Фонд кваліфікаційних завдань (стр. 5 )

г) адміністративно-командною системою управління;

д) несприятливою демографічною ситуацією;

є) зрівнялівкою в оплаті праці.

35. Яку мету ставив дисидентський правозахисний рух в Україні?

а) захист прав людини;

б) боротьбу за свободу совісті;

в) боротьбу за незалежну Україну;

г) захист української культури.

36. Конституція України, яка нині дії, була прийнята:

а) 1 грудня 1991 р.;

б) 1 червня 1993 р.;

в) 28 червня 1994 р.;

г) 28 червня 1996 р.

37. Яка галузь народного господарства почала в незалежній Україні першою

виходити із економічної кризи?

а) сільське господарство;

б) система послуг;

в) промисловість.

38. Суть політичної реформи 2004 р. проявляється у:

а) перетворенні країни в парламентсько-президентську республіку;

б) обмеженні прав президента;

в) обмеженні прав прем’єр-міністра.

39. Партійна система України сьогодні нараховує:

а) до 50 партій;

б) до 100 партій;

в) до 200 партій.

40. Останні парламентські вибори в Україні свідчать, що основна частина населення схиляється до ідеології, яка називається:

а) комунізм

б) соціалізм

в) лібералізм

г) консерватизм

д) націоналізм

Творчі завдання

1. Дайте характеристику джерел української історії та історіографії.

2. Поясніть зміст проблем зародження праслов’янського етногенезу в історіографії?

3. Охарактеризуйте історію становлення та розвитку козацтва.

4. Укажіть причини поразки, історичне значення та уроки Української національно-демократичної революції.

5. Прослідкуйте процес проголошення України незалежною державою.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Щоб успішно засвоїти навчальний матеріал з історії України, необхідно систематично і наполегливо працювати над його засвоєнням протягом усього семестру. Послаблена, епізодична робота, надія на те, що все можна буде вивчити за останні 2-3 дні, не дасть очікуваних результатів. Тому студент, який прагне пройти контроль успішно, має від першого дня занять систематично і ретельно виконувати всі завдання. Водночас, необхідно виявляти значні зусилля та наполегливість під час безпосередньої підготовки до контролю.

Підготовка до поточного модульного контролю, а також комплексного, вимагає певного алгоритму дій. Насамперед необхідно ознайомитися з питаннями для підготовки до модульного контролю. На основі цього треба скласти план повторення й систематизації навчального матеріалу на кожен день, щоб залишити день або його частину (залежно від кількості днів, наданих на підготовку) для повторного узагальнення програмового матеріалу.

Не можна обмежуватися лише конспектами лекцій, слід опрацювати потрібні навчальні посібники, рекомендовану літературу.

Послідовність роботи у підготовці до модулів має бути така: уважно прочитати й усвідомити суть вимог конкретного питання; ознайомитися з конспектом; уважно опрацювати необхідний навчальний матеріал за навчальними посібниками та рекомендованою літературою.

Якщо з окремої теми викладач запропонував першоджерела, спеціальну наукову літературу, яку студент опрацьовував у період підготовки до семінарських занять, необхідно повернутися до записів цих матеріалів (а в окремих випадках і до оригіналів), відтворити в пам'яті основні наукові положення.

В окремому зошиті на кожне питання програми варто скласти стислий план відповіді в логічній послідовності і з фіксацією необхідного ілюстративного матеріалу (карти, схеми, діаграми, таблиці, портрети, картини).

Якщо окремі питання програми залишаються незрозумілими, їх необхідно написати на полях конспекту, щоб з'ясувати на консультації, яку викладач проводить щотижня за окремим графіком, що виставлений на щиту кафедри. Основні положення теми (концепції, теорії, хронологічні рамки подій, їх періодизація, визначення окремих понять та ін.) після глибокого усвідомлення їх суті варто завчити, повторюючи декілька разів або розповісти колезі. Найважливішу інформацію варто позначати іншим кольором, це допомагає краще її запам'ятати. Дати краще написати у вигляді хронологічного ряду.

Слід поступово переходити від повторення матеріалу однієї теми до іншої. Коли ж повторено й систематизовано весь навчальний матеріал, необхідно переглянути його ще раз уже за своїми записами, перевіряючи подумки, як засвоєно логіку розкриття кожної теми, як зафіксовано в пам'яті основні факти, ілюстративний матеріал, чим і як можна доповнити окремі питання.

Найзручніше готуватися до поточних та комплексного модульних контрольних робіт у читальному залі бібліотеки чи в спеціалізованому навчальному кабінеті. Це дисциплінує волю і ускладнить відволікання на телепередачі, художні фільми, розмови із по сторонніми людьми. Упродовж доби необхідно працювати над різними навчальними предметами 7-8 годин, роблячи через кожні 1,5 години перерви на 10-15 хвилин.

Студентам потрібно знати загальні вимоги до оцінки знань, які мають виявити:

1) розуміння та ступінь засвоєння питання, повноту, яка вимірюється кількістю програмних знань про об'єкт, який вивчають;

2) глибину, яка характеризує сукупність зв'язків між знаннями, що їх усвідомлюють студенти;

3) методологічне обґрунтування знань;

4) ознайомлення з основною літературою з навчальних предметів, а також із сучасною періодичною українською та зарубіжною літературою за спеціальністю;

5) уміння застосовувати знання на практиці для аналізу соціально-політичних подій;

6) ознайомлення з історіографією історії України і сучасним станом історичної науки та перспективами її розвитку;

7) логіку, структуру, стиль відповіді й уміння студента захищати науково-теоретичні положення, які він висуває, через їх усвідомленість, узагальненість, конкретність;

8) гнучкість, тобто вміння самостійно знаходити ситуації застосовування цих знань;

9) міцність знань.

Досвід проведення контролю доводить необхідність урахування таких аспектів:

1) недоцільно контролювати те, що засвоєно на рівні ознайомлення, первинного уявлення;

2) не потрібно застосовувати контроль, коли викладач упевнений, що всі студенти впораються із завданням на 100%, але треба інколи давати такі завдання, з якими більшість студентів упорається, у такий спосіб стимулювати віру студентів у свої сили;

3) добре організований поетапний поточний модульний контроль знижує необхідність у підсумковому комплексному або взагалі робить його непотрібним;

4) створення спокійної доброзичливої атмосфери в процесі контролю сприяє кращій роботі студентів та позитивно впливає на результати контролю.

Оцінювання знань підсумкового модульного контролю

Екзаменаційна (залікова) оцінка (національна)	Підсумкова Оцінка (шкала ВНЗ)	Екзаменаційна (залікова) Оцінка (ECTS)	Підсумкова Оцінка (шкала ВНЗ)
5 – ”відмінно”	95-100	А	95-100
4 – ”добре”	75-94	В	85-94
С	75-84
3 – ”задовільно”	60-74	D	65-74
E	60-64
2 – ”незадовільно” (з можливістю повторного складання)	40-59	Fх	40-59
2 – ”незадовільно/п” (з обов’язковим повторним курсом)	0-39	F	0-39

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Список основної літератури

1.  Історія України-Русі. – К., 1993.

2.  Багалій Д. Нарис історії України. – К., 1994.

3.  Вступ до історичної науки. – К., 1995.

4.  Білик Б. І. Етнополітична історія України (860-1900 рр.). − К., 2002.

5.  Історія України. – К., 2001.

6.  Борисенко української історії. – К., 1989.

7.  Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995.

8.  Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

9.  Гісем О. В. Історія України в таблицях. − Х., 2006.

10.  Горєлов М. Є. Цивілізаційна історія України. − К., 2005.

11.  Історія української філософії: Навчальний посібник. – К., 1996.

12.  Історія України – Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1991-1998.

13.  Очерк истории украинского народа. – К., 1991.

14.  Ілюстрована історія України. – К., 1990.

15.  Губарєв В. К. Історія України: Конспект лекцій. − К., 2003.

16.  Давня історія України. Т.1 – К., 1997.

17.  Довідник з історії України: У 2 т. – К., 1993, 1995.

18.  Нарис історії України: У 2 т. – К., 1991.

19.  Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

20.  Єфименко О. Історія України та її народу. – К., 1992.

21.  Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

22.  Історія України: Документи та матеріали / За ред . – К., 2002.

23.  Історія України / Кер. авт. кол. Ю. Зайцев. – Львів, 1998.

24.  Історія України: Навчальний посібник. – К., 1997.

25.  Історія України та її державності: Навчальний посібник для студентів дистанційної форми навчання. − К., 2005.

26.  Історія українського війська: У 2 т. – Львів, 1992, 1996.

27.  Історія української культури. – К., 1994.

28.  Історія України / Кер. авт. кол. – Донецьк, 1998.

29.  Історія України Курс лекцій: У 2 т. / та ін. – К., 1991-1992.

30.  Історія України: Нове бачення: У 2 т. / За ред. ія. – К., 1996

31.  Історія України /За ред. . – К., 1999

32.  Історія України. − К., 2005.

33.  Довідник з історії України. – К., 1996.

34.  Котляр -Волинська Русь. − К., 1998.