Кримінальний процесуальний кодекс України (стр. 3 )

Стаття 524. Порядок застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів 
виховного характеру

1. Якщо під час досудового розслідування державний обвинувач дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується вперше у вчиненні кримінального проступку або злочину невеликої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду. Таке саме клопотання складається, якщо неповнолітній обвинувачуваний не повністю усвідомлював фактичні ознаки або суспільну небезпечність свого діяння через відставання в розумовому розвитку.

2. З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачуваний та його законний представник не заперечують проти цього.

3. Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності

Стаття 525. Підстави для застосування примусових заходів 
виховного характеру

1. Підставою для застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених кримінальним законом, до неповнолітнього, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, є вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

2. Примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які на час вчинення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцятирічного віку.

Стаття 526. Досудове розслідування у кримінальному провадженні 
щодо застосування примусових заходів виховного характеру

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

2. Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.

3. За наявності підстав за клопотанням державного обвинувача суд має право постановити ухвалу про поміщення неповнолітнього до установи з профілактики правопорушень неповнолітніх на строк до тридцяти діб. Під час розгляду клопотання і постановлення ухвали слідчий суддя вивчає матеріали кримінального провадження, вислуховує думки сторін, опитує неповнолітнього, його захисника і законного представника.

4. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.

5. У разі відсутності підстав для закриття кримінального провадження державний обвинувач складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 527. Порядок судового розгляду

1. Судовий розгляд здійснюється у складі судді і двох народних засідателів у судовому засіданні за участю державного обвинувача, законного представника, захисника та представника установи з профілактики правопорушень неповнолітніх згідно із загальними правилами цього Кодексу.

2. Судовий розгляд закінчується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Стаття 528. Ухвали суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру

1. Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення цього діяння;

3) чи слід застосовувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

2. Якщо під час судового розгляду не буде доведено одну з обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.

3. При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи суд має право помістити його до установи з профілактики правопорушень неповнолітніх строком до тридцяти діб. У цьому випадку на установу з профілактики правопорушень покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи.

4. Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 529. Дострокове звільнення від примусового заходу 
виховного характеру

1. Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексу.

2. Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання державного обвинувача, підтриманого радою спеціальної навчально-виховної установи, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання.

Глава 35. Кримінальне провадження за участю неосудних і обмежено осудних осіб та осіб, у яких психічний розлад виник після вчинення кримінального правопорушення

Стаття 530. Підстави для застосування примусових заходів 
медичного характеру

1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок:

1) вчинення особою у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

2) вчинення особою у стані обмеженої осудності кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення у стані осудності особою, у якої психічний розлад виник до ухвалення вироку або під час відбування покарання кримінального правопорушення.

2. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння неосудної особи чи кримінального правопорушення обмежено осудної особи повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.

3. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Стаття 531. Порядок здійснення досудового розслідування 
щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб і 
кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб

1. Досудове розслідування щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб, кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб та осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до ухвалення вироку, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Стаття 532. Обставини, що підлягають встановленню під час 
досудового розслідування

1. Під час досудового розслідування щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб, кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб та осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до ухвалення вироку, встановлюються:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення;

2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою;

3) наявність у цієї особи психічного розладу в минулому, ступінь і характер психічного розладу на час вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення або на час досудового розслідування;

4) поведінка особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, як до його вчинення, так і після нього;

5) небезпечність особи внаслідок психічного розладу для самої себе та інших осіб, а також можливість заподіяння іншої істотної шкоди такою особою;

6) характер і розмір шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, кримінальним правопорушенням.

Стаття 533. Права особи, яка бере участь у кримінальному
провадженні щодо застосування примусового 
заходу медичного характеру

1. Неосудна та обмежено осудна особа користується правами підозрюваного, обвинувачуваного в обсязі, який визначається характером психічного розладу відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника.

2. Якщо характер психічного розладу особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або її участі у судовому засіданні, державний обвинувач, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

Стаття 534. Участь захисника

1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру участь захисника є обов’язковою.

Стаття 535. Запобіжні заходи

1. До обмежено осудних та неосудних осіб можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1) передача на піклування родичам чи опікунам при обов’язковому лікарському нагляді;

2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають їх небезпечну поведінку.

2. Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту психічного розладу.

3. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими законом.

Стаття 536. Психіатрична експертиза

1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру проведення психіатричної експертизи є обов’язковим.