Лекція з навчальногої дисципліни “Право Європейського Союзу” на тему: " Інституційний (організаційно-правовий) механізм Європейського Союзу " (стр. 4 )

Європарламент на час його повноважень після кожних виборів призначає омбудсмена. Останній уповноважений приймати скарги від будь-якого громадянина Співтовариства, будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка мешкає або має зареєстрований офіс в одній з держав-учасниць, щодо порушень у діяльності інститутів та органів ЄС, окрім судових. Омбудсмен проводить розслідування правопорушень та інформує особу, яка подала скаргу, про результати такого розслідування (ст. 195 Договору про заснування ЄС).

Отже, на практиці й громадяни України, якщо вони мають зареєстровані в державах-учасниць офіси, можуть звертатися до омбудсмена, якщо їхні права порушуються інститутами або органами ЄС.

Установчими угодами передбачені різні форми участі Європарламенту у сфері зовнішніх зносин: від консультацій до надання згоди на ті чи інші дії в цій сфері.

Так, угоди про створення асоціацій з однією чи кількома державами або міжнародними організаціями, угоди, які створюють інституційні рамки шляхом організації процедури співпраці, угоди, які мають важливі бюджетні наслідки для Євросоюзу, та угоди, які містять поправки до актів, прийнятих із застосуванням процедури спільного прийняття рішень Радою та Європарламентом, укладаються після отримання згоди Європарламенту (ст. 300.3 Договору про заснування ЄС). Останній також дає згоду на початок переговорів про прийняття держав до Євросоюзу (ст. 49 Договору про Євросоюз).

Згода Європарламенту необхідна і для дій проти держав-учасниць, котрі допускають суттєві умисні порушення принципів, на яких базується Євросоюз (ст. 7 Договору про Євросоюз).

При укладанні всіх міжнародних угод, окрім торговельних, Європарламент надає консультації. З Європарламентом. повинні консультуватися й у разі внесення змін до установчих угод (ст. 8 Договору про Євросоюз).

Європарламент залучений також до проведення спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Він консультує головуючу в Євросоюзі державу-учасницю із приводу здійснення спільної політики в цих галузях, а також може звертатися з цих питань до Ради та давати їй рекомендації. Європарламент організовує щорічні дискусії про стан справ у цих сферах (ст. 21 Договору про Євросоюз).

Європарламент має важливі повноваження в бюджетній сфері. Хоча бюджет готує Комісія, Європарламент має право змінювати проект бюджету. Йому також належить останнє слово у прийнятті або відхиленні бюджету (ст. 272.6, 8 Договору про заснування ЄС). Європарламент дає Комісії дозвіл стосовно виконання бюджету (ст. 276 Договору про заснування ЄС).

Бюджетні повноваження дають Європарламентові змогу впливати на всю політику Євросоюзу.

Розглянувши процедури формування, склад та структуру Європейського Парламенту, права та обов'язки депутатів можна зробити висновок, що за всіма формальними ознаками Європарламент є виборним представницьким органом Європейського Союзу. Прямі вибори депутатів Європарламенту змінюють міждержавну природу Співтовариств і Союзу на наднаціональну та додають легітимності даному органу.

Дякую за увагу (короткий підсумок даного питання). Які у Вас є запитання (відповідь викладача на висловлені запитання).

Наступне питання лекційного заняття.

3. Європейська Комісія.

У рамках Євросоюзу, Комісія є інститутом виконавчого спрямування, що здійснює контроль за діяльністю цього об’єднання, фактично керує усіма його справами, уособлює загальносоюзну владу, охороняє інтереси Євросоюзу від національних зазіхань держав-учасниць та є головним консультативним органом.

З 1 січня 2005 року Члени Комісії обираються на п’ятирічний термін, за системою ротації на підставі їх загальної компетенції та їх незалежність не повинна викликати сумнівів. Кількість членів комісії визначається Радою за одностайним рішенням, при цьому кількість їх повинна бути меншою ніж кількість держав учасниць Євросоюзу.

Рада, у складі глав держав або урядів, на основі кваліфікованої більшості, висуває кандидата на посаду Голови Комісії (Президента Комісії), приймає список інших осіб, розроблений до пропозицій кожної з держав-учасниць, які будуть призначені членами Комісії (комісарами Комісії).

Після схвалення Європарламентом кандидатури Голови та списку осіб членів Комісії, всі вони повинні бути призначені Радою кваліфікованою більшістю.

Комісія виконує свої функції під політичним керівництвом Голови, який вирішує питання її внутрішньої організації, а за колективною згодою Комісії ним призначається Віце-голова (Віце-президент) з числа членів самої Комісії.

Комісія проводить свої засідання раз на тиждень у Брюсселі. Кворум становить присутність більшості.

Апарат комісії складається з 25 департаментів, які називаються генеральними дирекціями.

Як інституція Євросоюзу, Комісія наділена правом ініціативи внесення пропозицій до Європейської Ради й Європарламенту щодо розвитку нових видів діяльності в рамках договору.

Реалізується дане право у формах пояснювальних звернень та у законодавчих пропозиціях.

Комісія є охоронцем договорів Євросоюзу, а відтак її одним з головних завдань є забезпечення належного застосування державами-учасницями положень відповідних договорів. З цією метою їй надані права наглядача, які застосовуються нею як за власною ініціативою чи у відповідності на запит від уряду або за скаргою від окремих осіб.

Якщо у результаті розслідування Комісія прийде до висновку, що має місце порушення договорів Євросоюзу, вона вимагає від держави-порушниці пояснень. У випадку незадоволення вимог або якщо її пояснення не переконують Комісію, остання подає аргументоване рішення яке держава-порушниця має обов’язково виконати. В іншому випадку Комісія передає справу в Суд.

Як виконавчий орган Євросоюзу – Комісія виконує адміністративні функції, зокрема, імплементує рішення його інституцій (Ради та Європарламенту), здійснює управлінням бюджетом, програмами з наукового та технічного розвитку.

Представницьку функцію Комісія реалізує забезпечуючи представництво Євросоюзу в третіх країнах, міжнародних організаціях. Інструкції щодо даної діяльності нею отримуються від Ради.

Комісія наділена консультативними повноваженнями в питаннях пов'язаних із внесенням змін та доповнень до установчих угод про Євросоюз, а також щодо прийняття нових держав-учасниць.

Відтак саме Комісія від імені Євросоюзу веде перемовини (переговори) щодо угод про асоціацію та угод про вступ нових держав до Європейського Союзу.

Виконавчі рішення Комісія формулює в імплементаційних регламентах, постановах, директивах, рішеннях.

Дякую за увагу (короткий підсумок даного питання). Які у Вас є запитання (відповідь викладача на висловлені запитання).

Наступне питання лекційного заняття.

4. Рада Європейського Союзу.

Рада Євросоюзу це найвища політична установа та є інститутом, що забезпечує узгодження національних інтересів держав-учасниць із виконанням завдань та досягненням цілей інтеграційного об’єднання, й діє як міжурядова конференція.

Постійним місцем засідань Ради є – Брюссель (Бельгія). У квітні, червні та жовтні засідання відбуваються в Люксембурзі. Засідання Ради мають закритий характер, але кожні шість місяців проводяться публічні засідання, або дебати які можуть транслюватись по ЗМІ.

Як інститут Євросоюзу, що діє на основі європейського права, Рада складається з міністрів держав-учасниць і зазвичай її називають Радою міністрів.

Поряд з Європарламентом, Рада наділена законодавчою та бюджетною владою.

Рада Євросоюзу немає постійного складу. В залежності від характеру поставлених проблем, вона скликається у складі міністрів відповідальних за певну сферу, оскільки фактично існує 16 спеціалізованих Рад. Зокрема, рада з загальних питань, сільського господарства, економіки й фінансів, соціальної й трудової політики тощо.

До складу кожної спеціалізованої ради входять відповідні профільні міністри, і вона має власний розклад нарад.

Окремі ради проводять щомісячні наради, як, наприклад, спеціалізовані ради із загальних питань, зовнішньої політики та сільського господарства тощо.

Інші ради збираються на зустрічі три чи чотири рази на рік, зокрема такі, як ради з економіки й фінансів, соціальної політики, з питань транспорту та з питань бюджету.

Решта рад збираються на спільні наради в робочому порядку. Це стосується рад із промисловості, енергетики, регіонального розвитку та рибальства.

В окремих випадках дві або три ради проводять спільні наради. Хоча пропозиції Комісії обговорюють у перебігу спеціалізованих рад, погоджені всіма державами-учасницями рішення можуть ухвалювати без обговорення («пункт А» порядку денного) в рамках будь-якої спеціалізованої ради. Це зазвичай застосовується в раді із загальних питань, що до неї входять міністри закордонних справ держав-учасниць. Останні є головними представниками держав-учасниць у Раді.

Головування в Раді змінюється щопівроку у алфавітному порядку (держав-учасниць) у січні та в липні кожного року. Перевагою ротаційного принципу головування є надання можливості кожній країні якнайефективніше реалізовувати спільні політики на основі пропозицій Комісії, у такий спосіб стимулюючи конкуренцію серед держав-учасниць у досягненні цілей європейської інтеграції.

До обов'язків Голови (Президента), на вимогу одного з її членів або членів Комісії, належить скликання засідань ради та головування на них. Голова (Президент) затверджує порядок денний на шестимісячний термін свого головування.

В організації діяльності Ради особливу роль виконує її Секретаріат, що виконує допоміжну функцію. Очолюється Генеральним секретарем який має заступника. Їх призначення відбувається за одностайним рішенням Ради. Генеральний секретар є відповідальним за діяльність Секретаріату та є його адміністративним головою.

Для успішного виконання завдань Ради, в рамках Секретаріату функціонують юридична служба та 10 (десять) Генеральних Директоратів – відповідальних за відповідну галузь функціонування Ради (управління, інфраструктура, ведення документації, сільське господарство, внутрішній ринок, митний союз, промислова політика, телекомунікації, політика безпеки, монетарні та фінансові питання тощо).