2. Особливості правил поведінки на заняттях та обов'язки студентів.
Під час занять з ЗВ виконують деякі особливі вимоги, пов'язані з військовим статутом:
• усі заняття починаються з шикування, виконання стройових команд, рапорту, стройових тренувань тощо;
• стосунки між студентами і викладачем розвиваються на основі вимог загальновійськових статутів в обсязі тем, що вивчаються;
• особливу увагу студенти повинні надавати високій дисципліні та виконанню техніки безпеки, що пов'язане з використанням зброї, військових пристроїв та коштовного навчального майна;
• студенти повинні приходити на заняття охайно одягненні, у встановленій формі одягу (носити форму і знаки розрізнення військовослужбовців ЗС студентам заборонено).
Загальні вимоги безпеки
під час проведення занять з предмета «Захист Вітчизни»
Безпека під час проведення занять з предмета забезпечується їх чіткою організацією, суворим дотриманням заходів безпеки, які визначаються статутами, курсом стрільб, відповідними керівництвами та настановами.
Керівники навчальних закладів зобов’язані вживати заходів щодо попередження загибелі та травмування студентів, встановлювати необхідні вимоги безпеки під час роботи з озброєнням та військовою технікою, під час здійснення маршу в район занять, проведення занять, стрільб, спеціальних занять і робіт, своєчасно доводити ці вимоги до студентів та добиватися їх суворого виконання.
Перед початком занять керівник навчального закладу зобов'язаний особисто впевнитись, що для цього створені безпечні умови, студенти засвоїли вимоги безпеки та мають достатні практичні навички щодо їх виконання.
Відповідальність за дотримання студентами вимог безпеки на заняттях несуть викладачі предмета. Вони зобов’язані:
- вивчити з студентами вимоги безпеки під час проведення занять, прийняти заліки зі знання цих вимог та забезпечити постійний контроль за їх дотриманням;
- перевірити справність озброєння, військової та іншої техніки, яка виводиться (вивозиться) на заняття, звернувши особливу увагу на знання студентами правил поводження з ними;
- перевірити справність та припасування одягу (обмундирування), спорядження й засобів індивідуального захисту студентів з урахуванням пори року;
- під час проведення занять на військовій техніці, з озброєнням, у лісистій місцевості, під час розташування табором та в інших пожежонебезпечних місцях вимагати від студентів суворого дотримання вимог пожежної безпеки;
- визначати маршрути руху у пішому порядку (маршрути руху машин) та порядок пересування (перевезення) студентів до місць проведення занять;
- на заняттях використовувати тільки технічно справне навчальне обладнання, зразки озброєння та військову техніку.
Вимоги безпеки
під час проведення занять у кабінеті
Безпека студентів під час занять у кабінеті предмета забезпечується постійним і неухильним дотриманням планів проведення занять, грамотною експлуатацією обладнання кабінету, а також визначених викладачем заходів безпеки.
До роботи з проекційною та відеоапаратурою, іншими апаратними засобами допускаються лише викладач та студенти, які мають відповідні навички роботи з нею.
На заняттях зі зброєю – перевіряти її справність, переконатися у відсутності гострих задирок, заклинень та інших причин травматизму студентів. Обов’язково перевіряти зброю на розрядженість.
Забороняється проводити заняття з електрообладнанням без вентиляції, встановлення захисних загороджень і протипожежного обладнання та якщо студенти не склали залік з правил електробезпеки. Вимагати особливої обережності в роботі з бензином, антифризом та іншими речовинами, які легко займаються чи є отруйними речовинами, а також під час роботи з індикаторними трубками військового приладу хімічної розвідки. Не допускати миття рук, деталей та одягу етилованим бензином.
У випадку проведення в кабінеті вправ початкових стрільб з пневматичної гвинтівки дотримуватися вимог безпеки для стрільби у стрілецькому тирі.
Вимоги безпеки
під час проведення занять на місцевості
Місцевість для занять обмежується. Обмежена ділянка місцевості доводиться до тих, хто навчається, при необхідності та за умов виконання вправ її межі позначаються попереджувальними знаками (позначками).
Використання холостих патронів на заняттях дозволяється тільки військовослужбовцям і викладачу предмета. Стрільбу холостими патронами дозволяється вести тільки з бойової зброї.
Метання навчальних гранат дозволяється, коли в радіусі не менше 100 від рубежу метання відсутні люди та об’єкти, що підлягають небезпеці. Категорично забороняється:
- брати в руки вибухонебезпечні предмети;
- використовувати бойові патрони на тактичних заняттях;
- проводити імітаційну стрільбу різного виду патронами з навчальної і саморобної зброї.
Виявлені у студентів вибухонебезпечні предмети підлягають негайному вилученню.
Вимоги безпеки
під час проведення стрільб у стрілецькому тирі
До навчальних стрільб у стрілецькому тирі допускаються студенти, які пройшли інструктаж з вимог безпеки під час стрільб та склали заліки, результати яких зафіксовано у журналі, знають матеріальну частину зброї та можуть нею користуватися.
Під час навчальних стрільб у стрілецькому тирі потрібно дотримуватись наступних правил поведінки та вимог безпеки:
- без дозволу керівника студенти не повинні: заходити до приміщення тиру; брати до рук зброю; виносити боєприпаси та зброю з приміщення тиру; заряджати та розряджати зброю; проводити підготовку до стрільби (прицілюватися); проводити стрільбу.
Забороняється:
- перебування студентів у приміщенні стрілецького тиру без викладача предмета або керівника стрілецького гуртка (далі— керівник);
- спрямовувати зброю в сторону від мішеней, наводити її на людей;
- брати зброю чи підходити до неї без команди.
Вимоги безпеки перед початком навчальних стрільб у стрілецькому тирі
Перед початком навчальних стрільб керівник повинен перевірити:
- знання учнями вимог безпеки при стрільбі;
- справність зброї, наявність боєприпасів та мішеней;
- стан приміщення стрілецького тиру, стан освітлення та обладнання.
Керівник повинен забезпечити належну поведінку і безпеку студентів на вихідному рубежі та безпечне проведення стрільб на вогневому рубежі.
Вимоги безпеки під час проведення навчальних стрільб
У приміщенні стрілецького тиру можуть знаходитися тільки студенти, зазначені у списку допущених до стрільб.
На вихідному рубежі керівник роздає студентам визначену кількість набоїв. Студенти доповідають керівникові про їх отримання та чекають подальших команд. Студенти підходять до зброї тільки після команди керівника «На вогневий рубіж кроком руш». Після команди керівника «Заряджай» студенти самостійно заряджають зброю та доповідають керівникові про свою готовність. Студенти проводять стрільбу тільки після команди керівника «По мішенях — вогонь». Після закінчення стрільб студенти самостійно розряджають зброю і доповідають керівнику про їх закінчення. Керівник повинен оглянути зброю кожного студента, який закінчив стрільбу. Тільки після того, як усі студенти повідомлять про закінчення стрільб, керівник дає команду «До мішеней кроком — руш» та разом з студентами підходить до мішеней, де проводиться аналіз результатів стрільби кожного студента.
Вимоги безпеки після закінчення навчальних стрільб
Після закінчення стрільб керівник разом з командиром навчального взводу або старостою стрілецького гуртка переносять зброю у спеціально відведене місце, де проводять її огляд, чищення та змащування. Почищена зброя під наглядом керівника переноситься до кімнати її зберігання. У журналах «Обліку відвідування» та «Обліку видачі боєприпасів» керівник робить відповідні записи.
Вимоги безпеки у разі виникнення надзвичайної ситуації
У разі виникнення надзвичайної ситуації керівник негайно припиняє стрільби та виводить студентів з приміщення стрілецького тиру.
Потерпілим надається перша долікарська медична допомога, викликається швидка медична допомога та інформується адміністрація навчального закладу про виникнення надзвичайної ситуації.
Вимоги безпеки
під час проведення стрільб на військовому стрільбищі
Безпека під час стрільби досягається чіткою організацією стрільб, точним дотриманням правил та вимог безпеки, високою дисциплінованістю всіх військовослужбовців.
На кожній директрисі (військовому стрільбищі) з урахуванням особливостей та місцевих умов розробляється і вивішується на командному пункті та на дільничних пунктах управління інструкція з вимог безпеки, яку повинен твердо знати особовий склад підрозділів, що виводяться на стрільбу.
Студенти, які не засвоїли правила та вимоги безпеки, до стрільби та її обслуговування не допускаються.
Кожний студент повинен беззаперечно та точно виконувати всі правила та вимоги безпеки під час стрільби.
Викладачі предмета відповідають за точне виконання встановлених правил та вимог безпеки підпорядкованими студентами.
Для забезпечення безпеки перед кожною стрільбою виставляється оточення.
Пересування на полігоні дозволяється лише по дорогах та в районах, які позначені начальником полігона.
Забороняється заходити (заїжджати) на ділянки, де є снаряди, міни, бомби, вибухові речовини. Ці ділянки є забороненими зонами з відповідними попереджувальними написами.
Забороняється торкатися снарядів, мін, бомб, вибухових речовин, які не розірвалися, та предметів імітаційного обладнання. Кожний снаряд, міну, бомбу, заряд вибухової речовини, що не розірвалися, відразу ж після виявлення необхідно позначити покажчиком з попереджувальним написом та повідомити начальника полігона.
З метою контролю за безпекою стрільби та діями студентів, що стріляють, а також своєчасного попередження про появу людей, тварин і транспортних засобів на мішеневих полях або у небезпечних зонах місцевості, виявлення вибухів і місць падіння снарядів, що не розірвалися, організовується спостереження. Спостерігачі забезпечуються оптичними приладами (біноклями, стереотрубами) та планшетами. Кількість спостерігачів визначається керівником стрільби на ділянці для надійного забезпечення спостереження.
Дозвіл на відкриття вогню на директрисі (військовому стрільбищі, вогневому містечку) дає старший керівник стрільби. Ведення вогню дозволяється тільки після підняття на всіх ділянках та командному пункті червоних прапорів ВСП.
Стрільба негайно припиняється за командою керівника або самостійно кожним стріляючиму разі:
появи людей, тварин і машин на мішеневому полі, низьколітних апаратів, вертольотів над районом стрільби;
падіння снарядів (гранат) за межами безпечної зони або поблизу бліндажа, у якому перебувають люди, та втрати зв’язку з бліндажем;
доповіді або подання встановленого сигналу з поста оточення про небезпеку продовження стрільби;
підняття білого прапора (ВСП, ліхтарів) на командному пункті;
виникнення пожежі на мішеневому полі та на території полігона;
втрати орієнтування тими, хто стріляє;
Для негайного припинення вогню тими, хто стріляє подається сигнал “Відбій”, а також подається команда: “Стій! Припинити вогонь” та виставляється білий прапор (ВСП, ліхтар) замість червоного. За командою “Стій! Припинити вогонь” ті, хто стріляє, припиняють вогонь. Зброю розряджають. Зброю дозволяється заряджати тільки на рубежі відкриття вогню. У вихідне положення стріляючі повертаються тільки за командою керівника.
Категорично забороняється:
заряджати зброю бойовими та холостими набоями, а також бойовими та інертними гранатами до сигналу “Вогонь” (команди керівника, командира);
направляти зброю на людей, у бік або в тил стрільбища незалежно від того, заряджена вона чи ні;
відкривати та вести вогонь: з несправної зброї, несправними боєприпасами або боєприпасами, які не передбачені таблицями стрільби для цієї системи; за межі небезпечних напрямків стрільби; при піднятому білому прапорі на командному (дільничному) пункті та укриттях (бліндажах): по бліндажах, незалежно від того, перебувають у них люди чи ні, а також по інших спорудах (вишках, тригонометричних пунктах та декоративному обладнанню); у разі втрати зв’язку з керівником стрільби;
залишати де б то не було заряджену зброю або передавати її іншим особам; залишати на вогневій позиції (місці для стрільби) індивідуальну зброю без команди керівника стрільби.
Актуалізація опорних знань і умінь студентів:
3. Конституція та закони України про Збройні сили України.
28 червня 1996 року їни, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави і спираючись на багатовікову історію українського державотворення, на світовий досвід, прийняла Основний Закон України — Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства.
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки е найважливішими функціями держави, справою всього українського народу.
Оборона України, захисти її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Україна 24 серпня 1991 р. проголосила незалежність і відсутність будь-яких посягань на територію або майно інших країн. Однак нині не виключена можливість воєнних конфліктів і терористичних актів, які можуть загрожувати суверенітету нашої країни, 6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла постанову про утворення Збройних сил, а 19 жовтня 1993 р. постановила вважати цей день святом — Днем Збройних сил України.
Закони, які забезпечують обороноздатність держави
• Основний закон — Конституція України (оголошено про призначення ЗС та інших військових формувань).
• «Про оборону України» (система структур, які всебічно забезпечують захист держави від внутрішніх і зовнішніх впливів або втручань).
• «Про Збройні сили України» (ЗС як ланка системи, яка відповідає за захист Вітчизни).
• «Про Державну Прикордонну службу України».
• «Про цивільну оборону України» (захист як у мирний час, так і під час бойових дій чи терористичних актів).
• «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
• «Про воєнну доктрину України» (ключовий закон під час вибору політичного напрямку розвитку країни).
Конституція України
• Обов'язки (громадянина) військовослужбовця:
— виконувати закони держави;
— виконувати правила суспільного життя;
— додержуватись загальнодержавної ідеології та законів;
— не брати участі у страйках та ін.
• Права та свободи військовослужбовців:
— недоторканність особистості;
— гідне матеріальне забезпечення;
— право на освіту, житло, охорону здоров'я;
— свободу совісті, віри тощо;
— можуть бути обраними на суспільні посади.
Воєнна доктрина (ВД) — це прийнята державою системі поглядів і положень про військову безпеку, про розвиток Збройних сил, їх існування та використання. ВД України має оборонний, миролюбний характер.
Основні напрямки реалізації Воєнної доктрини:
• прагнення вирішувати всі міжнародні проблеми невоєнізованим шляхом;
• забезпечення оборони держави воєнними засобами на належному рівні;
• організація боєздатних Збройних сил;
Воєнна доктрина виходить із того, що державний кордон України визначено остаточно, а держава не має територіальних претензій до жодної держави. Україна ніколи першою не розпочне бойові дії проти іншої держави.
Використання Збройних сил можливо тільки в разі збройної агресії, посягань на територіальну цілісність і за умов виконання Україною міжнародних зобов'язань.
Форма збройної боротьби:
• стратегічне розгорнення;
• відбиття повітряно-космічного удару противника;
• перехід до стратегічного наступу або оборони.
Принципи діяльності Збройних сил України
Збройні сили України будуються і здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:
• демократії і гуманізму (потужна армія неможлива без дисципліни; порушення законів тягне за собою дисциплінарну та кримінальну відповідальність);
• єдиноначальності та колегіального вироблення рішень (командир несе відповідальність за власне рішення, але приймаючи їх, повинен враховувати думку, позицію колегіального органу: військової ради, зборів офіцерів, солдатів);
• загального військового обов'язку;
• добровільного вступу на кадрову військову службу (за контрактом);
• дотримання військової дисципліни;
• гласності в діяльності ЗС і збереження державної та військової таємниці;
• принцип позапартійності (армія і флот перебувають поза політикою, а військовослужбовці не можуть бути членами політичних партій, організацій, рухів);
• гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців.
4. Законодавство України про військову службу.
Порядок проходження військової служби Особливою формою виконання військового обов'язку є проходження військової служби.
Як передбачає п. 1 ст. 2 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба у Збройних силах та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана, з захистом Вітчизни.
Конкретний зміст військової служби як специфічної державної діяльності громадян України досить багатогранний. Повсякденна діяльність військовослужбовців включає в себе: безпосередню участь у бою, коли це потрібно буде; постійно наполегливу бойову та гуманітарну підготовку; здійснення багатьох інших військових обов'язків.
Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Особливості військової служби як виду державної служби
Військова служба як вид державної служби, порівняно зі службою (роботою) в цивільних державних організаціях, має ряд суттєвих особливостей, обумовлених характером і призначенням Збройних сил, специфікою ведення збройною боротьби з супротивником, необхідністю підтримувати у ЗС високу боєготовність і боєздатність особового складу. До них, зокрема, відносяться:
1. Наявність громадянства України.
2. Обов'язковість військової служби. Ця особливість проявляється перш за все у способі залучення громадян до армії, що здійснюється на основі загального військового обов'язку, шляхом проведення призовів. Добровільний вступ на військову службу в передбачених законом випадках не порушує загального принципу обов'язковості військової служби, оскільки і в зазначених випадках служба проходить протягом визначеного терміну в обов'язковому порядку і за правилами, Передбаченими законодавством.
3. Сувора визначеність терміну військової служби, що диференційована для всіх без винятку категорій військовослужбовців і військовозобов'язаних запасу.
4. Складання Військової присяги, текст якої затверджений Законом України від 24 березня 1999 року.
5. Наявність персональних військових звань, які присвоюються кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному. їх основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити певну ясність у взаємовідносинах військовослужбовців.
6. Безумовну військову покору, яка полягає в повному та беззастережному підпорядкуванні військовослужбовця і військовозобов'язаного під час проходження зборів наказу начальника, що закріплено у Військовій присязі, Статуті внутрішньої служби і Дисциплінарному статуті Збройних сил України. Це випливає з характеру воєнної організації, призначеної для ведення збройної боротьби і є обов'язковим принципом службових взаємовідносин в армії, стрижнем військової дисципліни.
7. Детальна юридична регламентація суспільних відносин. Ця особливість військової служби, порівняно зі службою в цивільних умовах, чітко проявляється у високому ступені охоплення різних сторін життя, побуту і діяльності воїнів, у тому числі певною мірою й поза службою, нормами права.
8. Особливості в захисті прав учасників військово-службових відносин. Прикладами, зокрема, можуть бути ситуації, регламентовані Законом України.
Підготовка громадян до служби в ЗС включає:
• допризовну підготовку юнаків;
• підготовку призовників військово-технічних спеціальностей;
• підготовку до вступу у військові навчальні заклади;
• військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу;
• фізичну підготовку та лікувально-оздоровчі заходи;
• підвищення рівня загальноосвітньої підготовки та вивчення державної мови;
• патріотичне виховання.
У навчальних закладах юнаки, які не прослухали курсу з ДПЮ, не можуть отримати атестат про середню освіту й повинні обов'язково пройти перед призовом в армію допризовну підготовку в оборонно-спортивному таборі з відривом від виробництва.
Щороку в грудні-березні до призовних дільниць приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років, після вони стають призовниками та їх беруть на військовий облік.
Підготовка з військово-технічних спеціальностей проводиться в навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) і в закладах професійно-технічної освіти.
На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні за станом здоров'я і віком громадяни, яким виповнилося 18 років (до військових навчальних закладів — 17 років). Призов на строкову військову службу проводиться на підставі Указу Президента України двічі на рік (навесні та восени), про це повідомляють у засобах масової інформації за місяць до початку призову.
Види військової служби
• Строкова військова служба.
Після оголошення Указу Президента кожен призовник зобов'язаний прибути до пункту в строки, вказані військовим комісаром у повістці, а призовники, які знаходяться в іншій місцевості, зобов'язані прибути до військового ко-' місару в семиденний строк після Указу Президента і стати на військовий облік. Зміна місця військового обліку після 18-річного віку досить обмежена.
• Військова служба за контрактом здійснюється на посадах:
— солдат, матрос, сержант, старшина;
— жінка за контрактом;
— прапорщик, мічман;
— курсант військових навчальних закладів, студент військових кафедр вищих цивільних навчальних закладів, де є військова кафедра,
• Служба за контрактом осіб офіцерського складу.
• Альтернативна служба.
Якщо громадяни мають істинні релігійні переконання і належать до діючих релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та службу у ЗС, то вони мають право на альтернативну службу поза Збройними Силами терміном 3 роки, яка і проходить у системі соціального забезпечення, де відчувається гостра потреба в обслуговуючому персоналі.
Встановлено такі строки служби в ЗС:
• для солдат, матросів, сержантів, старшин строкової служби — 12 місяців;
• для осіб з вищою освітою — 9 місяців;
• для військових за контрактом — не менше 3 років (службу за контрактом можна розпочати також після одного року строкової військової служби).
Відповідальність громадян
за порушення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Призовники та військовослужбовці несуть відповідальність за порушення цього закону. Особи, що ухиляються від призову і не з'являються за повісткою для проходження військової служби, можуть отримати збільшення терміну служби на строк ухилення від призову. Військовослужбовці строкової служби, які самовільно залишили місце служби або не з'явилися до місця служби в строк, зазначений у приписному свідоцтві, несуть відповідальність і можуть також отримати продовження служби на цей термін.
За ухилення від строкової служби можливе покарання Законом аж до позбавлення волі. Поважними причинами неприбуття громадянина до призовних дільниць у строки, встановлені військкоматами визначаються: хвороба, тяжка хвороба близького родича або його смерть, перешкоди сімейного характеру. Причини неприбуття мають бути підтверджені відповідними документами.
Підготовка військових кадрів
Основа ЗС — військові кадри:
• командири всіх ступенів;
• військові інженери;
• спеціалісти тилової, інтендантської, медичної, топографічної, метрологічної» метеорологічної та інших служб;
• військові з виховної роботи (політологи, соціологи, психологи, юристи та ін.).
Основа системи підготовки кадрів — військові навчальні заклади, які в Україні розраховані на випуск усіх спеціалістів для армії та флоту:
• військові академії;
• університети;
• військові інститути та факультети;
• відділення та кафедри військової підготовки при цивільних вищих навчальних закладах;
• курси підготовки та перепідготовки офіцерів.
Усі випускники вищих військових навчальних закладів отримують диплом загальнодержавного зразка, який надає їм право після звільнення із ЗС працювати за цивільними спеціальностями.
Також в Україні є Хмельницька академія ДПС України і мережа вищих і спеціальних навчальних закладів для підготовки фахівців МВС, СБУ, податкової служби.
Термін навчання у спеціальних і вищих закладах залежить від рівня освіти та відповідної посади військового фахівця. Випускник може одержати освіту спеціаліста-бакалавра і військове звання «прапорщик» (через 2-3 роки навчання), а вже через 4-5 років — магістр, відповідно — «лейтенант». Здібних офіцерів запрошують продовжити навчання в Академії ЗС України, де їх готують до наукової роботи у військових галузях.
До військового закладу має право вступити кожний юнак, який має середню освіту як після закінчення школи, так і під час проходження строкової служби (після першого року). Для цього необхідно з 1 лютого до 1 травня подати до військкомату заяву, а з 1 по 25 липня скласти вступні іспити (два тури), пройти перевірку стану здоров'я та індивідуальних психологічних і фізичних якостей.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» регулює надання соціальних гарантій з питань працевлаштування, житла, освіти, відпочинку, а також гарантує свободу наукової, технічної, художньої творчості. Тобто військовослужбовці не відрізняються в правах від цивільних громадян, але Специфіка військової служби все ж не може в повній мірі забезпечити цивільні свободи, тому треба більш потно поставитися до питання щодо військових. Крім того через матеріальну скруту наша держава іноді не в змозі виконати цей Закон досконало, тому є приклади незабезпечення військових та їх сімей житлом, роботою тощо.
На цей час у державі активно проводиться реформування Збройних сил як військової структури, а одним з найголовніших питань є соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх родин. Україна сьогодні постачає військових фахівців у країни близького зарубіжжя (Прибалтика, Молдова, Узбекистан), про них теж треба добре подбати: щоб їх родини не зосталися без житла роботи, а повертаючись в Україну, офіцери, прапорщики, генерали повинні одержати все необхідне для достойного життя і не відчувати соціальної незахищеності.
Матеріальне забезпечення військовослужбовців строкової служби держава гарантує в розмірах, що стимулюють службу (грошове забезпечення, майно, житло, харчування). Статути ЗС регулюють час служби, відпочинку, нарядів, чергування, виконання обов'язків у вихідні та свята і забезпечують правовий захист людини. Проводиться комплекс лікувально-оздоровчої роботи.
Пільги. Державне забезпечення військовослужбовців
Пільги військовослужбовцям передбачаються трудовим законодавством.
• Час служби зараховується до загального та безперервного трудового стажу (також до стажу роботи за спеціальністю), але військовослужбовці не мають права займатися приватним підприємництвом.
• На час строкової служби за ними зберігається право на працевлаштування у тримісячний строк на тому самому підприємстві на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до служби.
• При звільнені їм надається матеріальна допомога в розмірі місячної заробітної платні.
• Користуються переважним правом залишитися на роботі під час скорочення працівників на підприємстві протягом двох років із дня звільнення з військової служби.
• Військовослужбовці строкової служби, сім'ї яких втратили годувальника і не мають інших працездатних членів сім’я звільняються з військової служби достроково.
• Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію звільненим у запас, які до призову не встигли працевлаштуватися.
• Призваним на службу (строкову або за контрактом) виплачується вихідна допомога в розмірі двомісячної заробітної платні.
• Члени сімей військовослужбовців строкової служби мають переважне право під час прийому на роботу (або при звільненні за скороченням штату для залишення на ній).
• Військовослужбовцям строкової служби надаються відпустки тривалістю: солдатам і матросам— 20 діб, старшинам і солдатам — 25 (без урахування часу на переїзд до місця її приведення та повернення).
• Забезпечуються безплатною кваліфікованою медичною допомогою у військово-медичних закладах.
• Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій та учасники бойових дій, прирівнюються у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни.
5. Військова присяга та військова символіка України.
Військова присяга України
Ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові, Вітчизні існує з давніх-давен. На території сучасної України його започатковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Саме від них було запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини воїни клялися князеві у своїй вірності, і після цього дружинники вважалися побратимами.
Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народу України, її складають в урочистій обстановці, зі зброєю в руках, біля Бойового прапора військової частини, перед строєм командирів і воїнів. Молодий воїн дає персональну клятву народові України, державі, називаючи своє прізвище, ім'я, по батькові.
Текст Військової присяги на стенді та в зошитах.
Я (прізвище, ім'я, по батькові) вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції, законів України, зберігати державну і військову таємницю.
Я клянусь захищати Українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності.
Я присягаю не зрадити народу України.
Військова присяга —документ юридичної сили, що має велике державне значення. Текст Військової присяги затверджено Указом Президії Верховної Ради України 14 листопад 1991р. У ній сформульовано найважливіші вимоги, які ставляться до воїна і які він має неухильно виконувати в інтересах національної безпеки України. Коротко зупинимося на цих вимогах.
«Бути вірним і відданим, народові України». Складаючи присягу, воїн Збройних сил України клянеться перед народом, державою бути вірним і відданим їм. Вірними і відданими рідній землі були запорізькі козаки, січові стрільці, борці з фашизмом у роки Другої Світової війни. Відданість народу, державі означає сумлінне виконання воїном своїх обов'язків щодо захисту свободи та національної незалежності держави. Вірність народу, державі визначає чесне служіння інтересам усього народу, держави в цілому, а не інтересам окремих людей чи груп.
Найтяжчий злочин — порушення Військової присяги, зрада народу та Батьківщині.
«Сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів». Найважливіший обов'язок Збройних сил України — забезпечення сприятливих зовнішніх умов для розбудови держави, підтримання високої боєздатності, готовності до збройного захисту незалежності, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України. Це - обов'язок кожного військовослужбовця. Бойова готовність Збройних сил залежить не тільки від озброєності армії та флоту, від високої організованості та дисципліні військ, а й від боєздатності кожного воїна. Щоб бути боєздатним, готовим до виконання військового обов'язку, необхідно старанно навчатися військовій справі, опановувати знання та вміння, необхідні для майстерного володіння довіреною зброєю, військовою технікою. Сьогодні зброя і військова техніка є колективними засобами ведення бойових дій, тому недбале ставлення хоча б одного з воїнів до виконання своїх обов'язків може призвести до втрати боєздатності екіпажу, обслуги, підрозділу, до поразки в бою, а в мирний час до пошкодження дорогої бойової техніки, приладів, зброї.
Накази, розпорядження командирів видаються на основі Конституції, законів, статутів Збройних сил України і відповідно до конкретної ситуації. Наказ командира — це закон для підлеглого. Невиконання наказів веде до зниження військової дисципліни, бойової готовності військ.
«Неухильно дотримуватися Конституції, законів України». Кожний військовослужбовець є повноправним громадянином України, а тому він має неухильно дотримуватись вимог її Конституції та законів. Для цього слід знати зміст не тільки Статутів Збройних сил, а й інших законів України, що регламентують військову діяльність, права й обов'язки.
«Зберігати державну і - військову таємницю». Служба у Збройних силах пов'язана з тим, що воїни ознайомлюються із сучасною бойового технікою і зброєю, їх секретними зразками, з новими військовими технологіями, документацією тощо. Така інформація не повинна дістатися зарубіжним спецслужбам і розвідкам.
До державної таємниці належать питання, що стосуються національної безпеки України: відомості про найновіші наукові, військові відкриття, винаходи технології, про дислокацію підприємств оборонної промисловості, їх профіль і продукцію, про запаси й обсяг видобування особливо цінних корисних копалин, про стан промисловості, транспорту, державні запаси продуктів, хліба та ін.. Військовою таємницею е інформація про дислокацію військових частин, їх чисельний склад, озброєність, зразки техніки, про будівництво військових об'єктів, бойову готовність військ, прізвища, військові звання командирів, адреси, номери телефонів військових частин та ін.
Зберігати і не розповсюджувати державну та військову таємницю — обов'язок кожного громадянина, кожного військовослужбовця. Розповсюдження, передача такої інформації вважався злочином проти Батьківщини і карається згідно з законами України.
Ритуал прийняття військової присяги на вірність Україні вперше був проведений Легіоном січових стрільців 3 вересня 1915 р.
Військова символіка України
За княжої доби кожний полк і кожний його підрозділ мав прапор, труби, бубон — обов'язкові військові атрибути. Трубами та бубнами подавали сигнал до бою, до походу; прапор (стяг, хоругва) був символом і знаком, що об'єднував воїнів навколо князя. Усі прапори були однакової форми — довге трикутне полотно на держаку. Відрізнялися вони забарвленням, зображеннями на них ( зорі, місяць, знаки), а також тим, що прикріплялося на вершині держака (півмісяць, спис, волосся та ін.). За прапорами розпізнали, чиє то військо. Коли прапор піднімали над військом, це був урочистий знак до початку бою. Оберігав його стяговик. Навколо прапора в бою йшла завзята боротьба, усі воїни були зобов'язані боронити свій прапор. І вважалося за доблесть здобути в бою ворожий прапор: це була перемога, тріумф. Піднятий догори прапор означав, що військо добре б'ється, що його не переможено.
Герб як символ держави виник за часів князювання Володимира Мономаха ( pp.). Тоді на монетах було вперше викарбувано тризуб, що став пізніше знаком могутності та сили Київської держави.
У козацькому війську відзнаки звалися клейнодами. Козацькі клейноди — булава, бунчук, печатка, прапори, бубни і трубя. Булава та бунчук — відзнаки гетьманської влади. Бунчук — довга палиця (до 3 м) з металевим яблуком на кінці, з-під якого звисало кінське волосся. Печатка Запорізького війська була округлою, з гербом посередині, різних розмірів. Свої печатки мали військова канцелярія, кожний полк, інколи навіть сотня. У війську був один спільний прапор і були полкові та сотенні прапори.
Мали свої військові символи й січові стрільці: прапори, відзнаки роду військ, номери частин, військових посад та ін.
У березні 1918 р. Мала Рада УНР затвердила герб Української Народної Республіки — знак Київської держави часів Володимира (тризуб, оточений вінком із листя), великий та малий герби, відповідні печатки; було затверджено також військово-морський прапор УНР із зображенням тризуба.
Бойовий прапор частини
Кожна військова частина під час формування отримує Бойовий прапор. Бойовий прапор військової частини Збройних сил України е символом військової честі, доблесті та слави. Він нагадує кожному воїнові про героїчне минуле нашого народу, його мужність і героїзм у боротьбі за національну незалежність, про священний обов'язок бути вірним своєму народові, Батьківщині.
Бойовий прапор вручається військовій частині на весь час її існування. Він знаходиться й охороняється у військовій частині, а під час бойових дій— у районі її розгортання. Втрата Бойового прапора через будь-які обставини є національною ганьбою, спричинює розформування військової частини, а справи тих командирів і військовослужбовців, які безпосередньо винні у цьому, розглядає військовий трибунал. У Військово-морських силах України Бойовим прапором є Військово-морський прапор корабля. Він символізує державну приналежність і недоторканність кораблів, що ходять під ним, а також готовність українських військових моряків самовіддано захищати Україну на морських рубежах. На кораблях, що знаходяться в морі, у поході, Військово-морський прапор піднятий удень і вночі. Під час бойових дій чи при появі ворога разом з Військово-морським піднімається Державний прапор України. Він також є символом військової честі, доблесті та слави і має нагадувати кожному морякові про його священний обов'язок перед Батьківщиною.
Воїни Збройних сил України в мирний час надійно охороняють Бойовий прапор, примножують його славу сумлінною службою, успіхами у військовій підготовці. Для охорони Бойового прапора виставляється пост № 1 — найвідповідальніший і найважливіший. Він довіряється найкращим воїнам, Під Бойовим прапором військовослужбовці приймають присягу, беруть участь у парадах, походах, маневрах. До Бойового прапора прикріплюються ордени та медалі, що ними нагороджується військова частина за видатні бойові заслуги, за успіхи в підготовці воїнів. Найпочеснішою відзнакою воїна за службу є фотографування його під розгорнутим Бойовим прапором частини.
Статтею 20 Конституції України визначено: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України».
Державний Прапор України — стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є знак княжої держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) — тризуб.
Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.
1. У чому призначення Збройних Сил України та інших військових формувань України?
2. Коли були створені Збройні Сили України?
3. Які основні принципи розвитку національних Збройних Сил України?
4. Розкажіть про організаційну структуру Збройних Сил України. Назвіть види і рода військ.
5. Як здійснюється керівництво Збройними Силами України?
6. Як поділяються військові звання рядового, сержантського, офіцерського складу?
7. Назвати Державні символами України.
V. Підсумок заняття – 5 хв.
Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.
Оголошення оцінок, особисті зауваження, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.
Підручник «Захист Вітчизни» ст,
Підручник «Допризовна підготовка» ст..41-56.
вивчення тексту Військової Присяги
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 |
