Робоча програма навчальної дисципліни 6.040100 «Юридична психологія» (стр. 2 )

Комунікативна підструктура в діяльності судців при розгляді кримінальних та цивільних справ. Психологічні особливості судового допиту. Судова мова, вимоги до неї. Фактори, що впливають на комунікативну поведінку учасників процесу в суді. Психологічні засоби впливу на підсудного.

Загальна психологічна характеристика судового процесу. Психологія судових дебатів. Психологічні основи виховної функції судового процесу.

Формування переконання й винесення вироку судом. Суспільна значимість судових рішень. Психологічні особливості прийняття рішення суддею. Ефект психологічної установки та його роль у процесі прийняття судових рішень. Виховне значення вироку.

Література [7; 8; 13; 21; 41]

Тема 10. Пенітенціарна психологія

Предмет і завдання пенітенціарної психології. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця. Каяття злочинця як психічний акт самооцінки і самоосуду індивідом своєї поведінки.

Психологія особистості засудженого. Вивчення особистості засудженого. Особливості психіки людини, яка відбуває покарання.

Соціально-психологічна характеристика груп засуджених. Конфлікти та їх причини. Стереотипи тюремної поведінки та їх вплив на особистість. Субкультура засуджених. Роль психології у подоланні законів і традицій зони.

Праця як фактор ресоціалізації засудженого. Психологічні особливості праці засуджених. Психологічні аспекти режиму в установах виконання покарань. Психологічні особливості відбування покарань жінками-засудженими. Психологічні особливості відбування покарань неповнолітніми засудженими.

Динаміка особистості засудженого та виховний процес. Методи психологічного впливу на засуджених з метою їх ресоціалізації.

Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі. Соціальна реадаптація звільненого. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юристів.

Література [11; 18; 34; 48; 49]

4. Плани семінарських занять

та завдання для самостійної роботи студентів

v  Самостійна робота студентів полягає у підготовці до семінарських, практичних та лабораторних занять. Викладачем подається дадаткові теми цих занять та завдання, які студенти повинні підготувати, спираючись на лекційний матеріал. Студентам пропонується самостійно опрацювати та поглибити знання з наступних тем, зробити конспект, що перевірятиметься викладачем по даним темам на семінарських заняттях.

Тема 1. Юридична психологія в системі наукових знань

1.  Юридична психологія як галузь психологічних знань та навчальна дисципліна. Предмет юридичної психології.

2.  Місце юридичної психології в системі психологічної науки й права. Зв'язки юридичної психології з загальною, соціальною та іншими галузями психології, а також із цивільним, кримінальним правом і процесом, криміналістикою й кримінологією.

3.  Зв'язки юридичної психології з судовою психіатрією та кримінальною патопсихологією.

4.  Методологічні, природничо-наукові й правові основи юридичної психології.

5.  Об'єкти досліджень.

6.  Психологічна сторона стосунків між людьми, пов'язаних із застосуванням правових норм. Психічні особливості діяльності, пов'язаної із застосуванням права.

7.  Зміст і система юридичної психології. Завдання та сучасні проблеми юридичної психології як міждисциплінарної галузі знань.

8.  Методи юридичної психології. Спостереження. Інтерв'ю. Експеримент. Тестування. Вивчення документального матеріалу. Вивчення процесу й продуктів діяльності. Анкетування. Біографічний метод. Метод узагальнення незалежних характеристик. Використання математичних, кібернетичних і соціологічних методів. Методи наукового дослідження та методи практичної діяльності. Межі використання методів юридичної психології у кримінальному процесі.

9.  Використання досягнень юридичної психології в галузях соціальної та юридичної практики.

Література [І; 10; 15; 21; 23; 32; 37; 52]

Тема 2. Історія розвитку юридичної психології

1.  Основні етапи становлення й розвитку юридичної психології: давня історія юридичної психології (IV ст. до н. є. — перша половина XIX ст.), становлення юридичної психології як самостійної науки (кінець XIX — початок XX ст.), розвиток юридичної психо­логії у XX ст., сучасний стан юридичної психології.

2.  Зародження юридичної психології: погляди античних філософів і мислителів Нового часу (Сократ, Платон, Аристотель, Монтеск'є) на природу поведінки людини, її стосунків з державою. Зв'язок правового світогляду з виникненням правової психології. Формування кримінальної та судової психології у ХУІП-ХІХ ст. (Г. Гросс, А. Біне, В. Штерн, М. Вертхеймер, Ч. Ломброзо).

3.  Соціологічні та психологічні уявлення наприкінці XIX — на початку XX ст. про сутність злочинної поведінки (Г. Тард, Е. Дюркгейм, М. Вебер, Л. Леві-Брюль, Р. Луваж, Г. Тох, О. Абрахамсонта ін.).

4.  Історія вітчизняної юридичної психології. Перші спроби використання психологічних думок у правовій науці та практиці (М. Щербатов, И. Посошков, А. Фрезе, Л. Владіміров, И. Баршев, Б. Спасо-вич, А. Кони, Ф. Плєвако). Вплив судових реформ 60-х років XIX ст., демократизації суспільного життя на зміну психології сус­пільної правосвідомості. Формування психологічної школи права на початку XX ст. (Л. Пет^ажицький). Розробка судозо-психоло-гічних проблем (20-30-ті роки XX ст.). Криза юридичної психології. Відродження юридично-психологічної теорії та практики у 50-60-х роках.

5.  Сучасний стан і проблеми вітчизняної юридичної психології.

Література [1; 10; 15; 23; 37; 50]

Тема 3. Загальнопсихологічні основи юридичної діяльності

1.  Поняття особистості у психології та правовій науці. Індивід, особистість, суб'єкт діяльності. Психологічна структура особистос­ті. Психічні властивості особистості. Темперамент. Психологічна характеристика темпераментів. Характер. Риси характеру. Проб­лема акцентуації характеру. Здібності людини як психічне явище. Спрямованість, правосвідомість, мотиваційна сфера у структурі особистості суб'єктів правозастосувальної діяльності. Проблема вивчення особистості у професійній діяльності юриста.

2.  Пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприйняття, уява, пам'ять, мислення, уявлення, увага, мова), та врахування їх закономірностей юристом у професійній діяльності.

3.  Емоції, почуття, психічні стани об'єктів юридичної діяльності та їх психолого-правова оцінка. Стани психічної напруги. Адаптаційний синдром. Стрес і стадії його розвитку. Фрустрація, її зв'язок з агресивною поведінкою, насильницькими злочинами проти особи, скоєнням самогубств. Афект та його діагностичні ознаки. Встановлення афекту в осіб, які скоїли насильницькі злочини проти особистості. Симуляція афекту й способи її виявлення. Страждання, їх зв'язок з іншими емоційними та психічними станами. Значення страждань при визначенні моральної шкода потерпілому.

Література [1-3; 10; 15; 37; 55]

Тема 4. Соціально-психологічні основи юридичної діяльності

1.  Психологічна характеристика праці юриста. Психологічна структура діяльності юриста (потреби, мотиви, цілі, засоби, кінцевий результат). Професіограми професіональної діяльності юриста. Сторони професійної діяльності юриста: пізнавальна, комунікативна, конструктивна, організаційна, засвідчувальна, виховна.

2.  Психологічні особливості пізнавальної діяльності юриста. Особливості вирішення розумових задач у процесі розслідування і судового розгляду справ.

3.  Особливості комунікативних дій в діяльності юриста. Розвиток професійно важливих комунікативних якостей юриста. Вивчення й оцінювання особистості, яка цікавить юриста. Схеми сприйняття й оцінки іншої людини. Фактори ситуації знайомства. Невербальні засоби комунікації у вивченні іншої людини. Психологічні фактори та прийоми встановлення і розвитку психологічних контактів у спілкуванні. Психологічні особливості отримання необхідної інформації від свідків, потерпілих, підозрюваних і звинувачених.

4.  Психологічні особливості прийняття рішень у юридичній діяльності.

5.  Психологічні особливості вирішення юристом організаційно - управлінських питань. Формування особистості правознавця у вищому закладі освіти.

6.  Професійна деформація та шляхи її подолання. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юристів.

Література [і4; 17; 26; 28; 43]

Особлива частина

Тема 5. Психологічні основи цивільно-правового регулювання та цивільного судочинства

1.  Психологія взаємодії людей у сфері цивільно-правової регуляції. Цивільно-правове регулювання як фактор організації суспільних відносин. Цивільне право та формування ринкової психології. Психологічна характеристика цивільно-правового договору.

2.  Психологічні аспекти цивільного процесу. Позиції сторін у цивільному процесі та їх комунікативна активність. Психологічні аспекти підготовки цивільних справ до судового розгляду. Психологічні аспекти організації судового засідання і судового ритуалу.

3.  Психологія міжособистісної взаємодії у цивільному процесі.

4.  Психологія діяльності судді у цивільному судочинстві. Психологічні аспекти діяльності адвоката в цивільному судочинстві. Психологія судової промови у цивільному судочинстві. Психологічні аспекти пізнання судом обставин справи та винесення судових рішень. Проблема справедливості судових рішень.

Психологічні особливості діяльності господарського суду. Психологічні передумови успішності проведення переговорів при вирішенні суперечки в господарському суді.

Література [10; 15; 21; 23]

Тема 6. Кримінальна психологія

1.  Предмет та завдання кримінальної психології. Психологія злочинної поведінки. Взаємодія об'єктивних і суб'єктивних факторів. Структурно-психологічний аналіз злочинної дії. Психологічні аспекти стадій злочину. Особливості вольових та емоційних процесів при підготовці й скоєнні злочинів. Психологія співучасті.

2.  Поняття мотиваційної сфери злочину. Співвідношення мотиву, цілі та результату при вчиненні злочину з необережності та умисно.

3.  Особистість правопорушника як спеціальний об'єкт психологічного дослідження. Психологічні особливості особистості злочинця. Підходи до класифікації особистості злочинця. Вивчення особистості правопорушника, його мотиваційної сфери при попередньому розслідуванні, розгляді справи у суді. Усвідомлення порушення норм. Психологія провини.

4.  Психологія потерпілого. Психологічне дослідження особистості потерпілого та його діяльності. Роль жертви у генезі злочину, її міжособистісні зв'язки та стосунки зі злочинцем. Психологічний аналіз показів потерпшого.

5.  Проблеми неповнолітніх у кримінальній психології. Підліток і злочин. Психологічний аналіз особистості неповнолітнього правопорушника. Мотивація злочинної поведінки неповнолітніх. Психологічна характеристика злочинних груп за участю неповнолітніх.

6.  Психолого-правова оцінка організованих злочинних формувань (груп), їхньої протиправної діяльності. Типи злочинних формувань. Структура злочинних формувань.

7.  Психологічні метода боротьби з груповою злочинністю.

Література [1-3; 5; 16; 30]

Теми 7. Психологічні основи попереднього розслідування

1.  Загальна характеристика психологічних особливостей слідчої діяльності. Особливості мислення слідчого. Професійна інтуїція та логічні процеси. Психологія оцінювання доказів слідчим» Взаємодія внутрішнього переконання та правосвідомості.

2.  Психологічні особливості огляду місця події. Встановлення за матеріальними слідами структури злочинної поведінки, суб'єктивної сторони злочину, психологічних особливостей особистості злочинця.

3.  Психологічні характеристики обшуку і виїмки. Психологічні фактори, що впливають на вибір способів приховування об'єктів. Застосування слідчим психологічних прийомів під час обшуку.

4.  Психологія слідчого експерименту, відтворення обстановки її обставин події.

5.  Психологія допиту. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації. Види питань, особливості їхного впливу на психіку допитуваного. Прийоми активізації пам'яті у допитуваного. Психологічні аспекти допиту потерпілого.

6.  Психологічні аспекти допиту свідків. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації. Психологічні ознаки неправдивих показань.

7.  Психологічні аспекти очної ставки. Психологічні аспекти пред'явлення до впізнання.

8.  Психологічні особливості розслідувань у справах неповнолітніх.

Література [4; 7; 19; 20; 27; 51]

Тема 8. Психологічна консультація і судово-психологічна експертиза

1.  Використання психолога в якості консультанта на попередньому слідстві. Залучення психолога в якості спеціаліста під час проведення слідчих дій.

2.  Загальний предмет судово-психологічної експертизи (СПЕ). Окремі предмети судово-психологічної експертизи. Приводи для обов'язкового призначення судово-психологічної експертизи та постановка питань до СПЕ. Приводи факультативного призначення СПЕ. Компетенція СПЕ. Завдання СПЕ.

3.  Види судово-психологічних експертиз. СПЕ емоційних станів. СПЕ потерпілих у справах про сексуальні злочини. Експертиза со­ціально-психологічних особливостей членів злочинної групи. СПЕ визначення здатності неповнолітнього правопорушника розуміти значення вчинюваних дій.

4.  Комплексна судова психолого-

психіатрична експертиза. СПЕ у справах про пригоди, пов’язані з керуванням технікою.

5.  Підготовка та призначення СПЕ у попередньому слідстві, в судовому засіданні при розгляді кримінальних справ та вирішенні цивільно-правових спорів.

6.  Методика проведення СПЕ. Етапи проведення й оформлення результатів СПЕ. Оцінка, використання висновку СПЕ слідчим, захисником, судом.

Література [6; 22; 24; 27; 31; 42; 56]

Тема 9. Психологія судового процесу

1.  Психологічна структура судової діяльності. Загальна структура пізнавальної діяльності суду. Психолого-правова характеристика процесу пізнання, встановлення істини у судовому засіданні. Судові версії. Конструктивна діяльність суду. Психологічні особливості перевірки фактів, оцінки доказів, встановлення істини складом суду.

2.  Комунікативна підструктура в діяльності судців при розгляді кримінальних та цивільних справ. Психологічні особливості судового допиту. Судова мова, вимоги до неї. Фактори, що впливають на комунікативну поведінку учасників процесу в суді. Психологічні засоби впливу на підсудного.

3.  Загальна психологічна характеристика судового процесу. Психологія судових дебатів. Психологічні основи виховної функції судового процесу.

4.  Формування переконання й винесення вироку судом. Суспільна значимість судових рішень. Психологічні особливості прийняття рішення суддею. Ефект психологічної установки та його роль у процесі прийняття судових рішень. Виховне значення вироку.

Література [7; 8; 13; 21; 41]

Тема 10. Пенітенціарна психологія

1.  Предмет і завдання пенітенціарної психології. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця. Каяття злочинця як психічний акт самооцінки і самоосуду індивідом своєї поведінки.

2.  Психологія особистості засудженого. Вивчення особистості засудженого. Особливості психіки людини, яка відбуває покарання.

3.  Соціально-психологічна характеристика груп засуджених. Конфлікти та їх причини. Стереотипи тюремної поведінки та їх вплив на особистість. Субкультура засуджених. Роль психології у подоланні законів і традицій зони.

4.  Праця як фактор ресоціалізації засудженого. Психологічні особливості праці засуджених. Психологічні аспекти режиму в установах виконання покарань. Психологічні особливості відбування покарань жінками-засудженими. Психологічні особливості відбування покарань неповнолітніми засудженими.

5.  Динаміка особистості засудженого та виховний процес. Методи психологічного впливу на засуджених з метою їх ресоціалізації.

6.  Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі. Соціальна реадаптація звільненого. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юристів.

Література [11; 18; 34; 48; 49]

Самостій робота

При розробці цього розділу робочої навчальної програми дисципліни слід керуватись “Положенням про організацію самостійної роботи студентів”, затвердженого науково-методич­ною радою університету, протокол від 12.02.2007 р.

Самостійна робота студента (СРС) є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять, і є невід’ємною складовою процесу вивчення конкретної дисципліни. Її зміст визначається робочою навчальною програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота студента забезпечу­ється системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни, а саме: підручниками, навчальними та ме­тодичними посібниками, конспектами лекцій, практикумами, методичними вказівками тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів по­винні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студентів. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсум­ковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних занять.

Зміст СРС з конкретної дисципліни може складатися з таких видів роботи:

−  підготовка до аудиторних занять (лекцій, практичних, семінарсь­ких, лабораторних тощо);

−  виконання практичних завдань протягом семестру;

−  самостійне опрацювання окремих тем навчальної дисципліни згід­но з навчально-тематичним планом;

−  переклад іноземних текстів встановлених обсягів;

−  виконання контрольних робіт студентами заочної і дистанційної форм навчання;

−  підготовка і виконання завдань, передбачених програмою прак­тичної підготовки, в тому числі курсового проектування, тощо;

−  підготовка до усіх видів контролю, в тому числі до курсових, мо­дульних і комплексних контрольних робіт та підсумкової державної атестації (державних іспитів, виконання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра чи спеціаліста/магістра);

−  інші види діяльності, що ініціюються університетом, факультетом, кафедрою й органами студентського самоврядування.

При складанні плану самостійної роботи студента необхідно виходи­ти з загального обсягу годин, що відводиться на самостійну роботу з дисцип­ліни, видів самостійної роботи, що плануються для виконання студентом, загального тижневого бюджету часу студента, фізіо­логічно обґрунтованих норм навчального навантаження тощо.

Нереальність виконання домашніх завдань через великі обсяги, не­достатнє методичне забезпечення дисципліни призводять до зниження якості навчання, перешкоджають виконанню завдань з інших дисциплін, що вивча­ються у семестрі.

Індивідуальне навчально - дослідне завдання

Виконується студентом під керівництвом викладача і полягає у ви­конанні індивідуальних завдань, що є однією з форм організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Індивідуальні завдання (реферати, розрахункові, графічні, курсові проекти чи роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені робочою навчальною програмою. Виконання інди­відуальних завдань створює умови для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріп­лення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосу­вання знань на практиці.

Індивідуальна робота студентів під керівництвом викладача вико­нується, якщо у робочому навчальному плані спеціальності вона передбаче­на. Індивідуальні завдання виконуються самостійно і не входять до тижневого аудиторного наванта­ження студента. Викладач контролює виконання індивідуального завдання на консультаціях, графік яких розробляється і затверджується завідувачем ка­федрою на початку семестру.

До індивідуальних завдань відноситься: написання рефератів, есе, виконання розрахункових, графічних робіт, аналіз практичних, проблемних ситуацій, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конфе­ренції, участь в олімпіадах тощо. Особливим видом індивідуальних завдань є виконання курсових і дипломних робіт (проектів), яке здійснюється відповід­но до робочого навчального плану та існуючих вимог щодо їх змісту.