Податок на прибуток (стр. 4 )

Відповідь: Ні, не можна.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) амортизації підлягають, зокрема, витрати на:

- придбання основних засобів для використання в господарській діяльності;

- самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року тощо.

Згідно із пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

При цьому відповідно до п. 14 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу встановлено, що у 2011 році норматив для основних засобів, визначений у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 1000 гривень.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 N 92, визначено, що первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Підпунктом 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Згідно із п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, норматив в розмірі 1000 гривень встановлено для первісної вартості для основних засобів, яка визначається на дату їх введення в експлуатацію.

Таким чином, якщо залишкова вартість кожного об’єкта основних засобів за даними інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року, не перевищує 1000 гривень, то така вартість амортизується після зазначеної дати в порядку, встановленому статтями 145 та 146 Кодексу.

Питання: В першому кварталі 2011 року, коли підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування, були оплачені послуги з реклами на телебаченні. Акт здавання-приймання наданих послуг був триманий в другому кварталі, коли підприємство перейшло на загальну систему оподаткування.

Чи можна включити до витрат за другий квартал 2011 року послуги з реклами на телебаченні?

Відповідь: Ні, не можна.

Відповідно до п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі – Кодекс) витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до 1 квітня 2011 року, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу починаючи з 1 квітня 2011 року об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).

При цьому згідно із п. 137.1 ст. 137 Кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до п. 138.5 ст. 138 Кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням окремих норм, встановлених цим пунктом.

Враховуючи те, що в даному випадку попередня оплата послуг з реклами на телебаченні була здійснена до 1 квітня 2011 року, коли підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування, то вартість таких послуг, оплачена у вигляді авансів (передоплати) до зазначеної дати, не включається до складу витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку за другий квартал 2011 року.

Питання: Чи має право підприємство віднести до складу витрат безповоротню фінансову допомогу та витрати не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг?

Відповідь: Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями, далі - Податковий кодекс) безповоротна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Витрати платника податку згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу – це сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Під господарською діяльністю на підставі пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу розуміють діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу визначено, що не включаються до складу витрат та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 Податкового кодексу), у т. ч. витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених ст. 142 і ст. 143 Податкового кодексу та в інших випадках, передбачених нормами розділу ІІІ Податкового кодексу.

Таким чином, оскільки надання платником податку безповоротної фінансової допомоги не спрямоване на одержання доходів, тобто не пов’язане зі здійсненням господарської діяльності, то суми наданої безповоротної фінансової допомоги не включаються до складу витрат та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку – надавача допомоги.

Водночас, згідно з пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу платник податку може включити до складу інших витрат звичайної діяльності (крім фінансових витрат) не пов’язаних безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема:

а) суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

б) суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами (угодами) відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", в межах чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік з урахуванням положень абзацу "а" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 цієї статті;

в) суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для ведення благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

г) витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для банків та небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 159 цього Кодексу;

ґ) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;

д) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям, музеям-заповідникам у розмірі, що не перевищує 10 відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік;

е) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані на користь резидентів для цільового використання з метою виробництва національних фільмів (у тому числі анімаційних) та аудіовізуальних творів, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку за попередній податковий рік;

є) витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно з нормами статей цього Кодексу);

ж) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, у тому числі витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Питання: Як відобразити списання дебіторської заборгованості за відвантажені, але неоплачені товари, якщо заборгованість виникла під час перебування на єдиному податку, а термін позовної давності закінчився під час перебування на загальній системі оподаткування?

Відповідь: Згідно зі ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 000/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" об’єктом оподаткування для суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які сплачують єдиний податок, вважається сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи з викладеного, оскільки відвантаження платником податку – продавцем товарів (робіт, послуг) відбулось під час перебування на спрощеній системі оподаткування і оплата за такі товари (роботи, послуги) під час перебування на загальній системі оподаткування не отримана, платник податку проведення такої операції не відображає.

При визнанні зазначеної заборгованості безнадійною у зв’язку з закінченням терміну позовної давності підстав для коригування доходів та витрат у платника податку немає.

Питання: Підприємство платник податку на прибуток отримав позику від нерезидента, що має офшорний статус. Як оподатковується дана операція?

Відповідь: Відповідно до п.161.3 ст.161 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями, далі - Податковий кодекс) під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента.

При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Відповідно до пп.14.1.267 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Отже, враховуючи, що отримання резидентом грошових коштів від нерезидента, що має офшорний статус, не є позикою в розумінні Податкового кодексу, платник податку – резидент має включити таку суму грошових коштів в податковому періоді їх отримання в дохід, що враховується для обчислення об’єкта оподаткування, на підставі пп.135.5.14 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу в складі інших доходів платника податку за звітний податковий період.

Питання: Як у податковому обліку відображаються витрати на оплату праці та оплату щорічних відпусток працівників, зайнятих на роботах по ремонту, реконструкції, модернізації та інших видах поліпшення основних засобів?

Відповідь: Відповідно до п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі - Податковий кодекс) амортизації підлягають, зокрема: витрати на самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Згідно з п. 146.11 ст.146 Податкового кодексу первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені (п.146.12 ст.146 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 № 5, (далі – Інструкція) фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Кім того, пунктом 2.2.12 Інструкції передбачено, що оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, відносяться до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Таким чином, враховуючи викладене, витрати на оплату праці та оплату щорічних (основної та додаткових) відпусток працівників, зайнятих на роботах по ремонту, реконструкції, модернізації та інших видах поліпшення основних засобів, підлягають відображенню в податковому обліку платника податку у відповідності до пп.146.11 та пп.146.12 ст.146 Податкового кодексу.

Питання: Який порядок подання податкової декларації?

Відповідь: Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби передбачений статтею 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс).

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки* органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст. 49 Податкового кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою** у порядку, встановленому цим Кодексом.

_________

**Наказ ДПА України від 28.02.2011 р. № 000 затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 49.7 ст. 49 Податкового кодексу незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу зазачено, що платники податків, які належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу).

Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: