Інформаційні технології та інформаційні війни (стр. 4 )

Німеччина. Загалом, німецьке бачення «інформаційної війни» збігається з американським та британським. Воно включає ведення наступальної й оборонної інформаційної війни з метою реалізації національних інтересів. Разом з тим, Німеччина, в своїх баченнях та діях, трохи більш системна, ніж Сполучені Штати, що пояснюється німецькою педантичністю. В процесі визначення можливих загроз і відповідей, іноземні держави розглядаються німецькою стороною окремо від недержавних об’єднань (політичних партій, міжнародних організацій і засобів масової інформації), злочинних співтовариств (наприклад, організовані злочинні угруповання й хакери) та індивідуумів (наприклад, релігійних фанатиків).

Франція. Французи розглядають інформаційну війну як таку, що складається з двох головних елементів: військового й економічного (або цивільного). Військовий концептуальний елемент припускає дещо обмежену роль інформаційних операцій, до яких належить звертатися, переважно, в конфліктах малої інтенсивності або під час миротворчих операцій. У цьому контексті, союзники не розглядаються як супротивники.

Натомість, економічний або цивільний концептуальний елемент інформаційної війни включає ширший діапазон потенційного застосування інформаційних операцій. Французьке бачення використовує значно ширше й глибше визначення конфлікту в економічній сфері. У випадку такого конфлікту, французи не бачать себе обмеженими рамками НАТО, ООН або згодою США. Їхній підхід до економічного конфлікту — бути і союзником, і супротивником одночасно. Французи навіть мають економічну школу в теорії інформаційної війни.

Франція активно формує структури по контролю за своїми громадянами у «кіберпросторі». Існує інформація, що французи створили власну версію системи «Ешелон» (за даними американської преси, система спрямована на перехоплення фактично всіх приватних глобальних комунікацій).

НАТО. За деякими даними, існує секретне НАТОвське визначення інформаційної війни, яке залишається недоступним для відкритої преси. На конференції з проблем інформаційної війни, проведеній об’єднаним штабом НАТО на початку 2000 р., всі учасники користувалися визначеннями, розробленими в їхніх країнах. Разом з тим відомо, що НАТОвське визначення, багато в чому, подібне до аналогічного американського визначення.

Росія. На підставі негативного досвіду своєї історії, Росія, в останні роки, активно вивчає можливості інформаційних технологій зі встановлення військово-політичної стабільності, вважаючи ЗМК одним з найпотужніших засобів психологічної війни. Росія почала активно проводити інформаційні атаки на своїй території, викликані протистоянням і протиставленням олігархів, у результаті чого, на сторінках сучасних російських ЗМК, з’явився й став звичним термін «інформаційна війна».

Варто відзначити, що у ЗМК цей термін тлумачиться як «злив компромату», чому сприяє й поява нового засобу масової телекомунікації — комп’ютерної мережі Інтернет, яка ідеально підходить не лише для неконтрольованого поширення компрометуючих матеріалів, але й для «вкидання» до суспільства потрібної й своєчасної інформації, яку друковані й електронні ЗМК зможуть потім тиражувати. Саме глобальна мережа Інтернет відкриває можливість розгляду поняття «інформаційна війна» з іншої позиції — технічної, адже, існує досить багато різних визначень інформаційної війни й з техніко-технологічної точки зору.

Китай. Китайська сторона вже давно включила термін «інформаційна війна» до лексикону своїх військових фахівців. Сьогодні, Китай неухильно просувається до формування єдиної доктрини інформаційної війни. Фактично, якщо революція у військовій справі визначається як революційна зміна військової технології, яка надає перевагу у військовому навчанні, організації, стратегії й тактиці воєнних дій, то, можливо, Китай є одним з провідників цієї революції в «кіберпросторі». Він також є одним із світових лідерів ведення інформаційних воєн. Більше того, саме за допомогою методів інформаційної війни китайці домоглися багатьох економічних успіхів.

Вперше, термін «інформаційна війна» був запроваджений у Китаї в 1985 р. провідним китайським теоретиком інформаційної війни Шень Вейгуаном. В основі теоретичних підходів китайських «майстрів» інформаційного «єдиноборства» — погляди давньокитайского філософа Сунь-Цзи, котрий першим узагальнив досвід інформаційного впливу на супротивника. У своєму трактаті «Мистецтво війни», Сунь-Цзи писав: «Для всіх воєн, як правило, найкращою політикою є захоплення держави цілою та неушкодженою; зруйнувати її значно легше. Взяти в полон армію супротивника краще, ніж її знищити... Одержати сотню перемог у боях — це не межа мистецтва. Скорити супротивника без бою — от вінець мистецтва». Сунь-цзи пояснює важливість володіння інформацією й прийомами дезінформації супротивника для маніпулювання його станом і діями таким чином: «Якщо я покажу супротивникові яку-небудь форму, а сам цієї форми не буду мати, я збережу цілісність, а супротивник розділиться на частини».

Сучасна концепція ведення інформаційної війни почала розроблятися в Китаї наприкінці 80-х рр. XX ст. Під інформаційною війною розумілися дії (політичні, економічні, культурні, технологічні й т. д.) по захопленню глобального інформаційного простору та створенню захисного інформаційного кордону Китаю — великої китайської стіни в 5 вимірі.

Основні елементи китайського підходу до ведення інформаційної війни є такими:

·  теоретичне залякування;

·  протистояння інформаційних потенціалів;

·  конкуренція інформаційних стратегій;

·  підвищення інформатизації військ (штучний інтелект);

·  економічна інформаційна агресія;

·  культурна інформаційна агресія;

·  інформаційна війна інтелектів.

Китайська концепція інформаційної війни включає унікальні знання про війну, засновані на сучасній концепції народної війни; 36 стратагемах великого Сун Цзи; а також місцевих баченнях того, як належить воювати на стратегічному, оперативному й тактичному рівні. Глибоко укорінені в цивілізаційному досвіді цього народу, китайські уявлення про війну акцентують обман, війну знань і пошук асиметричних переваг над супротивником. «Інформаційна війна» визначається китайськими стратегами й теоретиками як перехід від механізованої війни індустріального віку до новітньої постіндустріально-інформаційної війни — війни рішень і стилю управління; війни знань і цінностей; війни інтелектів і технологій.

Китай розвиває концепцію Мережевих сил (військові підрозділи чисельністю до батальйону), що комплектуватимуться висококласними комп’ютерними експертами, котрих навчають у державних університетах, академіях і навчальних центрах. Причому, наголос робиться на залученні активної молоді. Вже було проведено декілька великомасштабних навчань цих сил з відпрацьовування концепції інформаційної війни.

Перспектива майбутнього геополітичного зіткнення з США, вимагає від китайського керівництва ретельної підготовки до проведення надсучасних інформаційних операцій, однак, з використанням стародавніх китайських національних військових технологій та прийомів військового мислення.

У середині 80-х років, коли Ден Сяопін обирав стратегію китайських реформ; у надрах спецслужб цієї країни, була розроблена стратегічна концепція здобування фінансових ресурсів і передових технологій за кордоном методами інформаційної війни. Китайські теоретики інформаційної війни дійшли висновку, що результати «Холодної війни» лише підтвердили правильність китайського підходу. Впродовж останніх років, Китай домігся блискучих результатів у інформаційному протиборстві з США.

Прийнятий у Китаї стратегічний курс на розвиток концепції використання інформаційної війни для досягнення найважливіших політичних й економічних цілей залишається пріоритетним. Тут було створено потужну державну систему ведення інформаційного протиборства, що дозволяє здійснювати масоване застосування сил і засобів у потрібний час. Ядром цієї системи є дослідницьке бюро при держраді КНР і системно-аналітичний центр міністерства державної безпеки. Китайська система ведення інформаційного протиборства найефективніше діє у фінансовій сфері. Вона одержує інформацію від діаспор країн тихоокеанського регіону й розвідки. Здійснюється тотальний контроль за ЗМК країн тихоокеанського регіону. Значне число газет, теле- і радіоканалів придбані агентами й офіцерами китайської розвідки. За допомогою контрольованих ЗМК, здійснюються активні комплексні інформаційно-психологічні операції. Феноменальним успіхом китайських спецслужб може вважатися встановлення контролю над найбільшими банками азіатського регіону.

Значними є досягнення китайських спецслужб і на території США. На сьогодні, чисельність китайської діаспори в Америці становить близько 13 млн. людей, основна її частина зосереджена на Тихоокеанському узбережжі, де китайська розвідка має настільки сильні позиції, що американські спецслужби не в змозі цілковито контролювати китайську активність у таких містах як Сіетл, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Х’юстон.

Україна. На думку експертів, після «помаранчевої революції», в інформаційній сфері України відбулися серйозні зміни. Згідно з дослідженнями Інституту масової інформації України (НІМІ), до 2005 р. практично всі впливові медіа перебували під жорстким контролем влади, а редакційна політика формувалася так званими «темниками» (записками про важливі теми й форми їхнього висвітлення, які щодня готувалися в Адміністрації президента), а самі ЗМК були практично монополізовані декількома політико-фінансовими групами.

Відповідно до результатів дослідження, здійсненого міжнародною організацією «Репортери без кордонів», у рейтингу свободи слова, оприлюдненому в листопаді нинішнього року, Україна посідає 105 місце зі 168. Настільки низьке місце можна пояснити істотним збільшенням конфліктності у відносинах влади й ЗМК. За даними НІМІ, у 2006 р. серйозно зросли такі показники рівня тиску на медіа, як напади й погрози журналістам, а також рівень цензури. На зміну цензури влади, в журналістику прийшла цензура грошей. Зокрема, так звана «Джинса» — це матеріал, у якому журналіст рекламує певну організацію або спотворює інформацію на користь цієї організації.

Вже сьогодні, багато політичних і суспільних бізнес-структур стали об’єктами інформаційних атак, втягуючись до інформаційної війни при майже цілковитій неготовності до її ведення. В Україні вперше проводяться «Тріади відкритих стратегічних ігор» на тему розробки високо інтенсивних комунікаційних проектів. Перший цикл ігор «Тріади» — «Україна. Мистецтво майбутніх інформаційних воєн», організований «Київським агентством стратегічних комунікацій» (КАСКОМ) разом із видавництвом «Економіка», присвячений найбільш актуальному питанню конкурентного розвитку об’єктів бізнесових, політичних і муніципальних систем за умов сучасного інформаційного суспільства — високо інтенсивним комунікаційним проектам, тобто інформаційним війнам.