Навчальна програма для вступу в аспірантуру зі спеціальності 12.00.11 «Міжнародне право» (стр. 1 )

Міністерство фінансів України

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

Для вступу в аспірантуру зі спеціальності 12.00.11 «Міжнародне право»

Київ-2011

Укладач: к. ю.н., професор, зав. кафедрою міжнародного права

Українського державного університету фінансів та

міжнародної торгівлі

Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри міжнародного права Протокол № 1 від 29.08.11р.

Тема 1. Загальна характеристика сучасного міжнародного права: поняття, особливості і характерні риси

Поняття міжнародного права як особливої правової системи юридичних норм, регулюючих міждержавні відносини з метою забезпечення миру і співробітництва.

Міждержавний характер, відсутність примусового апарату, співвідношення договірних і звичаєвих норм, особливий координуючий метод регулювання правовідносин як особливості сучасного міжнародного права.

Історизм, об'єктивізм, узгодженість воль держав, добровільність в прийнятті на себе зобов'язань і добросовісне їх дотримання, загальна визнаність як характерні риси міжнародного права.

Взаємозв'язок міжнародного права з зовнішньою політикою і дипломатією, релігією.

Розмежування міжнародного права на публічне і приватне, сфери правовідносин, які вони регулюють.

Тема 2. Версії щодо зародження міжнародного права та періодизації розвитку його

Історичний характер міжнародного права. Версії щодо зародження міжнародного права, що існують в доктрині міжнародного права. Версії щодо періодизації подальшого розвитку міжнародного права.

Тема 3, Історія становлення і розвитку міжнародного права в античні часи (рабовласницький період)

Історія становлення та розвиток міжнародного права в Єгипті і Дворіччі (Тигр і Євфрат), Греції, Римі, на Сході (Індія, Китай).

Тема 4. Історія розвитку міжнародного права в середні віки

Коло суб'єктів міжнародного права. Право війни, дипломатичне право, консульське право, право міжнародних договорів, інститут гарантій, Правове положення територій, інститут мирного вирішення міжнародних спорів, Кодекс лицарської честі, інститут нейтралітету. Джерела міжнародного морського права.

Тема 5. Період розвитку класичного міжнародного права

Рішення Вестфальського миру 24 жовтня 1648 р.. Утрехтський (1713 р.) і Раштадський (1714 р.) мирні договори. Декларація Росії про перший збройний нейтралітет 1780 р. Проголошення в 1776 р. СІЛА. Ідеї Великої французької революції! 1789-93 pp. Декларація прав Народів. Рішення Віденського конгресу 1815 p. Документи, прийняті на Паризькому конгресі 1856 р. Санкт-Петербурзька декларація 1868 р. про заборону використання куль. Рішення Першої і Другої конференцій миру (1899р і 1907 p.). Лондонська Декларація „Про право морської війни" 1909 р.

Тема 6. Міжнародне право в перехідний період розвитку від класичного до сучасного

Наслідки першої світової війни і створення Ліги Націй. Міжнародно-правове значення Статуту Ліги Націй, його характеристика, позитивні і негативні риси. Розвиток міжнародного права в рамках Статуту Ліги Націй. Обговорення міжнародно-правових актів, спрямованих на скорочення озброєння, засудження агресії, відмова від війни як засобу національної політики. Розпад Ліги Націй, розв'язання другої світової війни, створення антигітлерівської коаліції. Англо-радянсько-американські домовленості в період другої світової війни.

Тема 7. Сучасне міжнародне право, його характеристика і розвиток

Створення ООН і прийняття її Статуту (червень 1945) як початок нової ери розвитку міжнародного" права, Статут ООН як фундамент сучасного міжнародного права.

Основні характерні риси Статуту ООН, що розкривають цей документ як основу нових взаємин між державами, між людьми, як потужний важіль у вирішенні соціальних проблем, що назріли, як наслідок нової (відпрацьованої в процесі боротьби з фашизмом) свідомості.

Статут ООН про звільнення людства від лиха війни, про ствердження віри в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості.

Статут ООН про основні принципи сучасного міжнародного права, про необхідність розвитку міжнародного співробітництва.

Створення розвиненої системи міжнародних організацій, ж дієвий засіб укріплення механізму функціонування міжнародного права.

Активне формування національних механізмів імплементації норм міжнародного права як показник авторитету-сучасного міжнародного права.

Розвиток сучасного міжнародного права в ряді правових актів, що мають особливо важливе значення (Договір про Антарктику 1959 р. і подальші рішення ГА ООН, Декларація про принципи міжнародного права 1970р., Заключний акт НБСЄ 1975 p., конвенція ООН з морського права 1982 р. та ін.).

Тема 8. Основні принципи сучасного міжнародного права, їх значення і загальна характеристика.

Визначення принципів МП як узагальнених норм, що відображають характерні риси і головний зміст міжнародного права.

Основні принципи міжнародного права як положення, що мають найвищу юридичну силу.

Особлива політична значимість і політична обгрунтованість основних принципів. Практика їх використання державами.

Основні принципи сучасного міжнародного права як його ядро, як критерій правомірності поведінки держав, як орієнтир при визначенні характеру, ступеню авторитетності і правомірності політики держав.

Визначення основних принципів в Статуті ООН. Закріплення і розкриття змісту основних принципів в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р.

Заключний акт НБСЄ (Хельсінкі 1975 р.) про розширення кола основних принципів і переплетення їх змісту в двох, трьох і більше принципах, і в той же час, відсутність їх підпорядкування.

Тема 9. Зміст основних принципів сучасного міжнародного права

Основні принципи, що сформульовані в Статуті ООН і розвинуті в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р.

Принцип суверенної рівності — як рівність держав у міжнародних стосунках, незалежно від їх величини, політичної, економічної та військової могутності.

Суверенітет, рівність держав як основа діяльності ООН ( ст.2 Статуту ООН). Основний зміст принципу: зобов'язання держав поважати суверенітет, своєрідність і рівноправність, права, притаманні суверенітету, поважати правосуб'єктність інших держав, право вибору політичної, економічної, соціальної, релігійної та іншої орієнтації. Історичне коріння суверенної рівності.

Визначення суверенітету держави як повної і виключної її самостійності: в межах своєї території і в міжнародних стосунках.

Принцип рівноправності і самовизначення народів як основа (згідно зі Статутом ООН ст.1 п.2), на якій необхідно розвивати дружні відносини між націями і прийняття відповідних заходів для зміцнення загального миру.

Декларація про принципи міжнародного права 1970 р., про права всіх народів, свободу визначати без втручання ззовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток.

Антиколоніальна спрямованість принципу, як принципу, що визначає право народів на звільнення від іноземного ярма.

Різниця між принципом рівноправ'я і самовизначення народів і принципом суверенної рівності.

Принцип невтручання як одна із засад сучасного міжнародного права, що закріплена в ст. ст. 2 і 7 статуту ООН, що визначає недопустимість втручання у внутрішні справи держави з боку інших держав. Недопустимість втручання як прямого так і побіжного, недопустимість втручання також у зовнішні справи держави, що входять в її компетенцію. Категоричність і всеохоплююча дія цих заборон, недопустимість будь-яких винятків з цих заборон.

Розвиток і поширення цього принципу в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р.

Принцип незастосування сили, як одна з найважливіших умов миру на Землі. Історія його зародження і розвитку. Паризький пакт 1928 р. про відмову від війни як засобу національної політики. Статут ООН і його головна мета — позбавити прийдешні покоління від лиха війни. Фіксація принципу незастосування сили і право на самооборону, що допускається в ст.38 Статуту ООН, а також права Ради Безпеки ООН на прийняття, згідно зі ст.39 статуту ООН, заходів для підтримки чи відновлення міжнародної безпеки.

Принцип мирного вирішення спорів, як один з принципів, що лежать в основі життєдіяльності і організації міжнародного співтовариства.

Закріплення цього принципу в ст.1 п.1 Статуту ООН і ряді інших міжнародно-правових актів.

Декларація ГА ООН 1982 р. "Про попередження і припинення спорів і ситуацій, які можуть загрожувати міжнародному миру і безпеці, про роль ООН в цій галузі".

Паризька хартія для нової Європи 1990 р. " Про мирне врегулювання спорів" як суттєве доповнення до зобов'язань держав утримуватися від загрози силою чи и застосування.

Принцип співробітництва — як ідея втілення в Статуті ООН (ст.1 п. З) і як основи появлення і організації ООН. Закріплення і розвиток цього принципу в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р.

Підтримка миру і безпеки, Загальне дотримання прав людини, здійснення міжнародного співробітництва в економічній, соціальній, культурній, технічній і торгівельній галузях у відповідності з принципами суверенної рівності і невтручання — як основні напрямки міжнародного співробітництва.

Принцип сумлінного дотримання міжнародних зобов'язань як необхідна умова існування міжнародного права, яке без цього принципу не було б правом.

Закріплення цього принципу в ст.2 п.2 Статуту ООН, Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. про обов'язковість поширення цього принципу тільки на зобов'язання, що прийняті у відповідності до Статуту ООН.

Визнання всіма державами обов'язковості дотримання принципів як визнання вищої юридичної сили норм міжнародного права.

Добровільні міжнародні угоди, як спосіб створення юридично обов'язкових норм на основі їх добросовісного дотримання

Принцип територіальної цілісності. Державна територія, як матеріальна основа держави, як необхідна умова його існування. Вимоги Статуту ООН (ст.2 п.4) про необхідність утримання держав в їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування проти територіальної недоторканості інших держав.