Книга. Читання. Бібліотека (стр. 1 )

Національна парламентська бібліотека України

КНИГА. ЧИТАННЯ. БІБЛІОТЕКА.

Програма та методика дослідження

Київ 2015

Розробка програми та методики дослідження:

І., Єрмакіна Н. В. , ШвачкаТ. О

.

Наук. редактор Савіна З. І.

Національна парламентська

бібліотека України, 2015

І. Проблемна ситуація

Книга та читання – комплексна проблематика, яка цікавить соціологів, книговидавців та бібліотечних фахівців. Різні її аспекти активно вивчалися починаючи з останніх десятиліть ХХ ст. і є предметом досліджень наших днів.

На початку 1990‐х рр. фаховий інтерес до вивчення читача, ролі та місця читання в сучасному суспільстві стали проявляти науковці ‐ соціологи. Інститут соціології НАН України, починаючи з 1994 р., проводить моніторинг «Українське суспільство» та інші соціологічні опитування, в ході яких вивчаються культурно – дозвіллєві практики населення країни та споживання ним інформації, аналізуються ті об’єктивні фактори, що впливають на цей процес, а також на якісні та кількісні характеристики читання.

Аналіз структури дозвілля за роки спостережень (1992–2009 рр.) показав, що у цій сфері останніми роками відбулися серйозні зрушення. Заняття, які пов’язані із застосуванням новітніх приладів, комунікаційних технологій для споживання інформації, стають дедалі популярнішими, особливо серед респондентів молодшого віку. Разом з тим скорочується обсяг практик читання, пов’язаних із традиційними, паперовими, носіями. Дані всеукраїнського моніторингу свідчать про зменшення обсягу читання, насамперед, художньої літератури, зменшення відвідування бібліотек та скорочення обсягів домашніх бібліотек. Натомість зростає число тих, хто бажав би просто відпочивати, нічого не роблячи, і тих, хто хотів би переглядати фільми.

Однак, на думку соціологів, практики читання не відходять у минуле, а стають численнішими, модифікуються в новій ситуації зростання обсягу інформації, інтенсифікації її обігу і динамічності життя в цілому[1]. Сучасні процеси інформатизації та комп’ютеризації всіх сфер життя, поява цифрових носіїв друкованого слова, нові можливості організації й сприйняття текстів та доступу до них змінюють способи читання.

Про те, що читання продовжує залишатися однією з найпоширеніших культурних практик українців, знаходимо підтвердження в матеріалах масштабного дослідження «Публічні бібліотеки України в соціокультурному просторі регіону»[2].

Вивчення відношення респондентів до читання показало, що переважна більшість опитаних позитивно налаштовані до цього виду діяльності і сприймають його як неодмінну складову свого життя, як шлях до самореалізації, поширення кругозору, професійного та особистісного росту. Для половини опитаних це один із важливих засобів самовдосконалення і розвитку та джерело нових знань. Майже третина вбачає в читанні непоганий спосіб проведення вільного часу. Чверть респондентів сприймають читання як можливість відійти від повсякденних проблем і знайти душевне заспокоєння, тобто читання виступає своєрідним релаксаційним засобом психологічного розвантаження. Негативне ставлення до читання, як до не завжди виправданої трати часу, висловили лише 6,5% респондентів.

Вивчення читача, його відношення до книги та бібліотеки завжди входило в коло інтересів бібліотекознавців, було предметом ряду загальноукраїнських, регіональних та локальних досліджень. Однак в кожний період воно мало свої особливості. У кінці ХХ ст. користувача вивчали за чітко заданою темою, приміром: портрет користувача, користувач якоїсь конкретної бібліотеки, молодий користувач тощо. Починаючи з 2001–2005 рр., дослідження набули інших підходів до вивчення: користувача досліджують крізь призму його потреб та інтересів, очікувань, ставлення до бібліотеки та оцінювання її діяльності. Соціологічні розвідки з питань читання, особливостей читацьких та інформаційних потреб різних соціально ‐ професійних груп користувачів, динаміки розвитку читацьких практик, як правило, мають ознаки маркетингових досліджень. З одного боку, це всебічне вивчення потреб, запитів, смаків, орієнтація на надання послуг у відповідності до цих потреб. З іншого – активний вплив на використання послуг та на існуючий попит, формування запитів та потреб.

Дослідження «Моніторинг купівельного та читацького попиту населення України» (за період 1997–2003 рр.), проведене фахівцями НПБУ, виявило тенденцію зниження купівельного попиту на всю літературу, що, очевидно, було пов'язано із зростанням цін на книги та одночасним зменшенням доходів населення. Аналіз динаміки попиту на художню, галузеву, дитячу, довідкову літературу засвідчив, що за тематикою попит як у книжковому магазині, так і в бібліотеці був схожий. Але бібліотека, що цілком зрозуміло, фіксує більш широкий діапазон запитів, особливо на художню літературу.

Матеріали дослідження зафіксували процес подальшого зниження вікового цензу читацької аудиторії в публічних бібліотеках. Аудиторія молодшає за рахунок збільшення частки школярів та студентів, що, у свою чергу, впливає на характер запитів. Тож загальна картина читання у публічних бібліотеках все більше набирає ознак навчального характеру.

Різні аспекти вивчення читачів, їх інформаційних потреб, ставлення до читання та бібліотеки не раз ставали об’єктом регіональних та локальних досліджень, які проводили ОУНБ. Так, основною метою дослідження «Книга. Читання. Бібліотека: рейтинг популярності – 2009» (Івано ‐ Франківська ОУНБ) стало визначення ролі бібліотек у житті користувачів, їх читацьких уподобань, місця бібліотеки в системі джерел інформації про книгу, з’ясування напрямів діяльності бібліотечних закладів у задоволенні духовних потреб громадян. Дослідження засвідчило важливість читання в житті респондентів: 45% – за допомогою книги підвищують професійний рівень, 20% – намагаються розширити свій світогляд, 18% – вважають книгу засобом навчання, 17% – просто відчувають потребу в читанні; ще 5% – віддають перевагу можливості спілкування в бібліотеці з цікавими людьми, 8% – вважають книгу засобом формування національної свідомості.

Анкетне опитування «Читання у вашій сім’ї» (Кіровоградська ОУНБ, 2008 р.) проводилось з метою виявлення ефективності роботи бібліотеки із сім’єю, ступеня задоволення потреб сімейного читання. Завданням дослідження було визначити, яку літературу й періодичні видання найбільш читають у родинах, мотиви звернення до бібліотеки, чи потребують допомоги батьки у вихованні дітей і якої саме; чи проводять у бібліотеках заходи, присвячені пропаганді сімейних цінностей. Відповіді респондентів показали, що бібліотека залишається єдиним місцем, куди хочеться прийти всією сім’єю (97,9%). Майже всі опитані зазначили, що обговорюють прочитані твори в родинному колі.

Питання популяризації та підтримки читання завжди були актуальними в роботі бібліотек. Так, в межах реалізації проекту «Читаюча Одещина» Одеська ОУНБ (2009 р.) провела соціологічне дослідження «Книга і читання в моєму житті». Його метою стало вивчення тенденцій сучасного читання, запитів та потреб користувачів, їх думки щодо майбутнього бібліотеки. Підсумкові дані дослідження свідчать: для тих, хто користується послугами бібліотек, читання залишається важливою культурною практикою, і книга, незважаючи ні на що, є, по суті, безальтернативним джерелом отримання інформації та знань. Одержана інформація про читача, його запити, інтереси, уподобання показала, що найбільш вірними книзі та читанню залишаються люди старшого покоління, причому перевага віддається художній літературі. Рейтинг читання молоді виявився низьким; мотиви її звернення до літератури – навчання, оволодіння професією, вирішення конкретних практичних проблем, дозвілля. Майже половина молодих людей вважають, що Інтернет зможе замінити читання; жоден з опитаних, вибираючи варіанти відповідей на запитання анкети, не приділив увагу тому, що читання є основою культурного і духовного розвитку.

Результати дослідження засвідчили, що необхідно більш поглиблено та дієво культивувати читання з метою духовного просвітництва; розширювати репертуар книг шляхом орієнтації діяльності бібліотек на популяризацію української літератури та літератури народів світу; використовувати нові форми роботи з популяризації книги та відродження традицій читання, обговорення літератури (сімейного, колективного, в аматорських об'єднаннях); формувати громадську думку щодо престижності читання, залучати ЗМІ до цього процесу.

Значна кількість локальних досліджень була присвячена вивченню окремих категорій користувачів бібліотек, особливостям їх читання та задоволення інформаційних потреб. Серед них всеукраїнське соціологічне дослідження «Сучасна молодь: інформаційні потреби та можливості їх задоволення» (Державна бібліотека для юнацтва, 2006 р.), «Читання сільської інтелігенції» (Одеська ОУНБ, 2001–2004 рр.), «Особливості жіночого читання» (Кіровоградської ОУНБ, 2007 р.) та ряд інших. З огляду на зменшення кількості користувачів бібліотек, зниження їх читацької активності, актуальними б8 р.) та «Через що читач залишає бібліотеку?» (Хмельницька ОУНБ, 2009 р.)

В 2013 році Черкаська ОУНБ ім. Тараса Шевченка провела регіональне соціологічне дослідження «Роль читання в житті людини”. Мета дослідження полягала у вивченні ролі та місця читання в житті людини, його пріоритетів, ситуації, що склалася у сфері читання в регіоні, пошуку шляхів створення умов задля його підтримки і розвитку, підвищення престижу і зацікавленості серед населення.

В ході дослідження було проанкетовано 1617 осіб, серед яких представники усіх наявних груп населення за віковим, освітнім, соціальним та професійним складом.

Аналіз отриманих матеріалів показав, що на ситуацію з читанням впливає багато чинників, серед яких далеко не останній – наявність вільного часу. Тому важливо було вивчити структуру вільного часу. Як і передбачалось, більшість громадян надають перевагу перегляду телепередач (у містах – в середньому 60%, у селах дещо більше). Читанню віддають свій вільний час 58% жителів міст та до 35% сільських жителів. 20% опитаних читають кожного дня, по 30% - коли трапляється щось цікаве або виникає потреба, наприклад навчання чи підготовка до іспитів. Зовсім не читають 15% респондентів. З аналізу даних видно, що читання у структурі дозвілля стало менш привабливим, особливо для молоді. Однак воно розглядається як один із важливих способів самовдосконалення і розвитку, джерело нових знань та актуальної інформації. Лише 5% опитаних висловили негативне ставлення до читання, як до не завжди виправданої трати часу, мотивуючи тим, що ту ж інформацію можна отримати, використовуючи телебачення, радіо, Інтернет.