Зміст (стр. 17 )

1.Забруднення атмосферного повітря викидами від пересувних джерел. Основним забруднювачем атмосферного повітря м. Києва є пересувні джерела, серед яких на першому місці знаходиться автотранспорт.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зростають завдяки викидам від автотранспорту. Це, перш за все, зумовлено збільшенням кількості автотранспорту в місті, відставанням темпів розвитку вулично-шляхової мережі, труднощами щодо контролю великої кількості автотранспорту як джерела забруднення атмосфери (приватний автотранспорт, транзит), недостатньо розвиненою законодавчою базою для ефективного управління автотранспортом, як екологічно небезпечним об'єктом. Поява на транспортній мережі великої кількості маршрутних таксомоторів негативно впливає на стан навколишнього природного середовища і відповідно на збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Значний внесок у забруднення повітряного басейну міста вносять також транзитні автотранспортні засоби та ті, що прибувають в м. Київ з інших міст.

Забрудненим є атмосферне повітря поблизу пунктів спостережень в районах Московської, Ленінградської, Бессарабської, вул. Коротченка, Гагаріна, Набережно-Хрещатинської, просп. Возз’єднання, Харківського шосе, бул. Дружби народів та Л. Українки.

2. Винесення в натуру меж прибережних захисних смуг (ПЗС) об’єктів водного фонду м. Києва.

В 1999 році за ініціативою Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві почався процес розробки схем прибережно-захисних смуг. В 2004 році ДП “Інститут “Київгенплан” закінчив розробку проектів схем ПЗС по всім 10 районам м. Києва. На даний час розроблені проекти схем ПЗС, але не всі вони погоджені Головним управлінням земельних ресурсів м. Києва, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА, міськСЕС, Держуправлінням екоресурсів в м. Києві та з Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів Держводгоспу України та не винесені в натуру (на місцевість).

За підсумками результатів неодноразових перевірок можна стверджувати, що відсутність затверджених проектів ВЗ і ПЗС м. Києва і виносу їх в натуру (на місцевості) призводять до наступних порушень:

-  надання земельних ділянок прибережних захисних смуг (земель водного фонду) в тимчасове користування при відсутності винесення в натуру (на місцевості) прибережних захисних смуг;

-  порушення режиму господарювання в прибережних захисних смугах;

-  наявність несанкціонованих звалищ будівельного та побутового сміття;

-  відсутність в місті (в розрізі районів) організації, яка б несла відповідальність за стан прибережних захисних смуг водних об’єктів;

-  наявність гаражно-будівельних кооперативів;

-  використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування;

-  відсутність каналізування, в порушення ст.89 п.6 ВКУ на островах та ПЗС водних об’єктів влаштовуються вигрібні ями для скиду госпфекальних стічних вод, що є потенційним джерелом забруднення водних об’єктів міста та р. Дніпро;

-  відсутність очисних споруд що запобігають забрудненню дощовими (сніговими) стічними водами водних об’єктів;

-  самозахоплення земельних ділянок.

3. Технічний стан Бортницької станції аерації.

Аналіз наявної інформації щодо функціонування Бортницької станції аерації (БСА) Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ВАТ “АК “Київводоканал” свідчить про можливі негативні наслідки її подальшої експлуатації без проведення капітального ремонту. Невирішення зазначеної ситуації може призвести до виникнення техногенних аварій та створити передумови до виникнення надзвичайної екологічної ситуації. По-перше, основною проблемою нормального функціонування споруд БСА є їх повний фізичний та моральний знос, будівельні конструкції, насоси, трубопроводи та інше обладнання 1-ї черги очисних споруд станції є непридатним для їх подальшої експлуатації, а деякі з них знаходяться в аварійному стані. По-друге: подальше використання існуючих мулових полів може призвести до їх переповнення, прориву дамби, так як на даний час фактичний обсяг осадів вдвічі перевищує проектне навантаження. По-третє: погіршилась якість очищення стічних вод.

4. Ведення днопоглиблювальних та гідро-намивних робіт у заплаві р. Дніпро.

Масова забудова, що здійснювалась і здійснюється без урахування цінності природних ландшафтів, безсистемне днопоглиблення та роботи по гідронамиву вже призвели до руйнування та втрати частини високоцінних природних територій, акваторій (зокрема нерестовищ) та біорізноманіття. Безсистемне освоєння територій заплави р. Дніпро продовжується без будь-яких узгоджень. Виділення та надання у власність чи орендне користування земельних ділянок на заплаві р. Дніпро призводить до неможливості вільного доступу всіх громадян до водної акваторії та їх обмеженого пересування у 100-метровій прибережній захисній смузі. Сучасна масова забудова заплавної частини р. Дніпро супроводжується підвищенням рівня території способом гідронамивів до позначок, що є близькими до рівнів повені малої забезпеченості. Це призводить до зменшення пропускної спроможності русла та заплави р. Дніпро і створюється реальна загроза підпору води та затоплення приміської зони м. Києва під час пропуску повеней.

5. Проблема каналізаційної мережі міста.

В Києві склалась критична ситуація зі станом міських каналізаційних колекторів, яка може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

На балансі ДКО “Київводоканал” знаходиться 2449,48 км каналізаційних мереж, із яких в аварійному стані – 887,5 км (36%), які потребують негайного ремонту. Значний відсоток амортизації основних фондів (мереж та обладнання) і недостатні обсяги фінансування експлуатаційної діяльності на протязі останніх років призвели до збільшення кількості аварійних витоків та пошкоджень.

6. Необхідність створення державного підприємства та спеціалізованого полігону по поводженню з токсичними промисловими відходами.

Дорученням Президента України від 22 липня 1999 року № 000/ та Прем'єр-Міністра України від 26 липня 1999 року № 000/2 було передбачено створення державного підприємства та спеціалізованого полігону по поводженню з токсичними промисловими відходами, в тому числі для підприємств м. Києва. На сьогодні проблема його створення не вирішена.

Через відсутність полігону токсичних відходів не вирішено питання розміщення забруднених будівельних відходів після санації корпусів ВАТ „Радикал”, берилієвмістимих відходів ДНВП „Захід”, вапняних та ванадійвмістимих шламів, що утворюються на ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, та золошлакової суміші ТЕЦ-4.

7. Ситуація зі збором‚ сортуванням‚ транспортуванням‚ переробкою‚ утилізацією та захороненням твердих побутових та будівельних відходів.

Існуюча система збору побутових відходів не дозволяє охопити і виділити із загальної маси відходів фракції ресурсоцінних матеріалів (паперу, картону, скла, металу, пластмаси і інших корисних матеріалів).

Система транспортування сміття до спеціальних місць в свою чергу сприяє утворенню несанкціонованих звалищ на території міста і за його межами, що не тільки псує вигляд міста, але і сприяє погіршенню санітарно-епідеміологічної ситуації в місті. Діюча система санітарної очистки міста не задовільна.

Райдержадміністраціями не приймаються належні заходи по попередженню утворення ліквідованих звалищ в майбутньому, а саме: на місцях безхазяйних звалищ, що ліквідовані чи знаходяться в стадії ліквідації, не виставлена огорожа, територія не контролюється, заїзд на неї, як правило, вільний, в приватному секторі відсутня достатня кількість контейнерів для складування відходів, їх вивіз проводиться не своєчасно. Не налагоджена система вивезення відходів з територій приватного сектору.

9. Відсутність матеріалів інвентаризації земель лісового фонду, зелених насаджень загального користування (парки, сквери, бульвари, тощо), а також земель природно-заповідного фонду. Відсутність встановлених та узгоджених меж зазначених територій може призвести до їх поступового (повзучого) самовільного захоплення та використання не за призначенням.

Роботи по встановленню та узгодженню зовнішніх меж зелених насаджень загального користування (парки, сквери та ін.), міських лісів та природно-заповідного фонду необхідно розпочинати негайно. У місті відчувається дефіцит земельних ділянок для розміщення об'єктів житлового та громадського призначення. Враховуючи розміщення значної кількості зелених насаджень загального користування та об’єктів ПЗФ у центральній частині міста та за відсутності чітких меж між ними та забудованими землями, існує реальна загроза втрати останніх осередків зелені в умовах урбанізованого міста, які створювались не одним поколінням киян. На вирішення цієї нагальної проблеми необхідно спрямувати частину коштів як місцевого бюджету, так і Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища, а також державного фонду ОНПС.

10. Розповсюдження мінуючої каштанової молі, яка загрожує основній цінності та символу міста – київським каштанам. Для її вирішення необхідні наукові дослідження, відповідні кошти та запозичення досвіду інших європейських країн.

11. Приведення пункту захоронення радіоактивних відходів КДМСК УкрДО „Радон” у радіаційно-небезпечний стан. Недофінансування КДМСК УкрДО „Радон” протягом останніх п’яти років не дає можливості остаточно вирішити питання аварійно-відновлювальних робіт з ліквідації радіаційної аварії і мінімізації її наслідків на навколишнє природне середовище

12. Фізичний стан та умови зберігання ДІВ опромінювальних установок Інституту фізики та Інституту фізичної хімії (ДП „Радма”) НАНУ. Захоронення потужних ізотопних джерел гама-випромінювання (утилізація відпрацьованих високоактивних ДІВ з радіонуклідом Со-60).

13. Відсутність 100 %-ого контролю за надходженням на територію м. Києва небезпечних вантажів.

Зазначена проблема виникає у зв’язку з проходженням небезпечними хімічними речовинами екологічного контролю на державному кордоні, що у свою чергу призводить до неконтрольованого переміщення, зберігання та використання зазначених речовин на території України.

Вирішення проблеми полягає у направленні всіх без винятку небезпечних вантажів для проходження екоконтролю за місцем надходження.

14. Не завершення робіт щодо створення системи моніторингу довкілля м. Києва. Завершення робіт дасть можливість збільшити вдвічі кількість стаціонарних постів спостережень, з поступовим переходом на створення автоматизованої системи контролю за станом атмосферного басейну міста (датчики, системи збору та передачі інформації за допомогою електронно-обчислювальної техніки, програмне забезпечення для обробки інформації, удосконалення існуючих та створення нових баз даних тощо), удосконалити існуючої системи спостережень за станом атмосферного повітря в місті.

16. Нераціональне використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища.

Порушення ст. 47 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” в тому, що розподіл платежів, що надходять до місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, повинен здійснюватися за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. У рішеннях Київської міської ради „Про затвердження переліку природоохоронних заходів в м. Києві” подання Держуправління екоресурсів в м. Києві не враховуються.

Відповідальні за підготовку

Прізвище, ім’я, по батькові	Посади відповідальних за підготовку розділів	Розділи
	Начальник Держуправління – Головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві
	Перший заступник начальника Держуправління, начальник екологічної інспекції
Щербак І. М.	Заступник начальника Держуправління, заступник головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві
	Начальник відділу моніторингу та зв’язків з громадськістю	1; 2; 3; 4; 5; 16; 19; 20
	Начальник відділу контролю поводження з відходами та вторинними ресурсами	14
Подоляк І. П.	Начальник відділу контролю атмосферного повітря	6; 17
Васильєва Т. В.	Начальник відділу охорони та використання водних ресурсів та надр	7; 10
	Начальник відділу контролю біологічних ресурсів та заповідних територій	8; 11; 12; 13
	Начальник відділу аналітичного контролю та метрологічного забезпечення	7
Бурмістров О. О.	Начальник відділу екологічного контролю на державному кордоні	14.2
	Начальник відділу контролю режимних об’єктів та радіаційної безпеки	15
Діянчук Р. С.	Начальник відділу кадрів, спецроботи та контролю виконання	18
	Начальник Держлісінспекції	9