Зміст (стр. 6 )

Контроль над інформаційною інфраструктурою одночасно означає і контроль над параметрами і умовами інформаційних процесів, що здійснюються за її допомогою; а безпека інформаційної інфраструктури багато в чому визначає і безпеку інформації, що обробляється за її допомогою. Цей контроль за інформаційною інфраструктурою може здійснюватися двома способами, які застосовуються паралельно. Перший забезпечується державною власністю на найбільш важливі (стратегічні) елементи інформаційної інфраструктури і полягає в безпосередньому державному управлінні відповідними об’єктами. Другий забезпечується юрисдикцією держави на власній території і полягає в запровадженні єдиних, обов’язкових стандартів інформаційних процесів, яких повинні дотримуватися власники або оператори об’єктів інформаційної інфраструктури.

Автором підкреслюється важливість комплексного підходу до безпеки інформаційної інфраструктури, який вимагає створення певної системи організаційних та правових заходів. У зв’язку з цим обґрунтовується необхідність прийняття законодавчого акту „Про захист інформації і інформаційної інфраструктури”, який би визначив основні принципи системи безпеки інформаційної інфраструктури України. Така система повинна включати в себе наступні елементи:

1)  юридичні – правове регулювання відносин, що виникають з приводу створення та використання інформаційної інфраструктури;

2)  організаційні – забезпечення правового режиму об’єктів інформаційної інфраструктури, включаючи їх фізичний захист;

3)  технічні – застосування інженерно-технічних заходів, що роблять інформацію недосяжною для протиправних дій;

4)  криптографічні – перетворення інформації в такий вигляд, що унеможливлює протиправне або неавторизоване її використання;

5)  економічні – джерела фінансування заходів безпеки та стимули для подальшого розвитку цієї інфраструктури.

Ще одним аспектом функціонування інформаційної інфраструктури є ефективне формування системи електронних інформаційних ресурсів і баз даних, для чого необхідно визначити два ключові для інформаційної безпеки питання їх правової регламентації:

- засади створення і використання баз даних їх власником, щоб виключити можливість порушення прав та законних інтересів третіх осіб;

- компетенцію та обов’язки органів публічної влади щодо ведення баз даних та надання інформації з них. Це створить можливість зацікавленим особам звернутися до цих органів за необхідною інформацією.

Звісно, вищесказане не є повним переліком проблем, які потребують свого нормативно-правового регулювання в рамках системи інформаційної безпеки. Але автором визначені головні засади та принципи, на основі яких можливо здійснювати подальший розвиток цієї системи. При чому, на нашу думку, в цьому процесі не слід займатися “винаходженням велосипеду”, оскільки в світі існує досить багато країн з більш високим рівнем інформатизації, які раніше зіткнулися з тими проблемами, які постають перед Україною сьогодні. І їх досвід є дуже цінним. Найбільш прийнятні організаційно-правові підходи узагальнені автором і запропоновані для використання в правотворчій і правозастосовчій діяльності на сучасному етапі розвитку Української держави. Це, зокрема, стосується законодавства Сполучених Штатів Америки, Канади, країн-членів Європейського Союзу, Російської Федерації. При цьому йдеться як про запозичення конструктивного досвіду так і про відмову від кроків, що призвели до негативних наслідків в інформаційній сфері.

Підсумовуючи основні висновки та пропозиції слід зазначити, що підвищенню ефективності системи інформаційної безпеки значною мірою сприяли б: в практичній площині – систематизація (або, навіть, кодифікація) нормативно-правових актів щодо інформаційної сфери, створення окремого міністерства зв’язку та інформації в структурі Кабінету Міністрів України; в теоретичному плані – це визнання наявності окремої галузі інформаційного права; в науковому аспекті – це поглиблення вивчення специфіки форм та методів захисту різних об’єктів інформаційної безпеки.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.Аверьянов государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наукова думка, 1990. – 147 с.

  2.Авер’янов виконавчої влади в Україні. – К.: ІнЮре, 1997. – 48 с.

  3.Адміністративна реформа в Україні: чи вдасться розірвати замкнуте коло? Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 5. – с. 12 – 13.

  4.Административное право России. Особенная часть. / Отв. редактор . – М.: БЕК, 1997. – 330 с.

  5.Адміністративне право України / За загальною ред. С. Ківалова. – Юридична література, 2003. – 393 с.

  6.Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 38. – Ст. 502.

  7.Алексеев дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1989. – 288 с.

  8.Алексеев права. – М., 1995. – 328 с.

  9. На шляху громадянського суспільства: європейський контекст суспільно-політичного розвитку України. – К.: Політична думка, 2000. – 124 с..

  10.Ануфрієв М. І. Основні напрямки кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України (організаційно-правовий аспект) – Харків, 2001. – 236с.

  11.Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / (заг. ред.) – Х.: УВС, 2000. – 368с.

  12.Аристотель. Политика. Соч. в 4 т. – М., 1983. – Т. 4. – 446 с.

  13.Атаманчук государственного управления: курс лекций. – М.: Юридическая Литература, 1997. – 400 с.

  14., Греченко в Україні на зламі другого і третього тисячоліть – Харків, 2000. – 304 с.

  15., Древаль в Україні: становлення і розвиток. – Харків, 1999. – 288с.

  16.Бандурка управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення. – Харків: Основа, 1996. – 398 с.

  17.Бандурка єв ія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480 с.

  18.Баранов. А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 70 – 76.

  19.Баранов реалізації електронного уряду в Київській МДА /Материалы конф. «Создание информационного общества». – Одесса, 2002. – с. 8 – 10.

  20.Бахрах право. - Москва: БЕК, 1999. – 368 с.

  21.Бачило право. Основы практической информатики. – М., 2001. – 352 с.

  22., , Федотов право. / Под. ред. акад. РАН . – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 789 с.

  23.Безпека комп’ютерних систем. Злочинність у сфері комп’ютерної інформації і її попередження. / ред. О. П. Снігірьов. – Запоріжжя: Павел, 1998. – 315 с.

  24. Социальное конструирование реальности. – М.: Медиум, 1995. – 321 с.

  25. Судьба России. – М., 1990. – 380 с.

  26. Симулякры и симуляции // Сб. переводов и рефератов: Философия эпохи постмодерна. – Мн.: Красико-принт, 1996. – С. 32 – 48.

  27. Система вещей. – М.: Рудомино, 1995. – 170 с.

  28.Васильєв право Украины (Общая часть). – Харьков: Одиссей, 2003. – 288 с.

  29.Васильев и принятие управленческих решений: организационно-правовые проблемы. – Одесса: Бахва, 1997. – 159 с.

  30.Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Ред. – К.: ЮРИНКОМ, 1997. – 192 с.

  31. Избранное. Образ Общества. – М.: Юрист, 1994. – 704 с.

  32.Венгеров и информация в условиях автоматизации управления. – М., 1978.

  33.Венгеров государства и права. – М., 1999.

  34. Кибернетика и управление, их связь в животном и машине. – М.: Иностранная литература, 1958. – 418 с.

  35.Возженков безопасность: теория, политика, стратегия. – М.: НПО «Модуль», 2000. – 234 с.

  36. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство. – Львів: Центр гуманітарних досліджень, 2000. – 318 с.

  37.Гаврилов правовой информатики. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 432 с.

  38.Гаврилов правовой информатики. – М., 1998. – 43 с.

  39. Політологія. 3-тє видання. – К.: Тов. “Знання”, 1999. – 427 с.

  40.Гетьман законодавства про екологічні права людини в 70 – 80-х рр. ХХ століття // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - № 1(24) – С. 93 – 103.

  41., Толочко доступу до суду в контексті Європейської конвенції по захисту прав і основних свобод // Вісник КНУ ім. . – 2003. – № 49 – 51. – С. 68 – 70.

  42.Гладун і зміст державного управління. – Львів, 1996.

  43. До питання поняття геополітики і її предмету // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса: Юридична література, 2002. – Вип. 15. – С. 250 – 266.

  44.Голосніченко І. П., Стахурський іністративний процес. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.

  45.Гончаренко ія національної безпеки України: геополітичні пріоритети та регіональні реалії. / Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: Зб. ст. за матер. міжнар. конф. – К.: Сатсанга, 2001. – С. 120.

  46.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

  47.Господарський процесуальний кодекс України. – Харків, 2001.

  48.Гостев право в России // Конфидент. – 2000. – № 1-2. – С. 15 – 22.

  49.Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Принят 30 ноября 1994 г. № 51 – ФЗ // Собрание законодательства РФ. 1994. № 32. Ст. 3301.