Робоча програма навчальної дисципліни «Практикум зі складання адміністративно-процесуальних документів» (стр. 2 )

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Загальні положення про адміністративно-процесуальний документ	12
2.	Порядок складання документів, що фіксують фактичні дані у справах про адміністративні правопорушення.	12
3.	Порядок складання документів як форми рішень субєктів адміністративно-процесуальної діяльності.	12
Разом	36

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Загальні організаційні методичні вказівки:

1.  Заняття викладач розпочинає з нагадування про важливість даної теми для послідуючого її практичного засвоєння курсантами.

2.  Заняття спрямовується на засвоєння та вдосконалення отриманих на лекції знань та напрацювання базових практичних навичок за даною темою.

3.  Напередодні заняття дати вказівки командирові /заступникові командира взводу/ по забезпеченню необхідною літературою та довідковим матеріалом.

4.  При розгляді учбових питань необхідно добиватись від курсантів активності в обговорені матеріалу. Для закріплення розглянутого учбового питання, в кінці бажано провести опитування 2-3 курсантів.

5.  По закінченню розгляду кожного учбового питання викладач підводить підсумок, а після відпрацювання всіх учбових питань проводить розбір заняття в цілому.

Методичні вказівки до вступної частини та перевірка готовності курсантів до заняття:

1.  Прийняти доповідь від заступника командира взводу.

2.  Перевірити наявність курсантів, їх зовнішній вигляд, навчально-матеріальне забезпечення та усунути недоліки.

3.  Довести тему, цілі та навчальні питання даного заняття.

4.  У вступному слові нагадати про важливість розгляду даного матеріалу для послідуючого практичного призначення вивчення даної теми.

Методичні вказівки до основної частини практичного заняття:

1.  Виклад змісту розглядуваного навчального питання проводиться у формі доповіді.

2.  При виникненні неточностей у відповіді куранта, доцільно їх усунути шляхом уточнення із числа тих курсантів, які виявили ці уточнення та бажають їх усунути (уточнити).

3.  Після розгляду кожного навчального питання, з метою практичного закріплення його змісту, необхідно розглянути типову ситуаційну задачу.

4.  При розгляді ситуаційних задач необхідно вимагати від курсантів аргументувати свою точку зору з посланням на відповідний нормативно-правовий акт.

5.  У кінці розгляду кожного навчального питання робити його узагальнення та підводити короткий підсумок звертаючи увагу на його основі складові положення.

Методичні вказівки по проведенню заключної частини:

1.  Нагадати тему, цілі, навчальні питання та якість їх відпрацювання.

2.  Провести розбір заняття, на якому вказати позитивні та негативні сторони заняття, кращих та гірших курсантів, недоліки і шляхи їх усунення;

3.  Дати завдання на самостійну підготовку.

4.  Дати відповідь на запитання курсантів, що виникли в ході заняття.

ПЕРЕЛІК МЕТОДІВ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ НА ЗАНЯТТЯХ:

Ø  Обслуговуючі (допоміжні) методи:

¨  правила;

¨  знайомство;

¨  мотивація;

¨  рефлексія;

¨  оцінювання.

Ø  Основні навчальні методи:

¨  мозковий штурм;

¨  робота в малих групах;

¨  аналіз правових ситуацій;

¨  рольова гра;

¨  презентація.

Ø  Методи дискутування:

¨  дебати;

¨  прес-конференція.

ОБСЛУГОВУЮЧІ (ДОПОМІЖНІ) МЕТОДИ

Правила

З-поміж допоміжних інтерактивних методів, перш за все доцільно охарактеризувати «Правила». Для того, щоб під час занять з аудиторією було встановлено контакт, для досягнення взаєморозуміння та поваги доцільно на початку першого заняття встановити Правила проведення занять.

Звід правил має пропонуватись як курсантами, так і викладачем з тим, щоб повністю досягти згоди щодо спірних моментів, які можуть виникнути на заняттях, передбачити та не допустити можливі організаційні протиріччя.

Після досягнення згоди щодо Правил, вони затверджуються групою та викладачем і, в разі порушення Правил, слід нагадувати порушнику про те, що він порушив запропоновані ним же положення. Як правило, група у спірних моментах підтримує викладача, а не порушника правил. Тобто, фактично, Правила встановлюють на заняттях конструктивне курсантське самоврядування.

Пропонуються наступні Правила:

Мета занять - знання та практика їх застосування

Правила:

¨  проявляти активність;

¨  керує заняттям викладач;

¨  взаємоповага;

¨  готовність до спільної роботи;

¨  намагання виступати всім;

¨  оцінюються найбільш активні;

¨  правила можуть доповнюватись та змінюватись за колегіальним рішенням;

¨  допускаються винятки з правил, які служать меті.

Знайомство

Вказаний метод не несе навчального навантаження. Він застосовується, як правило, лише на початку вивчення дисципліни та слугує для того, щоб створити на заняттях невимушену, доброзичливу робочу атмосферу.

В більшості випадків знайомство здійснюється шляхом почергового представлення викладача та курсантської аудиторії. До традиційної пропозиції назвати своє ім’я та прізвище доцільно запропонувати відрекомендуватись за якоюсь із обраних викладачем ознак (наприклад, професійні уподобання, географічні ознаки тощо).

Інколи під час знайомства викладач може відповісти на цікавлячі аудиторію сторонні запитання, з тим, щоб в подальшому під час занять не витрачати на це час та увагу.

Мотивація

Цей допоміжний метод застосовується для визначення очікувань курсантів від вивчення навчальної дисципліни, доведення до їх відома її важливості, налаштування на отримання знань та спільну роботу.

Може проводитись у різних формах: вільна бесіда, відповіді на питання, мозковий штурм тощо. Може проводитись як у усній так і у письмовій формі (в такому разі можливо записи зберегти для подальшої перевірки досягнення намічених цілей).

Доцільно застосовувати як перед вивченням навчальної дисципліни в цілому, так і перед вивченням окремої теми.

Рефлексія

Завершальна частина заняття (підведення підсумків, аналіз, самооцінка і коментування дій учасників) мають не менше значення ніж центральна частина заняття (рольова гра, дискусія, дебати, обговорення в малих групах тощо). Для усвідомлення, засвоєння навчального матеріалу, особливо після застосування активних методів, позитивно було б ще раз відобразити у пам’яті навчальний фрагмент. Метою рефлексії є також те, щоб учасник/ки, дії якого/их обговорюються, не просто усвідомив, що зроблено, але ще раз внутрішньо пережив ситуацію і сформував новий, правильніший, зразок поведінки: „Тепер я б діяв так...”

Перед проведенням цієї частини викладачу слід проінформувати групу про те, що, вислуховуючи думки про проведену роботу, група і окремі її члени повинні сприймати оцінки не як критику, а як допомогу і на наступних етапах по можливості використовувати отримані поради.

Таке застереження важливе тому, що, на жаль, суб’єкти обговорення не завжди бувають готовими схвально сприйняти коментування колег, викладача, запрошеного спеціаліста, і тоді цей коментар не досягає мети. В разі відсутності такого застереження суб’єкт обговорення може замкнутися, і при повторній вправі знову припуститься аналогічних помилок.

При проведення означеного методу роль виступаючих повинна зводитися не тільки до того, щоб продемонструвати неточності, помилки, промахи та шляхи їх усунення й виправлення, але виступаючі повинні звертати увагу і на вдалі дії учасників. При цьому важливо проаналізувати ці успішні кроки, вказати на їх позитивні наслідки, на можливість застосування їх в аналогічних ситуаціях в реальному житті.

Обговорюючи дії суб’єкта рефлексії слід дотримуватися таких рекомендацій:

¨  дайте можливість учаснику, дії якого обговорюються, висловитися першим і оцінити себе самому;

¨  поставтесь з повагою до всього, що робить ваш колега;

¨  знайдіть успіхи в діях суб’єкта аналізу і повідомте йому про досягнуте;

¨  схваліть творчий підхід, самостійні винаходи, несподівані ходи;

¨  не забувайте, що єдино вірного рішення, підходу, поведінки немає, що можливі і інші варіанти;

¨  висловлюйтесь коротко і точно;

¨  «економте репресію»: критикуючи, обмежтеся двома-трьома фразами.

На закінчення вказаного методу доцільно запропонувати, можливо на прикладі, шляхи можливої поведінки у ситуації, що підлягає аналізу.

Оцінювання

Оцінювання при використанні інтерактивних методиках викладання має показати, крім традиційних цілей засвоєння навчального матеріалу, рівень володіння курсантами навичками мислення і спілкування, роботи в колективі, можливості вирішення складних проблем, використання при цьому юридичних та соціальних інструментів.

Оцінювання заняття застосовується під час вивчення нового матеріалу і виконання тренувальних вправ. Часто для оцінювання можуть обиратися вправи, подібні тренувальним - наприклад, навчальний спрощений суд або дискусії, дебати або складання документів тощо. При оцінюванні викладач може застосовувати спеціальні опитування і контрольні роботи.

Основні прийоми оцінювання:

¨  тестування;

¨  експрес-опитування;

¨  розширене опитування;

¨  творче завдання;

¨  спостереження;

¨  самооцінювання.

Тестування (питання з фіксованими варіантами відповіді, з-поміж яких необхідно обрати правильні).

Експрес-опитування (це можуть бути стислі усні або письмові відповіді як усієї групи, так і окремих курсантів).

Розширене опитування (пропонується усно або письмово повно відповісти на поставлені запитання, з поясненнями окремих положень, з наведенням аргументів, прикладів, при усній відповіді викладач (та інші курсанти) можуть задавати додаткові запитання.