Конспект лекцій з дисципліни " Економічна інформатика " для спеціальності 6.050106 "Облік та аудит" (стр. 2 )

Розглянемо основні компоненти Windows:

§  Системна віртуальна машина – вхідна до складу Windows віртуальне операційне середовище, що підтримує роботу всіх Windows додатків і підсистеми GDI (інтерфейс графічного пристроїв). Кожен додаток розглядається як незалежна віртуальна машина, який виділяється область оперативної пам'яті й час роботи процесора.

§  32-розрядні додатки Windows – це нові додатки Windows, які використають 32-розрядну модель пам'яті 80386 процесора.

§  Оболонка – це 32-розрядний додаток, що забезпечує взаємодію користувача із системою.

§  16-розрядні додатки Windows – забезпечують працездатність програм розроблених під операційною системою MS-DOS.

§  Модуль Windows Kernel – підтримує необхідні низько рівневі функції, такі як динамічне розміщення пам'яті, що дозволяє забезпечити одночасну працездатність 16 й 32 розрядних додатків.

§  Модуль Windows GDI(інтерфейс графічного пристрою) – забезпечує графічні можливості Windows і підтримує роботу з кольорами, шрифтами й графічними примітивами для монітора й принтерів.

§  Модуль User – це диспетчер вікон. Він займається створенням і керуванням видимими на екрані вікнами додатків, діалоговими вікнами й іншими елементами інтерфейсу Windows.

§  Базова система Windows:

§  Файлова система – нова файлова система забезпечує роботу з даними файлових систем інших типів (мережні й компакт диски) .

§  Мережна підсистема – являє собою підтримку однорангової мережі. Доступ до даних вилучених комп'ютерів здійснюється за допомогою набору сумісних протоколів мережі.

§  Диспетчер віртуальної машини – містить у собі можливості по керуванню завданнями, робота з віртуальною пам'яттю, завантаження й завершення програм і підтримка взаємодії програм.

§  Драйвери пристроїв – спеціальні програми забезпечівающі роботу пристроїв комп'ютера. Вони повинні забезпечувати сумісність пристроїв різних типів і також старі моделі пристроїв.

§  Віртуальні драйвери пристроїв (Vx) – забезпечують спільний доступ декількох додатків до одного пристрою.

2.  Поняття багатозадачності.

Одне з найбільш складних завдань, які вирішує Windows, складається в одночасному наданні ресурсу процесора різним програмам. Windows дозволяє запускати кілька програм одночасно. Це вимагає певного механізму, що забезпечить поділ ресурсу процесора між працюючими програмами.

Багатозадачність - це здатність операційної системи забезпечувати спільне використання процесора декількома завданнями. Забезпечення багатозадачності в Windows покладена на планувальник завдань. Він має справу головним чином згодом і подіями. Кожному процесу в операційній системі виділяється квант часу, що визначає тривалість використання ресурсу процесора. По закінченні кванта часу планувальник визначає, чи варто передати процесор у розпорядження іншого процесу. Рішення приймається системою обробки події. Так, наприклад, щиглик миші є для планувальника подією, що може привести до передачі процесора в розпорядження завдання, якому належить вікно, у якому відбувся щиглик мишею.

Система диспетчеризації процесів ділиться на спільну й що витісняє.

§  Принцип що витісняє багатозадачності – планувальник привласнює кожному із працюючих процесів свій пріоритет. У випадку якщо відбувається подія, то процес із більше високим пріоритетом, одержує доступ до ресурсу процесора, а з меншим витісняється. Пріоритети процесів постійно перераховуються. Наприклад, якби системі треба було вибирати між двома процесами, в одного із яких пріоритет більше, а в іншого менше, те процес з низьким пріоритетом ніколи б не зміг виконуватися, якби планувальник не перераховував пріоритети.

1.  Тільки планувальник вирішує якому процесу віддати пріоритет.

2.  З появою процесу з більше високим пріоритетом, що текст процес витісняється.

§  Принцип спільної багатозадачності – спільна багатозадачність забезпечує рівні права розподілу ресурсу між різними процесами. Намалювати.

Послідовно виділяється квант кожному процесу. Планувальник стежить за цим.

3.  Поняття диспетчеризації процесів.

У своїх діях диспетчер керується двома основними положеннями. Перше стосується його внутрішніх алгоритмів, які націлені на забезпечення безперебійної роботи багатозадачного середовища, у якій кожен процес одержує у своє розпорядження рівну з іншими потоками частку процесорного часу. Завдання диспетчера полягає в тім, щоб виділити процесу достатня кількість процесорного часу, щоб він устигав виконувати роботу, але не настільки багато, щоб при цьому гальмувалася робота інших потоків. З іншого боку, виділення процесам занадто малих періодів часу виконання при перемиканні між ними створює в користувача враження, начебто система працює ривками.

Усередині диспетчера реалізовані три алгоритми, за допомогою яких він намагається рівномірно розподіляти час процесора для того, щоб забезпечити безперебійну роботу системи.

§  Динамічна зміна пріоритету процесу дозволяє диспетчерові на час підвищувати або знижувати пріоритет того або іншого процесу. Так наприклад натискання клавіші або щиглик миші говорить йому про те, що пріоритет процесу, до якого звертається користувач повинен бути підвищений.

§  Зниження пріоритету процесу полягає в тому, що через певний час попередньо збільшене значення пріоритету поступово повертається до вихідного значення.

§  Спадкування пріоритету служить для швидкого перетворення низького пріоритету процесу у високий. Звичайно це робиться для того, щоб дозволити процесу з низьким пріоритетом швидко закінчити роботу.

4.  Обробка помилкових ситуацій.

Надійна система - це система, що не дає збоїв, що б не робили з нею користувачі або прикладні програми. Якщо яка-небудь програма раптом починає працювати неправильно, користувач може завершити її без шкоди для інших програм або даних. Якщо програма некоректно звертається до операційної системи, вона повинна захистити себе, завершивши програму порушника без шкоди для інших додатків.

При великій кількості активних процесів неминучої є ситуація виникнення помилок у додатках. Тому що кожен процес в Windows захищений друг від друга, то обробка помилкової ситуації полягає у двох послідовних кроках:

§  Windows обробляє помилкову ситуацію з можливістю максимально простого завершення роботи додатка без втрати даних.

§  Наведення порядку в системі з метою звільнення зайнятих ділянок пам'яті й системних ресурсів.

Найбільше що часто зустрічається помилкою прикладних програм, є помилка адресації до пам'яті. Найчастіше програма намагається звертатися до сегмента пам'яті по нульовій адресі, що відсутній в Windows, тому що використається багатозадачність. Така помилка адресації приводить до порушення загальної системи захисту, що приводить до появи на екрані діалогового вікна з повідомленням, що даний додаток порушив систему захисту. Windows у таких випадках уживає наступні дії. Спочатку оброблювач ситуації загального порушення захисту запускає в системі окремий процес, що дозволяє коректно закрити помилковий додаток, не зашкодивши загальну систему Windows.

5.  Інтерфейс користувача й оболонка Windows.

При створенні нового інтерфейсу Windows були враховані ряд вимог, які були відсутні в попередніх операційних системах.

§  Візуальне подання об'єктів. Вид і поводження інтерфейсу тісно зв'язані між собою. Користувач, не знайомий з тим, як виконується та або інша операція, шукає підказку або починає довільно виконувати дії для досягнення результату. Зручність роботи з інтерфейсом Windows забезпечується за рахунок реалізації ряду вимог. В ОС реалізована сталість виконання операцій тим самим способом. Допустимо, кнопка Ок виконує функцію підтвердження, а кнопка Скасування - відмова від подальших дій. Зручність досягається за рахунок розширеної системи різних способів виконання тих самих операцій. Легкість в освоєнні є продуктом старанності пророблення простоти й доступності інтерфейсу. Також інтерфейс має привабливий зовнішній вигляд, що дозволяє користувачеві працювати з комп'ютером з інтересом, що рятує від неуважності й неуважності при роботі.

§  Документо-орієнтований інтерфейс. Документо-орієнтований підхід означає, що користувач має справу тільки з документами, а не із програмами й файлами. При цьому сама система відповідає за підтримку взаємодії між даними певного формату й додатками, які можуть обробляти ці дані. Такий підхід позбавив користувачів від необхідності вникати в поняття файлу, здійсненного файли, структури розподілу інформації в комп'ютері й т. д. Визначається тільки один об'єкт роботи для користувача - це документ, все інше бере на себе Windows, рятуючи користувача від зайвих проблем. *.AVI, *.WAV, *.BMP, *.HTML.

§  Концепція складеного документа. У попередніх операційних системах неможливо було використати дані з файлів різних типів. Для цього була потрібна система перетворення даних у різні типи. В Windows це питання вирішується за допомогою документа складеного типу, що є універсальним форматом для обміну даними з файлами різних типів. Загальний формат документів OLE-формат дозволяє містити інформацію в загальному виді, забезпечуючи передачу даних з формату *.doc,*.xls, *.db ( OLE

§  Концепція «Робочого стола». Робочий стіл являє собою первісний екран завантаження Windows. Його призначення - забезпечити легкий доступ до інформації й програм на диску комп'ютера. Об'єктами робочого стола можуть бути системні ярлики, ярлики додатків, папки, зв'язані папки й документи різних видів. Оформлення робочого стола відбувається за допомогою настроювання фонового малюнка так званих «шпалер», що забезпечує можливість користувача змінювати зовнішній вигляд робочого стола.