Інформаційні технології та інформаційні війни (стр. 1 )

В. Дрозденко, науковий співробітник

Інституту світової економіки

і міжнародних відносин НАН України

Інформаційні технології та інформаційні війни

Информационная бомба взрывается в самой гуще людей,

осыпая нас шрапнелью образов и в корне меняя и восприятие нашего внутреннего мира, и наше поведение

Элвин Тоффлер

Інформаційний вплив існував завжди. За давніх часів, у якості перших інформаційних атак, використовувалися, наприклад, міфи. Так, війська Чингізхана йшли слідом за чутками про їхню неймовірну силу й жорстокість, що підривало моральний дух супротивників. Психологічна установка на опір, захист батьківщини й перемогу завжди підтримувалася відповідною ідеологією та вихованням.

Істотна залежність сучасної цивілізації від інформаційної складової зробила її набагато уразливішою. Швидкість інформаційного обігу й поширення інформаційних мереж багаторазово збільшили ефективність саме інформаційної зброї. Додатково ускладнює ситуацію «відкритість» сучасних суспільств, які, на відміну від суспільств «закритих», є об’єктом спрямування, перетину і взаємодії зростаючих обсягів різноманітних інформаційних потоків.

На думку відомого американського футуролога Е. Тоффлера, розвиток науки й техніки здійснюється стрибкоподібно, за його термінологією — хвилями. Перша хвиля, яку він назвав «сільськогосподарською цивілізацією», прокотилася 10 тисяч років тому. Вона зламала первіснообщинні форми самоорганізації, призвівши до виникнення поділу праці й створення ієрархічних організаційних структур. Друга хвиля — «промислова цивілізація». Вона розпочалася 300 років тому, створивши «наймогутнішу, згуртовану й експансіоністську соціальну систему, рівної якій світ ще не знав» [1]. Третя хвиля, що «піднялася» в середині 50-х рр. минулого сторіччя, пов’язана з так званим «інформаційним вибухом», тобто, лавинним зростанням інформації, в результаті якого людина виявилася не в змозі впоратися з її обсягом без допомоги нових інформаційних технологій. Тому, третя хвиля, до якої вступило людство, була названа технологічною цивілізацією.

Кожній з хвиль властива своя економіка, свої соціальні й політичні інститути, своя культура, свої засоби комунікації, а також свій спосіб і характер ведення війни. Поняття, які використовуються для визначення й вивчення інформаційних воєн, породжених «технологічною хвилею», ще не встоялися, викликаючи множинність тлумачень власне терміну «інформаційна війна».

Визначення інформаційної війни?

Інформаційна війна — це всеосяжна й цілісна стратегія бойових дій, обумовлена зростаючою значимістю й цінністю інформації з питань командування, управління, політики, економіки й громадського життя. Основним завданням інформаційної (інформаційно-психологічної) війни на тактичному рівні є одержання певної матеріальної переваги, яку, відповідно, втрачає інший учасник протиборства. Означені втрати є різновидом воєнних втрат. Інформаційна війна провадиться шляхом використання відкритих та прихованих інформаційних впливів (таємних операцій).

Вперше, термін «інформаційна війна» з’явився в середині 80-х років XX ст., коли, після закінчення «Холодної війни», перед Збройними силами США постали нові завдання. Це був результатом роботи групи американських військових теоретиків у складі: Г. Е. Экклза, Г. Г. Саммерза та ін.

Концепція «інформаційної війни» випливає з нових підходів до застосування інформації, визначення її ролі й місця в суспільному житті. Дві принципово різні сфери функціонування інформації — гуманітарна й технічна — задають два варіанти трактування терміну «інформаційна війна».

У гуманітарному сенсі, «інформаційна війна» розуміється як ті чи інші активні методи трансформації інформаційного простору. Йдеться про певну систему (концепцію) нав’язування моделі світогляду, покликану забезпечити бажані типи поведінки; про атаку на структури, що породжують інформацію — процеси мислення.

В інформаційному суспільстві, на порозі якого перебуває все прогресивне людство, життєві стандарти не диктуються реальністю, а вміло пропагуються й поширюються за допомогою нових технологій, так званих, «позначок-технологій». Основним об’єктом впливу цих «позначок-технологій» є масова свідомість.

Поле дії інформаційних війн є досить широким, охоплюючи такі галузі:

1) інфраструктуру систем життєзабезпечення держави — телекомунікації, транспортні мережі, електростанції, банківські системи тощо;

2) промислове шпигунство — викрадання патентованої інформації, перекручування або знищення особливо важливих даних і послуг, збір інформації розвідувального характеру про конкурентів та ін.;

3) злом і використання особистих паролів «VIР-персон», ідентифікаційних номерів, банківських рахунків, даних конфіденційного характеру, а також продукування дезінформації;

4) електронне втручання в процеси командування та управління військовими об'єктами й системами, «штабна війна», виведення з ладу мереж військових комунікацій;

5) всесвітня комп’ютерна мережа Інтернет, у якій, за окремими оцінками, діють 150.000 військових комп’ютерів, а 95 % військових ліній зв’язку проходять у відкритих телефонних лініях.

Сучасне інформаційне суспільство надає могутні засоби реалізації прийомів і методів психологічної війни — це засоби масової інформації (ЗМК). Нині людина живе в глобальному інформаційному полі. Вона одержує найсвіжішу інформацію з усіх кінців планети, але тільки ту, яку надають ЗМК.

Людство щодня отримує інформацію з Інтернету, преси, радіопередач, телебачення. Перебуваючи тривалий час у світі відірваних від реальності символів, людина може навіть піти проти своїх власних інтересів, оскільки, реальність витісняється на другий план, відіграючи підлеглу роль. Втрачаючи зв’язок з реальним світом, людина втрачає свободу. Тим більше, вже відпрацьовано низку способів ефективного інформаційного впливу на неї. Існує такий термін — «Brainwashing» — «промивання мізків». За допомогою такого «промивання» може здійснюватися «зомбування» людей, формування пасивної й слухняної істоти, перетворення народу на легко керовану масу. У цьому сенсі, розмови про свободу, демократію, вільні вибори є містифікацією.

Засоби масової комунікації формують «масову» людину нашого часу. У той же час вони роз’єднують людей, витісняють традиційні безпосередні контакти, заміняючи їх телебаченням і комп’ютерами. Одночасне поширення суперечливих та взаємовиключних суджень ускладнює адекватну орієнтацію, породжує байдужість й апатію, породжує некритичність, викликає соціальну дезорієнтацію. У віртуальному світі, більше враження справляє не аргументований аналіз, а енергійне, упевнене, нехай і бездоказове, твердження.

Американський дослідник Г. Лассуэлл[1] виокремив чотири основні функції засобів масової інформації:

-  спостереження за світом (збір і поширення інформації);

-  «редагування» (відбір і коментування інформації);

-  - формування суспільної думки;

-  - поширення культури.

Сукупність, спрямованих на підвищення ефекту мовного впливу, комунікативних засобів одержала назву «переконуючої комунікації». Г. Лассуэллом, для вивчення «переконуючого ефекту» засобів масової інформації, була запропонована модель комунікативного процесу:

Хто? (передає повідомлення) — комунікатор.

Що? (передається) — повідомлення (текст).

Як? (здійснюється передача) — канал.

Кому? (спрямоване повідомлення) — аудиторія.

З яким ефектом? — ефективність.

Ключовою схемою для побудови PR-технологій залишається комунікаційна формула, запропонована Г. Лассуэллом. З метою розробки PR-програми, необхідно проаналізувати й оцінити комунікатора, зміст повідомлень, засоби комунікації, характеристики аудиторії й зміни у свідомості в результаті впливу повідомлень.

У цілому, процес формування суспільної думки формалізується таким чином:

Д ® ІП + К ® СГ = О

Д — диктор (радіо або телебачення);

ІП — інформаційне повідомлення;

К — коментар (від К1 до К5) коментарі щодо ІП можуть бути такими: К1 — дуже позитивними, К2 — позитивними, К3 — нейтральними, К4 — негативними, К5 — дуже негативними;

СГ — соціальна група;

О — відношення (від О1 до О5): О1 — дуже позитивне, О2 — позитивне, О3 — нейтральне, О4 — негативне, О5 — дуже негативне.

У результаті досліджень було встановлено, що не відбувається прямого впливу ЗМІ на аудиторію. Інформація, яка надходить із засобів масової комунікації, опрацьовується під час міжособистісного спілкування, а його зміст інтерпретується «ситуаційними лідерами думок» у кожній окремій соціальній групі. Коментар є маніпулятивним впливом на індивідуальну й масову свідомість на психічному та рефлексивному рівні, що включає доведення інформації, розраховане на її некритичне сприйняття. Велике значення в програмах зовнішньої поточної PR-діяльності надається «medіa relatіons», тобто плануванню відносин із засобами масової інформації з допомогою SWOT-аналізу.

SWOT-аналіз ситуації (аналіз ситуації здійснюється на підставі чотирьох параметрів: Strengths (сильні сторони), Weaknesses (слабкі сторони), Opportunіtіes (можливості), Threats (загрози); при цьому перші два параметри розглядаються як внутрішні фактори (те, що ми можемо змінити), останні два — як зовнішні (те, що ми повинні враховувати).

Таким чином, розробка технологій комунікації в PR-програмах поступово орієнтується на широке застосування теоретичних моделей і використання результатів прикладних досліджень.

Мета будь-якої війни полягає в зміні поведінки супротивника, його силовому переміщенні до того «місця» структури міжнародної політики, яке йому відводиться переможцем. Однак, якщо всі попередні війни провадились шляхом знищення чи загрози знищення ворога до політичного моменту досягнення бажаного результату, то, за умов інформаційних воєн, протиборство може тривати як завгодно довго та з мінімальним застосуванням насильства.

Переможцем інформаційної війни стає та сторона, яка повніше здатна змоделювати поведінку супротивника в різних ситуаціях, визначити власний алгоритм поведінки, нарешті, реалізувати його. Максимально всеосяжне моделювання поведінки супротивника означає, у якомога більших обсягах, збирати, зберігати й обробляти інформацію про нього; а також знати й розуміти його історію, культуру, релігію, побут. Загальний алгоритм інформаційної війни показаний на Рис. 1.