Наказ 19.10.2004 N 126 (стр. 16 )

При обладнанні приміщень будівлі УПС її приймально-контрольні
прилади слід установлювати в тому приміщенні, з якого здійснюється
керування системою оповіщення.

6.2.3.7. У будівлях, де немає потреби в технічних засобах
оповіщення про пожежу і керування евакуацією, керівник
підприємства повинен наказом визначити порядок оповіщення людей
про пожежу та призначити відповідальних за це осіб.

6.2.3.8. У вибухонебезпечних зонах технічні засоби оповіщення
про пожежу повинні мати виконання, що відповідає категорії та
групі вибухонебезпечної суміші.

6.2.4. Засоби зв'язку

6.2.4.1. Населені пункти й окремо розташовані (віддалені)
підприємства необхідно забезпечувати засобами зв'язку (телефонами,
радіозв'язком, сповіщувачами), передбачаючи можливість
використання їх для передавання повідомлення про пожежу
в будь-який час доби. Номер телефону для виклику пожежної
охорони - "01".

Обов'язок щодо забезпечення засобами зв'язку населених
пунктів покладається на місцеві органи влади і самоврядування, а
на об'єктах - на їх власників.

6.2.4.2. Театри, кіноконцертні зали, нафтобази та інші
потенційно небезпечні в пожежному відношенні підприємства повинні
мати прямий телефонний зв'язок із найближчим підрозділом пожежної
охорони або центральним пультом пожежного зв'язку населеного
пункту. Необхідність улаштування такого зв'язку визначається
територіальними органами державного пожежного нагляду.

6.2.4.3. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку
слід на видних місцях указувати (за допомогою написів, табличок
тощо) місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику
пожежної охорони.

Таксофони, встановлені на вулицях і в будівлях, повинні
забезпечувати можливість безкоштовного користування ними для
передавання, повідомлення про пожежу по лінії зв'язку "01". На
таксофонах мають бути таблички із зазначенням номера виклику
пожежної охорони ("01").

6.3. Протипожежне водопостачання

6.3.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання

6.3.1.1. Кожне підприємство повинно бути забезпечене
необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (виходячи з
вимог будівельних норм та інших нормативних документів).

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні
за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на
об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у
мережі.

6.3.1.2. Відповідальними за технічний стан пожежних
гідрантів, установлених на мережі водогону населених пунктів, є
відповідні служби (організації, установи), які відають цими
мережами водогону, а на території підприємств - їх власники або
орендарі (згідно з договором оренди).

6.3.1.3. Пожежні гідранти повинні бути справними і
розміщуватися згідно з вимогами будівельних норм та інших
нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний
забір води пожежними автомобілями.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна
здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не
рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів
підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду
і снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів
рекомендується фарбувати в червоний колір.

6.3.1.4. У разі відключення ділянок водогінної мережі та
гідрантів або зменшення тиску мережі нижче за потрібний необхідно
сповіщати про це підрозділи пожежної охорони.

6.3.1.5. Для контролю працездатності мережі зовнішнього
протипожежного водопостачання необхідно 1 раз на рік проводити
випробування на тиск та витрату води з оформленням акта.
Випробування водогону повинне проводитися також після кожного
ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі
водогону.

6.3.1.6. Пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди з
твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або
поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних
вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них
повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами)
розмірами не менше 12 x 12 м для встановлення пожежних автомобілів
і забирання води будь-якої пори року.

6.3.1.7. У разі неможливості безпосереднього забирання води з
пожежного резервуара (водойми) слід передбачати приймальні (мокрі)
колодязі об'ємом не менше 3 куб. м, з'єднані з резервуаром
(водоймою) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед
приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі
необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під
кришку люка штурвалом.

6.3.1.8. Витрачений під час гасіння пожежі протипожежний
запас води з резервуарів має бути відновлений у якомога короткий
термін, але не більше за той, що зазначений згідно
з СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".

На підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення
пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі
трубопроводами діаметром не менше 77 мм із установленням на них
запірної арматури.

6.3.1.9. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання
повинні бути захищені від замерзання води.

Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід
встановлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6 x 0,6 м, які
мають утримуватись у зручному для використання стані.

6.3.1.10. Підтримання у постійній готовності штучних водойм,
водозабірних пристроїв, під'їздів до вододжерел покладається: на
підприємстві - на його власника (орендаря); у населених пунктах -
на органи місцевого самоврядування.

6.3.1.11. Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм
повинні бути встановлені (відповідальні за встановлення - виходячи
з пункту 6.3.1.10 цих Правил) покажчики (об'ємні зі світильником
або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з
нанесеними на них:

для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими
значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта,
внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду
водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими
значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних
автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику
біля водойми.

6.3.1.12. Водонапірні башти повинні бути забезпечені
під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою
будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових
та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке
вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною
технікою.

6.3.1.13. Не допускається використовувати для побутових,
виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води,
що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та
інших ємнісних спорудах.

6.3.2. Внутрішній протипожежний водогін

6.3.2.1. Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного
водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє
пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів
визначаються, виходячи з вимог чинних будівельних норм.

6.3.2.2. Внутрішні пожежні крани слід установлювати в
доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах
тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

6.3.2.3. Кожен пожежний кран має бути укомплектований
пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою
дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких
насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля.
Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного
ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в
"гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не
рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших
потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.