Фізика формує картину світу (стр. 3 )

Основний напрям наукових досліджень – електрозварювання та спеціальна електрометалургія. У середині 40-х рр. розробив новий науковий напрям – теорію дугових автоматів та напівавтоматів, нових способів електрозварювання. Заклав основи електрошлакового переплаву та спеціальної електрометалургії.

Заснував наукову школу в галузі електрозварювання.

З 1993 р. – Президент Міжнародної асоціації академій наук.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969 р., 1978 р.), Герой України (1998 р.). Нагороджений Золотою медаллю ім. (1981 р.), Почесною відзнакою Президента України (1993 р.), орденом Ярослава Мудрого V ступеня (1997 р.). Лауреат Ленінської премії (1957 р.), Державної премії СРСР (1960 р.), Державної премії України (1998 р.). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1968 р.).

Патон Євген Оскарович (1870 – 1953) – видатний український вчений у галузі електрозварювання та мостобудування, академік АН УРСР (1929 р.).

Основні праці стосуються проблем автоматизації зварювальних процесів, раціоналізації зварних конструкцій, міцності зварних з’єднань, проблем мостобудування. У 1953 році в Києві став до ладу суцільнозварений міст через р. Дніпро, який носить тепер його ім’я.

Заснував велику наукову школу в галузі електрозварювання та мостобудування.

Заслужений діяч науки Української РСР (1940 р.). Герой Соціалістичної Праці (1943 р.). Лауреат Державної премії СРСР (1941 р.). Президією НАН України засновано премію ім. Є. О. Патона. Його ім’я присвоєно Інституту електрозварювання НАН України.

Писаренко Георгій Степанович (1910 – 2001) – учений-дослідник у галузі механіки, академік АН УРСР (1964 р.), перший віце-президент АН Української РСР (1970 – 1978 р. р.).

Наукові праці стосуються теорії міцності матеріалів, дослідження міцності матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах. Йому належать понад 50 винаходів.

Створив наукову школу з дослідження нелінійних коливань пружних систем з урахуванням розсіяння енергії в матеріалах.

Лауреат Державної премії СРСР (1982 р.), Державної премії України в галузі науки і техніки (1969 р., 1980 р.), премії ім. (1968 р.). Заслужений діяч науки УРСР (1973 р.).

Пулюй Іван Павлович (1845 – 1918) – фізик і електротехнік, політолог і публіцист, перекладач Біблії, громадський діяч, один з найвидатніших учених епохи класичної фізики.

Відомий своїми дослідженнями в галузі молекулярної фізики, катодних променів та Х-променів. Світове визнання отримали дослідження катодних променів в апаратах власної конструкції. «Лампа Пулюя» (1881 р.) була прототипом рентгенівської трубки. Пулюєві рентгенограми як найбільш якісні публікувала на початку 1896 р. європейська преса.

Пулюєві належить багато винаходів у галузі електротехніки, запатентованих у різних країнах та премійованих на міжнародних виставках.

У 1913 р. його обирають почесним членом Віденського електротехнічного товариства.

Свідзинський Анатолій Вадимович (н.01.03.1929 р.) – фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук (1973 р.), професор (1974 р.), дійсний член НТШ.

Наукові праці стосуються теорії надпровідності, теорії самоорганізації, досліджень у галузі теорії поля (точний розв’язок моделі Блока-Нордіка).

Автор книги «Мікроскопічна теорія надпровідності» (2001 р.), монографій «Математичні методи теоретичної фізики» (1998 р.), «Самоорганізація і культура» (1999 р.), які здобули визнання серед науковців, філософів, культурологів.

Смакула Олександр Теодорович (1900 – 1983) – найвидатніший український фізик.

Відкрив метод підрахунку електронів, пійманих у пастку під час взаємодії радіації з кристалами, і виразив його відомим у всьому світі рівнянням, яке називають формулою Смакули. Науковці визнали це відкриттям сторіччя в галузі оптики. Винайшов спосіб підвищення прозорості оптичних об’єктивів, призм та вікон за рахунок зменшення відбивної здатності поверхонь. Налагодив синтез монокристалів для оптики, рентгенології, електроніки.

Отримав перший у світі патент на просвітлення оптики.

Стубелевич Стефан (1762 – 1814) – фізик, учений-викладач.

Основний напрям його наукової діяльності – створення кабінетної системи навчальних закладів України, викладацька діяльність з фізики в університетах. Керував Кабінетом фізики у Петербурзі (1806 р.). Займався дослідною роботою в галузі електромагнетизму та електрофізіології, що посприяло його пріоритету в відкритті електрофорезу (1801 р.) та впливу електричного струму на магнітну стрілку.

Був членом Гальванічного та академічного товариства в Парижі, Королівського та наукового в Гетингені та Аграрно-економічного у Варшаві.

Тимошенко Степан Прокопович (1878 – 1972) – видатний учений у галузі механіки, академік Української академії наук (УАН) з 1918 року та член академій наук багатьох країн світу.

Основні напрями його наукової діяльності стосуються механіки твердого деформованого тіла, будівельної механіки, теорії пружності, теорії пластин і оболонок, проблем стійкості деформованих систем, статики споруд. Розв’язав задачу про концентрацію напруг поблизу отворів.

Президією НАН України засновано премію ім. . Його ім’я присвоєно Інституту механіки НАН України.

Додаток 2

Світові фізики

Басов Микола Генадійович (1922 – 2001) – російський фізик, один із засновників квантової фізики.

Вчений працював в різних областях квантової радіофізики, відкрив принцип генерації і випромінювання квантової системи, розробив фізичні основи стандартів частоти, видвинув ряд ідей в області полу провідникових квантових генераторів, провів дослідження по формуванню та підсиленню потужних імпульсів світла, розробив лазерний метод нагрівання плазми для управління термоядерного синтезу, виконав цикл досліджень потужних газових квантових генераторів.

За роботи, присвячені квантовим генераторам в 1959 році був нагороджений Ленінською премією.

В 1964 р. одержав Нобелівську премію по фізиці в області квантової електроніки.

Бор Нільс Гендрік Давід (1885 – 1962) – датський фізик-теоретик, один із творців сучасної квантової фізики, член Датської Академії наук.

Перша наукова праця була експериментальною: визначення поверхневого натягу рідини за коливаннями її струменя. Пізніше вся наукова діяльність Бора була присвячена розвитку теоретичної фізики.

Бор виховав велику школу фізиків-теоретиків. Був удостоєний Нобелівської премії (1922 р.). Учена рада Московського університету ім. присвоїла йому почесне звання професора фізики (1961 р.).

Борн Макс (1882 – 1970) – німецький фізик-теоретик.

Створив теорію теплових властивостей тіл з урахуванням усього спектру коливань у кристалах. Працює над створенням єдиної фізики кристалів на атомістичній основі. Намагався визначити внутрішню енергію йонних кристалів, теоретично одержав вираз для теплоти утворення гетерополярних молекул. Досліджував динамічну теорію кристалів на основі термодинаміки кристалів. У 1925 р. працював над питаннями квантової теорії.

Заснував велику школу теоретичної атомної фізики з інтернаціональним колективом учнів.

Вавилов Сергій Іванович (1891 – 1951) – російський фізик, академік, з 1945 року був президентом АН СРСР.

Виконав фундаментальні дослідження у галузі фізичної оптики. Під час військової служби виконав ряд важливих праць з питань радіо, зокрема запропонував новий оригінальний метод радіопеленгації. Близько 30 років присвятив вивченню природи фотолюмінісценції.

Заклав основи нового напряму оптики – мікро-оптики.

Видатний державний і громадський діяч. Один з організаторів Всесоюзного товариства «Знання» і перший його голова.

Основоположник великої школи фізиків-оптиків.

За наукові дослідження тричі (1943 р., 1946 р., 1951 р.) удостоєний Державної премії СРСР і РРФСР. Його ім’я присвоєно Інституту фізичних проблем АН СРСР і Державному оптичному інституту.

Векслер Володимир Йосипович (1907 – 1966) – академік.

Зробив значний внесок у фізику високих енергій і в розробку фізичних принципів прискорення елементарних частинок, був одним із засновників і керівників радянської школи в галузі прискорювальної техніки. Початок наукової діяльності пов’язаний з дослідженнями в галузі космічних променів, які проводилися в горах Паміру і на Ельбрусі. Під його керівництвом розроблено і побудовано перший у нашій країні синхротон (1947 р.).

Автор численних наукових праць, зокрема монографії.

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

Вольта Алессандро (1745 – 1827) – італійський фізик, винахідник гальванічного елемента.

В 1775 році був винайдений смоляний електрофор. Побудував чутливий електроскоп із соломинками і запровадив його в практику вимірювань. Відкрив контактну різницю потенціалів і записав знаменитий ряд Вольта в такому порядку: цинк, олово, свинець, залізо, латунь, мідь, платина, золото, срібло, ртуть. Відкрив перше джерело електричного струму.

Значні дослідження виконав у галузі хімії, зокрема відкрив так званий болотний газ і вивчив його властивості. У галузі фізіології вперше показав, що нерви тварин мають велику електричну збуджуваність, уперше відкрив властивість електричної збуджуваності органів чуття людини.

Гейзенберг Вернер Карл (1901 – 1976) – німецький фізик-теоретик, один із основоположників сучасної квантової механіки.

Виконав основоположні дослідження в квантовій механіці і квантовій електродинаміці, у галузі теорії ядра, теорії елементарних частинок.

Був обраний членом ряду зарубіжних академій і наукових товариств.

Герц Генріх Рудольф (1857 – 1894) – німецький фізик, один із засновників електродинаміки.

Основним напрямом наукових робіт були дослідження з електродинаміки. Уперше розробив теорію відкритого вібратора, що випромінює електромагнітні хвилі. Запропонував класичний спосіб вимірювання швидкості хвиль у прямолінійному провіднику і першим застосував вектор.

Гіббс Джозайя Уіллард (1839 – 1903) – американський фізик, один із засновників статистичної механіки і термодинаміки фізико-хімічних систем.

Перші наукові праці були присвячені технічній механіці. У 1873 р. розробив метод дослідження властивостей будь-якої речовини за допомогою термодинамічних поверхонь. Запровадив сам термін «фаза». Він є творцем сучасного векторного числення.

Був обраний членом Національної Академії США, членом Американської Академії наук і мистецтв у Бостоні, а також членом ряду зарубіжних товариств і академій.

Доплер Крістіан (1803 – 1853) – австрійський фізик.

Перші його праці були присвячені актуальним питанням математики. Фізикою Доплер почав займатися як асистент Віденського технічного вищого навчального закладу та опублікував декілька праць про електрику. Він зосереджував свою увагу на прикладних застосуваннях фізики. Запропонував конструкцію циклографа, для креслення дуг будь-яких пропорцій, приладу для креслення Декартових овалів, удосконалену конструкцію вимірювального столу, конструкцію нового оптичного приладу для визначення віддалей до предметів, оматогоніометр – прилад для вимірювання кута зору. Займався визначенням атомів у тілі та відстані між ними. Винайшов акустичне явище, яке досьогодні використовується в медицині.

Ейнштейн Альберт (1879 – 1955) – фізик-теоретик, основоположник теорії відносності.

Основним напрямом його досліджень були проблеми молекулярної фізики та термодинаміки, квантової властивості світла. Застосував ідеї про кванти для пояснення явища фотоефекту. Відкрив загальну теорію відносності.

Автор численних наукових праць. Був членом багатьох академій і наукових товариств, зокрема іноземним членом АН СРСР.

Курчатов Ігор Васильович (1903 – 1960) – російський фізик, академік, організатор і керівник атомної науки і техніки.

Здійснив фундаментальні дослідження в галузі фізики атомного ядра, фізики плазми і керованого термоядерного синтезу. Провів важливі дослідження в галузі діелектриків, зокрема вивчав електропровідність твердих тіл. Заклав основи нового наукового напряму – вчення про сегнетоелектрику. З кінця 1932 р. повністю зосередився на ядерній фізиці. У 1934 році розпочав дослідження з нейтронної фізики і в 1935 році зробив фундаментальне відкриття у фізиці ядра – відкрив явище ядерної ізометрії.

За наукові дослідження І. В. Курчатову присуджено Ленінську премію (1957 р.), удостоєний Державної премії СРСР (1942 р., 1949 р., 1951 р., 1954 р.).

Ландау Лев Давидович (1908 – 1968) – академік, російський фізик.

Діапазон наукової творчості був дуже широкий і різноманітний – від спеціальних питань фізики твердого тіла до проблем квантової теорії поля; один із основоположників нової галузі науки – теорії квантових рідин, виконав значні дослідження в галузі ядерної фізики, фізики плазми. В 1933 р. вперше запропонував теорію антиферомагнетизму, а 1935 р. розробив теорію доменної структури феромагнетиків.

У 1956 р. сформулював новий закон – закон збереження комбінованої парності, в 1957 р. – теорію двокомпонентного нейтрино, в 1956 – 1958 р. р. – теорію квантових рідин.

Виховав велику школу фізиків-теоретиків.

Наукові праці тричі (1946 р., 1949 р., 1953 р.) відзначалися Державною премією СРСР. Його ім’ям названий Інститут теоретичної фізики АН СРСР. У 1954 р. йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Нагороджений трьома орденами Леніна, іншими орденами і медалями.

Лауе Макс (1879 – 1960) – німецький фізик-теоретик.

Написав дисертацію, присвячену теорії інтерференції світла на плоскопаралельних пластинках. Зробив геніальні відкриття у галузі хвильової оптики на кристалах, інтерференції рентгенівських променів. Брав участь у розробці радіоламп. Проводив дослідження з теорії надпровідності.

Був почесним членом майже 40 академій і авторитетних наукових товариств, у тому числі АН СРСР, Американської АН, Лондонського королівського товариства.

Паскаль Блез (1623 – 1662) – французький математик, фізик.

В історію фізики увійшов як один з основоположників гідростатики. У 1653 р. сформулював основний її закон, за яким тиск на рідину передається нею рівномірно. Сформулював закон сполучення посудин і теорію гідростатистичного преса. Провів експерименти, внаслідок яких було відкрито атмосферний тиск. Перший з’ясував, що покази барометра залежать від вологості й температури повітря.

Планк Макс Карл Ернст (1858 – 1947) – німецький фізик, член Берлінської Академії наук.

Виконав серію фундаментальних досліджень у галузі термодинаміки, зокрема термодинаміки випромінювання, квантової теорії, теорії відносності, історії фізики. Найважливіші праці відносяться до термодинамічної теорії теплого випромінювання. Здійснив ґрунтовні дослідження в галузі теорії відносності.

У 1918 р. удостоєний Нобелівської премії. Був обраний членом ряду академій і наукових товариств, зокрема почесним членом Академії наук СРСР.

Прохоров Олександр Михайлович (1916 – 2002) – російський фізик.

Свої наукові інтереси концентрує на радіоспектроскопії і розробляє молекулярні стандарти частот та часу, що дало йому можливість створити перший молекулярний генератор на аміаці.

Протягом 1955–1960 рр. він займається розробкою і створенням квантових парамагнітних підсилювачів НВЧ-діапазону, вивчає кристали.

В 1959 р. за розробку нового методу генерації і підсиленню електромагнітних хвиль він був нагороджений Ленінською премією.

В 1960 р. Прохоров вивчає процеси, які відбуваються в лазерах, і створив лазери різних типів.

В 1963 р. відзначений Нобелівською премією по фізиці за роботу в області квантової електроніки, які привели до створення генераторів та підсилювачів на основі принципу лазера-мазера.

Резерфорд Ернест (1871 – 1937) – англійський фізик, засновник ядерної фізики, член Лондонського королівського товариства.

Виконав основоположні дослідження в галузі радіоактивності та ядерної фізики. Перші наукові праці присвятив вивченню магнітної дії електромагнітних хвиль. У 1899 р. перший з’ясував природу радіоактивних променів.

Був обраний членом ряду зарубіжних академій і наукових товариств, зокрема іноземним членом АН СРСР.

Склодовська-Кюрі Марія (1867 – 1934) – фізик і хімік, основоположник учення про радіоактивність речовин.

Свою першу наукову працю, присвячену вивченню магнітних властивостей загартованих сталей, вона закінчила в 1897 р. Наприкінці 1897 р. почала фундаментальні дослідження випромінювання солей урану. Відкрила радіоактивний елемент, названий радієм, активність якого майже в 1000 раз перевищувала активність урану.

У роки першої світової війни організувала близько 200 пересувних і стаціонарних установок для рентгено - і радіологічного обслуговування госпіталів Франції. За її внесок у розвиток медичної рентгенології у 1922 р. першою з жінок була обрана членом Паризької медичної академії.

За наукові дослідження одержала 10 премій і 16 медалей. Була удостоєна Нобелівської премії (1903 р.). Обрана членом 106 наукових закладів, академій і наукових товариств, зокрема почесним членом Академії наук СРСР.

Тамм Ігор Євгенович (1895 – 1971) – академік, фізик.

Засновник і керівник однієї з провідних радянських шкіл теоретичної фізики. Виконав фундаментальні дослідження, присвячені багатьом фізичним проблемам, зокрема електродинаміці, квантовій механіці і теорії твердого тіла, ядерній фізиці, термоядерному синтезу, теорії елементарних частинок. Побудував квантову теорію розсіяння світла в кристалах. Розробив основи квантово-механічної теорії фотоефекту на металах. Сформулював першу теорію ядерних сил.

Нагороджений медаллю ім. . Двічі удостоєний Державної премії СРСР, присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджено трьома орденами Леніна. Був обраний членом ряду іноземних академій і наукових товариств.

Тесла Микола (1856 – 1943) – сербський фізик, видатний винахідник.

Винайшовши систему багатофазових струменів, заклав підвалини сучасної електроенергетики. Створив перших роботів, виявив засадничі складники радіотехніки, телекерування, радара, винайшов неонові й інші газосвітні пристрої. Сконструював індукційний двигун із магнітним полем, що обертається і може рухати машини, зробив змінний струм економічним та ефективним засобом пересилання енергії на віддаль. Створив 24 типи динамомашин, обладнав машини автоматикою. Висунув свою теорію гравітації, названою динамічною.

Його ім’ям названа одиниця магнітної індукції Міжнародної системи одиниць.

Був членом Американської та Сербської академій наук, почесним доктором низки університетів та інститутів Європи.

Томсон Джозеф Джон (1856 – 1940) – англійський фізик, член Лондонського королівського товариства.

Виконав основоположні дослідження з проходження електричного струму через розріджені гази, у галузі фізики кристалів і атомної фізики. У 1898 р. відкрив першу елементарну частинку – електрон. Розробив досконалу методику дослідження катодних променів за допомогою електричних і магнітних полів. Розробив також методи вивчення позитивно заряджених частинок.

Удостоєний Нобелівської премії (1906 р.). Був обраний членом багатьох зарубіжних академій і наукових товариств, зокрема почесним членом Петербурзької АН.

Фарадей Майкл (1791 – 1867) – англійський фізик, член Лондонського королівського товариства.

Виконав фундаментальні дослідження з електромагнетизму. Створив першу лабораторну модель майбутнього електродвигуна. Відкрив електромагнітну індукцію. У 1833 – 1834 р. р. встановив закони електролізу і запровадив основну термінологію цього явища. Увів поняття електричного і магнітного поля, сформулював поняття про електричні й магнітні силові лінії. Експериментально довів закон збереження електричного заряду. Уперше продемонстрував безпосередню дію магнітного поля на світло.

Фаренгейт Даніель Габріель (1686 – 1736) – німецький фізик, склодув і механік.

Присвятив багато часу виготовленню точних метеорологічних інструментів, серед яких ртутний термометр, створений на заміну спиртовому. Виявив залежність між температурами кипіння і замерзання рідин і атмосферним тиском.

Фермі Енріко (1901­–1954) – італійський фізик, відомий своїми роботами в області ядерної, квантової і статистичної фізики.

Серед його досягнень – відкриття ядерних реакцій, що відбуваються при бомбардуванні речовини нейтронами, у результаті яких народжуються нові радіоактивні елементи.

Уславився вивченням слабкої взаємодії і роботами з квантової статистики ферміонів (разом із Полем Діраком). Запропонував власну концепцію енергії. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1938 р.

Френель Огюстен Жан (1788 – 1827) – французький фізик, член Паризької Академії наук.

Виконав основоположні дослідження в галузі фізичної оптики, є одним із її засновників. У 1815 р. опублікував свої праці з дифракції світла. Самостійно сформулював принцип інтерференції світла.

За наукові заслуги був нагороджений медаллю Румфорда, був обраний членом Лондонського королівського товариства.

Цельсій Андерс (1701 – 1744) – шведський фізик.

Він був одним із перших, хто помітив збурювання стрілки магнітного компаса в момент спостережень, що вказувало на зв’язок між полярним сяйвом і земним магнетизмом. У 1740 р. після копіткої роботи створив термометр, яким користуються і в наш час.

Юнг Томас (1773 – 1829) – англійський фізик, астроном і лікар, один із основоположників хвильової теорії світла.

Виконав важливі дослідження з багатьох наукових проблем, насамперед у галузі фізики. Відкрив принцип інтерференції світла, запровадив сам цей термін. Вперше спробував визначити довжину світлової хвилі, сформулював принцип інтерференції та визначив умови когерентності. Вперше висловив ідею про кольорове бачення. Виконав важливі дослідження з деформації зсуву і розтягу.

Обраний членом наукових товариств, зокрема іноземним членом Паризької Академії наук.

Додаток 3

Цікавинки в уроках фізики

1. Використання гри на підсумкових уроках фізики

Хто цей учений?

Завдання 1.

Інформація 1. Саме цьому вченому належить відомий вислів про те, що теорія має бути «достатньо шаленою, щоб бути правильною».

Інформація 2. Він об’єднав теорію квантів з теорією ядерної будови атома.

Інформація 3. Його поховали в Копенгагені, на тому самому кладовищі, де лежить відомий казкар Ганс Крістіан Андерсен. Його син, прийнявши естафету, у 1963 р. став директором створеного батьком Інституту теоретичної фізики.

Інформація 4. В основі його теорії лежать два постулати, які носять його ім’я.

Відповідь. Нільс Бор.

Завдання 2.

Інформація 1. Його ім’ям названий штучно одержаний у 1955 р. трансурановий елемент, який у періодичній таблиці Д. І. Менделєєва розміщений під номером 100.

Інформація 2. Він розробив статистику частинок з напівбілим спіном, яка також носить його ім’я.

Інформація 3. У 1938 р. учений одержав Нобелівську премію з фізики за вивчення штучної радіоактивності.

Інформація 4. Він побудував перший атомний реактор, у якому вперше була здійснена керована ланцюгова ядерна реакція.

Відповідь. Енріко Фермі.

Яке це фізичне явище?

Завдання 3.

Інформація 1. Це явище лежить в основі методу, який дає змогу визначити вік стародавніх предметів.

Інформація 2. У цьому явищі завжди виділяється енергія.

Інформація 3. Під час дослідження цього явища був відкритий елемент полоній.

Інформація 4. У цьому явищі одне ядро елемента перетворюється на інше.

Інформація 5. Це явище відкрив у 1896 р. учений, який у 1903 р. став першим французьким лауреатом Нобелівської премії з фізики.

Відповідь. Явище радіоактивності.

Яка це фізична величина?

Завдання 4.

Інформація 1. Ця величина визначає стійкість ядра.

Інформація 2. Аналіз графічної залежності цієї величини від масового числа дає змогу дійти висновку про шляхи добування ядерної енергії.

Інформація 3. У діапазоні невеликих значень масових чисел максимальне значення цієї величини припадає на ядра з парними числами протонів і нейтронів (парні ядра).

Інформація 4. Під час поділу ядра урану виникають ядра, для яких ця величина більша, ніж у ядрах урану.

Інформація 5. У ядерній фізиці цю величину вимірюють у мегаелектрон-вольтах на нуклон.

Відповідь. Питома енергія зв’язку.

Який це дослід?

Завдання 5.

Інформація 1. Експериментальна установка складається з скляної посудини, в яку впаяно підігрівний катод, що випромінює електрони, анод, який з’єднаний з гальванометром, і сітковий електрод. Між катодом і сіткою створювали електричне поле, яке прискорювало електрони, а між сіткою і анодом – невелике гальмівне поле.

Інформація 2. Пара ртуті заповнювала посудину і електрони зазнавали зіткнень з атомами меркурію.

Інформація 3. У досліді визначали залежність сили струму від прискорюючої напруги.

Інформація 4. Дослід експериментально підтвердив існування дискретних енергетичних рівнів атома.

Інформація 5. Дослід був проведений у 1913 р. двома вченими у 1913 р. двома вченими і названий на їхню честь.

Відповідь. Дослід Франка і Герца.

Завдання 6.

Інформація 1. Мета цього досліду: відповісти на запитання: «Чи розподіляється позитивний заряд у всьому об’ємі атома, як вважав Томсон, чи зосереджується в певній області атома?»

Інформація 2. У досліді використовувався вузький пучок @-частинок, які пролітали крізь металеву фольгу.

Інформація 3. Дослід показував, що під час проходження крізь фольгу переважна більшість @-частинок зазнає незначних відхилень. Але є й такі частинки, які повертаються назад (1частинка із 8000).

Інформація 4. На основі результатів цього досліду була запропонована ядерна модель атома.

Інформація 5. Дослід був проведений у 1911 р. видатним англійським ученим і носить його ім’я.

Відповідь. Дослід Резерфорда.

Яка це елементарна частинка?

Завдання 7.

Інформація 1. Ця частинка складається з двох n-кварків і одного d - кварка.

Інформація 2. Вона є стабільною частинкою.

Інформація 3. Ця частинка має найменшу масу серед баріонів.

Інформація 4. Вона бере участь у сильній і електромагнітній взаємодіях.

Інформація 5. Ця частинка входить до складу ядра.

Відповідь. Протон.

Завдання 8.

Інформація 1. Ця частинка бере участь лише у слабкій взаємодії.

Інформація 2. Припускають, що ця частинка має невелику масу спокою.

Інформація 3. Вона є стабільною частинкою.

Інформація 4. Вона має надзвичайно велику проникну здатність. Якщо уявити, що на Землю падає 1012 цих частинок, то всі вони, крім однієї, пройдуть крізь земну кулю без жодних перетворень.

Інформація 5. Ця частинка випромінюється під час ß-розпаду. Її існування передбачив В. Паулі, а назву їй дав Е. Фермі.

Відповідь. Нейтрино.

2. Тиск твердих тіл, рідин, газів

Урок-КВК

І. Вступне слово вчителя

Урок ми проведемо незвичайний – це буде урок-КВК. Наше журі стежитиме за правильністю відповідей та оцінюватиме успіхи кожної команди, і кожного її члена зокрема.

Отже, розпочинаємо змагання кмітливих і винахідливих, тих, хто чимало знає і хоче знати більше. Сьогодні зустрічаються команди «Юні фізики» та «Еврика». Запрошуємо команди до привітання.

ІІ. Гра-КВК

1-й тур. Привітання

Виходять представники команд і вітають один одного.

Команда «Юні фізики» :

Продзвенів уже дзвінок,

Всі прийшли ми на урок.

Фізика тепер у нас,

Тому ми прибігли в клас.

Молекули і атоми

Сили, тиск...задачі...

Коли не знали все це ми –

Чекали нас невдачі.

Сьогодні ж виявим знання

У грі чудовій – КВК.

І перемога тих чекає,

Хто знань побільше має.

Команда «Еврика» :

Сьогодні в фізичнім зійшлись поєдинку,

Хто любить дотепне, веселе, нове.

Задачі, завдання... А через годину

Жюрі переможцем когось з нас назве.

І що б нам не випало трохи пізніше,

Супернику, наше вітання прийми.

Нехай переможе, хто знань має більше,

А краще нехай переможемо ми.

(Максимальна оцінка – 2 бали)

2-й тур. Наш девіз.

Кожна команда представляє свою емблему та девіз.

(Максимальна оцінка – 2 бали).

3-й тур. Естафета

Для цього конкурсу кожна команда делегує двох представників. Один член команди виконує перше завдання. Після його закінчення другий член команди виконує наступне завдання.

Завдання 1. Записати позначення фізичних величин та одиниці їхнього вимірювання: тиск, сила тиску, площа опори, об’єм тіла, вага, виштовхувальна сила.

Завдання 2. З поданого співвідношення фізичних величин зробити найбільшу кількість можливих записів.

1.  р = F/S. Відповідь. F = pS, S = F/ p

2.  FA= gρpVT. Відповідь. VT = FA/ gρp, ρp = FA/ gVT, g = FA/ ρpVT

Команда, яка швидше і правильніше виконала усі завдання, отримує 2 бали, команда-суперниця – 1 бал.

4-й тур. Конкурс капітанів.

Перед капітанами ставиться завдання продемонструвати дію атмосферного тиску і прокоментувати побачене за допомогою приладу (установки), підготовленого командою-суперницею. Максимальна оцінка – 3 бали.

5-й тур. Чорний ящик.

За описом необхідно визначити, що міститься у чорному ящику.

Ось опис одного з можливих приладів.

Цей прилад складається з двоколінної скляної трубки, у яку наливають рідину. Рідина встановлюється в обох колінах на однаковому рівні, на її поверхні діє тільки атмосферний тиск. Ця двоколінна скляна трубка прикріплена до прямокутної пластини, посередені якої є позначка «0», а вгору й униз від неї розміщені позначки 100, 200 тощо. Що це за прилад? (Рідинний манометр).

ІІІ. Підсумок уроку.

Жюрі підраховує бали, набрані командами за кожний тур, і визначає переможця.

Нетрадиційні уроки фізики. Ч. І. 7–9 кл. / упоряд. : , // Тиск твердих тіл, рідин, газів.: урок-КВК / , . – Тернопіль: Підруч. і посіб., 2003. – С. 23 – 27.

Додаток 4

Словник термінів

Акустика – розділ фізики, в якому вивчаються звукові хвилі, їхні збудження, поширення, сприймання та взаємодія з перешкодами і речовиною середовищ.

Акустооптика – розділ фізики, що вивчає взаємодію світла і звуку в конденсованих системах.

Атом – частинка простої речовини, яка є найменшим носієм хімічних властивостей розглядуваного елемента.

Броунівський рух – хаотичний рух дисперсних частинок з діаметром в кілька мікрометрів у рідині (або газі) під дією теплового руху молекул середовища.

Вага – сила, з якою тіло внаслідок притягання його до Землі діє у вертикальному напрямі на підставку або на підвіс.

Вакуум – розріджений стан газу, у якому зіткнення між молекулами відсутнє.

Випромінювання – перенесення енергії від одного тіла до іншого внаслідок випускання, поширення та поглинання певного випромінювання.

Вічний двигун – уявний двигун, який пущений в дію, виконував би роботу як завгодно довго без надходження енергії.

Внутрішня енергія – енергія термодинамічної системи, яка є функцією її стану.

Динаміка – частина механіки, що вивчає причини виникнення і зміни механічного руху.

Дисперсія світла – залежність оптичних характеристик речовини від частоти падаючого світла.

Електрична напруга – енергетична характеристика ділянки електричного кола або дистанції між двома точками поля.

Електричний заряд – природна властивість багатьох еле-ментарних частинок, зокрема електронів, протонів.

Електричний опір – фізична величина, яка характеризує електричне коло або окрему його ділянку.

Електричний струм – упорядкований рух електричних зарядів.

Електродинаміка – наука про властивості електромагнітного поля та його взаємодії з зарядами, зв’язок електричних і магнітних явищ, про електричні струми.

Електроліз – електрохімічні реакції в електроліті при походженні сталого струму крізь нього.

Електромагнітне поле – фізичне поле, через яке здійснюється електромагнітна взаємодія. Це окремий вид фізичного поля, яке являє собою єдність електричного і магнітного полів.

Електромагнітні хвилі – сукупність змінних електричного і магнітного полів, що поширюється в просторі окремо від зарядів.

Це збурення електромагнітного поля, яке поширюється із скінченою швидкістю.

Електропровідність – фізична величина, яка характеризує перенесення зарядів у речовині під дією зовнішнього електричного поля.

Електростатика – окремий розділ електродинаміки, у якому розглядається поле нерухомих зарядів і їх взаємодія.

Енергія – загальна міра різних видів руху матерії і різних взаємодій.

Енергія зв’язку – енергія системи взаємозв’язаних частинок, що дорівнює роботі, яку необхідно витратити, щоб таку систему перетворити на окремі вільні частинки.

Звук – це пружні хвилі в речовинному середовищі, які за своєю частотою та інтенсивністю можуть сприйматися слуховими органами чуття.

Звуковий тиск – додатковий тиск, який виникає в середовищі при поширенні звуку.

Ізотопи – різновиди хімічних елементів, в яких ядра атомів мають однакову кількість протонів(однаковий заряд), але різну кількість нейтронів (різні маси).

Імпульс – векторна міра механічного руху

матеріальної точки або поступального руху тіла.

Інверсія – операція симетрії, за якою кожній точці об’єкта можна знайти відповідну точку,«віддзеркалену» через якусь одну просторову точку; стан газу, при якому відсутній ефект Джоуля-Томсона; зростання температури з висотою; стан речовини, при якому число атомів у збудженому стані переважає число незбуджених атомів.

Індуктивність – величина L, що характеризує магнітні властивості електричного кола чи ділянки струму.

Інтерференція – накладання когерентних хвиль, при якому вони стабільно підсилюються або ослаблюються.

Інтерференція світла – це явище накладання світлових хвиль, що веде до утворення інтерференційної

картини.

Інфразвук – пружні хвилі, частота яких менша від нижнього частотного порогу чутних звуків.

Інфрачервоне проміння – оптичні хвилі з частотою, яка має проміжне значення між частотою радіохвиль і частотою видимого світла.

Іони – електричнозаряджені частинки речовин, що утворилися з атомів або атомних груп унаслідок утрати або приєднання до них електронів.

Квантова електродинаміка – квантова теорія електромаг-нітного поля і його взаємодій із зарядженими частинками.

Квантова механіка – розділ механіки, який вивчає рух мікрочастинок.

Кількість теплоти – енергія, яку тіло втрачає або дістає під час теплообміну.

Кінематика – частина механіки, що вивчає з геометричної точки зору різні види механічного руху.

Кінетика – розділ теоретичної механіки, що вивчає нерівноважні процеси.

Коливання – процеси, які відбуваються з точним або наближеним повторенням станів системи.

Конвекція – теплообмін, який відбувається при природному перемішуванні нерівномірно нагрітих шарів рідини або газу під дією Архімедової сили (або при їх штучному перемішуванні).

Кристали – тверді тіла з періодичним повторенням їхніх структурних елементів у просторі.

Лазер – квантове джерело світла. Принцип його дії оснований на індукованому (вимушеному) випромінюванні.

Люмінесценція – випромінювання світла тілами, яке збуджується різними факторами і має тривалість, більшу за період світлових хвиль.

Магнітне поле – поле, що діє на рухомі електричні заряди і об’єкти з властивим їм магнітним моментом.

Маса – скалярна величина, яка характеризує інерційні та гравітаційні властивості тіл.

Маятник – тверде тіло, яке може коливатись навколо нерухомої осі або точки під дією сили тяжіння.

Механіка – наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами.

Механічний рух тіла – зміна з часом його положення в просторі відносно інших тіл, або зміна відносного положення частин цього тіла.

Міжнародна система одиниць (СІ) – система основних і похідних фізичних величин.

Молекула – найменша частинка даної речовини, яка має її основні хімічні властивості.

Молекулярна фізика – розділ фізики, який вивчає структуру, характер теплового руху атомів, молекул, іонів, силу міжмолекулярної взаємодії, механічні та теплові властивості речовин у різних агрегатних станах.

Молекулярно-кінетична теорія – це вчення про дискретно-молекулярну будову речовини.

Моль – одиниця кількості речовини. Моль дорівнює кількості речовини системи, що містить стільки ж структурних елементів (молекул, атомів, іонів, електронів та інших частинок), скільки атомів міститься у вуглеці-12.

Надпровідність – явище різкого зменшення електричного опору деяких металів при температурі, близькій до абсолютного нуля.

1 Джоуль – кількість теплоти, яку необхідно надати 0, 00024 кг дистильованої води, щоб змінити її температуру від 19,5 до 20,50 С.

Одиниця фізичної величини – фізична величина, умовно взята за основу кількісного порівняння з якоюсь вимірюваною величиною тієї ж природи.

Оптика – це вчення про світло. Вона вивчає природу світла, випромінювання світла, взаємодію світла з речовиною, поширення світла.

Плазма – речовина в іонізованому стані з приблизно однаковою концентрацією позитивно і негативно заряджених частинок, яка є середовищем, у якому легко виникають складні електромагнітні та механічні коливання.

Постулат – твердження, яке при побудові наукової теорії сприймають без доказів як вихідне.

Прикладна механіка – розділ механіки, що застосовує її закони для вирішення практичних завдань.

Природна радіоактивність – радіоактивність, яка спостерігається в ізотопів, що існують в природі.

Промені – лінії, які вказують на напрям поширення світла.

Радіоактивність – самовільне перетворення одних атомних ядер в інші, що супроводжується радіоактивним випромінюванням.

Радіофізика – розділ фізики, який вивчає фізичні процеси, що відбуваються в елементах і системах радіоелектроніки (коливання і хвилі в електричних колах; електронні процеси у вакуумі, газах, твердих тілах, поширення радіохвиль тощо).

Реактивна сила – додаткова сила, яка з’являється в системі внаслідок перерозподілу кількості руху між частинами такої системи.

Резонанс – різке збільшення амплітуди вимушених коливань при наближенні частоти зовнішнього періодичного впливу до власної частоти одночастотної системи або до одного з нормальних коливань, властивих складній системі.

Рентгенівське випромінювання – електромагнітне іонізуюче випромінювання з довжиною хвилі від 10-12 до 10-5 см.

Рівновага – стан механічної системи, при якому всі її точки перебувають у спокої відносно вибраної системи відліку; стан термодинамічної системи, при якому її параметри можуть зберігатись довільно довго.

Світло – у вузькому розумінні електромагнітні хвилі, які сприймаються оком людини (видиме випромінювання).

Сила – векторна фізична величина, яка є мірою взаємодій між тілами.

Симетрія – фундаментальна властивість природи, з якою пов’язані закони збереження енергії, кількості руху тощо, властивості елементарних частинок, структура кристалів та ін.

Спектр – частотна характеристика коливальних процесів (звук, радіохвилі, світло) або набору значень параметра якогось класу об’єктів (спектр мас елементарних частинок).

Статика – розділ механіки, де вивчаються умови рівноваги тіл.

Статистична фізика – розділ теоретичної фізики, в якому вивчаються специфічні закономірності систем, що складаються з великої кількості частинок.

Температура – термодинамічний параметр стану макросистеми. Це величина, яка характеризує систему в стані термодинамічної рівноваги.

Теплове випромінювання – це випромінювання нагрітими тілами електромагнітних хвиль за рахунок їхньої внутрішньої енергії.

Теплопровідність – передача внутрішньої енергії від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих внаслідок хаотичного руху молекул, атомів чи інших частинок тіла.

Термодинаміка – теорія теплових явищ, у якій не враховується атомно-молекулярна будова тіла.

Термодинамічна система – сукупність фізичних тіл, які можуть обмінюватися між собою, а також із зовнішнім середовищем енергією і речовиною.

Термодинамічний процес – будь-яка зміна, що проходить у термодинамічній системі.

Тиск – термодинамічний параметр середовища. Тиск визначається напруженням, перпендикулярним до площини.

Ультразвук – пружні хвилі, частота яких перевищує верхню частотну межу чутності людського вуха і досягає 109 Гц.

Фотоефекти – вибивання електронів із поверхні речовин під дією світла.

Хвилі – збурення фізичних параметрів середовища, які поширюються в просторі із скінченою швидкістю і несуть із собою енергію.

Штучна радіоактивність – радіоактивність ізотопів, одержаних у результаті ядерних реакцій.

Ядерна фізика – будова та фізичні властивості атомних ядер. Вона лежить в основі ядерної (атомної) енергетики.

Ядерні реакції – перетворення атомних ядер у результаті їх взаємодії, або взаємодії з елементарними частинками.

Ядро атома – центральна масивна додатно заряджена час-тинка атома, навколо якої рухаються його електрони.

Іменний покажчик

Авдєєв С. Г. 117, 126

АзнаурянІ. О. 118, 145, 146

151

І. 86

5

Андрійко А. М. 130

Андрійків О. Є. 4

Андріяшик М. В. 119

І. 117

44

84

Бандрівчак І. В. 38

38

23

57

1

І. 142

Богданов І. Т. 2, 28

107, 115

3

61

Божидарнік В. В. 4

153

5

Бордун І. М. 38

140

73

87

154, 174

120

Вавилова І. 156

І. 74, 120

-Н. М. 61, 62, 63

6

71, 121, 135

І. 119

7

124

Вівченко Н. 158

Вірченко Н. О. 8

Вісин О. О. 159

Вовк І. В. 14

64

9

9

9

122

Гаврилів О. С. 10

70

11

Гаркуша І. П. 24, 87, 123

12

Гільчук Г. А. 128

112

146

Глухівський Л. Й. 13

І. 129

88

25

Горбачук І. Т. 136

124

57

89

Грінченко В. Т. 14

Грудинін Б. О. 125

Ґудзик К. 161

І. 44

135

126

5

109

83

Дімарова О. В. 15

Дмитрієва В. Ф. 127

150

146

17

74

Дудінова О. В. 84, 90

46

157

Єрфорт Ю. О. 18, 19, 64

163

73

165

166

20

Зачек І. Р. 25, 128

114

Здещіц В. М. 45

59

І. 110

Зінько Я. А. 61, 62, 63

Іваниця М. 167

Іваниця С. В. 91

Ігнатенко В. М. 26

Іскрицький В. М. 18, 64

131, 132

15

Кармазін В. В. 27

28

84

29

І. 145

21

68

168

221

Колінко С. О. 56

Колтачихіна О. Ю. 169

Коміренко М. М. 92

Коміренко Н. І. 92

30

Конет І. М. 31

Кононіченко С. П. 32, 93, 111

33

34

119

Коршак Є. 170, 171, 172,

173, 174, 175, 176

174, 177, 178

35,133

179

34

180

Кремінський Б. 85

16

Є. 73

50, 192, 193

36, 60

70

86

Кузнєцов Є. В. 134

Кузнєцова О. Я. 37

Кузьо І. В. 61, 62, 63

142

Куріат Р.182

Курінний В. П. 123

Кучерук І. М. 136

39

106

Лебедєв А. К. 83

40

184

101

94

179

Локтєв В. 185, 186

Локтєв В. М. 15

Лопатинський І. Є. 25, 41, 130

Лопатнюк І. О. 135

Лукіянець Б. А. 42

136

129

Малімон Н. 188

43

14

Мачулін В. 189

Мисліцька Н. А. 20

Міщенко Б. А. 47

148

Мойсеєнко В. І. 96

Мойсеєнко І. М. 95, 96, 97

87

Мостіпан Л. Ф. 123

131,132

37

Ненашев І. Ю. 54, 98, 108

Несмашний Є. О. 45, 137,

138

26

Николин І. 164

Новеллі Л. 192, 193

І. 22

58

58

26, 47

21, 22, 74, 120

48

49

194

Парізі А. 50

Пасічник Ю. А. 20

51, 99

99

44

Пістун П. Ф. 100

Піщела В. О. 74

Плющай І. В. 129

І. 52

Погорілий В. І. 134

Подлєсний С. В. 18, 19, 53, 64

Поліщук А. П. 72

Понеділок Г. В. 42

190

Поспєлов І. М. 140

146

196

Походня І. 197

Прямухін В. Є. 56

70

153

Резнік С. І. 126

11

199, 200

25

58

42

59

І. 40

201

44

Свєчнікова О. 46

27

202

203, 204

103

102

Слісаренко В. 205

Смерека І. П. 62, 63

206

Соколов Є. П. 104

Соломіна В. Ф. 35, 141

53

71, 121, 135

Стегній В. 207

65

208

Стріха М. 209

105

4

210

І. 145

113

106

141

142

109

65

211

66

50

212

67

143

82

35, 132

Тутік Р. С. 48

68

131

69

139

53

70

Федуліна А. І. 144

109

Фіалков Д. 214

Філатова Л. В. 147

52

215

І. 75

142

129

Цимбалюк Є. 216

52

217

Чіх В. І. 41

76

218

213

116

219, 220, 221, 222, 223, 224

Шигорін П. П. 77

78

І. 78

57

225

79

226

227

181

Штол І. 228

Шуйський І. 229

55

80

Юр’єв С. О. 82

Юхновський І. Р. 81,148

І. 82

83

Зміст

Передмова……………………………………………………………3

Загальна фізика………………………………………………………5

На допомогу школярам…………………………………………….19

Фізика для студентів………………………………………………25

Про фізиків………………………………………………………….32

Додаток 1. Українські фізики……………………………………...43

Додаток 2. Світові фізики………………………………………… 52

Додаток 3. Цікавинки в уроках фізики…………………………....61

1. Використання гри на підсумкових уроках фізики…………….61

2. Тиск твердих тіл, рідин, газів: урок-КВК…………………….. 65

Додаток 4. Словник термінів………………………………………68

Іменний покажчик………………………………………………….77

Примітка
Науково-виробниче видання

Фізика формує картину світу

Бібліографічний покажчик

Вип. 2

Укладач Юлія Вікторовна Круть

Комп’ютерна верстка ї

Підписано до друку Зам. № стор. Тираж 60 пр.

ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва»,

03057, м. Київ, просп. Перемоги, 60

http://www.4uth.

E-mail:*****@***