Моніторинг системи безоплатної правової допомоги в Харківській області (стр. 2 )

Рис. 1.3.1 Відсотковий розподіл відповідей мешканців м. Харків на питання «Чи зіштовхувалися Ви із необхідністю захищати свої права?»

Рис. 1.3.2 Відсотковий розподіл відповідей респондентів на питання «Як на вашу думку, чи є зараз надання безоплатної правової допомоги населенню важливою проблемою в Україні?»

Переважна більшість засуджених при оцінці важливості проблеми надання безоплатної правової допомоги населенню не відчуває коливань і вважає цю проблему дуже важливою (рис. 1.3.2). На запитання «Як на вашу думку, чи є зараз надання безоплатної правової допомоги населенню важливою проблемою в Україні?» 73,2 % респондентів відповіли — «Це дуже важлива проблема», 12,6 % — «Скоріше важлива, аніж ні», було важко відповісти 7,7 % респондентів, 4 % опитаних вважають її «Скоріше неважливою, ніж важливою» і лише 2,5 % респондентів впевнені, що «Ця проблема абсолютно неважлива».

Аналіз даних свідчить, що значна більшість слідчих розуміють важливість надання безоплатної правової допомоги населенню. Так, на запитання анкети: „Чи впевнені ви, що сьогодні надання безоплатної правової допомоги населенню є дуже важливою проблемою в Україні?” відповіді розподілилися таким чином: „Так, це дуже важлива проблема” — 40 %, „Скоріше важлива, ніж не важлива” — 36 %, „Скоріше неважлива, ніж важлива” — 7 %, „Зовсім неважлива” — 3 %, „Важко відповісти” — 14 %.

Таким чином, можна констатувати, що попри той факт, що значна частина населення міста не зіштовхувалась із необхідністю захищати свої права, для опитаних (населення, слідчі, ув’язнені) проблема безоплатної правової допомоги є вельми актуальною.

1.4 Уявлення про види безоплатної правової допомоги

Важливим фактором удосконалення системи безоплатної правової допомоги є уявлення різних категорій опитаних про напрямки, за якими має надаватися така допомога. З цією метою ми отримали відповіді респондентів трьох категорій — ув’язнених, слідчих МВС та населення на запитання «За яких обставин безоплатна правова допомога є необхідною?» (див. рис.1.4.1).

Почнемо з тих випадків, коли, на думку опитаних, безоплатна правова допомога не повинна надаватися. Так, наведений вище графік ілюструє, в найменшій мірі безоплатна правова допомога має надаватися при розгляді спорів між господарюючими суб'єктами — більше 30 % опитаних не вважають її необхідною при розгляді таких спорів. Практично така ж кількість опитаних (33,3 %) указує на те, що підготовка й розгляд спорів у міжнародних судових органах також не потребує надання безоплатної правової допомоги. Відзначимо, що це свідчить про недостатні знання щодо процедури оскарження рішень держави в Європейському суді з прав людини. Як показує досвід, підготовка й вирішення спорів між індивідом і державою можуть цілком ефективно здійснюватися за допомогою безоплатних адвокатів, наданих, наприклад, правозахисними організаціями. В той же час, на думку 34 % опитаних слідчих, саме такі справи потребують надання безоплатної правової допомоги.

Рис. 1.4.1 Відсотковий розподіл відповідей респондентів на питання «За яких обставин безкоштовна правова допомога є необхідною?»

Разом із тим, більше ніж половина респондентів серед населення вказала на те, що безкоштовна правова допомога вельми необхідна при підготовці й розгляді цивільних спорів у суді (56,9 % опитаних) і при захисті від кримінального обвинувачення (56,1 %). Слід зазначити, що такі види безоплатної правової допомоги відзначили й слідчі, але в дещо інших пропорціях (41 % — при підготовці й розгляді цивільних спорів у суді,
74 % — при захисті від кримінального обвинувачення).

Виявилося, що як і слідчі, переважна більшість засуджених (74,1 % опитаних) також вважають безоплатну правову допомогу абсолютно необхідною при кримінальному обвинуваченні і лише 11,1 % вважають, що в цьому випадку держава не повинна надавати такої допомоги. При підготовці та розгляді спорів із державними органами правова допомога абсолютно необхідна, на думку 32,9 % респондентів, і не повинна надаватися, на думку, 13,8 % опитаних в’язнів. При підготовці та розгляді цивільного спору приблизно рівна кількість респондентів вважає правову допомогу необхідною (31,4 %) та такою, що не повинна надаватися державою (29,4 %). Як і серед населення, незначна кількість опитаних в’язнів вважають, що безоплатна правова допомога необхідна при підготовці та розгляді спорів у міжнародних судових органах (18,3 % опитаних). У той же час, 23,1 % засуджених вважають, що її не потрібно надавати. Найменш необхідною, на думку опитаних в’язнів, є безоплатна правова допомога при розгляді спорів між господарськими суб’єктами.

Отже, не підлягає ніякому сумніву той факт, що найбільша потреба у безоплатній правовій допомозі сьогодні існує саме в ситуаціях кримінального обвинувачення, на що вказують більшість опитаних як серед слідчих та ув’язнених, так і серед пересічних громадян.

Під час опитування респонденти-в’язні неодноразово наголошували на тому, що вони дуже потребують безоплатної правової допомоги, перебуваючи в місцях позбавлення волі. На цю проблему під час проведення фокус-груп звертали увагу й адвокати. Для ілюстрації наведемо витяг з фокус-групи:

«Я бы хотела обратиться к этому еще раз, мы сегодня поднимали вопрос доступа к бесплатной правовой помощи заключенных. Они в более невыгодном свете. Почему? Простой пример – давайте заберем у каждого из нас сейчас телефоны и каждый, не выходя из этой комнаты, как сможет реализовать свое право на защиту? Если нет к тому же родственников, то это становится практически невозможным. Более того, несмотря на то, что администрация колонии всегда будет говорить, что она обеспечивает это право, или не мешает его реализации, мы понимаем, что есть много объективных причин, которые этому мешают — администрация не заинтересована, чтобы доступ к адвокату все-таки был. Потому что это будет лишней на нее нагрузкой, заключенные будут ходить, качать какие-то права, а колония в этом совсем не заинтересована. Администрация ответит, что в каждой колонии есть юрист и, в принципе, этого вполне достаточно. Хотя всем известно, что юрист занимается другими вопросами и скорее оказывает правовую помощь самому управлению. Это тоже не нормально. Это второе. И третье, что осложняет — это то, что адвокат теряет интерес к своему клиенту с момента, когда он попадает в места лишения свободы. Потому что дальше никакой перспективы для адвоката нет».

Під час масового опитування ув’язнених респондентів попросили оцінити, наскільки їм особисто необхідні різні види безоплатної правової допомоги. Виявилось, що більша половина засуджених (від 54 % до 68 %) відчувають значну потребу в усіх видах безоплатної правової допомоги. Якщо враховувати респондентів, яким правова допомога потрібна «в деякій мірі» то відсоток тих, хто відчуває потребу у безоплатній правовій допомозі, буде коливатися від 75 % до 86 % (див. рис.1.4.2).

Рис. 1.4.2 Відсотковий розподіл відповідей ув’язнених на запитання «Наскільки вам особисто необхідні такі види безоплатної правової допомоги?»

Рис. 1.4.3 Індексна оцінка потреб ув’язнених у різних видах безоплатної правової допомоги

Для виявлення розбіжностей у мірі необхідності різних видів безоплатної правової допомоги для ув’язнених нами були підраховані сумарні індекси. Значення індексів коливалися від 1 до -1. Значення 1 — що респонденту дуже потрібен цей вид безоплатної правової допомоги. Значення індексу -1 означає, що респонденту цей вид безоплатної правової допомоги зовсім не потрібен (рис.1.4.3).

Як добре видно з рис. 1.4.3, найбільш потрібним видом правової допомоги в’язнів є правове консультування та роз’яснення (і=0,7), а також захист від карного обвинувачення (і=0,68). Менш значним в’язні вважають надання правової інформації (і=0,66) та допомогу у складанні скарг, позивів та заяв (і=0,62). Найменшим попитом серед них користується допомога у досудовому врегулюванні спорів (і=0,56) і представлення інтересів особи в суді (і=0,54).

1.5 Доступність

Ще однією важливою рисою системи безоплатної правової допомоги є її доступність. Можливість отримати допомогу повинен мати кожен бажаючий. Однак результати дослідження, на жаль, вказують на те, що сьогодні не кожен пересічний громадянин, а тем більше ув’язнений, сприймає безоплатну правову допомогу як щось доступне та гарантоване для нього особисто.

Зараз майже третина опитаних серед населення (31,1 %) вважають, що безоплатна правова допомога є доступною лише в тому випадку, коли знаєш свої права (рис.1.5.1). Цю думку поділяють 38 % ув’язнених та 42 % слідчих. Однак, як показує дослідження, не кожен володіє у повному обсязі та впевнено знаннями своїх прав. Часто людина не впевнена, чому саме і згідно з якими нормативними актами безоплатна правова допомога має бути надана. Ще 24,6 % опитаних серед населення оцінюють існуючу сьогодні систему безоплатної правової допомоги як «іноді доступну». З ними погоджуються 24,6 % в’язнів і 32 % опитаних слідчих.

Особливий інтерес викликає те, що лише незначна кількість опитаних всіх категорій вважають безоплатну правову допомогу доступною. Серед населення такої думки дотримуються 3,2 % опитаних, серед ув’язнених — 2,5 %. Більшою, але все рівно незначною долею по відношенню до менш оптимістичних респондентів представлені слідчі — серед них безоплатну правову допомогу вважають доступною у повній мірі 7 % опитаних.

Викликає побоювання те, що 41,2 % опитаного населення, 35,9 % ув’язнених та 19 % слідчих згодні з твердженням, що безоплатна правова допомога є недоступною.

Більшість слідчих певно схиляються до такої думки, що безоплатна правова допомога не є сьогодні чимось апріорі наданим, а повинна здобуватися ціною певних зусиль. Так, 74 % слідчих вважають, що безоплатна правова допомога є доступною лише у тому випадку, коли той, хто її потребує, докладає зусиль для її отримання. На думку 42 % слідчих, її можна отримати у разі знання своїх прав, а 32 % вважають, що вона стає доступною при докладанні зусиль.

Рис. 1.5.1 Відсотковий розподіл відповідей респондентів на запитання «Наскільки зараз важко отримати безкоштовну правову допомогу в Україні?»

Аналіз відповідей населення показує, що освіта респондента у цьому питанні є чинником, який певною мірою вказує на його відношення до можливості отримати безкоштовну правову допомогу. Спираючись на дані дослідження, можна відзначити, що чим вищий освітній рівень людини, тим більше можливостей для отримання безкоштовної правової допомоги вона має. Так, якщо серед респондентів з незакінченою середньою, середньою та середньою фаховою освітою 26 % вважають, що одержати безоплатну правову допомогу можливо, то серед осіб з незакінченою вищою, вищою освітою із ученим ступенем ця частка зростає до половини опитаних.

Чинником, що впливає на можливість отримання безкоштовної правової допомоги, є поінформованість про її доступність та процедуру одержання. У дійсності значущим джерелом інформації про свої права є власний досвід. Згідно з даними опитування населення м. Харкова, респондент, котрий отримав безоплатну правову допомогу, набагато вище оцінює можливість її отримання у майбутньому, ніж той, хто не мав такого досвіду. Так, серед тих, хто мав такий досвід, тільки 9,1 % респондентів вважають неможливим отримання безоплатної правової допомоги. Серед тих, хто її отримав тільки раз, — 27,2 %, а ті, хто взагалі не має такого досвіду (45,4 %), не вважають за можливе її отримати.

Така ж залежність спостерігається й у тому випадку, коли респондент спирається на досвід знайомих. Дослідження показує, що чим більше знайомих опитаного користувалися безоплатною правовою допомогою, тим реальніше вони уявляють її отримання для себе особисто. Так, серед опитаних, у яких декілька знайомих отримали безоплатну правову допомогу, 92,6 % вважають це цілком можливим. Серед тих, у кого такою допомогою скористався один знайомий, таких 72,4 %, а серед тих, чиї знайомі не мали можливості отримати безкоштовну правову допомогу, — 50,4 %, вважають, що її взагалі неможливо або практично неможливо отримати.

Рис. 1.5.2 Відсотковий розподіл відповідей респондентів на запитання «Які види безоплатної правової допомоги існують сьогодні в Україні?»

Зазначимо, що у різних представників населення різне уявлення про види безоплатної правової допомоги. Так, як реально існуючі види правової допомоги, населення виділяє у першу чергу надання правової інформації (40,9 %), правове консультування й роз'яснення (38,4 %) (рис.1.5.2). Рідше вказують на існування безоплатного захисту від кримінального звинувачення (32,8 %), допомогу у складанні юридичних документів (31,2 %).

Серед слідчих досить багато опитаних схиляються до думки, що зараз існують усі приведені види безоплатної правової допомоги, але найбільш розповсюджений — захист від кримінального обвинувачення — 72 % респондентів; надання правової інформації — 58 %. Більш критично до різних видів безоплатної правової допомоги ставляться ув’язнені — досить лише сказати, що третиною опитаних ні один з наведених в анкеті видів безоплатної допомоги не був визнаний існуючим в Україні. Найбільше опитаних в’язнів указали на існування захисту від кримінального звинувачення (29,6 %) та представлення інтересів у суді (26,2 %), що певним чином пов’язане з розгляданням справ у суді.

Населення м. Харкова найменше зіштовхується або чуло про безоплатну правову допомогу в досудовому урегулюванні спорів (22,3 %), про представлення інтересів особи у суді (23,1 %). Серед ув’язнених на існування безоплатної допомоги при складанні скарг та позовів вказують лише 19,6 %, а допомогу у досудовому вирішенні спорів — 18 %.

Як показує порівняльний аналіз думок опитаних різних категорій, найбільш суттєві розбіжності існують між уявою населення й особливо ув’язнених про існування таких видів безоплатної правової допомоги, як «надання правової інформації» (майже вдвічі менше опитаних в’язнів вважають цей вид допомоги існуючим), «правове консультування» та «допомога у складанні скарг, звернень». Тобто, на жаль, саме ці найменш складні та найбільш потрібні форми надання безоплатної правової допомоги є найменш доступними для в’язнів сьогодні.

ВИСНОВКИ

1.  Згідно з даними дослідження, суттєвих покращень у галузі дотримання прав людини в Україні за останні три роки не відбулося. Майже половина опитаних серед населення м. Харкова (51,2 %) вважають, що ситуація залишилася на тому ж рівні, а ще 36 % вважають — що вона погіршилася в тій або іншій мірі (20,9 % вважають, що ситуація стала значно гіршою, а 15,5 % — дещо гіршою). І хоча згідно з опитуванням працівників міліції, 50 % слідчих упевнені, що ситуація з дотриманням прав людини змінилася на краще, 42 % вважають, що ця ситуація не змінилася.

2.  Існує значна потреба в інформації щодо права на отримання, особливостей процедури та обов’язків держави у галузі надання безоплатної правової допомоги. Як учасники кримінального процесу, так і пересічні громадяни досить часто мають розмите уявлення про те, якими саме нормативними актами та положеннями регламентується надання безоплатної правової допомоги, що, в свою чергу, детермінує порушення процесу її надання.

3.  Значна кількість опитаних зіштовхуються з необхідністю захищати свої права. П'ята частина населення м. Харкова (24,6 %) стикалася з такою необхідністю кілька разів, 12,7 % — один раз і 8,7 % постійно.

Саме тому проблему надання безоплатної правової допомоги багато опитаних вважають вельми актуальною. Так, 84,4 % населення
м. Харкова вказують на важливість проблеми безоплатної правової допомоги. До їх думки приєднуються 76 % слідчих та 85 % ув’язнених.

4.  Більшість опитаних вважають, що в першу чергу безоплатна правова допомога потрібна при кримінальному звинуваченні. На це вказують 56,1 % населення, 74 % ув’язнених та слідчих. Також слід відзначити, що згідно з даними опитування та думкою адвокатів ув’язнені потребують усіх видів безоплатної правової допомоги більше, ніж інші групи громадян.

5.  Досить велика кількість опитаних вважають безоплатну правову допомогу недоступною: 41,2 % — серед населення, 35,9 % ув’язнених та 19 % слідчих. Більше ніж половина опитаних вважають, — деякі види безоплатної правової допомоги не існують в Україні.

Розділ 2. Стан системи безоплатної правової допомоги по кримінальних справах у Харківському регіоні

2.1 Суб'єкти надання безоплатної правової допомоги та оцінка ефективності їх роботи

Ще одним завданням нашого дослідження було вивчення якості, ефективності та особливих рис, притаманних системі безоплатної правової допомоги та суб’єктам її надання у м. Харкові. Дані опитування свідчать про суттєві відмінності у відповідях про досвід отримання безоплатної правової допомоги слідчими, ув’язненими та пересічним населенням міста (рис. 2.1.1).

Рис. 2.1.1. Відсотковий розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи отримували ви особисто безкоштовну правову допомогу?»

На нашу думку, це пов’язане в першу чергу з тим, що більшість опитаних мешканців міста та в’язнів, розповідаючи про форми безоплатної правової допомоги, спираються на досвід інших осіб. Підтвердженням цієї тези є те, що 84,6 % опитаних серед населення та 76,8 % серед ув’язнених ніколи не отримували такого виду допомоги. Переважна більшість опитаних слідчих (74 %) також ніколи не отримували безоплатної правової допомоги.

У той же час, серед слідчих втричі більший відсоток осіб, які отримували безоплатну правову допомогу декілька разів — 21 %. Серед населення такі респонденти складають 7,3 %, серед ув’язнених — 7,2 %.

Найбільший відсоток осіб, які отримували безоплатну правову допомогу одноразово, був виявлений серед в’язнів (14,8 %). Це пояснюється специфікою їх статусу та обов’язковим проходженням через усю систему досудового слідства. Значно менше таких респондентів серед населення — 6,8 % та серед слідчих — 2 %.

Відсоток осіб, які постійно користуються безоплатною правовою допомогою, є мізерно малим як для населення (1,3 %), так й для в’язнів
(1,2 %).

Аналіз результатів дослідження дозволив виявити залежність між досвідом отримання безоплатної правової допомоги та рівнем освіти респондентів. Так, хоча б один раз скористалися безоплатною правовою допомогою понад 20 % респондентів з вищою освітою, та лише 9,3 % — із середньою освітою.

Як уже зазначалося, 84,6 % респондентів мешканців м. Харкова взагалі не мали досвіду використання безкоплатної правової допомоги. Ті ж респонденти, які мали такий досвід, отримувала її в таких формах: консультації — 55 %, допомога у написанні юридичних документів —
14,3 %; надання правової інформації — 19,6 % (рис.2.1.2).

Рис. 2.1.2 Порівняльний аналіз відповідей мешканців м. Харкова та засуджених осіб на запитання «Яку саме безоплатну правову допомогу ви отримували?» (у %)

Таким чином, дані дослідження дозволяють констатувати, що сьогодні безоплатна правова допомога для харків'ян переважно обмежується консультаційними та інформаційними послугами. Такі види безоплатної правової допомоги, як допомога при досудовому розгляді спорів, представлення інтересів особи в суді та захист від кримінального обвинувачення є значно менше поширеними (6,3 %, 2,6 % та 2,1 % відповідно).

Відповіді ув’язнених на це ж запитання ілюструють зовсім іншу картину — переважна більшість опитаних взагалі не мали досвіду отримання жодного виду безоплатної правової допомоги. Серед тих респондентів, які таку допомогу отримували, найбільш поширений захист від кримінального обвинувачення (11 %), а також представлення інтересів особи в суді (6,8 %).

На жаль, такі види правової допомоги, як консультації та надання правової інформації, є недоступними для цієї категорії опитаних.

Рис. 2.1.3. Відсотковий розподіл відповідей мешканців м. Харкова «Хто саме надав вам безоплатну правову допомогу?»

Опитані слідчі найчастіше отримували безоплатну правову допомогу у вигляді консультацій — 19 %, надання правової інформації — 10 %, допомоги в написанні юридичних документів — 7 %. До основних суб’єктів надання такої допомоги слідчі віднесли знайомих юристів — 18 % та своїх колег — 14 %.

Як і слідчі, більшість опитаних респондентів мешканців м. Харкова (48,7 %) зазначили, що безоплатну правову допомогу їм надав знайомий юрист (рис. 2.1.3). Найчастіше це були консультації «за знайомством», коли фахівець надав послуги, ґрунтуючись на родинних або дружніх зв'язках. Однак, на відміну від слідчих, частина пересічних громадян (13,4 %) користувалася й послугами громадських правозахисних організацій. Цей же агент надання безоплатної правової допомоги був використаний й 3,3 % опитаних в’язнів. Цікавим є той факт, що спеціалізовані суб’єкти, які за своїм статусом мають надавати й безоплатну правову допомогу (адвокати за призначенням, юридичні клініки, державні установи), майже не згадувалися респондентами. Так, серед населення кількість респондентів, що використали послуги цих суб’ектів, не перевищує 9 %. Серед них — 3,7 % скористалися послугами адвоката за призначенням, 2,7 % — юридичних клінік та 2,6 % — консультаціями в державних організаціях.

Рис. 2.1.4. Відсотковий розподіл відповідей засуджених осіб на запитання «Хто надавав вам безоплатну правову допомогу?»

Аналіз відповідей засуджених осіб на запитання стосовно суб’єктів надання безоплатної правової допомоги дозволяє зробити висновок, що більшість респондентів цієї категорії (15,1 %) отримали таку допомогу від адвокатів, призначених органами дізнання або судом (рис.2.1.4). Знайомий юрист надавав допомогу 4,8 % опитаних, громадська правозахисна організація — 3,3 %, безоплатну юридичну консультацію у державній установі отримали — 1,2 % та безоплатну юридичну консультацію при ву-
зах — лише 0,7 % опитаних.

Рис. 2.1.5. Відсотковий розподіл відповідей мешканців м. Харкова на запитання «Які недоліки безоплатної правової допомоги ви могли б відзначити?»

У ході дослідження респондентам було запропоновано визначити основні недоліки наданої їм безоплатної правової допомоги. Слід зазначити, що на це запитання відповіли лише 204 респонденти (близько шостої частини) (рис.2.1.5). Значна кількість респондентів, які отримали безоплатну правову допомогу, скористалися послугами знайомих юристів. Саме тому особливих претензій до якості такої допомоги у цих респондентів не виникло, про що й вказали 53 % опитаних. 21 % як основний недолік відзначили недисциплінованість адвоката, 14 % — неуважність до клієнта. Недоліки, пов'язані з недосвідченістю, такі як слабкі знання та брак практичного досвіду, відзначили відповідно 7 % і 3 % опитаних. 2 % респондентів вважають, що адвокат діяв проти їх інтересів.

Рис. 2.1.6. Відсотковий розподіл відповідей засуджених осіб на запитання «Які недоліки безоплатної правової допомоги ви могли б відзначити?»

Дещо іншими були відповіді ув’язнених (рис.2.1.6). У їх випадку безоплатна правова допомога найчастіше була спрямована на захист від кримінального звинувачення. Як видно з рисунку, найбільшим недоліком наданої безоплатної правової допомоги ув’язнені назвали байдужість до їх проблем того, хто надавав цю допомогу. Цей варіант відповіді обрали 15,8 % респондентів.

На другому місті за частотою згадування (8,1 %) засудженими знаходиться недолік, сформульований в анкеті так: „безоплатна правова допомога лише частково досягла своєї мети”. На думку 6,1 % респондентів безоплатна правова допомога діяла проти їх інтересів. Погане знання законів та брак практичного досвіду як недоліки безоплатної правової допомоги відзначили 3,2 % та 2,8 % респондентів. І лише 2,3 % опитаних нами в’язнів не відмітили особливих недоліків у роботі особи, яка надавала їм безоплатну правову допомогу.

Дещо інший перелік недоліків було отримано під час опитування слідчих (рис. 2.1.7). Респонденти цієї категорії до основних недоліків, що властиві призначеним адвокатам, віднесли: недостатній прояв уваги до клієнта — 33 %, недисциплінованість — 12 %, нестаток практичного досві-
ду — 9 % та погане знання законів — 8 %. Третина ж опитаних (28 %) не по-мітили суттєвих недоліків у діяльності адвокатів

Рис. к 2.1.7. Відсотковий розподіл відповідей слідчих на запитання «Які недоліки безоплатної правової допомоги ви могли б відзначити?»

Таким чином, можна підкреслити, що найбільшим недоліком безоплатної правової допомоги у кримінальних справах є неуважність та байдужість до інтересів клієнта, — прояв низької мотивованості адвокатів у таких справах. Це, в свою чергу, призводить до того, що саме там, де безоплатна правова допомога є найбільш потрібною, а саме при кримінальному обвинуваченні, вона найменш ефективна.

Перелічені недоліки згідно з даними дослідження й детермінують оцінку респондентами якості наданої безоплатної правової допомоги. Так, більш ніж половина опитаних мешканців міста (52,6 %) оцінили якість отриманої юридичної допомоги як високу, причому з них 8,5 % респондентів вважають її дуже високою (рис.2.1.8). Третина опитаних утруднилися з оцінкою якості отриманої допомоги (27,7 %).

Отже, можна констатувати, що лише кожний п’ятий (19,7 %) респондент-мешканець м. Харкова схиляється до критичної оцінки якості отриманої безоплатної правової допомоги. Як абсолютно неякісну її оцінило трохи більше відсотка респондентів (1,1 %).

Рис 2.1.8. Порівняльний аналіз відповідей мешканців м. Харкова та засуджених осіб на запитання «Як би ви оцінили якість наданої вам безоплатної правової допомоги?» (у %)

Зовсім протилежні оцінки якості наданої безоплатної правової допомоги були отримані під час опитування засуджених. Так, на думку 32 % опитаних, допомога була абсолютно неякісною, ще 28,6 % респондентів вважають, що якість наданої їм допомоги була низькою. Вагаються у своїх оцінках 22,2 % респондентів. Високу якість допомоги відзначили 7,4 %, дуже високу — 9,9 % опитаних засуджених.

Окреме запитання анкети було присвячене аналізу задоволення респондентів наданою їм безоплатною правовою допомогою. Розподіл відповідей на це запитання дуже відрізняється у різних респондентів (рис.2.1.9). Так, якщо більшість опитаних — представники населення
м. Харкова, — визнали її в тій чи іншій мірі задовільною (61,4 %), причому 18,5 % респондентів зазначили, що вони залишилися повністю нею задоволеними, то результати опитування засуджених є цілком проти-лежними. Тільки 17,4 % ув’язнених задоволені безоплатною правовою допомогою, причому в повному обсязі — лише 4,5 %. На відміну від населення більшість опитаних в’язнів (66,8 %) визнали результати правової допомоги незадовільними. З них 47 % підкреслили, що вони є абсолютно незадоволеними. Приблизно рівна кількість респондентів серед обох категорій опитаних вагалася з оцінкою — 15,3 % респондентів серед населення та 15,8 % серед ув’язнених не змогли відповісти на це питання.

Рис. 2.1.9 Порівняльний аналіз відповідей мешканців м. Харкова та засуджених осіб на запитання «Наскільки ви задоволені результатами наданої вам безоплатної правової допомоги?» (у %)

Для ретельнішого вивчення якості безоплатної правової допомоги, наданої засудженим, нами було підраховано сумарний індекс якості безоплатної правової допомоги (БПД). Значення індексу коливається від 1 до -1. Значення 1 означає, що якість безоплатної правової допомоги «дуже висока». Значення індексу -1 означає, що безоплатна правова допомога «абсолютно неякісна». Середнє значення індексу якості БПД = - 0,33. Це свідчить про негативну оцінку наданої засудженим безоплатної правової допомоги.

Для виявлення міри задоволеності результатами наданої засудженим безоплатної правової допомоги нами було підраховано сумарний індекс задоволеності результатами БПД. Значення індексу коливається від 1 до -1. Значення 1 означає, що респондент повністю задоволений результатами наданої йому безоплатної правової допомоги. Індекс -1 означає, що респондент зовсім незадоволений результатами наданої йому БПД. Середнє значення індексу задоволеності результатами БПД = -0,46. Це свідчить про високу незадоволеність наданою безоплатною правовою допомогою.

За допомогою індексів якості БПД та задоволеності її результатами ми проаналізували розбіжності за видами БПД (табл. 1) та суб’єктами БПД (табл. 2.1.1 та 2.1.2). Як видно з табл. 2.1.1, найменша якість БПД та найменша задоволеність її результатами відзначається респондентами відносно представлення їх інтересів у суді та їх захисту від обвинувачення. Найменші претензії опитані нами засуджені висловлюють до якості правового консультування та роз’яснення, а також до допомоги у написанні документів. Значення індексу задоволеності результатами БПД для цих видів допомоги також найбільше.

Таблиця 2.1.1

Розподіл значень індексів якості БПД та задоволеності її результатами у залежності від виду наданої безоплатної правової допомоги (ув’язнені)

	Індекс якості БПД	Індекс задоволеності результатами БПД
Допомога у досудовому врегулюванні спорів	- 0,22	- 0,34
Надання правової інформації	- 0,37	- 0,27
Правове консультування та роз’яснення	- 0,05	- 0,07
Допомога у написанні документів	- 0,09	- 0,18
Захист від обвинувачення	- 0,48	- 0,59
Представлення інтересів у суді	- 0,54	- 0,63

Як видно з табл. 2.1.2, найменша якість БПД та найменша задоволеність її результатами відзначається респондентами, які отримували безоплатну правову допомогу від адвоката, призначеного органами дізнання у суді, а також від інших суб’єктів. Слід зазначити, що саме ці суб’єкти найчастіше надавали БПД за оцінками опитаних нами засуджених.

Також слід зазначити, що чим більшим був строк, на який були засуджені респонденти, тим менше вони були задоволені результатами правової допомоги і тим меншу якість наданої їм допомоги вони відзначають. Окрім того, цікавим є факт, що серед респондентів-в’язнів, так само як і серед населення, досвід отримування безоплатної правової допомоги впливає на задовленість її результатами.

Таблиця 2.1.2

Розподіл значень індексів якості БПД та задоволеності її результатами у залежності від того, хто надавав респондентам безоплатну правову допомогу (ув’язнені).

	Індекс якості БПД	Індекс задоволеності результатами БПД
Знайомий юрист	- 0,12	- 0,18
Громадська правозахисна організація	- 0,15	- 0,12
Адвокат, призначений органами дізнання у суді	- 0,51	- 0,55
Безоплатна юридична консультація при вузі	- 0,38	0
Безоплатна юридична консультація у державній установі	- 0,14	- 0,36
Інші суб’єкти	- 0,37	- 0,63

Серед в’язнів, котрі отримували безоплатну правову допомогу декілька разів, відзначається більша задоволеність її результатами, ніж серед тих, хто отримував її один раз та отримує постійно. Також ув’язнені, які отримували безоплатну допомогу кілька разів, значно більше задоволені її результатами, ніж ті, хто отримував її один раз та отримує постійно.