Програма державної атестації за освітньо-професійною програмою бакалавра за спеціальністю Історія – 6.030300 (стр. 7 )

> будувати висловлювання щодо історичних подій і явищ з викладенням власної аргументованої позиції;

> вказувати на історичних і загально-географічних картах місця значних історичних подій, території, охоплені історичними явищами чи процесами, території розселення українців та інших народів, що населяли територію сучасної України, а також державні кордони України в різні періоди її існування, історико-географічні регіони, кордони держав, з якими Україна межувала, держав, у складі яких перебували українські землі, місця компактного поселення українців за межами України;

> роз’яснювати зміст, правильно застосовувати загальносоціологічні, загальноісторичні, конкретно-історичні та спеціальні терміни й поняття.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ АБІТУРІЄНТІВ ЗА НАСЛІДКАМИ СПІВБЕСІДИ

При оцінюванні знань за наслідками співбесіди з історії України враховується:

- загальний рівень оводіння знаннями з історії України; знання хронологічних меж періодів, найважливіших історичних подій і процесів; визначення характерних рис явищ і подій;

- рівень умінь групування (класифікувати) факти, розкривати причинно-наслідкові зв’язки між подіями;

- рівень оволодіння практичними уміннями та навичками роботи з історичними джерелами; обгрунтування власного ставлення абітурієнта щодо історичної події, явища, історичної постаті.

Оцінювання знань абітурієнтів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці:

Рівні знань	Бали	Критерії оцінювання знань
початковий	100 – 107	Абітурієнт називає одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об’єкти
108 – 115	Абітурієнт називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічні об’єкти; вибирає правильний варіант відповіді на рівні,,так – ні”
	Абітурієнт двома-трьома простими реченнями має розповісти про історичну подію чи постать;співвіднести рік зі століттям, століття з тисячоліттям; має загальне уявлення про географічну карту
середній	124 – 132	Абітурінт репродуктивно відтворює невелику частину навчального матеріалу, пояснюючи історичні терміни, подані у тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати
133 – 141	Абітурієнт з допомогою викладача відтворює основний зміст навчальної теми, визначає окремі ознаки історичних понять, називає основні дати
142 – 150	Абітурієнт самостійно відтворює фактичний матеріал теми, дає стислу характеристику історичній постаті, встановлює послідовність подій
достатній	151 – 159	Абітурієнт послідовно і логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ та процесів; використовує історичні документи як джерело знань
160 – 168	Абітурієнт володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв’язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об’єктів
169 – 177	Абітурієнт оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти і формулює нескладні висновки, обгрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки; синхронізує події у межах курсу
високий	178 – 185	Абітурієнт використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; синхронізує подіє вітчизняної та всесвітньої історії
186 – 193	Абітурієнт володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії
194 – 200	Абітурієнт системно володіє навчальним матеріалом; самостійно характеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему і визначити шляхи її розв’язання; користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її

Рекомендована література

16. Лях Р., Темірова Н. Історія України: Підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2003. – 192 с.

17. Власов В. Історія України: Підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2005. – 280 с.

18. Власов В. Історія України: Підручник для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2005. – 256 с.

19. Швидько Г. К Історія України. ХVІ – ХVІІІ ст.: Підручник для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 1999. – 384 с.

20. Історія України: Підручник для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2005. – 352 с.

21. Реєнт О., Малій О. Історія України. Кінець ХVІІІ – початок ХХ століття: Посібн. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2003. – 224 с.

22. Новітня історія України. Частина перша. 1914–1939: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2002. – 352 с.

23. Кульчицький С., Шаповал Ю. Історія України (1914–1939): Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2003. – 304 с.

24. М., І. Новітня історія України: 1914–1939: 10 кл.: Навч. посіб. – К.: А.С. К., 2003. – 352 с.

25. Новітня історія України (1939 – початок ХХІ ст.): Підручник для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2006. – 384 с.

26. Кульчицький С., Шаповал Ю. Історія України (1939–2001): Підручник для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2005. – 320 с.

27. М., І., Фрейман Г. О. Новітня історія України: 11 кл.: Навч. посіб. – К.: А.С. К., 2007. – 384 с.

28. Крупчан С., Крупчан Т., Іванюк О. Новий довідник: Історія України. – К.: Казка, 2006. – 736 с.

29. Д. Історія України: Навч. посіб./3-тє вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2007. – 688 с.

30. Кульчицький С. В., Мицик Ю. В., Власов В. С. Історія України: Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Літера ЛТД, 207. – 528 с.

При підготовці до співбесід радимо також використовувати також і інші чинні підручники та посібники з історії України, рекомендовані Міністерством освіти і науки України.