Назва інновації: Програма всебічного розвитку дитини "Крок за кроком" (стр. 2 )

У початковій школі такими знаками є малюнки, у 5-6 класах - денотантні графи чи ідеографічні описи понять, у 7-11 класах - структурно-логічні схеми тем природничих предметів, що виступають фрагментами природничо-наукової картини світу. При складанні структурно-логічної схеми навчальний матеріал переформульовується, в ньому виділяється теоретичне ядро (закон, закономірність, їх система) теми і 5-9 елементів знань, що пов`язані з ядром на основі закономірностей природи і закону, що вивчається у даній темі. Серед запропонованих учнями СЛС ними обирається найбільш доцільна, що приймається як модель компактного викладу матеріалу з теми. Ця схема використовується учнями для складання "образу природи". В "образі природи" навколо фундаментальних закономірностей довкілля розташовуються закони і закономірності природничих наук (найчастіше вони становлять центри узагальнень у структурно-логічних схемах певних тем).

До "центрів" приєднуються елементи знань з тем, що видаються учневі цінними. В "образах природи" можуть переважати знання з того або іншого предмету, що відображає інтереси його автора.

Принципом інтеграції обумовлена й система форм занять з довкілля. Вона включає як традиційні уроки, так і уроки серед природи (1-6 класи), заняття на екологічній стежці (7-11 класи), узагальнюючі уроки, уроки інтегративних днів, "динамічні паузи" (тривалі перерви, під час яких учні 1-4 класів здійснюють самостійні спостереження чи дослідження за інтересами). Урок засвоєння нового матеріалу є основним у цій системі. Вивчення нового матеріалу відбувається за таким планом:

1)  "прив'язування" нового матеріалу до засвоєного раніше;

2)  демонстраційний експеримент з використанням "матеріалів довкілля";

3)  виклад змісту нового матеріалу;

4)  мотивація засвоєння, практичне використання;

5)  обгрунтування нових знань на основі закономірностей, що вивчаються у темі, та фундаментальних закономірностей природи.

Матеріал, засвоєний школярами на уроці, піддається подальшій обробці на практичних заняттях, на уроках серед природи, під час підготовки до узагальнюючого уроку з теми. Він ущільнюється, переформульовується і включається у структурно-логічну схему, що захищається на узагальнюючому уроці і далі використовується при створенні "образу природи".

За допомогою уроків серед природи, уроків на екологічній стежці встановлюються зв'язки учнів з природою, духовним набутком народу. Діти спостерігають і досліджують довкілля у безпосередньому спілкуванні з ним.

Інтегративний день присвячений урокам з природничих предметів. На цих уроках розглядається результат інтеграції природничо-наукових знань навколо наукового поняття, його місце у природничо-науковій картині світу. У 7-11 класах проводиться 5-6 інтегрованих уроків на рік.

Назва інновації: Система розвивального навчання

Автор: Ельконін Д. Б., , - ХНУ ім. іна, професор кафедри психології, Рєпкін В. В. - завідувач кафедрою російської мови ХІМКБ

Мета: Забезпечення учнів психологічними засобами розв'язання завдань життєвого самовизначення, подолання кризи переходу молодших школярів до основної школи, ліквідація концентричності у навчанні.

Зміст: Система розвивального навчання розроблялася вітчизняними психологами , , іним, починаючи з 60-х років ХХ століття. Вона виходить із ідеї психолога про можливість побудови системи навчання, яка не просто спиралася б на актуалізовані інтелектуальні здібності дитини, а формувала б їх: "Навчання має вести за собою розвиток".

Система розвивального навчання передбачає викладання передусім української, російської мов та математики у початкових класах загальноосвітньої школи таким чином, що учням пропонується засвоїти спершу загальні наукові поняття, а згодом - часткові. Це дає школярам змогу від самого початку навчання шляхом самостійного і групового дослідження явищ за допомогою вчителя робити науково обгрунтовані висновки, зорієнтуватися у навчальному матеріалі. Таким чином відбувається усвідомлене засвоєння молодшими школярами навчального матеріалу.

Зокрема навчання українській мові за системою розвивального навчання передбачає не лише оволодіння дітьми діями читання і письма, але й засвоєння їхніх принципів, що випливають із властивостей мовних одиниць. Виявлення, аналіз і змістовне узагальнення цих властивостей становить зміст навчальних завдань. Розв'язання завдань (спочатку разом із учителем, потім колективно-розподільне і, нарешті, індивідуальне) забезпечує розвиток здібностей дитини, формування її інтересів і, зрештою, бажання і вміння навчатись. Основне завдання курсу української мови полягає в тому, щоби сформувати в учнів вміння аналізувати й узагальнювати властивості мови як засобу спілкування і тим самим створити передумови для формування мислення, подальшого розвитку мовлення, формування особистості. Школярі оволодівають практичними діями читання й письма на основі засвоєння теоретичного узагальнення поняття про принципи української орфографії. Розуміння цих принципів і вміння визначати орфограми передбачають аналіз та узагальнення найважливіших відношень у мові:

-  між звуковим складом слова і його лексичним значенням;

-  між звуковим складом слова і його буквенним позначенням.

Виявлення і засвоєння цих співвідношень дозволяє учням поступово оволодіти поняттями, що відображають властивості слова як мовної одиниці. Програму розвивального навчання з української мови у початкових класах можна розглядати як програму не лише навчання читанню й письму, але й введення дітей у науку про мову. Цей підхід дозволяє будувати зміст навчальних предметів у логічній послідовності, наскрізно від 1 до 11 класу, уникаючи притаманної традиційній школі концентричності змісту освіти. Урок за такого підходу будується як ланцюг досліджень, здійснюваних самими дітьми. На уроці учні працюють як самостійно, так і в складі навчальних груп із 5-7 осіб. У системі розвивального навчання педагогічне спілкування вчителя з учнем, учня з учнями набуває характеру співробітництва, що обумовлює процес становлення особистості школяра, його виховання у навчальній діяльності. При цьому засобами навчання і виховання слугують зразки культури, що містяться у навчальному матеріалі та засвоюються учнями в ході змістовного діалогу і полілогу між ними та вчителем.

Результат застосування: Випускники початкової школи, які навчалися за системою розвивального навчання, засвоюють наукові поняття, навчальний матеріал підвищеного рівня складності, оскільки знання набуваються на основі розуміння сутнісних зв'язків між явищами, що пізнаються школярами самостійно у спеціально організованій пошуковій діяльності.

Головним психологічним утворенням молодших школярів стає вміння вчитися - здатність ставити і розв'язувати завдання по саморозвитку. Провідним мотивом навчання в них стає стійкий інтерес до пізнання, яким відрізняються 65-70% учнів. Школярі демонструють здатність до теоретичного мислення, у них виникають уявлення про моральні норми і формується позитивне ставлення до них. Більшість учнів відрізняються позитивною самооцінкою. У класах, що працюють за системою розвивального навчання, виникає соціальне середовище, в якому дитина стверджує себе як цілісна особистість, індивідуальність. Причому її самоствердження здійснюється у процесі основної - навчальної діяльності. В ході навчання змінюється не лише особистість учня, але й клас в цілому, що виступає по відношенню до нього в ролі референтної групи.

Розроблено навчально-методичне забезпечення системи розвивального навчання. Зокрема вийшли друком: підручник “Українська мова” для 1-х класів шкіл з російською мовою навчання і Сосницької Н. П. (1998р.), підручник “Рідне слово” для 1 класу Воскресенської Н. О. та інших (1994, 1995), підручник “Рідна мова” для 2 класу Воскресенської Н. О. та (1996), підручник “Читаночка” для 1класу Воскресенської Н. О. та (1998), підручники “Навчаємось читати” для 2 і 3 класів Воскресенської Н. О. та (1996, 1998), програма з української мови для 1-4 класів і І. (1998), програма “Українське читання” для 1-4 кла-сів Воскресенської Н. О. (1996), програма з математики для 1-4 класів (1996), підручник “Математика” для 1,2 і 4(3) класів Александрової Е. І. (1994, 1995, 1997), підручники “Математика” для 1, 2 і 3 класів Захарової Г. М. і І. (1996, 1997, 1999), прописи “Учимся писать” для 1 класу Старагіної І. П. (1998), підручники “Русский язык”для 1,2 і 3 класів Рєпкіна В. В. (1995) “Букварь” Рєпкіна В. В., , Левіна В. О. (1998).

У Харківському центрі психології та методики рохвивального навчання розроблена і реалізована система інтенсивної підготовки вчителів до роботи за розвивальним навчанням, що включає:

-  діагностичні тести з добору педагогів для роботи за системою розвивального навчання;

-  групові тренінги з перебудови особистісних і професійних якостей педагога;

-  навчання викладанню різним предметам за системою розвивального навчання.

Харківським центром психології та методики розвивального навчання розроблено психологічу модель особистості педагога розвивального навчання, що включає необхідні професійні та особистісні якості.

Критерії: Критеріями ефективності застосування системи розвивального навчання у загальноосвітньому навчальному закладі є цілісність навчання учнів, сформованість у молодших школярів стійкого інтересу до різних способів навчальної діяльності, їх теоретичного (творчого) мислення - планування власної діяльності, аналізу, рефлексії, адекватної самооцінки, здатності до моральної дії, співробітництва з однолітками.

Назва інновації: Школа життєтворчості особистості

Автор: Єрмаков Іван Гнатович - старший науковий співробітник лабораторії педагогічного прогнозування Інституту педагогіки АПН України, кандидат педагогічних наук та інші

Установа, що здійснює наукове керівництво експериментом:

Інститут педагогіки АПН України

Мета: Створення школи життєтворчості - навчального закладу, в якому виховуватиметься особистість, здатна до самотворення, творчої побудови життя, конкурентоспроможна у суспільстві з ринковою економікою.

Зміст: На засадах педагогіки та психології життєтворчості розробляється модель навчально-реабілітаційного закладу, в якому відновлюється фізичне, психічне і соціальне здоров'я вихованців, здійснюється їх неперервна ступенева освітня підготовка від дошкільної до початкової вищої. Особливістю цієї моделі є поєднання освітньо-реабілітаційного процесу з соціальною адаптацією вихованців. Модель розробляється та апробується на базі Хортицького навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру.

Найважливішою складовою моделі є реалізація програми життєтворчості особистості вихованця. Завданням педагогів є створення оптимальних умов для самоздійснення вихованця у різних видах діяльності. Програма позанавчальної виховної роботи та саморозвитку вихованців передбачає допомогу у проектуванні ними власного життєвого шляху на основі доцільно обраного типу соціальної поведінки, ступеня активності та ціннісних орієнтацій, свідомо прийнятих норм людських взаємин. Програми складаються відповідно до сфер самовизначення вихованців за такою структурою: "Я-людина" (я-особистість, розвиток пізнавальних здібностей, моє духовне становлення, мої творчі здібності, зміцнення здоров'я), "Я і суспільство" (я-громадянин України, я серед людей, я і сучасна цивілізація, мій добробут, професійне самовизначення), "Мій рідний край" (історія рідної землі, природа рідного краю, життєдайні джерела української культури).

Проектуванню вихованцями власного життя сприяє діагностика їх особистості соціально-психологічною службою, робота тренінгових груп, що працюють відповідно до особистісної проблематики та перспективної динаміки реабілітації. Життєвому самовизначенню вихованців допомагає також система їх патріотичного та естетичного виховання, економічної, екологічної освіти, клубно-студійна позакласна робота, діяльність різновікових виховних груп. На засадах педагогіки життєтворчості у Хортицькому центрі розроблено проективно-рефлексивну технологію навчання, що актуалізує рефлексивно-творчу складову особистості вихованця як суб'єкта саморозвитку, творця власного життя, своєї життєвої стратегії. Технологія передбачає структурування змісту навчальних предметів за змістовними модулями. Змістовний модуль складається із планування діяльності учнів (вступний урок, на якому планується освоєння змістовного модуля, учні складають індивідуальні плани), організації їх навчальної діяльності (різноманітні типи уроків, індивідуальні навчальні години під керівництвом вчителя, самопідготовка у другій половині дня, самостійна навчальна діяльність учнів у вільний час, під час яких вихованцями виконуються індивідуальні плани освоєння змістовного модуля, здійснюється рейтингове оцінювання їх пізнавальної активності), експертного оцінювання знань учнів (заліковий урок), підбиття підсумків навчальної діяльності вихованців щодо засвоєння ними змістовного модуля (підсумковий урок, на якому здійснюється загальна та індивідуальна рефлексія, підсумкове оцінювання навчальної діяльності учнів на основі експертної оцінки з урахуванням їх рейтингу).

Ситуацію успіху, що спрямовує учнів на досягнення успіху впродовж усього життя, створює методика експертно-рейтингового оцінювання успішності їх навчальної діяльності. У процесі вивчення матеріалу змістовного модуля учнем в журналі виставляються заохочувальні оцінки "добре" та "відмінно" за пізнавальну активність, старанність і ретельність, виконання великого обсягу роботи з теми, що вивчається. Низькому рейтингу відповідає відсутність проміжних заохочувальних оцінок. Вивчення змістовного модуля завершується експертним оцінюванням знань учнів у різній формі: контрольна робота, опитування, залік, семінар, зріз знань, творча робота, брейн-ринг, кросворд та ін. Підсумкова оцінка засвоєння змістовного модуля виставляється на основі експертної оцінки з урахуванням рейтингового оцінювання. Висока рейтингова оцінка, як правило, підтверджує високу експертну оцінку або дає підстави вчителю для підвищення підсумкової оцінки на 0,5 бала і навіть на 1 бал з метою заохочення і стимулювання пізнавальної активності учнів. Висока рейтингова оцінка може також слугувати підставою для зарахування знань "автоматом". Низький рейтинг може вплинути на зниження підсумкової оцінки або спонукати вчителя до проведення більш детального підсумкового контролю з теми для окремих учнів. Оцінка за чверть виставляється на основі підсумкових модульних оцінок.

У Хортицькому центрі застосовуються нові підходи до відновлення здоров'я вихованців, що передбачають діагностику фізичного стану організму дитини, лікування та реабілітаційні заходи. На основі всебічного вивчення фізичного стану організму дитини визначається зміст та етапи його індивідуальної медичної реабілітації відповідно до ступеня порушення захисно-пристосувальних властивостей. Це дає можливість досягти показників стійкої ремісії у більшості випадків захворювань, задіяти компенсаторні стимули для зміцнення здоров'я і саморозвитку.

Результат застосування: В ході експерименту розроблено робочу модель навчально-реабілітаційного закладу як школи життєтворчості особистості, в якому освітньо-реабілітаційний процес поєднується із соціальною адаптацією вихованців. У Хортицькому навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі створене збагачене освітнє середовище, характерними ознаками якого є організаційні, змістові та технологічні інновації. Організаційними інноваціями можуть бути визначені: лікувально-реабілітаційний режим для різних категорій вихованців відповідно до їх психосоматичного стану та обсягу фізіологічних резервів, корекційні класи, різновікові виховні групи, система самоосвіти вихованців, клубно-студійна система позанавчальної виховної роботи, гнучкий реабілітаційно-доцільний розпорядок дня. До змістових нововведень можна віднести: корекційно-розвивальні курси "Техніка читання, письма та розвиток зв'язного мовлення", "Ігровий психотренінг", "Основи розвивального навчання", "Арттерапія", "Психогімнастика"; факультативні курси "Психологія та технологія пізнавальних процесів", "Здоровий спосіб життя та основи медичних знань", "Факультет соціальної адаптації", "Зображувальне мистецтво"; підручники для початкової та корекційної школи "Буквар", "Прописи", "Читанка", "Математика" для першого класу; програма позанавчальної виховної роботи "Програма життєтворчості особистості", програма фізичного виховання для вихованців санаторних інтернатних закладів. До технологічних інновацій відносяться: проективно-рефлексивна технологія навчання, технологія проективного самоздійснення, корекційно-розвивальні та тренінгові технології, психолого-соціологічний моніторинг освітньо-реабілітаційного процесу.

В ході експерименту розроблено модель педагога інноваційного навчального закладу, його функцій та структуру діяльності.

Запровадження моделі навчально-реабілітаційного закладу як школи життєтворчості особистості дозволило досягти якісних змін у стані здоров'я вихованців Хортицького центру. В середньому на 37% були знижені показники загострень серцево-судинних захворювань, на 62% - кількість загострень захворювань шлунково-кишкового тракту, на 27% зменшились показники ендокринних захворювань. Поліпшення функціонального стану організму відзначено у 82% вихованців.

Зросла соціально-психологічна компетентність вихованців, що проявляється у підвищенні рівня їх ресурсозабезпеченості у подоланні власних проблем, таких як соціальна дезадаптація, стреси, неврози, низька самооцінка, акцентуація характеру, високий ступінь тривожності, проблеми мотиваційно-вольової сфери, спілкування, пізнавальної діяльності.

Зростає рівень особистісних домагань вихованців, з'являється активність і наполегливість у досягненні цілей, оптимізм та життєрадісність у розв'язанні творчих проблем.

У структурі ціннісних орієнтацій учнів пріоритетне місце належить освіті та здоровому способу життя.

Підвищується якість знань школярів. 94% учнів експериментального навчального закладу засвоюють програмний матеріал у повному обсязі, причому на алгоритмічно-креативному рівні - 27%. Понад 80% вихованців відзначають ефективність програм свого розвитку і саморозвитку, різнорівневого навчання, підтримують практику роботи різновікових груп. Школярі вважають, що у Хортицькому центрі створені комфортні умови для навчання і виховання.

Критерії: Головним критерієм ефективності освітньо-реабілітаційного процесу у школі життєтворчості особистості є висока ресурсозабезпеченість вихованців щодо свідомої побудови власного життя. Показниками ефективності діяльності такої школи можуть слугувати:

-  здатність вихованців до свідомого визначення основних напрямів свого розвитку;

-  міра відповідального ставлення особистості до життя, здатність її до самоорганізації життєвого процесу і власного розвитку в цілому;

-  уміння будувати життя за своїм власним проектом;

-  культура життя людини (міра її гуманізму, цивілізованості, відповідність поведінки загальнолюдським цінностям і нормам);

-  набуття необхідного соціального досвіду, навичок внутрігрупового життя, оволодіння засобами спілкування, розвиненість механізмів регуляції рольової поведінки;

-  уміння проводити самодіагностику та психокорекцію психосоматичного стану, визначати оптимальні шляхи фізичного та особистісного самовдосконалення;

-  набуття навичок саморегулювання почуттів, спроможність долати труднощі, вміння розв'язувати повсякденні проблеми, справлятися з внутрішніми душевними кризами, долати психологічну депресію, оптимістично сприймати життя.

Назва інновації: Програма розвитку дітей "Росток"

Автор: іївна, кандидат педагогічних наук, СДПІ ім. , доцент

Установа, що здійснює наукове керівництво експериментом: Сумський державний педегогічний інститут ім.