Книга. Читання. Бібліотека (стр. 2 )

Основним джерелом отримання літератури залишається бібліотека, на це вказали понад 60% опитаних. Більшість з них є активними користувачами бібліотек, однак в ході опитування немало нарікань висловлено до складу фондів бібліотек, які не завжди можуть задовольнити потреби користувачів.

Важливим було вивчення думки щодо причин зниження потягу до читання. Серед основних, вказано збільшення діапазону культурно - дозвіллєвих практик, низький рівень усвідомлення населенням важливості процесу читання, а також зниження загальнокультурного рівня населення, поширення шкідливих звичок, нестача вільного часу та інші.

Особливо турбує втрата інтересу до читання у дітей, особливо в сільських населених пунктах.

Опираючись на отримані результати, дослідники роблять висновок, що переважна більшість населення читає і сприймає читання як засіб саморозвитку, що читання залишається поширеною культурною практикою громадян, а книга – актуальним і цінним джерелом інформації.

Однією з основних читацьких категорій є молодь: діти та юнацтво. Важливість та актуальність всеукраїнського соціологічного дослідження «Втрачений читач», ініційованого обласними бібліотеками для юнацтва, була зумовлена падінням інтересу до послуг бібліотек у молодіжному середовищі, переорієнтацією молоді у сфері культурних та дозвіллєвих практик. Як свідчать останні дані соціологічних вивчень, 30–40% молодих людей перестали відвідувати бібліотеку, віддаючи перевагу телевізійним програмам, Інтернету, мобільним технологіям, індустрії розваг, іншим формам проведення вільного часу та отримання інформації. З другого боку, бібліотеки через економічні обставини, слабке фінансування не повністю відповідають сучасним вимогам молодих людей щодо технічного оснащення, можливостей інформаційного обслуговування і комфорту бібліотечних приміщень і, як наслідок, втрачають своїх як реальних, так і потенційних користувачів. Метою дослідження було з’ясувати причини відтоку з бібліотек молодих читачів. Серед них основними виявились: користування Інтернетом, наявність власної бібліотеки, незручне розташування книгозбірні, відсутність у її фондах потрібних видань та Інтернету, слабке технічне оснащення.

Загалом за період 2006–2010 рр. обласні бібліотеки для юнацтва провели понад 100 досліджень, опитувань, анкетувань. Їх результати свідчать, що, по ‐ перше, в юнацькому віці знижується інтенсивність читання, по ‐ друге, формується ставлення до читання як до нудної та нікому не потрібної справи і, по ‐ третє, більш ніж удвічі збільшилася кількість молодих людей, які не мають удома книжок. Фахівці зазначають, що це пов’язано з тими соціальними перетвореннями, які відбуваються в сучасному суспільстві, причому не тільки українському. Йдеться про зміну дозвіллєвих орієнтацій (перехід до аудіовізуальних і електронних форм культурних практик переважно пасивно ‐ розважального характеру); падіння авторитету й ролі основних інститутів виховання читання – сім’ї та школи; зростання впливу середовища однолітків і масової культури на формування світогляду та життєвих цінностей молодої людини.

Як підійти до вирішення питання залучення до книги молоді, сприяти зростанню її духовного та інтелектуального потенціалу, продемонструвало дослідження «Харків – територія читання молоді» (ХДНБ, 2009 р.). Здійснювалося воно з метою привернення уваги громади м. Харкова до проблеми читання молоді та створення передумов для формування регіональної програми молодіжного читання. Для підготовки цієї програми було започатковано регіональний дослідницький проект під девізом «Час читати!», який полягав у дослідженні проблемної ситуації в регіоні щодо читання в молодіжному середовищі, готовності регіональних структур і установ до співпраці. Предметом вивчення стало читання молодих харків’ян, основним інструментарієм – анкета, питання якої дозволили з’ясувати мотивацію читання, інтереси й запити користувачів, роль і місце книги в житті молодої людини.

Зниження авторитету друкованого слова та престижності читання серед молодших вікових категорій відзначила НБУ для дітей за результатами соціологічних досліджень, проведених у 2006-2010 рр. Причин цього явища кілька. Так, дані регіонального моніторингу «Я читаю сучасну книжку українською мовою» (НБУ для дітей, 2007 р.) довели, що рівень розвитку дитячого читання у значній мірі залежить від видавничої політики держави.

Соціологічне дослідження «Моє хобі – читання» (НБУ для дітей, 2009 р.), показало зміни дозвіллєвих практик юного покоління, що є загальною тенденцією в українському суспільстві. Першість у проведенні дитячого дозвілля належить індивідуальним переглядам телепередач, на другому місці – прослуховування музики, на третьому – читання. Перевага телекомунікаційних технологій очевидна. Крім того, в дозвіллєвій практиці дітей уперше зафіксовано проведення вільного часу «за розмовами з мобільного телефону». При такому розподілі пріоритетів твердження «Моє хобі – читання» є сумнівним.

Дослідження дитячої читацької аудиторії свідчать про формування дещо нового типу користувача з новою моделлю читання. Спостерігається трансформація читацьких уподобань дітей, змінюються практично всі характеристики їхнього читання: його статус, тривалість, характер, способи роботи з друкованим текстом, репертуар, мотиви і стимули. Чим старшою стає дитина, тим менше часу вона присвячує читанню, яке стає більш прагматичним. І в юнацькому читанні, і в дитячому спостерігаються однакові проблеми, головна з яких – падіння престижності читання.

У 2013-2014 рр. компанія GfK Ukraine, що входить до мережі GfK Group (Товариство споживчих досліджень), однієї з найбільших у світі організацій з питань досліджень ринків, провела «Дослідження читання книжок». Його результати були презентовані в рамках 21 Форуму видавців у Львові. Дослідження показало, що протягом двох років частка тих, хто читає, не змінювалась і становила 51%. Висока ціна на книжки та розмаїття альтернативних форм проведення дозвілля витіснили читання як один із популярних способів проведення вільного часу. Українців наразі більше цікавлять Інтернет, спілкування та перегляд фільмів. 51% українців прочитали щонайменше одну книжку протягом останніх 3 місяців (не рахуючи книжок, прочитаних за програмою навчальних закладів), однак дослідники зазначають, що люди дедалі менше часу приділяють книгам. Якщо говорити про дітей, то сімей з дітьми до 15 років, у яких діти прочитали хоча б одну книжку (або батьки їм читали), у 2014 р. стало значно менше: 44% порівняно з 57% у 2013 р.

Серед жанрів, які полюбляють українці: детективи (12%), любовні романи (9%) та класика (6%). Крім того, чимало наших співвітчизників надають перевагу прикладним виданням – самовчителям, книгам з різних видів хобі, корисних порад тощо. Також зафіксовано, що читачів любовних романів стало більше, а тих, хто віддає перевагу класичним творам та історично ‐ пригодницьким романам, – менше.

Щодо придбання книг, то найчастіше купують художньо-розважальні книжки для дошкільнят, детективи, любовні романи та класику.

Найактивнішими читачами є молоді люди віком від 20 до 29 років (24%) та люди від 50 до 59 років (23%). Люди з вищою освітою читають більше. Виявилося, що серед нечитачів частка тих, які мають вищу освіту, вдвічі менша порівняно з часткою тих, котрі читають.

Також соціологи встановили, що найбільше людей, які не читають, проживає в селі (частка нечитачів 36%). На думку дослідників, це можна пояснити тим, що в селі книжки придбати складніше, ніж у місті, адже в селах книжкові магазини практично відсутні та не так розповсюджений Інтернет. Найбільше читачів (близько 25%) зафіксовано у великих містах. Ті люди, які читають і купують книжки, значно частіше за інших читають газети, журнали, слухають музику, ходять у кафе, кінотеатри та на виставки, багато часу також проводять в Інтернеті, де шукають потрібну їм інформацію або читають новини.

Проблеми падіння престижності читання, зниження попиту на друковану книгу, зменшення у суспільстві інтересу до читання та бібліотек набули загальнодержавного значення і вимагають прийняття дієвих заходів щодо покращення існуючої системи популяризації книги та читання.

План заходів Міністерства культури України з виконання Програми діяльності Кабінету міністрів України та Коаліційної угоди у 2015 р. передбачає розробку програми заохочення до читання. Підґрунтям для її розробки можуть стати матеріали дослідження «Книга. Читання. Бібліотека».

ІІ. Мета та завдання дослідження

Мета дослідження – дослідити стан і рівень популярності читання у суспільстві серед різних верств населення.

Об’єкт дослідження – жителі міст та сіл України.

Предмет дослідження – відношення до читання, книги та бібліотеки; місце читання у структурі дозвіллєвих та інформаційно-культурних практик; читацькі уподобання та інформаційні запити населення України.

Завдання дослідження:

-  виявити ставлення до читання в українському суспільстві, його місця в системі культурних цінностей;

-  встановити ступінь читацької активності серед різних верст населення;

-  визначити мотиви звернення населення до книги та читання;

-  виявити фактори, що впливають на формування звички читання;

-  з’ясувати причини не читання, спаду читацької активності та чинники, які б сприяли підтримці престижу цієї культурної практики;

-  встановити, які фактори визначають активність читання різних соціальних груп;

-  проаналізувати вплив телебачення, Інтернету та інших засобів масової комунікації на читацьку поведінку особистості;

-  узагальнення практику роботи бібліотек України з заохоченню до читання;

-  пошук ефективних шляхів залучення до читання.

ІІІ. Учасники та бази дослідження

1.  Національна парламентська бібліотека України – розробка програми і методики дослідження, узагальнення та аналіз отриманих матеріалів, вивчення бібліотечної документації, розробка висновків та пропозицій.

2.  ОУНБ – організація проведення дослідження в своєму регіоні, збирання даних в базах дослідження, анкетування бібліотечних фахівців області.

3.  Базові бібліотеки (обласні, міські, районні, сільські) – анкетування мешканців своєї зони обслуговування за місцем проживання, роботи чи навчання.