Програма підготовки аспірантів до вступного іспиту з філософії (стр. 5 )

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

ü найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис";

ü порядковий номер ілюстрації, що вказується без знака номера арабськими цифрами;

ü тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст і по можливості коротку характеристику зображеного;

Основними видами ілюстративного матеріалу в реферативних роботах є: схема, діаграма і графік.

Не слід оформляти посилання на ілюстрації як самостійні фрази, у яких лише повторюється те, що міститься в підписі. У тім місці, де викладається тема, зв'язана з ілюстрацією, і де необхідно вказати на неї, розміщають посилання у виді вираження в круглих дужках: (мал. 3.1) чи оборот типу: «...як це видно з рис. 3.1» чи «...як це показано нарис. 3.1».

Наприклад: На рис. 2.3.

Проблеми держави у філософії Аристотеля

 

Шість типів держави, які виділяє Аристотель

 

ü  Як і Платон Аристотель розглядає „дурні” форми держави (тиранія, крайня олігархія та охлократія) та „хорощі” (монархія, аристократія та політія)

ü  Монархія;

ü  Найкращою формою держави, за Аристотелем, є політія – сукупність помірної олігархії та помірної демократії, держава „середнього класу” (ідеал Аристотеля)

 

ü  Тиранія;

ü  Крайня олігархія;

ü  Охлократія (влада натовпу, крайня демократія)

ü  Політія (суміш помірної олігархії та помірної демократії)

ü  Аристократія;

Рис. 2.3. Проблеми держави у філософії Аристотеля

3.4. Загальні правила посилання

З огляду на високі вимоги нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися правил оформлення реферату. При його написанні здобувач повинний обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив чи матеріали окремі результати. Використовуючи в реферативній роботі чи ідеї розробки, що належать також і співавтору, разом з якими були написані наукові праці, підготовлені доповіді і виконані спільні дослідження, здобувач повинний відзначити цей факт у науковій роботі. У випадку виявлення факту плагіату, тобто використання запозиченого матеріалу як новизну свого дослідження реферативна робота знімається з розгляду без права її повторного подання.

Посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул.

Посилання в тексті реферату на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «...у працях [1-7]...».

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: "... Под моралью обычно понимают нормы и ценности, регулирующие поведение людей. В более строгом понимании – совокупность норм и ценностей, которые ориентируют людей на духовно-возвышенный идеал человеческого единства [26, с.176]".

Відповідний опис у переліку посилань:

26. Введение в философию/Под ред. – М.: «Былина», 2001. – 257с..

3.5. Додатки

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, І, И, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка.

Наприклад: рис. Д. 1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д.

РОЗДІЛ 4

ПОРЯДОК ПОДАННЯ НА РОЗГЛЯД

РЕФЕРАТИВНОЇ РОБОТИ

Кожна реферативна робота, що подається до аспірантури МДГУ, повинна відповідати існуючим вимогам щодо оформлення. Відповідно до правил прийому до аспірантури МДГУ.

РОЗДІЛ 5

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

I Філософія в системі культури. Самовизначення філософії.

1.  Філософія у пошуках власного предмету: історія і сучасність.

2.  Структура і типи філософського знання: історія і сучасність.

3.  Основні функції філософії: сучасні інтерпретації.

4.  Філософія і наука: історичні і сучасні форми взаємодії.

5.  Науковий статус філософії: різноманіття підходів.

6.  Світоглядна природа філософського знання.

7.  Буттєві коріння і життєвий смисл філософії.

8.  Світогляд як форма самоусвідомлення людини.

9.  Історичні типи світогляду: межи взаємозв'язків.
10.Міфологічний світогляд і сучасність.

11.Релігійний світогляд і сучасність.

12. Філософський світогляд: специфіка і значення у духовному житті суспільства.

13.Філософія в системі культури.

14.Філософія як "епоха виражена в думці": історія і сучасність.

II Історія філософії як основа її теорії і світоглядно-методологічне підґрунтя культури.

15.Соціокультурні передумови виникнення і розвитку філософії.

16.Західна і Східна парадигми філософування: порівняльний аналіз.

17.Класична, некласична і посткласична парадигми філософування.

18.Філософія стародавньої Індії: її витоки та особливості.

19.Розвиток соціально-політичних вчень в філософії Давнього Китаю.

20.Космологізм досократичної філософії.

21.Теорія ідей Платона та її критика Аристотелем.

22.Порівняльний аналіз соціально-політичних вчень Платона та Аристотеля.

23.Етичні вчення античності: порівняльний аналіз.

24.Розвиток проблеми людини в античній філософії.

25.Неоплатонізм і його значення для становлення і розвитку середньовічної філософії.

26.Філософія у полі середньовічної культури.

27.Проблема віри і розуму і філософії середньовіччя.

28.Розвиток раціоналістичних і натуралістичних ідей у середньовічній філософії.

29.Розвиток логічних досліджень у середньовічній філософії.

30.Філософські виміри середньовічного містицизму.

31.Розвиток середньовічної освіти і формування схоластики.

32.Особливості арабської філософії та її вплив на розвиток середньовічної схоластики.

ЗЗ. Фома Аквинський як систематизатор середньовічної схоластики.

34.Проблема доказів буття бога в середньовічній філософії.

З5.Українська філософія як явище культури.

36.Джерела та національні особливості філософії України.

37.Філософські ідеї в культурі Київської Русі.

38.Формування нової картини світи в філософії епохи Відродження.

39.Філософські аспекти суспільно-політичного вчення Н. Макіавеллі.

40.Соціальні утопії епохи Відродження як ранні форми ненаукового прогнозування.

41.Натурфілософія епохи Відродження і її світоглядне значення.

42.Гуманістичний антропоцентризм і проблеми людської індивідуальності в філософії епохи Відродження.

43.Проблема свободи волі в філософії Середньовіччя І Відродження.

44.Український неоплатонізм епохи Відродження.

45. Філософсько-світоглядні аспекти Реформації та її внесок в формування новоєвропейського світогляду.

46.Філософське вчення М. Монтеня і його культурно-свігоглядне значення.

47.Раціоналізм новоєвропейської філософії.

48.Проблема методу в філософії і науці Нового часу.

49.Проблема субстанції в філософії Нового часу.

50.Філософська парадигма Нового часу: генезіс, основні риси та історична доля.

51.Порівняльний аналіз соціально-політичних вчень Т. Гоббса і Дж. Локка та їх культурно-світоглядне значення.

52.Розвиток сенсуалістичних ідей в філософії Дж. Локка, Дж. Берклі, Д. Юма.

53 .Проблеми людини та її виховання у філософії Просвітництва.

54.Французький матеріалізм ХУШ ст.: основна характеристика проблем і методу.

55.Розвиток гуманістичних і просвітницьких ідей на теренах України.