якщо значна кількість абонентів, що перебувають в одному й тому ж самому місці, вирішать скористуватись послугою потокового відео, оператор не зможе надати послугу всім бажаючим. Цей недолік є чи не найбільш суттєвим. Саме тому „потокове відео” у ряді країн розглядається лише як перший крок на шляху функціонування „повноцінного” мобільного мовлення, яке усуває головний недолік технології „потокового відео” – недостатню пропускну здатність завдяки використанню, поряд з мережею мобільного мовлення, інших мереж передачі сигналу (Інтернет або телебачення). До вищеназваних технологій належать, зокрема, DVB-H, DMB-DAB, MediaFLO, ISDB-T, та низка стандартів, розроблених і попередньо випробуваних в виключно в КНР (т. зв. „китайські стандарти” - DMB-T/H, T-MMB, CMB, CMMB, CDMB). DVB-H є офіційним стандартом мобільного мовлення в Індії, тестування цього формату було проведено в Малайзії, Австралії та Філіппінах. Найбільший успішний комерційний проект з впровадження стандарту DVB-H було реалізовано в Італії, де тестування мобільного мовлення у цьому форматі розпочалось влітку 2006 року, і за період реалізації проекту кількість користувачів послуг мобільного мовлення досягла 600 000. Основними перевагами стандарту DVB-H є: 1) адаптованість стандарту для мобільного прийому за допомогою технології часового інтервалу – програма передається на термінал не постійно, а короткими пакетами з щільним пакуванням даних, після чого приймач тимчасово вимикається і відбувається відтворення програми з буферу; 2) використання стійкого до завад коду R-S; 3) врахування проблем, які не виникають у стаціонарних приймачах сигналу, а саме - спотворення сигналу внаслідок т. зв. „ефекту Доплера”, імпульсних завад від інших компонентів мобільного телефону; 4) використання більш оптимального для мобільного прийому додаткового режиму. Як і будь-який інший стандарт мобільного мовлення, стандарт DVB-H має свої недоліки, які частково враховано в стандарті мобільного мовлення DMB. До переваг останнього порівняно із стандартом DVB-H слід віднести: 1) більшу швидкість перемикання каналів; 2) більшу кількість кадрів за секунду (30 порівняно з 15 в DVB-H); 3) в 4 рази меншу, порівняно з DVB-H, ширину смуги частот; 4) підтримку окремих сервісів, які не підтримуються в DVB-H; 5) нижчі трудові і фінансові витрати на підтримку цифрового аудіо мовлення (DAB). Попри ці позитиви, стандарт DMB-T офіційно впроваджено лише в одній країні – в Південній Кореї. У 2006 році тестування мобільного мовлення в стандарті DMB було проведене в Індії, Німеччині, Італії, Великобританії, однак в цих країнах цей стандарт, з огляду на позицію Єврокомісії, яка офіційно підтримала стандарт DVB-H, впроваджений не був. Альтернативою DMB є стандарт MediaFLO (Media Forward Link Only), спеціально розроблений американською компанією Qualcomm для США та Канади. Загалом, цей стандарт має ті ж переваги, що і DMB, однак, на відміну від останнього не використовує першу смугу частот. Досить гнучкою є система ISDB, яка надає можливість вузькосмугового прийому (з переданої інформації приймається її частина – наприклад – лише заголовки новин), а також доступ до глобальної мережі Інтернет, яка використовується в якості зворотного каналу зв’язку. На відміну від низки інших стандартів в ISDB введено систему маркування і захисту цифрового контенту RMP, яка дозволяє присвоїти цифровому контенту три типи маркування – “copy once” (користувач може записати телевізійний продукт один раз, після чого копіювання продукту на інші носії інформації стає неможливим), “copy free” (користувач може вільно записувати і копіювати телевізійний продукт), “copy never” (користувач взагалі не може записати програму на носій інформації). Крім того, в стандарті ISDB-T підтримуються електронні програми передач (EPG – Electronic Program Guides). Ще однією особливістю ISDB є обов’язкове шифрування інформації, навіть при передачі безкоштовних загальнонаціональних програм. У зв’язку з цим для доступу до програм в стандарті ISDB споживачі повинні використовувати картки доступу, якими безкоштовно оснащуються всі приймачі сигналу в стандарті ISDB. Попри те, що стандарт ISDB є не менш гнучким, ніж європейський стандарт DVB-H, і, більше того, має ряд переваг порівняно із стандартами DVB та DMB (наприклад, в частині більш ефективного використання частотного ресурсу, захисту від перешкод), суттєвого поширення за межами Японії він не отримав. На сьогоднішній день основними тенденціями правового регулювання у сфері мобільного мовлення в країнах ЄС є: 1) поширення на мовлення у мобільному „форматі” тих самих положень законодавства про телебачення і телекомунікації, які застосовуються до цифрового мовлення; 2) надання операторам права здійснювати мобільне мовлення на підставі загальної (а не окремої) ліцензії; 3) впровадження правил, спрямованих на захист неповнолітніх від шкідливого мобільного контенту; 4) покладення на оператора мережі обов’язку забезпечити доступ до мультиплексу для DVB-H- мовлення для всіх виробників контенту на рівних умовах; 5) закріплення в законодавстві правил, спрямованих на запобігання концентрації доступу до мережі провайдерів контенту (встановлення граничних квот для кожного з операторів); 6) встановлення механізмів, спрямованих на захист авторських прав виробників програм. На сьогоднішній день в Європейському Союзі на офіційному рівні підтримано стандарт мовлення DVB-H. Відповідно, позицію ЄС слід враховувати і в процесі тестування та впровадження мобільного мовлення в Україні. Варто відзначити, що на сьогоднішній день в Україні відсутні належна правова основа для впровадження як цифрового, так і мобільного мовлення, а також стратегія їх впровадження – проект відповідної державної програми, хоча і був підтриманий Національною Радою України з питань телебачення і радіомовлення, однак затверджений урядом не був. В процесі створення належної правової основи для мобільного мовлення в Україні, на наш погляд, слід виходити з тенденцій, які прослідковуються в процесі створення правової бази для мобільного мовлення в європейських країнах (див. вищенаведений пункт).

[1] Дані http://eng. t-dmb. org/

[2] Обзор современных стандартов телевидения. - http://www. *****/articles/view. php? art=114

[3] Стандарты цифрового телевизионного вещания. - http://*****/625/2006/05/tehnol1.htm

[4] Бразилия выбрала для HDTV-вещания стандарт ISDB-T. - http://www. *****/eraline/getnews. asp? SID=10816