Соціальні аспекти охорони праці і техніки безпеки в аптечних закладах (стр. 4 )

– розробки індивідуальних і групових заходів з охорони здоров'я та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;

– проведення відповідних оздоровчих заходів.

Відповідно до постанови КМУ від 06.11.97 р. № 000 (1238-97-п) «Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» (зі змінами) для аптечних працівників, незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, які за своїми функціональними обов'язками повинні використовувати речовини, що належать до фармакологічних засобів, а також речовини, що використовуються для виготовлення морфіну та його похідних, анестетиків (також і фторотану), сульфаніламідних засобів, похідних піразолону, протипухлинних засобів, гормональних засобів, нейролептиків, транквілізаторів, антидепресантів, протисудомних засобів (також і барбітуратів), снодійних засобів, антикоагулянтів, вітамінів, етилового спирту тощо, обов'язковим є первинний і періодичний профілактичні наркологічні огляди. Такі працівники повинні мати Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, термін дії сертифіката один рік.

Згідно з чинним порядком проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду громадян його метою є виявлення хворих на алкоголізм, наркоманію і токсикоманію, а також визначення наявності чи відсутності наркологічних протипоказань до виконання функціональних обов'язків і провадження видів діяльності, зазначених у переліку професій, і видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд. До такого переліку професій внесені фармацевтичні працівники.

1.8. Регулювання безоплатної видачі спеціального
одягу та спеціального харчування у закладах
охорони здоров’я

Умови праці в аптечних закладах є такими, що зобов’язують їх працівників носити спеціальний одяг, тому необхідно звернути увагу на законодавче підкріплення цього питання.

Кодексом законів про працю (КЗпП) передбачено соціальні гарантії для працівників, які зайняті на особливо важких та шкідливих для здоров’я роботах. До таких гарантій, зокрема, належить надання працівникам спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, спецхарчування, додаткових оплачуваних і неоплачуваних відпусток тощо.

Спецодяг – це соціальна гарантія, встановлена виключно для тих працівників, які працюють за трудовими договорами, посади або роботи яких перелічені в законодавчо встановлених нормах щодо безкоштовного надання спецодягу.

У сучасних умовах зазвичай використовується одноразовий спецодяг, який списується одразу після використання, а багаторазовий спецодяг купується здебільшого за рахунок працівника. Тому необхідно брати до уваги, що у ст. 164 КЗпП говориться: якщо власник не виконав свого обов'язку видати працівникові спецодяг і спецвзуття, працівник має право придбати їх за свій рахунок і вимагати від власника компенсації здійснених витрат. Це правило частини другої коментованої статті є нормою прямої дії. Воно прямо не передбачає, але й не виключає його конкретизації в підзаконних актах. Пунктом 3.4 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту встановлені такі правила компенсації. Вартість спецодягу і спецвзуття, придбаних працівником, уточнюється бухгалтерією закладу. Компенсація виплачується на підставі наданих працівником документів (товарного або касового чека) у межах роздрібних цін, що існують у певній місцевості. При перевищенні цих цін різниця компенсується лише в тому разі, якщо це передбачено колективним договором. За відсутності у працівника документів, які підтверджують сплачену суму, компенсація проводиться «за роздрібними цінами підприємства-виробника» або не сплачується залежно від положення про облікову політику суб’єкта господарської діяльності. Інформації про роздрібні ціни в нього може і не бути, якщо працівник продає свою продукцію виключно оптом. У такому разі доведеться повернутися до рівня роздрібних цін, які склалися в певній місцевості.

У ст.165. КЗпП йдеться про видачу мила та знешкоджувальних засобів для працівників системи охорони здоров’я. Стаття, що коментується, не визначає види робіт, виконання яких надає право на одержання мила, змивальних та знешкоджувальних речовин, і не встановлює порядку їх визначення. Відповідно до ст. 7 і 8 закону «Про колек­тивні договори і угоди» переліки таких робіт можуть встановлюватися в угодах і колективних договорах.

Згідно з Порядком безоплатної видачі молока чи інших рівноцінних продуктів працівникам і службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, затвердженим постановою Держкомітету СРСР з праці і соціальних питань, Президії ВЦРПС від 16.12.87 р.
№ 000/П-13, постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2009 р. № 000 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», право працівника на безоплатне одержання молока визначається не тільки на підставі Переліку хімічних речовин, під час роботи з якими рекомендовано з профілактичною метою споживання молока, але й за результатами атестації робочих місць, у результаті якої виявлені шкідливі фактори, що перевищують гігієнічні нормативи, за яких працівник має право на безоплатне одержання молока. З іншого боку, згідно з листом заступника Головного державного санітарного лікаря України «Про порядок видачі молока» № 05.01.03-168 від 02.02.2006 p., працівники, зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, мають право на безоплатне одержання молока незалежно від концентрації шкідливих речовин на робочому місці.

Тобто на кожному підприємстві, згідно з перерахованими нормами, визначаються хімічні речовини, які використовуються у виробництві або в обігу, за необхідності проводиться атестація робочих місць, визначається перелік працівників, які мають отримувати спецхарчування, і результати вносяться в колективний договір для прий­няття рішень.

1.9. Тести для самопідготовки

1. Охорона праці – це комплекс:

А) соціально-економічних заходів і засобів;

Б) соціально-економічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профі­лактичних заходів і засобів;

В) правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів.

2. Закон «Про охорону праці» розповсюджується на підприємства, установи:

А) комунальної форми власності;

Б) державної форми власності;

В) будь-якої форми власності.

3. Умови праці на робочому місці повинні відповідати:

А) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

Б) санітарно-побутовим вимогам;

В) сучасному технічному оснащенню.

4. Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, мають такі пільги:

А) додаткові оплачувані відпустки, пільгові пенсії, оплату праці в підвищеному розмірі;

Б) оплату праці в підвищеному розмірі, оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

В) оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткові оплачувані відпустки, пільгові пенсії, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, надані чинним законодавством.

5. Управління охороною праці в Україні не здійснюють такі установи:

А) місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів;

Б) адміністрація підприємств і організацій;

В) Міністерство податків і зборів.

6. Державний нагляд за охороною праці покладається на:

А) Міністерство податків і зборів;

Б) Державний комітет України з нагляду за охороною праці;

В) органи й установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.

7. Відповідальність робітників за порушення законодавства з охорони праці є:

А) матеріальною;

Б) дисциплінарною;

В) дисциплінарною, адміністративною, матеріальною, кримінальною.

8. Навчання з питань охорони праці на підприємствах проходить:

А) при прийомі на роботу і в процесі роботи:

Б) на підприємствах зі шкідливими умовами праці;

В) при виникненні виробничих травм.

9. Типове положення про службу охорони праці створюється на підприємствах виробничої сфери з:

А) кількістю працюючих менше 50 осіб;

Б) кількістю працюючих понад 50 осіб;

В) будь-якою кількістю працюючих.

10. Функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку на підприємствах виробничої сфери, є:

А) з кількістю працюючих менше 50 осіб;

Б) з кількістю працюючих понад 50 осіб;

В) з будь-якою кількістю працюючих.

11. Функції служби охорони праці можуть виконувати окремо виділені особи, які мають відповідну підготовку на підприємствах виробничої сфери, є:

А) з кількістю працюючих менше 50 осіб;

Б) з кількістю працюючих понад 50 осіб;

В) з будь-якою кількістю працюючих.

12. Служба охорони праці підпорядковується:

А) безпосередньо керівникам підприємства;

Б) керівнику підрозділу;

В) посадовцю, який має більший стаж роботи за фахом.

13. Рішення комісії з трудових суперечок носить:

А) рекомендаційний характер для виконання адміністрацією і працівниками;

Б) обов’язковий характер для виконання адміністрацією;

В) обов’язковий характер для виконання адміністрацією і працівниками.

14. Колективний договір має бути обов’язково укладений на підприємствах:

А) з кількістю працюючих понад 10 осіб;

Б) з кількістю працюючих понад 50 осіб;

В) з будь-якою кількістю працюючих.

15. Правила внутрішнього трудового розпорядку – це внутрішній локальний нормативний документ, який передбачає:

А) внутрішньооб’єктний режим робочого дня, взаємні обов’язки роботодавця і працівника.

Б) організацію роботи, внутрішньооб’єктний режим робочого дня;

В) організацію роботи, внутрішньооб’єктний режим робочого дня, взаємні обов’язки роботодавця і працівника.

16. Обов’язковий профілактичний медичний огляд проходять працівники:

А) при прийомі на роботу;

Б) при прийомі на роботу та в процесі роботи;

В) до прийому на роботу.

17. Обов'язковим є первинний і періодичний профілактичні наркологічні огляди для аптечних працівників незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, які за своїми функціональними обов'язками беруть участь у: